Заболевание раком простаты требует принятия необходимых решений в выборе лечения как от больных, так и от лечащих врачей. Кроме того, врач должен принимать во внимание возможные последствия как заболевания, так и применяемой терапии, которая может иметь не только физические, но и психосоциальные побочные эффекты. Врач должен получать информацию от больного, касающуюся ежедневной деятельности, удовлетворения жизненных потребностей и сексуальной активности с использованием стандартной анкеты, оценивающей качество жизни (QoL) пациента. Использование анкетирования было примененено или применяется в настоящее время во многих исследованиях. Сегодня применение современных анкет для оценки QoL считается исключительно необходимым не только для увеличения качества назначаемой терапии, но и для улучшения функционального статуса больного.

Мета роботи - оцінити надійність, валідність і силу відгуку російськомовної версії опитувальника AF-QоL для можливості його використання в популяції пацієнтів з фібриляцією та тріпотінням передсердь (ФП - ТП). У проспективному обсерваційному дослідженні взяли участь 288 пацієнтів з ФП - ТП неклапанного походження. Середній вік хворих становив (61,4 +- 9,9) року, жінок було 107 (37,2 %). Персистентну форму ФП - ТП виявляли у 167 (58,0 %) осіб, тривало персистентну - у 21 (7,3 %), постійну - у 63 (21,9 %), пароксизмальну - у 37 (12,8 %). Усі пацієнти заповнювали AF-QоL на початку дослідження, 75 хворих - через 1 міс і пізніше. Внутрішня надійність становила >> 0,81 для всіх компонентів. AF-QоL мав добру конвергентну і дивергентну валідність. Статистично значуще менший загальний показник AF-QоL спостерігали в пацієнтів з вищим класом за EHRA і вищим функціональним класом за NYHA. На відміну від відсутності змін у групі з рецидивом ФП, у групі зі збереженим синусовим ритмом загальний і фізичний компоненти AF-QоL були статистично значуще кращими: (41,4 +- 18,8) порівняно з (53,0 +- 19,1) бала (P = 0,01) і (35,7 +- 21,5) порівняно з (51,7 +- 23,6) бала відповідно (P = 0,003). Такі зміни AF-QoL відповідали помірній силі відгуку, що демонструвалося величиною ефекту 0,6 та 0,7 для загального показника AF-QоL і його фізичного компонента відповідно. Опитувальник AF-QоL - це специфічний для ФП інструмент оцінки пов'язаної зі здоров'ям якості життя. Результати початкової валідації російськомовного варіанта підтримують його використання як інструмента визначення якості життя в пацієнтів з ФП - ТП, як потенційного маркера якості лікування. Він показав себе надійним, валідним інструментом з добрим відгуком щодо лікування.

Мета роботи - визначити показник якості життя в жінок після родорозрішення шляхом кесаревого розтину за стандартною та удосконаленою методикою. Згідно зі шкалою QOL обстежено 80 жінок (I група) і 70 жінок (II група), яким виконано кесарів розтин за традиційною та удосконаленою методикою відповідно. Опитування проведено на першу і п'яту добу після оперативного розродження з визначенням показника якості життя. Достовірне зниження показників фізичного та соціального функціонування на першу та п'яту добу, підвищення больового синдрому порівняно з відповідними показниками II групи свідчать про суттєве погіршення якості життя в жінок на першу та п'яту добу післяпологового періоду, розроджених шляхом операції кесаревого розтину, виконаного за традиційною методикою. З іншого боку, високий узагальнений показник якості життя в жінок II групи свідчить про ефективність удосконаленої методики кесаревого розтину з урахуванням суттєвого зниження больового синдрому. Висновки: показник якості життя може бути провідним критерієм при вирішенні питання про ефективність різних технік оперативного розродження за відсутності чітких клінічних і лабораторно-інструментальних маркерів. Слід зазначити, що як загальний показник якості життя, так і всі його складові суттєво вищі в групі жінок, яким проведено оперативне розродження за удосконаленою методикою.

