Мета полягала в оновленні настанов, що були опубліковані 2007 р., щодо дисфункції щитоподібної залози під час вагітності та в післяпологовий період. Звіт про зміни між 2007 і 2012 версіями наданий у Додатку (опублікований у журналі Ендокринологічного товариства на веб-сайті http://jcem.endojournals.org). Експертна група складалася з голови, обраного підкомітетом Клінічних рекомендацій Ендокринологічного товариства, експертів, призначених Ендокринологічним товариством, Тиреоїдною асоціацією Азії та Океанії, Європейською тиреоїдною асоціацією, Тиреоїдною асоціацією Латинської Америки, також до її складу входив методист. Ці науково обгрунтовані настанови були розроблені відповідно до рекомендованих Експертною групою USPSTF (U. S. Preventive Services Task Force) з класифікацією рівнів A, B, C, D чи I на підставі сили доказів і важливості переваг (переваги мінус шкода), а також з використанням системи GRADE (Grading of Recommendations, Assessment, Development, and Evaluation) - для опису сили рекомендацій та якості доказів. Настанови були розроблені в межах листування електронною поштою, проведення телеконференцій і особистих зустрічей. Початковий проект був підготовлений Експертною групою, розглянутий і прокоментований членами Ендокринологічного товариства, Тиреоїдної асоціації Азії та Океанії, Тиреоїдної асоціації Латинської Америки. Другий проект був розглянутий і схвалений Радою Ендокринологічного товариства. На кожному етапі огляду Експертна група одержувала письмові зауваження та об'єднувала істотні зміни.

Разработаны клинические рекомендации по лечению врожденной гиперплазии коры надпочечников вследствие дефицита 21-гидроксилазы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.17

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - сформулювати клінічні практичні настанови щодо визначення, лікування і профілактики ожиріння в дітей. Ендокринологічне Товариство обрало учасниками 6 експертів, методиста й укладача медичних текстів. Ці науково обгрунтовані настанови розроблено з використанням принципу градації рекомендацій, оцінки й експертизи ступеня їх обгрунтованості (Grading of Recommendations, Assessment, Development, and Evaluation - GRADE) для опису як ступеня переконливості рекомендацій, так і якості доказової бази. Висновки: дитяче ожиріння залишається постійною серйозною проблемою здоров'я у світі, що викликає стурбованість, оскільки вражає приблизно 17 % дітей і підлітків у США і загрожує здоров'ю дорослих і тривалості їх життя. Дитяче ожиріння бере початок у генетичній сприйнятливості, на яку впливають чинники навколишнього середовища, починаючи in utero і надалі впродовж дитинства та юності. Профілактика дитячого ожиріння шляхом пропагування здорового харчування, активності й навколишнього середовища має бути основною метою, оскільки досягнення ефективних тривалих результатів зі зміною способу життя після виникнення ожиріння дуже складне. Хоча окремі дослідження поведінкової та фармакотерапії повідомляють про деякі успіхи, необхідні додаткові дослідження доступних і ефективних методів профілактики та лікування ожиріння в дітей. Використання препаратів для схуднення в дитячому та підлітковому віці має бути обмежене до клінічних випробувань. Збільшується кількість свідчень, що демонструють ефективність баріатричної хірургії в найтяжчих випадках ожиріння у підлітків старшого віку, у яких не вдалося досягти ефекту зміною способу життя, проте використання хірургічного лікування потребує досвідчених команд з ресурсами для тривалого подальшого спостереження. Підлітки, які одержують лікування ожиріння зміною способу життя або з використанням медикаментів, або баріатричної хірургії, потребують спільного планування, щоб допомогти їм ефективно перейти під нагляд у дорослому віці з продовженням необхідного моніторингу, підтримки і втручань. Перехідні програми з ожиріння є невід'ємною частиною допомоги, ефективність яких вимагає подальшого дослідження. Незважаючи на значне зростання кількості досліджень дитячого ожиріння від часу першої публікації цих настанов 8 років тому, необхідне подальше вивчення генетичних і біологічних чинників, які посилюють ризик збільшення маси тіла і впливають на відповідь на терапевтичні втручання. Також необхідно більше досліджень для кращого розуміння генетичних і біологічних чинників у людини з ожирінням, які призводять до маніфестації однієї супутньої хвороби у порівнянні з другою або взагалі не зумовлюють супутніх хвороб. Крім того, пріоритетним має бути продовження досліджень найефективніших методів профілактики та лікування ожиріння, а також методів зміни екологічних і економічних чинників, що призведуть до глобальних культурних змін у раціоні харчування і фізичній активності. Уваги потребує визначення шляхів досягнення системних змін у харчовому середовищі й загальній щоденній активності, а також методів здорової зміни індексу маси тіла.

