На кафедрі ендокринології у Львівському національному медичному університеті адаптовано сучасні методики викладання, розроблені Гронінгенським університетом (в межах програми ВООЗ "Problem base teaching") та факультетом підвищення кваліфікації національного медичного університету ім. академіка А. А. Богомольця. Досвід показує, що це дало змогу підвищити рівень засвоєння матеріалу та, до певної міри, спростувати відмінності у викладанні вітчизняної та зарубіжної школи.

Вивчено особливості перебігу вуглеводного обміну у 144 жінок репродуктивного віку, хворих на нейроендокринне ожиріння, залежно від рівня пролактину (ПРЛ) у крові. Залежно від виділених чотирьох клінічних груп хворих, ступеня підвищення ПРЛ у крові та віку хворих виявлено статистично значущу залежність рівня імунореактивного інсуліну й індексу інсулінорезистентності у жінок з гіперпролактинемією.

Вивчено вплив рівня тощакової інсулінемії на перебіг та прогноз інфаркту міокарда у хворих на цукровий діабет ІІ типу. Показано, що низький рівень базальної інсулінемії в першу добу інфаркту міокарда асоціюється з найбільш тяжким перебігом захворювання. Це проявлялось високою смертністю, низькою активністю репаративних процесів в міокарді, більш вираженою серцевою недостатністю у порівнянні з хворими, що мали середні та високі рівні інсуліну як у гострому і підгострому періодах інфаркту, так і протягом, як найменш, 12 місяців після розвитку захворювання.

З метою вивчення особливостей внутрішньосерцевої гемодинаміки у разі гіпотиреозу у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), оперованих з приводу аутоімунного тиреоїдиту (АІТ), обстежено 77 хворих. Зроблено висновок, що у цієї категорії хворих мають місце патологічні зрушення показників, які характеризують скоротливу та діастолічну функцію серця. У хворих на АІТ із наявністю гіпотиреозу та ІХС вказані зрушення більш помітні, ніж у хворих на АІТ без ІХС. Застосування методу низькоінтенсивної лазеротерапії у складі комплексного комбінованого лікування хворих із наявністю гіпотиреозу та ІХС, оперованих з приводу АІТ, у віддаленому післяопераційному періоді дає позитивні результати.

Зазначено, що під час адаптації до вагітності організму жінки діяльність щитовидної залози значно змінюється. Вагітність є фактором ризику розвитку гестаційних тиреопатій. У вагітних з дифузним зобом установлено підвищення рівня тироксину протягом всієї вагітності, а в III триместрі - зростання вмісту трийодтироніну. Післяпологовий тиреоїдит виникає у 30 % жінок, у яких під час вагітності виявлено протиреоїдні антитіла.

Вивчено особливості клітинного імунітету у хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ), поєднаний з ішемічною хворобою серця (ІХС). Зроблено висновок, що у цієї категорії хворих мають місце більш значні патологічні зрушення у стані клітинного імунітету, ніж у хворих на АІТ без ІХС. Застосування низькоінтенсивної лазеротерапії у складі комплексного комбінованого лікування хворих на АІТ з супутньою ІХС дає позитивні результати, найбільш помітні через три місяці після початку лікування.

Досліджено деякі сторони вуглеводного, ліпідного та білкового метаболізму з урахуванням змін окисно-антиоксидантного гомеостазу в організмі щурів за умов інгаляції антидіабетичного засобу фенсукциналу. Токсикодинаміка сполуки характеризується диспротеїнемією та змінами стану процесів вільнорадикального окиснення, системи антирадикального та антиоксидантного захисту печінки та легень щурів. Характер цих змін залежить від терміну інгаляційної експозиції.

