Морфологія кореневої системи тимчасових зубів. Ч. 4. Форма дна пульпової камери, топографія усть кореневих каналів у перших молярах верхньої щелепи

Мета роботи - дослідити особливості морфології пульпової камери, зокрема форми її дна і топографію усть кореневих каналів перших тимчасових молярів верхньої щелепи. Використано метод фотофіксації зображення дна пульпової камери молярів у різних проекціях та статистичний метод обробки отриманих результатів. Наведено дані стосовно форми дна пульпової камери, кількості кореневих каналів і топографії усть у перших тимчасових молярах верхньої щелепи. Встановлено, що більшість перших молярів верхньої щелепи мали три кореневих канали, а збільшення кількості яких було зумовлене утворенням додаткового дистально-щічного каналу. Висновки: спостережено збільшення кількості кореневих каналів у перших верхніх молярах, пов'язане з утворенням додаткового дистально-щічного каналу. Водночас зі збільшенням кількості кореневих каналів простежувалося зменшення їх діаметра.

Невдачі хірургічного лікування дітей із вродженими незрощеннями губи, піднебіння та способи їх усунення

Мета роботи - проаналізувати помилки і невдачі, що виникають на етапах хірургічного лікування дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння (ВНГП) та пошук способів їх усунення. Узагальнено результати хірургічного лікування 780 дітей із ВНГП, які перебували на лікуванні в клініці на кафедрі хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця з 2005 р. по 2015 р. Використано клінічні, антропометричні та статистичні методи дослідження. Із застосуванням у 275 дітей із ВНГП запропонованого обтуратора, обтуратора-апарата та соски з додатковою ізолюючою поверхнею вдалося запобігти подальшому розширенню дефекту та зміщенню незрощених фрагментів верхньої щелепи у 80 % випадків. У 85 % пацієнтів за допомогою хірургічної корекції мiжщелепної кістки у протрузійному положенні при неефективному ортодонтичному лікуванні оптимізували умови проведення хейлоринопластики та ураностафілопластики. Завдяки запропонованій авторами методиці вторинної вестибулопластики (незалежно від протяжності мілкого присінка) позитивного результату досягли у 71,4 % випадків. Визначено, що зниження рівня тромбоцитів та уповільнення згортання крові є факторами ризику до утворення гіпертрофічних рубців у дітей із ВНГП; впровадили методику профілактики патологічних рубців щелепно-лицевої ділянки. Профілактикою виникнення велофарингеальної недостатності є проведення у післяопераційному періоді ретротранспозиції м'якого піднебіння та вікове збільшення обсягу мезофарингсу. 80 % вторинних дефектів піднебіння усувають за допомогою місцевих тканин із використанням різних слизово-окісних клаптів; 20 % становлять клапті слизової оболонки щоки, верхньої губи; при великих за розмірами дефектах використовують клапті язика. Висновки: ретельна оцінка типу та ширини дефекту, ступеня недорозвинення тканин у дітей із ВНГП, виконання ортодонтичної або хірургічно-ортодонтичної корекції положення незрощених фрагментів верхньої щелепи до втручання на губі та піднебінні, а також застосування щадних хірургічних прийомів дозволяють досягти очікуваного результату хейлоринопластики, ураностафілопластики, а також є профілактикою невдач хірургічного лікування.

