У 119-ти новорожденных проанализированы причины перинатальной гипоксии, описана развернутая клиническая картина постгипоксического поражения сердечно-сосудистой системы. Наряду с такими симптомами, как бледность, серость, мраморность, акроцианоз, генерализованный цианоз, наблюдали нарушения ритма сердца (тахи- и брадикардию), снижение звучности тонов сердца, систолический шум. На электрокардиограмме выявляли отклонения сегмента ST, свидетельствующие о нарушении реполяризации. На ЭКГ выявлено увеличение продолжительности интервала Q-T, изменение амплитуды зубцов QRS. У 61-го умершего новорожденного проведено гистологическое исследование тканей сердца, у 19-ти - с ультраструктурным анализом. Установлены электрокардиографические, допплерэхокардиографические, гистологические и ультраструктурные параллели. Установлены варианты постгипоксической кардиальной дезадаптации: персистенция фетального кровообращения, субэндокардиальная ишемия, нарушения ритма и проводимости.

ЕКГ-обстеження проведено у 5 438-ми хворих з 8 570-ти, що надійшли до психіатричного стаціонару за рік (62 %). Проаналізовано ЕКГ-симптоматику, яка має значення для правильного вибору комплексного лікування психічно хворого з точки зору його кардіальної патології, що протікає паралельно.

Вперше розглянуто актуальні питання катетерного лікування аритмій, пов'язаних із додатковими передсердно-шлуночковими з'єднаннями (ДПШЗ). Розроблено та успішно застосовано оригінальну методику усунення передсердного закінчення лівосторонніх ДПШЗ ретроградним трансаортальним доступом. Обгрунтовано використання топічної діагностики ДПШЗ з використанням тільки одного критерію: для маніфестуючих ДПШЗ - випередження <$EDELTA>-хвилі QRS локальною електрограмою шлуночка; для прихованих ДПШЗ - визначення найменшого інтервалу QRS-A під час ортодромної тахікардії або шлуночкової стимуляції. Проаналізовано успішність радіочастотної аплікації (РЧА) залежно від співвідношення електрограми передсердь та шлуночків, а також успішність РЧА залежно від енергетичних параметрів РЧА у разі всіх локалізацій ДПШЗ. Розроблено оригінальний температурний режим нанесення аплікацій, у випадку усунення ДПШЗ у септальній зоні, який дозволяє запобігти виникненню порушень атріовентрикулярної провідності. Висвітлено особливості методики перевірки успішності усунення септальних ДПШЗ.

Визначено критерії готовності новонародженої дитини до оперативного втручання й анестезії. Доведено, що лідокаїн, який вводився у епідуральний простір як аналгетичний чинник, має менший знеболювальний ефект і забезпечує більш низьку стабільність гемодинаміки у порівнянні з бупівакаїном. Установлено, що проведення передопераційної інфузії сольових або колоїдних розчинів у дозі 10 мг/кг забезпечує стабільні показники гемодинаміки під час проведення регіонарного блоку. Наведений обсяг є максимальним для недоношених і оптимальним для доношених новонароджених. У порівняльному аспекті проаналізовано динаміку основних показників кровообігу, газового складу крові, кислотно-лужного та водно-електролітного обмінів у новонароджених у процесі проведення їм внутрішньовенної (тотальної) та/або регіонарної (епідуральної) анестезії/аналгезії. Показано перевагу останнього виду знеболювання в інтра- та післяопераційному періоді. Вивчено вплив місцевих анестетиків (лідокаїну, бупівакаїну) на біоелектричну активність серця. Установлено, що лише на фоні застосування амідних анестетиків відбувається збільшення інтервалів QRS та Q - T, однак цей вплив має здебільшого терапевтичний, ніж токсичний характер. Визначено особливості післяопераційного знеболення опіоїдами та переваги у порівнянні з ними локальних анестетиків для лікування болю у новонароджених дітей, а також їх вплив на характер респіраторної підтримки у цих дітей.

