Проаналізовано перебіг різних стадій раку передміхурової залози (РПЗ) у 715-ти пацієнтів, у 663-х хворих РПЗ був ускладнений гострою затримкою сечі (ГЗС). На підставі результатів досліджень визначено, що найбільш оптимальним і науково обгрунтованим терміном застосування уретрального катетера у хворих на РПЗ, ускладнений ГЗС, є три місяці від моменту встановлення. Застосування уретрального катетера більше трьох місяців є недоцільним через низький відсоток (2,31 %) позитивного ефекту, значне збільшення інфекційних ускладнень (удвічі за період з третього до шостого місяця) та зниження якості життя пацієнтів (QOL) на 1 бал. Проаналізовано результати лікування РПЗ, ускладненого ГЗС, проведеного за допомогою трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУРП) та її модифікацій. Розроблено показання та протипоказання до застосування різних методів лікування РПЗ, ускладненого ГЗС. Установлено, що застосування ендохірургічного лікування цієї хвороби не впливає на прогресію процесу, підвищення канцерспецифічної смертності. Для визначення ефективності лікування проаналізовано певні уродинамічні показники, здійснено його оцінювання за міжнародною шкалою IPSS, визначено рівень залишкової сечі та зроблено оцінку якості життя (QOL). Проведено динамічні спостереження у пацієнтів всіх груп, незалежно від методу лікування ГЗС, та виявлено наростання суб'єктивної симптоматики за шкалою IPPS на 10 %, зменшення <$Eroman {Q sub max }> на 11 % та <$Eroman {Q sub ave }> - на 12 %. У групі пацієнтів, яким було виконано ТУРП, трансуретральну інцизію передміхурової залози (ТУІП),

Мета дослідження - оцінити клінічну ефективність монотерапії препаратами фітотерапії та alpha-адреноблокаторами, а також їх комбінації в осіб із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) II - III стадії після проведення трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУРПЗ). Усіх хворих (n = 145) було розподілено на 4 клінічні групи залежно від методики проведеної терапії. Пацієнтам 1-ї групи (n = 42) не призначали медикаментозне лікування після ТУР, за ними було встановлено активне спостереження. Хворі 2-ї групи (n = 38) одежували монотерапію препаратом простамол уно. Пацієнти 3-ї групи (n = 31) одержували препарат флосін. Хворі 4-ї групи (n = 34) одержували комбіновану терапію препаратами простамол уно і флосін. Визначено критерії ефективності медикаментозної терапії після оперативного лікування ДГПЗ: збільшення об'єму ПЗ на 25 %, збільшення об'єму ПЗ на 50 %, зменшення середньої швидкості сечовипускання; частота нічного сечовипускання; дані IPSS і QoL. Протягом року після ТУР ПЗ стан пацієнтів помітно покращився, але виявлена достовірна різниця в показниках групи активного спостереження і груп, що одержували монотерапію та комбіновану терапію. Заключення: ранній післяопераційний період після ТУР ПЗ є показанням до довгострокової комбінованої терапії препаратами простамол уно і флосін. Комбінована терапія препаратами простамол уно і флосін у післяопераційний період є патогенетично високоефективною та безпечною, сприяє швидкій ліквідації іритативних і обструктивних симптомів з покращанням показників якості життя пацієнта.

Мета дослідження - оцінювання ефективності, безпеки та переносимості дієтичної домішки (ДД) еростамін у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів (СНСШ) та еректильною дисфункцією (ЕД), асоційованих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). У дослідженні взяли участь 30 пацієнтів віком від 45-ти до 65-ти років із СНШС та ЕД на фоні ДГПЗ. Пацієнти протягом 60-ти днів застосовували 300 мг ДД еростамін (виробництво ТОВ "ВОРЛД ГРІНІЗЕЙШЕН СІСТЕМ") по 2 капсулі двічі на день. Результати проведеного дослідження свідчать, що еростамін є досить ефективним засобом для лікування еректильної дисфункції. Після курсу лікування спостерігається суттєве покращання інтеграційних параметрів, що характеризують сексуальну функцію та сечовипускання у пацієнтів з ЕД та СНСШ на фоні ДГПЗ, а саме МІЕФ та (IPSS, QoL). Частота побічних явищ становила 13 %, що не вимагало відміни ДД. Серйозних небажаних явищ не спостерігали. Заключення: курсове лікування еростаміном сприяє суттєвому покращанню якості життя даної групи пацієнтів. Еростамін має високий комплаєнс та практично не спричинює побічних ефектів у разі тривалого вживання (протягом 60-ти днів).

