Мета роботи - вивчити основні клініко-епідеміологічні показники за ознаками механізмів та обставин пошкоджень у пацієнтів з політравмою й травмами ключиці як її компоненту. Проаналізовано історії хвороб пацієнтів із полісистемними пошкодженнями (400 карт), котрі перебували на лікуванні у Тернопільській університетській лікарні протягом 2008 - 2012 рр. Як свідчить аналіз, травми ключиці у структурі політравми сталися переважно за побутових обставин - 54,3 %. Ще у 39,1 % пацієнтів вони були наслідком ДТП. Незалежно від обставин найчастіше поєднувалися травми ключиці й грудної клітки. Питома вага таких пошкоджень у постраждалих за побутових обставин становила 36,0 %; у пацієнтів, які травмувалися внаслідок ДТП, - 27,8 %. Треба зазначити, що в разі травм, спричинених ДТП, спостерігається значна полікомпонентність пошкоджень порівняно з побутовими. Так, у разі ДТП переважно спостерігалося поєднання пошкоджень трьох - чотирьох анатомо-функціональних ділянок, тоді як за побутового травматизму (60,0 %) - двох. Основним механізмом поєднаних травм ключиці було падіння (58,7 %). Розподіл поєднань травм ключиці та інших анатомо-функціональних ділянок вірогідно залежить від обставин травмування: у разі падіння найчастіше спостерігалися травми ключиці в поєднанні з пошкодженнями грудної клітки, а за ДТП - з пошкодженнями голови і грудної клітки. Висновки: травматичні пошкодження опорно-рухової системи, в тому числі ключиці, є частим компонентом політравми. Причинами їх переважно є побутовий травматизм та дорожньо-транспортні пригоди. Розподіл поєднання травм ключиці й інших анатомо-функціональних ділянок, а також їхня тяжкість вірогідно залежать від обставин травмування. Найчастіше причиною таких травм у разі полісистемних пошкоджень було падіння.

Мета роботи - проблемою рентгеноендоваскулярної хірургії при раку нирки займаються вже понад 30 років, багато її питань залишаються не вирішеними. Серед них центральне місце займають питання реології крові у емболізованій нирці з точки зору визначення ефективності. З метою вирішення поставлених завдань було проведено дослідження на базі Харківського обласного клінічного онкологічного центру. В дослідженні приймали участь 60 пацієнтів. Серед них було: 27 жінок (45,0 %) та 33 (55,0 %) чоловіків, середній вік становив 66,3 року. У проспективний аналіз було включено пацієнтів з локальною формою нирково-клітинного раку 47 осіб (78,3 %) та з місцево розповсюдженою формою - 13 (21,7 %). У результаті проведеного дослідження було визначено, що допплерографічні показники кровотока визначали поступове його припинення після проведеної емболізації. Достеменних відмінностей між показниками судинного тонусу та лінійними характеристиками ниркового кровотока в групах дослідження виявлено не було. Висновки: це свідчить про однотипність хірургічної тактики як в умовах, коли можна провести операцію, так і тоді, коли немає такої можливості.

За останні десятиріччя в клінічну практику впроваджено низку препаратів, що суттєво вплинули на прогноз пацієнтів із легеневою артеріальною гіпертензією (ЛАГ). Водночас ЛАГ є тяжким захворюванням із прогресуючим перебігом, що обгрунтовує доцільність у пошуку шляхів підвищення ефективності лікування. На особливу увагу заслуговує концепція початкового комбінованого лікування, що передбачає призначення кількох ЛАГ-специфічних препаратів хворим із II - IV функціональним класом. Також активно вивчають засоби, що можуть коригувати мальадаптаційне ремоделювання правого шлуночка. Проаналізовано результати досліджень, що стосуються обох напрямків лікування ЛАГ.

