Наведено 17 нових для Ізраїлю видів лишайників. Для всіх таксонів подано описи, що включають синоніми, посилання на діагнози, поширення в Ізраїлі та загальне поширення. Вказано місцезнаходження 15 нових для деяких регіонів Ізраїлю видів лишайників. Наведено також нові локалітети для 10 інших видів лишайників.

Наведено 18 нових для Ізраїлю видів лишайників та ліхенофільних грибів (Agonimia tristicula, Amandineapunctata, Bacidia trachoma, Bispora christiansennii, Caloplaca obscurella, C. polycarpa, Cladonia pyxidata, Collema callopismum, Dirina stenhammari, Graphisscripta, Muellerella lichenicola, Opegrapha demutata, Phoma caloplacae, Rinodina sophodes, Topelia nimisiana, T. rosea, Verrucaria macrostoma, Xanthoriicola physciae). Для всіх таксонів представлені описи, що включають синоніми, діагнози, поширення в Ізраїлі та загальне поширення. Вказані місцезнаходження нових для деяких регіонів Ізраїлю видів лишайників та ліхенофільних грибів (Arthonia molendoi, Caloplaca citrina, C. haematites, Collema crispum, C. flaccidum, Guignardia olivieri, Hyperphyscia adglutinata, Lecanora crenulata, L. dispersa, L. hagenii, Lecidella euphoria, Parmelia verruculifera, Physcia semipinnata, P. stellaris, P. tenella, Placynthium nigrum, Protoparmeliopsis muralis, Tornabea scutellifera, Xanthoanaptychia lacmosa, Xanthoria calcicola, X. schistidii - загалом 21 виду), а також нові локалітети 9 видів, асоційованих з іншими рідкісними видами лишайників (Aspicilia cinerea, Caloplaca conglomerate, Clauzadea immersa, Parmelina tiliacea, Physconia distorta, Ramalina maciformis, Tephromelaatra, Toniniaaromaticara Verrucarianigrescens).

Наведено 28 нових (Arthonia clemens, Caloplaca biatorina, Candelaria concolor, Candelariella reflexa, C. subdeflexa, C. xanthostigma, Chrysothrix candelaris, Lecanora carpinea, L. leptyrodes, Leptogium cyanescens, L. lichenoides, Leptorhaphis atomaria, Oxneria ulophyllodes, Parmelia exasperata, P. acetabulum, Pertusaria aebescens, P. amara, Phaeophyscia hirsuta, P. nigricans, P. orbkularis, Phlyctis argena, Protothelenella sphinctrinoidella, Ramalina fraxinea, Rhizocarpon polycarpum, Rinodina sophodes, Rusavskia elegans, R. sorediata та Umbilicaria grisea) для Ізраїлю видів лишайників з Голанських висот. Для всіх таксонів наведені описи, що включають синоніми, посилання на діагнози, поширення в Ізраїлі та загальне поширення.

Досліджено основні культуральні характеристики і морфологічні особливості вегетативного міцелію штамів Omphalotus olearius (DC.: Fr.) Fay. з Ізраїлю з використанням СЕМ. Гіфи гриба мають численні пряжки, артроконідії та кристали. Наведено дані щодо швидкості росту міцеліальних колоній на різних агаризованих середовищах. В культурі всіх досліджених штамів відмічено утворення оранжево-червоного пігменту та висока активність ферментів желатинази, уреази, целюлази і beta-глюкозидази. Температура 28 °С та початкове значення pH комплексних поживних середовищ у діапазоні 4,0 - 4,5 були оптимальними для росту міцелію. Розроблено методичну схему одержання рідкого інокулюму для дослідження фізіології O. olearius у глибинній культурі.

Тезисы докладов II Международной конференции "Актуальные проблемы современной альгологии".

Представлено результати вивчення видового та систематичного складу водоростей, що колонізують гірські породи різного геологічного походження у центральній і південній частинах пустелі Негев. За допомогою методу культур виявлено 32 види водоростей, що належать до 27-ми родів з трьох відділів (Cyanoprocaryota - 22, Chlorophyta - 9, Eustigmatophyta - 1). Дванадцать видів водоростей вперше наводяться для території Ізраїлю. Синьозелені водорості виявилися найрізноманітнішою та найпоширенішою групою в досліджених місцезростаннях. Вони знайдені на поверхні усіх досліджених типів гірських порід: доломітах, піщаниках, вапняках, крейді, кремені, гравії, граніті, гнейсі та порфірі. Різноманітність і зустрічальність водоростей на різних породах були неоднакові. Найчастіше фотосинтезуючі мікроорганизми траплялися на гравії, гнейсі, порфірі, кремені та доломіті. Граніт виявився найменш придатним для водоростей субстратом серед досліджених типів гірських порід. Найрізноманітніший систематичний склад водорослей виявлено на поверхні доломіту - тут знайдено 14 видів водоростей з трьох відділів: Cyanoprocaryota (11 видів), Chlorophyta (2) і Eustigmatophyta (1). За видовим різноманіттям водоростей найбіднішими були порфір і гравій, на них ідентифіковано по 4 види, найбагатшим видами субстратом виявився кремень (15 видів). Як показали міри включення, між списками видів, що заселені на гірських породах різного геологічного походження (вулканічні та деякі осадові), спостерігається більше відношень подібності, ніж між списками видів водоростей, знайдених на породах спільного походження.