Цель исследования - оценка безопасности и эффективности ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) спираприла и эналаприла при назначении с первых суток лечения в стационаре больным с острым коронарным синдромом (ОКС) без элевации сегмента ST и сопутствующей артериальной гипертензией (АГ) на фоне стандартной антиангинальной терапии. В простое открытое исследование включены 100 больных (68 мужчин и 32 женщины), госпитализированных в отделение реанимации и интенсивной терапии Института кардиологии им. Н. Д. Стражеско с диагнозом "нестабильная стенокардия" (НС) или "острый инфаркт миокарда (ОИМ) без элевации сегмента ST на ЭКГ". Все больные страдали АГ II - III степени в среднем в течение (<$E4,2~symbol С~1,0>) года. Больных рандомизировали в 1-е сутки госпитализации на две группы методом случайной выборки. В 1-ю группу включены 40 пациентов, которым с 1-х суток после госпитализации дополнительно к базисной терапии назначали спираприл ("Квадроприл", "Pliva"), во 2-ю группу - 60 пациентов, получавших эналаприл ("Берлиприл", "Berlin-Chemie"). Помимо общепринятых клинических и лабораторных методов исследования, проводили суточное мониторирование АД с помощью портативных приборов АВРМ-04 (компания "Meditech", Венгрия), а также оценку внутрисердечной гемодинамики с помощью секторного двухмерного эхокардиографа "Toshiba-SSH 40A" в режиме "Dual" (двойной) в четырехкамерной позиции. Электрофизиологические свойства миокарда оценивали по параметрам ЭКГ высокого разрешения (ЭКГ ВР) на 1-е и

10-е сутки наблюдения. Результаты. У больных 1-й группы уже на 7-е сутки терапии отмечалась тенденция к снижению среднего уровня систолического АД (САД): (<$E133,2~symbol С~2,6>) по сравнению с (<$E138,6~symbol С~2,1>) мм рт. ст. у больных 2-й группы (<$Ep~<<~0,1>). К 10-м суткам эта разница достигла достоверности: (<$E131,4~symbol С~2,5>) у больных 1-й группы по сравнению с (<$E140,3~symbol С~3,4>) мм рт. ст. у больных 2-й (<$Ep~<<~0,05>). Динамика диастолического АД (ДАД) в обеих группах существенно не отличалась. Однако анализ данных, полученных при изучении электрофизиологических свойств миокарда, свидетельствует об их улучшении у больных 1-й группы к 10-м суткам терапии. Показатель RMS (амплитуда среднеквадратичного отклонения конечной части фильтрованного суммированного усиленного комплекса QRS) ЭКГ ВР в 1-й группе больных увеличился с (<$E54,2~symbol С~3,6>) до (<$E64,5~symbol С~3,9>) мкВ (на 19,0 %; <$Ep~<<~0,05>), a LAS (длительность низкоамплитудных колебаний конечной части фильтрованного суммированного усиленного комплекса QRS) имел тенденции к уменьшению с (<$E22,1~symbol С~2,1>) до (<$E16,9~symbol С~2,9>) мкВ (на 23,5 %; <$Ep~<<~0,1>). Выводы. Ингибитор АПФ спираприл является безопасным средством для комплексной терапии больных с ОКС без зубца Q и сопутствующей АГ. Терапия спираприлом в дозе 6 мг/сут обеспечивает более адекватный контроль АД у данной категории больных к 10 сут, по сравнению с терапией эналаприлом в дозе 20 мг/сут. Спираприл способствует улучшению гомогенности процессов деполяризации, по данным ЭКГ ВР, к 10-м суткам лечения, чего не отмечается при лечении эналаприлом.

