The paper considers the problem of treating fractures of the calcaneal bones, features of application of surgical treatment methodology that provides anatomical reposition, osteoplasty and stable functional osteosynthesis. The analysis of the methods for conservative and surgical treatment of intra-articular fractures of the calcaneal bones was performed, the advantages and disadvantages of techniques used today were identified.

Проведено дослідження тазостегнових суглобів дітей 3 - 12 років з болем у ділянці суглобів, кульгавістю протягом декількох днів або тижнів. За даними рентгенографії патологічних змін з боку тазостегнових суглобів не виявлено. Визначено основні критерії початкової стадії хвороби Легг - Кальве - Пертеса за допомогою методу ультрасонографії: помірне стовщення капсули суглоба за рахунок ексудації синовіальної оболонки, натягнутість і зміну структурного стану фіброзної оболонки капсули, набрякання власної зв'язки голівки стегна, а також збільшення числа глибчатих утворень субхондрального шару голівки у ході проведення функціональних проб.

В организме человека аргинин интенсивно метаболизируется NO-синтазой до монооксида азота (NO), который оказывает противомикробное действие, расширяет сосуды, играет важную роль во всех фазах заживления ран (воспалительной и регенеративной). Кроме того, аргинин метаболизируется аргиназой с образованием орнитина. Орнитин превращается в полиамины, которые необходимы для роста клеток, а также становится источником пролина и гидроксипролина, необходимых для синтеза коллагена. Таким образом, обе группы эффектов аргинина способствуют восстановлению клеток и межклеточного вещества при заживлении ран. Для реализации этих эффектов важное значение имеет способность данной аминокислоты повышать содержание таких факторов роста, как IGF-I, TGF-beta, VEGF, KGF. Помимо этого, аргинин проявляет иммуностимулирующие свойства, что важно для борьбы с инфекцией раны. В обзоре подробно описаны новые данные о роли NO в ангиогенезе (формирование сосудов из эндотелиальных клеток оставшихся в ране сосудов) и васкулогенезе (формирование сосудов из эндотелиальных клеток-предшественников, высвобождаемых из костного мозга) в ходе заживления ран. Приведены примеры клинических исследований, в которых эффективность L-аргинина была продемонстрирована у больных с пролежнями и диабетической стопой.

Велика кількість інвалідів, надзвичайні витрати на лікування постраждалих із політравмою (ПТ) свідчать про соціальну значимість проблеми ПТ. Ще однією соціальною проблемою є люди, інфіковані ВІЛ, які інтегровані в суспільство та можуть одержати ПТ. Мета роботи - визначення особливостей перебігу інфекційних ускладнень ПТ серед ВІЛ-інфікованих постраждалих. Для досягнення мети дослідження проаналізувано діагностику та лікування 74-х постраждалих із ПТ та одним з інфекційних ускладнень. Інфекційні ускладнення серед постраждалих із ПТ та ВІЛ-інфекцією мають особливості перебігу, що потрібно враховувати під час їх лікування. Для інфекційних ускладнень у постраждалих із ПТ та ВІЛ-інфекцією характерна грибкова етіологія ускладнень на відміну від таких у постраждалих з ПТ без ВІЛ-інфекції, для яких більш характерна бактеріальна природа ускладнень. Специфічні інфекційні ускладнення серед постраждалих із ВІЛ-інфекцією визначалися лише у хворих із рівнем CD4 менше ніж 300 кл/мм<^>3, що вказувало на тяжкий перебіг ВІЛ-інфекції або на погіршення імунологічного статусу після одержання ПТ.

Мировой опыт оказания медицинской помощи пациентам с травмой демонстрирует высокую эффективность применения телемедицины в организации оказания медицинской помощи и эффективном и адекватном осуществлении лечебных и диагностических мероприятий. Состояние системы здравоохранения Украины не позволяет в полной мере проводить диагностические мероприятия и оказывать медицинскую помощь во всех медицинских учреждениях страны. Таким образом, есть спрос на консультирование практикующих врачей по вопросам проведения контроля повреждений, динамики лечения, а также на предоставление возможности обсуждения и выбора оптимального менеджмента лечения и диагностики.

