Висвітлено нову наукову парадигму в лінгвістиці. Проаналізовано французькі запозичення у словниковому складі української мови найдавнішої доби. Описано особливості функціонування кондиціоналу в рукописі XVIII ст. Й. Брадатого. Проведено типологічне зіставлення трансономастичних переосмислень ойконімів. Розглянуто питання про синонімію в українській термінології дизайну. Розкрито значення соціокультурної компетенції як окремого компонента у вивченні польської мови.

Освещена новая научная парадигма в лингвистике. Проанализированы французские заимствования в словарном составе украинского языка древнейшей эпохи. Описаны особенности функционирования кондиционала в рукописи XVIII ст. И. Брадатого. Проведено типологическое сопоставление трансономастических переосмыслений ойконимов. Рассмотрен вопрос о синонимии в украинской терминологии дизайна. Раскрыто значение социокультурной компетенции как отдельного компонента в изучении польского языка.

Головний редактор:

Освещены социолингвистический аспект семиотики рекламного текста, источники формирования современного русского компьютерного сленга. Проанализирована роль смысловых полей в определении сообщений. Раскрыта гендерная специфика коррелятов невербальных компонентов коммуникации, выражающих эмоции человека. Изучены особенности построения русских учебных терминологических словарей рецептивного типа. Рассмотрены фразеологизмы с зоокомпонентами как отражение национальной культуры и менталитета.

Головний редактор:

Проанализированы последствия глобализационного процесса для языковой сферы, заключающиеся в доминировании глобального языка, а также в дифференциации сфер использования других языков. Изучена специфика речевой деятельности языковой личности в контексте гендерной дифференциации и направленности мышления. Освещены способы речевой номинации в антропогенном измерении, перевода современных эпонимов в русском публицистическом тексте на польский язык, онимообразования прозвищ в русских говорах Одесского региона. Обусловлены механизмы речевого употребления русских антропонимов в зависимости от сложившихся межличностных отношений в обществе. Изложены лингвострановедческий и ценностный подходы к изучению языка и культуры с помощью паремий как средств активизации и языковых способов выражения концептов национальной культуры.

Головний редактор:

Компоненты ономасиологического ряда, выражающего языковой смысл "Цель"

В основе грамматических категорий лежат языковые смыслы - самые общие понятия языковой картины мира. Они делятся на категории, реализованные ономасиологическими средствами разных уровней, которые образуют ономасиологический ряд из расчленённых и нерасчленённых языковых единиц. Языковая категория "цель" представлена следующими ономасиологическими средствами выражения: словом, предложно-падежной формой, лексией, фразовым номинантом, которые образуют ономасиологические ряды. При выражении синтетическим (нерасчленённым) способом языковой смысл "цель" передаётся местоимением, наречием, деепричастием, инфинитивом, падежной формой имени существительного. Аналитическим способом языковой смысл "цель" может быть выражен при помощи предложно-падежных форм; лексий, эквивалентных слову; словосочетаний, эквивалентных слову; свободных словосочетаний; фразовых номинантов. Проведённый анализ показывает, что компонентами ономасиологического ряда, выражающего языковой смысл "цель", могут быть при синтетическом выражении - слово (наречие, инфинитив, местоимение); при аналитическом выражении - предложно-падежная форма; лексия; свободные и связанные словосочетания; фразовый номинант. В дальнейшем предстоит выяснить взаимосвязи между компонентами и их ономасиологическую структуру.

Семантические инноваты с процессуальным значением в русском и болгарском языках

На материале русского и болгарского языков проанализированы семантические инноваты с процессуальным значением, развивающиеся на основе метафоризации. В обоих языках выявляются новые значения, возникшие по метафорической модели "действие - действие". Рассмотрена их активность в тематической области "Политика, общество, социальные отношения". Прослеживаются совпадения в развитии вторичных значений в составе лексических единиц в русском и болгарском языках с эквивалентными прямыми значениями, а также случаи безэквивалентных семантических процессов в указанной группе инноватов. Установлено, что процессы развития тождественных и близких вторичных значений в обоих языках протекают более интенсивно, чем процессы независимого развития вторичных значений в каждом из языков.