Цель работы - изучение качества жизни пациентов с регрессией множественной миеломы (ММ) для оценки демографических, клинических, психосоциальных факторов риска неблагоприятного прогноза в зависимости от возникновения кардиоваскулярных событий (КС) на фоне химиотерапии. Популяционная выборка состояла из 116 пациентов с ММ. Все пациенты получили опросники SF-36 и QOL-CS, из них 107 (92,4 % от всех респондентов) ответили на вопросы и были включены в исследование. Стандартные параметры качества жизни (КЖ), клинические проявления и перенесённое лечение, демографические показатели оценивали с помощью линейной регрессии для идентификации факторов, влияющих на КЖ. За период наблюдения у 41 пациента выявили прогрессию ММ, 6 человек выбыли из исследования в связи с отсутствием на очередном визите. Оставшиеся в исследовании 69 пациентов включены в дальнейший анализ. Из них у 37 (53,6 %) человек зафиксировано 193 КС: 14 смертей вследствие кардиоваскулярной причины, 90 кардиальных аритмий, 13 кардиальных ишемических событий, 6 инсультов, 21 случай возникновения хронической сердечной недостаточности, 49 госпитализаций, связанных с кардиоваскулярной причиной. У 28 была зафиксирована смерть, не связанная с сердечно-сосудистой патологией. Пациенты с КС отмечали значительно худшее психологическое функционирование, ухудшение общего здоровья и жизнеспособности, снижение КЖ. Перенесённая химиотерапия также была связана с ухудшением КЖ. Пациенты без КС отмечали лучшее социальное функционирование по сравнению с пациентами с КС. Выводы: у пациентов с регрессией ММ на протяжении 3 лет после химиотерапии КЖ зависит от перенесённых типов курсов химиотерапии и числа КС.

Мета дослідження - оцінювання впливу препарату простекс на показники, що характеризують вираженість симптомів нижніх сечових шляхів (СНСШ) (IPSS, QoL) та еректильну функцію (МІЕФ5, твердість ерекції) у сексуально активних пацієнтів із симптоматичною доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). У відкритому дослідженні взяли участь 30 сексуально активних пацієнтів із симптоматичною ДГПЗ віком 45 - 55 років. Вивчали ефективність та переносимість застосування препарату простекс курсом по 1 ректальному супозиторію на ніч протягом 30-ти днів. Головні показники ефективності: IPSS, QoL, МІЕФ5, твердість ерекції, другорядні: Qmax, PVR. Встановлено, що 30-денний курс простексу у сексуально активних пацієнтів з симптоматичною ДГПЗ та еректильною дисфункцію (ЕД) статистично достовірно і клінічно вагомо впливає на сумарний бал IPSS, QoL, сумарний бал МІЕФ5, бал твердості ерекції. Простекс є ефективним у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями сечовипускання, спричиненими ДГПЗ, що підтверджується зменшенням частки пацієнтів з помірним ступенем порушень у разі його застосування з 90 до 53,3 %. Простекс покращує еректильну функцію, що проявляється послабленням тяжкості ЕД та збільшенням частки пацієнтів (на 50 %), які оцінюють ригідність ерекції як максимальну. Застосування простексу протягом 1 міс не позначається на об'ємах залишкової сечі, передміхурової залози та ПСА, а ефект підвищення Qmax не має клінічного значення. Заключення: результати проведеного дослідження надають підстави рекомендувати простекс для лікування пацієнтів із симптоматичною ДГПЗ та ЕД з легкою та помірною вираженістю симптомів. Необхідні подальші дослідження для встановлення механізмів, що лежать в основі клінічних ефектів простексу, та доцільності його комбінування з уроселективними альфа-блокаторами за вираженої інфравезікальної обструкції.

В течение 26 мес проводили математическую оценку критериев состояния здоровья у 734 пациентов разных возрастных групп, страдающих доброкачественной гиперплазией предстательной железы (ДГПЖ), по следующим параметрам: возраст больного, анамнез основного заболевания, жалобы по шкале IPSS и QoL, УЗИ с учетом объема предстательной железы и остаточной мочи, урофлоуметрического индекса и сопутствующей патологией. Каждый критерий оценен по балльной системе от "0" до "170" со знаком "+" или "-". На основании собственных исследований проведена количественная (балльная) оценка каждого из симптомов, определяющая состояние больного с ДГПЖ, которая позволила более точно определить общее состояние, риск оперативного вмешательства и границы консервативной терапией и выбрать тактику лечения.

