Вперше проведено комплексні популяційно-демографічні дослідження тридцяти степових видів, які належать до різних життєвих форм і виконують неоднакову фітоценотичну роль. Встановлено, що структура популяцій багатьох видів у широкому діапазоні еколого-демографічних умов стала, суттєві зміни її відбуваються лише під впливом сильного антропогенного тиску. З'ясовано, що даному процесу сприяє перебування рослин на низькому рівні життєвості, а також формування контагіозного типу розміщення особин. Виявлено, що негативні перебудови у віковій, віталітетній, просторовій структурах популяцій на ділянках, що рідко використовувались для господарських потреб, більшою мірою обумовлені несприятливими змінами еколого-фітоценотичних умов, посилення впливу яких сприяє їх зникненню (заповідник "Хомутовський степ"). Виявлено види, які найбільш точно відображають ступінь деградації рослинного угруповання (представники родів Festuca, Stipa). Одержано нові дані щодо сучасного стану досліджених ценопопуляцій степових видів у фітоценозах з великим ступенем антропогенної трансформації, на підставі яких здійснено прогнозування їх подальшого розвитку. Вперше вивчено структуру ценопопуляцій степових видів, онтогенез яких не був раніше вивчений: Linum austriacum L., L. czernia<$Eroman {e dot dot }>vii Klokov, L., nervosum Waldst. et Kit., L. tenuifolium Czern., Veronica barrelieri Schott., Marrubium praecox Janka, Nepeta parviflora M. Bieb., Salvia tesquicola Klokov et Pobed., Stachys transsylvanica Schur, Bellevalia sarmatica (Georgi) Woronow.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*805.6*803.122(4УКР)

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: РА340175 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено результати порівняльно-морфологічного вивчення таксонів роду Campanula у флорі України. Запропоновано класифікаційну схему життєвих форм представників роду, згідно з системою, розробленою С. М. Зиман (1976). Встановлено, що рослини C. carpatica Jacq., C. kladniana (Schur) Witasek та C. talievii Juz. є напівкущиками. Досліджено морфологічні особливості рослин Campanula з використанням понад 100 морфологічних ознак генеративних і вегетативних органів, з яких виявлено, що діагностичними на рівні секцій, підсекцій або рядів є 14 ознак. Виявлено нові діагностичні ознаки на рівні рядів (морфологічні особливості тичинкових ниток та їх опушення). На підставі результатів порівняльно-морфологічного аналізу уточнено склад роду Campanula у флорі України та наведено фрагмент системи цього роду, що включає 3 секції, 7 підсекцій, 14 рядів, 29 видів та 6 підвидів, у тому числі запропоновано 5 нових рядів: Kladnianae Dremliuga, ser. nov. prov., Patulae Dremliuga, ser. nov. prov., Persicifoliae Dremliuga, ser. nov. prov., Talievie Dremliuga, ser. nov. prov., Tauricae Dremliuga, ser. nov. prov. Наведено три нові для флори України підвиди - C. alpina subsp. orbelica (Pančić) Pančić, C. glomerata subsp. elliptica (Kit. ex Schult.) Kirschl., C. sibirica subsp. divergens (Waldst. & Kit. ex Willd.) Nyman. Складено дихотомічний ключ для визначення видів роду Campanula у флорі України. Узагальнено дані про сучасні ареали роду та видів Campanula, підтверджено участь видів роду у 95-ти асоціаціях, що належать до 48-ми союзів, 22-х порядків та 17-ти класів рослинності.

Визначено ступінь диференціації популяцій, досліджено онтогенез живокосту серцелистого в Українських Карпатах і на суміжних рівнинних територіях, а також залежність його індивідуально-групових параметрів від екологічних факторів і антропогенного навантаження. Установлено закономірності популяційної організації S. cordatum, які сприяють адаптації популяцій до мінливих умов довкілля.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.927.15 Bar*80 + Е50*804(4УКР3)

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: РА372064 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено життєздатність гірських і рівнинних популяцій карпатського субендеміка Symphytum cordatum за різних екологічних умов, у тому числі на північно-східній і верхній межах поширення виду. Встановлено фактори, які найбільше впливають на життєздатність популяцій S. cordatum, а також виявлено найінформативніші ознаки, що її визначають. Надано рекомендації щодо охорони периферійних рівнинних популяцій живокосту серцелистого.

