Мета роботи - вивчити використання сучасних ендоваскулярних методів, зокрема асистувальну техніку (АТ) (балон, стент), подвійну катетеризацію (ПК) та потікспрямовувальні засоби (ПСЗ) для правильного вибору тактики у лікуванні хворих зі складними внутрішньочерепними аневризмами (СВЧА). Проаналізовано результати лікування у 2011 - 2015 рр. у Центрі високих медичних технології Університетської Клініки (м. Тбілісі, Грузія) 80 пацієнтів (37 (46,25 %) чоловіків і 43 (53,75 %) жінки) з 85 СВЧА з використанням сучасних ендоваскулярних методів, зокрема, АТ (балон, стент), ПК і ПСЗ. Середній вік пацієнтів становив 46 років. Тип I (тотальне виключенння за модифікованою шкалою Raymond-Roy) досягнуто у 46 (58,9 %) випадках, тип II - у 26 (33,3 %), тип III - у 6 (7,8 %). У 7 випадках було імплантовано потікспрямовувальні стенти. Як інтраопераційна, так і контрольна ангіографія (через 6 - 24 міс після операції) показала, що балон-асистенція та ПК надають змогу досягти максимальної оклюзії та стабільності спіралей у порожнині аневризми. При використанні стент-асистенції у більшості випадків за аневризмів середнього розміру, навіть за неповної оклюзії на контрольній ангіографії виявляли повну оклюзії та стабільність спіралей. Сучасні ендоваскулярні методи, зокрема АТ (балон, стент), ПК і ПСЗ, за умов правильного підбору хворих зі СВЧА надає змогу вирішити проблему з мінімальним ризиком, обрати кращий спосіб лікування та поліпшити кінцевий результат.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.770.3

Рубрики:

Хірургічне лікування порушень мозкового кровообігу

Шифр НБУВ: Ж100899 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Атеросклеротическое поражение сонных артерий - частая причина возникновения нарушения мозгового кровообращения. Выявить и оценить тяжесть стеноза артерий позволяют неинвазивные диагностические методики: дуплексное сканирование сонных артерий, магнитно-резонансная и компьютерно-томографическая ангиография. К малоинвазивным методам относится селективная рентгеноконтрастная цифровая субтракционная ангиография. Селективная ангиография является золотым стандартом в диагностике атеросклеротического поражения сонных артерий. Методика позволяет всесторонне оценить сосуды, которые кровоснабжают головной мозг и одновременно провести эндоваскулярную операцию. Дуплексное сканирование сонных артерий, магнитно-резонансная и компьютерно-томографическая ангиография показали высокую чувствительность и специфичность для диагностики стеноза сонных артерий по сравнению с рентгеноконтрастной цифровой субтракционной ангиографией. Ультразвуковое исследование - быстрое, относительно недорогое диагностическое исследование. Хотя результаты дуплексного сканирования сонных артерий могут сильно отличаться в разных лабораториях и у разных исследователей, чувствительность и специфичность этого исследования высокие. Проанализированы результаты собственных исследований и данные литературы относительно возможностей ультразвукового исследования при стенозах экстракраниальных артерий по сравнению с рентгеноконтрастной цифровой субтракционной ангиографией. Приведены возможные причины отличия результатов, полученных разными методами.

Intrasaccular flow disruption is a new and innovative treatment for intracranial aneurysms. In the first clinical experience with WEB dual layer (WEB-DL), the indications for treatment were ruptured or unruptured, wide-neck bifurcation aneurysms often challenging for the endovascular treatment. Initial series of the literature have shown a high feasibility of the treatment with low morbidity and no mortality. Anatomical results show a high rate of adequate occlusion (complete occlusion and neck remnant), some neck remnants being in fact just opacification of the proximal recess of the device. New WEB devices were recently developed (WEB-SL and WEB-SLS) and their introduction in clinical practice wills potentially enlarged indications for this treatment.

