Aim: Monitoring of anthracycline-induced cardiotoxicity with electrocardiography (ECG) and comparing ECG changes with findings on echocardiography (ECHO). Methods: A total of 26 adult acute leukemia patients (mean age <$E(46,2~symbol C~12,4> years, 15 males) treated with 2 - 6 cycles of anthracycline-based chemotherapy (CT) were studied. Cardiac evaluation was performed at the baseline (before CT), after first CT, after last CT (cumulative anthracycline dose <$E(464,3~symbol C~117,5)~roman {mg "/" m sup 2}>) and circa 6 months after CT. Time ECG parameters, QRS voltage, presence of repolarization changes, arrhythmias and other abnormalities were evaluated. Results: During treatment and follow-up, we found a statistical significant QTc interval prolongation - <$E(414,7~symbol C~16,0)> ms (before CT), <$E(419,6~symbol C~21,6)> ms (after first CT), <$E(428,0~symbol C~16,2)> ms (after last CT) and <$E(430,1~symbol C~18,4)> ms (6 months after CT). Significant QTc interval prolongation (<$E >>~450> ms) occurred in 3 patients after first CT, in 4 patients after last CT and in 5 patients within 6 months after CT. Significant total QRS voltage lowering in the limb leads (<$E >>~1,0> mV versus before CT) occurred in 3 patients after first CT, in 5 patients after last CT and in 6 patients within 6 months after CT. We found a statistically significant correlation between decreased QRS voltage, QTc interval prolongation and left ventricular (LV) dysfunction on ECHO. Repolarization changes associated with oncology treatment were present in 9 patients within 6 months after CT. Conclusion:

Anthracycline treatment is associated with changes in electrical activity of the myocardium. Prolonged QTc interval represents a risk for development of malignant ventricular arrhythmias. Decreased QRS voltage and prolonged QTc interval after anthracycline treatment could correlate with LV dysfunction on ECHO. Further studies will be needed to prove whether these ECG changes could serve as an accessible and non-invasive screening method indicating LV dysfunction after anthracycline treatment.

У відділенні ультразвукової та клініко-інструментальної діагностики та міні-інвазивних втручань Державної установи "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева" НАМН України" обстежено 29 пацієнтів (10 жінок, 19 чоловіків) із кардіоресинхронізуючою терапією (КРТ). Середній вік пацієнтів становив 65 років. До, в ранній післяопераційний період (на 3 - 5-й день) і через 6 міс після імплантації оцінено частоту шлуночкових скорочень спонтанного та стимульованого ритму, рівні систолічного та діастолічного артеріального тиску, фракцію викиду лівого шлуночка, кінцево-діастолічний і кінцево-систолічний об'єми, товщину міжшлуночкової перегородки, задньої стінки лівого шлуночка, розміри лівого та правого передсердя, правого шлуночка. Ретельно виконана КРТ з якісним підбором місця прикладання електрода й адекватною медикаментозною підтримкою надає можливість не лише запобігти подальшому подовженню, а й в окремих випадках зменшити початково подовжений за тривалістю QRS-комплекс із поліпшенням функціональних показників кровообігу. КРТ з якісним підбором місця прикладання електрода й адекватною медикаментозною підтримкою є ефективним методом лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю.