Мета роботи - простежити ефективність стимуляції остео- і неоангіогенезу під дією ударно-хвильової терапії (УХТ) в період післяопераційної реабілітації переломів кісток гомілки зі сповільненою консолідацією. У пацієнтів із порушеннями остеогенезу при переломах великогомілкової кістки провели дослідження та аналіз наслідків лікування після курсів УХТ у післяопераційний період. Порівнювали з результатами пацієнтів аналогічної групи, що проходили комплексне лікування переломів великогомілкової кістки зі сповільненою консолідацією без використовування УХТ у період реабілітації в 2011 - 2013 рр. Результати використання УХТ у період реабілітації оцінювали через 3, 6 та 12 міс від початку лікування на підставі даних рентгенограм і клінічно залежно від ступеня зрощення та відновлення функції кінцівки. Встановлено, що призначення УХТ в курсі післяопераційної реабілітації поліпшує наслідки лікування згаданої категорії пацієнтів, що простежується як у загальних результатах, так і в комплексній оцінці за 100-бальною шкалою Neer - Grantham - Shelton. Висновки: застосування ударно-хвильової стимуляції в комплексному лікуванні порушень репаративної регенерації великогомілкової кістки вірогідно оптимізує процеси остеорепарації та неоангіогенезу під час формування кісткової мозолі.

Мета роботи - аналіз змін вмісту секреторного імуноглобуліну A (sIg A) у змішаній слині хворих із флегмонами з різним перебігом на етапах лікування. Обстежено 93 хворих з одонтогенними флегмонами щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД). Пацієнтів поділено на 3 групи залежно від клінічною перебігу хвороби: легкий (A) - 48 хворих із флегмонами, локалізованими в одній анатомічній ділянці; середньої тяжкості (B) - 31 хворий із флегмонами, локалізованими у двох і більше анатомічних ділянках; 14 тяжкохворих із флегмонами м'яких тканин дна порожнини рота і половини обличчя (C). Для дослідження sIg A використовували змішану слину. Групу контролю склали клінічно здорові особи (n = 20). Результати дослідження свідчать про взаємозв'язок між рівнем sIg A у змішаній слині та ступенем тяжкості перебігу флегмон ЩЛД. Встановлено, що рівень sIg A до початку лікування був вірогідно вищим у всіх групах порівняно з контрольною. У хворих з легким перебігом захворювання вміст sIg A на 9-ту добу знизився до норми. У хворих із середнім ступенем тяжкості він збільшився на 9-ту добу порівняно з контрольною групою та групою з легким перебігом хвороби. У хворих з тяжким ступенем спостерігалася тенденція до зниження вмісту sIg A на 9-ту добу в змішаній слині порівняно з показниками контрольної групи та хворих із легким і середнім перебігом хвороби. Висновки: перевищення вмісту sIg A в 1-шу добу у трьох групах є виявом захисно-компенсаторного характеру змін. Нормалізація у хворих групи A рівня sIg A свідчить про затухання місцевого запального процесу. Динаміка цих показників у хворих групи B ілюструє значну активацію резистентності та тривале збереження високих їхніх рівнів порівняно із групами A й C, що може вказувати на триваліший перебіг запального процесу. У хворих групи C була знижена концентрація sIg A на 9-ту добу, що може призвести до ослаблення резистентності організму та є чинником ризику хронізації процесу. Отже, потрібен моніторинг стану гуморальної ланки місцевого імунітету у цієї категорії хворих.