Мета роботи - сформулювати клінічні практичні настанови щодо визначення, лікування і профілактики ожиріння в дітей. Дитяче ожиріння бере початок у генетичній сприйнятливості, на яку впливають чинники навколишнього середовища, починаючи in utero і надалі впродовж дитинства та юності. Ендокринна етіологія ожиріння рідкісна й зазвичай супроводжується ознаками затримки зростання. Ожиріння в дітей зазвичай супроводжується супутніми захворюваннями і тривалими ускладненнями здоров'я; скринінг на супутні ожирінню захворювання слід проводити на регулярній основі задля вчасного їх виявлення, до виникнення серйозніших ускладнень. Генетичний скринінг на рідкісні синдроми показаний тільки за наявності специфічних анамнестичних або клінічних ознак. Психологічні впливи дитячого ожиріння на пацієнта і його родину вимагають проведення скринінгу на стан психічного здоров'я і в разі потреби - консультування. Профілактика дитячого ожиріння шляхом пропагування здорового харчування, активності й навколишнього середовища має бути основною метою, оскільки досягнення ефективних тривалих результатів зі зміною способу життя після виникнення ожиріння дуже складне. Хоча окремі дослідження поведінкової та фармакотерапії повідомляють про деякі успіхи, необхідні додаткові дослідження доступних і ефективних методів профілактики й лікування ожиріння в дітей. Використання препаратів для схуднення в дитячому та підлітковому віці має бути обмежене до клінічних випробувань. Збільшується кількість свідчень, що демонструють ефективність баріатричної хірургії в найтяжчих випадках ожиріння у підлітків старшого віку, у яких не вдалося досягти ефекту зміною способу життя, проте використання хірургічного лікування потребує досвідчених команд з ресурсами для тривалого подальшого спостереження. Підлітки, які одержують лікування ожиріння зміною способу життя або з використанням медикаментів, або баріатричної хірургії, потребують спільного планування, щоб допомогти їм ефективно перейти під нагляд у дорослому віці з продовженням необхідного моніторингу підтримки і втручань. Перехідні програми з ожиріння є невід'ємною частиною допомоги, ефективність яких вимагає подальшого дослідження. Незважаючи на значне зростання кількості досліджень дитячого ожиріння від часу першої публікації цих настанов 8 років тому, необхідне подальше вивчення генетичних і біологічних чинників, які посилюють ризик збільшення маси тіла і впливають на відповідь на терапевтичні втручання. Також необхідно більше досліджень для кращого розуміння генетичних і біологічних чинників у людини з ожирінням, які призводять до маніфестації однієї супутньої хвороби у порівнянні з другою або взагалі не зумовлюють супутніх хвороб. Крім того, пріоритетним має бути продовження досліджень найефективніших методів профілактики і лікування ожиріння, а також методів зміни екологічних і економічних чинників, що призведуть до глобальних культурних змін у раціоні харчування і фізичній активності. Особливої уваги потребує визначення шляхів досягнення системних змін у харчовому середовищі й загальній щоденній активності, а також методів здорової зміни індексу маси тіла.

Описано клінічний випадок лікування дитини із псевдогіпопаратиреозом - патологією, яка характеризується порушенням фосфорно-кальцієвого обміну, специфічним фенотипом, а також часто супроводжується затримкою фізичного та інтелектуального розвитку. Наведено історію хвороби дитини, яка звернулася до ендокринолога з попереднім діагнозом вродженого гіпотиреозу. Описано клінічні вияви захворювання в пацієнтки, етапність їх виникнення, ретроспективну динаміку лабораторних показників на тлі попереднього лікування, результати генетичного дослідження, що надало змогу підтвердити діагноз псевдогіпопаратиреозу. Наголошено на важливості диференційної діагностики порушень фосфорно-кальцієвого обміну у дітей, зокрема з ознаками гормональної резистентності.

