75-річчя державної установи "Інститут фармакології та токсикології АМН України" 1934 - 2009. Події та люди : 5, 2009

Attenuation of myocardial ischemia-reperfusion injury by imidazo[1,2-a]azepinium derivatives = Зменшення пошкоджень, зумовлених ішемією-реперфузією, за допомогою похідних імідазо[1,2-A] азепінію

Мета дослідження - вивчення кардіопротекторного впливу 2-х похідних імідазо[1,2-A]азепінію під шифрами IFT000280 і IFT000281 та їх здатності прекондиціювати ішемічні пошкодження міокарда. Збільшення таких показників, як тиск у лівому шлуночку (LVDP), швидкість скорочення серця (dp/dtmax), частота серцевих скорочень (ЧСС) у період ішемії може вказувати на наявність ефекту прекондиціювання. Вивчення біологічної дії даних сполук проводили на моделі ізольованого серця щура за допомогою методу ретроградної перфузії під постійним тиском. Було досліджено концентрації речовин <$E5~cdot~10 sup -7 ,~1~cdot~10 sup -6 ,~1~cdot~10 sup -5> моль/л. В ході експерименту визначали параметри скоротливої активності ізольованих сердець, а також активність креатинкінази ізоформи МВ (muscle and brain субодиниці) та лактатдегідрогенази в серцевому ефлюенті. У результаті проведених досліджень було встановлено, що обрані сполуки в концентрації <$E1~cdot~10 sup -5> моль/л проявляють найбільшу активність і перевищують відповідний вплив препарату порівняння флокаліну. Вони зумовлювали підвищення скоротливої активності ізольованих сердець відразу після введення перед ішемією, а під час ішемії зменшення показників скоротливої активності було меншим, ніж у контрольних сердець. У період реперфузії серця, які перфузували розчином з досліджуваними сполуками, показали швидше та повноцінніше відновлення скоротливої функції, ніж контрольні. Активність ферментів лактатдегідрогенази та креатинкінази ізоформи МВ у ефлюенті сердець, які зазнали дії досліджуваних речовин, була помітно меншою, ніж у контрольних серцях, що вказує на кардіопротекторні властивості даних сполук. Одержані результати засвідчують наявність кардіопротекторних властивостей сполук IFT000280 і IFT000281.

Effects of two antituberculosis agents compositions on DNA fragmentation in Wistar albino male rats = Вплив двох композицій протитуберкульозних засобів на фрагментацію ДНК у щурів-самців лінії Вістар

Фармакотерапія туберкульозу різними комбінаціями антибіотиків завжди пов'язана з можливістю розвитку серйозних небажаних наслідків. Більше того, навіть знаючи про довготривалі наслідки використання кожного лікарського засобу, не можливо з упевненістю передбачити їх наслідки у поєднанні з іншими протитуберкульозними агентами. З іншого боку, тяжкість цієї патології та тривалість лікування вимагають максимально можливої оптимізації вибору використовуваних засобів. Мета дослідження - порівняльна первинна оцінка можливих довготермінових наслідків щодо чоловічої репродуктивної функції двох комбінацій протитуберкульозних лікарських засобів. З цією метою оцінено рівні фрагментації ДНК у сім'яниках та епідидимісах щурів як маркери апоптозу. Тварин було розподілено на 3 групи (по 8 щурів у кожній): група 1 - контроль - введення 1 % крохмалю; група 2 - одночасне застосування ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду та етамбутолу протягом 60 днів (комбінація 1); група 3 - одночасне застосування ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду та стрептоміцину протягом 60 днів (комбінація 2). У експериментах авторів, очевидно, у сім'яниках та епідидимісах токсичні ефекти комбінацій протитуберкульозних засобів реалізовувалися незалежно від наявності стрептоміцину або етамбутолу, хоча було виявлено певні особливості їх наслідків. Комбінація з етамбутолом сильніше стимулювала процеси фрагментації ДНК в епідидимісах, тоді як застосування комбінації з стрептоміцином - у сім'яниках. Деякі відмінності в рівнях фрагментації ДНК між епідидимісами та сім'яниками можуть бути пов'язаними з різними наборами нуклеаз у даних тканинах. Порівняно високий рівень фрагментації ДНК у сім'яниках самців, що пройшли лікування протитуберкульозними засобами, є свідченням інтенсифікації в них апоптотичної загибелі статевих клітин.