Мета роботи - оптимізація методики виконання повторного кесаревого розтину у вагітних із рубцем на матці для зменшення об'єму крововтрати та поліпшення перебігу післяопераційного періоду шляхом застосування радіохвильового аргоно-плазмового коагулятора ФОТЕК ЕА 142 з інтраопераційним уведенням утеротонічного препарату карбетоцину. На першому етапі ретроспективно проаналізували основні лабораторні показники та наявність деяких ускладнень після першого і повторного кесаревого розтину (атонія, гіпотонія матки; кровотечі в ранній та пізній післяпологові періоди; гнійно-септичні ускладнення) у 718 породіль. На другому етапі провели проспективний аналіз 68 пологів у вагітних із рубцем на матці після попередніх оперативних втручань, які були розродженні шляхом операції "кесарів розтин". Першу (основну) групу склали 36 жінок, яким повторний кесарів розтин виконували за методикою M. Stark у нашій модифікації, що передбачала лапаротомію за S. Joel-Cohen. При цьому використовували аргоно-плазмовий радіохвильовий коагулятор ФОТЕК ЕА 142 для розрізу шкіри та підшкірної основи. Другу (контрольну) групу склали 32 жінки, яким повторний кесарів розтин виконували також шляхом лапаротомії за методом S. Joel-Cohen та методикою M. Stark, але без використання методу аргоно-плазмової коагуляції тканин. Групи за віком, паритетом, соматичними та гінекологічними захворюваннями були репрезентативними. Результати ретроспективного дослідження (I етап) свідчать, що у 26,3 % жінок виконано операції кесаревого розтину. Серед них із рубцем на матці було 39 %: з них з одним рубцем - 35 %, з двома - 3,5 % та з трьома - 0,5 %. Результати проспективного дослідження (II етап) свідчать про вірогідні переваги застосування комплексної профілактики кровотеч та інших ускладнень у разі повторного кесаревого розтину. Висновки: запропонований комплексний підхід для профілактики розвитку акушерських кровотеч та інших ускладнень після повторного кесаревого розтину, який передбачає використання аргоно-плазмової коагуляції тканин у поєднанні із застосуванням утеротонічного препарату карбетоцину, мінімізує інтраопераційну крововтрату шляхом швидкої коагуляції тканин та дрібних судин, зменшує ризик розвитку інфекційно-запальних ускладнень, (особливо з огляду на зменшення тривалості оперативного втручання та пряму антисептичну дію аргонової плазми, зменшення кількості ранового ексудату) та запобігає розвитку масивних акушерських кровотеч.

Мета робота - встановити клініко-епідеміологічну характеристику професійної захворюваності в галузі транспортного машинобудування промислового комплексу АР Крим. Обстежено із застосуванням загально-клінічних, санітарно-гігієнічних, клініко-епідеміологічних та статистичних методів 217 пацієнтів із професійними захворюваннями, а також вивчено умови праці 675 практично здорових, що працюють у шкідливих та небезпечних умовах на підприємствах галузі транспортного машинобудування АР Крим. У структурі професійної захворюваності домінують токсико-пилова бронхолегенева патологія та хвороби шумовібраційного генезу, при цьому поширеність ХОЗЛ, нейросенсорної приглухуватості та вібраційної хвороби практично однакова. Найчастіше професійні хвороби реєстрували у працівників зі стажем роботи 10 - 14 років. Доведено, що більшість пацієнтів працювали в умовах підвищених концентрацій фіброгенного пилу в поєднанні з перевищенням граничнодопустимого рівня (ГДР) шуму. Крім того, виявлено перевищення ГДР вібрації і підвищення середньозмінної температури повітря в робочому приміщенні. Більшість захворілих виконували роботи третьої та другої категорій. Висновки: у робітників транспортного машинобудування переважають захворювання, зумовлені вібрацією та шумом, а бронхолегеневу патологію реєструють у третини обстежених, на відміну від національних показників, де вона домінує. У виробничому середовищі тих, що захворіли, вміст фіброгенного пилу, рівні шуму та вібрації значно перевищують загальноукраїнські.

Мета роботи - оцінити клінічну ефективність власного доступу для поперекової симпатичної блокади у хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок. Виконано поперекові симпатичні блокади за власного методикою у 20 хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок III - IV ступеня. Визначали гемодинамічні параметри, інтенсивність болю, температуру шкіри. На тлі блокади нормалізувалися гемодинамічні показники, знизилася інтенсивність болю на 4 - 5 см (за ВАШ), на 2 <$E symbol Р>C підвищилася температура шкіри дистальних ділянок кінцівки. Висновки: клінічна ефективність поперекової симпатичної блокади за нашою методикою дає підстави рекомендувати її для використання в комплексному лікуванні пацієнтів із критичною ішемією нижніх кінцівок.