Здійснено клінічну та патогенетичну оцінку ефективності використання противірусних та імунотропних засобів ("Лаферон", "Протефлаид"), надвисокочастотної (НВЧ) терапії під час проведення комплексного лікування хворих на грип A, грип B, аденовірусну та респіраторно-синтиціальну хвороби, гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) іншої етіології. Установлено позитивний вплив цих засобів на перебіг і закінчення хвороби в осіб молодого віку. Уперше у хворих на грип A, грип B, аденовірусну та респіраторно-синтиціальну хвороби, ГРВІ іншої етіології встановлено невідомі раніше закономірності впливу аерозольно ітерферонотерапії за доз 200 тис., 500 тис. і 1 млн МО 1 раз на день протягом 3-х діб, а також лаферонотерапії за дози 50 тис. МО за поєднання з протефлазидом, (який має противірусну та імунотропну дію), або НВЧ-терапією, (що сприяє підвищенню адаптаційних і захисних функцій організму, на клінічний перебіг, стан клітинної ланки імунітету, ендогенну інтоксикацію організму, функціональний стан серцево-судинної системи. За цього відбувається швидкий регрес тривалості гарячки, риніту, кашлю, нормалізація числа T лімфоцитів, CD3+, CD4+, CD8+, співвідношення CD4+/CD8+, нормалізація лейкоцитарного індексу інтоксикації, лімфоцитарного індексу й індексу зсуву лейкоцитів крові, швидке зникнення тахікардії, систолічного шуму, ослаблення серцевих тонів і нормалізація показників електрокардіограми (ітервалу QT вольтажу комплексу QRS, висоти зубця T, порушення ритму та провідності). Розроблено та патогенетично обгрунтовано схеми та способи лікування хворих на ГРВІ. Визначено оптимальні дози лаферону, тривалість і кратність сеансів НВЧ-терапії, що

Визначено клініко-патогенетичні особливості ранніх етапів серцевої недостатності у разі гіпертонічної хвороби з супутньою пептичною виразкою дванадцятипалої кишки, удосконалено її терапевтичну тактику шляхом використання комбінації інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту еналаприлу й антигомотоксичних препаратів Cor compositum, Coenzyme compositum та Ubichinon compositum. Визначено характер метаболічних порушень, зокрема, виявлено підвищення атерогенних і зниження антиатерогенних ліпопротеїнів, збільшення вмісту гідроперекисів ліпідів, підвищення пресорних простагладинів у разі менш суттєвого зростання депресорних, порушень електрорушійної сили серця - збільшення площі петель P у разі зменшення площі петель QRS, уповільнення поширення імпульсу у міокарді шлуночків, а також збільшення кутової розбіжності QRS-P та QRS-T і діастолічної функції лівого шлуночка. Доведено, що запропонована комбінація препаратів сприяє покращанню біохімічних показників, зокрема, зафіксовано підвищення рівня атнитерогенних і зниження концентрації проатерогенних ліпопротеїнів у разі зменшення вмісту гідроперекисів ліпідів, а також активацію депресорних простагладинів і пригнічення пресорних. Встановлено, що застосування запропонованої комбінації препаратів позитивно впливає на гемодинамічні й електрофізіологічні показники діяльності серця: покращання діастолічної функції лівого шлуночка, нормалізацію електрорушійної сили серця з досягненням регресу симптомів серцевої недостатності на 2 - 3 дні швидше у порівнянні з базисною терапією.

