Мета роботи - вивчити Asp299Gly поліморфізм гена TLR-4 та антиендотоксиновий імунітет у хворих на бронхіальну астму (БА) з фіксованою/оборотною обструкцією в популяції АР Крим. У дослідженні взяв участь 331 хворий на БА. Групу контролю для генетичного дослідження склали 285 волонтерів, а для оцінки антиендотоксинового імунітету - 92 практично здорових мешканця АР Крим. У контрольній групі частота розподілу генотипів (AA - 242, AG - 40, GG - 3) вірогідно не відрізнялася від такої у хворих на БА з фіксованою (AA - 122, AG - 28, GG - 1, <$Echi sup 2 ~=~1,65>; p = 0,44) і оборотною обструкцією (AA - 139, AG - 38, GG - 3, <$Echi sup 2 ~=~4,41>; p = 0,11). Частота гетерозиготного (AG) і гомозиготного (GG) генотипу превалювала у пацієнтів з оборотною обструкцією (AG + GG - 23 %) у порівнянні з контролем (AG + GG - 15 %, <$Echi sup 2 ~=~4,41>; p = 0,04). Стан антиендотоксинового імунітету не залежить від Asp299Gly поліморфізму гена TLR-4. Висновки: ризик розвитку БА з оборотною обструкцією в популяції АР Крим пов'язаний із превалюванням генотипів AG і GG поліморфної ділянки Asp299Gly гена TLR-4.

Мета роботи - вивчити стан аеробного метаболізму за параметрами системи про-/антиоксиданти та ВСР у пацієнтів із різних функціональних груп. У дослідження було включено 36 хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу, 40 хворих із виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ВХДПК), 36 спортсменів та 40 здорових волонтерів (контрольна група). Часові та спектральні показники ВСР оцінювали у коротких записах ЕКГ (5 хв. у положенні лежачі, 6 хв стоячи - ортостатична проба) за допомогою приладу ВНС-мікро<190> та програмного забезпечення Нейрософт<190> (РФ). Глибину ОС оцінювали спектрофотометрично за рівнями продуктів, що реагують із тіобарбітуровою кислотою (ТБКАП), гідропероксидів, <$Ebeta>-ліпопротеїнів, середньомолекулярних пептидів, окисно-модифікованих білків та активністю супероксиддисмутази та каталази в крові. Ознаки ОС виявлено в осіб з усіх функціональних груп, причому найбільш глибокі прояви ОС спостерігались в осіб з ЦД, а найменш виражені зміни - у спортсменів. У хворих на ЦД 2 типу збільшення рівнів продуктів окисної деструкції та підвищення активності антиоксидантних ферментів супроводжувалося значним зниженням ВСР із переважанням у структурі спектра VLF коливань. В той же час схожі зміни про-/антиоксидантного балансу у спортсменів асоціювалися зі значно вищими параметрами ВСР та високою активністю автономних компонент (LF, HF) у структурі спектра. У хворих на ВХДПК також виявлено ознаки ОС, однак їх глибина була значно менш виразною, що також супроводжувалось деяким зниженням параметрів ВСР, особливо в ортостатичній пробі.