Обговорено головні положення діагностики та класифікації пневмонії, запропоновані в проекті наказу з надання медичної допомоги хворим на пневмонію, який готують до друку в 2014 р. Проаналізовано різницю в класифікаційних підходах колишнього наказу № 128 та нинішнього проекту. Обгрунтовано важливість повної діагностики пневмонії з урахуванням основних її видів і груп. Проведено диференціальну діагностику в рамках запального синдрому з боку легень, уведеного у поняття інфекції нижніх дихальних шляхів, з дифузним ураженням легень, таким як гострий бронхіт, грип, загострення ХОЗЛ та бронхоектатичної хвороби. Також проведено диференціальну діагностику в рамках синдрому інфільтративної тіні в легенях. Обговорено особливості інфільтрації легеневої тканини у хворих з вогнищево-інфільтративним туберкульозом легень, злоякісним новоутворенням, зокрема лімфогранулематозом, ТЕЛА із розвитком інфаркту легені і подальшої інфаркт-пневмонії, а також із системними васкулітами, такими як гранулематоз Вегенера, синдром Чарга - Стросса, мікроскопічний поліангіїт, синдром Гудпасчера. Запропоновано графічний алгоритм диференціального діагнозу інфільтративної тіні в легенях.

Мета роботи - вивчити гендерні особливості концентрації цинку в сироватці крові хворих, що перенесли не-Q-ІМ і хворіють на цукровий діабет (ЦД) 2 типу, у порівнянні з такими ж пацієнтами без ЦД та з хворими на ЦД без інфаркту міокарда (ІМ) в анамнезі й визначити їх вплив на показники ліпідного та вуглеводного обмінів. Вміст цинку в сироватці крові та стандартні показники ліпідного й вуглеводного обмінів визначено у 73-х хворих. З них 26 (16 чоловіків та 10 жінок) перенесли не-Q-ІМ і хворіють на ЦД 2 типу (основна група), 23 (14 чоловіків та 9 жінок) хворих з перенесеним не-Q-ІМ без супутнього ЦД (I група порівняння) та 24 (14 чоловіків і 10 жінок) пацієнти з ЦД 2 типу без ІМ в анамнезі (II група порівняння). Рівень цинку у сироватці крові хворих основної групи виявився вірогідно нижчим у порівнянні з таким у хворих без ЦД (p << 0,05) за рахунок нижчої його концентрації у жінок (p << 0,001), а у порівнянні з пацієнтами з ЦД 2 типу без ІМ в анамнезі не мав вірогідної різниці. Внутрішньогруповий тендерний аналіз виявив вірогідно нижчий рівень цинку в сироватці крові чоловіків I групи порівняння (p << 0,01) у порівнянні з жінками, а в II групі порівняння помічено тенденцію до нижчих концентрацій цинку у сироватці крові жінок (p << 0,2), що було характерно і для основної групи хворих (p << 0,1). Встановлено зворотний середній кореляційний зв'язок концентрації цинку з індексом HOMA (r = -0,71; p << 0,02), ЗХ (r = -0,66; p << 0,05) та співвідношенням апоB/апоA (r = -0,64; p << 0,05) у хворих на ЦД жінок без ІМ у анамнезі. У чоловіків без ЦД, що перенесли ІМ, виявлено зворотний кореляційний зв'язок вмісту цинку з рівнем ЛП (а) (r = -0,54; p << 0,05), водночас як у жінок цієї групи простежувався зворотний кореляційний зв'язок вмісту цинку зі співвідношенням апоB/апоA (r = -0,67; p << 0,05). Висновки: для хворих на ЦД 2 типу, що перенесли ІМ, характерне зниження концентрації цинку в сироватці крові незалежно від статі. У хворих на ЦД 2 типу жінок і чоловіків без діабету, що перенесли інфаркт, нижчі рівні цинку в сироватці крові, ніж у протилежної статі відповідних груп. Установлено зворотну залежність між концентрацією цинку та індексом HOMA, загальним холестерином і співвідношенням апоB/апоA у хворих на ЦД 2 типу жінок без ІМ в анамнезі. При цьому у жінок без діабету, що перенесли інфаркт, виявлено зворотну залежність між рівнем цинку та співвідношенням апоB/апоA. Для чоловіків без ЦД, які перенесли інфаркт, характерний зворотний взаємозв'язок між вмістом цинку та ліпопротеїдами (а).

