Наведено результати дослідження процесу конструювання автентичності особистості у інтерсуб'єктивному просторі. Показано, що метафора відповідності, яка встановлювалася у психології модерну як віддзеркалення ідеї центрованості суб'єкта, втрачає свою пояснювальну спроможність у просторі постмодерну з його плинністю, емерджентністю, фрагментацією, іграїзацією. Розроблено модель становлення, яка функціонує за принципами ризоми. Взаємодію між модусами, що забезпечують її змістовні особливості та здійснюють регулятивні функції, висвітлено як створення індивідуальної траєкторії за принципом незначущого розриву. Розкрито зміст статусів, між якими утворюється внутрішня динаміка аналізованого процесу, визначено роль проблематизацій автентичності у структурі кожного модусу.