Цель исследования - проведение сравнительной оценки кровообращения функционального значения у пациентов с постоянными кардиостимуляторами в раннем послеоперационном периоде в разных классах продолжительности QRS-комплекса. Обследовано 114 пациентов (56 женщин, 58 мужчин) в возрасте 70 лет с установленными электрокардиостимуляторами (ЭКС) в режимах стимуляции VVI/VVIR (40 пациентов), DDD/DDDR (26 пациентов) с АВ-блокадой и отдельно с синдромом слабости синусового узла (СССУ) (34 пациента), с кардиоресинхронизирующей терапией (14 пациентов). До установки ЭКС и в раннем послеоперационном периоде (3 - 5-й день после имплантации) оценивали уровни систолического и диастолического артериального давления; частоту сердечных сокращений спонтанного и стимулированного ритма; продолжительность QRS-комплекса; фракцию выброса левого желудочка, конечно-диастолический объем и конечно-систолический объем, толщину межжелудочковой перегородки и задней стенки левого желудочка, размеры левого и правого предсердий, а также правого желудочка. Продолжительность стимулированного QRS-комплекса измерялась в отведениях II, V5, V6 с последующим выбором максимального измеренного. По полученным данным оценивали также изменение (прирост в процентах) продолжительности QRS-комплекса после установки ЭКС в разных режимах стимуляции, причем у пациентов с СССУ в режимах стимуляции DDD/DDDR отдельно на эпизодах предсердной стимуляции и предсердно-желудочковой стимуляции. Пациенты были распределены на 3 класса продолжительности стимулированного QRS-комплекса: класс 1 - до 120 мс, класс 2 - 120 - 150 мс, класс 3 - более 150 мс. Установлено, что функциональные показатели кровообращения в раннем послеоперационном периоде после имплантации ЭКС во всех режимах стимуляции определяются классом продолжительности QRS-комплекса и прогрессивно изменяются при увеличении последнего. Выводы: продолжительность QRS-комплекса может быть эффективной мерой контроля постоянной электрокардиостимуляции и учитываться вне зависимости от режима.

Мета роботи - вивчити реакцію організму людини на біль. Об'єктом клінічного спостереження стали 95 хірургічних стоматологічних хворих, яких готували до планових оперативних втручань. За допомогою психологічних тестувань за методикою Г. Айзенка визначали типи темпераменту. Виявлено рівень активності ноцицептивної й антиноцицептивної систем за допомогою методики екстероцептивної супресії довільної м'язової активності. Больовий стрес моделювали шляхом електростимуляції підборідного нерва. При цьому вимірювали рівень больової чутливості та толерантності до дії больового стресора. У більшості пацієнтів із меланхолічним типом темпераменту (89 %) діагностовано високу чутливість до болю та недостатню функціональну активність антиноцицептивної системи. Всі холерики мали низькі сенсорні пороги. Однак у 65 % випадків під час електросенсометрії виявлено функціональні вияви стресіндукованої анальгезії - зростання гальмівної дії ендогенної системи контролю болю у відповідь на збільшення інтенсивності ноцицептивного стимулу. Значна толерантність до болю спостерігалася у більшості флегматиків (73 %) та сангвініків (59 %). Висновки: встановлено тісний кореляційний зв'язок між типом больової перцепції та індивідуально-психологічними особливостями (темпераментом) пацієнтів. Найвиразніше це простежується у меланхоліків та флегматиків. Больова толерантність (емоційна складова сприйняття болю) хворих залежить від рівня активізації їх ендогенних механізмів антиноцицепції.

Мета роботи - дослідити активність ензимів окисного шляху метаболізму L-аргініну в лімфоцитах периферичної крові хворих на реактивний артрит (РеА) і вивчити кінетичні властивості NO-синтаз. Дослідження здійснено на лімфоцитах периферичної крові пацієнтів, хворих на реактивний артрит (n = 11), та практично здорових осіб (n = 16). Пермеабілізацію лімфоцитів проведено сапоніном. У лімфоцитах визначено активність ендотеліальної та індуцибельної NO-синтаз. Встановлено оптимальні умови функціонування ендотеліальної (eNOS) та індуцибельної (iNOS) NO-синтаз. Показано, що розвиток ревматичної патології супроводжується дисбалансом у системі синтезу NO в лімфоцитах крові. У пацієнтів з РеА активність eNOS в лімфоцитах знижується в 1,9 разу. На тлі інгібування активності eNOS у разі РеА спостерігається різке зростання активності індуцибельної ізоформи NO-синтази. Проаналізовано кінетичні властивостей NOS лімфоцитів крові пацієнтів з РеА. Показано, що у випадку ревматичної патології уявна константа спорідненості iNOS до L-аргініну в 3,1 разу нижча, ніж для eNOS лімфоцитів крові осіб групи контролю, а інгібування активності eNOS відбувається за конкурентним типом - за рахунок зниження кількості обертів ензиму. Висновки: за умов розвитку ревматичної патології у лімфоцитах крові відбувається зниження активності eNOS і компенсаторне зростання активності iNOS. Порушення метаболізму L-аргініну свідчить про дисметаболічні зміни в системі синтезу NO, а саме, його гіперпродукцію. Рівень активності NOS та концентрація NO поряд з іншими параметрами можуть свідчити про функціональний стан клітини та бути прогностичними показниками для діагностування й оцінки ефективності фармакотерапії в ревматичній патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р124.522-4 + Р11(4ВЕЛ)0