Цель исследования - оценить возможности долгосрочной монотерапии гентосом форте при доброкачественной гиперплазии предстательной железы (ДГПЖ) 1-й степени на фоне сахарного диабета (СД) 2-го типа. В консультативной поликлинике ГУ "Институт урологии НАМН Украины" были обследованы 95 мужчин с ДГПЖ, которые были распределены на 3 клинические группы. Первую (I) группу (n = 31) составили пациенты с признаками ДГПЖ 1-й степени на фоне верифицированного СД 2-го типа (средний возраст 54,8 +- 1,3 года), получавшие монотерапию гентосом форте (Bittner Pharma). Вторую (II) группу (n = 34) составили пациенты с аналогичным состоянием (средний возраст - 55,6 +- 1,0 года), получавшие лечение в виде монотерапии тыквенным глобулином 600 мг/сут. Анамнез длительности заболевания по СД 2-го типа составлял в среднем 8,1 +- 0,7 года; по ДГПЖ - в среднем 6,3 +- 0,5 года. В третью (III) группу вошли 30 пациентов такого же возраста с ДГПЖ, не получающих никакого лечения в течение 1 года. Были проведены клинические (анкетирование по IPSS, QoL, комплаенсу и Международному индексу эректильной функции) и дополнительные (трансректальное ультразвковое исследование предстательной железы) исследования до и спустя 3 мес от начала наблюдения. Результаты исследования указывают на то, что монотерапия гентосом форте является надежной альтернативой у лиц с клинической ассоциацией ДГПЖ и СД, причем эффективность такой терапии может зависеть от выраженности процесса и длительности назначаемой терапии. Заключение: клиника ДГПЖ пациентов с СД 2-го типа характеризуется выраженными проявлениями симптомов нижних мочевых путей, снижением эректильной функции и требует консервативной терапии с учетом патогенеза заболевания; монотерапия гентосом форте, проводимая в течение 90-а сут, способствовала снижению проявлений симптомов нижних мочевых путей на 33,4 % (во II группе - 14,9 %), улучшению показателя качества жизни на 44,7 % (во II группе - 16,0 %), а также уменьшению размеров предстательной железы у 54,8 % исследуемых на 14,7 +- 0,4 % см<^>3 (p << 0,05); применение гентоса форте у 58,6 % (p << 0,05) пациентов I группы способствовало оптимизации эректильной функции (согласно анкетирования по МИЭФ) спустя 90 сут монотерапии; монотерапия у пациентов I группы характеризовалась высокой комплаентностью ("отличная" по данным опроса врача - 93,5 %, пациента - 90,3 %) и отсутствием развития нежелательных явлений в 100 % случаев.

Мета дослідження - оцінювання впливу препарату простекс на показники, що характеризують вираженість симптомів нижніх сечових шляхів (СНСШ) (IPSS, QoL) та еректильну функцію (МІЕФ5, твердість ерекції) у сексуально активних пацієнтів із симптоматичною доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). У відкритому дослідженні взяли участь 30 сексуально активних пацієнтів із симптоматичною ДГПЗ віком 45 - 55 років. Вивчали ефективність та переносимість застосування препарату простекс курсом по 1 ректальному супозиторію на ніч протягом 30-ти днів. Головні показники ефективності: IPSS, QoL, МІЕФ5, твердість ерекції, другорядні: Qmax, PVR. Встановлено, що 30-денний курс простексу у сексуально активних пацієнтів з симптоматичною ДГПЗ та еректильною дисфункцію (ЕД) статистично достовірно і клінічно вагомо впливає на сумарний бал IPSS, QoL, сумарний бал МІЕФ5, бал твердості ерекції. Простекс є ефективним у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями сечовипускання, спричиненими ДГПЗ, що підтверджується зменшенням частки пацієнтів з помірним ступенем порушень у разі його застосування з 90 до 53,3 %. Простекс покращує еректильну функцію, що проявляється послабленням тяжкості ЕД та збільшенням частки пацієнтів (на 50 %), які оцінюють ригідність ерекції як максимальну. Застосування простексу протягом 1 міс не позначається на об'ємах залишкової сечі, передміхурової залози та ПСА, а ефект підвищення Qmax не має клінічного значення. Заключення: результати проведеного дослідження надають підстави рекомендувати простекс для лікування пацієнтів із симптоматичною ДГПЗ та ЕД з легкою та помірною вираженістю симптомів. Необхідні подальші дослідження для встановлення механізмів, що лежать в основі клінічних ефектів простексу, та доцільності його комбінування з уроселективними альфа-блокаторами за вираженої інфравезікальної обструкції.