Інноваційний метод лікування початкового карієсу у дітей препаратом InnoDent

Мета роботи - оцінити ефективність дії препарату InnoDent, застосованого для відновлення емалі при лікуванні початкового карієсу в дітей. Для вивчення здатності препарату InnoDent стимулювати регенерацію карієсу in vivo (пре-клініка) провели експеримент pH осцилюючої моделі (симулювання інтраоральних кондицій), у якому інкубували екстраговані зуби в слинній рідині та кислотному розчині після нанесення однієї краплі препарату InnoDent та без нанесення. Після цього спектрометричним методом оцінювали демінералізацію та ремінералізацію каріозної ділянки. Застосування препарату у клініці провели у 23 дітей шкільного віку з початковим карієсом на 132-х постійних зубах із несформованими та сформованими коренями, з них у 5-ти випадках спостерігали карієс на стадії плями на верхніх різцях з відламом кута коронки зуба внаслідок травми. З методів діагностики застосували візуальний огляд, зондування, термометрію, метод вітального забарвлювання. Обробку препаратом InnoDent проводили відповідно до інструкції виробника. Огляд дітей відбувався щомісячно протягом перших 3-х місяців. Преклінічні дослідження довели, що одноразова обробка пептидом InnoDent значно підвищила ступінь біомінералізації каріозної ділянки на 5-й день, порівняно з контрольною ділянкою (без пептиду), яка демінералізувалася. У клінічному досліді одержано позитивний результат. При візуальному огляді на поверхнях зубів у 123-х зубах плями не визначалися, колір зубів однорідний, блиск збережений, немає больових відчуттів. Метод вітального забарвлювання не виявив зміни кольору поверхні зубів у ділянці попередніх дефектів. Висновки: інноваційний атравматичний метод лікування карієсу на ранній стадії біоміметичною регенерацією у дітей дозволив досягти не тільки стабілізації патологічного процесу, а й відновлення емалі, причому в короткі терміни. Пропонований ефективний інноваційний метод можна рекомендувати для широкого застосування в клінічній практиці.

Стоматологічна санація порожнини рота під загальним знеболенням: клінічне спостереження

Мета роботи - проаналізувати особливості проведення санації порожнини рота у дітей під загальним знеболенням на прикладі клінічного випадку. Лікування зубів із застосуванням загального знеболення. Проведено санацію порожнини рота дитини з великою інтенсивністю карієсу під загальним знеболенням. Висновки: санація порожнини рота із застосуванням загального знеболення - один з варіантів лікування дітей із нестійким психоемоційним станом при множинному ураженні зубів карієсом.

Розвиток захворювань тканин пародонта у населення України в різні історічні періоди

Мета роботи - вивчити еволюцію виникнення захворювань тканин пародонта, дослідивши анатомічні кісткові препарати та одонтологічні колекції давніх людей. Застосовано власну оригінальну методику дослідження антропологічного матеріалу. Дослідження показало відмінності між змінами пародонта у скелетах із різних історичних періодів. Встановлено посилення від епохи до епохи усіх відомих характеристик захворювань тканин пародонта. Захворювання тканин пародонта виявили серед скелетів дорослих осіб, у дитячих відхилень не спостерігали, а в епоху раннього залізного віку прояви простежували лише у скелетах чоловіків віком від 60 років. В епоху Середньовіччя патологія "помолодшала", ураження спостерігали як серед жіночих, так і чоловічих скелетів віком від 40 років, без генералізованих проявів. Висновки: перші ознаки пародонтопатології на території Лівобережної України виявили лише у I тис. до н.е. як одиничний та локалізований процес, у людей віком близько 60 років. У період Середньовіччя характеристика захворювання не змінювалася, але збільшувалися кількісні показники.