Рубрики:

Гігієна праці на залізничному транспорті

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обсуждена проблема принципа симметрии в клинической практике. Принцип симметрии играет определяющую роль в выявлении новых знаний в медицине и построении на их основе фундаментальных законов о природе человека в его здоровье и болезни, является основой установления систематических отношений между ними. Показаны примеры осевой (зеркальной), центральной, поворотной, переносной и иных видов симметрии. На примерах показано значение принципа симметрии в научных исследованиях и работе врача. Знание принципа симметрии способствует его осознанному использованию, расширяет представление о болезни, подходах к ее диагностике и лечению.

Нирково-клітинний рак (НКР) є найпоширенішою пухлиною нирки і спостерігається у 85 - 90 % випадків, що становить 1 - 3 % вісцеральних новоутворень. Ступінь злоякісності світлоклітинного НКР (скНКР) визначають за різними гістологічними класифікаціями, та найчастіше використовують градацію за Fuhrman, яка грунтується на 4-х морфоядерних критеріях. В останні роки магнітно-резонансної томографії (МРТ) все частіше привертає увагу клініцистів як метод вибору для діагностики й стадіювання НКР, оскільки має низку переваг над КТ. Мета роботи - оцінка інформативності МРТ з використанням модальності дифузійно-зважених зображень (ДЗЗ) у діагностиці скНКР та визначенні ступеня його диференціації. У дослідженні взяли участь 67 хворих із патоморфологічно доведеним скНКР та 18 здорових волонтерів. Усім їм проводили МРТ з використанням ДЗЗ із подальшим визначенням вимірюваного коефіцієнта дифузії (ВКД). Встановлено, що середнє значення ВКД злоякісних новоутворень було значно нижчим, ніж у нормальної ниркової паренхіми, і становило (<$E1,82~symbol С~0,16)~cdot~10 sup -3> мм<^>2/с у порівнянні з (<$E2,15~symbol С~0,12)~cdot~10 sup -3> мм<^>2/с відповідно (p << 0,05). Виявлено статистично вірогідну різницю в показниках ВКД у хворих із скНКР високого та низького ступеня диференціації. Висновки: результати обчислення ВКД під час одержання ДЗЗ МРТ надають важливу інформацію для диференціальної діагностики НКР.

Мета роботи - вивчити окремі показники гемостазу та фібринолізу у хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) та супутньою симптоматичною артеріальною гіпертензією (АГ). Під спостереженням перебувало 48 осіб, з них 23 страждали від атеросклерозу коронарних артерій із клінікою ІХС (перша група), у 25 було діагностовано ІХС із симптоматичною АГ (друга група). Для хворих на ІХС характерне помірне підвищення активності системи згортання крові за рахунок зниження рівня природного антикоагулянту антитромбіну III на тлі зниження фибринолітичного потенціалу (пригнічення активаторів плазміногену й наростання інгібіторних властивостей крові). Висновки: АГ, що супроводжує ІХС, істотно не впливає на порушення активності гемостазу й фібринолізу.