Цель исследования - проведение сравнительной оценки кровообращения функционального значения у пациентов с постоянными кардиостимуляторами в раннем послеоперационном периоде в разных классах продолжительности QRS-комплекса. Обследовано 114 пациентов (56 женщин, 58 мужчин) в возрасте 70 лет с установленными электрокардиостимуляторами (ЭКС) в режимах стимуляции VVI/VVIR (40 пациентов), DDD/DDDR (26 пациентов) с АВ-блокадой и отдельно с синдромом слабости синусового узла (СССУ) (34 пациента), с кардиоресинхронизирующей терапией (14 пациентов). До установки ЭКС и в раннем послеоперационном периоде (3 - 5-й день после имплантации) оценивали уровни систолического и диастолического артериального давления; частоту сердечных сокращений спонтанного и стимулированного ритма; продолжительность QRS-комплекса; фракцию выброса левого желудочка, конечно-диастолический объем и конечно-систолический объем, толщину межжелудочковой перегородки и задней стенки левого желудочка, размеры левого и правого предсердий, а также правого желудочка. Продолжительность стимулированного QRS-комплекса измерялась в отведениях II, V5, V6 с последующим выбором максимального измеренного. По полученным данным оценивали также изменение (прирост в процентах) продолжительности QRS-комплекса после установки ЭКС в разных режимах стимуляции, причем у пациентов с СССУ в режимах стимуляции DDD/DDDR отдельно на эпизодах предсердной стимуляции и предсердно-желудочковой стимуляции. Пациенты были распределены на 3 класса продолжительности стимулированного QRS-комплекса: класс 1 - до 120 мс, класс 2 - 120 - 150 мс, класс 3 - более 150 мс. Установлено, что функциональные показатели кровообращения в раннем послеоперационном периоде после имплантации ЭКС во всех режимах стимуляции определяются классом продолжительности QRS-комплекса и прогрессивно изменяются при увеличении последнего. Выводы: продолжительность QRS-комплекса может быть эффективной мерой контроля постоянной электрокардиостимуляции и учитываться вне зависимости от режима.

Запропоновано проект системи аналізу сигналів електрокардіограми (ЕКГ) на базі нейронної мережі (НМ) нечіткої теорії адаптивного резонансу (ТАР). Завдяки використанню широкого спектра обчислювальної техніки, ознак та ефективності аналіз сигналів ЕКГ може бути ефективним засобом. Для того, щоб підвищити швидкість процесу кластеризації, вибір категорії та резонансу в нечіткій АРТ НМ запропоновано виконувати у розпаралеленому режимі. Процес моделювання виконано в спеціалізованому програмному середовищі. Відповідно до результатів моделювання, частково паралельна нечітка АРТ НМ здатна досягати вищої швидкості обробки даних у порівнянні з послідовним аналогом. У такий спосіб, повторення послідовних процесів вибору категорії та резонансу замінюється одним паралельним процесом. Ці засоби розпаралелюють процес кластеризації, що забезпечує можливість значного скорочення обчислювального часу, необхідного для кластеризації. Для визначення важливої діагностичної інформації про стан серця, запропоновано вимірювати вплив на ефективність класифікаторів серцевої аритмії варіацій ЕКГ, основних параметрів, отриманих з комплексу QRS, ST-сегмента, P-хвилі, T-хвилі, статистичних параметрів і гістограми сигналу.

Розглянуто питання оцінки інформативності ознак в портретах медико-біологічних сигналів за формальними критеріями порівняння статистичних розподілів їх значень за ймовірністю, одержуваних на етапі навчання систем розпізнавання, які навчаються з учителем. Значення показників інформативності використовуються для відбору ознак при формуванні портретів скороченого складу. Подальше виключення малоінформативних ознак з розгляду покладається в даній роботі в основу розкриття і реалізації резервів підвищення ймовірності правильного розпізнавання сигналів в діагностичних системах. Зміст і результативність запропонованої технології обробки сигналів ілюструється тестовим прикладом у застосуванні в вирішенні поширеної задачі розпізнавання типів QRS-комплексів, зручною у випробуваннях доступністю наявних вибірок даних для навчання системи розпізнавання.

