Розглянуто моделі синтагматичної компенсації морфологічної недостатності щодо граматичної категорії числа іменників сучасної української мови (незмінюваних іменників та іменників у формі pluralia tantum) на позначення обчислювальних предметів. Встановлено моделі синтагматичної парадигматики, які компенсують флективну недостатність форм іменників, уточнено лінгвістичні дані про граматичні властивості слова та необхідні засоби граматичної індексації в лексикографічній розробці даних іменників. Висвітлено лінгвістичні уявлення про взаємодію лексичного та граматичного в слові, а також лексичні типи некомплектних морфологічно недостатніх форм іменників української мови у передачі значень граматичної категорії числа.

Досліджено функціональні та семантичні параметри іменників з неповною числовою парадигмою в сучасній українській мові. З'ясовано механізм взаємодії лексичної та граматичної семантики в іменниках різних лексико-семантичних розрядів (singularia tantum і pluralia tantum). Установлено первинні та вторинні функції категорії числа з урахуванням віртуальних і контекстуальних репрезентацій семантики кількісності. У словниковій формі виявляються первинні функції: словозмінна (спрямована на формально-структурну організацію слова та його зв'язків у синтаксичній побудові речення) і сигніфікативна (поєднана з категоріальною віднесеністю денотата в реальному світі). Показано, що вторинна функція класифікаційна - спрямована на розподіл іменників за парадигмами (повною та неповною), словотвірна функція категорії числа взаємодіє в процесах номінацій і в утворенні лексико-семантичних варіантів слова.

Вперше в україністиці встановлено словотворчий потенціал класу однинних іменників у їх повному обсязі. Визначено словотворчий потенціал кожного лексико-граматичного розряду сингулятивів - абстрактиних, речовинних та збірних назв. Укладено типові словотвірні парадигми всіх лексико-граматичних розрядів сингулятивів, а також узагальнено словотвірну парадигму однинних іменників. Виявлено основні напрями дериваційних процесів на базі іменників singularia tantum у сучасній українській мові. Досліджено і описано структурну і семантичну типологію десубстантивів: іменників з предметними та модифікаційними значеннями, відносних та якісних прикметників, дієслів, прислівників. Встановлено інвентар словотвірних категорій і словотвірних типів, які діють у відіменниковому словотворі. Зроблено прогнозуючі висновки щодо мовних реалізацій словотворчих можливостей однинних іменників в українській мові.

На основі лексико-словотвірних типів здійснено дериваційний аналіз нульсуфіксальних похідних, що вживаються в сучасній українській мові тільки у формі множини.

Посредством лексико-словообразовательных типов произведен деривационный анализ нульсуффиксальных производных, которые употребляются в современном украинском языке только во множественной форме.

The article sets out to provide the derivational analysis (by means of lexical and word-formative types) of zerosuffixal derivatives which are used in the modern Ukrainian language in the plural form only.

На рівнях абстрактної граматичної системи мови і функціонування граматичних одиниць у складі висловлювання проведено комплексне дослідження чинників, що обумовлюють внутрішньокатегоріальні заміни числових форм іменника в англо-українському перекладі художніх прозових творів, а також визначають числову форму англійського субстантива групи singularia tantum у мові перекладу у випадку, якщо його україномовний відповідник може вживатись в обох числових формах. Встановлено, що внутрішньокатегоріальні заміни форм числа іменника в англо-українському перекладі простежуються у контекстах транспозиції та нейтралізації його числових форм. Систематизовано та описано контексти транспозиції та нейтралізації числових форм англійського іменника в українському перекладі, а також їх типи та підтипи на підставі денотативного статусу іменникової групи. Розкрито вплив синтаксичної структури речення та словосполучення на вибір числового оформлення англійських та українських субстантивів у складі певних синтаксичних структур. Виявлено й охарактеризовано контексти транспозиції та нейтралізації числових форм англійського іменника в українському перекладі на базі синтаксичних чинників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р668.6 + Р124.42

Рубрики:

Зубне і щелепно-лицьове протезування і протези (протезна стоматологія)