Мета роботи - дослідити особливості розподілу іонів Na<^>+ та K<^>+ в еритроцитах хворих на стабільну стенокардію напруження (ССН) залежно від функціонального класу захворювання шляхом кінетичного дослідження Na<^>+/K<^>+/Cl<^>--котранспорту. Обстежено 74 хворих на ССН I - IV ФК. Визначали концентрацію іонів Na<^>+ та K<^>+ в еритроцитах, плазмі й середовищах інкубації та вимірювали швидкість Na<^>+/K<^>+/Cl<^>--котранспорту в еритроцитах. У групу порівняння (контрольну) ввійшли 30 практично здорових нормотензивних, нормоглікемічних осіб. Концентрація моновалентних іонів є головним чинником, що детермінує швидкість іонних потоків, які відбуваються за посередництвом овабаїночутливих та овабаїнорезистентних систем мембранної транслокації. У хворих на ССН II ФК і вище вектор загального спрямування Na<^>+/K<^>+/Cl<^>--котранспорту стає тяжко передбачуваним, часом протилежним. Відповідно абсолютне значення цього транспорту саме по собі перестає об'єктивно відтворювати глибину гомеостатичних зрушень, про які свідчать параметри згаданих іонів та їхні концентраційні індекси. Під час аналізу кінетичних параметрів Na<^>+/K<^>+/Cl<^>--котранспорту одержано дані, що в еритроцитах хворих на ССН I - IV ФК цей процес є функцією концентрації позаклітинного Na<^>+ і швидкість вказаної транслокації іонів пригнічується зі зменшенням концентрації останнього, за винятком практично здорових людей та хворих на ССН I ФК. Висновки: одержані дані можуть свідчити про участь у патогенезі ССН, зокрема порушенні внутрішньоклітинного гомеостазу, розладі механізмів іонного обміну, які опосередковані змінами властивостей Na<^>+/K<^>+/Cl<^>--котранспорту. ССН супроводжується значними відхиленнями іонного гомеостазу, передусім, надлишковим нагромадженням внутрішньоклітинного Na<^>+, хоча механізми виникнення подібних явищ остаточно не з'ясовані.

Мета роботи - вивчити за анкетним методом стан фактичного харчування студентів-медиків, проаналізувати індивідуальні меню-розкладки й оцінити внесок енергетичних напоїв (ЕН) у формування харчового раціону. Проведено анкетування 254-х студентів, що навчаються на III курсі медичного факультету Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Розроблено "Анкету з вивчення фактичного харчування студентів", яка містить запитання про споживання протягом доби харчових продуктів, страв та ЕН. Оцінювали нутрієнтний склад раціону харчування за розрахунковим методом. Харчову та біологічну цінність раціонів визначали за основними показниками (енергетична цінність, вміст білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів), регламентованими нормами фізіологічної потреби. Для оцінки адекватності надходження нутрієнтів у організм використовували "Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії", затверджені наказом МОЗ України № 272 від 18.11.1999 р. Цифрові результати опрацьовували за програмою Microsoft Excel, що входить до пакета Microsoft Office та програмного забезпечення MEDSTATISTIKA. Аналіз фактичного харчування студентів, що навчаються на III курсі Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, виявив недостатність добової енергетичної цінності раціонів у 33,4 % молодих людей, у 16,14 % - надлишок за нераціонального розподілу добового раціону із значним навантаженням на вечірній прийом їжі (38,3 %). Помічено також досить великі інтервали між прийомами їжі (до 8 год). Окремо оцінювали фактичне харчування групи студентів, що вживають ЕН у різних режимах. Виявлено дещо вищий ступінь нераціональності та незбалансованості раціону в студентів, що вживають ЕН. Дефіцит білкової їжі становив 49,2 % у порівнянні з 30,1 % у тих, що ЕН не вживали, а вуглеводна частка раціону в I групі була збільшена на 18,2 % у порівнянні з II, причому в тому числі за рахунок вуглеводів, що містяться в ЕН. Висновки: аналіз засвідчив, що велика частка (60,2 %) студентів уживає ЕН, у тому числі регулярно. Фактичне харчування студентів, що вживають їх, і таких, що не вживають, помітно відрізняється за величиною недостатності покриття потреб, передусім, за рахунок білкової їжі.