Приведены данные ретроспективного анализа результатов лечения вальгусного отклонения 1-го пальца стопы у 35 пациентов (44 стопы) с использованием SCARF остеотомии. Средний возраст пациентов составил 51 год и 3 месяца. Средний период наблюдения за пациентами после операции - 16 месяцев. Определены рентгенометрические показатели, проведена оценка по шкале AOFAS. Отмечено улучшение результатов по шкале AOFAS (с 52 до 91,5 балла) и снижение показателей М1Р1-, М1М2-угла и угла PASA на момент контрольного осмотра. Данные результаты свидетельствуют о высокой эффективности использования SCARF остеотомии.

Біль у разі остеоартрозу є результатом стимуляції ноцицепторів і виникає внаслідок тканинного пошкодження та локального запалення. Останні дані вказують на наявність симптомів нейропатичного болю в пацієнтів з остеоартрозом. Мета дослідження - з'ясувати структуру больового синдрому та виявити наявність нейропатичного компонента болю. Було обстежено 37 пацієнтів з остеоартрозом колінних суглобів II - III стадії за Kallgren - Lawrence. Для виявлення нейропатичного компонента болю використовували скринінгові шкали нейропатичного болю - painDETECT, LANSS, DN4. Додатково пацієнтів опитували за візуальною аналоговою шкалою, WOMAC та EuroQol-5D. Згідно з опитувальником painDETECT нейропатичний компонент болю в пацієнтів з остеоартрозом колінних суглобів виявлено у 5,4 % обстежених, за LANSS - у 29,7 % та за DN4 - у 35,1 %. Встановлено вірогідні помірні кореляційні зв'язки з інтенсивністю больового синдрому та результатами анкетування за скринінговими шкалами (painDETECT, LANSS, DN4) (p < 0,05). Також виявлено, що вищі результати анкетування за painDETECT та DN4 позитивно корелювали з порушенням щоденної активності, оціненої за допомогою WOMAC (p << 0,05). Дані рainDETECT мали позитивний зв'язок з опитувальником EuroQol-5D (p << 0,01).

На основі створених динамічних моделей пателофеморального суглоба з дисплазією виростків стегнової кістки (тип A та B) проведено визначення кутових та лінійних переміщень надколінка, а також еквівалентних за Мізесом напружень у хрящі надколінка при згинанні колінного суглоба 0 - 30<$E symbol Р> у нормі, при нестабільності надколінка та латеральному релізі при нестабільності, що супроводжується дисплазією виростків стегнової кістки типу A та B. Встановлено, що при нестабільності надколінка концентратори напруження розташовуються лише на латеральній фасетці незалежно від типу дисплазії. Тип дисплазії впливає на кутові та лінійні переміщення надколінка, а також розподіл еквівалентних за Мізесом напружень у хрящі надколінка в нормі та при нестабільності. Латеральний реліз зменшує напруження на латеральній фасетці надколінка, проте не нормалізує кутові та лінійні переміщення. Тип дисплазії виростків стегнової кістки впливає на розподіл напруження та кутові та лінійні переміщення надколінка при латеральному релізі.

Мета роботи - аналіз ефективності консервативного лікування вродженої клишоногості в дітей першого року життя за методами Т. С. Зацепіна та І. Понсеті з використанням запропонованих нововведень. Проведено аналіз лікування 71-ї дитини (89 стоп) з ідіопатичною вродженою клишоногістю, які перебували на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в національній дитячій спеціалізованій лікарні "Охматдит" за період з 2008 по 2015 рр. Висновок: за результатами лікування дітей першого року життя можна зробити висновок, що як у разі використання методу як Зацепіна, так і за методу Понсеті в найближчому періоді було одержано добрі результати в 91,0 та в 94,7 % випадків відповідно. Проте у віддаленому періоді у за використання методу Понсеті добрі результати відмічались у 83,3 %, а у разі лікування за Зацепіним - у 55,6 %. Отже, під час лікування за Понсеті було одержано більш якісні результати, скорочено строк гіпсування (з 6 - 8 міс до 4 - 7 тиж), а також перебування в стаціонарі. Використання ультразвукового дослідження ахілового сухожилка до та після ахіллотомії надає змогу вірогідно підтвердити його перетин, дослідити етапи повного функціонального відновлення. Використання даного підходу забезпечує повну корекцію підошовного згинання стопи після виконання ахілотомії та надає змогу знизити відсоток рецидивів. Аналіз незадовільних результатів лікування показав, що чим старший пацієнт, тим нижча ефективність застосування традиційного методу Зацепіна.