На основі аналізу сучасних чинників, екологічного стану болота Чорна Млака визначено сукцесію та перспективи розвитку біогеоценозу та відповідно виявлено такі види рослин: Anemone nemorosa L., Betula pubescens Ehrh., Carex buekii Wimm., Carex pilulifera L., Dentaria buibifera L., Doronicum austriacum Jacq., Gymnocarpium robertianum (Hoffm.) Newm., Homogyne alpine (L.) Cass., Juncus effusus L., Luzula pallescens Sw., Majanthemum bifolium (L.) F. W. Schmidt, Myosoton aquaticum (L.) Moench, Hypericum tetrapterum Fries, Oxalis acetosella L., Potentilla erecta (L.) Rausch., Rubus hirtus Waldst. et Kit., Rubus idaeus L., Rumex acetosa L., Salix caprea L., Scirpus sylvaticus L., Thelypteris palustris Schot, Vaccinium myrtillus L. та ін. Запропоновано шляхи оптимізації збереження унікальної екосистеми за умов рекреаційного навантаження.

Узагальнено відомості про види родини Rhamnaceae Juss. у флорі України, складено ключі для визначення родів та видів, для кожного виду наведено номенклатурну цитацію, морфологічні описи, відомості про поширення. Розглядаються види природної флори України, з яких чотири аборигенні (Frangula alnus Mill., Paliurus spina-christi Mill., Rhamnus cathartica L., R. tinctoria Waldst. et Kit.) і один адвентивний (Rhamnus alaternus L.), а також види, які культивуються в садах і парках України.

Рослини роду Iris (Iridaceae) мають давню історію застосування у традиційній медицині різних країн як альтернативний проносний, тонізувальний, відхаркувальний, сечогінний засіб, для лікування захворювань жовчного міхура, печінки, водянки, для очищення крові, венеричних інфекцій, лихоманки, жовчних інфекцій і для лікування захворювань серця. Кореневища ірисів є багатим джерелом вторинних метаболітів, серед яких переважають флавоноїди. Клінічні дослідження речовин із ірисів надали позитивні результати при лікуванні раку, бактеріальних і вірусних інфекцій. Продовжуючи пошук нових біологічно активних сполук з рослин родини ірисові - Iridaceae з етанольного екстракту кореневищ ірису угорського - Iris hungarica Waldst. et Kit., поширеного на території України, вперше виділено 3 нові для даного виду ізофлавоноїди: іригенін, іристекторигенін В і його глюкозид іристекторин В. Структуру речовин охарактеризовано як 5,7,3'-тригідрокси-6,4',5'-триметоксіізофлавон, 5,7,4'-тригідрокси-6,3'-диметоксіізофлавон та іристекторигенін В-7-O-<$E beta>-D-глюкопіранозид, відповідно. Речовини одержано за допомогою методу колонкової хроматографії на силікагелі з етилацетатної фракції кореневищ ірису за послідовного елюювання розчинником хлороформ - етанол різної концентрації. Структуру речовин встановлено за допомогою хімічних і спектральних методів та у порівнянні з літературними даними.

Описано географічне поширення, місцезростання та сучасний стан популяцій Helleborus purpurascens Waldst. et Kit. (Ranunculaceae) в Україні (на східній межі ареалу). H. purpurascens - рідкісний вид флори Європи, внесений до червоних книг Польщі, Чехії та Словаччини, Червоного списку рослин Угорщини, списків рідкісних видів рослин Хмельницької та Чернівецької областей України. Цей вид є ендеміком флори Європи. Його ареал охоплює Балканські та Карпатські гори і Подільську височину. Основні місцезнаходження Helleborus purpurascens в Україні приурочені до широколистяних букових та дубових лісів. Сучасний стан популяцій виду в Україні залежить від ступеня антропогенних впливів на місцезростання. Гомеостатичні популяції з повностановими спектрами онтогенетичних станів домінують в антропогенно непорушених місцезростаннях. Вирубка лісів призводить до порушення вікової структури та повної деградації популяцій. Запропоновано рекомендації щодо покращання охорони H. purpurascens в Україні.

