Розглянуто питання синкретизму поезії та прози в українському письменстві XVII - XVIII ст., генезу цього явища, його природу, форми існування та особливості розвитку. Об'єктом дослідження є учительні книжки, полемічні трактати та панегірики XVII - XVIII ст. Зазначено, що композиційні, тематичні та жанрові особливості поєднання поезії та прози свідчать про потужну риторичну традицію, котра сформувалася в літературі того часу, а також вказують на розвиток тогочасних прозових та поетичних жанрів на засадах риторики.