Мета дослідження - оцінювання ефективності, безпеки та переносимості дієтичної домішки (ДД) еростамін у пацієнтів із симптомами нижніх сечових шляхів (СНСШ) та еректильною дисфункцією (ЕД), асоційованих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ). У дослідженні взяли участь 30 пацієнтів віком від 45-ти до 65-ти років із СНШС та ЕД на фоні ДГПЗ. Пацієнти протягом 60-ти днів застосовували 300 мг ДД еростамін (виробництво ТОВ "ВОРЛД ГРІНІЗЕЙШЕН СІСТЕМ") по 2 капсулі двічі на день. Результати проведеного дослідження свідчать, що еростамін є досить ефективним засобом для лікування еректильної дисфункції. Після курсу лікування спостерігається суттєве покращання інтеграційних параметрів, що характеризують сексуальну функцію та сечовипускання у пацієнтів з ЕД та СНСШ на фоні ДГПЗ, а саме МІЕФ та (IPSS, QoL). Частота побічних явищ становила 13 %, що не вимагало відміни ДД. Серйозних небажаних явищ не спостерігали. Заключення: курсове лікування еростаміном сприяє суттєвому покращанню якості життя даної групи пацієнтів. Еростамін має високий комплаєнс та практично не спричинює побічних ефектів у разі тривалого вживання (протягом 60-ти днів).

Мета роботи - дослідити якість життя (ЯЖ), пов'язану зі здоров'ям, у дітей із тяжкою формою гемофілії А та визначити основні психосоціальні предиктори, які впливають на неї, у дітей різного віку. Оцінку ЯЖ проведено методом соціологічного опитування з використанням валідованої української версії опитувальника Haemo-QoL. Модель обстеження - індивідуальне та електронне анкетування. Обстежено 105 дітей із тяжкою формою гемофілії А. Пацієнтів поділено на 3 вікові групи відповідно до версій опитувальника: I - 4 - 7 років, II - 8 - 12, III - 13 - 16 років. Дані анкетування проаналізовано; визначено загальну ЯЖ у кожній віковій групі та показники ЯЖ окремих шкал, кореляційні зв'язки загальної ЯЖ з окремими детермінантами психосоціального розвитку. Статистичний аналіз проведено з використанням t-критерію, U-критерію Манна - Уїтні та Н-критерію Крускала - Уолліса, коефіцієнта рангової кореляції Спірмена R. Встановлено, що ЯЖ у дітей I вікової групи є достовірно найнижчою у сегменті сімейних відносин із показником відповідної шкали 62,50 (62,50; 87,50), тоді як у II групі найнижчою ЯЖ була у сферах активності у спорті/школі та сімейних відносинах із показниками відповідних шкал опитувальника 68,75 (56,25; 75,00) і 65,00 (50,00; 80,00) відповідно. У III групі достовірно найнижчою ЯЖ була у сегменті відношення до фізичного здоров'я з показником 75,00 (53,57; 83,92). Водночас психосоціальні предиктори, які найбільше корелюють із загальним показником ЯЖ у дітей, є дещо відмінними від найгірших детермінант психосоціального розвитку у дітей I групи, у яких найвагомішим предиктором ЯЖ визначено відносини з друзями та лікування, тоді як у II і III групах такі предиктори відповідають найгіршим чинникам ЯЖ. Зроблено висновки, що ЯЖ у дітей із гемофілією має вікові особливості, як і психосоціальні предиктори, які впливають на неї, що важливо враховувати у процесі розробки та впровадження програм психосоціальної підтримки та реабілітації.