Сочетание у больных сахарным диабетом и хроническим простатитом, проявляющееся симптомами нижних мочевых путей, является актуальным медико-социальным вопросом и требует адекватных мер диагностики и медикаментозной коррекции. Цель исследования - определить перспективы долгосрочного применения средств комбинированной фитотерапии у мужчин с симптомами нижних мочевых путей на фоне хронического простатита (ХП) и сахарного диабета (СД). В ГУ "Институт урологии НАМН Украины" были обследованы 95 мужчин, из них 63 пациента с ХП на фоне СД 1-го и 2-го типов (средний возраст - 42,3 +- 0,9 года). В 1-й группе больным (n = 30) назначали правенор в форме капсул по 2 капсулы в сутки после еды в течение 4 мес с 3-мя 10-дневными промежутками, в период которых назначали свечи правенор по 1 х 2 раза в сутки; во 2-й группе (n = 33) пациенты принимали экстракт семян тыквы обыкновенной 500 мг 2 раза в сутки в течение 4 мес. Контрольную группу (n = 32) составили практически здоровые пациенты, которые не получали лечения в течение срока исследования. Анамнез заболевания ХП составил в среднем 5,2 +- 0,8 года, СД - 12,8 +- 0,9 года, отношение СД 1-го/СД 2-го типов - 70 : 30 %. Применение препаратов правенор капсулы и правенор суппозитории базировалось на длительном медикаментозном воздействии на воспалительный фактор в тканях предстательной железы. При контрольном осмотре одним из наиболее значимых показателей являлась компенсация углеводного обмена. При осмотре пациентов 1-й группы в контрольные сроки (30 сут) было установлено, что применение фитопрепаратов правенор капсулы и правенор суппозитории обеспечивает хороший клинический эффект, улучшает состояние здоровья и качество жизни. У пациентов 1-й клинической группы, получавших непрерывную комбинированную терапию, улучшились практически все показатели по сравнению со 2-й группой. Так, показатель максимальной скорости мочеиспускания Vmax у пациентов 1-й группы улучшился на 24,8 %, акта мочеиспускания по IPSS - на 20,6 %, QoL - на 46,5 % соответственно (p << 0,05). У пациентов 2-й группы такой динамики выявлено не было. Заключение: применение фитопрепаратов правенор капсулы и правенор суппозитории у пациентов с ХП на фоне СД является оправданной тактикой лечения, способствующей уменьшению дизурических явлений. Полученные результаты позволяют рекомендовать использование правенор капсулы и правенор суппозитории для комплексного лечения пациентов с ХП на фоне СД.

Клінічно оцінено застосування трансурстральної фотоселективної вапоризації передміхурової залози (ПЗ) з використанням лазера потужністю 120 Вт у чоловіків із симптомами нижніх сечових шляхів (СНСШ) внаслідок доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ). За результатами дослідження виявлено, що фотоселектив на вапоризація ПЗ (ФВПЗ) є ефективним методом лікування СНСШ, що зумовлені ДГПЗ. Мало місце покращання відповідно показників IPSS, QoL безпосередньо після хірургічного втручання. Дослідження підтвердили значне покращання уродинамічних результатів після ФВПЗ, незначну кількість ускладнень. Крім того, вона може безпечно застосовуватись у пацієнтів високого ризику (тобто у пацієнтів, що одержують антикоагулянти або у хворих з важкою кардіолегеневою патологією). Клінічні результати ФВПЗ є подібними до відповідних результатів після застосування трансуретральної резекції ПЗ при одночасному зменшенні ризику операції, навіть у пацієнтів високого ризику. Зазначені клінічні переваги підтверджуються відповідними уродинамічними параметрами. Але потенційні переваги при використанні 120 Вт "Зеленого лазера" все ще недостатньо доведені великими рандомізованими дослідженнями.