Цель исследования - изучить ранние и отдаленные результаты запланированных и незапланированных деконструктивных окклюзий аневризм, выпадений спиралей и миграции их по сосудистому руслу. Исследование проведено в группе из 824 больных с 919 аневризмами, прооперированными эндоваскулярно в период с 2002 по 2013 гг. В целом выполнена 51 (6,2 %) деконструктивная окклюзия: 31 (3,8 %) запланированная и 20 (2,4 %) незапланированных операций по поводу выпадения и миграции спиралей с последующей окклюзией сосуда. В 13 (1,6 %) случаях выпадение спирали и в 5 (0,6%) - миграция спиралей не привели к окклюзии сосуда. Только спирали были использованы в 853 (92,8 %) случаях выключения аневризм без вспомогательных техник. В 38 (4,5 %) случаях нестабильная позиция спиралей вызвала их миграцию или окклюзию сосуда в месте локализации аневризмы. Состояние пациентов после запланированной деконструкции, выпадения спирали без окклюзии и миграции спирали было стабильным, без неврологического дефицита (100 % положительных результатов). В группе пациентов с незапланированной деконструктивной окклюзией аневризм было 2 (10 %) случая легкого неврологического дефицита, 3 (15 %) случая инвалидизации и 2 (10 %) летальных исхода, в остальных случаях операция не вызвала осложнений. В отдаленные сроки наблюдения (5 лет и более) отмечен 1 (3,2 %) случай ишемического инсульта, 1 (3,2 %) случай кровоизлияния, 2 (6,4 %) случая реканализации артерий после запланированных деконструкций. Реканализация окклюзированной материнской артерии после выпадения спирали (незапланированная деконструкция) зафиксирована в 9 (45 %) случаях, реканализация с рецидивом в той же группе больных - в 4 (20 %). Выводы: деконструктивные операции являются технически наиболее простыми в исполнении и при учете всех аспектов их планирования должны оставаться в арсенале эндоваскулярного нейрорадиолога. Запланированные деконструкции - надежный и безопасный метод окклюзии мешковидных аневризм, в большинстве случаев отсутствуют осложнения и летальный исход. Незапланированные деконструкции проводят по поводу нестабильного положения спирали в аневризме. В 65 % случаев результаты положительные. Большинство осложнений, реканализаций и рецидивов возникают в первые 6 мес после окклюзии аневризмы.

The objective - to investigate the results of endovascular devascularization of tumors to develop new approaches to the treatment of hypervascular neoplasms in neurooncology. Materials and Methods. There are 24 patients with diagnosis hypervascular intracranial tumors were operated in Scientific and Practical Center of Endovascular Neuroradiology of the NAMS of Ukraine in the period 2002 - 2011. The features of thetumors blood supply were studied and the volume of hemorrhage during tumor sirgical removal after preliminary devascularization evaluated. It was determined that the tumor blood supply from the External Carotid Artery basin in 21 (87,5 %) cases, 66,7 % of the afferent artery was a. maxillaris internalis. During removal of the tumor after embolization, the average hemprrhage was about 230 ml. Conclusіon: the results showed that the endovascular embolization of hypervascular intracranial tumors is safe and improves the results of microsurgical tumors removal by a significant reduction of the intraoperative hemorrhage, in some cases, embolization is the only treatment.

