Розглянуто український період в житті та діяльності В. М. Челомея. Володимир Челомей - конструктор і керівник розробок авіаційної, ракетної та космічної техніки. Його праці присвячені проблемам конструкції і динаміки машин, теорії коливань, динамічній стійкості пружних систем. Дитинство, юність і початок творчої діяльності Володимира Миколайовича тісно пов'язані з Полтавою, Україною. Однак ці - українські - сторінки його біографії донедавна залишалися поза увагою дослідників, істориків науки і техніки. В. М. Челомей вважав Полтаву своєю малою батьківщиною. Наукову і практичну діяльність розпочинав у Києві, Запоріжжі. Він сам та його сім'я мали дружні стосунки з Данилевськими - "полтавською гілкою" нащадків О. С. Пушкіна і М. В. Гоголя. Навчання в КПІ, пізніше - в КАІ та співпраця з видатними українськими вченими, інженерами заклали підвалини для подальшої успішної праці В. М. Челомея в обраній ним галузі.

Проаналізовано місце, значення і задачі історії техніки, виходячи з взаємопов'язаних еволюційних процесів, що відбуваються в природі, суспільстві і в техніці. Наголошено на ключовій ролі системних законів спадковості, які забезпечують неперервний структурно-інформаційний зв'язок між історичним минулим, через сьогодення, з майбутнім. На прикладі технічної електромеханіки показано, що її історія є невід'ємною складовою генетично організованого процесу еволюції, який технічно реалізується людиною у відповідністі з генетичними програмами структурної організації електромеханічних об'єктів. Аналізується фундаментальність генетичної інформації, матеріальними носіями якої виступають історично визначені об'єкти техніки, музейні експонати, технічна документація, патенти, тощо. На конкретних прикладах показано взаємозв'язок історичних досліджень з генетичними програмами макро- і мікрорівнів і технологією генетичного передбачення нових класів технічних об'єктів. Акцентовано увагу на необхідність переходу від концепції відокремленості і самодостатності історичного минулого, до стратегії передбачуваної і гармонізованої коеволюції людини, природи і техніки. Обгрунтована необхідність організації досліджень у межах нового наукового напряму "генетична історія техніки".

Проаналізовано життя та діяльність Ползунова Івана Івановича [1728, Єкатеринбург - 16(27).5.1766, Барнаул], видатного російського теплотехніка, одного з винахідників теплового двигуна, творця першої в Росії паросилової установки. У 1742 році, після закінчення першої російської гірничозаводської школи в Єкатеринбурзі став "механічним учнем" у головного механіка уральських заводів М. Бахарєва. З 1748 року працював у Барнаулі техніком з обліку металу, що виплавлявся. У 1750 році став унтер-шихт-мейстером. У бібліотеці Барнаульського заводу познайомився з працями М. В. Ломоносова, вивчив облаштування паронасосних установок. У 1763 році І. І. Ползунов, розробив проект парового двигуна потужністю 1.8 к.с. - першого у світі двоциліндрового двигуна з об'єднанням роботи циліндрів на один загальний вал, тобто двигуна, універсального за своїм технічним застосуванням. Президент Бергколегії І. О. Шлаттер відзначив, що проект Ползунова "за новий винахід почесть повинна", але не оцінив достоїнств двигуна і запропонував на підставі європейського досвіду об'єднати новий двигун з водяними колесами. І. І. Ползунов спроектував нову установку для приводу повітродувного хутра плавильних печей. Установка з рекордною на той час потужністю у 32 к.с. уперше в техніці заводського виробництва дозволила повністю відмовитися від водяних коліс. Оригінальність установки Ползунова була оцінена російським вченим-природознавцем Е. Г. Лаксманом, що відвідав Барнаул у 1765 році. Він написав, що Ползунов - "людина, що робить честь своїй Вітчизні. Він будує тепер вогняну машину, зовсім відмінну від угорської і англійської". За тиждень до пробного пуску машини І. І. Ползунов, не витримавши напруженої праці, помер від сухот.