Цель исследования - сравнительное изучение качества жизни пациентов с хронической лимфоцитарной лейкемией (ХЛЛ) в ремиссии с учетом демографических, клинических, психосоциальных факторов риска неблагоприятного прогноза в зависимости от возникновения сердечно-сосудистых событий. Популяционная выборка состояла из 168-ми пациентов с ХЛЛ в ремиссии. Все пациенты получили вопросники QOL-CS, из них 156 (92,9 % от всех респондентов) ответили на вопросы и были включены в исследование. Стандартные параметры качества жизни, клинические проявления и перенесенное лечение лейкемии, демографические показатели оценивали с помощью линейной регрессии для идентификации факторов, влияющих на качество жизни. На протяжении 1-го года у 51-го исследуемого пациента (32,7 %) было выявлено 216 сердечно-сосудистых событий. Пациенты с сердечно-сосудистыми событиями отмечали значительно худшее психологическое функционирование, ухудшение общего здоровья и жизнеспособности, снижение качества жизни. Перенесенная химиотерапия также была связана с ухудшением качества жизни. Пациенты без сердечно-сосудистых событий отмечали лучшее социальное функционирование по сравнению с пациентами с сердечно-сосудистыми событиями. Статистическая значимость данных различий была достигнута при использовании вопросника QOL-CS. Выводы: общее состояние здоровья, жизнеспособности у пациентов с ХЛЛ в ремиссии существенно ухудшается после возникновения сердечно-сосудистых событий.

Проведен анализ больных с опухолями гипофизарной области, из которых 35 (87,5 %) страдали дефицитом гормона роста (ДГР) у взрослых с нейроэндокринными осложнениями. Специфичным для ДГР является симптомокомплекс нарушений психоэмоционального статуса, который определяется на основе вопросника. По методу лечения наблюдались 3 группы больных - на консервативном лечении (n = 15), после хирургического лечения (n = 20), после лучевой терапии и консервативного или хирургического лечения (n = 5). Группа контроля состояла из 20-ти здоровых лиц соответствующего возраста. Исследование качества жизни больных с ДГР на основе вопросника (QoL) выявило высокий средний балл у данных больных по сравнению с группой здоровых (p << 0,01), что указывает на выраженное снижение психоэмоционального статуса у пациентов с ДГР. Установлено, что ДГР у взрослых больных с различными образованиями селлярной области был выявлен в 87,5 % случаев (35 больных из 40-ка обследованных). Особенностью клинических проявлений ДГР у взрослых является значительное ухудшение психоэмоционального состояния больных на фоне нейроэндокринных нарушений.

Розглянуто аспекти консервативної терапії хронічного простатиту (ХП) та доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) із застосуванням комбінації рослинних субстанцій. У ДУ "Інститут урології НАМН України" спостерігали 127 пацієнтів з ХП та проявами мінімально ускладненої ДГПЗ I ступеня, яких було поділено на три клінічних групи. До I групи (n = 43) увійшли пацієнти, що одержували Правенор по 2 капсули на добу після їди протягом одного року. II групу (n = 52) склали пацієнти, які одержували стандартну монотерапію тамсулозином 4 мг на добу. До III групи (n = 32) були включені пацієнти, які не одержували лікування протягом терміну дослідження. Контрольну групу (IV) (n = 30) склали практично здорові чоловіки (середній вік - 32 роки). Вік пацієнтів коливався від 49 до 63,5 року (середній вік - 54 роки). Середній анамнез захворювання на ХП - <$E12,8~symbol С~1,3> року, на ДГПЗ - <$E2,8~symbol С~0,3> року. Встановлено, що консервативна терапія пацієнтів з ХП та початковими проявами ДГПЗ потребує використання рослинних інгібіторів 5<$E alpha>-редуктази. Комбінація рослинних компонентів (Правенор) на фоні ХП та ДГПЗ I ступеня є вірогідно ефективною та потребує проведення лікування понад 6 міс. Правенор здатний до стійкого вірогідного відновлення показників IPSS і QoL в осіб з мінімально ускладненою ДГПЗ, які приймають препарат понад 6 міс.