Профілактика окремих професійних захворювань та травматизму

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано розширену інтерпретацію поняття "видова поведінка дієслова". Розглядаючи її як гіпонім гіперонімічної терміносполуки "лінгвальна поведінка слова", автор окреслює такий спектр її конкретно-текстових виявів: загальноаспектуальний морфологічний потенціал як наявність vs відсутність видового партнерства (традиційна парність vs imperfectiva та perfectiva tantum), біаспективність, тобто двовидовість; аспектуально-акціональний морфолого-словотвірний потенціал як можливість vs неможливість мати акціональних партнерів (акціональних дериватів традиційних родів дієслівної дії), більший чи менший обсяг акціональної парадигми: аспектуально-функціональний потенціал як повнота парадигми конкретно-видових функціональних значень; аспектуально-синтагматичний потенціал як репертуар аспектуально релевантнх синтаксем; аспектуально-полікатегорійний потенціал як здатність належати до одного або водночас двох чи кількох аспектуально релевантних лексико-граматичних (по суті, прихованограматичних, або криптотипічних за Б. Уорфом) класів. Головним дослідницьким імперативом об'єктивістського (за Дж. Лайонзом) підходу, застосовуваного автором щодо дослідження аспектуальної поведінки дієслова є потреба аспектологічного аналізу усього спектра значень і контекстуальних уживань відповідного дієслова, оскільки аспектуальні класи зорієнтовані не на всю дієслівну лексему, а на кожен її конкретний лексико-семантичний варіант, конкретну реалізацію валентного потенціалу предиката з урахуванням семантичних ролей аргументів, передовсім суб'єкта та об'єкта, специфіки адвербіальних поширювачів, зрештою, широкого контексту.

Представлено можливий варіант застосування двокомпонентної теорії виду щодо дослідження аспектуальних характеристик українського дієслова. що передбачає розрізнення двох аспектуальних параметрів: власне виду (доконаного та недоконаного); аспектуального класу. Цілісну модель українського виду можна репрезентувати як єдність двох субмоделей: формальної та лексичної. Лексичну субмодель виду автор пропонує як пятикомпонентну систему аспектуальних класів: термінативного, активітивного, стативного, евентивного та релятивного, кожен із яких приховано регулює аспектуальну поведінку дієслова: наявність vs відсутність видового партнерства (традиційна парність vs imperfectiva та perfectiva tantum), біаспективність, тобто двовидовість; можливість vs неможливість мати акціональних партнерів (акціональних дериватів традиційних родів дієслівної дії), більший чи менший обсяг акціональної парадигми; повноту парадигми конкретно-видових функціональних значень; репертуар аспектуально релевантних синтаксем; здатність належати до одного чи водночас до двох чи кількох аспектуально релевантних лексико-граматичних класів.

Досліджено числові особливості множинних форм польських іменників singularia tantum на позначення смутку. Проведено словниковий аналіз іменників цієї групи з метою встановлення граматичних значень категорії числа. Визначено частотність і кількісні відношення форм множини та однини у Національному корпусі польської мови; одержані результати порівняно зі словниковою інформацією. Проаналізовано контексти з формами множини іменників singularia tantum на позначення смутку, з'ясовано семантику множинних форм цих іменників і виявлено ті з них, що не входять до словників сучасної польської мови.

На матеріалі українського дієслова репрезентовано один із аспектів вияву тісної взаємодії експліцитних та імпліцитних складників динамічної багаторівневої моделі категорії аспектуальності - визначальний вплив аспектуально релевантного класу, до якого належить дієслівна лексема, на її видову поведінку. Для аналізу обрано лексичний масив eventiva tantum, який наповнюють дієслова, що належать до аспектуального класу подійників, або евентивів, що означають миттєву подію, зокрема і несподівану, непередбачувану, а також таку, що є негативним наслідком надмірного захоплення процесом чи недогляду. Визначено основні риси аспектуальної поведінки евентивів: тривіальне видове партнерство: як перфектив, так і імперфектив мають подійне значення; обмеженість акціонального партнерства: для деяких імперфективів можливий лише дистрибутив; відсутність прогресивної функції. Виявлено специфіку видового партнерства: як і термінативи, евентиви належать до парновидових дієслів, але їх парновидовість має інший характер: термінативне партнерство як у мовному, так і в когнітивному аспекті є гетерогенним: імперфективи означають подієспрямований процес, а перфективи - подію як неодмінне його завершення, повну реалізацію стосовно своєї внутрішньої межі. Евентивне ж партнерство в мовному плані є гетерогенним, а в когнітивному - гомогенним: як перфективи, так і імперфективи позначають подію. Установлено закономірності та типи аспектуальної полікатегорійності, притаманної досліджуваному масивові дієслів; типологізовано евентивні ситуації.

На матеріалі пам'яток XI - XIII ст. доведено, що іменники pluralia tantum творилися переважно від форм однини за успадкованими моделями за допомогою різних формантів, оминаючи процеси лексикалізації граматичних форм множини, розглянуто походження цих формантів, з'ясовано особливості їх функціонування та давній русько-українській мові, описано лексико-словотвірні типи іменників pluralia tantum із цими формантами.