Мета роботи - вивчити особливості клініко-неврологічних виявів розриву артеріальних аневризм головного мозку, ускладнених ліквородинамічними порушеннями. Проведено ретроспективне (2009 - 2014) когортне дослідження в паралельних групах результатів хірургічного лікування 245 хворих з розривом артеріальної аневризми (АА) головного мозку у гострий період гострого порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом. Чоловіків 145 (59,2 %), жінок - 100 (40,8 %). Вік хворих - від 20 до 76 років. Розвиток порушень ліквороциркуляції діагностовано за клінічними та нейровізуалізаційними даними (мультиспіральна компіютерна та магнітно-резонансна томографія головного мозку) у всіх хворих у різні строки гострого порушення мозкового кровобігу. До першої групи віднесено 74 (30,2 %) пацієнтів, у яких на момент госпіталізації явища оклюзійної гідроцефалії були відсутні, до другої - 171 (68,8 %) пацієнта з наявністю оклюзійної гідроцефалії у дебюті захворювання. За співвідношенням чоловіків та жінок групи не відрізнялися. Для оцінки клінічного стану хворих використано шкалу Hunt-Hess, шкалу ком Глазго (ШКГ) та World Federation of Neurological Surgeons Grading System for Subarachnoid Hemorrhage (WFNS SAH grading scales). Встановлено типові клініко-неврологічні вияви розривів АА головного мозку з ліквородинамічними порушеннями: головний біль у дебюті захворювання, який супроводжувався нудотою, блюванням, - 158 (64,5 %) випадків, з подальшим порушенням свідомості - 202 (82,4 %), III - IV ступінь тяжкості стану за Hunt-Hess - 183 (74,7 %) випадки, з них 102 (41,6 %) з тяжкими та 75 (23,3 %) з вкрай тяжкими неврологічними розладами за National Institute of Health Stroke Scale. У 67 (27,3 %) хворих у строки від 3 до 14 тиж після розриву АА розвинулася хронічна арезорбтивна гідроцефалія. Її клінічна картина характеризувалася прогресуючою деменцією у 67 (100,0 %) пацієнтів, порушеннями ходи та парезами - у 46 (68,6 %), порушеннями функції тазових органів за типом нетримання сечі - у 21 (31,3 %), поглибленням ініціальної вогнищевої неврологічної симптоматики - у 23 (34,3 %) хворих. Висновки: клініко-неврологічні вияви ліквороциркуляції та їх динаміка у періопераційний період лікування артеріальних аневризм головного мозку визначають напрям та інтенсивність медикаментозного лікування, а також показання до вчасного адекватного хірургічного лікування гідроцефалії.

Мета роботи - покращити результати хірургічного лікування хворих з розривами АА судин головного мозку, ускладнених оклюзійною гідроцефалією. Дослідження грунтується на аналізі результатів хірургічного лікування 84 хворих, у яких розвинулась оклюзійна гідроцефалія при розриві АА головного мозку, оперованих в Інституті нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова з 2012 р. по 2014 р. Вік хворих 18 - 73 роки (середній вік хворих 49 років). Співвідношення жінок та чоловіків складає 49:35 58,3 % та 41,6 % відповідно. Терміни встановлення клінічного діагнозу 1 - 2 доба після госпіталізації до Інституту нейрохірургії. Застосування оптимальної методики виключення АА з кровотоку та оптимізації ліквороциркуляції дозволило одержати задовільний результат у 49 (58,3 %) випадках. Помірна інвалідизація відмічалась у 18 (21,4 %), та виражена у 7 (8,3 %) хворих. Двоє хворих (2,4 %) під час виписки мали тяжкий ступінь інвалідизації. Під час лікування померло 8 хворих, у яких відмічалися грубі порушення вітальних функцій, летальність склала 9,52 %. Висновки: виключення АА з кровотоку та дренування шлуночків мозку, доповнене розтином кінцевої пластинки третього шлуночку та мембрани Ліллієквіста, санація базальних цистерн від щільних згортків крові дозволяє швидко та ефективно оптимізувати ліквороциркуляцію, попередити дислокаційні явища.

У 1961 р. в обласному нейрохірургічному відділенні було впроваджено в практику ангіографічне дослідження. З 1992 р. судинний напрям став одним з основних у діяльності обласного відділення. До 2009 р. виконано приблизно 250 ангіографічних досліджень, з урахуванням результатів яких проведено понад 80 транскраніальних втручань з приводу артеріальних аневризм та артеріовенозних мальформацій. У 1997 р. відділення нейрохірургії переведено в Одеську обласну клінічну лікарню, на його базі створено Центр з лікування хворих з цереброваскулярною патологією. Три лікаря нейрохірурга пройшли курси спеціалізації при ДУ "Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України". З 2009 р. прооперовано 134 пацієнти з мішкоподібними аневризмами та артеріовенозними мальформаціями, у тому числі 44 - ендоваскулярно. Кількість эндоваскулярных втручань має постійну тенденцію до збільшення. З 2010 р. у Центрі почали виконувати ендоваскулярне стентування уражених судин. Кількість втручань, які проводять відкритими методами, значно зменшилася.