Проаналізовано 118 клінічних випадків інцидентало надниркових залоз. Хворі перебували у відділенні хірургічної ендокринології у 1993 - 2003 рр., 103 були прооперовані. Встановлено, що біля третини інциденталом надниркових залоз мають гормональну активність, а кожна десята є злоякісною. У разі виявлення навіть парциальних клінічних та лабораторних ознак гормональної активності пухлини, що вказують на належність її до кори або мозкового шару надниркових залоз, показане хірургічне лікування незалежно від розмірів новоутворення. Розміри пухлини менше 3 см у діаметрі, відсутність ознак її гормональної активності та злоякісності є підставою для динамічного спостереження та відмови від хірургічного лікування.

Показано, що розповсюдженість йодобумовленої тиреопатології прямо пропорційно залежить від рівня йододефіциту в навколишньому середовищі. Основним критерієм ендемічності за йододефіцитом є розповсюдженість дифузного нетоксичного зоба серед дітей 7 - 14-ти років та підлітків 15 - 17-ти років. Масова профілактика йододефіциту має проводитись з урахуванням розповсюдженості цього захворювання серед окремих вікових груп населення в регіонах з вираженою недостатністю йоду в навколишньому середовищі. Розповсюдженість таких видів тиреопатології, як гіпотиреоз, тиреотоксикоз, тиреоїдит не залежить від рівня йододефіциту в навколишньому середовищі, що свідчить про інший генез їх виникнення.

Розглянуто актуальну проблему лікування оніхомікозів стоп у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД). Зазначено, що призначення тербінафіну (Ламізилу) протягом 12 тижнів хворим на ЦД забезпечило високу терапевтичну ефективність лікування. Враховуючи високий рівень безпечності, хорошу переносимість Ламізилу пацієнтами, які одержують терапію гіпоглікемічними препаратами, можна вважати його препаратом вибору для лікування оніхомікозу стоп у пацієнтів з ЦД.

Вивчено в динаміці вплив комплексного методу лікування, що включає локальний дистанційний індукувальний кріовплив (ЛДІК), на основні показники Т-клітинного імунітету у 31-го хворого на гіпотиреоз, оперованого внаслідок автоімунного тиреоїдиту (АІТ) залежно від вихідного стану компенсації. У хворих виявлено порушення Т-клітинного та цитотоксичного компонентів, які не залежать від стану компенсації. Застосування комплексного методу лікування післяопераційного гіпотиреозу у хворих на АІТ сприяє імунологічній реабілітації. ЛДІК шляхом зменшення проявів аутоімунної агресії сприяє посиленню гормонопродукувальної функції щитовидної залози, що дозволяє знизити добові дози замісної гормональної терапії.

Обговорено особливості проведення профілактичних заходів, спрямованих на зниження йодобумовленої тиреоїдної патології серед населення різних країн, методичні підходи до йодування харчової солі, обгрунтування норм споживання йоду та вибору його сполук. Надано критичну оцінку результатів масової йодопрофілактики та сформульовано напрямки її проведення в Україні з урахуванням особливостей ступеня йододефіциту, залежно від розповсюдженості окремих видів тиреоїдної патології в різних вікових групах населення.

Досліджено особливості дерматогліфічних показників, асоційованих з гіпертонічною хворобою (ГХ). Вивчались дерматогліфічні показники у 296-ти хворих на ГХ та 456-ти здорових мешканців м. Харкова. Проаналізовано 92 дерматогліфічні позиції. Виявлено дерматогліфічні особливості, асоційовані з ГХ залежно від статі пробанда та наявності у нього спадкової обтяженості на ГХ, які можуть бути успадковані родичами пробанда та бути маркерами схильності до цього захворювання. Запропоновано використання визначених дерматогліфічних особливостей за медико-генетичного консультування для виділення осіб підвищеного ризику розвитку ГХ.

Проведено лікування клімактеричного синдрому препаратом "Фемостон" у 24-х жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) в анамнезі та порушенням вуглеводного обміну в перименопаузі. Показано, що на тлі терапії зникають клімактеричні розлади, зменшується гіперандрогенія, знижується маса тіла, покращуються показники ліпідного обміну, не відбувається погіршення показників вуглеводного обміну. Одержані результати дозволяють розглядати "Фемостон", як препарат вибору для лікування клімактеричного синдрому у жінок із СПКЯ в анамнезі.