Фотодинамічна інактивація інфекційних агентів зубного нальоту

Мета роботи - визначити та оптимізувати умови для фотодинамічної інактивації патогенної мікрофлори зубного нальоту поєднаною дією лазерного випромінювання синього спектра та розчину етакридину лактату. Матеріал для досліджень відбирали у 90 пацієнтів без супутньої соматичної патології, віком 6 - 7 років. Забір матеріалу проведено з використанням стандартних стоматологічних інструментів. Виконано мікробіологічне дослідження антимікробного впливу фотодинамічної терапії на мікробіоценоз зубного нальоту, порівнюючи дані контролю (контролем слугували суспензії бактерій, які не обробляли сенсибілізатором і не піддавали опроміненню) і досліду (після лазерного опромінення, застосування фотосенсибілізатора та опромінення фотосенсибілізованих клітин). Проведені дослідження показали, що лазерне випромінювання з довжиною хвилі 445 нм не має антибактеріальної дії на мікрофлору зубного нальоту. Встановлено, що збільшення тривалості опромінення не впливає на появу антибактеріального ефекту. В результаті серії досліджень встановлено часові межі (60 с) використання розчину етакридину лактату як фотосенсибілізатора для проведення антимікробної фотодинамічної терапії. Вивчення комбінованого впливу 0,1 % водного розчину етакридину лактату і лазерного випромінювання синього спектра довело виражену антимікробну дію, що проявляється зниженням мікробного числа, було встановлено умови для фотодинамічної інактивації інфекційних агентів зубного нальоту. Зіставляючи дані контролю (початкове число колоній, що виросли) і кількість колоній, що виросли після проведення фотодинамічної терапії, встановлено, що антимікробна дія перебуває у безпосередній залежності від тривалості опромінення. Висновки: під час дослідження була встановлена виражена антимікробна дія поєднаного застосування розчину етакридину лактату та лазерного світла синього спектра на мікрофлору зубного нальоту. Визначено умови для фотодинамічної інактивації інфекційних агентів зубного нальоту: 0,1 % розчин етакридину лактату (тривалість експозиції 60 с) з подальшим опроміненням лазерним світлом з довжиною хвилі 445 нм протягом 120 с.

Поширеність карієсу зубів у дітей із затримкою психічного розвитку

Мета роботи - провести аналіз даних стоматологічної захворюваності у дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР) на підставі даних різних дослідників для їх врахування при розробці схем профілактики основних стоматологічних захворювань у дітей цієї групи. Вивчення фахової літератури щодо поширеності карієсу зубів у дітей із ЗПР. З'ясовано, що ЗПР як синдром зустрічається значно частіше, є поліетіологічним і може супроводжувати ураження центральної нервової системи, епілепсію та епілептичні енцефалопатії, спадкові та хромосомні хвороби, аутистичні розлади, зниження зорової і слухової функцій та ін. За відсутності зворотного розвитку до 6 - 7 років ЗПР переходить в розумову відсталість. Психологічні, поведінкові особливості цих дітей необхідно враховувати при наданні стоматологічної допомоги, навчанні гігієні порожнини рота, плануванні профілактичних програм. Дані численних досліджень щодо поширеності карієсу зубів у дітей із ЗПР, що супроводжується іншою патологією, є суперечливими і потребують подальшого вивчення. Висновки: у дітей із ЗПР уповільнений процес оволодіння знаннями, що знижує розвиток пізнавальної та мовно-розумової діяльності, і як наслідок, позбавляє їх можливості навчитися гігієні порожнини рота за методиками, розробленими для здорових дітей. Необхідне подальше вивчення цього питання з метою покращання стоматологічного статусу, оптимізації методів лікування, організації гігієнічного навчання і вибору засобів гігієни порожнини рота для дітей із ЗПР.

Порівняльне визначення антибактеріальної активності озонованої олії Евгенол

Мета роботи - порівняльне мікробіологічне визначення антибактеріальної дії озонованої та неозонованої олій Евгенол ("ВладMиВа", Росія) на стандартні штами мікроорганізмів та змішану мікрофлору кореневого каналу аеробного типу у пацієнтів із хронічним періодонтитом. Для визначення чутливості мікроорганізмів до матеріалу застосовано модифікацію диско-дифузійного методу. Як тест-мікроорганізми використали референтні штами Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Staphylococcus aureus, Candidaalbicans та змішану мікрофлору кореневих каналів пацієнтів із періодонтитом. Озонована олія Евгенол ("ВладMиВа", Росія) показала вибіркову антибактеріальну активність на аеробну мікрофлору кореневого каналу, а також тривалу дію. Висновки: одержані мікробіологічні результати дозволяють використовувати олію Евгенол при лікуванні хронічного періодонтиту.

