The paper deals with the singular Sturm - Liouville expressions <$El(y)~=~-(py prime ) prime ~+~qy> with the matrix-valued coefficients p, q such that <$Eq~=~Q prime ,~p sup -1 ,~ p sup -1 Q>, <$EQp sup -1 , ~Qp sup -1 Q~symbol <174>~L sub 1>, where the derivative of the function Q is understood in the sense of distributions. Due to a suitable regularization, the corresponding operators are correctly defined as quasi-differentials. Their resolvent convergence is investigated and all self-adjoint, maximal dissipative, and maximal accumulative extensions are described in terms of homogeneous boundary conditions of the canonical form.

We applied a generalized energy approach (Gell-Mann and Low S-matrix formalism) combined with the relativistic multi-quasiparticle (QP) perturbation theory (PT) with the Dirac-Kohn-Sham zeroth approximation to studying excites states and autoionization resonances in complex atoms and ions, in particular, energies and widths for the He and He-like ion, barium and lead atoms, with accounting for the exchange-correlation, relativistic corrections and a chaos effect.

Исследовано влияние тяжелых металлов (ионов Cu<^>2+ и Zn<^>2+) на структуру и функциональные показатели фотосинтетического аппарата листьев гороха. После обработки листьев гороха 80 мкМ Cu<^>2+ или 200 мкМ Zn<^>2+ наблюдалось изменение строения гран, неоднородность упаковки тилакоидов в гранах, что проявлялось в увеличении межтилакоидных промежутков и толщины гранальных тилакоидов по сравнению с контролем. В то же время скорость электронного транспорта от воды к метилвиологену, максимальный квантовый выход и фотохимическое тушение флуоресценции хлорофилла (Fv/Fm, qP), в листьях и хлоропластах гороха, обработанных Cu<^>2+, изменялись лишь незначительно. Подобные эффекты зарегистрированы также после обработки листьев и хлоропластов 200 мкМ Zn<^>2+ за исключением того, что параметр qP в этом случае снижался по сравнению с контролем на 20 %. Данные работы позволяют предполагать, что структурные изменения в системе тилакоидных мембран вызваны снижением уровня связанного бикарбоната, количество которого в присутствии ионов меди и цинка уменьшалось на 16 и 20 %, соответственно. В условиях экспериментов 80 мкМ Cu<^>2+ и 200 мкМ Zn<^>2+ подавляли активность хлоропластной карбоангидразы на 70 %, что, возможно, и приводило к частичной потере мембраносвязанного бикарбоната.

Розглянуто особливості ефективного генерування Qp-матриць Фібоначчі, які можна використовувати як ключі (де)шифрування для багатораундової матричної криптографічної системи перетворення інформації. З'ясовано, що у багатораундовій матричній афінній криптосистемі основна проблема полягає у генеруванні множини звичайних та обернених матриць - ключів (де)шифрування інформації, елементами яких мають бути цілі числа. Розроблено процедуру генерування множини Qp-матриць Фібоначчі, яка за відомими значеннями степені матриці (n) і (p) і, як наслідок, p-чисел Фібоначчі надає змогу одержувати відповідну множину ключів (де)шифрування інформації, здійснювати розширення ключів для кожного раунду, що забезпечує не тільки ефективний спосіб їх утворення та зберігання, але й створює зручність під час передавання каналами зв'язку.

Вивчено вплив 5-добового введення антибіотиків групи цефалоспоринів - цефтріаксону (50 мг/кг) та групи макролідів - азитроміцину (15 мг/кг) на транспорт води через епітелій товстої кишки (ТК) щурів-самців лінії Вістар (180 - 250 г) за допомогою методу перфузії ізольованої ділянки in situ. Дія азитроміцину зумовлювала в 2,4 разу (P << 0,001) підвищення, а цефтріаксону в 1,9 разу (P << 0,001) зменшення всмоктування води. Ці зміни не були пов'язані зі зрушеннями в кількісному та якісному складі просвітної та пристінкової мікробіоти кишечника. Збільшення поглинання води за дії азитроміцину підвищувало експресію протеїну водного каналу - AQP8 у слизовій оболонці ТК щурів, тоді як зменшення всмоктування води за дії цефтріаксону не викликало змін, але супроводжувалося прозапальними процесами та дегрануляцією тучних клітину слизовій оболонці ТК щурів.