Ендотеліальна дисфункція (ЕД) - найважливіший фактор ушкодження судинної стінки й розвитку цереброваскулярної патології. Найбільш значущими механізмами формування ЕД є оксидативний стрес, негативний вплив ангіотензину II типу (АГТII), запалення в стінках судин. Мета роботи - вивчення процесів формування ЕД під впливом хронічного стресу (ХС). Обстежено 160 машиністів магістральних локомотивів, яких розподілили на 5 груп залежно від стажу роботи й віку. Для порівняння обстежено 100 добровольців, робота яких не пов'язана з впливом стресу. Стан стресорних систем оцінювали за вмістом у крові кортикотропін-релізинг гормону (КРГ), адренокортикотропного гормону (АКТГ), кортизолу (Кр), кортикостерону (Кс), адреналіну (А) і АГТII. Ступінь ЕД визначали за вмістом у крові ендотеліну I. Вплив ХС супроводжується етапної реакцією з боку центральних і периферичних ланок стресорних систем. Початок дії стресорних стимулів характеризується активацією стресорних систем, що супроводжується зростанням вмісту в крові КРГ, АКТГ, Кр і Кс. Через 5 - 7 років настає період адаптації, що характеризується зниженням рівня АКТГ, Кр, Кс в крові, але високими показниками КРГ і А. Третій період, дезадаптація (після 15 - 17 років впливу ХС), супроводжується повторним і стійким зростанням вмісту в крові АКТГ, Кр, Кс. Ознаки формування ЕД виявлено на всіх етапах впливу ХС. У перші 15 - 17 років дії стресорних стимулів основну роль у пошкодженні ендотелію судин, імовірно, відіграє активація симпатоадреналової системи, про що свідчать статистично значущі високі концентрації в крові гормонів кори надниркових залоз: Кр, Кс і А. Надалі до цього процесу приєднується ренін-ангіотензин-альдостеронова система, активація якої супроводжується статистично значущим зростанням у крові АГТII.

Мета роботи - на підставі вивчення згортальної, протизгортальної систем плазми крові і фібринолізу дослідити вплив антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду на плазмовий гемостаз у хворих зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) з артеріальною гіпертензією (АГ). У 60-ти хворих на ІХС з АГ оцінювали систему плазмового гемостазу за коагулологічними методами (АЧТЧ, ПТЧ, ТЧ), рівень ФГ - за допомогою хронометричного методу (за Клауссом). Фібринолітичний потенціал вивчали за часом еуглобулінового лізису згустка (ЧЕЛ), Хагеман-залежним фібринолізом (ХЗФ), активністю плазміногену (ПГ), антикоагулянтну активність - за рівнями АТ-III і ПС. Контрольну групу склали 10 практично здорових осіб. Леркамен впливав на зовнішні та внутрішні механізми тромбоутворення, подовжував вірогідно активований частково тромбопластиновий час на 34,6 %, протромбіновий час - на 40,2 %, тромбіновий час - на 26 %, у 86 % хворих рівень фібриногену мав тенденцію до зниження. Антагоністи кальцію не впливали на антикоагулянтну ланку плазмового гемостазу. Як леркамен, так і амлодипін підвищували фібринолітичний потенціал, зокрема амлодипін більше впливав на контактну фазу фібринолізу. Висновки: антагоністи кальцію за ІХС з АГ вирівнюють дисбаланс у різних ланках системи гемостазу. Антагоністи кальцію в комплексному лікуванні хворих із ІХС та АГ можуть справляти позитивний адитивний ефект на фібринолітичний потенціал плазми крові, водночас зменшуючи коагуляційний.

Мета роботи - вивчення стану антиендотоксинового імунітету залежно від генотипів поліморфної ділянки Asp299Gly гена рецептора TLR-4 у хворих на атопічну і неатопічну бронхіальну астму (БА) в популяції АР Крим. Стан антиендотоксинового імунітету залежно від Asp299Gly поліморфізму TLR-4 рецептора вивчено у 275-ти хворих на атопічну БА і у 56 - на неатопічну. Результати дослідження свідчать, що для атопічної БА характерна активізація гуморальної, специфічної ланки (збільшення рівня анти-ET-IgG) антиендотоксинового імунітету, а для неатопічної - місцевої, неспецифічної (збільшення рівня sCD14) в асоціації з дефіцитом рівня aнти-ET-sIgA. Аналіз стану антиендотоксинового імунітету залежно від генотипів не виявив різниці і всі показники вірогідно не відрізнялися (p >> 0,05) між собою. Висновки: ендотоксин-опосередковане хронічне запалення у разі БА залежить від атопічного або неатопічного фенотипу захворювання і не залежить від Asp299Gly поліморфізму TLR-4 рецептора.