Ураженість зубів карієсом у дітей з лейкемією

Мета роботи - вивчення показників карієсу у дітей різних вікових груп, хворих на гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ), а саме на етапах перебігу, лікування та стійкої клініко-гематологічної ремісії основної хвороби для подальшої розробки призначення та профілактичних заходів на різних етапах перебігу захворювання та зниження відсотка карієсу і його ускладнень в період ремісії. Обстежено 120 дітей із ГЛЛ. Контрольну групу становили 240 дітей без соматичної патології. Розподіл на групи проведено за віковими періодами та залежно від клініко-гематологічних етапів основного захворювання. Вивчено показники поширеності та інтенсивності карієсу за індексами кпвз, КПВз. Проведено аналіз складових індексу інтенсивності карієсу постійних зубів (кпвз, КПВз), який оцінено за абсолютною величиною та у відсотковому співвідношенні. Оцінено також показники поширеності та інтенсивності ускладнень карієсу. Статистично обробляли матеріал методом Стьюдента-Фішера. Встановлено, що поширеність карієсу постійних зубів у дітей віком 5 - 6 років, хворих на ГЛЛ, щодо контрольної групи у 12,1 раза вища (p << 0,05), а інтенсивність карієсу постійних зубів вища у 11 разів (p << 0,05) ніж у групі порівняння. У групі дітей віком 7 - 11 років із ГЛЛ, у період змінного прикусу відзначали зростання показників розповсюдженості каріозного процесу та його інтенсивності в постійних зубах майже у 2,2 раза та у 5,3 раза, порівняно з контрольною групою (p << 0,05). Суттєвіші зміни виявили при обстеженні дітей із ГЛЛ віком 7 - 11 років під час стійкої ремісії. На тлі високої інтенсивності карієсу тимчасових зубів зросли й поширеність та інтенсивність ускладнень (p << 0,01). Обстеження дітей віком 12 - 15 років із ГЛЛ показало вірогідне зростання показників поширеності та інтенсивності карієсу, а також його ускладнень у постійних зубах (p << 0,01). Висновки: у дітей, хворих на ГЛЛ, встановлено вірогідну різницю між показниками розповсюдженості та інтенсивності каріозного процесу як у тимчасових, так і в постійних зубах, порівняно з дітьми контрольної групи. Виявлено взаємозв'язок між клінічною стадією перебігу онкогематологічного захворювання, віком дітей та поширеністю і інтенсивністю каріозного процесу. Найвищими були показники під час стійкої ремісії основного захворювання.

Помилки хірургічного лікування анкілозуючих захворювань скронево-нижньощелепного суглоба у дітей

Мета роботи - проаналізувати причини виникнення ускладнень та одержання незадовільних результатів лікування анкілозуючих захворювань скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС) і розробити рекомендації щодо їх профілактики за даними щелепно-лицьового відділення Київської міської дитячої клінічної лікарні N 7 м. Києва за 15 років. Дослідження проведене на підставі аналізу літератури та узагальнення власних результатів лікування дітей з анкілозами і вторинним деформуючим остеоартрозом (ВДОА) СНЩС з 2000 р. по теперішній час. За вказаний період за різними методиками проведено лікування 15-ти дітей з ВДОА та 11-ти дітей з кістковим анкілозом СНЩС. Вибір методики оперативного лікування кісткових анкілозів і ВДОА СНЩС залежав від ступеня порушення функції і патологічних змін у суглобі. Вільне відкривання рота (3,0 - 3,5 см) у ранньому післяопераційному періоді досягнуто у всіх пацієнтів із ВДОА та кістковими анкілозами СНЩС. У пізньому післяопераційному періоді обмеження рухів нижньої щелепи, яке потребувало повторного втручання, виникло у чотирьох дітей - у двох із ВДОА й у двох із кістковим анкілозом СНЩС. Висновки: найчастішими причинами одержання незадовільних результатів лікування анкілозуючих захворювань СНЩС є неправильно вибрані метод і обсяг оперативного втручання, а також технічні помилки його проведення. Лікувальна тактика при анкілозах і ВДОА СНЩС повинна залежати від ступеня функціональних порушень, морфологічних змін у ділянці суглоба і деформації кісток лицьового черепа. Оптимальним вважаємо використання автотканин для інтерпозиційної артропластики і методу компресійно-дистракційного остеосинтезу для усунення мікрогенії у дітей з анкілозами і ВДОА СНЩС.

