Наведено випадки з практики застосування нового гіпоглікемізуючого препарату з групи тіазолідиндіонів - Авандія (розіглітазон) у різних ситуаціях порушення вуглеводного обміну.

Досліджено вміст ліпоцитокіну інтерлейкіну-6 у хворих на цукровий діабет II типу залежно від віку хворих, тривалості цукрового діабету, рівня артеріального тиску, глікозильованого гемоглобіну, фібриногену та фібрину, від наявності метаболічного синдрому, мікросудинних ускладнень та виду цукрознижувальної терапії. Виявлено залежність інтерлейкіну-6 від тривалості цукрового діабету, віку хворих та рівня тригліцеридів.

Досліджено активність антиоксидантних ферментів глутатіон-S-трансферази в печінці і плазмі крові та глутатіонредуктази в печінці й еритроцитах крові експериментальних тварин після уведення нової сполуки з антитиреоїдним ефектом (умовна назва - тетракон) і мерказолілу. Встановлено підвищення активності глутатіон-S-трансферази в гомогенаті печінки під час уведення мерказолілу та відсутність суттєвого впливу на активність глутатіон-S-трансферази в плазмі крові та глутатіонредуктази в печінці й еритроцитах крові в разі уведення обох препаратів. Показано перспективність проведення досліджень системи ВРО/АОС в експерименті на моделі гіпертиреозу під час дії тиреостатиків.

Представлено аналіз ускладнень цукрового діабету в межах реєстру хворих на цукровий діабет, мешканців Харківського регіону, які отримують лікування інсуліном. Звернено увагу на необхідність стандартизації класифікації цукрового діабету. Показано роль діабетичного реєстру в оцінці рівня діагностики та якості лікування хворих на цукровий діабет.

Серед хворих на ревматоїдний артрит відзначається висока розповсюдженість захворювань щитовидної залози аутоімунного генезу. У хворих на ревматоїдний артрит з високою активністю процесу та вісцерально-суглобовою формою захворювання спостерігається значна агресія до щитовидної залози, яка супроводжується її деструкцією та порушенням функції. Хворі на ревматоїдний артрит з активністю 1 ст. та суглобовою формою захворювання мають атрофічний варіант аутоімунного тиреоїдіту, який протікає з мінімальними клінічними проявами гіпотиреозу. Хворим на ревматоїдний артрит необхідно проводити скринінгове обстеження щитовидної залози.

З метою вивчення взаємовідносин концентрації кортизолу та показників добового моніторування артеріального тиску (АТ) з огляду на характеристики фенотипу, що потенційно впливають на перебіг і прогноз артеріальної гіпертензії (АГ), обстежено 65 пацієнтів з АГ I - II ст. Серед пацієнтів з АГ концентрація кортизолу в плазмі крові була вірогідно вищою у жінок у порівнянні з чоловіками й асоціювалася з підвищеним рівнем інсуліну плазми, більшою частотою ожиріння та високими величинами периферичного АТ. Зроблено висновок про участь кортизолу в ендокринному контролі АТ у взаємозв'язку з комплексом метаболічних порушень у пацієнтів з АГ.

Зазначено, що використання нормативних показників є однією з актуальних проблем медицини. Особливе значення це має в пубертатний період, коли за короткий термін відбуваються значні зміни у дитячому організмі. Визначено нормативи показників тиреоїдного статусу у підлітків, вивчено зміни параметрів тиреоїдного статусу залежно від віку, статі та соматотипу у практично здорових підлітків Подільського регіону України. Встановлено, що залежність між рівнем тиреоїдних гормонів крові та віком і соматотипом відсутня, окрім рівня тироксину. На початку пубертатного періоду у хлопчиків та дівчаток дещо підвищується рівень трийодтироніну на тлі збільшення вмісту тиреотропного гормону крові. В подальшому рівень тироксину в крові у дівчаток зростає на тлі зменшення вмісту тиреотропного гормону, а у хлопчиків до 16 років рівні тироксину та тиреотропного гормону в крові знижуються.

