Наведено результати роботи відділу біохімії за останні 5 років. Вперше встановлено структури О-специфічних полісахаридів нового виду Enterobacteriaceae - Rahnella aquatilis, представлені лінійними або розгалуженими моно-, три- і гексасахаридами, що регулярно повторюються. Як і в інших представників Enterobacteriaceae, в ліпіді A R. aquatilis наявна лише одна оксикислота - 3-окситетрадеканова. Показано, що за токсичність і пірогенність ліпополісахаридів R. aquatilis і Ralstonia solanacearum відповідальними є ацильні, фосфорильні й вільні гідроксильні групи ліпідів A. Вивчено фізико-хімічні властивості і субстратну специфічність ферментів-глікопротеїнів: <$E alpha - L>-рамнозидази, <$E alpha>-N-ацетилгалактозамінідази, колагенази і кератинази. На основі даних щодо субстратної специфічності ферментів розглянуто можливі напрями їх практичного застосування.

Ізольовано ліпополісахарид Escherichia coli L-19, здійснено його хімічну ідентифікацію, показано, що він є малотоксичним, але пірогенним. Вивчення впливу досліджуваного ліпополісахариду на T- і B-лімфоцити свідчить, що його можна використовувати як мітоген у реакціях бласттрансформації, оскільки за активністю він незначною мірою поступається комерційному препаратові ліпополісахариду. У реакціях подвійної імунодифузії в агарі за методом Оухтерлоні показано, що ліпополісахарид E. coli L-19 в гомологічній системі виявляє активність антигену. Не виявлено перехресних серологічних реакцій між антисироваткою до прогрітих клітин E. coli L-19 та ліпополісахаридом штаму E. coli M-17, а також представниками інших видів Enterobacteriaceae - Budvicia aquatica, Rahnella aquatilis, Pragia fontium, що свідчить про відсутність у них загальних антигенних детермінант.

У відділі біохімії мікроорганізмів дослідження розвиваються за двома напрямками: ліпополісахариди представників Enterobacteriaceae: Rahnella aquatilis, Pragia fontium, Budvivia aquatica, Pantoea agglomerans, Escherichia coli, їх хімічна ідентифікація, структурні дослідження, функціональна та біологічна активність; ферменти гліколітичної (a-L-рамнозидаза, a-галактозидаза, alpha-амілаза) і протеолітичної (пептидази) дії у Cryptococcus albidus, Eupenicillium erubescens, Aspergillus nigei; Penicillium canescens, Cladosporium cladosporioides, Aspergillus oryzae, Yarowia lipolytica, представників роду Bacillus. Вперше описано структури O-специфічних полісахаридів (OПС) R. aquatilis, P. fontium і В. aquatica, які побудовані з ланцюгів, що представлені лінійними або розгалуженими три-, тетра-, пента- та гексасахаридами. OПС ряду штамів є гетерогенними і містять по 2 типи олігосахаридів, які відрізняються структурою. Більшість OПС дослідженій штамів представлені гетерополісахаридами, в той час як одного штаму R. aquatilis 3-95 - гомополісахаридами манози або глюкози. За допомогою серологічних методів показано імунохімічну гетерогенність видів P. fontium, R. aquatilis і В. aquatica. Дослідження O-антигена E. coli L-19 показало, що він характеризується унікальною структурою OПС, не споріднений ні з одним із охарактеризованих на сьогодні клонів E. coli і є представником нової, ще не описаної в літературі, серогрупи. З використанням інгібіторного аналізу каталітичної реакції групоспецифічними хімічними реагентами та іонами металів встановлено деякі функціональні групи, що приймають участь у каталізі. Так, встановлено, що штам B. thuringiensis ІМВ B-7324 синтезує пептидазу з еластолітичною і фібринолітичною активністю, яка є сериновою лужною пептидазою. Аналіз кінетичних кривих залежності швидкості alpha-галактозидазної та alpha-L-рамнозидазної активності від величини pH надав змогу знайти значення констант іонізації груп, які включаються у ферментативний каталіз, і показати, що в активному центрі alpha-галактозидаз трьох продуцентів A. niger, P. canescens, С. cladosporioides, а також alpha-L-рамнозидази C. albidus і E. erubescens присутні 2 групи, які іонізуються і відповідають карбоксильній групі C-кінцевої кислоти й імідазольній групі гістидину. Наявність імідазольної групи було підтверджено також специфічною реакцією - фотоокисненням за присутності метиленового синього. Розрахована величина теплоти іонізації відповідала теплоті іонізації імідазольної групи. Показано важливу роль вуглеводної складової досліджуваних глікозидаз у формуванні олігомерної структури, в секреції, стійкості до дії високих температур та інших факторів агресивного середовища, а також до протеолізу. Дослідження субстратної специфічності ферментів надають змогу прогнозувати їх майбутнє практичне використання.