Endothelium-dependent sustained hypoxic pulmonary vasoconstriction can be mediated by signaling via myoendothelial gap junctions

Відомо, що гіпоксія викликає звуження легеневих артерій. Це явище спрямоване на підтримання оптимального вентиляційно-перфузійного співвідношення в погано вентильованих ділянках легенів, однак призводить до розвитку легеневої гіпертензії. Хоча відомо, що тривала гіпоксична легенева вазоконстрикція (ГЛВ) залежить від ендотелію та гліколізу, її механізми залишаються остаточно не з'ясованими. Мета дослідження - вивчити вплив блокади щільних контактів (ЩК) за допомогою 18<$E beta>-гліциретинової кислоти (18<$E beta>-ГК) на розвиток гіпоксичних реакцій інтактних та деендотелізованих внутрішньолегеневих артерій щурів (ВЛА). В експериментах реєстрували зміни тонусу ізольованих сегментів ВЛА за допомогою міографа. В попередньо скорочених простагландином <$E roman F sub {2 alpha}> (<$E roman ПГF sub {2 alpha}>, 3 мкM) ВЛА пригнічення ЩК під дією 18<$E beta>-ГК (30 мкM) не впливало на транзиторну фазу ГЛВ, однак усувало розвиток її тривалої фази. Видалення ендотелію не впливало на ефекти 18<$E beta>-ГК. Одержані дані свідчать про те, що сигналізація через міоендотеліальні ЩК може бути залученою до формування тонічної фази ГЛВ.

Fact or fancy: Does the high level of PKC-delta gene expression contribute to potassium channels malfunction at arterial hypertension and diabetes?

Мета дослідження - ідентифікувати, чи насправді за розвитку артеріальної гіпертонії та цукрового діабету підвищений рівень експресії гена протеїнкінази С (ПКС) дельта призводить до порушення активності та функціонування калієвих каналів в гладеньком'язових клітинах (ГМК) аорти щура. Дослідження було проведено із застосуванням наступних методик: індукція діабету (стрептозотоцин, 65 мг/кг), виділення ГМК з аорти щура, перфорованого петч-клемпу в модифікації "ціла клітина", РНК-інтерференції за допомогою малих інтерферуючих РНК (міРНК) та полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (РЧ-ПЛР). Результати РЧ-ПЛР продемонстрували значне підвищення рівня експресії гена дельта ізоформи ПКС у тварин як за артеріальної гіпертензії, так і за цукрового діабету порівняно зі здоровими щурами. Застосування методу РНК-інтерференції для пригнічення експресії гена ПКС-<$E delta> викликає тривалий та стабільний інтерференційний ефект, що проявляється в суттєвому зменшенні рівня експресії мРНК ПКС-<$E delta> на 7 добу в обох групах. Встановлено, що введення міРНК призводить до суттєвого збільшення щільності інтегральних трансмембранних струмів вихідного напряму в ГМК судинної стінки за рахунок відновлення провідності крізь калієві канали різної провідності. Одержані дані свідчать, що дельта ізоформа ПКС залучена до розвитку каналопатії калієвих каналів аорти щура за розвитку як гіпертензивних станів, так і цукрового діабету. Результат дослідження чітко вказує на те, що надмірна експресія гена дельта ізоформи ПКС насправді знижує активність K+-каналів та призводить до розвитку судинної дисфункції за артеріальної гіпертензії та діабету, тоді як застосування техніки РНК-інтерференції може бути хорошим терапевтичним підходом для відновлення нормального функціонування K<^>+-каналів.

