Мета роботи - вивчити поведінку елементів ЛС і факторів забезпечення стабільності в ньому за умов дефекту ГПК 5 - 10 - 15 мм у діапазоні рухів <$E5~-~90 symbol Р> з навантаженням 5 кг. Розрахунки напружено-деформованого стану елементів ЛС за допомогою методу скінченних елементів на базі комп'ютерної 3D-моделі Zygote Media Group, Inc. Інтактного ЛС і суглоба з дефектом ГПК 5 - 10 - 15 мм у положеннях 5 та <$E90 symbol Р> згинання. Критеріями оцінки напружено-деформованого стану були напруження за Мізисом, контактні напруження, максимальні деформації та переміщення. У положенні згинання у ЛС <$E5 symbol Р> зростання розміру дефекту ГПК викликає зростання максимальних напружень на ліктьовій кістці на 36,5 % (<$Esigma sub max ~=~8,0> МРа) в субхондральних ділянках суглобової поверхні та в місці кріплення lig. collaterale ulnare (іmax = 8,86 MPa), максимальних деформацій - на 53 % (<$Eepsilon sub max ~=~0,31> мм) на lig. collaterale radiale, загальних переміщень моделі ЛС - на 37 % (<$EDELTA~=~33,36>) за рахунок дистального відділу променевої кістки, загальних переміщень ГПК - у 4 рази (<$EDELTA~=~5,13> мм). У положенні згинання у ЛС <$E90 symbol Р> зростання розміру дефекту ГПК викликає зростання максимальних напружень на lig. collaterale radiale у 4 рази (<$Esigma sub max ~=~57,14> МРа), субхондрально на суглобовій поверхні ліктьової кістки - удвічі (<$Esigma sub max ~=~6,67> МРа) та в місці кріплення lig. collaterale ulnare (<$Esigma sub max ~=~16,02> MPa), субхондрально на суглобовій поверхні плечової кістки в ділянці контакту з ліктьовою кісткою - у 1,5 разу (<$Esigma sub max ~=~7,08> МРа), зменшення максимальних напружень на суглобовому хрящі плечової кістки у 3,6 разу, зростання максимальних деформацій удвічі (<$Eepsilon sub max ~=~0,71> мм) на lig. collaterale ulnare posterior, загальних переміщень проксимального відділу передпліччя - у 14 разів (<$EDELTA~=~58,52> мм), загальних переміщень головки променевої кістки - у 215 разів (<$EDELTA~=~21,53> мм). Висновки: за даними дослідження, видалення ГПК значно порушує нормальну біомеханіку рухів у ЛС, призводить до перерозподілу навантажень та нестабільності в суглобі. Основною структурою, що стабілізує суглоб, є lig. collaterale radiale, що утримує суглоб у стабільному стані в усіх положеннях згинання. Зі збільшенням кута згинання в суглобі збільшуються показники деформацій моделі за її рахунок. Значне збільшення показників напружень у ділянках кріплення lig. collaterale radiale за наявності дефекту ГПК свідчить про її важливу роль як стабілізатора у разі вальгусноєго навантаження. Інтактний ЛС у положенні згинання <$E90 symbol Р> знаходиться за більш стабільних умов, ніж у положенні згинання <$E5 symbol Р>. Збільшення величини дефекту ГПК викликає значне порушення стабільності ЛС у положенні згинання <$E90 symbol Р>. Доцільно уникати видалення фрагментів у разі переломів ГПК та проводити роботу з відновлення стабільності суглоба.