Українська ділова мова для іноземців: вивчення будівельної термінології

Зазначено, що українська мова для іноземних студентів - не тільки навчальний предмет, але й засіб розвитку особистості, можливість досягнення професійної компетенції. Стверджено, що іншомовна комунікативна компетентність формується у процесі мовленнєвого спілкування іноземною мовою. Відповідно до цього, у процесі навчання української мови для іноземних студентів необхідно створювати умови для спілкування. Зазначено, що для успішного використання української мови в усному діловому спілкуванні іноземці повинні оволодіти такими видами мовленнєвої діяльності, як аудіювання, говоріння та читання. Вказано, що при вивченні української мови з метою професійного спілкування майбутнім фахівцям необхідно приділяти особливу увагу термінології. Надано різні підходи до визначення поняття "термін". Запропоновано заняття з української мови, присвячене вивченню будівельної термінології. Надано текст, що містить будівельну термінологію, а також комплекс передтекстових і післятекстових вправ. Висловлюється думка, що заняття, спрямовані на оволодіння іноземними студентами особливостями української мови, мають бути практично орієнтованими, пов'язаними з вивченням термінологічної складової. Отже, у зв'язку з цим виникає необхідність розробки принципів комплексного навчання на основі поєднання різних методів і форм проведення занять.

Аргонимы как компоненты рекламных текстов фармацевтических препаратов

Рассмотрено функционирование эргонимов в рекламных текстах фармацевтических препаратов. Цель работы - анализ функционирования эргонимов в таких текстах. Поставленные задачи: определение специфики функционирования эргонимов в рекламных текстах фармацевтических препаратов и функционально обусловленная классификация таких эргонимов. Исследование выявило схожие черты в рекламных текстах на материале украинского, болгарского и русского языков. Представлена краткая характеристика эргонимов в разные исторические периоды. Представлена характеристика этих единиц. Определена роль собственных имён в рекламных текстах фармацевтических препаратов. Доказано, что эргонимы являются дополнительным источником выразительности, способствуют раскрытию идеи рекламного текста. Создана функционально обусловленная классификация эргонимов, используемых в рекламных текстах фармацевтических препаратов: названия медицинских и научных учреждений, названия государственных и международных организаций, занимающихся вопросами здравоохранения, названия фармацевтических компаний. Выделены номинативная, информационно-рекламная, суггестивная и культурно-символическая функции данных эргонимов.

Функционирование русской антропонимной формулы в романе М. Ю. Лермонтова "Герой нашего времени"

Тексты М. Ю. Лермонтова дают богатый материал для изучения антропонимных норм в период становления современного русского литературного языка в 30-е годы 19 века. Одной из главных "скреп" художественного текста являются номинации персонажей. Именования героев проходят через весь текст, включаются в структуру авторской речи, в многочисленные диалоги между разными персонажами. Исследовано функционирование антропонимных номинаций в прозаических текстах М. Ю. Лермонтова, в частности, в романе "Герой нашего времени". Показана вариативность русской антропонимной формулы в различных коммуникативных актах и ситуациях общения. В структуре авторской речи наиболее частотной номинацией героев в текстах Лермонтова оказывается фамилия. В диалогах героев частотно использование характерной для русской коммуникации и этикета формулы "имя+отчество". При именовании женщин проявляются гендерные особенности. Женщины чаще всего названы одним именем с детерминантом или без него, например: княжна Мери, Бэла. Прослежена зависимость номинации героев от литературного метода. В романтических произведениях М. Ю. Лермонтова имена персонажей не варьируются, а в реалистических текстах они изменяются, отражая антропонимную норму и особенности русской культуры коммуникации.

Топонимы в произведениях А. С. Пушкина разных стилей о воспитании под предводительством Е. Пугачева