Висвітлено діяльність корабельного інженера В. П. Костенка на території Росії і України, проаналізовано його внесок у розвиток вітчизняного суднобудування і флоту. Надано характеристику створених Володимиром Полієвктовичем принципово нових форм суден та унікальних для його часу суднобудівних заводів. Важливого значення набувають і наукові доробки корабельного інженера, зокрема - теорія судна, теорія хвильового опору та необхідність збільшення бойового захисту кораблів. В своїх роботах вчений керувався як вітчизняним, так і значним зарубіжним досвідом. Здійснено спробу розкрити особистість Володимира Полієвктовича як відомого проектувальника, корабельного інженера, публіциста, політичного і громадського діяча. Маємо, крім того, зазначити, що теоретичні і практичні досягнення В. П. Костенка мали велике значення для розвитку вітчизняного кораблебудування і набагато випередили свій час.

Проанализированы публикации российских и украинских историков о гениальном конструкторе и изобретателе Б. Г. Луцком, с точки зрения достоверности приведенной в них информации. Установлено, что во всех публикациях присутствуют искаженные и не всегда корректные факты из истории его жизни и деятельности. В некоторых публикациях имеют место вымыслы и домыслы. Цель работы - опровергнуть неправдивую информацию и указать на недостоверные факты из жизни и деятельности Б. Г. Луцкого, которые встречаются во многих публикациях и электронных СМИ России и Украины. Установлено, что в СМИ и Интернете появилось большое количество статей о Б. Г. Луцком, в которых правда перемешана с вымыслами и домыслами. Авторы этих статей, ссылаясь на неправдивые публикации историков, выдают искаженную информацию о Б. Г. Луцком за истину. Рекомендовано всем историкам, во избежание дублирования ошибок, при использовании в своих публикациях информации других авторов обязательно ее проверять, даже если она формально подтверждена ссылками на первоисточники. Информацию необходимо проверять даже в тех случаях, когда ее авторами являются известные и авторитетные историки. К сожалению, никто не застрахован от ошибок.

Проаналізовано життєвий та творчий шлях конструктора ракетної техніки, організатора виробництва космічних телекомунікаційних систем М. Ф. Решетньова. Висвітлено зв'язки конструктора з Україною. Розглянуто етапи фахового становлення М. Ф. Решетньова. Особливості роботи під керівництвом С. П. Корольова, співпраця з М. К. Янгелем. Окреслено внесок в розвиток ракетної техніки, зміст робіт. Висвітлено роль Решетньова у створенні та становленні підприємства світового рівня створеного як дублер конструкторського бюро з ракетної тематики. Доведено винятково визначальну роль Решетньова у створенні переважної більшості радянських супутників зв'язку, космічних систем телекомунікації, визначенні перспектив та напрямків подальшого розвитку супутникових комунікацій.

Висвітлено внесок Жозефа Яковича Котіна в розробку цивільної техніки. На основі різноманітних відкритих джерел, в тому числі електронних, здійснено спробу об'єктивного аналізу конструкції цивільної техніки розробленої Особливим конструкторським бюро танкобудування, що очолював Ж. Я. Котін. Аналіз конструкцій машин проведений на фоні умов їх використання в порівнянні з аналогічними процесами за кордоном. Визначено відповідність техніки умовам її експлуатації, повнота реалізації закладених принципів, та місце розроблених машин в історії науки і техніки. Уточнено окремі факти історії розробки нової техніки конструкторами військових машин, причини цього та приводи.