Мета роботи - вивчення взаємозв'язків між показниками вуглеводного обміну, концентраціями апеліну та фактора некрозу пухлин-<$Ealpha> (ФНП-<$Ealpha>) у плазмі крові хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2) з різним фенотипом. Обстежено 32 хворих на ЦД2 з різним фенотипом (13 чоловіків та 19 жінок), середній вік яких становив (<$E56,77~symbol С~1,79>) року. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Встановлено вірогідне підвищення вмісту цих адипоцитокінів та значущі кореляційні зв'язки між індексом маси тіла, апеліном, ФНП-<$Ealpha> і показниками вуглеводного обміну. Висновки: підвищення рівнів апеліну та фактора некрозу пухлин-<$Ealpha> в крові, їх пряма взаємодія, а також зв'язок цих адипоцитокінів з антропометричними показниками та показниками вуглеводного обміну надає змогу припустити, що за підвищеної маси тіла активізуються й поглиблюються механізми впливу гормонів жирової тканини на метаболічний статус.

Мета роботи - визначення рівня фактора некрозу пухлини-<$Ealpha> (ФНП-<$Ealpha>) та інтерлейкіну-<$E1 beta> (IL-<$E1 beta>) у випадку остеоартрозу (ОА) та цукрового діабету (ЦД) 2 типу та за їх поєднання, а також вивчення впливу цитокінів на вуглеводний обмін у разі ЦД 2 типу та клініко-рентгенологічних змін за ОА. Обстежено 69 хворих (21 чоловік та 48 жінок) з ОА, ЦД 2 типу та у разі їх поєднання. Середній вік - (<$E55,38~symbol С~0,81>) року. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Встановлено достовірні кореляційні зв'язки між рівнем IL-<$E1 beta> і ФНП-<$Ealpha>, а також їх кореляція з показниками вуглеводного обміну та клініко-рентгенологічними змінами у хворих ОА, ЦД 2 типу та значне підвищення рівня цитокінів за поєднання ОА і ЦД 2 типу. Висновки: підвищення рівнів IL-<$E1 beta> і ФНП-<$Ealpha> в крові, їх пряма взаємодія, а також кореляційний зв'язок цих цитокінів з показниками вуглеводного обміну і з більш тяжкими рентгенологічними змінами, більшою функціональною недостатністю і більш вираженим больовим синдромом у разі ОА можуть свідчити про їх вплив на прогресування патологічного процесу в суглобі і вуглеводний обмін у випадку ЦД 2 типу.

Мета роботи - вивчити за анкетним методом стан фактичного харчування студентів-медиків, проаналізувати індивідуальні меню-розкладки й оцінити внесок енергетичних напоїв (ЕН) у формування харчового раціону. Проведено анкетування 254-х студентів, що навчаються на III курсі медичного факультету Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Розроблено "Анкету з вивчення фактичного харчування студентів", яка містить запитання про споживання протягом доби харчових продуктів, страв та ЕН. Оцінювали нутрієнтний склад раціону харчування за розрахунковим методом. Харчову та біологічну цінність раціонів визначали за основними показниками (енергетична цінність, вміст білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів), регламентованими нормами фізіологічної потреби. Для оцінки адекватності надходження нутрієнтів у організм використовували "Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії", затверджені наказом МОЗ України № 272 від 18.11.1999 р. Цифрові результати опрацьовували за програмою Microsoft Excel, що входить до пакета Microsoft Office та програмного забезпечення MEDSTATISTIKA. Аналіз фактичного харчування студентів, що навчаються на III курсі Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, виявив недостатність добової енергетичної цінності раціонів у 33,4 % молодих людей, у 16,14 % - надлишок за нераціонального розподілу добового раціону із значним навантаженням на вечірній прийом їжі (38,3 %). Помічено також досить великі інтервали між прийомами їжі (до 8 год). Окремо оцінювали фактичне харчування групи студентів, що вживають ЕН у різних режимах. Виявлено дещо вищий ступінь нераціональності та незбалансованості раціону в студентів, що вживають ЕН. Дефіцит білкової їжі становив 49,2 % у порівнянні з 30,1 % у тих, що ЕН не вживали, а вуглеводна частка раціону в I групі була збільшена на 18,2 % у порівнянні з II, причому в тому числі за рахунок вуглеводів, що містяться в ЕН. Висновки: аналіз засвідчив, що велика частка (60,2 %) студентів уживає ЕН, у тому числі регулярно. Фактичне харчування студентів, що вживають їх, і таких, що не вживають, помітно відрізняється за величиною недостатності покриття потреб, передусім, за рахунок білкової їжі.