Морфологія кореневої системи тимчасових зубів. Ч. 5. Форма дна пульпової камери, топографія усть кореневих каналів у других молярах верхньої щелепи

Мета роботи - дослідити особливості морфології пульпової камери, зокрема форми її дна та топографії усть кореневих каналів других тимчасових молярів верхньої щелепи. Використано метод фотофіксації зображення дна пульпової камери молярів у різних проекціях, статистичний метод обробки одержаних результатів. Наведено дані стосовно форми дна пульпової камери, кількості кореневих каналів та топографії їх усть в других тимчасових молярах верхньої щелепи. На підставі проведеного дослідження встановили, що в групі других молярів зуби переважно мали чотири і більше кореневих каналів. У зубах з чотирма каналами додатковим каналом був другий медіально-щічний канал, а при формуванні п'яти кореневих каналів формувалися два додаткових канали: один медіально-щічний та один дистально-щічний канали. Висновки: виявлено тенденцію збільшення кількості кореневих каналів у других верхніх молярах внаслідок утворення додаткового медіально-щічного каналу. Одночасно зі збільшенням кількості каналів спостерігається зменшення їх діаметра.

Експресія мРНК міогеніну та міостатину у м'язах м'якого піднебіння при вроджених його незрощеннях

Мета роботи - оцінити стан м'язів м'якого піднебіння при різних формах його незрощення. Дослідження охоплювало 40 дітей із вродженими незрощеннями твердого та м'якого піднебіння, яких розділили на 4 групи. Групу порівняння становили 8 дітей з травмами на межі твердого та м'якого піднебіння, яким під час первинної хірургічної обробки рани забирали біоптати м'язів м'якого піднебіння. За оцінкою експресії міогеніну визначено, що у дітей з ізольованими незрощеннями піднебіння ці показники були вищими у 4 рази, ніж у дітей із наскрізними формами. Рівень експресії міостатину різнився у 1,3 раза. У групі дітей віком від 8-ми місяців до 2-х років, порівняно з групою дітей віком від 2-х до 4-х років, показник експресії мРНК зазначених генів був вищим майже удвічі, що підтверджує зниження міогенного потенціалу з віком. Висновки: одержані результати доводять необхідність проведення ранніх медико-генетичних втручань для покращання функціональних результатів хірургічного лікування.

Гігієнічні і психологічні аспекти підвищення ефективності лікування запальних захворювань пародонта у молоді

Мета роботи - підвищити ефективність профілактики та лікування запальних захворювань пародонта в осіб молодого віку. Виконано клініко-індексне обстеження 42 пацієнтів віком 19 - 25 років за єдиною схемою клінічних та індексних досліджень, рекомендованих ВООЗ. Розроблений комплекс лікувально-гігієнічних засобів має стабільну протизапальну, капіляропротекторну і десенситайзерну дію. Визначено залежність між мотивацією пацієнтів до якісного виконання гігієнічних заходів та ефективністю лікування запальних захворювань пародонта. Висновки: лікар-стоматолог повинен правильно підібрати комунікативні прийоми для мотивації пацієнтів, що сприяє підвищенню ефективності профілактики та лікування захворювань пародонта.

Шістнадцятирічний досвід застосування міжзубних йоржиків

Профілактика та лікування уражень твердих тканин зубів у регіонах з підвищеним вмістом фтору в питній воді