Мета роботи - визначити чутливість до змін української версії опитувальника для оцінки якості життя, пов'язаної зі здоров'ям, дітей із гемофілією Haemo-QoL. Оцінка якості життя визначалась за допомогою кореспондентського методу двічі (первинне та повторне анкетування) шляхом обстеження 48 респондентів - учасників дослідження (24 дитини, хворі на гемофілію A, та 24 їх батьки) із використанням пілотної української повної версії опитувальника Haemo-QoL. Тривалість дослідження становила 4 міс. Модель обстеження: індивідуальне й електронне анкетування. Пацієнтів було розподілено на 2 групи: група I - погіршення, група II - покращання загального стану. Дані інтерв'ювання проаналізовано і, відповідно, визначено кореляційний зв'язок за шкалами опитувальника та загальним показником якості життя, амплітуду різниці та ефект розміру r Кохена між одержаними показниками оцінки якості життя, пов'язаної зі здоров'ям, за первинного та повторного анкетування. Установлено, що загальний показник вірогідно збільшився в групі і за повторного обстеження у порівнянні з первинним, тоді як у групі II вірогідно зменшився, що характеризує, відповідно, погіршення якості життя, пов'язаної зі здоров'ям, у групі I та покращання в групі II. У групі I виявлено вірогідну зміну показників якості життя за усіма шкалами опитувальника, за винятком шкал "Лікування" та "Сім'я". У групі II виявлено вірогідну різницю в балах за усіма шкалами опитувальника. У результаті ефект розміру Кохена становив для версій опитувальника від 0,33 до 0,54, загальний ефект розміру Кохена - 0,50, що є достатнім для характеристики опитувальника як чутливого до змін інструмента. Висновки: доведено, що українcька версія опитувальника Haemo-QoL є чутливим до змін інструментом для оцінки, пов'язаної зі здоров'ям, якості життя в дітей із гемофілією A та їх батьків.

Мета роботи - лінгвістична та соціокультурна адаптація запитальника Haemo-QoL до національних умов. Виконано етнолінгвістичну адаптацію повної версії запитальника Haemo-QoL для оцінки якості життя, пов'язаної зі здоров'ям, у дітей, хворих на гемофілію, для трьох вікових груп і батьків дітей відповідних вікових груп: 4 - 7, 8 - 12, 13 - 16 років. Здійснено прямий і зворотний переклади версій запитальника, експертну оцінку якості соціокультурної адаптації та перекладу, проведено пілотне тестування запитальника за допомогою методу інтерв'ювання 29 дітей, хворих на гемофілію А, і 29 їхніх батьків. Дані інтерв'ювання проаналізовано та сформовано остаточну версію запитальника. Описано процес лінгвістичної та соціокультурної адаптації української версії запитальника Haemo-QoL, призначеного для оцінки якості життя, пов'язаної зі здоров'ям, у дітей, хворих на гемофілію. Встановлено, що новостворювана українська версія запитальника Haemo-QoL є концептуально, ідіоматично, експериментально та семантично еквівалентною версії оригіналу. Зроблено висновки, що новостворювану українcьку версію запитальника Haemo-QoL можна вважати лінгвістично та культурно адаптованою до національних умов, однак для визнання її валідною слід провести оцінку психометричних характеристик в окремому дослідженні.

Мета роботи - покращити результати хірургічної реабілітації хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) та високим операційним ризиком, обгрунтувавши диференційований підхід до застосування селективної артеріальної емболізації (САЕ) та монополярної трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУРПЗ). Досліджено шляхом аналізу ефективність та безпечність САЕ передміхурової залози (ПЗ) як методу лікування симптомів нижніх сечовивідних шляхів (СНСШ) у хворих з ДГПЗ та високим операційним ризиком у порівнянні з ТУРПЗ. Аналіз базувався на систематичному вивченні функціональних результатів та ускладнень у 33 хворих основної групи, яким виконали САЕ, та у 39 хворих порівняльної групи, яким виконали ТУРПЗ. Хворі, яким виконали САЕ, не мали операційної травми, у них був низький ризик виникнення післяопераційних ускладнень, коротший післяопераційний період, покращились показники: Міжнародної шкали оцінки простатичних симптомів (IPSS) - на 47,8 %, шкали оцінки якості життя (QoL) - на 53,3 %, максимальної об'ємної швидкості струменя сечі (Qmax) - на 58,4 % на фоні зменшення об'єму ПЗ на 28,6 % та об'єму залишкової сечі на 55,3 % протягом 24 міс спостереження, що є підставою вважати САЕ ПЗ ефективним та безпечним методом мініінвазивного лікування ДГПЗ у хворих з високим операційним ризиком. Після монополярної ТУРПЗ результати були подібні: покращення показників IPSS - на 50 %, QoL - на 65,1 %, Qmax - на 59,2 %, зменшення об'єму ПЗ - на 31,6 % та об'єму залишкової сечі - на 64,6 %, але даний метод супроводжувався статистично більшою частотою післяопераційних ускладнень, що погіршувало рівень періопераційної безпеки. Висновки: результати дослідження засвідчили, що САЕ є фективним та безпечним методом лікування хворих з ДГПЗ та високим операційним ризиком, за результативністю порівняним з ТУРПЗ, але з меншим ризиком виникнення післяопераційних ускладнень. САЕ може бути методом вибору у хворих похилого віку з вираженою супутньою патологією, які мають протипоказання до стандартного оперативного втручання або утримуються від нього з інших причин.