Робота присвячена 150-річному ювілею геніального інженера Б. Г. Луцького. Мета роботи - заповнити дослідницьку прогалину в біографії Б. Г. Луцького, яка пов'язана з початковим періодом його діяльності на благо вітчизни. На підставі архівних і літературних джерел наведено досі невідомі та маловідомі історикам факти з життя та діяльності Б. Г. Луцького. Наведено документи з Центрального державного архіву Військово-Морського Флоту Росії, з яких слідує, що Б. Г. Луцький ще наприкінці XIX століття займався створенням двигуна внутрішнього згоряння без запальника. Встановлено, що в 1902 році він створив і запатентував в Німеччині двигун такого типу. Цей двигун на відміну від двигуна Дизеля можна було використовувати для екзактно-діючих машин. Встановлено, що у 1901 - 1903 рр. Б. Г. Луцький випробовував створені ним двигуни внутрішнього згоряння на шлюпці імператорської яхти "Гогенцоллерн", яка належала імператору Німеччини Вільгельму II. Наведено документи з архіву концерну "Daimler AG", в яких зазначено, що в 1902 - 1903 рр. Б. Г. Луцький вимагав від керівництва компанії "Dailmler-Motoren-Gesellschaft", щоб всі вироби, які компанія виготовляла за його патентами, називалися "Dailmler-Loutzky". Встановлено, що перший у світі реверсивний двигун внутрішнього згоряння був винайдений Б. Г. Луцьким в 1903 році. Наведена інформація про дружину Б. Г. Луцького - Люсі Мері Агнес Хикенлупер. Встановлено, що інформація радянських і російських істориків про те, що Б. Г. Луцький помер в Росії на початку 20-х років минулого століття не відповідає дійсності. Знайдено документи, які свідчать про те, що він ще був живий в 1943 році і проживав у Німеччині.

Наведено основні етапи становлення й розвитку науково-освітньоїї школи Київського політехнічного інституту з процесів та обладнання виробництва й перероблення полімерів, пластичних мас і гумових сумішей. Показано внесок засновників цієї школи - професорів Чорнобильського Й. І. (1897 - 1973) і Лукача Ю. Ю. (1926 - 2014) у створення високоефективних зразків полімерного машинобудування: валкового, черв'ячного, змішувального, а також численних технологічних ліній на їхній основі. Показано заслуги наукової школи в галузі математичного моделювання такого енерго- і матеріалоємного обладнання як полімер- і гумопереробне обладнання.

Показано деякі аспекти досліджень в Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут" у галузі механіки. Проаналізовано науковий доробок професора А. В. Бурлакова та наведено деякі відомості з особистого життя ученого. Розкрито, з якими труднощами зіткнулася молода людина на шляху до одержання вищої освіти, зокрема надана інформація про проявлену ним мужність під час другої світової війни. Після закінчення з відзнакою Харківського політехнічного інституту за спеціальністю "Динаміка та міцність машин" був аспірантом професора А. П. Філіппова. Блискуче захищає кандидатську, а пізніше, і докторську дисертації. Наведено перелік дисциплін, які викладав молодий науковець та розкрито напрям його наукових досліджень. Показано, які заходи передували вирішенню наукових проблем і де впроваджено їх результати. Стверджено, що науковець був одним з перших авторів комп'ютерних розрахункових методів досліджень явища повзучості ізотропних та анізотропних матеріалів на довговічність оболонок, чисельного вивчення проблеми впливу повзучості на розподілення напружень навколо отворів на поверхні оболонок. Учений запровадив нові підходи до оцінки довготривалої міцності конструкцій. Він є автором першого у Радянському Союзі підручника з теорії пластичності й повзучості. Започатковані професором А. В. Бурлаковим дослідження і сьогодні розвиваються у НТУ "ХПІ".

Висвітлено внесок академіка Б. Є. Веденєєва у розвиток гідротехнічної науки. Показано етапи зацікавлень вченого-інженера гідротехнікою. У 1912 - 1914 рр. з метою удосконалення своїх знань в галузі портового будівництва молодий Борис Веденєєв здійснював тривалі поїздки до тихоокеанських портів. Тут він був учасником, а подекуди і керівником пошукових партій, які здійснювали гідрологічні і гідрогеологічні вишукування в районі Миколаївська - на Амурі (тепер Новосибірськ), на Сахаліні, а також в інших місцях тихоокеанського узбережжя. Брав активну участь у будівництві Владивостокського порту. Брав участь у складанні гідротехнічних проектів дерев'яних і кам'яних пристаней та інших споруд порту. З січня 1916 року Б. Є. Веденєєв став завідувачем роботами з будівництва пристаней в Кольській затоці (Мурманський порт). Набутий Б. Є. Веденєєвим інженерний досвід на будівництві споруд Владивостокського і Мурманського портів багато в чому сприяв формуванню таланту видатного гідротехніка, який розкрився пізніше під час будівництва гідроенергетичних об'єктів. Публікації Б. Є. Веденєєва відображають найбільш значущі проблеми, пов'язані з проектування гідроенергетичних споруд в країні і за кордоном, з підвищенням надійності роботи енергетичних систем, із впровадженням прогресивних технологій проведення гідротехнічних робіт та ін.