Inhibition of PKC-delta expression using siRNAs restores coronary dilation in rats with streptozotocin-induced diabetes = Інгібування експресії PKC-дельта з використанням siRNAs відновлює дилатацію коронарних артерій у щурів зі стрептозотоцин-індукованим діабетом

Відомо, що в артеріальних судинах ссавців за умов цукрового діабету (ЦД) збільшується експресія дельта-ізоформи протеїнкінази C (PKC-delta). Проте її значення в порушеннях коронарного кровообігу та розвитку кардіоміопатії залишається нез'ясованим. Мета дослідження - з'ясування ролі PKC-delta у регуляції коронарного кровообігу та скоротливої функції серця в щурів зі стрептозотоцин-індукованим діабетом. У діабетичних тварин важка гіперглікемія (>> 30 ммоль/л) супроводжувалася підвищенням артеріального тиску. Розвиток ЦД призводив до деяких змін скоротливої активності міокарда та значно зменшував дилатаційну відповідь коронарних артерій на ізопротеренол (10<^>-8 - 10<^>-6 моль/л). Сайленсинг гена PKC-delta з використанням siRNAs у щурів з ЦД не супроводжувався достовірними змінами вмісту глюкози та величини артеріального тиску. Разом з тим, спостерігалося повне відновлення дилатаційної відповіді коронарних артерій ізольованих сердець щурів і несподівано зменшувалася скоротливість міокарда.

IUPHAR today : 5 : (the rev.), 2012

Міжнародний союз фундаментальної та клінічної фармакології (IUPHAR) був офіційно заснований у 1965 р. Враховуючи, що за останні десятиріччя фармакологія одержала значний розвиток, IUPHAR з метою задоволення потреб його членів також адаптувався та змінився. Сьогодні IUPHAR забезпечує повний спектр послуг і заходів для фармакологів усього світу з урахуванням сучасних технологій, місця розташування та інтересів. Наведено вибірку з багатьох заходів, що пропонує IUPHAR і його підрозділи.

Long-term alcohol consumption provokes oxidative and nitrosative stress in albino rats brain = Розвиток оксидативного та нітрозативного стресу в мозку білих щурів за умов тривалого споживання алкоголю

Незважаючи на інтенсивне дослідження наслідків алкоголізму для нервової системи, повний комплекс метаболічних змін у головному мозку залишається остаточно не з'ясованим. Мета дослідження - вивчення впливу хронічного споживання етанолу на активність NO-синтази та показники про- і антиоксидантної системи в мозку щурів. Щури-самці лінії Вістар масою 160 - 200 г були розподілені на дві групи: I - експериментальний хронічний алкоголізм, II - інтактні тварини. Вимірювання індуцибельної NO-синтази (iNOC) та конститутивної NO-синтази (cNOC) у мозку проведено спектрофотометричним методом. Перекисне окиснення ліпідів було досліджено за швидкістю аскорбат-індукованого утворення продуктів реакції з тіобарбітуровою кислотою (ТБК-реактанти), активність супероксиддисмутази (СОД) визначали за Чеварі, активність каталази визначали колориметричним методом з молібдатом амонію. У результаті проведених досліджень було показано, що за умов хронічного споживання алкоголю протягом 150 днів у мозку щурів зростала активність cNOC у 2,8 разу та швидкість утворення ТБК-реактантів на 42 % у порівнянні з інтактними тваринами. При цьому активність СОД та каталази знижувалися на 19 і 25 % відповідно. Таким чином, внаслідок тривалого споживання алкоголю відбувається розвиток оксидативного стресу в мозку щурів у результаті як накопичення активних форм кисню та азоту, так і виснаження антиоксидантних систем. Особливе значення ці зміни становлять для клітин мозку, що характеризуються низьким вмістом екзогенних і ендогенних антиоксидантів у порівнянні з іншими тканинами, що в поєднанні з високим рівнем поліненасичених жирних кислот робить центральну нервову систему виключно сприйнятливою до вільнорадикального ушкодження.

Rho-kinase: one of the main links in Ca2+ sensitization in diabetes-induced vascular smooth muscle hypercontractility = Rho-кіназа: одна з головних ланок у Ca2+-сенситизації за індукованої діабетом гіперскоротливості судинних гладеньких м'язів : (a rev.)