Обследовано 136 взрослых больных с дефицитом гормона роста (ДГР) различного генеза (опухоли гипофиза и ИБС - группа сравнения). Исследование на основе вопросника ДГР QoL-AGHDA качества жизни 136-ти больных выявило, что во всех группах средний балл был выше нормы по сравнению с нормативными данными (в норме << 11 б.), при этом наиболее достоверно это наблюдалось у больных 1, 3, 4-й групп и второй подгруппы 5-й группы. Достоверная корреляционная связь между низкими базальными значениями СТГ, ИФР-1 плазмы крови и средними значениями вопросника ДГР QoL-AGHDA была найдена в 1, 2, 3, 4-й группах и второй подгруппе 5-й группы пациентов, что подтверждает высокую эффективность использования вопросника ДГР QoL-AGHDA у больных с ДГР различного генеза. У 36-ти пациентов через 3 мес после ТГЭ отмечалось достоверное повышение среднего балла по вопроснику ДГР на фоне снижения средних значений СТГ и ИФР-1. Это показывает, что в раннем постоперационном периоде у пациентов возрастает степень выраженности гипопитуитаризма, и ставит вопрос о назначении заместительной гормональной терапии.

Обследовано 136 больных с дефицитом гормона роста (ДГР) различного генеза (опухоли гипофиза и ишемическая болезнь сердца - группа сравнения). Исследование качества жизни на основе вопросника ДГР QoL-AGHDA у 136-ти больных выявило, что во всех группах средний балл был выше нормы (в норме << 11), причем наиболее достоверно это наблюдалось у больных 1-й, 3-ей, 4-й групп и 2-й подгруппы 5-й группы. Достоверная корреляционная связь между низкими базальными значениями СТГ, ИФР-1 плазмы крови и средними значениями вопросника ДГР QoL-AGHDA была найдена в 1-й, 2-й, 3-й, 4-й группах и 2-й подгруппе 5-й группы пациентов, что подтверждает высокую эффективность использования вопросника ДГР QoL-AGHDA у больных с ДГР различного генеза. У 36-ти пациентов через 3 мес после ТГЭ отмечалось достоверное повышение среднего балла по вопроснику ДГР на фоне снижения средних значений СТГ и ИФР-1. Это показывает, что в раннем послеоперационном периоде у пациентов возрастает степень выраженности гипопитуитаризма и встает вопрос о назначении заместительной гормональной терапии.

С целью сравнительного изучения качества жизни пациентов с регрессией множественной миеломы с учетом демографических, клинических, психосоциальных факторов риска неблагоприятного прогноза в зависимости от возникновения кардиоваскулярных событий исследовали популяционную выборку из 95 больных. Все пациенты получили опросники SF-36 и QOL-CS, из них 89 (93,7 %) ответили на вопросы и были включены в исследование. Стандартные параметры качества жизни, клинические проявления и перенесенное лечение, демографические показатели оценивали с помощью линейной регрессии для идентификации факторов, влияющих на качество жизни. На протяжении года у 38 (42,7 %) больных диагностировали 92 кардиоваскулярных события. Эти пациенты отмечали значительно худшее психологическое функционирование, ухудшение общего здоровья и жизнеспособности, снижение качества жизни. Перенесенная химиотерапия также была связана с ухудшением качества жизни. Статистическая значимость различий достигнута при использовании опросника QOL-CS. Это свидетельствует, что общее состояние здоровья, жизнеспособности у пациентов с регрессией множественной миеломы существенно ухудшается после возникновении кардиоваскулярных событий.

С целью сравнительного изучения качества жизни пациентов с регрессией неходжкинских лимфом с учетом демографических, клинических, психосоциальных факторов риска неблагоприятного прогноза в зависимости от возникновения кардиоваскулярных событий обследовали 89 пациентов. Все больные получили опросники SF-36 и QOL-CS, из них 82 (92,1 %) ответили на вопросы и включены в исследование. Стандартные параметры качества жизни, клинические проявления и перенесенное лечение лимфомы, демографические показатели оценивали с помощью линейной регрессии для идентификации факторов, влияющих на качество жизни. На протяжении 1 года у 21 (25,6 %) пациента установили 53 кардиоваскулярных события. Эти больные отмечали значительно худшее психологическое функционирование, ухудшение общего здоровья и жизнеспособности, снижение качества жизни. Перенесенная химиотерапия также была связана с ухудшением качества жизни. Статистическая значимость различий достигнута только при использовании опросника QOL-CS. Это свидетельствует, что общее состояние здоровья, жизнеспособности у пациентов с регрессией неходжкинских лимфом существенно ухудшается после возникновении кардиоваскулярных событий.