Проанализированы особенности анестезиологического пособия при нейрорентгено эндоваскулярных оперативных вмешательствах. При анестезиологическом обеспечении эндоваскулярных операций используют препараты короткого действия, обеспечивающие быстрое и спокойное засыпание, а также пробуждение больного, адекватную защиту от боли, хорошую управляемость. Не менее важным требованием является быстрота восстановления сознания и психического статуса пациента, что определяет безопасный перевод больного в палату. Во время внутрисосудистых интракраниальных вмешательств в качестве анестезиологического пособия можно использовать как общую анестезию, так и седацию в сочетании с анальгезией. Выбор метода анестезии зависит от способа эмболизации сосудистой патологии ЦНС, а также от индивидуальных особенностей пациента. Во время проведения нейрохирургических рентгеноэндоваскулярных вмешательств анестезиолог должен обеспечить контроль и необходимую коррекцию АД, создать благоприятные условия для проведения операции, обеспечить защиту мозга от ишемии при ларингоскопии и интубации трахеи после выключения сознания. Индивидуальный подход к выбору вариантов анестезиологического пособия, в зависимости от остроты процесса и состояния больного, позволил уменьшить интра- и периоперационные осложнения эндоваскулярных вмешательств у пациентов с цереброваскулярной патологией.

Мета роботи - продемонструвати переваги цифрової субтракційної ангіографії для планування і проведення операції з приводу видалення внутрішньочеперних пухлин, а також довести ефективність емболізації живлячих судин пухлини у деяких клінічних випадках. З пролікованих за останні 4 роки пацієнтів для дослідження відібрано 22 з внутрішньомозковими пухлинами. Їм проведено цифрову субтракційну ангіографію, а також комп'ютерну та магнітно-резонасну томографію. Доопераційну емболізацію живлячих пухлину судин виконано 6 хворим, 4 з них проведено оперативне втручання з приводу видалення пухлини. До контрольної групи залучено 4 пацієнтів із схожим діагнозом. Їх прооперовано без попередньої емболізації. Знекровлені після емболізації менінгіоми видаляли швидше і радикальніше у порівнянні з контрольною групою. Об'єм крововтрати при цьому був меншим або кровотеча взагалі була відсутня. В одному випадку парасагіттальної менінгіоми задньої третини сагіттального синуса стало можливим радикальне видалення пухлини разом із фрагментом синуса завдяки повній його непрохідності в ділянці проростання пухлини. Досягнуто кращої навігації при видаленні двох парасагіттальних внутрішньомозкових пухлин у ділянці центральних звивин. У випадках гліальних пухлин чітко встановлено ступінь їх проростання у ділянки магістральних судин. Забезпечено дотримання органощадних принципів при кращій радикальності під час видалення. Висновки: застосування інервенційних нейрорадіологічних методик у нейроонкології надає змогу поліпшити якість і зменшити тривалість хірургічного лікування та післяопераційного періоду і, як наслідок, поліпшити якість життя пацієнтів після операції. В деяких випадках проведення цифрової субтракційної ангіографії є обов'язковим.

Мета роботи - продемонструвати ефективність цифрової субтракційної панангіографії та суперселективної церебральної ангіографії у пацієнтів з гліобластомою півкуль великого мозку; описати особливості судинної архітектоніки та гемодинаміки пухлини у відібраних клінічних випадках. Для дослідження було відібрано 11 хворих з гліобластомою великих півкуль головного мозку. Їм проведено цифрову субтракційну ангіографію, а також комп'ютерну та магнітно-резонансну томографію. В 4 випадках виконано субтракційну цифрову і суперселективну церебральну ангіографію зони пухлини. За допомогою цифрової субтракційної ангіографії одержано об'єктивну інформацію щодо судинної архітектоніки та гемодинаміки. Показано високу чутливість цього методу діагностики і специфічність одержаних результатів для хворих з гліобластомою великих півкуль головного мозку. Висновки: результати цифрової субтракційної та суперселективної церебральної ангіографії у хворих з гліобластомою надають змогу оцінити особливості її васкуляризації. Зазначені методи можна рекомендувати для впровадження в практику при цій патології.