Мета роботи - вивчення особливості проведення медичної експертизи особам водійських професій, які керують цивільним автотранспортом та пересувною військовою технікою. Проведено оцінку експертного визначення придатності до певного виду діяльності відповідно до вимог наказів Міністра оборони від 14.08.2008 р. № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.04.2010 р. № 240 "Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України" та Міністерства охорони здоров'я України від 24.12.2000 р. № 299 "Про затвердження Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами" в частині надання допуску у разі порушення зору. Встановлено особливості в системі медичного відбору призовників, військовозобов'язаних на професії водіїв та членів екіпажів військово-транспортних засобів. Основні вимоги до стану здоров'я осіб, яких набирають для керування транспортними засобами, викладено в керівних документах різних відомств. Крім того, не розроблено критерії відбору для лікарів-експертів. Пропонують удосконалити систему медичної експертизи для осіб водійських професій шляхом розробки єдиного нормативного документа, в якому було б визначено вимоги до стану здоров'я майбутнього водія, потребу в створенні курсів підготовки медичних експертів. Висновки: особливості наявної системи медичного відбору для призовників, військовозобов'язаних на професії водіїв та членів екіпажів військово-транспортних засобів викладено у регламентних документах різної відомчої належності. Удосконалити медичний відбір на водійські спеціальності доцільно шляхом розробки єдиного нормативного розпорядчого документа, що визначає вимоги до стану здоров'я майбутнього водія та потребу в створенні курсів з підготовки медичних експертів.

Своєчасна профілактика захворювань та дотримання ергономіки робочого місця сприяють підвищенню працездатності та продуктивності праці робітників, зниженню поширеності професійної захворюваності опорно-рухового апарату, збільшенню професійного довголіття. У публікації представлено результати літературного огляду зарубіжних нормативів та світових тенденцій з профілактики професійних захворювань опорно-рухового апарату, що, з огляду на політику європейської інтеграції України, є особливо важливим для збереження трудового потенціалу.

Нирково-клітинний рак (НКР) є найпоширенішою пухлиною нирки і спостерігається у 85 - 90 % випадків, що становить 1 - 3 % вісцеральних новоутворень. Ступінь злоякісності світлоклітинного НКР (скНКР) визначають за різними гістологічними класифікаціями, та найчастіше використовують градацію за Fuhrman, яка грунтується на 4-х морфоядерних критеріях. В останні роки магнітно-резонансної томографії (МРТ) все частіше привертає увагу клініцистів як метод вибору для діагностики й стадіювання НКР, оскільки має низку переваг над КТ. Мета роботи - оцінка інформативності МРТ з використанням модальності дифузійно-зважених зображень (ДЗЗ) у діагностиці скНКР та визначенні ступеня його диференціації. У дослідженні взяли участь 67 хворих із патоморфологічно доведеним скНКР та 18 здорових волонтерів. Усім їм проводили МРТ з використанням ДЗЗ із подальшим визначенням вимірюваного коефіцієнта дифузії (ВКД). Встановлено, що середнє значення ВКД злоякісних новоутворень було значно нижчим, ніж у нормальної ниркової паренхіми, і становило (<$E1,82~symbol С~0,16)~cdot~10 sup -3> мм<^>2/с у порівнянні з (<$E2,15~symbol С~0,12)~cdot~10 sup -3> мм<^>2/с відповідно (p << 0,05). Виявлено статистично вірогідну різницю в показниках ВКД у хворих із скНКР високого та низького ступеня диференціації. Висновки: результати обчислення ВКД під час одержання ДЗЗ МРТ надають важливу інформацію для диференціальної діагностики НКР.