Мета роботи - дослідити якість життя (ЯЖ), пов'язану зі здоров'ям, у дітей із тяжкою формою гемофілії А та визначити основні психосоціальні предиктори, які впливають на неї, у дітей різного віку. Оцінку ЯЖ проведено методом соціологічного опитування з використанням валідованої української версії опитувальника Haemo-QoL. Модель обстеження - індивідуальне та електронне анкетування. Обстежено 105 дітей із тяжкою формою гемофілії А. Пацієнтів поділено на 3 вікові групи відповідно до версій опитувальника: I - 4 - 7 років, II - 8 - 12, III - 13 - 16 років. Дані анкетування проаналізовано; визначено загальну ЯЖ у кожній віковій групі та показники ЯЖ окремих шкал, кореляційні зв'язки загальної ЯЖ з окремими детермінантами психосоціального розвитку. Статистичний аналіз проведено з використанням t-критерію, U-критерію Манна - Уїтні та Н-критерію Крускала - Уолліса, коефіцієнта рангової кореляції Спірмена R. Встановлено, що ЯЖ у дітей I вікової групи є достовірно найнижчою у сегменті сімейних відносин із показником відповідної шкали 62,50 (62,50; 87,50), тоді як у II групі найнижчою ЯЖ була у сферах активності у спорті/школі та сімейних відносинах із показниками відповідних шкал опитувальника 68,75 (56,25; 75,00) і 65,00 (50,00; 80,00) відповідно. У III групі достовірно найнижчою ЯЖ була у сегменті відношення до фізичного здоров'я з показником 75,00 (53,57; 83,92). Водночас психосоціальні предиктори, які найбільше корелюють із загальним показником ЯЖ у дітей, є дещо відмінними від найгірших детермінант психосоціального розвитку у дітей I групи, у яких найвагомішим предиктором ЯЖ визначено відносини з друзями та лікування, тоді як у II і III групах такі предиктори відповідають найгіршим чинникам ЯЖ. Зроблено висновки, що ЯЖ у дітей із гемофілією має вікові особливості, як і психосоціальні предиктори, які впливають на неї, що важливо враховувати у процесі розробки та впровадження програм психосоціальної підтримки та реабілітації.

Цель работы - оценить предикторы cниженного качества жизни у пациентов с фибрилляцией (ФП) и трепетанием предсердий (ТП) по данным специфических опросников AF-QоL и AFEQT. В проспективном срезовом исследовании приняли участие 328 пациентов с ФП-ТП неклапанного происхождения. Для определения качества жизни и его предикторов использовали специфические инструменты AF-QоL и AFEQT. Наиболее низкий уровень качества жизни как по общей оценке AFEQT (48,1 +- 19,7), так и AF-QoL (38,3 +- 17,6) наблюдали у пациентов с пароксизмальной формой аритмии, а наиболее высоким он был у пациентов с персистентной формой ФП-ТП, которым был восстановлен синусовый ритм: 68,7 +- 20,8 для AFEQT и 52,5 +- 19,1 для AF-QoL. В мультивариантной модели регрессии независимыми предикторами глобального показателя AF-QоL были функциональный класс по NYHA (<$E beta~=~-0,22>; P << 0,001), тревожность по HADS (<$E beta~=~-0,21>; P << 0,001), депрессия по HADS (<$Ebeta~=~-0,20>; P << 0,001), пароксизмальная форма аритмии (<$E beta~=~-0,16>; P=0,001), CHA2DS2-VASc (<$E beta~=~-0,16>; P = 0,002). Независимыми предикторами для общего AFEQT были функциональный класс по NYHA (<$E beta~=~-0,38>, P << 0,001), тревожность по HADS (<$E beta~=~0,25>; P << 0,001), женский пол (<$E beta~=~-0,22>; P << 0,001) и пароксизмальная форма аритмии (<$E beta~=~-0,14>, P = 0,001). Выводы: функциональный класс сердечной недостаточности, симптомы тревожности, депрессии, женский пол и пароксизмальная форма аритмии ассоциировались с низким качеством жизни у пациентов с ФП и ТП.