Сравнен состав, функционирование, роль топонимов в "Истории Пугачёва" и "Капитанской дочке", объединённых темой, но различающихся способом осмысления и презентации действительности. Представлено соотношение качественного и количественного состава топонимов в анализируемых произведениях. Определено, что в научно-историческом произведении используются только реальные топонимы, а в романе употребляются как реальные географические названия (избирательно), так и вымышленные. Установлено, что отбор топонимов в исследуемых произведениях обусловлен как темой, так и способом осмысления и презентации действительности. В "Истории Пугачёва" представлена не только история Крестьянской войны под предводительством Е. Пугачёва, но также её предыстория и постистория, а в центре "Капитанской дочки" - судьбы людей, а соответственно - топонимов меньше, но шире спектр их характеристик. Показано, что в художественном произведении топонимы сочетаются с разнообразными определениями, объединяются в текстовые группы, и это расширяет их функционально- эстетический потенциал. В исследуемых произведениях выявлена многоаспектная характеризация топонимов: научно-географическая, лингвистическая информация о топонимах, эмоциональные атрибутивные характеристики описываемых пространств. Материал показывает, что жанрово-стилистическая принадлежность произведений отражается на количестве и качестве используемых топонимов, а также на их функционировании. Доказано, что главное назначение топонимов в "Истории Пугачёва" заключается в том, чтобы достоверно передать историческое прошлое России, показать масштаб военных действий. А в "Капитанской дочке" топонимы не не только служат средством обозначения и указания на отдельные отрезки пространства, но и объединяются в своеобразные текстовые группы, являясь средством сюжетообразования и выразителями идейно-художественных и эстетических представлений автора.

Характеристика продуктивності й регулярності словотвірних типів і підтипів, дериватів в українських діалектах у порівнянні з літературною мовою

Діалектна лексика українських говорів Одещини аналізується з точки зору її словотвірних особливостей: розглянуто способи творення діалектизмів, специфіка використання словотвірних формантів, продуктивність і регулярність словотвірних типів і словотвірних підтипів. В українських діалектах Одещини найбільша кількість дериватів словотвірного типу віддієслівних іменників із суфіксом - к(а) і загальним словотвірним значенням предметність, яка знаходиться в певному відношенні до дії, названої мотивуючим словом входить до словотвірного підтипу із частковим словотвірним значенням предмет, за допомогою якого виконується дія, названа мотивуючим словом, але відсутній словотвірний підтип із частковим словотвірним значенням особа - виконавець дії, названої мотивуючим словом, хоч у літературній мові цей підтип є досить продуктивним і регулярним.

До питання історії появи у лінгвістиці термінів гендер, маскулінність, фемінність

Проаналізовано історію появи та функціонування у лінгвістиці міждисциплінарних термінів: гендер, маскулінність/фемінність. Увагу приділено розумінню цих понять у радянські часи, адже поняття "гендер" неможливо відокремити від політичних і культурних перетинів. Те, що зазвичай вважається природним, найчастіше буває культурно породженим. Кожній статі у тій чи іншій культурі приписують низку обов'язкових норм і оцінок, що регламентують гендерну поведінку. Більш того, для кожного періоду історії будь-якого суспільства є властивим певний канон маскулінності / фемінності. Радянський період вирізнявся чіткою гендерною політикою, яка була направлена на нав'язування канону "працюючої матері", і яка втілювалась у життя завдяки періодичним виданням для жінок, адже "жіноча преса" була невід'ємною частиною радянської жінки, активного учасника будівництва світлого майбутнього - комунізму.

Семантика та стилістичні функції епітетів лексико-семантичного поля "Місто" в художній прозі письменників-постмодерністів

Опрацьовано семантику та стилістичні функції епітетів лексико-семантичного поля "місто" в художній прозі письменників-постмодерністів. Описано погляди науковців на природу епітета. Епітет розглянуто як слово, конструкцію, що образно описує предмет, підкреслює особливість певного явища чи поняття. Виокремлено п'ять тематичних груп епітетів на позначення міста у творах постмодерністів: групу експресивних епітетів, групу позиційних епітетів, групу візуальних епітетів, групу епітетів приналежності та групу темпоральних епітетів. Здійснено кількісний аналіз використання епітетів різних тематичних груп. Простежено специфіку використання епітетів-прикладок. З'ясовано стилістичні функції епітетів лексико-семантичного поля "місто". Окреслено функцію детального опису, індивідуалізації, психологізації, інтимізації авторських почуттів, функцію створення іронічного ефекту та прагматичну функцію.

Взаємодія аспектуальності та становості в різноманітних дискурсах

Мета роботи - аналіз взаємодії функціональних одиниць граматики (функціонально- семантичних полів (ФСП), функціонально-семантичних категорій (ФСК) у широкому розумінні, на поняттєвому рівні на матеріалі взаємодії ФСК становості й категорій аспектуальності термінативи/інтермінативи. Предмет дослідження - аналіз загальної взаємодії одиниць ФСП і ФСК. Об'єкт дослідження є взаємодія категорій термінативів/інтермінативів і категорій становості. Дослідження фактичного матеріалу здійснено на грунті сучасної української літератури.