Цукровий діабет (ЦД) є комплексним синдромом, що призводить до чисельних порушень, у тому числі судинних дисфункцій. Rho-залежна кіназа (RhoK) є важливим регуляторним ферментом, що опосередковує передачу сигналів у реалізації багатьох судинних функцій, у тому числі скоротливості судинних гладеньких м'язів. Чисельні дослідження показали, що скоротливі відповіді судинних гладеньких м'язів значною мірою підвищені за умов ЦД. RhoK робить суттєвий внесок у цей процес, опосередковуючи зростання чутливості скоротливих білків до іонів Ca<^>2+ (або Ca<^>2+-сенситизацію) у судинних гладеньком'язових клітинах. За умов ЦД опосередковані RhoK внутрішньоклітинні сигнальні шляхи спрямовані на фосфорилювання інгібіторного білка CPI-17, який зв'язуючись із фосфатазою легких ланцюгів міозину (ФЛЛМ) призводить до пригнічення її активності. Окрім того, RhoK викликає пригнічення активності ФЛЛМ за рахунок фосфорилювання її таргетної субодиниці 1 (MYPT1). Наслідком пригнічення ФЛЛМ є зростання фосфорилювання легких ланцюгів міозину незалежно від внутрішньоклітинної концентрації Ca<^>2+ та рівня активності кінази легких ланцюгів міозину. Ca<^>2+-сенситизація гладеньких м'язів, таким чином, може суттєво підвищувати скоротливість судинної стінки за умов ЦД. Багато досліджень також показали зв'язок між RhoK- та протеїн кіназа С (ПКС)- опосередкованими сигнальними шляхами за умов діабету. При цьому встановлено, що в стінці діабетичних судин RhoK може бути активована ПКС. Таким чином, проаналізовані дані показують, що RhoK є важливою фармакологічною мішенню для лікування судинних ускладнень, що пов'язані з ЦД.

Testicular damage in rats after co-administration of anti-tuberculosis drugs in different combinations

Мета роботи - у порівняльному аспекті дослідити фертильність, показники сперматогенезу та антенатального розвитку потомства щурів-самців за умов сумісного введення протитуберкульозних засобів у 2-х комбінаціях, які містили Ізоніазид, Піразинамід, Рифампіцин та Етамбутол або Стрептоміцин (комбінація 1 та 2 відповідно). Ступінь деструктивних змін у сперматогенному епітелії за введення протитуберкульозних препаратів в обох комбінаціях був майже на одному рівні, але час рухливості сперматозоїдів після введення комбінацій 1 та 2 знижувався у порівнянні з контролем на 77 та 34 % відповідно. Осмотична резистентність сперматозоїдів за введення комбінації 1 зменшувалась на 65 %, тоді як комбінація 2 не справляла значного впливу. У разі застосування комбінації 1 підвищувався рівень перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у сім'яниках (15 %) та епідидимісах (38 %), тоді як після введення комбінації 2 було зафіксовано інтенсифікацію ПОЛ лише в сім'яниках. Індекс запліднювальної здатності щурів-самців після введення комбінацій 1 та 2 складав відповідно 9,09 та 78,12 %. У групі самиць, запліднених самцями, що одержували комбінацію 1, рівні до- та післяімплантаційної смертності зростали відповідно у 7 і 24 рази у порівнянні з контролем, а комбінацію 2 - лише в 2 і 4 рази. Таким чином, заміна Етамбутолу на Стрептоміцин певною мірою знижує токсичну дію протитуберкульозних препаратів на гонади та опосередковані батьком негативні ефекти на потомство. Результати дослідження розширюють теоретичну базу стосовно розуміння механізмів чоловічого безпліддя та розвитку, залежних від батька порушень у нащадків.

The BK_Ca channels deficiency and high protein kinase C activity as a main reasons for radiation-induced vascular hypercontractility = Порушення функції Ca²⁺-залежних калієвих каналів великої провідності та висока активність протеїнкінази C - головні причини розвитку гіперскоротливості судин, викликаної впливом радіації