Дослідження вікової динаміки екскреції катехоламінів і мелатоніну у нащадків ліквідаторів аварії на ЧАЕС чоловічої статі дозволило встановити активацію симпатико-адреналової системи в більш ранньому віці та зниження продукції мелатоніну, що зумовлює більш ранній початок статевого дозрівання у третини обстежених нащадків. У підлітковому віці визначено нормалізацію екскреції катехоламінів і збереження низького рівня гормону епіфіза.

Проаналізовано взаємозв'язок фізіологічних і біохімічних механізмів, відповідальних за ефективну варіабельність серцевого ритму за умов норми і патології (на прикладі цукрового діабету). Узагальнено, що кардіоритм є адекватним носієм інформації про напруженість нейрогуморальної регуляції, стан аеробного метаболізму і відображає адаптаційні можливості організму. Запропоновано принципово нову концепцію участі окисного метаболізму під час формування синусової брадиаритмії через стимуляцію вільнорадикальних реакцій, адекватну до резервів ендогенної антиоксидантної системи. Це забезпечує клітинні флуктуації <$E roman O sub 2> метаболічного генезу, що може компенсувати кисневий дефіцит без надмірної активації кардіореспіраторної системи. На прикладі власних досліджень у хворих на цукровий діабет і здорових людей показано можливість індивідуального підходу до оцінки глибини енергодефіциту клітин.

Зазначено, що у щурів-самців зі стрептозотоциновим діабетом спостерігається зниження рівня тестостерону у крові та пригнічення утворення 5<$E alpha>-дигідротестостерону у печінці. Призначення інсуліну нормалізує зазначені показники, а введення тестостерону пропіонату поглиблює діабетогенний стан. Після кастрації самців-щурів рівень глюкози крові натще підвищується за незмінної концентрації інсуліну, введення тестостерону пропіонату поновлює змінені показники глікемії. У разі значної недостатності андрогенів після кастрації, а також за їх додаткового введення тваринам з експериментальним діабетом спостерігається підвищення рівня глікемії.

Досліджено швидкість кровотоку в центральній артерії сітківки (ЦАС) за умов різних форм ювенільної діабетичної ретинопатії (ДР). Встановлено, що у хворих з препроліферативною ДР у разі давності ювенільного цукрового діабету до 10 - 15 років уповільнюється систолічний і діастолічний кровоток у ЦАС за надлишкової активності симпатичної частини вегетативної нервової системи з явною вазоконстрикцією. Посилення парасимпатичного впливу є характерним для проліферативної ДР, що проявляється вазодилятацією та подальшим уповільненням кровотоку в ЦАС.

В огляді розглянуто проблему психічних порушень, коморбідних до цукрового діабету (ЦД). Обговорено переваги і недоліки різних методів психотропної терапії у разі ЦД. Підкреслено важливість активного виявлення психічних порушень у хворих на ЦД та підбору оптимальної терапії з метою підвищення ефективності лікування пацієнтів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.130.21-43

Рубрики:

Гіперпаратиреози

Шифр НБУВ: Ж24353 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З метою пошуку чутливих критеріїв оцінки потенційної небезпеки впливу цукрознижувального засобу гліклазиду за умов виробництва, досліджено можливу пошкоджуючу дію за його субхронічного (30 діб) перорального надходження до організму щурів у дозі 500 мг/кг маси тіла. Встановлено, що за цих умов у щурів поряд з вираженою гіпоглікемією має місце деяка напруга білкового обміну за відсутності токсичного пошкодження печінки. У випадку відносної стабільності показників ліпідного обміну спостережено зниження вмісту фракції <$E beta>-ліпопротеїдів. Вільнорадикальні процеси ліпопероксидації не зазнавали суттєвих змін, усталеність системи забезпечувалась переважно значними витратами відновленого глутатіону. У сукупності зі зниженням неспецифічної резистентності це свідчить про сенсибілізувальний вплив субтоксичних доз гліклазиду, що потребує відповідних профілактичних заходів за умов його виробництва.