Цель работы - оценить клиническую эффективность и безопасность антиаритмического препарата 1С класса этацизина у пациентов с желудочковой экстрасистолией (ЖЭ) без тяжелых структурных поражений миокарда в течение 3 и 6 месяцев лечения. Обследовано 56 пациентов в возрасте от 34 до 62 лет без тяжелых структурных поражений миокарда с частой симптомной ЖЭ, которая требовала назначения антиаритмической терапии. Анамнез ЖЭ - от 3 до 14 лет, в среднем (6,2 +- 1,5) года. Всем пациентам в качестве антиаритмической терапии был назначен этацизин в фиксированной дозе 150 мг/сут (дозу распределяли на три приема). Эффективность и безопасность оценивали по субъективным данным и данным клинико-инструментальных методов исследования. При применении этацизина в течение 3 месяцев антиаритмический эффект отмечен у 92,9 % пациентов: у 57,2 % он был расценен как полный (полное или практически полное исчезновение перебоев в работе сердца) и у 35,7 % - как частичный (уменьшение симптомов аритмии на 75 - 50 %). Через 6 месяцев лечения антиаритмический эффект этацизина сохранялся у 84 % пациентов: полный антиаритмический эффект - у 53,6 % и частичный - у 30,4 %. У большинства больных антиаритмический эффект достигался при применении этацизина в дозе 100 - 150 мг/сут. Лечение этацизином у 5,4 % больных сопровождалось преходящими экстракардиальными реакциями (головокружение и нарушение аккомодации). Кардиальные реакции в виде увеличения длительности интервалов PQ и QRS ни в одном случае не достигли уровня атриовентрикулярных блокад и блокад ножек пучка Гиса. Выводы: лечение этацизином в течение 6 мес у больных с ЖЭ без тяжелых структурных поражений миокарда сопровождается улучшением сократительной функции миокарда и его релаксационных возможностей, а также повышением физического и психического компонентов качества жизни по анкете MOS SF-36.

Освещена актуальная проблема генерации сигналов электрокардиограмм (ЭКГ) с искажениями, соответствующими различным патологиям. Такие сигналы могут быть использованы в качестве эталонных для создания новых и верификации существующих методов анализа биомедицинских сигналов, нацеленных на диагностику кардиологических заболеваний. Цель работы - формирование сигналов ЭКГ с известными видами искажений, соответствующих распространенным патологиям. Формирование сигналов ЭКГ с патологиями проводилось в соответствии с заболеванием "инфаркт миокарда" как наиболее распространенного среди всех кардиозаболеваний с возможным летальным исходом. Изучено описание совокупности диагностических признаков заболевания, проявляющихся для элементов сигнала ЭКГ, в зависимости от вида инфаркта (мелкоочагового или крупноочагового) и его стадии. Для формирования сигналов ЭКГ с заданными патологиями проведено моделирование с использованием смещения, сдвига, масштабирования или исключения во временной области выделенных компонент нормального сигнала ЭКГ. В качестве метода обнаружения компонент ЭКГ и определения их параметров использованы методы частотно-временного анализа: непрерывное вейвлет-преобразование с материнской функцией "Мексиканская шляпа" и вейвлет-преобразование с вейвлет-функцией "bior1.5". Удалось сформировать сигналы ЭКГ без патологий, а также с патологиями в виде мелкоочагового и крупноочагового инфаркта. На основании проведенного частотно-временного анализа полученных ЭКГ удалось определить особенности искусственно сформированных сигналов, отвечающие заложенным патологиям. Выводы: решена задача искусственного формирования сигналов ЭКГ, содержащих отклонения от нормы в соответствии с патологиями "мелкоочаговый инфаркт миокарда" и "крупноочаговый инфаркт миокарда". В результате последующего исследования полученных сигналов с патологиями получил дальнейшее развитие метод анализа ЭКГ на основе вейвлет-преобразования. Даны рекомендации для использования указанного метода с целью выявления патологий в виде крупноочагового и мелкоочагового инфаркта миокарда. Результаты работы в дальнейшем планируется использовать для разработки методов анализа ЭКГ с целью ранней диагностики известных кардиологических патологий.