Цілком ймовірно, що порушення провідності кальцій-активованих калієвих каналів великої провідності (BKCa) тісно пов'язане з розвитком судинних порушень і розвитком артеріальної гіпертензії. У дослідженні порівняно результати глушіння гена, що кодує експресію BKCa у щурів, за допомогою техніки РНК-інтерференції з судинними порушеннями, викликаними впливом іонізуючої радіації в дозі 6 Грей. В експериментах використовували методи RT-PCR та patch-clamp, реєстрацію скоротливої активності гладеньких м'язів (SM) з використанням інтактних і хімічно скінірованих аортальних кілець з одночасним виміром внутрішньоклітинної концентрації кальцію [Ca<^>2+]i, вимірювання артеріального тиску (АТ) на 30-й день після опромінення. Профіль експресії транскриптів мРНК BKCa в SM був значно знижений у щурів, які одержували siRNAs і опромінених тварин. Навпаки, рівні мРНК KV і KATP були значно збільшені, а транскрипти мРНК кальцієвих каналів L-типу продемонстрували тенденцію навіть до збільшення. Клітини SM, одержані від опромінених тварин і після глушіння гена KCNMA1, показали значне зменшення загальної амплітуди щільності вихідного струму K<^>+. У разі впливу паксилліну (блокатор BKCa) - чутливі компоненти вихідного струму значно зменшувалися як за опромінення, так і в разі глушіння гена KCNMA1. Глушіння гена KCNMA1 збільшило чутливість SM до норадреналіну, у той час як амплітуда ацетилхолін-індукованого розслаблення SM зменшилася. Глушіння KCNMA1 суттєво не впливало на рівень АТ, у той час як радіація викликала стійку артеріальну гіпертензію. Отже, випромінювання змінює експресіію та функцію каналу BKCa, і цей тип каналопатій може сприяти виникненню судинних аномалій. Проте малоймовірно, що BKCa каналопатія може бути єдиним і вирішальним фактором розвитку пострадіаційної артеріальної гіпертензії. Опромінення зміщує криву pCa-напруга в гладенькому м'язі на 9-й і 30-й дні після опромінення вліво, що свідчить про підвищення Ca<^>2+-чутливості міофіламентів. Інгібітори протеїнкінази C (PKC), хелеритрин і стауроспорин не впливали на криві pCa-напруга в контрольних скінірованих SM, але значно зрушили криві вправо на 9-й і 30-й дні після опромінення. Форбол дибутират (PDB, 10<^>-7 моль/л), потужний активатор PKC, змістив криву pCa-напруга вліво в здорових тканинах і не впливав на опромінені судинні кільця. Одночасні вимірювання скорочувальної сили і [Ca<^>2+]i показали, що коефіцієнт Ca<^>2+ - чутливості скорочувальних білків, який визначається як відношення приросту сили до змін [Ca<^>2+]i, значно збільшується після опромінення. Стимуляція інтактних SM аорти PDB (10<^>-6 моль/л) викликала стійке прогресуюче тонічне скорочення, в той час як приріст в [Ca<^>2+]i був короткочасним. Навпаки, в опромінених тканинах амплітуда індукованого PDB скорочення була навіть вище, ніж в інтактних. У цьому разі не було ніякого підвищення в [Ca<^>2+]i. Ці дані підтверджують гіпотезу про те, що після опромінення збільшується чутливість міофіламентів SM судин до Ca<^>2+, і цей ефект зумовлений активацією PKC. Можна вважати, що gamma-опромінення призводить до утворення реактивних форм кисню й активації PKC.

The changes in the level of G class immunoglobulins in serum of rats under long-term ethanol administration = Зміни вмісту імуноглобулінів класу G у сироватці крові щурів за умов тривалого введення етанолу

Незважаючи на значний інтерес як дослідників фундаментальної науки, так і клініцистів до механізмів дії етанолу на різні органи та системи організму, практично відсутні дані щодо впливу хронічної алкогольної інтоксикації на рівень сироваткових імуноглобулінів, які можуть бути індукторами біологічних процесів і регуляторами адаптації. Мета дослідження - визначити динаміку вмісту імуноглобулінів класу G у сироватці крові білих щурів за тривалого введення етанолу. Щури-самці були розподілені на дві групи: I - контроль (інтактні тварини), II - група тварин з тривалим введенням етанолу (внутрішньошлункове введення 30 % розчину етанолу протягом 21 доби). Методом афінної хроматографії з сироватки крові, що була одержана в інтактних щурів і тварин з тривалим введенням етанолу, та з подальшим її очищенням методом диск-електрофорезу були виділені фракції IgG. Тривале введення етанолу спричинило підвищення вмісту імуноглобулінів класу G у сироватці крові щурів на 32, 21, 23 % на 11, 21, 28 добу експерименту відповідно відносно контрольного показника. Це може вказувати на появу автоантитіл до антигенів власного організму в загальному пулі IgG.