Мета роботи - вивчити особливості периферичного кровотоку у випадку варикозної хвороби нижніх кінцівок, ускладненої трофічною виразкою, у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. Проведено аналіз огляду, результатів обстеження та лікування 60-ти пацієнтів із варикозною хворобою нижніх кінцівок, ускладненою трофічною виразкою. У 25-ти із них діагностовано ЦД 2 типу. Тривалість варикозного розширення вен нижніх кінцівок становила від 2-х до 25-ти років (<$E13,5~symbol С~0,2>). Площа трофічних виразок - від 2 до 5 см<^>2 (<$E3,1~symbol С~0,2>). Усіх хворих оглянуто візуально, проведено інструментальне дослідження (допплерографію, реовазографію, визначення кісточково-плечового індексу). У 18-ти (72 %) пацієнтів на тлі ЦД 2 типу кровотік був зменшений на 50 % та у 7-ми (28 %) - на 30 %. Зниження швидкості об'ємного кровообігу на периферичних артеріях нижніх кінцівок у хворих на ЦД 2 типу становило (<$E0,5~symbol С~0,02>) мл/с. У пацієнтів іншої групи швидкість об'ємного кровотоку була значно вищою - (<$E1,8~symbol С~0,01>) мл/с. Висновки: порушення вуглеводного обміну, розвиток артеріальної ішемії на мікроциркуляторному рівні призводять до значного погіршення кровопостачання та зниження регенераторно-репаративних процесів у пацієнтів із варикозною хворобою нижніх кінцівок, ускладненою трофічними виразками, та ЦД 2 типу.

Мета роботи - дослідити системні взаємозв'язки показників реактивної відповіді поліморфноядерних нейтрофільних гранулоцитів периферійної крові та індикаторів системної запальної відповіді й захисту з урахуванням етіологічного чинника у хворих на гострий панкреатит. Обстежено 189 хворих, серед них було 45 (23,8 %) жінок і 144 (76,2 %) чоловіки віком 23 - 77 років. Всі вони мали набрякову форму гострого панкреатиту. Групу контролю склали 37 практично здорових осіб. Реактивну відповідь нейтрофільних гранулоцитів хворих на гострий панкреатит оцінювали за індексом реактивної відповіді нейтрофільних поліморфноядерних лейкоцитів, нейтрофільно-лімфоцитарним коефіцієнтом, індексом зсуву нейтрофілів і лейкоцитів, лімфоцитарно-гранулоцитарним індексом, індексом співвідношення нейтрофілів і моноцитів, лейкоцитарним і лімфоцитарним індексами, загальним показником співвідношення абсолютної кількості лейкоцитів і швидкості осідання еритроцитів. Формування і перебіг гострого панкреатиту супроводжується зростанням у 7,56 разу реактивної відповіді нейтрофільних гранулоцитів за виразної активації природжених чинників і механізмів проти інфекційного захисту та їхньої переваги над адаптивним специфічним імунітетом. У хворих на алкогольний гострий панкреатит реактивна відповідь нейтрофілів знижена на 95,29 % порівняно з такою за біліарного. Клітинний протиінфекційний захист у хворих на біліарний гострий панкреатит зумовлений переважно моноцитами/макрофагами, тоді, як за алкогольного панкреатиту превалює мікрофагальна система. Вакуолізація цитоплазми нейтрофілів периферійної крові спостерігалася у 9 (12,5 %) хворих на міліарний гострий панкреатит і не виявлена за алкогольного панкреатиту. Токсигенну зернистість нейтрофілів помічено у 36 (30,77 %) хворих на алкогольний гострий панкреатит та у 54 (75 %) хворих на біліарний. Висновки: реактивна відповідь нейтрофільних гранулоцитів периферійної крові та вияви інтоксикації вираженіші у хворих на біліарний гострий панкреатит порівняно з алкогольним.