Семантичні характеристики аксіономенів із середнім ступенем полісемії як ціннісно-зумовлених складників сучасної англійської етнолінгвокультури

Досліджено лексичну семантику аксіономенів сучасної англійської етнолінгвокультури, які кваліфікуються як ціннісно-обумовлені реєстрові одиниці лексикографічних джерел тлумачного характеру. Процедура ступінчастої ідентифікації як засіб виявлення вербальних маніфестаторів семантичних компонентів значень полягає в послідовному зведенні слів на позначення цінностей через типові ідентифікатори до аксіономенів з максимально узагальненим характером. Проведено комплексний аналіз співвідношення аксіономенів групи із середнім ступенем полісемії показав, що кожну лексичну одиницю характеризує, з одного боку, самостійність, а з іншого - певна когерентність з іншими словами. У межах семантичного простору системи цінностей формуються взаємопов'язані групи. Незважаючи на те, що кожне з проаналізованих слів має індивідуальний набір лексичних значень, вони семантично перетинаються з іншими аксіономенами, розкриваючи якісні характеристики об'єктивної реальності, стосунків людей у суспільстві, нормативних категорій і духовних сутностей.

Оператори-вимірники тематичної групи "Рухомі вмістища" із семантикою мультипліцитності у сучасному українському поетичному мовленні

Проаналізовано особливості функціонування в сучасному українському поетичному дискурсі (як віршованому, так і прозовому) однієї із численних груп конституентів, що, зазнаючи метафоризації на рівні синтагматики, набувають можливості передавати секундарне значення мультипліцитності, тобто стають операторами функції неозначено великої кількості (НВК). Цю ділянку функціонально-сeмантичного поля неозначено великої кількості (ФСП НВК), що грунтується на мовному образі великого, утворюють засоби вторинної номінації із примарним значенням "рухомі вмістища". Зазвичай значення НВК вони реалізують на рівні нерозкладних кількісно-іменних сполук N1N2 (метафоричних квантитативно-генітивних бінарм). Означеною проблематикою, тобто вивченням різних ділянок ФСП НВК, займається ціла низка вчених. У статті зазначено, що на матеріалі української, російської, англійської мов метафоричні квантитативно-номінативні сполуки N1N2 із значенням оцінки НВК опрацювали В. М. Вовк, С. О. Швачко, на матеріалі російської та німецької мов - Л. Г. Акуленко, на матеріалі українського художнього мовлення започатковане дослідження різноструктурних засобів вираження поняттєвої категорії НВК О. М. Бонецькою, К. Г. Городенською, А. П. Загнітком, З. О. Митяй, О. Ю. Семененко та ін.

Семантична гетерогенність тексту та її кодові актуалізатори (на матеріалі повісті Т. Прохаська "Довкола озера")

Мета роботи - з'ясувати сутність семантичної гетерогенності тексту, та встановити характер залежності між семантичною неоднорідністю тексту та кодами, що в ньому функціонують. Відповідно до цього об'єктом дослідження обрано семіотичні коди як маркери семантичної гетерогенності тексту повісті Т. Прохаська "Довкола озера", а предметом - засоби їх номінації. Окреслена мета та складність предмета наукової уваги зумовили необхідність у застосуванні як загальнонаукових (описового, аналітичного, узагальнення, кількісного), так і спеціальних (контекстуально-інтерпретаційного) методів. Результати роботи одержано на основі змістових експлікацій і кількісних показників. Установлено актуальні коди, що забезпечують семантичну неоднорідність тексту повісті Т. Прохаська "Довкола озера", визначено особливості номінації герменевтичних і символічних кодів із урахуванням усталених і специфічних смислів, виражених ними, здійснено лексико-семантичну характеристику узуальних та оказіональних номінацій цих кодів.