Мета роботи - удосконалити методи комплексної ехокардіографії для оцінки стану серцево-судинної системи після хірургічної корекції дефекту міжпередсердної перегородки у віддалений післяопераційний період. Досліджувана група складалася з 84 пацієнтів Закарпатської області, яким проведено хірургічну корекцію дефекту міжпередсердної перегородки. Дефекти міжпередсердної перегородки зустрічалися практично з однаковою частотою як у чоловіків (54,8 %), так і в жінок (45,2 %). У всіх обстежених пацієнтів відмічалося достовірне зростання показника Z-score ПШ (<$E Р sub 1-2~<<~0,01>) порівняно з відповідним параметром у здорових. Інші показники (КДІ ЛШ, Z - score ЛШ, Tei index ЛШ, Tei index ПШ, ТАРSE, величини тиску в легеневій артерії та об'єму шунтуючої крові (Qp/Qs), TAPSE) практично не відрізнялися від відповідних величин у здорових і знаходилися в межах норми (<$E Р sub 1-2~>>~0,05>). Ознаки решунтування не спостерігалися. Висновки: детермінація наслідків хірургічної корекції дефектів міжпередсердної перегородки має базуватись на використанні достовірного об'єктивного методу верифікації змін з можливою їх реєстрацією в динаміці. Ехокардіографія забезпечує ряд унікальних можливостей візуалізації та об'єктивізації характеристик дефекту з відповідним адекватним рівнем чутливості дослідження змін і перспектив опрацювання та інтерпретації отриманих зображень.

Останнім часом найпопулярнішим способом аналізу летких органічних сполук є метод headspace, який в тому числі застосовується для визначення концентрації летких компонентів лікарської рослинної сировини. Мета роботи - визначення маркерів для аналізу стабільності мазі. Для досліджень використовувались екстемпоральна мазь з настойками календули й евкаліпту, газовий хроматограф з мас-детектором GCMS-QP2010 Ultra Shimadzu. Аналіз настойки календули виявив 2 основні сполуки, в настойці евкаліпта виявлено 9 сполук, серед яких 5 з концентрацією вище 5 %, інші - мінорні сполуки. На хроматограмі аналізу зразку мазі, розчиненому в хлороформі виявлено 3 основні сполуки: alpha-пінен (50,47 %), beta-пінен (11,30 %) та евкаліптол (37,22 %), які можуть використовуватись як маркери під час аналізу стабільності досліджуваної мазі.

Вивчено епізоотичну ситуацію та розроблено імуноферментну тест-систему для діагностики лейкозу великої рогатої худоби (ВРХ). З'ясовано наявність значного та нерівномірного поширення цієї хвороби у ВРХ у світі. Зазначено, що більшість країн з розвинутим тваринництвом промислового типу є неблагополучним щодо цієї хвороби. Серед 15-ти країн, які шляхом реалізації оздоровчих засобів досягли епізоотичного благополуччя, 13 належать до Європейського Союзу, більшу кількість випадків захворювання на лейкоз установлено у країнах Східної Європи. Показано, що в Україні епізоотична ситуація загострилася з 1995 р. та має тенденцію до покращання з 1998 - 1999 рр., а безпосередньо на Харківщині має місце стійке зниження рівня превалентності спостережено з 2003 р. Показано більш високу чутливість імуноферментної діагностики лейкозу у порівнянні з традиційною реакцією імунодифузії. Обгрунтовано необхідність розробки вітчизняної імуноферментної тест-системи. Створений діагностичний набір відповідає вимогам чутливості та специфічності, який передбачає використання як антигену рекомбінантних білків p24 та qp51 вірусу лейкозу ВРХ. Під час проведення комісійних випробувань розробленої тест-системи специфічність набору дорівнювала 96,0 %, чутливість - 100 %. Під час проведення серійних діагностичних досліджень проб сироватки крові ВРХ з використанням розробленого набору виявлено на 7,5 - 22,1 % більше серопозитивних тварин, ніж у разі застосування реакції імунодифузії.