Досліджено аспект втілення феномену Й.В. Гете в художній свідомості та творчості Р. Вагнера на основі спорідненості їх світогляду й образно-смислових констант. З метою з'ясування суті спілкування композитора з особистістю та творчістю поета здійснено розгляд читацького інтересу Р. Вагнера, його авторефлексії, перетворення ідей, споріднених з гетевськими, в оперній творчості, їх інтерпретації в "Фауст-увертюрі" та смисловій аурі "П'яти віршів Матільди Везендонк". З використанням методологічного підходу до естетичних і творчих здобутків Р. Вагнера та Й.В. Гете у естетико-світоглядному та культурному контексті з'ясовано їх спорідненість з багатьох питань високого пізнавального рівня, зокрема, єдність натур- і культурфілософських поглядів, ідеї неподільного простору культури. На підставі аналізу проведених паралелей показано, що у творі "Фауст-увертюра" сфокусовано світоглядні та художні пошуки композитора у загальноестетичному та специфічно інтонаційному аспектах. Це дозволяє сприймати її як інтонаційно-смислове та драматургічне зерно спадщини композитора.