Мета роботи - вивчення антимікробної активності декаметоксину щодо основних бактеріальних збудників інфекційного загострення бронхіальної астми (БА) й обгрунтування його клінічного застосування у комплексній терапії цього захворювання. Для дослідження використано штами бактерій, виділені із бронхіального секрету пацієнтів з інфекційним загостренням БА. Антимікробну активність досліджених антисептичних розчинів визначали за допомогою методу послідовних серійних розведень у рідкому поживному середовищі. Швидкість загибелі мікробної популяції вивчали в кількісному суспензійному тесті. Дослідження потенціювальної дії антисептичних розчинів на активність антибіотиків проводили в рідкому поживному середовищі, до якого додавали суббактеріостатичні концентрації досліджених розчинів. Встановлено, що у порівнянні із фурациліном усі досліджені збудники інфекційного загострення БА мають вищий рівень чутливості до декаметоксину, зокрема S. aureus і S. epidermidis виявляли у 4 - 5 разів вищий рівень чутливості. Щодо S. pneumoniae бактерицидна активність декаметоксину у порівнянні із фурациліном виявилась у 43 рази вищою (мінімальна бактерицидна концентрація відповідно (<$E1,56~symbol С~0,79>) та (<$E67,14~symbol С~21,07>) мкг/мл). При цьому бактерицидний ефект досягається швидко, вже через 5 хв не виявляється життєздатних S. epidermidis, що прийнятно для практичних умов місцевого використання препарату. К. pneumoniae виявилась більш витривалою до впливу декаметоксину: лише за 1 год К. pneumoniae зменшилася більш ніж у 4 рази, а за 2 год було досягнуто повного знищення збудників. Також встановлено, що за наявності суббактеріостатичної концентрації декаметоксину (1 мкг/мл) зростає протистафілококова активність цефотаксиму та кларитміцину. Висновки: одержані результати дослідження слугують практичним обгрунтуванням доцільності місцевого використання декаметоксину у пацієнтів з інфекційним загостренням БА.

Мета роботи - вивчення взаємозв'язків між показниками вуглеводного обміну, концентраціями апеліну та фактора некрозу пухлин-<$Ealpha> (ФНП-<$Ealpha>) у плазмі крові хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2) з різним фенотипом. Обстежено 32 хворих на ЦД2 з різним фенотипом (13 чоловіків та 19 жінок), середній вік яких становив (<$E56,77~symbol С~1,79>) року. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Встановлено вірогідне підвищення вмісту цих адипоцитокінів та значущі кореляційні зв'язки між індексом маси тіла, апеліном, ФНП-<$Ealpha> і показниками вуглеводного обміну. Висновки: підвищення рівнів апеліну та фактора некрозу пухлин-<$Ealpha> в крові, їх пряма взаємодія, а також зв'язок цих адипоцитокінів з антропометричними показниками та показниками вуглеводного обміну надає змогу припустити, що за підвищеної маси тіла активізуються й поглиблюються механізми впливу гормонів жирової тканини на метаболічний статус.

Мета роботи - дослідити вікові аспекти та річні хроноритми частоти виникнення гострого панкреатиту (ГП) серед населення Північної Буковини. Досліджено історії хвороби 402 хворих з діагнозом ГП. Встановлено, що у віковій групі 18 - 35 років ГП у 5,67 разу частіше реєструвався в чоловіків, ніж у жінок; у віковій групі 36 - 60 років превалював у чоловіків (у 1,61 разу), а після 60 років, навпаки, в 1,51 разу частіше реєструвався в жінок. Середній вік жінок, хворих на ГП, по всій вибірці достовірно вищий порівняно з чоловіками. Оцінка річної частоти госпіталізації хворих показала, що серед чоловіків максимальний пік реєстрації хворих на ГП припадав на липень - зростання на 57,14 % у порівнянні із середньомісячним показником; ще три підйоми спостерігалися впродовж вересня - жовтня, березня та січня. У жінок наявний пік у червні - липні, проте максимальне зростання частоти реєстрації ГП спостерігається в листопаді, в інші періоди року піки практично не виражені. Висновки: чоловіки віком до 60 років у 2,24 разу частіше хворіли на ГП, ніж жінки, проте у віці після 60 років жінки випереджали чоловіків. Максимальний пік захворюваності серед чоловіків спостерігався в липні і ще три підйоми у вересні - жовтні, березні та січні, тимчасом як у жінок піки захворюваності спостерігалися в червні - липні та в листопаді.