С целью сравнительного изучения качества жизни пациентов с регрессией хронической лимфоцитарной лейкемии с учетом демографических, клинических, психосоциальных факторов риска неблагоприятного прогноза в зависимости от возникновения кардиоваскулярных событий обследовали 138 больных. Все пациенты получили опросники QOL-CS; 119 (84 %) из них ответили на вопросы и были включены в исследование. Стандартные параметры качества жизни, клинические проявления и перенесенное лечение лейкемии, демографические показатели оценивали с помощью линейной регрессии для идентификации факторов, влияющих на качество жизни. Установили, что пациенты с кардиоваскулярными событиями отмечали значительно худшее психологическое функционирование, ухудшение общего здоровья и жизнеспособности, снижение качества жизни. Перенесенная химиотерапия также была связана с ухудшением качества жизни. Статистическая значимость данных различий была достигнута при использовании опросника QOL-CS. Это свидетельствует, что общее состояние здоровья, жизнеспособности у пациентов с регрессией хронической лимфоцитарной лейкемии существенно ухудшается после возникновения кардиоваскулярных событий.

Проаналізовано результати лікування 92-х хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, яким виконано черезміхурову простатектомію з використанням кисетного шва з метою гемостазу ложа передміхурової залози. Простота методики дозволяє зменшити термін виконання операції, об'єм крововтрати. Індекс симптомів за міжнародною системою сумарної оцінки симптомів у разі захворювань передміхурової залози (IPSS) зменшується в 4,3 раза, індекс якості життя (QoL) - у 2,1 раза. Середній термін лікування у стаціонарі у післяопераційний період становив 5,7. Максимальна швидкість сечовипускання (Qmax) збільшилась з (<$E 6,5~symbol С~0,85>) мл/хв перед операцією до (<$E 18,7~symbol С~3,2>) мл/хв після операції. Використання активної аспірації ложа передміхурової залози дозволило знизити кількість ускладнень, зумовлених гнійно-запальними процесами (2 % хворих). Зроблено висновок, що використання кисетного шва на ложе видаленої передміхурової залози сприяє поліпшенню результатів хірургічного лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози.

Дослідження підтвердили значне покращення уродинамічних показників після фотоселективної вапоризації простати в лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію простати. IPSS, QOL покращились до статистично значущих значень безпосередньо після хірургічного втручання. Частота ускладнень протягом року після операції була низькою.

Исследования подтвердили значительное улучшение уродинамических показателей после фотоселективной вапоризации простаты в лечении больных доброкачественной простатической гиперплазией. IPSS, QOL улучшились до статистически значимых значений непосредственно после хирургического вмешательства. Частота осложнений в течение года после операции была низкой.

Мета роботи - оцінити значення клінічного обстеження та відбору хворих для поліпшення технічних і клінічних результатів селективної артеріальної емболізації (САЕ). Критерії залучення у дослідження: чоловіча стать, вік понад 50 років, високий операційно-анестезіологічний ризик (показник шкали Американського товариства анестезіологів (ASA) III - IV), об'єм передміхурової залози понад 40 см<^>3, діагноз "доброякісна гіперплазія передміхурової залози" з помірно вираженими або тяжкими симптомами з боку нижніх сечових шляхів (оцінка за IPSS >> 18 балів та/або за шкалою оцінки якості життя QoL >> 3 балів), неефективність медикаментозного лікування протягом 6 міс. Критерії вилучення: злоякісне новоутворення (діагностоване за допомогою пальцевого ректального та трансректального ультразвукового дослідження з визначенням рівня простат-специфічного антигена в сироватці крові та при біопсії), дивертикули сечового міхура, конкременти сечового міхура великого розміру, хронічна ниркова недостатність, звивистість або виражений атеросклероз артерій малого таза за результатами компіютерної томографії та ангіографії, гострий запальний процес сечовивідних шляхів, декомпенсована коагулопатія. Близько 40 % хворих, яких консультували, відповідали критеріям для проведення САЕ. Група хворих з прогностично сприятливими результатами лікування - це хворі з вираженими симптомами з боку нижніх сечових шляхів (оцінка за IPSS >> 18 балів), низькою максимальною швидкістю сечовипускання (<< 10 мл/с) та підтвердженою інфравезикальною обструкцією. Висновки: попередня клінічна оцінка та відбір хворих мають важливе значення для поліпшення технічних і клінічних результатів САЕ.