Лингвосемиотические маркеры диалогов кинофильма Оксаны Байрак "Аврора"

Цель работы - освещение проблемы лингвосемиотического анализа кинодиалогов фильма О. Байрак "Аврора". В связи с тем, что в современной лингвистике интерес ученых к кинодискурсу только начинает зарождаться, автор делает попытку решить некоторые практические задачи в этой области. В частности, осуществлен краткий обзор научной литературы, освещающей феномен понятия "кинодиалог", дана авторская дефиниция этого понятия. Объектом исследования является текст кинофильма "Аврора" украинского режиссера О. Байрак. Фильмы украинского производства до этого не подвергались подобным научным интерпретациям. Предмет изучения - лингвосемиотическая специфика кинодиалогов указанной киноленты. Для достижения поставленной цели и с учетом особенностей предмета исследования привлечены следующие научные методы: описание, анализ, наблюдение, обобщение, количественный, контекстуально-интерпретационный и др. В результате анализа более 280 реплик, прозвучавших в кинофильме, определены лингвистические и семиотические маркеры устно-вербальных и письменно-вербальных диалогов, выделены диегетические и недиегетические элементы. Сделаны выводы, что в данной киноленте основную семиотическую нагрузку выполняют устно-вербальные диалоги, которые характеризуются разнообразной знаковой структурой и функциями.

Паравербальные средства выражения положительной оценки в англоязычном кинодискурсе

Цель работы - анализ невербальных средств интенсификации положительной оценки в речевом акте одобрения. Объект анализа - англоязычный кинодискурс. Исследованы невербальные средства выражения положительной оценки. Выявлены закономерности: кинетические средства, используемые актерами при выражении одобрения, зависят от степени его искренности и экспрессивности, предопределенной сюжетом, образом персонажа и требованиями режиссера. Сделаны выводы, что паравербальные средства позволяют дифференцировать искренние высказывания одобрения, характеризующиеся высокой степенью эмоциональности, но разной степенью экспрессивности; неискренние высказывания одобрения, посредством которых говорящий пытается скрыть испуг, подбодрить или успокоить собеседника; иронические высказывания одобрения; формальные, ритуальные высказывания одобрения. Исследование также показало, что одобрение может коммуникативно проявляться исключительно посредством невербалики, вне вербального компонента.

"Вы меня неправильно поняли": импликация и интерференция как смыслообразующие операции в процессе общения

Основой любой речевой интеракции является не только генерация высказываний, но и адекватное восприятие слушателем того, что сообщает говорящий. Степень эффективности речевой коммуникации в значительной степени определяется тем, насколько адекватно адресат интерпретирует сообщение адресанта в процессе диалогизирования. Рассмотрена проблема адекватного восприятия сообщения, которое передается собеседником. Актуальность проведенного исследования объясняется отсутствием единой теоретической концепции относительно способов декодирования смысла высказывания, а также практической необходимостью повысить эффективность речевого общения. Исследованы англоязычный художественный диалог, вербальные и невербальные средства, имеющие непрямое влияние на содержание сообщения. Цель работы - выяснение конкретных языковых и внеязыковых факторов, детерминирующих личностное восприятие сообщения. В ходе работы применены такие методы как лингвистическое наблюдение и описание, контекстуальный и коммуникативный подходы, квантитативно-квалитативный анализ. Поскольку во многих случаях значительная часть интендированного сообщения остается не выраженной и нуждается в ментальном воспроизводстве слушателем, проанализирована логическая операция импликации. Сделан вывод, что фоновые знания как внеязыковая интерференция играют доминирующую роль в выведении импликатур и декодировании содержания высказывания на уровне личной интерпретации сообщения.

Судова промова: експлікаційний наратив чи прихований діалог?

Мета роботи - опис результатів вивчення монологічних і діалогічних особливостей американських судових промов, що сприяють мовленнєвій взаємодії між учасниками судового засідання. Досліджено тексти англомовних судових промов; функціонально-смислові особливості текстової організації сучасних американських судових промов. Розглянуто стильову приналежність судової промови; зроблено уточнення щодо поняття "судова промова" з огляду її функціонально-смислових особливостей; з'ясовано напрямки дії мовленнєвого впливу між учасниками судового засідання; визначено комунікативно-функціональну структуру судової промови. У висновках встановлено, що судова промова характеризується високим рівнем організованості та контрольованими мовленнєвими подіями, які регулюють соціальні відношення у межах судового засідання. Оскільки кількість ролей і функції учасників судової дискусії чітко визначені на законодавчому рівні, то між головними учасниками судового засідання, якими виступають як професіонали (суддя, прокурор і адвокат), так і прості громадяни (присяжні), відбувається комунікація компетивного характеру, одним із проявів якої є ораторський виступ захисника.