Aim: Monitoring of anthracycline-induced cardiotoxicity with electrocardiography (ECG) and comparing ECG changes with findings on echocardiography (ECHO). Methods: A total of 26 adult acute leukemia patients (mean age <$E(46,2~symbol C~12,4> years, 15 males) treated with 2 - 6 cycles of anthracycline-based chemotherapy (CT) were studied. Cardiac evaluation was performed at the baseline (before CT), after first CT, after last CT (cumulative anthracycline dose <$E(464,3~symbol C~117,5)~roman {mg "/" m sup 2}>) and circa 6 months after CT. Time ECG parameters, QRS voltage, presence of repolarization changes, arrhythmias and other abnormalities were evaluated. Results: During treatment and follow-up, we found a statistical significant QTc interval prolongation - <$E(414,7~symbol C~16,0)> ms (before CT), <$E(419,6~symbol C~21,6)> ms (after first CT), <$E(428,0~symbol C~16,2)> ms (after last CT) and <$E(430,1~symbol C~18,4)> ms (6 months after CT). Significant QTc interval prolongation (<$E >>~450> ms) occurred in 3 patients after first CT, in 4 patients after last CT and in 5 patients within 6 months after CT. Significant total QRS voltage lowering in the limb leads (<$E >>~1,0> mV versus before CT) occurred in 3 patients after first CT, in 5 patients after last CT and in 6 patients within 6 months after CT. We found a statistically significant correlation between decreased QRS voltage, QTc interval prolongation and left ventricular (LV) dysfunction on ECHO. Repolarization changes associated with oncology treatment were present in 9 patients within 6 months after CT. Conclusion:

Anthracycline treatment is associated with changes in electrical activity of the myocardium. Prolonged QTc interval represents a risk for development of malignant ventricular arrhythmias. Decreased QRS voltage and prolonged QTc interval after anthracycline treatment could correlate with LV dysfunction on ECHO. Further studies will be needed to prove whether these ECG changes could serve as an accessible and non-invasive screening method indicating LV dysfunction after anthracycline treatment.

Описано пошук та відбір діагностичних параметрів для виявлення миготливої аритмії у хворих на ішемічну хворобу серця да допомогою магнітокардіографії. Проведено тестування 12 960 числових параметрів для трьох інтервалів кардіоциклу (P, QRS, ST-T), з якіх відібрано п'ять з діагностичною цінністю більше 80 %. Синтезовано порогове, три- та чотиризначне вирішувальні правила.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-4 + Р410.109-4

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Порушення ритму (аритмія)

Шифр НБУВ: Ж14024 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Изучено значение нормального (60 - 100 мс) и удлиненного (более 100 мс) комплексов QRS ЭКГ для эффективности терапии фибрилляции предсердий (ФП) бета-адреноблокаторами (БАБ) у 75 пациентов в возрасте (<$E 64~symbol С~9>) лет. Обследовали до, спустя 6 мес и 1 год от начала терапии. При нормальной продолжительности комплекса QRS ЭКГ БАБ не оказали существенного влияния на частоту клинических проявлений ФП, при удлиненной - привели к повышению частоты более легких форм артериальной гипертензии и стабильной стенокардии напряжения. У пациентов с нормальной продолжительностью комплекса QRS ЭКГ большинство гемодинамических показателей улучшилось, с удлиненной - ухудшилось. Большего контроля требуют пациенты с ФП и удлиненным комплексом QRS ЭКГ.

Изучена связь между длительностью комплекса QRS на ЭКГ и клиническими проявлениями фибрилляции предсердий (ФП) у 98 пациентов в возрасте от 45 до 87 лет с давностью заболевания <$E (6~symbol С~5>) лет. Диапазон длительности комплекса QRS на ЭКГ составил 65 - 190 мс. У половины пациентов имели место классифицированные удлиненные комплексы QRS на ЭКГ. Классифицированных укороченных комплексов QRS на ЭКГ не наблюдали. С увеличением длительности комплекса QRS на ЭКГ возрастали функциональный класс сердечной недостаточности и стабильной стенокардии напряжения, степень артериальной гипертензии, частота наличия острого инфаркта миокарда и инсульта в анамнезе у пациентов с ФП и снижалась фракция выброса левого желудочка и частота сердечных сокращений.