Подано концептуальну модель інформаційного забезпечення відновного лікування на первинному рівні надання медичної допомоги. Модель складається з трьох блоків. Метою її впровадження є забезпечення сімейних лікарів усебічною нормативною, науковою та методичною інформацією з питань організації відновного лікування.

Визначено основні пункти інфузійно-трансфузійної терапії (ІТТ) у хворих із синдромом посттравматичної жирової емболії (СЖЕ), направлені на корекцію ряду патогенетичних ланцюгів його формування. Проаналізовано результати клініко-лабораторного обстеження (3-тя - 7-ма доба) 48 хворих із травмою нижніх кінцівок і таза, ускладненою підгострою формою СЖЕ. Проведені дослідження та аналіз літературних джерел дозволили визначити основні патогенетичні ланки СЖЕ. В сукупності з характером і тяжкістю травматичних пошкоджень ці моменти регламентували склад, об'єм та темп інфузійно-трансфузійної терапії у хворих із СЖЕ. Задачі, які вирішувались за допомогою ІТТ, - це підтримка водно-електролітного балансу, усунення порушень метаболізму, корекція анемії, поліпшення мікроциркуляції крові, забезпечення ефективноrо транспорту кисню та метаболітів, дезінтоксикація, корекція гіповолемії, гіпоксії та синдрому системної запальної відповіді, які лежать в основі формування поліорганної недостатності у цієї категорії хворих. До складу ІТТ включали розчини електролітів, крохмалів, амінокислот, альбуміну, реамберину, тівортіну та багатоатомних спиртів. Обмежували інфузії розчинів глюкози, трансфузії компонентів крові та плазми. Вилучали із складу ІТТ жирові емульсії. Наведена програма ІТТ використовувалась у всіх хворих із СЖЕ, що сприяло зниженню летальності у цієї категорії хворих (з 27,8 % у 2001 - 2004 рр. до 7,7 % у 2005 - 2011 рр.).

Наведено досвід лікування 44-х пацієнтів з ознаками порушення консолідації переломів кісток, які перебували на стаціонарному лікуванні в період з 2013 по 2015 рр. Вивчено етіопатогенетичні фактори порушення репаративних процесів у разі переломів. Відпрацьовано методику проведення автотрансплантації нативного кісткового мозку, індукованого кристалічним хімотрипсином, у хворих з ознаками сповільненої консолідації та незрощення переломів кісток. Продемонстровано високу клінічну ефективність і технічну простоту виконання запропонованої методики.

У 78-ми інтактних щурів визначено індивідуальну реактивність організму за ступенем дезагрегації тромбоцитів в тестах in vitro з ізадрином. Парціальні функції нирок досліджено за базальних умов і на висоті функціональних проб (водне і глюкозне навантаження, водна депривація). Встановлено домінуючі типи адаптаційних реакцій для тварин з різною адренореактивністю, спрямованих на відновлення водно-електролітного гомеостазу. У гіперреактивних тварин більш ефективно функціонували механізми волюморегуляції, тоді як у гіпореактивних - механізми осмоконцентрування.