Йодний дефіцит під час гестації негативно впливає на функцію щитоподібної залози матері та розвиток плода, зумовлює обтяжений перебіг вагітності. Мета роботи - визначити стан йодної забезпеченості вагітних і новонароджених та оцінити ефективність різних способів антенатальної йодної профілактики. Надано результати неонатального скринінгу на вроджений гіпотиреоз (n = 64 706); визначення медіани йодурії та об'єму щитоподібної залози (n = 1052), рівня тиреотропіну, вільних тироксину та трийодтироніну в сироватці крові вагітних (n = 252). Проведено динамічне спостереження за 183 жінками та народженими ними дітьми. Встановлено недостатнє йодне забезпечення матері та плода за частотою неонатальної гіпертиреотропінемії (20,6 %) та медіаною йодурії вагітних (78,0 мкг/л), що призводить до напруженого функціонування гіпофізарно-тиреоїдної системи з формуванням гестаційної гіпотироксинемії (30,9 %) і зоба (36,5 %). Продемонстровано негативний вплив порушень функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи на перебіг перинатального періоду. Висновки: доведено високу ефективність антенатальної йодної профілактики шляхом застосування препаратів калію йодиду (200 мкг/добу) протягом усієї гестації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.415.12-5 + Р733.415.12-5

Рубрики:

Захворювання щитовидної залози у вагітних

Хвороби щитовидної залози у дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Наведено новітні підходи до профілактики йодного дефіциту в дітей грудного віку на основі аналізу сучасної літератури. Розглянуто можливості оптимального вибору профілактичних заходів.

Наведено клінічний випадок встановлення діагнозу в дитини, народженої на 32 тиж гестації з множинними вадами розвитку серцево-судинної системи, дизгенезією паращитоподібних залоз і тимуса та множинними стигмами дизембріогенезу. Під час генетичного обстеження виявлено мікроделецію на довгому плечі 22 хромосоми - синдром Ді-Джорджі.

Цель работы - уточнение роли воспаления в формировании диабетической нефропатии (ДН) у детей при сахарном диабете (СД) 1 типа. Обследовано 50 детей в возрасте от 3 до 15 лет, страдающих СД 1 типа. В исследование не были включены пациенты в стадии декомпенсации диабета, а также дети, имевшие IV и V стадии ДН и инфекционно-воспалительные заболевания почек. Обследование детей включало определение скорости клубочковой фильтрации, функционального почечного резерва и микроальбуминурии, что позволило подтвердить у 34 из них наличие начальных стадий ДН (I - III по C. E. Mogensen). I стадия имела место у 6, II - у 25, III - у 3 детей. Оставшиеся 16 детей составили контрольную группу. Кроме того, у всех наблюдавшихся пациентов изучали содержание в крови ИЛ-1<$E beta>, ФНО-<$E alpha> и С-реактивного белка. Представлены данные, указывающие на роль воспаления в развитии ДН у детей. Показано, что поражение почек при СД 1 типа сопровождается повышением содержания в крови уровней ИЛ-1<$E beta> и ФНО-<$E alpha>, концентрация которых нарастает по мере прогрессирования нефропатии и увеличения продолжительности заболевания. Выводы: начальные стадии ДН характеризуются повышением в крови концентрации провоспалительных цитокинов - ИЛ-1<$E beta> и ФНО-<$E alpha>. Концентрация провоспалительных цитокинов нарастает по мере прогрессирования нефропатии и увеличения продолжительности диабета. Полученные данные не исключают возможного участия названных цитокинов в формировании нефропатии у детей с СД 1 типа.

Использование электроэнцефалографии дает возможность оценить степень зрелости мозга. Цель исследования - изучение функционального состояния мозга у детей с нейроэндокринными расстройствами (НЭР). Объектом исследования было 65 детей с НЭР. Всем детям проведена электроэнцефалография. У большинства детей с НЭР (73,8 %) обнаружены изменения биоэлектрической активности мозга в виде нарушения организации основного ритма, патологических реакций на функциональные пробы, свидетельствующие о наличии функциональной незрелости у детей с НЭР. Выводы: у детей с НЭР нередко наблюдаются изменения биоэлектрической активности мозга в виде нарушения организации основного ритма.

