Уперше в українському літературознавстві досліджено історичну повість ХІХ - початку ХХ ст., систематизовано ідейний зміст повчальності її художніх текстів як втілення морально-етичного досвіду історії вітчизняного державотворення. Встановлено єдність комплексу творів історичного повістярства в його еволюції від класицистичної та преромантичної прози проміжної жанрово-стильової приналежності до якісних, довершених зразків історичної повісті, її різновидів і модифікацій, головними критеріями класифікації яких виступили достовірність зображення історичної реальності, розвиток майстерності для моделювання образів історичних та вигаданих персонажів, збагачення зображально-виражальних засобів, а також протиріччя між різноспрямованими тенденціями у творчості одного автора та способи їх вирішення. Розглянуто проблеми дослідження історичної повісті як способу функціонування художнього мислення та відображення провідних соціоментальних комплексів певної історичної епохи, ідей, продуктивних для сучасного історичного процесу України.