Проаналізовано досвід застосування методу ЧКО за останні 20 років. Показано, що найбільш повно переваги методу у ході лікування переломів кісток кінцівок реалізуються у разі переломів у постраждалих з політравмою, у випадку важких уламкових внутрішньосуглобових переломів, а також у ситуаціях, пов'язаних з виявленням або прогнозуванням уповільненого перебігу репаративної регенерації у разі перелому. Лікувальна ефективність ЧКО у подібних ситуаціях переважає за своїм значенням незручності, пов'язані з наявністю зовнішніх конструкцій. Ефективність застосування методу залежить від характеристики обраної конструкції АЗФ і технології остеосинтезу. На підставі одержаних даних вважається актуальним завдання розробки єдиного розуміння місця ЧКО у сучасній вітчизняній травматології та спільних методичних підходів до його застосування.

Цель исследования - изучение влияния альфакальцидола (1alpha(OH)D3, ALF) на коллаген костной ткани, используемый на модели крыс после овариэктомии. Тридцать пять самок крыс линии Спраг - Доули в возрасте 16 недель были разделены на 5 терапевтических групп: SHAM (ложнооперированные + получавшие индифферентное вещество); OVX (овариэктомия + индифферентное вещество), и 3 терапевтические группы, получавшие ALF: овариэктомия + ALF в дозе 0,022 мкг/кг/день; овариэктомия + ALF в дозе 0,067 мкг/кг/день; овариэктомия + ALF в дозе 0,2 мкг/кг/день. По истечении 12-недельной терапии большеберцовые кости крыс были подвергнуты гистологическому, биохимическому и иммуногистохимическому анализу. Обнаружено, что коллагеновые матриксы костной ткани крыс в терапевтической группе OVX были незрелыми и плохо организованными; однако терапия ALF оказывала выраженный дозозависимый эффект. Содержание коллагена и количество связей между пиридинолиновыми цепями были меньше в группе OVX по сравнению с группой SHAM, но в группах, получавших ALF, повышались до уровня, сравнимого с таковым в группе SHAM. Уровень общего альдегида, представляющего собой сумму свободного и связанного цепями альдегида, в терапевтической группе крыс, получавших максимальную дозу ALF, был значительно выше, чем в остальных группах (p << 0,05). Кроме того, экспрессия лизилоксидазы была повышена во всех 3-х терапевтических группах, получавших ALF, по сравнению с терапевтической группой OVX (p << 0,05). В заключение следует отметить, что ALF не только увеличивает количество коллагена, но и ускоряет его созревание в костной ткани при остеопорозе, индуцированном овариэктомией, что, вероятно, способствует улучшению качества костной ткани.

Проведено аналіз клініко-анатомічного аспекту ампутацій нижніх кінцівок у постраждалих унаслідок антитерористичної операції на Сході України. Аналіз даних проводився відповідно до вимог та критеріїв доказової медицини за допомогою комп'ютерних технологій. Обсяг та характер дослідження дозволяють стверджувати, що воно має когортний характер із рівнем доказовості IIb Oxford. Мета дослідження - визначити обсяг та потребу в ампутаціях при сучасних бойових пошкодженнях нижніх кінцівок на підставі ризик-орієнтованого підходу. Для виконання завдання дослідження було проведено науковий аналіз 664 постраждалих із бойовими пошкодженнями нижніх кінцівок різного генезу методом випадкових чисел та безповоротної рандомізації. За даними, найбільш частими є ампутації нижніх кінцівок на рівні стопи - 6,66 % випадків, на другому ранговому місці ампутація на рівні гомілки - 6,44 %, на третьому - на рівні стегна (1,09 %). Висновки: найбільш часто пошкодження нижніх кінцівок відбувається в дистальних відділах нижніх кінцівок - 55,57 % випадків, при цьому найбільш часто ушкоджується гомілка -39,25 %. Потреба в ампутації становить 6,48 % від масиву поранених із пошкодженням нижніх кінцівок, коливаючись від 5,76 % (стегно) до 6,66 % (стопа), тобто простежується тенденція до збільшення рівня ампутації кінцівок від дистального до проксимального відділу. Результативний ризик ампутації при пораненні нижньої кінцівки є відносно мінімальним за якісною характеристикою та становить 0,6 - 0,7 %. У більшості випадків пошкодження нижніх кінцівок є правобічним (51,13 %), монолатеральним (84,96 %), коефіцієнт поєднання (множинності) пошкоджень становить 1,06, (стегна - 1,08, гомілки - 1,06, стопи - 1,04). Вищевикладена клініко-анатомічна характеристика вказує на необхідність формування специфічної лікувально-діагностичної тактики надання медичної допомоги постраждалим.