Мета роботи - оцінити взаємозв'язок між станом коронарного кровообігу та вмістом ліпідних фракцій крові, клініко-гемодинамічними показниками та функціональним станом ендотелію судин. Обстежено 56 пацієнтів з ішемічною хворобою серця та коронарографічно підтвердженим гемодинамічно значущим стенозом коронарних артерій (КА). Вивчено взаємозв'язок між станом коронарного кровообігу, клініко-гемодинамічними показниками, функцією ендотелію судин та показниками ліпідного обміну. Виявлено залежність між підвищенним рівнем атерогенних ліпідних фракцій, дисфункцією ендотелію та стенозуванням КА, а також вивчено показники гемодинаміки залежно від кількості стенозованих КА, доведено погіршення стану центральної гемодинаміки у хворих із багатосудинним ураженням. Висновки: серед пацієнтів із коронарним атеросклерозом переважають хворі з одно- та двосудинним гемодинамічно значущим ураженням. У хворих із односудинним ураженням частіше спостерігається II функціональний клас стенокардії, у разі двосудинного та багатосудинного ураження - III. Виявлено збільшення кінцеводіастолічного розміру, кінцеводіастолічного об'єму, товщини міжшлуночкової перегородки, задньої стінки лівого шлуночка, зниження фракції викиду лівого шлуночка у хворих з багатосудинним ураженням. У хворих з коронарним атеросклерозом виявлено порушення ліпідного обміну переважно у вигляді підвищення вмісту холестерину ліпопротеїнів низької щільності та загального холестерину, ендотеліальну дисфункцію, які корелюють з проявами коронарного атеросклерозу.

Описано механізми виникнення та проведення болю під час пологів і методи регіонарної анестезії для купірування болю в пологах. Наведено методики проведення спінальної, епідуральної та каудальної анальгезії, а також показання, протипоказання й основні ускладнення їх. Запропоновано диференціальний підхід до застосування кожного згаданого методу.

Мета роботи - визначити ефективність використання запитальника "Шкала оцінки негоспітальної пневмонії" та CRB-65 з метою діагностики негоспітальної пневмонії (НП), встановлення ступеня тяжкості захворювання, впливу патологічних чинників захворювання на фізичний і психологічний стани хворого, ефективності лікувальної тактики. Обстежено 31 хворого на НП віком 56 - 60 років, з них 19 (61 %) чоловіків і 12 (39 %) жінок. Усіх хворих за результатами тестування за шкалою CRB-65 зараховано до категорії середньої тяжкості НП. Діагностична та лікувальна тактика полягала у визначенні індексу НП (ІНП), респіраторного індексу (РІ), індексу самопочуття (ІС). Повторне тестування хворих проводили через 48 - 72 год після надходження та на 10-й день лікування. Аналіз результатів тестування надав підстави змінити лікувальну тактику у 5 хворих та досягти клінічного одужання у всіх пацієнтів на 10-ту добу лікування. Показано, що ІС та оцінка якості життя демонструють повільнішу динаміку, ніж РІ та ІНП, що потребує вживання додаткових реабілітаційних заходів. Висновки: динамічне обстеження хворих на НП середньої тяжкості перебігу за допомогою запитальника "Шкала оцінки НП" об'єктивізує реальний стан хворого, надає змогу своєчасно визначитися з антибактеріальною тактикою лікування та сприяє дотриманню принципу ступінчастої терапії.