Мета роботи - вивчити фактори забезпечення стабільності в ліктьовому суглобі (ЛС) в положенні розгинання <$E175 symbol Р> за умов дефекту головки ПК 5 - 10 - 15 мм, комбінованого з пошкодженням колатеральних зв'язок ЛС, за навантаження 5 кг. Зростання показників переміщень одночасно супроводжується значним зростанням показників напружень на ЛК у 6 разів (<$Esigma max~=~39,82> MPa), ПК - у 5 разів (<$Esigma max~=~40,02> MPa) та на ділянках кріплення lig. collateralе ulnare аnterior intermediate і lig. collaterale radiale до кістки - у 7 разів (<$Esigma max~=~52,4> MPa). Ізольоване пошкодження lig. collateralе ulnare викликає значне зростання показників загальних переміщень моделі (Total Deformation) на 64,1 % (<$EDELTA~=~39,99> мм) та переміщень проксимального відділу (головки) ПК на 44,6 % (<$EDELTA~=~5,38> мм). При цьому відбувається зростання показників напружень на ЛК утричі (<$Esigma max~=~19,27> MPa), ПК - у 3,8 разу (<$Esigma max~=~27,08> MPa), плечовій кістці - у 2,8 разу (<$Esigma max~=~18,53> MPa) та ділянках кріплення пошкодженої lig. collateralе ulnare аnterior intermediate до медіального виростка ПК - у 6,7 разу (<$Esigma max~=~7,94> MPa) та ділянках кріплення lig. collateralе radiale до ПК - у 3,9 разу (<$Esigma max~=~28,47> MPa). Пошкодження lig. collateralе ulnare, комбіноване з дефектом головки ПК 15 мм, викликає зростання показників загальних переміщень моделі (Total Deformation) в 1,2 разу (<$EDELTA~=~49,43> мм). При цьому показники загальних переміщень проксимального відділу ПК (головки) зменшились на 4 % (<$EDELTA~=~5,14> мм). Дефект головки 15 мм викликає додаткові переміщення проксимального відділу ПК за віссю X (Directional Deformation) до <$EDELTA~=~13> мм. Зростання показників переміщень одночасно супроводжується зростанням показників напружень на ЛК на 27 % (<$Esigma max~=~19,27> MPa), ПК - на 36 % (<$Esigma max~=~27,08> MPa) та на ділянках кріплення lig. collateralе ulnare anterior intermediate і lig. collaterale radiale до кістки - в 1,8 разу (<$Esigma max~=~28,47> MPa). Висновки: за даними дослідження, пошкодження lig. collateralе radiale та lig. collateralе ulnare викликає збільшення показників загальних переміщень (Total Deformation) усієї моделі та загальних переміщень проксимального відділу ПК (головки) за рахунок девіації дистального відділу передпліччя (променевої кістки), які відображають виникнення нестабільності ЛС у положенні розгинання <$E175 symbol Р>. Зі збільшенням величини дефекту головки ПК на фоні пошкодження колатеральних зв'язок ЛС відбувається пропорційне порушення стабільності ЛС. Асиметричність навантаження на суглобові поверхні призводить до зростання напружень на контактних поверхнях ЛК та ПК, у відповідних ділянках суглобового хряща ЛК та ПК, на залишках пошкоджених зв'язок та у місцях їх кріплення до ЛК та ПК. Пошкодження lig. collateralе ulnare призводить до більш значного порушення стабільності ЛС, ніж у разі пошкодження lig. collateralе radiale, за рахунок суми загальних переміщень (Total Deformation) дистального відділу передпліччя (девіації) та осьових переміщень проксимального відділу ПК (Directional Deformations) в ділянці дефекту головки, з її наближенням до суглобової поверхні надвиростка ПК.

Проведено порівняльний аналіз формування скелета кінцівок у представників нагніздних і виводкових птахів (Corvus frugilegus, Riparia riparia Coturnix japonica, Larus argentatus). Виявлено особливості формування скелета кінцівок у нагніздних і виводкових птахів з різним типом розвитку, які не узгоджуються з усталеними уявленнями. Встановлено, що основні скелетні елементи кінцівок у нагніздних виводкових птахів закладенаються однакових стадіях ембріогенезу. Відзначено, що формування притаманним птахам комплексних структур скелета кінцівок ("radiale", carpometacarpus, tibiotarsus, tarsometatarsus) у нагніздних і виводкових видів відбулось синхронно. У виводкових птахів виявлено більш інтенсивне заміщення хрящової тканини кістковою. Досліджено онтогенетичну алометрію скелета кінцівок нагніздних і виводкових птахів в ембріогенезі.