Мета роботи - вивчити проблеми уражень твердих тканин зубів у дітей 12 років у зоні ендемічного флюорозу до і після проведення лікувально-профілактичних заходів. У дослідженні брало участь 47 дітей 12-річного віку. Дітям основної групи зуби обробляли фотополімером ICON, за показаннями проводили відбілювання або реставрацію, а також додатково призначали розроблений лікувально-профілактичний комплекс. Дітям обох груп проводили санацію порожнини рота та професійну гігієну і призначали гігієнічні засоби для застосування вдома. Розроблено схему профілактики та лікування уражень твердих тканин зубів у дітей, яка передбачає комплексний вплив на організм загалом і обумовлює актуальність проведення лікувально-профілактичних заходів. Висновки: застосування диференційованого підходу до усунення наслідків ураження твердих тканин зубів з різними ступенями флюорозу з впливом на всі ланки патогенезу за допомогою комплексу мінералів, вітамінів, адаптогенів, антитоксикантів і місцевим застосуванням гігієнічних засобів дозволяє нормалізувати біохімічні показники неспецифічної резистентності порожнини рота, запобігти подальшому поглибленню розвитку флюорозу і закріпити одержаний результат лікування.

Вміст про- та антиоксидантних факторів, метаболітів оксиду азоту в крові і тканинах ясен при експериментальному хронічному гастриті та дуоденіті

Мета роботи - вивчення рівня про- та антиоксидантних факторів, метаболітів оксиду азоту в крові і тканинах ясен при експериментальному гастриті та дуоденіті. Модель хронічного гастриту і дуоденіту відтворювали на 9-ти статевонезрілих щурах обох статей лінії Вістар масою 70 - 90 г. Контрольну групу становили 10 щурів. Утворення оксиду азоту в плазмі крові та гомогенату ясен оцінено за сумарним рівнем нітритів і нітратів за допомогою реакції Грісса. Стан оксидантно-антиоксидантного балансу оцінено за рівнем малонового діальдегіду, показників окисної модифікації білків, активності супероксиддисмутази і каталази в плазмі крові та гомогенатах ясен. Виявлено, що рівень стабільних метаболітів оксиду азоту в гомогенатах тканин ясен щурів із гастритом і дуоденітом зменшився майже втричі, порівняно з показником у тварин контрольної групи. Підвищення рівня каталази при одночасному зростанні показників окиснення ліпідів і білків супроводжувалося зниженням активності супероксиддисмутази. Зниження вмісту малонового діальдегіду і показника фрагментації білкових молекул у плазмі крові при одночасному підвищенні рівня каталази і метаболітів оксиду азоту вказує на провідну роль оксиду азоту в антиоксидантному захисті організму при захворюванні. Висновки: збільшення концентрації метаболітів оксиду азоту в плазмі крові на 92,9% при експериментальному хронічному гастриті і дуоденіті викликає зменшення їх вмісту в тканинах ясен на 63,3 %, спричиняє зниження в 2 і 1,5 раза рівня показників окиснення ліпідів і білків у плазмі крові та підвищення на 33,8 і 14,3 % у тканинах ясен при одночасному збільшенні активності каталази на 74,3 %.

Визначення активності карієсу зубів у дітей шкільного віку як основа при плануванні диспансерної роботи дитячого стоматолога

Мета роботи - дослідити інтенсивність карієсу тимчасових та постійних зубів у дітей шкільного віку для розпрацювання нових критеріїв оцінки ступенів активності карієсу. Представлено результати обстеження 1167 дітей м. Львів віком 6 - 16 років. інтенсивність та поширеність карієсу зубів у дітей визначали відповідно до рекомендацій ВООЗ (1989 р.), ступені активності карієсу - за методикою Т. Ф. Виноградової у модифікації Н. і. Смоляр, Н. Л. Чухрай (2012 р.). Описано та розподілено ступені активності карієсу із використанням процентилів. За даними Л. Д. Чучмай (1966 р.), середній показник поширеності карієсу тимчасових та постійних зубів становив 82 %, за дослідженнями авторів - 92 % (р << 0,001). Л. Д. Чучмай виявила зниження карієсу у дітей віком 7 - 12 років з 82 до 75 % (р >> 0,05), за результатами досліджень авторів показник розповсюдженості карієсу у дітей цього віку практично не змінився, не зважаючи на фізіологічну зміну зубів, і становив 92 та 90 % (р >> 0,05). У 15-річних дітей визначили різницю 82 та 95 %. Аналіз інтенсивності ураження зубів карієсом у дітей шкільного віку показав, що середні показники інтенсивності карієсу також змінилися, порівняно з даними за 1980 - 1990 рр. (Безвушко Е. В., Чухрай Н. Л.; 2006 р.). Висновки: I ступінь активності карієсу виявили у 34,13 % обстежених, II ступінь активності - у 36,50 %, III ступінь активності - у 19,25 % і лише 10,12 % дітей мали інтактні тверді тканини зубів.