Вперше розглянуто актуальні питання катетерного лікування аритмій, пов'язаних із додатковими передсердно-шлуночковими з'єднаннями (ДПШЗ). Розроблено та успішно застосовано оригінальну методику усунення передсердного закінчення лівосторонніх ДПШЗ ретроградним трансаортальним доступом. Обгрунтовано використання топічної діагностики ДПШЗ з використанням тільки одного критерію: для маніфестуючих ДПШЗ - випередження <$EDELTA>-хвилі QRS локальною електрограмою шлуночка; для прихованих ДПШЗ - визначення найменшого інтервалу QRS-A під час ортодромної тахікардії або шлуночкової стимуляції. Проаналізовано успішність радіочастотної аплікації (РЧА) залежно від співвідношення електрограми передсердь та шлуночків, а також успішність РЧА залежно від енергетичних параметрів РЧА у разі всіх локалізацій ДПШЗ. Розроблено оригінальний температурний режим нанесення аплікацій, у випадку усунення ДПШЗ у септальній зоні, який дозволяє запобігти виникненню порушень атріовентрикулярної провідності. Висвітлено особливості методики перевірки успішності усунення септальних ДПШЗ.

Представлены современные данные о дифференциальной диагностике пароксизмальных тахикардий (ПТ) на основании действующих рекомендаций Украинской ассоциации кардиологов, Европейского общества кардиологов, Американского кардиологического колледжа и Американской ассоциации сердца. Подчеркнуто значение объективного клинического обследования и данных инструментальных методов для распознавания отдельных форм ПТ. Изложена дифференциальная диагностика ПТ с узкими комплексами QRS: разных вариантов синусовой и предсердной тахикардии, фибрилляции и трепетания предсердий, реципрокной атриовентрикулярной тахикардии, атриовентрикулярной тахикардии, связанной с функционированием добавочных проводящих путей, и непароксизмальной атриовентрикулярной тахикардии. Особое внимание уделено проведению дифференциальной диагностики при ПТ с широкими комплексами QRS, то есть желудочковой тахикардии, суправентрикулярной тахикардии с нарушением внутрижелудочковой проводимости и суправентрикулярной тахикардии, сопровождающейся увеличением ширины комплекса QRS вследствие антеградного проведения импульсов через добавочный предсердно-желудочковый путь или ретроградного - через атриовентрикулярный узел или другой добавочный путь. Приведены алгоритмы дифференциальной диагностики ПТ с широкими комплексами QRS Американского кардиологического колледжа, Американской ассоциации сердца, Европейского общества кардиологов (2003), P. Brugada и соавторов (1991), а также алгоритм дифференциальной диагностики желудочковой тахикардии и антидромной реципрокной атриовентрикулярной тахикардии P. Podrid и P. Kowey (1996).

Мета роботи - виявити векторкардіографічні ознаки гострого інфаркту міокарда (ІМ) із зубцем Q задньонижньої стінки лівого шлуночка (ЛШ). У дослідженні взяли участь 17 хворих віком (69 плюс/мінус 3) роки (із них 10 чоловіків) із ІМ із зубцем Q задньонижньої стінки ЛШ, госпіталізованих та обстежених у перші 24 год від початку захворювання. Крім загальноклінічних і біохімічних досліджень проведено: ЕКГ у 12 відведеннях, а також у відведеннях V7 - V9, V3R, V4R і векторкардіографію (ВКГ) за Акулінічевим у п'яти проекціях на поліграфі "МТМ-СКМ". Гострий ІМ задньонижньої локалізації в зоні некрозу виявляється в другій і третій ВКГ-проекціях зсувом петель QRS у протилежний від ділянки ураженого міокарда бік, зменшенням їх площі в 10 разів з уповільненням збудження в міокарді та порушенням процесів реполяризації. Процеси реполяризації в ділянці некротичних змін характеризуються: незамкненістю петель QRS із появою вектора ушкодження ST, спрямованого вниз, ліворуч, назад у другій і третій проекціях, розташуванням петлі T поза петлею QRS у перших трьох проекціях за різноспрямованих змін кутової розбіжності петель QRS-T і швидкості поширення імпульсу петлями T зі зменшенням максимального вектора петель T у першій проекції. Поза зоною некрозу за гострого ІМ задньо-нижньої локалізації у четвертій і п'ятій ВКГ-проекціях виявляється подовження петель QRS за збільшення їх площі та зростання швидкості поширення збудження в ділянках верхівки та базальних відділів шлуночків із порушенням у цих ділянках процесів реполяризації у вигляді збільшення та зменшення максимального вектора петель T, збільшення кутової розбіжності

петель QRS-T і порушення проведення імпульсу петлями T, а також кутової розбіжності петель QRS-P у першій проекції та зменшення - у другій і третій.