The therapeutic efficacy of 1-[4-(1,1,3,3-tetramethyl butyl) phenoxy]-3-(n-benzyl hexametylenimino)- 2-propanol chloride under in vivo models = Терапевтична ефективність 1-[4-(1,1,3,3-тетраметилбутил)фенокси]-3-(N-бензилгексаметиленіміній)-2- пропанол хлориду на моделях in vivo

Похідні арилаліфатичних аміноспиртів - новий перспективний клас сполук, що проявляють виразну антимікробну активність за умов in vitro. Мета дослідження - встановлення терапевтичної ефективності похідного арилаліфатичних аміноспиртів 1-[4-(1,1,3,3-тетраметилбутил)фенокси]-3- (N-бензилгексаметиленіміній)-2-пропанол хлориду (шифр КВМ-194) на моделі генералізованої інфекції та за місцевих уражень бактеріального генезу. Експериментальну генералізовану інфекцію відтворювали на білих нелінійних мишах з використанням Pseudomonas aeruginosa. Інфікуюча доза складала <$E4~cdot~10 sup 7> КУО/тварину. Під час моделювання місцевого патологічного процесу кролям внутрішньошкірно вводили <$E1~cdot~10 sup 9> КУО Staphylococcus aureus (0,5 мл) з наступною скарифікацією шкіри. Для відтворення кон'юнктивіту в око кролям вносили по 2 краплі 2,5 % розчину аміаку на фоні анестезії 0,5 % розчином проксиметакаїну гідрохлориду. Через 30 хв на кон'юнктиву наносили 0,1 мл культури S. aureus зі щільністю <$E1~cdot~10 sup 9> КУО/мл. Результати проведених досліджень свідчать про те, що у разі генералізованої синьогнійної інфекції найвиразнішу ефективність сполука КВМ-194 проявляє в дозі, що відповідає 0,01 ЛД50. Дослідження впливу сполуки за місцевого застосування показало, що нанесення 0,25 % мазі КВМ-194 сприяло зменшенню гіперемії, прискорило формування абсцесу та його розрив. Повне зникнення ознак запалення в дослідних тварин відмічали на 8-му добу, у тварин контролю - на 16-ту добу. На моделі бактеріального кон'юнктивіту сполука у вигляді 0,1 % розчину також проявила ефективність, спостерігалось зменшення проявів запалення та скорочення терміну перебігу патологічного процесу. Проведені дослідження на тваринах свідчать про необхідність подальших поглиблених досліджень ефективності сполуки на моделях інфекційного процесу in vivo для встановлення широти спектра дії та дозування сполуки КВМ-194.

Інгібітори синтезу білка в клітинах мікроорганізмів. Оксазолідинони : (огляд)

Узагальнено інформацію щодо сучасного стану розробки антибактеріальних засобів, які належать до класу оксазолідинонів. На сьогодні до застосування в медичній практиці дозволено два препарати - Лінезолід (2000 р.) та Тедизоліду фосфат (2014 р.), призначені для лікування пацієнтів з інфекціями, спричиненими грампозитивними коками. На етапі клінічних досліджень знаходяться шість нових оксазолідинонів, що мають деякі переваги порівняно з першими препаратами цього класу. Так, Радезолід та сполука LCB01-0371 характеризуються активністю відносно грамнегативних паличок, Кадазолід виявляє виражену інгібуючу дію відносно Clostridium difficile, а Сутезолід та Посизолід розглядаються як потенційні протитуберкульозні засоби. Для сполуки MRX-I не виявлено переваг щодо спектра антибактеріальної активності, проте результати досліджень свідчать про сприятливий фармакокінетичний профіль та меншу токсичність порівняно з Лінезолідом. Подальший пошук нових оксазолідинонів проводиться переважно з метою виявлення сполук, активних відносно як чутливих, так і полірезистентних штамів мікроорганізмів. Етап доклінічних випробувань сьогодні проходять сім сполук. Наведений огляд літератури характеризує основні напрями розробки нових препаратів антибактеріальної дії на основі представників класу оксазолідинонів та доцільність їх впровадження в клінічну практику.