Мета роботи - визначити особливості клінічного перебігу захворювання залежно від наявності та локалізації аневризм, поєднаних із церебральними артеріовенозними мальформаціями (АВМ), та покращити результати лікування цієї категорії хворих. Обстежено 91-го хворого із АВМ у поєднанні з аневризмами судин головного мозку (АСГМ). Усі пацієнти перебували на стаціонарному лікуванні в ДУ "Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України" у період з 2004 до 2016 рр. Чоловіків було 47 (51,6 %), жінок - 44 (48,4 %). Вік пацієнтів становив від 10-ти до 64-х років (середній вік - 42 роки). Основним методом дослідження була церебральна ангіографія за методикою Сельдингера, яку доповнювали ротаційною 3D-ангіографією та додатковими проекціями. Вивчали анамнез захворювання, клініко-неврологічну картину, дані комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії, а також комп'ютерної і магнітно-резонансної ангіографії. Тактику ендоваскулярного лікування визначали за критеріями, запропонованими Perata еt al. у 1994 р. Для виключення мальформацій із кровообігу використовували рідкі емболізувальні композиції (емболін, Onyx EV3, Histoacryl B. Braun), а для оклюзії аневризм - емболізувальні композиції та відокремлювані мікроспіралі, за потреби - із стент-підтримкою або балон-асистенцією. У 91-го хворого виявлено 112 АСГМ, поєднаних із АВМ. У 63-х (69,2 %) хворих мав місце геморагічний дебют захворювання, у 24-х (26,3 %) - епілептиформний, у 4-х (4,4 %) - інші вияви. Особливістю аневризм аферентів АВМ вище за вілізієве коло була відносно висока частота небіфуркаційної локалізації - 15 із 22-х (68,2 %). За наявності гемодинамічно залежних аневризм (ГЗА) в усіх випадках геморагічного перебігу захворювання визначався розрив аневризми, лише в одному випадку мав місце крововилив із АВМ з інтранідальною аневризмою за поєднання з аневризмою аферента АВМ. У 12-ти хворих із геморагічним перебігом захворювання (13,2 % від усіх хворих та 19,4 % від кількості хворих із крововиливами) мали місце крововиливи через розрив аневризми аферента вище за вілізієве коло, у 7-ми (7,7 та 11,0 %) - крововилив із ГЗА в межах чи нижче за вілізієве коло, в одного (0,89 %) - розрив не ГЗА, у 43-х (47,3 та 68,2 %) - розрив АВМ із інтранідальною аневризмою. В одному (0,89 %) випадку відбувся спонтанний регрес ГЗА, у 5-ти (5,4 %) - утворення de novo аневризми після субтотальної емболізації АВМ. Клінічні результати ендоваскулярного лікування у 78,5 % хворих оцінено 5 балами за Glasgow Outcam Scale. Висновки: частота геморагічних виявів за поєднання АСГМ та церебральних АВМ вища, ніж у разі ізольованих патологій. АСГМ в асоціації із церебральними АВМ є предиктором аневризматичного крововиливу та "геморагічною домінантою". Методом вибору є одночасне ендоваскулярне виключення аневризми та АВМ із кровообігу, обов'язковою є оклюзія інтранідальної або іншої поєднаної із АВМ аневризми. Встановлено високу частоту (68,2 %) небіфуркаційної локалізації аневризм аферентів АВМ та вищу у порівнянні з популяційно-статистичною частоту утворення de novo аневризм (5,4 %).