Структурні зміни та перерозподіл типів гемоглобіну, що спостерігаються за гіперглікемії, призводять до порушення функціональних властивостей цього білка. Як наслідок порушується кисень-транспортна функція гемоглобіну, що сприяє розвиткові тканинної гіпоксії. Проведені дослідження показують, що за умов експериментального цукрового діабету у щурів спостерігається збільшення вмісту карбоксигемоглобіну, крива дезоксигенації оксигемоглобіну зміщується вліво та знижується показник P50. Це вказує на зростання спорідненості гемоглобіну до кисню та зниження його постачання у тканини. Крім того, у хворих тварин зростає рівень глікозильованого гемоглобіну, що має підвищену спорідненість до кисню, та збільшується вміст фетального гемоглобіну, що є компенсаторною реакцією організму на розвиток гіпоксичного стану. Введення порошкоподібного міцелію медичних грибів A. brasiliensis та G. lucidum хворим тваринам викликає повернення досліджуваних параметрів у межі контролю. Одержані результати свідчать про відновлення фізико-хімічних і функціональних властивостей основного білка еритроцитів - гемоглобіну.

Проаналізовано матеріали I Міжнародної конференції "Перспективи лікарських грибів в охороні здоров'я і харчуванні в XXI столітті" (12 - 14 вересня 2001 р., Київ, Україна). Вже сотні років лікарські гриби добре відомі у східній медицині як засоби, що зміцнюють здоров'я. У 2001 р. загальний обсяг світового виробництва та реалізації продуктів із їстівних та лікарських грибів становив суму, що приблизно дорівнює 18-ти більйонам доларів США. За оцінками фахівців, на Землі налічується близько 140 тис. видів грибів, однак вивчено лише 10 % з них (описано і названо близько 14-ти тис. видів). Гриби здійснюють біоконверсію різних відходів, є практично невичерпним джерелом нових фармакологічних препаратів. Багато (якщо не всі) вищі базидіальні гриби містять біологічно активні полісахариди, які можна одержувати з плодових тіл, культурального міцелію і культуральної рідини. Ці полісахариди мають різний хімічний склад, що включає, як правило, високомолекулярні розгалужені <$E beta>-глюкани. Більшість клінічних випробувань їх протипухлинної активності проведено з комерційними препаратами: лентинаном, що одержують з плодових тіл Lentinus edodes, креситином з міцеліальної біомаси Trametes versicolor і шизофіланом з культуральної рідини Schizophyllum commune. Однак багато полісахаридів з ряду інших видів грибів також показали обнадійливі результати. Грибні полісахаридні препарати особливо перспективні для клінічного використання в поєднанні з хіміотерапією. Вони запобігають розвитку різних видів пухлин або гальмують його та перешкоджають росту метастазів.

Грибні полісахариди не впливають безпосередньо на ракові клітини, їх антипухлинна дія заснована на активізації імунної системи самого організму. Підсумовано дані про полісахариди 651-го виду та 7-ми внутрішньовидових таксонів із 182-х родів вищих гетеро- і гомобазидіоміцетів. Розвиток методів культивування їстівних і лікарських базидіоміцетів - основний шлях біотехнологічного використання величезного потенціалу грибів у XXI ст.

Досліджено деякі морфологічні та біохімічні характеристики рідкісного для мікобіоти Земної кулі гриба Agaricus geesteranii Bas. & Heinem. Встановлено, що в його шапинці вміст білків становить 17,6 % сухої біомаси, а в ніжці - лише 7,2 %. До складу білків входять 19 амінокислот, серед яких переважають аспарагінова та глутамінова, пролін і гліцин. У карпофорах A. geesteranii виявлено 24 електрофоретичні фракції розчинних білків. Кількість незв'язаних у полімерах моно- і дисахаридів була однаковою в шапинці та ніжці. Запасні полісахариди і ліпіди локалізовані переважно в шапинці, структурні полісахариди - в ніжці. Показано, що основними пігментами, які визначають забарвлення цього виду, є пігменти антоціанової природи.

Виокремлено німецькі фразеологізми, у внутрішній формі яких закодовано стародавні космогонічні уявлення та їх вплив на формування фразеологічного значення. Типологізовано й охарактеризовано фразеологізми німецької мови, які відображають космогонічну картину світу. Визначено семантичні центри даних фразеологізмів, які репрезентують позитивний і негативний полюси бінома "добро/зло", символічні значення компонентів "Erde", "Boden", "Himmel", "Flamme", "Wasser" та їх роль у реалізації позитивної чи негативної конотації в даних одиницях. Описано особливості функціонування фразеологічних одиниць. Розглянуто текстотвірні потенції даних одиниць. Надано їх виражальний потенціал в публіцистичних текстах. Виявлено національні культурні конотації фразеологізмів.