Зважаючи на дефіцит рослинної сировини, актуальним є питання комплексної переробки, що створює передумови для її раціонального використання. Мета роботи - розробка технології комплексної переробки плодів глоду. Екстракцію ЛК із сировини проводили хлороформом у співвідношенні сировина-екстрагент 1 : 10; ФК одержували етилацетатно-спиртовою сумішшю у співвідношенні 8 : 2; ВРПС одержували трикратною екстракцією шроту плодів після одержання ЛК та ФК гарячою водою очищеною та подальшим концентруванням та осадженням спиртом етиловим 96 %. Встановлено, що вихід ЛК у плодах досліджених видів глодів становить від 1 до 10 %, найбільший вихід визначено для плодів C. submollis Sarg., C. succulenta Schrad. та C. densiflora Sarg. Вихід ФК становить від 9 до 18 %, найбільший вихід визначено для C. submollis Sarg., C. mollis Sarg., C. arnoldiana Sarg. та C. canadensis Sarg. ВРПС містяться від 15 до 35 %, найбільший вихід ВРПС визначено для плодів C. submollis Sarg., C. macracantha Lodd, C. mollis Sarg., C. arnoldiana Sarg., C. succulenta Schrad. Висновки: розроблено технологію комплексної переробки плодів глодів: C. submollis Sarg., C. mollis Sarg., C. arnoldiana Sarg., C. сanadensis Sarg., C. oxyacantha L., C. monogyna Jack., C. sanguinea Pall., C. pentagyna Waldst. Et Kit., C. aronia (L.) Bosc, C. densiflora Sarg., C. succulenta Schrad, C. macracantha Lodd., C. flabellata (Bosc) C. Koch., C. pseudokyrtostylla Klok., C. ukrainica A. Pojark., C. ambiguae C. A. M. У результаті комплексної переробки рослинної сировини було одержано ліпофільні (ЛК), фенольні (ФК) та водорозчинні полісахаридні (ВРПС) комплекси.

Цель работы - определение острой токсичности (ОТ) и гемостатической активности лиофильного экстракта травы тысячелистника щетинистого (ТЩ). Для проведения исследования использовали лиофильные экстракты, полученные из настоя травы ТЩ методом сублимационной сушки. Полученные лиофильные экстракты стандартизировали по содержанию витамина К1 и исследовали на ОТ и гемостатическую активность. Исследование свертывающей системы крови проводили у животных с экспериментальным токсическим гепатитом (ТГ) по таким показателям, как время свертывания крови, протромбиновое время и концентрация фибрина в крови. Полученный лиофильный экстракт ТЩ представляет собой рыхлую аморфную массу светло-желтого цвета с горьким вкусом, содержащий филлохинон в концентрации 5,79 %. При исследовании ОТ средняя смертельная доза для исследуемых лиофильных экстрактов ТЩ составляла свыше 2000 мг/кг (практически не токсичные). Курсовое назначение животным с ТГ экстракта тысячелистника и раствора викасола приводило к уменьшению проявлений гипокоагуляции: уменьшению протромбинового времени и времени свертывания крови, повышению концентрации фибрина в крови до 14,2 мг/мл. Выводы: исследование стандартизированных по витамину К1 лиофильных экстрактов ТЩ на ОТ позволило отнести их к VI классу токсичности. Назначение животным с ТГ лиофильного экстракта ТЩ в дозе 100 мг/кг приводило к уменьшению проявлений гипокоагуляции, которое проявлялось в уменьшении времени свертывания крови, протромбинового времени, а также увеличении содержания фибрина в крови в значениях, превышающих по своей активности референс-препарат викасол (6 мг/кг).

Вивчено вікову структуру та щільність популяцій карпатського субендемічного виду Symphytum cordatum у різних екологічних умовах в Українських Карпатах і на суміжних рівнинних територіях, зокрема на верхній і північно-східній межах поширення. Побудовано вікові спектри популяцій живокосту серцелистого. Визначено щільність вегетативних і генеративних рамет S. cordatum. Встановлено фактори, які найістотніше впливають на ці параметри.