Компенсація цукрового діабету (ЦД), зниження кількості гіпоглікемій - спосіб уникнення ризику виникнення можливих ускладнень діабету. Використання аналогів інсуліну Лантус<190> та Епайдра<190> в базисно-болюсній схемі інсулінотерапії ЦД дозволяє максимально наблизитися до відтворення фізіологічної схеми коливань інсуліну в організмі хворої дитини, значно покращити показники метаболічного контролю, знизити рівень глікованого гемоглобіну та частоту гіпоглікемій, що в кінцевому рахунку зумовлює покращання якості життя хворого та зниження ризику виникнення можливих ускладнень ЦД. Наведено дані клінічного досвіду з переведення, тактики лікування та метаболічного контролю хворих на ЦД, здійснено порівняльний аналіз ефективності такої терапії.

Представлено сучасні погляди на особливості клінічного перебігу доволі рідкісного, але тяжкого захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи і хвороби Іценка - Кушинга в дитячому та підлітковому віці. Розглянуто питання діагностики й диференційної діагностики хвороби та синдрому Іценка - Кушинга. Викладено оптимальні підходи до терапії хвороби Іценка - Кушинга в дітей та підлітків.

Наведено дані наукових досліджень, у яких підтверджено існування зниженої чутливості до інсуліну в дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет (ЦД) 1 типу. За результатами власних спостережень під час обстеження 175 дітей та підлітків віком 4 - 18 років із тривалістю ЦД 1 типу від 1 до 15 років у 42 % з них виявлено ознаки зниження чутливості до інсуліну, переважно на тлі декомпенсації хвороби (у 30 %). Частота інсулінорезистентності збільшувалась у період статевого дозрівання (у II - IV групах за Таннером), особливо в дівчат, але не була пов'язана із наявністю надлишкової маси тіла. Інсулінорезистентність у разі ЦД 1 типу в дітей та підлітків супроводжувалася дисліпідемією атерогенної спрямованості, а також патологічними змінами контрінсулінових гормонів та лептину залежно від стану компенсації вуглеводного обміну. У разі зниження чутливості до інсуліну за умов декомпенсації хвороби спостерігалося підвищення рівня тиреотропного гормону, соматотропного гормону (СТГ) та кортизолу, зменшення продукції пролактину на тлі дефіциту маси тіла та гіполептинемії, а за задовільної компенсації ЦД відбувалося підвищення рівня ІФР-1 на тлі помірного зростання рівня СТГ та лептину. У разі ЦД 1 типу з ознаками інсулінорезистентності встановлено вірогідне збільшення ФНП-<$E alpha>, а під час зниження чутливості до інсуліну на тлі декомпенсації хвороби - підвищення рівня ІЛ-1<$E beta> та тенденцію до збільшення ІЛ-10, який у разі ЦД 1 типу в цілому знижений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.17

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.1-5

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Надано аналіз даних наукових досліджень щодо результатів застосування інсулінових аналогів у комплексному лікуванні цукрового діабету 1 типу в дітей та підлітків. Обговорено проблему мітогенного потенціалу препаратів інсуліну та шляхи попередження його реалізації за умов реальної клінічної практики. Обгрунтовано доцільність використання в дітей та підлітків аналогів інсуліну глюлізину і гларгіну для досягнення оптимальної компенсації завдяки їх високій ефективності та достатньому рівню безпеки, що знайшло відображення в міжнародних консенсусах і клінічних настановах (ISPAD та IDF).