Індуковані утворенням мітохондріальних пор порушення скоротливої активності міокарда та їхня корекція за допомогою фосфатидилхолінових ліпосом : 2, 2012

В исследованиях на изолированных сердцах морских свинок показано, что образование митохондриальных пор высокой проводимости с помощью антимицина А угнетает сократительную активность миокарда. Фосфатидилхолиновые липосомы не обладают профилактическим действием при данном нарушении, но способны частично восстанавливать сократимость миокарда. Последнее, вероятно, является следствием восстановления структуры плазмалеммы кардиомиоцитов, так как согласно полученным результатам липосомы не оказывают влияние на процессы дыхания в изолированных митохондриях.

Інноваційні лікарські засоби, схвалені FDA протягом 2011 - 2014 років (аналітичний огляд)

Наведено огляд нових препаратів (нових молекулярних субстанцій), схвалених FDA протягом 2011 - 2014 рр. Звернуто увагу на використання FDA програм прискорення розробки та схвалення інноваційних лікарських засобів.

Інтегрований ABC/FMR/VED-аналіз призначення гепатопротекторних лікарських засобів стаціонарним хворим : 2, 2012

Приведены результаты интегрированного ABC/FMR/VED-анализа гепатопротекторов, позволяющего наглядно распределить препараты по стоимости единиц действия с одновременной идентификацией частоты назначения в зависимости от их важности для фармакотерапии. Показано, что матричные проекции результатов анализа являются средствами поддержки принятия решений и служат индикаторами сбалансированности ассортимента лекарственных средств в лечебно-профилактических учреждениях, способствуют его оптимизации.

Інформаційний огляд небезпечних наслідків застосування ламотриджину : 3 : (огляд), 2012

Приведены результаты информационных исследований относительно побочных эффектов, причин и последствий отравлений ламотриджином. Установлено, что в период 2007 - 2010 гг. в различных источниках опубликовано 639 зарегистрированных случаев отравлений данным препаратом, из них 33 - с летальным исходом. Определены причины отравления ламотриджином - во время лечения эпилепсии в терапевтических дозах и при передозировке, что является основанием для разработки методик их аналитической диагностики.

Інформаційний огляд щодо обгрунтування хіміко-токсикологічного дослідження на метформін: (огляд) : 1/2, 2010

Приведены данные информационного обзора литературных источников касательно случаев отравлений метформином. Установлено, что в период с 2002 по июнь 2008 гг. различными источниками зарегистрированы 777 случаев отравлений метформином, из них 78 - с летальным исходом. Установлены следующие причины отравления препаратом: во время лечения сахарного диабета 2 типа в терапевтических дозах, а также при передозировке метформина от 12 500 до 85 000 мг - в случае преднамеренного (суицидального) и ненамеренного применения. Основным следствием отравления препаратом является лактоацидоз. Полученные результаты, постоянно увеличивающееся число больных сахарным диабетом 2 типа и доступность метформина в аптеках обусловливают разработку методов химико-токсикологического исследованиия на метформин.

Історія, підсумки та перспективи роботи відділу прогнозування фармакологічних досліджень : 2, 2012

Отражены основные этапы развития отдела прогнозирования фармакологических исследований и основные направления его научных изысканий, результаты научно-методической, информационно-ресурсной и патентной работы в сфере правовой охраны интеллектуальной собственности. Наряду с этим ведется работа, связанная с коммерциализацией и широким информированием научной общественности о результатах научных исследований сотрудников Института на отечественных и зарубежных форумах. Комплекс работ, выполняемых отделом на протяжении всех лет, подчиняется задачам и тематике научно-исследовательской работы Института. В последние годы приоритетными направлениями научной работы отдела были вопросы прикладной статистики фармакологических исследований, анализ поступления на рынок жизненно необходимых лекарственных средств, разработка алгоритма доклинических исследований в соответствии с принципами GLP.