Проаналізовано особливості формування та функціонування підводного флоту Російської імперії напередодні Першої світової війни 1914 - 1918 років, акцентовано увагу на реалізацію конструкторських новацій у галузі підводного кораблебудування. Показано відношення чиновницького апарату до створення нового класу бойових кораблів. Вказано на технічні недоліки перших субмарин (велика тривалість занурення, мала живучість при наявності течій, ненадійність торпедних апаратів, відсутність водонепроникних переборок, тощо). Відтворено динаміку поповнення бойового підводного флоту та його експортну складову. Звернуто увагу на вітчизняний проект - першого у світі підводного загороджувача - "Краб". Сфокусовано погляд на тактичній та стратегічній складових використання субмарин напередодні Першої світової війни на Півдні України.

Розглянуто діяльность видатного інженер-технолога, винахідника, педагога, громадського діяча другої половини ХIХ ст. Черіковського Миколи Васильовича. Мета роботи - відновити в реєстрі видатних особистостей України незаслужено стерте часом ім'я колись добре відомої людини, директора Смілянського рафінадного заводу, новатора у галузі цукроваріння, організатора і попечителя Смілянських технічних класів, одного з фундаторів Київського відділення імператорського Руського технічного товариства, нагадати про міжнародні досягнення вітчизняних винахідників минулого. На основі документів, виявлених в архівах України, простежуються етапи винахідницької та педагогічної діяльності М. В. Черіковського. Частина документів, на яких посилається публікація, вводиться в науковий обіг вперше.

В первой части работы рассмотрены следующие разделы исследования второго периода истории развития радиотехнологий в Крыму (1921 - 940): общеисторические аспекты, научные и технологические достижения и события периода, а также радиотехнологии, получившие развитие в Крыму как в процессе испытаний, так и в процессе эксплуатации оборудования: радиосвязи, теплопеленгации, радиолокации, гидроакустики, телеуправления, подводного телевидения, радиовещания. Отдельно рассмотрено развитие службы связи Морских сил Черного моря - Черноморского флота, гражданской связи и радиолюбительского движения.

Показаны результаты работ научной школы Киевского политехнического института по проблемам рациональной организации сжигания топлив и уменьшения загрязнения окружающей среды токсичными продуктами сгорания. Результатом работ в области теории горения стало создание принципиально нового струйно-стабилизаторного эффективного способа сжигания топлив, создание саморегулирующихся камер сгорания и топочного оборудования с высокими энергетическими показателями и низкой токсичностью продуктов горения, малотоксичного горения альтернативных топлив. Совокупность разработанных методов сжигания топлив представляет универсальную базу технологических решений, обеспечивающих эффективное сжигание топлив в установках различного энергетического и промышленного назначения.

Проаналізвано життя та діяльність визначного українського інженера шляхів сполучення, мостобудівника Володимира Ілліча Березовського (1841 - 1900). Виходець із освіченої дворянської родини колишньої Полтавської губернії, В. І. Березовський залишив по собі низку великих мостів через Дніпро, Волгу, Об, Уфу, Білу, Тобол, Ішим, Іртиш та ін. В роки праці В. І. Березовського у Миколаївській інженерній академії ще панував "дух" великого математика М. В. Остроградського, продовжувала розвиватися школа, закладена професором, інженером-шляховиком С. В. Кербедзом. В. І. Березовський зробив вагомий внесок у будівництво Кременчуцького мосту через Дніпро. Архівні джерела стверджують, що співробітництво з А. Є. Струве було тривалим, В. І. Березовський розділяв з ним усі негоди і радості на ниві мостобудування. У 1872 році він брав активну участь в розробці остаточного варіанта проекту Літейного мосту у Санкт-Петербурзі, який будувався у Петербурзі під керівництвом А. Є. Струве за дорученням царя Олександра II. Що стосується творчого союзу між такими корифеями мостобудування як М. А. Белелюбський, К. Я. Михайловський, В. І. Березовський і Є. Кнорре, то він тривалий час продовжував залишатися досить плідним, вони разом творили (будували мости) ще майже два десятиріччя. Страждаючи раком горла, він виїхав лікуватися до Парижу, де після невдалої операції інженер Березовський - вмілий організатор транспортного будівництва, талановитий фахівець і щасливий підприємець і помер 2 серпня 1900 року. Тіло його привезли в Росію і поховали в мавзолеї його маєтку Суук-Су.

