Проаналізовано взаємозв'язок фізіологічних і біохімічних механізмів, відповідальних за ефективну варіабельність серцевого ритму за умов норми і патології (на прикладі цукрового діабету). Узагальнено, що кардіоритм є адекватним носієм інформації про напруженість нейрогуморальної регуляції, стан аеробного метаболізму і відображає адаптаційні можливості організму. Запропоновано принципово нову концепцію участі окисного метаболізму під час формування синусової брадиаритмії через стимуляцію вільнорадикальних реакцій, адекватну до резервів ендогенної антиоксидантної системи. Це забезпечує клітинні флуктуації <$E roman O sub 2> метаболічного генезу, що може компенсувати кисневий дефіцит без надмірної активації кардіореспіраторної системи. На прикладі власних досліджень у хворих на цукровий діабет і здорових людей показано можливість індивідуального підходу до оцінки глибини енергодефіциту клітин.

Досліджено протективний ефект сполуки Л-2264 стосовно розвитку метаболічного синдрому, індукованого хронічним уведенням фруктози, у щурів. Установлено, що застосування сполуки призводить до послаблення інсулінорезистентності та інтолерантності до вуглеводів, гальмування вільнорадикального окиснення ліпідів і глюконеогенезу в печінці, а також зниження рівня неестерифікованих жирних кислот і гіпертригліцеридемії у експериментальних тварин. Одержані результати обгрунтовують доцільність подальших досліджень ефективності застосування речовини Л-2264 з метою поліпшення чутливості до інсуліну та послаблення інших метаболічних проявів синдрому інсулінорезистентності.

Проаналізовано результати лікування 97-ми пацієнток з різними тиреопатіями, що сполучаються з міомою матки. Диференційований підхід до вибору методу лікування цих пацієнток довів доцільність проведення в них одночасних хірургічних втручань: резекції щитовидної залози та міомектомії.

Обстежено 220 жінок віком від 38-ми до 50-ти років. Основну групу склали 100 жінок, оперованих з приводу синдрому полікістозних яєчників, контрольну групу - 120 жінок, які мали нормальну менструальну та дітородну функцію у репродуктивному віці. Встановлено, що у жінок основної групи значно раніше, ніж у групі контролю, виникає порушення менструального циклу та настає менопауза. З порушенням менструальної функції підвищується концентрація гонадотропінів з переважанням вмісту лютеінізуючого гормону, підвищується рівень пролактину та тестостерону, значно знижується секреція естрадіолу.

Обстежено 155 жінок віком від 38-ми до 50-ти років. Основну групу склали 75 пацієнток, яким проведено клиноподібну резекцію яєчників з приводу синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), контрольну групу - 80 здорових жінок репродуктивного віку. Встановлено, що у перименопаузі у жінок основної групи має місце гіперандрогенія, на тлі якої значно частіше, ніж у групі контролю виникає ожиріння (56 %), порушення толерантності до вуглеводів (32 %), цукровий діабет ІІ типу (10,7 %). Одержані дані свідчать про те, що наявність СПКЯ в анамнезі підвищує ризик виникнення метаболічних порушень у перименопаузі.

Вивчено особливості перебігу нейроендокринного ожиріння у 144-х жінок репродуктивного віку (18 - 49 років) залежно від рівня пролактину (ПРЛ) крові. Підтверджено гіпотезу про неоднорідність вибірки хворих, виділено чотири клінічні групи хворих залежно від ступеня підвищення ПРЛ у крові та віку хворих. Використані методи факторного аналізу дозволяють охарактеризувати кожну підгрупу.

Вивчено особливості перебігу вуглеводного обміну у 144 жінок репродуктивного віку, хворих на нейроендокринне ожиріння, залежно від рівня пролактину (ПРЛ) у крові. Залежно від виділених чотирьох клінічних груп хворих, ступеня підвищення ПРЛ у крові та віку хворих виявлено статистично значущу залежність рівня імунореактивного інсуліну й індексу інсулінорезистентності у жінок з гіперпролактинемією.

Зазначено, що як базальний інсулін тривалої дії в базисно-болюсній схемі інсулінотерапії з успіхом застосовується генноінженерний аналог людського інсуліну Лантус, що забезпечує порівняно сталий глікемічний профіль протягом 24 годин, не створює піків концентрації в плазмі з мінімальним ризиком розвитку гіпоглікемій. Розроблено критерії переводу дітей та підлітків з цукровим діабетом І типу з інсуліну середньої тривалості дії на інсулін Лантус. Наведено дані клінічного досвіду з лікування 64-х хворих на цукровий діабет, проведено порівняльний аналіз ефективності такої терапії, визначено контингент хворих, що підлягають першочерговому переводу на інсулін Лантус в схемі базисно-болюсної інсулінотерапії.

У 92-х осіб чоловічої статі проаналізовано сумарний показник статевого розвитку - індекс маскулінізації та окружність яєчок у віддаленні строки після різних варіантів лікування крипторхізму, здійсненого у препубертаті. Встановлено, що після оперативного лікування крипторхізму частіше відзначається нормалізація показників індексу маскулінізації та розмірів яєчок у тих випадках, коли орхіпексія була здійснена у віці до шести років. Показано, що призначення хоріонічного гонадотропіну до орхіпексії, яка здійснювалась у 4 - 8 років, не впливає негативно на досліджуваний показник у порівнянні з виключно оперативним лікуванням в аналогічному віці. Монотерапія хоріонічним гонадотропіном у віці 5 - 10 років призводить до опущення яєчок в калитку та нормалізації їх розмірів у 45,4 % хворих.