Сочетание у больных сахарным диабетом и хроническим простатитом, проявляющееся симптомами нижних мочевых путей, является актуальным медико-социальным вопросом и требует адекватных мер диагностики и медикаментозной коррекции. Цель исследования - определить перспективы долгосрочного применения средств комбинированной фитотерапии у мужчин с симптомами нижних мочевых путей на фоне хронического простатита (ХП) и сахарного диабета (СД). В ГУ "Институт урологии НАМН Украины" были обследованы 95 мужчин, из них 63 пациента с ХП на фоне СД 1-го и 2-го типов (средний возраст - 42,3 +- 0,9 года). В 1-й группе больным (n = 30) назначали правенор в форме капсул по 2 капсулы в сутки после еды в течение 4 мес с 3-мя 10-дневными промежутками, в период которых назначали свечи правенор по 1 х 2 раза в сутки; во 2-й группе (n = 33) пациенты принимали экстракт семян тыквы обыкновенной 500 мг 2 раза в сутки в течение 4 мес. Контрольную группу (n = 32) составили практически здоровые пациенты, которые не получали лечения в течение срока исследования. Анамнез заболевания ХП составил в среднем 5,2 +- 0,8 года, СД - 12,8 +- 0,9 года, отношение СД 1-го/СД 2-го типов - 70 : 30 %. Применение препаратов правенор капсулы и правенор суппозитории базировалось на длительном медикаментозном воздействии на воспалительный фактор в тканях предстательной железы. При контрольном осмотре одним из наиболее значимых показателей являлась компенсация углеводного обмена. При осмотре пациентов 1-й группы в контрольные сроки (30 сут) было установлено, что применение фитопрепаратов правенор капсулы и правенор суппозитории обеспечивает хороший клинический эффект, улучшает состояние здоровья и качество жизни. У пациентов 1-й клинической группы, получавших непрерывную комбинированную терапию, улучшились практически все показатели по сравнению со 2-й группой. Так, показатель максимальной скорости мочеиспускания Vmax у пациентов 1-й группы улучшился на 24,8 %, акта мочеиспускания по IPSS - на 20,6 %, QoL - на 46,5 % соответственно (p << 0,05). У пациентов 2-й группы такой динамики выявлено не было. Заключение: применение фитопрепаратов правенор капсулы и правенор суппозитории у пациентов с ХП на фоне СД является оправданной тактикой лечения, способствующей уменьшению дизурических явлений. Полученные результаты позволяют рекомендовать использование правенор капсулы и правенор суппозитории для комплексного лечения пациентов с ХП на фоне СД.

Обстежено 122 чоловіка з хронічним абактеріальним простатитом у стані нестійкої ремісії, середній вік яких склав <$E3,3~symbol С~0,6> року, а термін спостереження - 90 днів. Досліджуваних осіб було розподілено на групи: в I групі (n = 63) застосовували монотерапію тамсулозином (флосін) 0,4 мг 1 раз на добу; у 13-ти (n = 30) - проводили традиційну комбіновану терапію без alpha-адреноблокаторів; в III (n = 29) - лікування не проводили. До кінця 90-ї доби було встановлено, що достовірне покращання показників IPSS і QoL настало в I та II групах, проте рівень розвитку небажаних побічних явищ в осіб II групи був у 9,0 разу більше (3,2 % і 23,3 % відповідно, <$Eroman p~<<~0,05>) за такий в осіб I групи. Це надало змогу рекомендувати монотерапію тамсулозином (флосін) в таких випадках з високим рівнем ефективності лікування та добрим профілем безпеки.