Вивчено й проаналізовано причини смерті та термінів виникнення летального кінця у постраждалих із політравмою та пошкодженням скелета. Визначено час виникнення летального кінця, причини смерті, особливості перебігу травматичної хвороби у постраждалих із політравмою та пошкодженням скелета. Виявлено, що основною причиною смерті серед постраждалих із політравмою та пошкодженням скелета є гостра серцево-судинна недостатність. Серед постраждалих із політравмою та пошкодженням скелета смерть значно частіше виникає від набряку головного мозку, що вказує на більш тяжкий перебіг травматичного процесу серед пацієнтів цієї категорії. Шок є частою причиною смерті серед постраждалих із пошкодженням скелета, що слід ураховувати при плануванні лікувально-діагностичної тактики у таких пацієнтів.

У даний час зберігається незадовільна епідеміологічна ситуація з ВІЛ-інфекції у світі в цілому і в Україні зокрема. Наведено аналіз 34-х історій хвороби пацієнтів, госпіталізованих у 2014 р. у відділення політравми однієї з міських клінічних лікарень та виписаних згодом з діагнозом "гостра ВІЛ-інфекція". Серед ВІЛ-інфікованих постраждалих із політравмою превалюють особи молодого віку, працездатного віку, що підтверджує медико-соціальний статус проблеми. Найчастіше у ВІЛ-інфікованих постраждалих домінуючими травмами є краніальна та торакальна, що зустрічаються у 35,56 і 29,63 % випадків. Прояви гострої ВІЛ-інфекції серед постраждалих із політравмою маніфестують у періоді нестабільної адаптації у вігляді кандидозу, серозного асептичного менінгіту і бактеріальної пневмонії.

У дослідженні на підставі ретельного аналізу анамнестичних даних, клінічної картини, результатів рентгенологічного та магнітно-резонансного обстеження 130 хворих на однобічний та двобічний асептичний некроз головки стегнової кістки доповнено сучасні уявлення про етіологічну структуру захворювання, її статеві та вікові особливості та про роль поєднання різнорідних етіологічних чинників у виникненні та перебігу даної нозології. Також на основі вивчення професійного анамнезу досліджуваного контингенту хворих було виділено групи ризику щодо асептичного некрозу головки стегнової кістки.

У сучасних умовах організація діагностичних заходів та надання медичної допомоги постраждалим з політравмою потребує удосконалення. Мета дослідження - проведення аналізу застосування сучасних медичних технологій діагностики пошкоджень у постраждалих унаслідок (ПУ) дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Досліджено діагностичний процес у 139 постраждалих з політравмою з пошкодженням довгих кісток внаслідок ДТП, які перебували на лікуванні в Полтавській міській лікарні № 1. Аналіз включав вивчення первинного клінічного фахового огляду постраждалого при надходженні в стаціонар, проведення рентгенологічного, ультрасонографічного досліджень та комп'ютерної томографії. Встановлено недоліки в обсягах та своєчасності застосування медичних технологій діагностики у ПУ ДТП в умовах міської лікарні. Висновки. 1. Переломи довгих кісток у ПУ ДТП, як правило, є компонентом полісистемного пошкодження, потребують обстеження декількох органів та систем, що призводить до затримки виконання адекватних лікувальних заходів. 2. Застосування сучасних медичних технологій для діагностики пошкоджень у ПУ ДТП в умовах міської лікарні є недостатнім за обсягом і не є оптимальним та адекватним у часовому аспекті. 3. Несвоєчасність та недостатня цілеспрямованість діагностичних заходів є однією з причин, що знижує ефективність лікувальних заходів у постраждалих з переломами довгих кісток внаслідок ДТП, що, у свою чергу, призводить до досить високої летальності постраждалих.