На молодих статевозрілих кролях вивчено вплив окремого та сумісного впливу тривалого (5 міс.) постійного освітлення та навантаження холестерином на добовий ритм мелатоніну, концентрацію нітритів у крові та динаміку кров'яного тиску. Встановлено, що на тлі мелатонінової недостатності, зумовленої дією світла вночі спостерігається підвищення артеріального тиску, а додаткове навантаження холестерином прискорює та поглиблює цей ефект.

У 180-ти жінок з аутоімунною тиреоїдною патологією досліджено взаємозв'язок функціонального стану щитовидної залози з показниками тиреоїдного імунітету. Встановлено, що у порівнянні з еутиреозом, дистиреоз супроводжується більшою активацією гуморальної ланки імунної відповіді, причому гіпотиреоз - підвищенням рівнів антитіл як до тиреоглобуліну, так і до мікросомального антигена, а гіпертиреоз - тільки підвищенням антитіл до мікросомального антигена. В результаті за умов гіпертиреозу індекс антитіла до тиреоглобуліну/антитіла до мікросомального антигена стає нижчим за одиницю. Вірогідних змін імунорегуляторного індексу за різним гормональним тиреоїдним гомеостазом не виявлено.

Дослідження гормонального гомеостазу дітей показало, що залежно від рівня резистентності вміст окремих гормонів характеризується гетерогенністю показників. Патометричний аналіз анамнестичних і клініко-лабораторних критеріїв частої респіраторної захворюваності показав, що найбільшу інформативність має наявність асфіксії у пологах, патологія вагітності та рівень тиреотропного гормону. Менш інформативними є рівні кортизолу та пролактину.

Представлено результати дослідження, в якому у статевозрілих кролів-самців змодельовано хронічний гіпопінеалізм з утримуванням за умов цілодобового освітлення протягом п'яти місяців. Показано, що тривале пригнічення мелатонінтвірної функції пінеальної залози світлом призводить до виникнення та прогресування ендотеліальної дисфункції, на що вказують виражені зміни структури аорти, які характеризуються формуванням гігантських ендотеліоцитів і порушенням міжендотеліальних контактів, утворенням ділянок ліпоїдоза на тлі вираженого порушення метаболізму ліпідів з переважним збільшенням рівня атерогенних фракцій і посиленням процесів перекисного окиснення ліпідів в аорті.

У самиць щурів - нащадків матерів зі змодельованим на ранніх етапах вагітності соціально-емоційним стресом дослідили особливості гістоструктури яєчників в різні періоди післянатального життя та визначили рівень статевих стероїдів, зіставили з результатами аналогічних досліджень у нащадків інтактних матерів. Знайдені гістологічні підтвердження відхилень у темпах та характері функціонального дозрівання та інволюційних змін в яєчниках піддослідних тварин, як і в показниках гормонального рівня, вказують на патогенетичну роль стресу матерів у порушенні статевого розвитку та скороченні репродуктивного періоду у самиць-нащадків.

З метою удосконалення прогнозування перебігу гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду (ГСПП) у хлопців визначено інформативність анамнестичних, клінічних, метаболічних, гормональних показників. Найбільшу загальну інформативність мали наступні показники: клінічний варіант ГСПП, ступінь ожиріння, рівень артеріального тиску, наявність шкірних стрій, характер статевого розвитку, індекс інсулінорезистентності <$E roman HOMA sub iR>, рівні мелатоніну, тестостерону, кортизолу, тригліцеридів. Визначено прогностично сприятливі і несприятливі фактори, розраховано прогностичні коефіцієнти. На підставі одержаних результатів розроблено таблиці для розрахунку індивідуального прогнозу перебігу ГСПП у хворих в різному віці.