Захворюваність на карієс зубів у дітей раннього віку та її взаємозв'язок з різними факторами ризику

Мета роботи - оцінити поширеність та інтенсивність карієсу зубів, а також фактори ризику його розвитку у дітей віком до 36 місяців, які пройшли профілактичний огляд у дитячих поліклініках м. Мінськ (Білорусь). Після підписання інформованої згоди батьки відповідали на запитання розробленої анкети для оцінки факторів ризику виникнення карієсу щодо соціально-економічного статусу сім'ї, навичок гігієни порожнини рота і харчування. Стоматологічне обстеження 800 дітей, що охоплювало оцінку наявності каріозних уражень і гігієнічний статус, проводив один дослідник. Статистичний аналіз даних виконували у програмі Statistica 8.0 з розрахунком U-критерію Манна-Уїтні, тесту <$E chi sup 2>, коефіцієнта кореляції Спірмена. Середній вік дітей становив 14,7 місяців. Поширеність карієсу зубів, беручи до уваги початкові каріозні ураження, становила 32,8 %, а середнє значення індексу інтенсивності карієсу - 1,7. Найчастіше уражені карієсом були різці верхньої щелепи. Висновки: статистично значимі асоціації встановили між поширеністю карієсу і нічним пляшечковим та грудним вигодовуванням, вживанням продуктів і напоїв із вмістом цукру, частотою нічних годувань і станом гігієни порожнини рота.

Морфологія кореневої системи тимчасових зубів. Ч. 2. Моляри нижньої щелепи

Мета роботи - дослідити особливості морфології кореневої системи тимчасових молярів нижньої щелепи. Використано метод фотофіксації знімків зубів у різних проекціях, рентгенологічний метод (знімки зубів дітей різного віку) та статистичний метод обробки одержаних результатів. Одержали дані про форму коренів тимчасових молярів нижньої щелепи, дивергенцію, тип резорбції. Встановлено, що у перших молярах нижньої щелепи на різних етапах розвитку домінував медіальний корінь. Дивергенція медіального та дистального коренів була незначною та майже однаковою в обох коренях. Більшість перших молярів мали типовий згин апікальної частини медіального кореня у дистальному напрямку. У групі других молярів нижньої щелепи за довжиною також домінував медіальний корінь. Кут відхилення дистального кореня значно перевищував дивергенцію медіального кореня. Висновки: виявлено тенденцію впливу локалізації зародка постійного зуба на більш виражену резорбцію дистального кореня тимчасового зуба; формування певних типів резорбції у медіальних і дистальних коренях молярів нижньої щелепи.

Корекція поведінки дитини на стоматологічному прийомі

Мета роботи - узагальнити рекомендації щодо способів впливу на психологічний стан дитини під час стоматологічних втручань для покращання якості лікування та зменшення стресу. Аналіз достовірних літературних джерел і власного досвіду корекції поведінки 1360 дітей віком 3 - 9 років, які звернулися у клініку дитячої стоматології у 2010 - 2014 рр., та налагодження співпраці з ними. Описано причини виникнення стоматогенного стресу у дітей та способи його запобігання, методики психологічної підготовки дитини до стоматологічного лікування, фактори, які слід при цьому враховувати, основні положення формування поведінки дитини у стоматолога. Висновки: знання та розуміння лікарем основ психофізіологічних процесів у дітей різного віку дозволяє суттєво впливати на ставлення дитини до лікарських втручань, що підвищує ефективність стоматологічного лікування.