Мета роботи - визначити векторкардіографічні особливості та найближчий прогноз гострого інфаркту міокарда (ІМ) із зубцем Q задньобічної стінки лівого шлуночка (ЛШ) у хворих зі стеатозом печінки (СП). Обстежено 10 хворих із первинним ІМ задньобічної локалізації та 16 хворих із коморбідним перебігом первинного ІМ задньобічної стінки ЛШ та СП. інструментальне дослідження охоплювало електрокардіографію (ЕКГ), векторкардіографію в 5-ти проекціях за Акулінічевим, ехокардіографію та ультразвукове дослідження печінки. У прогнозуванні наслідків ІМ було використано алгоритм Data Mining - "Дерево рішень", реалізований у програмному пакеті Deductor Studio Academic. ЕКГ-дослідження надало змогу констатувати гострий період ІМ задньобічної стінки ЛШ в обох групах. Особливості електрорушійної сили серця у хворих на гострий ІМ задньобічної локалізації, поєднаний з СП, векторкардіографічно виявлялися зсувом петель QRS уперед, угору та вправо, їх розташуванням у другій проекції у 2-х квадрантах - I і IV, зменшенням площі петель QRS у перших 3-х проекціях у 2 - 2,3 раза (p << 0,001), появою вектора ушкодження ST, спрямованого вниз і вліво, порушенням процесів пізньої реполяризації та провідності в зоні некробіозу. Крім того, ознаки гемодинамічного перевантаження спостерігались у верхівці, передній стінці ЛШ, базальних відділах шлуночків та передсердях із порушенням процесів реполяризації в цих ділянках. Результати ехокардіографічного дослідження надали змогу виявити збільшення порожнини лівих камер серця за зниження скорочувальної функції ЛШ (p << 0,001) і градієнта тиску "ліве передсердя - лівий шлуночок" (p << 0,05) через "ішемічну контрактуру". У разі ІМ задньобічної локалізації найбільш прогностичо значущим показником є порушення процесів реполяризації в задній стінці правого передсердя. За сукупності таких ознак, як швидкість поширення збудження петлею QRS у ділянці вектора початкового відхилення в другій проекції менш 17,41 мВ/с, розмикання петлі QRS у першій проекції менш 1,79 мм і кутова розбіжність вектора QRS-P у третій проекції ВКГ менше <$E124 symbol Р>, з точністю 96,15 % прогнозується сприятливий результат. Висновки: векторкардіографічне дослідження серця за гострого ІМ задньобічної локалізації, поєднаного з СП, не тільки надало змогу підтвердити зміни в зоні ураженння міокарда, а й додатково до ЕКГ-дослідження виявити залучення в патологічний процес відділів серця, розташованих за межами ішемізованого міокарда, який оточує зону некрозу. Структурно-функціональні зміни серця за поєднаної патології вивляються збільшенням порожнини лівих камер серця та порушенням параметрів трансмітрального діастолічного кровотока за зменшеності скорочувальної функції міокарда. Прогностично значущими виявилися 3 фактори: швидкість поширення збудження петлею QRS в ділянці вектора початкового відхилення в другій проекції, розмикання петлі QRS у першій проекції та кутова розбіжність вектора QRS-P в третій проекції векторкардіограми.