Розглянуто аспекти консервативної терапії хронічного простатиту (ХП) та доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) із застосуванням комбінації рослинних субстанцій. У ДУ "Інститут урології НАМН України" спостерігали 127 пацієнтів з ХП та проявами мінімально ускладненої ДГПЗ I ступеня, яких було поділено на три клінічних групи. До I групи (n = 43) увійшли пацієнти, що одержували Правенор по 2 капсули на добу після їди протягом одного року. II групу (n = 52) склали пацієнти, які одержували стандартну монотерапію тамсулозином 4 мг на добу. До III групи (n = 32) були включені пацієнти, які не одержували лікування протягом терміну дослідження. Контрольну групу (IV) (n = 30) склали практично здорові чоловіки (середній вік - 32 роки). Вік пацієнтів коливався від 49 до 63,5 року (середній вік - 54 роки). Середній анамнез захворювання на ХП - <$E12,8~symbol С~1,3> року, на ДГПЗ - <$E2,8~symbol С~0,3> року. Встановлено, що консервативна терапія пацієнтів з ХП та початковими проявами ДГПЗ потребує використання рослинних інгібіторів 5<$E alpha>-редуктази. Комбінація рослинних компонентів (Правенор) на фоні ХП та ДГПЗ I ступеня є вірогідно ефективною та потребує проведення лікування понад 6 міс. Правенор здатний до стійкого вірогідного відновлення показників IPSS і QoL в осіб з мінімально ускладненою ДГПЗ, які приймають препарат понад 6 міс.

Мета роботи - покращити результати хірургічної реабілітації хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) та високим операційним ризиком, обгрунтувавши диференційований підхід до застосування селективної артеріальної емболізації (САЕ) та монополярної трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУРПЗ). Досліджено шляхом аналізу ефективність та безпечність САЕ передміхурової залози (ПЗ) як методу лікування симптомів нижніх сечовивідних шляхів (СНСШ) у хворих з ДГПЗ та високим операційним ризиком у порівнянні з ТУРПЗ. Аналіз базувався на систематичному вивченні функціональних результатів та ускладнень у 33 хворих основної групи, яким виконали САЕ, та у 39 хворих порівняльної групи, яким виконали ТУРПЗ. Хворі, яким виконали САЕ, не мали операційної травми, у них був низький ризик виникнення післяопераційних ускладнень, коротший післяопераційний період, покращились показники: Міжнародної шкали оцінки простатичних симптомів (IPSS) - на 47,8 %, шкали оцінки якості життя (QoL) - на 53,3 %, максимальної об'ємної швидкості струменя сечі (Qmax) - на 58,4 % на фоні зменшення об'єму ПЗ на 28,6 % та об'єму залишкової сечі на 55,3 % протягом 24 міс спостереження, що є підставою вважати САЕ ПЗ ефективним та безпечним методом мініінвазивного лікування ДГПЗ у хворих з високим операційним ризиком. Після монополярної ТУРПЗ результати були подібні: покращення показників IPSS - на 50 %, QoL - на 65,1 %, Qmax - на 59,2 %, зменшення об'єму ПЗ - на 31,6 % та об'єму залишкової сечі - на 64,6 %, але даний метод супроводжувався статистично більшою частотою післяопераційних ускладнень, що погіршувало рівень періопераційної безпеки. Висновки: результати дослідження засвідчили, що САЕ є фективним та безпечним методом лікування хворих з ДГПЗ та високим операційним ризиком, за результативністю порівняним з ТУРПЗ, але з меншим ризиком виникнення післяопераційних ускладнень. САЕ може бути методом вибору у хворих похилого віку з вираженою супутньою патологією, які мають протипоказання до стандартного оперативного втручання або утримуються від нього з інших причин.