Досліджено вплив препаратів, які контролюють частоту шлуночкових скорочень, на тривалість комплексу QRS ЕКГ у 89-ти пацієнтів з постійною фібриляцією передсердь. Пацієнтів обстежували в різні терміни від початку терапії. В залежності від одержуваного лікування вся група пацієнтів була поділена на групи терапії (бета-адреноблокаторами, аміодароном, блокаторами кальцієвих каналів, комбінацією бета-адреноблокаторів і аміодарону) та дві підгрупи за наявністю або відсутністю внутрішньошлуночкових блокад. Серед усіх груп препаратів найбільш виражений ефект на тривалість комплексу QRS ЕКГ мав аміодарон.

Изучены изменения общей мощности спектра (ТР) и соотношения мощностей спектров низких и высоких частот (LF/HF) вариабельности сердечного ритма (ВСР) на эпизодах фибрилляцией предсердий (ФП) при терапии 92 пациентов (59 мужчин и 33 женщины) в возрасте (<$E64~symbol С~9>) лет с постоянной, пароксизмальной и персистирующей ФП в разных классах продолжительности комплекса QRS ЭКГ (QRS). Продолжительность QRS измеряли в отведениях II, V1, V5, V6 (по три последовательных комплекса) с выбором максимального значения для отведения и зарегистрированных комплексов. В зависимости от продолжительности QRS (физиологический (NQRS) (60 - 100 мс) и удлиненный (LQRS) (более 100 мс)) пациенты делились на 2 подгруппы. Пациенты обследовались до, спустя 2 недели, 1 месяц, 6 месяцев и 1 год от начала терапии. Терапия ФП оказала положительное влияние на ВСР у пациентов со всеми формами ФП путем уменьшения исходно высокой ТР ВСР. При этом ее результаты оказались лучшими в подгруппе NQRS, что подтвердилось ростом LF/HF в ортостатической пробе.

У 20 больных с артериальной гипертензией, осложненной постоянной формой фибрилляции предсердий, в возрасте 60 - 74 лет проведено изучение влияние 3-месячного лечения верошпироном на неинвазивные показатели электрической негомогенности миокарда, суточный профиль артериального давления (АД). Использовали методы обследования ЭКГ высокого разрешения, суточное мониторирование ЭКГ и АД. Полученные данные свидетельствуют о выраженном положительном эффекте 50 мг верошпирона в сутки в плане улучшения условий проведений электрического импульса (укорочение фильтрованного комплекса QRS на 12 % и низкоамплитудных сигналов в конце комплекса QRS на 16 %), уменьшения явлений желудочковой эктопии (суточное количество единичных желудочковых екстрасистол достоверно уменьшилось с <$E792,7~symbol С~23,0> до <$E201,2~symbol С~9,0>, парных екстрасистол с <$E16,1~symbol С~3,6> до <$E6,5~symbol С~2,3>), в том числе высоких градаций (пароксизмы желудочковой тахикардии после лечения не были зарегистрированы), наличия дополнительного модулирующего влияния на циркадный ритм АД.

Проаналізовано результати ЕКГ 152-х дітей віком від 7-ми до 17-ти років з хронічним захворюванням нирок (ХЗН) I - V стадій недіабетичного походження. ЕКГ-симптомами формування кардіоваскулярних ускладнень у дітей з ХЗН визнано скорочення інтервалу PQ, подовження інтервалів QRS і QT, ознаки порушення процесів реполяризації, синдром ранньої реполяризації, синусова тахікардія.

Проанализированы результаты ЭКГ 152-х детей от 7-ми до 17-ти лет с хроническим заболеванием почек (ХЗП) I - V стадий недиабетического происхождения. ЭКГ-симптомами формирования кардиоваскулярных осложнений у детей с ХЗП признаны укорочение интервала PQ, удлинение интервалов QRS и QT, признаки нарушения процессов реполяризации, синдром ранней реполяризации, синусовая тахикардия.