Мета роботи - дослідити особливості розподілу іонів Na<^>+ та K<^>+ в еритроцитах хворих на стабільну стенокардію напруження (ССН) залежно від функціонального класу захворювання шляхом кінетичного дослідження Na<^>+/K<^>+/Cl<^>--котранспорту. Обстежено 74 хворих на ССН I - IV ФК. Визначали концентрацію іонів Na<^>+ та K<^>+ в еритроцитах, плазмі й середовищах інкубації та вимірювали швидкість Na<^>+/K<^>+/Cl<^>--котранспорту в еритроцитах. У групу порівняння (контрольну) ввійшли 30 практично здорових нормотензивних, нормоглікемічних осіб. Концентрація моновалентних іонів є головним чинником, що детермінує швидкість іонних потоків, які відбуваються за посередництвом овабаїночутливих та овабаїнорезистентних систем мембранної транслокації. У хворих на ССН II ФК і вище вектор загального спрямування Na<^>+/K<^>+/Cl<^>--котранспорту стає тяжко передбачуваним, часом протилежним. Відповідно абсолютне значення цього транспорту саме по собі перестає об'єктивно відтворювати глибину гомеостатичних зрушень, про які свідчать параметри згаданих іонів та їхні концентраційні індекси. Під час аналізу кінетичних параметрів Na<^>+/K<^>+/Cl<^>--котранспорту одержано дані, що в еритроцитах хворих на ССН I - IV ФК цей процес є функцією концентрації позаклітинного Na<^>+ і швидкість вказаної транслокації іонів пригнічується зі зменшенням концентрації останнього, за винятком практично здорових людей та хворих на ССН I ФК. Висновки: одержані дані можуть свідчити про участь у патогенезі ССН, зокрема порушенні внутрішньоклітинного гомеостазу, розладі механізмів іонного обміну, які опосередковані змінами властивостей Na<^>+/K<^>+/Cl<^>--котранспорту. ССН супроводжується значними відхиленнями іонного гомеостазу, передусім, надлишковим нагромадженням внутрішньоклітинного Na<^>+, хоча механізми виникнення подібних явищ остаточно не з'ясовані.

Мета роботи - оцінка стану серцево-судинної системи у практично здорових підлітків. Проаналізовано результати обстеження 670 практично здорових підлітків віком 16 - 17 років з огляду на уразливість дітей цього віку щодо синдрому раптової серцевої смерті. Для вивчення стану серцево-судинної системи виконували електрокардіографічне та ехокардіоскопічне дослідження. Дані підлягали статистичній обробці з використанням Microsoft Excel-10. Виявлено порушення ритму серця та провідності майже у третини обстежених, причому найчастіше ЕКГ-зміни спостерігали у пацієнтів чоловічної статі (64,3 %). Це свідчить про потребу в ретельному обстеженні стану серцево-судинної системи підлітків, попри відсутність кардіальних скарг. Висновки: різноманітні варіанти порушень ритму серця і провідності є чинником ризику формування систолічної дисфункції міокарда, аритмогенної кардіопатії, раптової серцевої смерті. Тому підлітки в разі виявлення означених змін на ЕКГ потребують добового моніторингу ЕКГ, артеріального тиску, стрес-тестів, комплексного клініко-інструментального дослідження щоб ретельно оцінити стан серцево-судинної системи та за потреби цілеспрямовано призначити терапію, регулювати рівень фізичних навантажень, проводити диспансерне спостереження, а в деяких випадках вносити корективи під час вибору професії.