Визначено клініко-патогенетичні особливості ранніх етапів серцевої недостатності у разі гіпертонічної хвороби з супутньою пептичною виразкою дванадцятипалої кишки, удосконалено її терапевтичну тактику шляхом використання комбінації інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту еналаприлу й антигомотоксичних препаратів Cor compositum, Coenzyme compositum та Ubichinon compositum. Визначено характер метаболічних порушень, зокрема, виявлено підвищення атерогенних і зниження антиатерогенних ліпопротеїнів, збільшення вмісту гідроперекисів ліпідів, підвищення пресорних простагладинів у разі менш суттєвого зростання депресорних, порушень електрорушійної сили серця - збільшення площі петель P у разі зменшення площі петель QRS, уповільнення поширення імпульсу у міокарді шлуночків, а також збільшення кутової розбіжності QRS-P та QRS-T і діастолічної функції лівого шлуночка. Доведено, що запропонована комбінація препаратів сприяє покращанню біохімічних показників, зокрема, зафіксовано підвищення рівня атнитерогенних і зниження концентрації проатерогенних ліпопротеїнів у разі зменшення вмісту гідроперекисів ліпідів, а також активацію депресорних простагладинів і пригнічення пресорних. Встановлено, що застосування запропонованої комбінації препаратів позитивно впливає на гемодинамічні й електрофізіологічні показники діяльності серця: покращання діастолічної функції лівого шлуночка, нормалізацію електрорушійної сили серця з досягненням регресу симптомів серцевої недостатності на 2 - 3 дні швидше у порівнянні з базисною терапією.

Виявлено особливості електрорушійної сили серця у хворих на гострий інфаркт міокарда із зубцем Q задньобічної локалізації, які векторкардіографічно характеризуються зсувом петель QRS уперед, угору та вправо з розташуванням у другій проекції в IV квадранті їх початкової частини та праворуч вертикальної координати - основної частини, зменшенням площі петель QRS, появою вектора ушкодження ST, спрямованого вниз і вліво, залученням у патологічний процес відділів серця, які локалізуються поза межами ішемізованого міокарда, що оточують зону некрозу: передньої стінки лівого шлуночка, верхівки, базальних відділів обох шлуночків і передсердь. У цьому випадку порушення провідності та процесів реполяризації спостерігаються в усьому міокарді, але різного ступеня вираженості. Ехокардіографічне дослідження надало можливість виявити збільшення порожнини лівих камер серця за зниженням скорочувальної функції лівого шлуночка, його податливості та збільшенням тиску наповнення.

Рассмотрены особенности изменений биопотенциалов сердца при остром обширном инфаркте миокарда передней стенки левого желудочка, которые векторкардиографически характеризуются смещением петель QRS вправо, назад и вниз, уменьшением суммарной площади петель QRS за счет всех проекций, локальной внутрижелудочковой блокадой, появлением вектора повреждения ST (направленного вверх и вправо), нарушением процессов поздней реполяризации в виде нарушения пространственной ориентации и фазовых величин петель Т. При этом векторный анализ позволил не только подтвердить наличие некроза миокарда, но и уточнить трансмуральность его повреждения в дополнение к ЭКГ-методу. Кроме того, при ВКГ-исследовании выявлена компенсаторная гемодинамическая перегрузка отделов сердца, находящихся за пределами ишемизированного миокарда.

Исход острого периода инфаркта миокарда прогнозировался на основании статистического метода с применением алгоритма Data Mining "дерево решений". В качестве входных данных использовались чувствительные и специфические векторкардиографические показатели. Установлены прогностически значимые маркеры исхода острого периода инфаркта миокарда. Если возраст больного был 57 лет и более, а скорость распространения возбуждения по миокарду высоких отделов передней стенки левого желудочка замедлялась до 6,33 мв/с, прогнозировался летальный исход с точностью 92,86 %. В случае регистрации у пациента увеличения площади предсердных петель более 0,188 мм<^>2 (в ВА2) с угловым расхождением петель QRS-P более 15,5<$E symbol Р> (в ВА1), размыкания петли QRS менее 2,834 мм (в 3-й проекции) и скорости распространения возбуждения в конечной части петли Т менее 2,338 мв/с (в ВА1) при различных значениях углового расхождения вектора QRS-Т (в ВА5) прогнозировался благоприятный исход с точностью 97,67 %.