Изучена связь между различными типами ортостатических реакций (ОР) систолического артериального давления (САД) и функциональными показателями кровообращения у пациентов с постоянной формой фибрилляции предсердий. В изученной популяции наблюдались все типы ОР САД. Гипотензивные ОР САД характеризовались высоким АД покоя, высокой мощностью спектра всех частот вариабельности сердечного ритма (ВСР) в ортостатической пробе. При изотензивных ОР САД отмечалась высокая частота желудочковых сокращений, преобладали спектры низких и высоких частот ВСР. Гипертензивные ОР САД характеризовались уширенным комплексом QRS электрокардиограммы.

Досліджено значення тривалості комплексу QRS ЕКГ (QRS) для ефективності терапії фібриляції передсердь (ФП) комбінацією бета-адреноблокаторів (БАБ) й аміодарону (АМ) у 69 пацієнтів віком (<$E61~symbol С~10>) років і тривалістю ФП (<$E6~symbol С~5>) років. Тривалість QRS на епізодах ФП та синусового ритму вимірювали у відведеннях II, V1, V5, V6 (по три послідовних комплекси) з вибором максимального значення для відведення й зареєстрованих комплексів. Пацієнтів обстежували до, через 6 міс та 1 рік від початку лікування. Залежно від тривалості QRS (нормальний (NQRS) (60 - 100 мс) та подовжений (LQRS) (більше 100 мс)) пацієнтів розподіляли на 2 групи. Терапія комбінацією БАБ й АМ за більшістю клініко-функціональних показників була ефективнішою в пацієнтів з ФП з NQRS без виходу його тривалості за верхню межу фізіологічних значень. У пацієнтів з ФП з LQRS спостережено подальше подовження його тривалості, що вимагає чіткішого контролю терапії й/або переходу на інші схеми антиаритмічної терапії.

Показано електрокардіографічні ознаки диференційної діагностики тахікардій із широкими комплексами QRS. Описано механізми тахікардій, принципи топічної діагностики, ЕКГ критерії. Показано електрокардіографічну діагностику різних суправентрикулярних тахіаритмій із широкими комплексами QRS. Велику увагу приділено шлуночковій тахікардії. Показано ЕКГ критерії та варіанти топічної діагностики шлуночкової тахікардії.

Предложен метод анализа ЭКГ-сигналов на основе вейвлет-преобразования в системе электрокардиографии высокого разрешения. Данный метод позволяет обнаружить девять важных координат точек кардиосигнала: начало, пик и смещение P-зубца, QRS-комплекса и T-зубца во всех отведениях ЭКГ-сигнала. Предлагаемый подход увеличивает точность обнаружения P и T зубцов. Обоснован оптимальный способ фильтрации ЭКГ-сигнала от шумов.

Изучены изменения показателей артериального давления (АД) (систолическое (САД), диастолическое (ДАД)), частоты сердечных сокращений (ЧСС) и продолжительности комплекса QRS ЭКГ на этапах терапии бета-адреноблокатором бисопролол в разных классах продолжительности комплекса QRS ЭКГ у 30 пациентов (14 мужчин и 16 женщин) с I - II степенью (мягкая и умеренная) и II стадией артериальной гипертензии (АГ) в возрасте (<$E 60~symbol С~17>) лет. Выделены два класса продолжительности комплекса QRS ЭКГ: (60 - 100) мс и более 100 мс. Пациенты получали бисопролол в средней суточной дозировке 5 мг. До, спустя 2 нед, 1 мес, 6 мес и 1 год от начала терапии оценивали САД, ДАД, ЧСС и продолжительность комплекса QRS ЭКГ. Терапия бисопрололом оказала положительное влияние на САД, ДАД и ЧСС у пациентов с АГ в обоих классах продолжительности комплекса QRS ЭКГ путем снижения САД, ДАД и ЧСС с лучшими результатами в классе продолжительности комплекса QRS ЭКГ (60 - 100) мс. Укорочение продолжительности комплекса QRS ЭКГ в обеих группах носило характер тенденции и не было значимым. Таким образом, терапия АГ бета-адреноблокаторами предпочтительна у пациентов с продолжительностью комплекса QRS ЭКГ до 100 мс.