Досліджено вплив різних схем премедикації та анестезії на динаміку адреналіну і норадреналіну. Проведення анестезії фентанілом з диприваном на підставі адекватної профілактичної та лікувальної премедикації знижує активацію симпатоадреналової системи. Результати підтверджено клінічними дослідженнями 82-х хворих на дифузний токсичний зоб.

Вивчено в динаміці дію локального дистанційного індукуючого кріовпливу (ЛДІК) і фактора часу на показники T-клітинного імунітету у 25 хворих гіпотиреозом, оперованих з приводу аутоімунного тиреоїдиту. Показано, що у них мають місце відхилення від норми у субпопуляційному складі лімфоцитів, які свідчать про порушення T-клітинного та цитотоксичного компонентів. ЛДІК забезпечує нормалізацію основних показників T-клітинного імунітету на строк більше 6 місяців.

На половозрелых кроликах-самцах породы шиншилла установлено, что через один месяц от начала световой экспозиции в ночное время у подопытных животных не только нивелируется формирование ночного пика мелатонина, но одновременно, хотя и в меньшей мере, снижается и дневная продукция гормона, что указывает на развитие мелатониновой недостаточности. В результате резкого снижения амплитуды концентрации гормона в крови суточная кривая мелатонина в этих условиях в значительной мере сглаживается. Угнетение мелатонинобразующей функции пинеальной железы прямо не отражается гистологическими методами. Изменения гистоструктуры органа указывают на высокое напряжение функциональной активности пинеалоцитов, обусловленное, очевидно, усиленным биосинтезом иных эпифизарных индоламинов, с последующим апоптозом части клеток вследствие исчерпанности их резервных возможностей.

Вивчено вплив нового антиоксиданта - фенсукциналу на інтенсивність перекисного окиснення ліпідів в мітохондріях печінки щурів із стрептозотоциновим діабетом. Установлено, що пероральне застосування фенсукциналу запобігає розвитку оксидативного стресу, індукованого гіперглікемією, у мітохондріях печінки щурів, нормалізуючи як показники ліпідної пероксидації, так і активність глутатіон-залежних антиоксидантних ферментів. Виходячи з гіпотези, що розглядає нормалізацію мітохондріального рівня вільних радикалів як один зі способів ослаблення токсичного впливу гіперглікемії на тканини, обгрунтовано перспективність використання фенсукциналу для профілактики та лікування діабетичних ангіопатій.

Досліджено вплив комбінації природних антиоксидантів (вітамінів Е та С) на показники толерантності до глюкози та інсулінорезистентності у статевозрілих самців - нащадків першого покоління від матерів з експериментальним гестаційним діабетом. Показано, що застосування антиоксидантної терапії в період пубертату призводить до пом'якшення пошкоджувального впливу материнської гестаційної інсулінової недостатності на глюкозний гомеостаз нащадків. Крім того, у них відзначено виразний реабілітаційний ефект комбінованої дії вітамінів Е та С на показники діабетичної дисліпідемії та інсулінорезистентності. Верифікований нормалізувальний вплив антиоксидантної вітамінотерапії на показники інсулінорезистентності у нащадків від матерів з гестаційним діабетом свідчить про вагому роль оксидативного стресу у її генезі та обгрунтовує доцільність подальшого дослідження конкретних механізмів розвитку даної патології.

У щурів - нащадків самиць з різними моделями обтяження вагітності досліджено рівні кортикостерону й інсуліну, визначено характер гормональної відповіді на стрес іммобілізації, досліджено гістологічну структуру ендокринних залоз. Знайдений характер гормональних змін у нащадків матерів з порушеннями гестації, особливості їх реакції на додатковий стрес дозволяють дійти висновку про зниження адаптаційних можливостей у цих тварин.