Мета роботи - оцінити надійність, валідність і силу відгуку російськомовної версії опитувальника AF-QоL для можливості його використання в популяції пацієнтів з фібриляцією та тріпотінням передсердь (ФП - ТП). У проспективному обсерваційному дослідженні взяли участь 288 пацієнтів з ФП - ТП неклапанного походження. Середній вік хворих становив (61,4 +- 9,9) року, жінок було 107 (37,2 %). Персистентну форму ФП - ТП виявляли у 167 (58,0 %) осіб, тривало персистентну - у 21 (7,3 %), постійну - у 63 (21,9 %), пароксизмальну - у 37 (12,8 %). Усі пацієнти заповнювали AF-QоL на початку дослідження, 75 хворих - через 1 міс і пізніше. Внутрішня надійність становила >> 0,81 для всіх компонентів. AF-QоL мав добру конвергентну і дивергентну валідність. Статистично значуще менший загальний показник AF-QоL спостерігали в пацієнтів з вищим класом за EHRA і вищим функціональним класом за NYHA. На відміну від відсутності змін у групі з рецидивом ФП, у групі зі збереженим синусовим ритмом загальний і фізичний компоненти AF-QоL були статистично значуще кращими: (41,4 +- 18,8) порівняно з (53,0 +- 19,1) бала (P = 0,01) і (35,7 +- 21,5) порівняно з (51,7 +- 23,6) бала відповідно (P = 0,003). Такі зміни AF-QoL відповідали помірній силі відгуку, що демонструвалося величиною ефекту 0,6 та 0,7 для загального показника AF-QоL і його фізичного компонента відповідно. Опитувальник AF-QоL - це специфічний для ФП інструмент оцінки пов'язаної зі здоров'ям якості життя. Результати початкової валідації російськомовного варіанта підтримують його використання як інструмента визначення якості життя в пацієнтів з ФП - ТП, як потенційного маркера якості лікування. Він показав себе надійним, валідним інструментом з добрим відгуком щодо лікування.

Цель работы - изучение качества жизни пациентов с регрессией множественной миеломы (ММ) для оценки демографических, клинических, психосоциальных факторов риска неблагоприятного прогноза в зависимости от возникновения кардиоваскулярных событий (КС) на фоне химиотерапии. Популяционная выборка состояла из 116 пациентов с ММ. Все пациенты получили опросники SF-36 и QOL-CS, из них 107 (92,4 % от всех респондентов) ответили на вопросы и были включены в исследование. Стандартные параметры качества жизни (КЖ), клинические проявления и перенесённое лечение, демографические показатели оценивали с помощью линейной регрессии для идентификации факторов, влияющих на КЖ. За период наблюдения у 41 пациента выявили прогрессию ММ, 6 человек выбыли из исследования в связи с отсутствием на очередном визите. Оставшиеся в исследовании 69 пациентов включены в дальнейший анализ. Из них у 37 (53,6 %) человек зафиксировано 193 КС: 14 смертей вследствие кардиоваскулярной причины, 90 кардиальных аритмий, 13 кардиальных ишемических событий, 6 инсультов, 21 случай возникновения хронической сердечной недостаточности, 49 госпитализаций, связанных с кардиоваскулярной причиной. У 28 была зафиксирована смерть, не связанная с сердечно-сосудистой патологией. Пациенты с КС отмечали значительно худшее психологическое функционирование, ухудшение общего здоровья и жизнеспособности, снижение КЖ. Перенесённая химиотерапия также была связана с ухудшением КЖ. Пациенты без КС отмечали лучшее социальное функционирование по сравнению с пациентами с КС. Выводы: у пациентов с регрессией ММ на протяжении 3 лет после химиотерапии КЖ зависит от перенесённых типов курсов химиотерапии и числа КС.

