Здійснено всебічний аналіз поетики та жанрових особливостей "Итальянских новелл" та повісті "Микеланджело". Доведено, що важливу роль в цих творах Д.Мережковського відіграють символи, інтертекст та міфопоетика. Показано, що його новели стилізовані під новелістику італійського Ренесансу та утворюють цикл, а повість є "новим міфом" про Художника - Творця. Дані твори розглянуто в широкому контексті творчого доробку письменника періоду межі століть (трилогії "Христос и Антихрист", "Вечные спутники", "Л.Толстой и Ф.Достоевский"), його творів емігрантського періоду ("Данте") та літератури російського символізму та постсимволізму. Висвітлено тісний зв'язок "Итальянских новел" та повісті-міфу "Микеланджело" з загальними релігійно-філософськими та художньо-естетичними концепціями Д.Мережковського. Доведено, що ці твори є важливою частиною єдиного "тексту" автора. З'ясовано, що мала проза та повість митця своєрідно відобразили загальні тенденції розвитку літератури "срібного століття": процес оновлення історично сформованих жанрів новели та повісті за рахунок стилізації, інтертексту, міфопоетики та широкого використання образів-символів, що дозволило уточнити внесок письменника-символіста в розвиток модерністської літератури.