Досліджується категорія щастя в етико-філософському доробку Володимира Винниченка. З'ясовуються причини, які зумовили і визначили зміст морально-етичних шукань українського письменника, розглядається процес формування ним власної концепції будування щасливого людського буття. Світоглядна орієнтація Винниченка простежується крізь призму проблеми морального вибору загалом, разом з тим еволюція його етичних поглядів подається у контексті модерністської філософії. Поряд з аналізом ключової моральної цінності "конкордистської" системи художника - проблеми щастя - розкривається сутність інших складових чинників його етичної концепції, показано художнє відтворення її як філософського образу на прикладі останніх (невиданих) романів В.Винниченка.