Проанализирована достоверность информации, приведенной в статье московского журналиста Федора Лапшина "О грузовиках Луцкого, Даймлере и исторической правде". Эта статья опубликована в российском автомобильном издании "Авторевю". В ней приведена информация о российском инженере Борисе Луцком, немецком инженере Готтлибе Даймлере и первых грузовиках. Цель работы - опровергнуть неправдивую информацию, приведенную в статье московского журналиста Федора Лапшина "О грузовиках Луцкого, Даймлере и исторической правде". Установлено, что статья Федора Лапшина насыщена многими выдумками, домыслами и нелепыми версиями. В ней присутствуют искаженные и не всегда корректные факты из истории жизни и деятельности гениального конструктора и изобретателя Б. Г. Луцкого. В статье Лапшина приведена не историческая правда о жизни и деятельности Б. Г. Луцкого, а историческая неправда.

Наведено аналіз технічних характеристик суден типу "Бородіно", запропонований видатним вітчизняним корабельним інженером Володимиром Полієвктовичем Костенком. Вчений у своїх працях досить широко і різнобічно характеризує переваги та недоліки суден зазначеного типу під час ведення бою, визначає тактику бою, забезпечення захисту, зупиняється на питаннях полегшення броненосців та збільшенні їх швидкості руху і покращанні броньового захисту, висвітлює шляхи модернізації суден, окреслює причини поразки російських броненосців у Цусимському бою (1905). Та окреслює основні шляхи уникнення в подальшому подібних поразок. Увагу В. П. Костенко приділяє характеристиці броненосця "Орел", на якому кілька років працював корабельним інженером і мав можливість ознайомитись із його будовою, броньовим захистом та тактикою ведення бою. Визначено роль праць Володимира Полієвктовича для подальшого розвитку вітчизняного військового флоту.

Розглянуто унікальний рід Огієвських, представники декількох поколінь якого досягли значних успіхів в науці. Надано біографічний огляд родинних зв'язків Огієвських, досліджено біографії тих представників родини Огієвських, доля яких пов'язана з Київською політехнікою та гідрометеорологічною наукою. Розглянуто біографії, науковий доробок та педагогічна діяльність Василя Дмитровича Огієвського, засновника лісової дослідної справи в Україні і Росії, Володимира Васильовича Огієвського, одного з перших фахівців з радіотехніки в Україні, організатора радіотехнічної спеціальності у Київському політехнічному інституті, Анатолія Володимировича Огієвського, одного з фундаторів гідрологічної справи в Україні. Розкрито роль кожного з вищезгаданих вчених в розвитку і становленні української наукової школи в галузях радіотехніки, гідрології, лісівництва, проаналізували значення КПІ в житті та науково-педагогічній діяльності визначних особистостей славного роду Огієвських.

Рассмотрена подготовка инженерных кадров в Киевском политехническом институте во время обучения Б. Паустовского (1907 - 1914). Дан краткий обзор состояния учебной части инженерного отделения до поступления в институт Б. Паустовского. Раскрыта суть предметной системы, на конкретном примере показано применение ее правил, указаны причины продолжительного пребывания студентов в институте. Представлено поэтапное прохождение курса наук на инженерном отделении на примере студента Б. Паустовского с соблюдением положения, устава, правил для студентов, правил предметной системы, действовавшие в институте на то время. Использованы архивные материалы по учебе, оплате, воинской повинности Б. Паустовского, составлены таблицы успеваемости, которые помогли определить выбранную им специализацию. Исследование проводилось путем сопоставления фактов из других источников и книг брата Б. Паустовского - писателя Константина Паустовского, который описал полеты С. Уточкина в Киеве и участие в них студента Б. Паустовского, а также о его дружбе со студентом И. Сикорским.