Наведено результати дослідження стану антиоксидантної системи та рівня окиснювального стресу в підлітків з ожирінням. Активність глутатіонпероксидази, супероксиддисмутази, загальну антиоксидантну активність та рівень карбонілованих білків (КБ) у сироватці крові проаналізовано у 65 підлітків (35 хлопчиків та 30 дівчат), хворих на ожиріння, та у 90 дітей (51 хлопчик та 39 дівчат) з нормальною вагою віком 14 - 18 років. У дітей з ожирінням спостерігалося зниження супероксиддисмутази та КБ на тлі збереження загальної антиоксидантної активності. Збільшення ступеня ожиріння супроводжувалося зниженням потужності антиоксидантного захисту та підвищенням вмісту КБ. Ступінь вираженості й характер змін показників антиоксидантного захисту та рівня КБ залежали від наявності інсулінорезистентності та дисліпідемій. Ожиріння в підлітків супроводжується окиснювальним дисбалансом. Таким чином, уже в дитячому віці за наявності надлишкової ваги створюються умови для розвитку оксидативного стресу, який у подальшому сприятиме формуванню серцево-судинних ускладнень.

Останнім часом поширеність цукрового діабету (ЦД) набула характеру епідемії, що охопила багато держав світу, зокрема й Україну. За даними клінічних спостережень, ЦД 1 типу в дітей та підлітків перебігає значно тяжче, ніж у дорослих, а пік захворюваності на цю хворобу припадає на ранній пубертатний період. Середня тривалість життя хворих на ЦД дітей становить менше половини від середньої тривалості життя здорової людини за значних матеріальних витрат і докладених зусиль лікарів та самого хворого, що характеризує ЦД як важливу медико-соціальну проблему. Отже, висока поширеність, хронічні ускладнення, необхідність дотримання щоденних медичних процедур, передчасна смерть у молодому віці - усе це змушує розглядати ЦД 1 типу в дітей і підлітків як актуальну проблему суспільства. Розвиток цього тяжкого ендокринологічного захворювання залежить не лише від рівня медичної підтримки хворих, а й від їх навчання принципам управління власним захворюванням, що забезпечує ефективність лікування. Низька мотивація пацієнтів до лікування та боротьби із хворобою, відмова нести відповідальність за стан свого здоров'я та самопочуття може суттєво вплинути на результат лікування. За даними сучасних досліджень виявлено взаємозв'язок між показником глікозильованого гемоглобіну та наявністю у хворого знань щодо ЦД: чим вищий рівень знань, тим кращий показник компенсації вуглеводного обміну. Тому поліпшення психодіагностичного інструментарію, що надасть змогу вивчати наявність у хворого підлітка із ЦД уявлень щодо самовідповідальності за власне здоров'я та виявляти наявність знань про способи контролю хвороби, - важливе завдання медичної психології. Методичні рекомендації створені за результатами проведеної авторами інноваційної науково-дослідницької роботи "Розробити технологію підтримки довгострокової мотивації до самоконтролю цукрового д іабету 1 типу у дітей та підлітків", номер держреєстрації 011511001021, термін виконання - 01.01.2015 р. - 31.12.2017 р. У цих дослідженнях наведено комплекс психологічних опитувальників, призначений для скринінгового визначення прихильності підлітка із ЦД 1 типу до виконання певних дій, спрямованих на формування самоконтролю цього захворювання, та наявності усвідомлення відповідальності за власне здоров'я. Застосування запропонованого інструментарію надасть змогу визначати напрями корекційних заходів під час медико-психологічного супроводу цього контингенту хворих і своєчасно корегувати програми шкіл самоконтролю, що спрямовані на підтримку довгострокової мотивації до самоконтролю ЦД 1 типу в підлітків. Методичні рекомендації призначені для дитячих ендокринологів, психологів, спеціалістів, які працюють з дітьми із ЦД 1 типу. Рекомендуються до впровадження в роботу спеціалізованих ендокринологічних стаціонарів, навчальних діабетологічних центрів, шкіл самоконтролю ЦД. Раніше методичні рекомендації вказаного змісту в Україні не видавалися.

Розглянуто динаміку частоти формування діабетичних ускладнень у дітей і підлітків за останні 20 років у різних регіонах світу. Наведено власні дані комплексного дослідження перебігу цукрового діабету 1 типу у 310 дітей і підлітків різного віку та статі. Продемонстровано особливості частоти та структури судинних ускладнень у хворих різних вікових груп, доведено збільшення поширеності діабетичних ускладнень у період пубертату, особливо діабетичної ретинопатії та нефропатії, що зумовлено вірогідним погіршенням мікроциркуляції на III - IV стадії статевого розвитку за Tanner.