Мета роботи - встановити показання до радіохірургічного лікування артеріо-венозних мальформацій (АВМ). Під спостереженням перебували 6 хворих (3 жінки і 3 чоловіки) з АВМ, які пройшли курс стереотаксичної роботизованої радіохірургії з використанням системи "КіберНіж" (CyberKnife G4) (Accuray Inc., Sunnyvale, США) у Центрі онкології та радіохірургії "КіберКлініка Спіженка". Вік хворих - 30 - 40 років. У 5-ти хворих виявлено супратенторіальну локалізацію АВМ, в 1 - субтенторіальну. За об'ємом АВМ хворих розподілили на 2 групи: з малими АВМ (<< 10 см<^>3) - 2 пацієнти, з великими (>> 10 см<^>3) - 4. Достовірна оцінка результатів можлива лише через 12 - 36 міс після проведеного радіохірургічного лікування АВМ. У всіх хворих відзначено стабілізацію клінічного стану, у 3 хворих - зменшення кількості та тяжкості судомних нападів, в 1 пацієнта з епісиндромом судомні напади після проведеної радіохірургії (тривалість спостереження - 8 міс) зникли. У пацієнтів також зменшились інтенсивність та частота головного болю. У 2 хворих із сенсомоторним дефіцитом спостерігали ознаки регресу неврологічної симптоматики. У жодного хворого не виявлено ознак повторної кровотечі з АВМ. Висновки: сучасна тактика лікування церебральних АВМ передбачає комплексний підхід з використанням методів ендоваскулярної хірургії, мікрохірургії та стереотаксичної радіохірургії.

Мета роботи - визначити тактику хірургічного лікування хворих з розірваними та нерозірваними аневризмами судин головного мозку з використанням ендоваскулярних методів оперативного лікування. Проаналізовано віддалені результати лікування у Центрі інтервенційної нейрорадіології, КЛ "Феофанія" ДУС, у 2010 - 2013 рр. 95 пацієнтів, яким було проведено виключення церебральних аневризм за допомогою ендоваскулярних методів: койлінг, койлінг з балонною асистенцією, койлінг з протекційним стентом. Інтраопераційні ускладнення при виключенні аневризм у вигляді наростання вазоспазму зафіксовано у 4 пацієнтів, транзиторних рухових порушень (гемімонопарези) - у 5, транзиторних афатичних розладів - у 2; ранні післяопераційні ускладнення у вигляді наростання парестезій - у 3 пацієнтів. Тривалість післяопераційного періоду становила від 2 до 14 діб. У віддалений період після виключення аневризм (не менше ніж через 6 міс після проведеної операції) повне відновлення відзначено у 53 (55,8 %) пацієнтів. Помер 1 (1,05 %) хворий. Через 3 роки спостереження зафіксовано 95,7 % стабільних результатів. Висновки: ендоваскулярний метод виключення артеріальних аневризм є високоефективним і може бути методом вибору в лікуванні цієї патології. Артеріальні аневризми головного мозку краще виключати в "холодний" період. У разі потреби виключення аневризми в гострий період слід дотримуватися чітких показань та протипоказань до проведення оперативного лікування.

У зв'язку з розвитком інструментальних методів обстеження (магнітно-резонансна томографія, магнітно-резонансна ангіографія, комп'ютерна томографія, комп'ютерна та субтракційна ангіографія) дедалі частіше виявляють нові причини інсультів у пацієнтів молодого віку. Зазначені інструментальні методи надали змогу встановити, що частою причиною гострого порушення мозкового кровообігу є дисекція цервікальних артерій (сонних та хребтових). Наведено клінічні випадки виникнення ішемічного інсульту у вертебробазилярному басейні на тлі дисекцій хребтових артерій, а також методи діагностики та підхід до вибору тактики лікування.

Цель - выявить факторы риска развития субарахноидального кровоизлияния (САК) у лиц разных возрастных групп (по классификации ВОЗ (2009)); провести оценку клинической картины с использованием неврологических шкал для прогнозирования тяжести течения и исхода САК. Обследован 81 пациент с САК. В 38 случаях выявлены мешотчатые аневризмы. Проанализирована частота факторов риска развития САК. С использованием специализированных шкал проведено сравнение клинических данных лиц разных возрастных групп и половой принадлежности. Выявлено преобладание пациентов женского пола, а также лиц раннего зрелого возраста. Несмотря на преобладание пациентов с четвертым классом поражения структур головного мозга по шкале Фишера, частота благоприятного исхода по шкале Огилви составила 85,1 %. Выводы: полученные результаты свидетельствуют о необходимости более тщательного обследования пациентов молодого и раннего зрелого возраста на догоспитальном этапе, в частности пациентов с гипертонической болезнью, частыми приступами головной боли, впервые возникшими судорожными приступами, для своевременного оказания им специализированной помощи.