Досліджено рівні гонадотропних і статевих гормонів у сироватці крові чоловіків з різними варіантами патоспермій. Встановлено відсутність чіткої залежності середніх величин пролактину від рівнів статевих гормонів. Показано існування синхронного зростання середніх значень фолікулостимулювального гормону та пролактину. Виявлено, що в разі нормогонадотропних варіантів патоспермій рівні пролактину не відрізняються від контролю.

Досліджено стан сексуальної функції, індекс маскулінізації, рівень тестостерону у сироватці крові у чоловіків, хворих на вторинний гіпогонадизм, у віддалені строки після початку призначення стимулювальної гормонотерапії. Встановлено залежність сексуальної функції від ступеня компенсації рівнів маскулінізації та андрогенізації організму. Показано, що більш суттєва нормалізація параметрів статевої функції відзначається у тих хворих, яким терапія хоріонічним гонадотропіном призначалась з 14 - 15 років.

На половозрелых кроликах-самцах породы шиншилла установлено, что через один месяц от начала световой экспозиции в ночное время у подопытных животных не только нивелируется формирование ночного пика мелатонина, но одновременно, хотя и в меньшей мере, снижается и дневная продукция гормона, что указывает на развитие мелатониновой недостаточности. В результате резкого снижения амплитуды концентрации гормона в крови суточная кривая мелатонина в этих условиях в значительной мере сглаживается. Угнетение мелатонинобразующей функции пинеальной железы прямо не отражается гистологическими методами. Изменения гистоструктуры органа указывают на высокое напряжение функциональной активности пинеалоцитов, обусловленное, очевидно, усиленным биосинтезом иных эпифизарных индоламинов, с последующим апоптозом части клеток вследствие исчерпанности их резервных возможностей.

На молодих статевозрілих кролях вивчено вплив окремого та сумісного впливу тривалого (5 міс.) постійного освітлення та навантаження холестерином на добовий ритм мелатоніну, концентрацію нітритів у крові та динаміку кров'яного тиску. Встановлено, що на тлі мелатонінової недостатності, зумовленої дією світла вночі спостерігається підвищення артеріального тиску, а додаткове навантаження холестерином прискорює та поглиблює цей ефект.

Визначено вплив призначення в неонатальний період (3 - 7 день) метилурацилу, ретаболілу та рибоксину на сомато-статевий розвиток і здатність цих анаболіків залишати "відбиток" - сенсибілізувати чи десенсибілізувати андрогенчутливі тканини до свого наступного введення у щурів самців популяції Вістар віком 90 - 99 днів. Одержані дані свідчать про можливість короткочасної неонатальної "експозиції" активації білкового синтезу ретаболілом, метилурацилом або рибоксином - препаратів різних за механізмом анаболічної дії, неоднозначно впливати на масу та функцію андрогенреагувальних органів.

Показано різний вплив неонатально введених препаратів - "Ретаболіл", "Рибоксин" та "Метилурацил", що стимулюють різні ланки анаболізму, на сперматогенез дорослих щурів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж24353 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що використання нормативних показників є однією з актуальних проблем медицини. Особливе значення це має в пубертатний період, коли за короткий термін відбуваються значні зміни у дитячому організмі. Визначено нормативи показників тиреоїдного статусу у підлітків, вивчено зміни параметрів тиреоїдного статусу залежно від віку, статі та соматотипу у практично здорових підлітків Подільського регіону України. Встановлено, що залежність між рівнем тиреоїдних гормонів крові та віком і соматотипом відсутня, окрім рівня тироксину. На початку пубертатного періоду у хлопчиків та дівчаток дещо підвищується рівень трийодтироніну на тлі збільшення вмісту тиреотропного гормону крові. В подальшому рівень тироксину в крові у дівчаток зростає на тлі зменшення вмісту тиреотропного гормону, а у хлопчиків до 16 років рівні тироксину та тиреотропного гормону в крові знижуються.

Вивчено ефективність та нешкідливість використання нового цукрознижуючого препарату "Діакамф". Обстежено 80 хворих на цукровий діабет ІІ типу, 50 з яких поряд з терапією похідними сульфонілсечовини одержували "Діакамф" у дозі 0,75 г на добу. Досліджувані показники порівнювалися з показниками групи контролю, пацієнти якої одержували тільки похідні сульфонілсечовини.

Досліджено нозологію та питому вагу ЛОР-патології у підлітків з дифузними захворюваннями щитовидної залози. Встановлено перевагу такої ЛОР-патології, як хронічний тонзиліт, хронічний вазомоторний риніт, хронічний синуїт, дисфонії. У зв'язку з перевагою хронічного тонзиліту у даного контингенту хворих вказано особливості підходу до лікування цього захворювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.10-3

Рубрики:

Хвороби гіпофіза та диенцефало-гіпофізарної системи

Шифр НБУВ: Ж24353 Пошук видання у каталогах НБУВ