Мета роботи - визначити показник якості життя в жінок після родорозрішення шляхом кесаревого розтину за стандартною та удосконаленою методикою. Згідно зі шкалою QOL обстежено 80 жінок (I група) і 70 жінок (II група), яким виконано кесарів розтин за традиційною та удосконаленою методикою відповідно. Опитування проведено на першу і п'яту добу після оперативного розродження з визначенням показника якості життя. Достовірне зниження показників фізичного та соціального функціонування на першу та п'яту добу, підвищення больового синдрому порівняно з відповідними показниками II групи свідчать про суттєве погіршення якості життя в жінок на першу та п'яту добу післяпологового періоду, розроджених шляхом операції кесаревого розтину, виконаного за традиційною методикою. З іншого боку, високий узагальнений показник якості життя в жінок II групи свідчить про ефективність удосконаленої методики кесаревого розтину з урахуванням суттєвого зниження больового синдрому. Висновки: показник якості життя може бути провідним критерієм при вирішенні питання про ефективність різних технік оперативного розродження за відсутності чітких клінічних і лабораторно-інструментальних маркерів. Слід зазначити, що як загальний показник якості життя, так і всі його складові суттєво вищі в групі жінок, яким проведено оперативне розродження за удосконаленою методикою.

Мета роботи - оцінити значення клінічного обстеження та відбору хворих для поліпшення технічних і клінічних результатів селективної артеріальної емболізації (САЕ). Критерії залучення у дослідження: чоловіча стать, вік понад 50 років, високий операційно-анестезіологічний ризик (показник шкали Американського товариства анестезіологів (ASA) III - IV), об'єм передміхурової залози понад 40 см<^>3, діагноз "доброякісна гіперплазія передміхурової залози" з помірно вираженими або тяжкими симптомами з боку нижніх сечових шляхів (оцінка за IPSS >> 18 балів та/або за шкалою оцінки якості життя QoL >> 3 балів), неефективність медикаментозного лікування протягом 6 міс. Критерії вилучення: злоякісне новоутворення (діагностоване за допомогою пальцевого ректального та трансректального ультразвукового дослідження з визначенням рівня простат-специфічного антигена в сироватці крові та при біопсії), дивертикули сечового міхура, конкременти сечового міхура великого розміру, хронічна ниркова недостатність, звивистість або виражений атеросклероз артерій малого таза за результатами компіютерної томографії та ангіографії, гострий запальний процес сечовивідних шляхів, декомпенсована коагулопатія. Близько 40 % хворих, яких консультували, відповідали критеріям для проведення САЕ. Група хворих з прогностично сприятливими результатами лікування - це хворі з вираженими симптомами з боку нижніх сечових шляхів (оцінка за IPSS >> 18 балів), низькою максимальною швидкістю сечовипускання (<< 10 мл/с) та підтвердженою інфравезикальною обструкцією. Висновки: попередня клінічна оцінка та відбір хворих мають важливе значення для поліпшення технічних і клінічних результатів САЕ.

Розроблено інтегральний критерій, названий параметром рівня якості сигналу QoL, який пов'язує енергетичні та якісні показники каналу доступу, надає можливість оцінки застосування того чи іншого методу передачі обслуговування. Критерій враховує рівень прийнятого сигналу, ймовірність пропадання виклику та прийому співканальної завади. На базі розробленого критерію проведено порівняння існуючих методів передачі обслуговування (пороговий, гістерезисний, комбінований порогово-гістерезисний), визначено компроміс між якістю сигналу і кількістю передач обслуговування. Результати проведених числових досліджень показують, що найкращий показник якості сигналу QoL має гістерезисний метод, а ефективність застосування усіх методів передачі обслуговування знижується зі збільшенням кількості передачі обслуговування. За певних значень кількості передачі обслуговування в усіх методах досягаються свої високі значення QoL. Одержані результати свідчать, що існують значні можливості для покращання застосувань існуючих методів передачі обслуговування, їх комбінування та обмеження за кількістю необхідних передач обслуговування.