Отмечено, что ложные аневризмы крупных магистральных ветвей дуги аорты, возникшие после их травматического повреждения, являются крайне тяжелой и неблагоприятной в прогностическом плане патологией. В связи с травматичностью доступа, высоким риском фатальной кровопотери и нарушений мозгового кровообращения, традиционные методы сосудистой хирургии у таких пациентов часто оказываются неэффективными, так как сопровождаются высоким уровнем летальности и послеоперационных осложнений. Описаны два клинических случая успешного эндоваскулярного лечения посттравматических ложных аневризм ветвей дуги аорты путем имплантации стент-графтов.

Цель работы - улучшить отдаленные результаты лечения пациентов, перенесших шунтирующие операции на артериях нижних конечностей. Проанализирован опыт эндоваскулярного лечения 21-го пациента с облитерирующим атеросклерозом артерий нижних конечностей, перенесших реконструктивные шунтирующие операции на артериях нижних конечностей в сроки от 2-х до 7-ми лет до момента госпитализации по поводу возникших осложнений. У 12-ти из них развился поздний тромбоз аллошунта с острой артериальной непроходимостью и критической ишемией оперированной конечности, в связи с этим был применен катетер-управляемый тромболизис с последующим устранением причины тромбоза с помощью метода баллонной ангиопластики и стентирования. Еще у 9-ти пациентов выявлены критические стенозы в области проксимального и дистального анастомозов, которые стали причиной хронической ишемии и могли в ближайшем будущем вызвать острый тромбоз аллошунта. Им были выполнены баллонная ангиопластика и стентирование. Полного лизиса тромбов, устранения острой артериальной ишемии, а также причины тромбоза (стеноза анастомозов) достигнуто у 10-ти больных с острым тромбозом аллошунтов. Еще у 2-х больных этой группы отмечено отсутствие эффекта тромболизиса из-за тяжелого диффузного поражения артерий оттока, в связи с чем им выполнена ампутация конечности. У всех пациентов с симптомами хронической ишемии нижних конечностей, у которых были выявлены критические стенозы проксимальных или дистальных анастомозов ранее вшитых аллошунтов, удалось добиться устранения стенозов, что позволило восстановить функцию шунтов и устранить угрозу их тромбоза. Вывод: примененные эндоваскулярные методы лечения показали высокую эффективность и могут быть рекомендованы как альтернатива традиционной сосудистой хирургии при лечении пациентов с острыми тромбозами шунтов, а также со стенозами анастомозов, развившихся в отдаленные сроки после шунтирующих операций.

Цель исследования - оценить результаты эндовскулярного лечения больных со стено-окклюзионными поражениями подключичной артерии (ПКлА). Проведен проспективный анализ результатов эндоваскулярного лечения 17 пациентов с атеросклеротическм поражением ПКлА. У 3 пациентов диагностирована полная окклюзия ПКлА более 1 см проксимальнее позвоночной артерии, у 7 - стеноз ПКлА более 90 %, еще у 7 пациентов - стеноз от 60 до 90 %. В ходе эндоваскулярного лечения не зафиксировано ни одного серьезного осложнения, которое требывало бы дополнительной хирургической коррекции. У всех больных удалось восстановить проходимость ПКлА с имплантацией нитинолового стента. Средняя продолжительность пребывания больных в стационаре - 6 дней. Через 12 мес после эндоваскулярной реканализации ПКлА обьемная скорость кровотока в зоне имплантации стента составила (<$E124,4~symbol С~89,8>) мл/мин. Вывод: использование эндоваскулярных методов при атеросклеротическом поражении ПКлА позволяет добиться удовлетворительных результатов лечения в кратчайшие сроки с минимальной операционной травмой.