Представлено огляд досліджень, присвячених можливостям електрокардіографії (ЕКГ) у діагностиці аритмогенної кардіоміопатії/дисплазії правого шлуночка (АКДПШ). Проаналізовано результати наукових досліджень, опублікованих за останні 5 років у журналах, що індексуються наукометричними базами Scopus, Web Of Science і PubMed. Аналіз свідчить, що ЕКГ відіграє важливу роль у діагностиці АКДПШ. Наявність характерних для захворювання змін ЕКГ (<$E epsilon>-хвилі, негативні зубці Т, пролонгація комплексу QRS у відведеннях aVR і V1) дозволяє діагностувати АКДПШ у половині випадків без використання ультразвукових та томографічних методів. Електрофізіологічні порушення в міокарді при АКДПШ реєструються задовго до структурних, що визначає високу цінність ЕКГ для ранньої діагностики захворювання. Розроблені за останні роки методи аналізу ЕКГ значно розширили її можливості в диференційній діагностиці та прогнозуванні перебігу АКДПШ. Популяризація ЕКГ-методів діагностики АКДПШ серед лікарів-практиків - необхідна умова раннього виявлення цього небезпечного захворювання.

Изучено значение нормального (60 - 100 мс) и удлиненного (более 100 мс) комплексов QRS ЭКГ для эффективности терапии фибрилляции предсердий (ФП) бета-адреноблокаторами (БАБ) у 75 пациентов в возрасте (<$E 64~symbol С~9>) лет. Обследовали до, спустя 6 мес и 1 год от начала терапии. При нормальной продолжительности комплекса QRS ЭКГ БАБ не оказали существенного влияния на частоту клинических проявлений ФП, при удлиненной - привели к повышению частоты более легких форм артериальной гипертензии и стабильной стенокардии напряжения. У пациентов с нормальной продолжительностью комплекса QRS ЭКГ большинство гемодинамических показателей улучшилось, с удлиненной - ухудшилось. Большего контроля требуют пациенты с ФП и удлиненным комплексом QRS ЭКГ.

Изучена связь между длительностью комплекса QRS на ЭКГ и клиническими проявлениями фибрилляции предсердий (ФП) у 98 пациентов в возрасте от 45 до 87 лет с давностью заболевания <$E (6~symbol С~5>) лет. Диапазон длительности комплекса QRS на ЭКГ составил 65 - 190 мс. У половины пациентов имели место классифицированные удлиненные комплексы QRS на ЭКГ. Классифицированных укороченных комплексов QRS на ЭКГ не наблюдали. С увеличением длительности комплекса QRS на ЭКГ возрастали функциональный класс сердечной недостаточности и стабильной стенокардии напряжения, степень артериальной гипертензии, частота наличия острого инфаркта миокарда и инсульта в анамнезе у пациентов с ФП и снижалась фракция выброса левого желудочка и частота сердечных сокращений.

Досліджено вплив препаратів, які контролюють частоту шлуночкових скорочень, на тривалість комплексу QRS ЕКГ у 89-ти пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь. Пацієнтів обстежували в різні терміни від початку терапії. В залежності від одержуваного лікування вся група пацієнтів була поділена на групи терапії (бета-адреноблокаторами, аміодароном, блокаторами кальцієвих каналів, комбінацією бета-адреноблокаторів і аміодарону) та дві підгрупи за наявністю або відсутністю внутрішньошлуночкових блокад. Серед усіх груп препаратів найбільш виражений ефект на тривалість комплексу QRS ЕКГ мав аміодарон.

Обсужден алгоритм биометрической идентификации человека по его электрокардиограмме (ЭКГ) с использованием нейросети для классификации характерных признаков, выделенных при аппроксимации параметрическими сплайнами трехмерных дуг, соответствующих QRS-комплексам.