Вивчено онтогенез карпатського субендемічного виду Symphytum cordatum за різних екологічних умов в Українських Карпатах і на суміжних рівнинних територіях. Встановлено особливості різних вікових станів і вплив несприятливих факторів на проходження онтогенезу живокосту серцелистого. Визначено етапи і тривалість повного складного онтогенезу S. cordatum.

Уніфіковано сучасний таксономічний склад лікарських рослин Червоної книги України. Запропоновано нову категорію природно-заповідного фонду - "ресурсні резервати" як механізм раціонального використання і збереження фітобіоти. Визначено перспективи вирощування зникаючих, рідкісних видів ex-situ для подальшої їх репатріації та застосування у фітотерапії. Одним із перспективних напрямів є вирощування розсади на основі торфосапропелевих компостів (50 <$Etimes> 50 % із регулюванням pH). Підтверджено успішне вирощування рідкісних лікарських рослин: Adonis vernalis L., Asphodeline lutea (L.) Reichenb., Astragalus dasyanthus Pall., Atropa belladonna L., Bulbocodium versicolor (Ker-Gawl.) Spreng., Crataegus pentagyna Waldst. et Kit., Digitalis grandiflora Mill., Drosera intermedia Hayne, D. anglica Huds., D. rotundifolia L., Galanthus nivalis L., Glaucium flavum Crantz, Glychrrhiza glabra L., Lilium martagon L., Melittis sarmatica Klokov, Muscari neglectum Guss., Paeonia tenuifolia L., Primula elatior L., Pulsatilla pratensis (L.) Mill. s. l., Quercus petraea (Mattuschka) Liebl., Scutellaria creticola Juz., Scopolia carniolica Jacq., Veratrum lobelianum Bernh. та ін.

Акцентировано внимание на проблеме научной ответственности при указании новых флорографических данных. Обоснована ошибочность указания нового местопроизратания Linum ucranicum (Griseb. ex Planch.) Czern. (Linaceae) в Украинских Карпатах (хребет Черногора, г. Пожижевская, снежниковая ложбина) (Светлова, 2006, 2009). Проведенное специальное исследование показало невозможность произрастания этого вида в локалитете, цитированном на этикетке. Контраргументы: наличие на корнях растений остатков карбонатных пород, которые отсутствуют в предполагаемом месте сбора образцов, отличия pH остатков почвы с корней растений и почвы, собранной непосредственно на указанном участке на т. Пожижевская, обнаружение среди ложнорозеточных побегов образцов L. ucranicum фрагментов растений Marrubium peregrinum L., Centaurea stricta Waldst. et Kit., которые отсутствуют во флоре Карпат; несоответствие эколого-ценотических характеристик вида приведенным на этикетке.

Приведены сведения о новых местонахождениях редких центральноевропейских видов сосудистых растений, выявленных в восточной части Малого Полесья: Daphne cneorum L., Carex umbrosa Host, Astrantia major L., Phyteuma spicatum L., Melittis sarmatica Klok., Isopyrum thalictroides L., Euphorbia angulata Jacq., Dentaria glandulosa Waldst. & Kit., Symphytum cordatum Waldst. & Kit.ex Willd., Hedera helix L., Rubus hirtus Waldst. & Kit., Luzula sylvatica (Huds.) Gaudin., Aconitum variegatum L., Galium intermedium Schult. Впервые выявлены в восточной части Малого Полесья Hedera helix, Dentaria glandulosa, Rubus hirtus, Carex umbrosa, Luzula sylvatica.

Исследовано состояние равнинных популяций Symphytum cordatum Waldst. et Kit. ex Willd., встречающихся в изолированных местообитаниях запада Украины. На примере четырех популяций, произрастающих в разных условиях, проанализирована роль экологических факторов, влияющих на жизнеспособность популяций. Обращено внимание на необходимость охраны S. cordatum на границе его ареала, что способствовало бы сохранению регионального биоразнообразия и генофонда этого вида.