A diachronical outlook on the English gothic novel: morphological & lexical dimensions = Морфолого-лексичні особливості англійського готичного роману: діахронічний аналіз

Мета роботи - дослідження особливостей англійського готичного роману, зокрема історії та еволюційних змін в авторському наративі і художньому діалозі цього жанру в XVIII - XXI ст. Вивчено авторський монолог і художній діалог у процесі розвитку, починаючи з другої половини XVIII ст. до наших днів; еволюційні зміни морфологічної та синтаксичної організації авторського монологу та художнього діалогу в готичних романах. Встановлено відмінності в морфологічній і синтаксичній структурі англійського готичного роману в діахронії. Визначено, що домінуючі літературні традиції розглянутих епох не впливають на загальну структуру тексту готичного роману. Цей факт свідчить про те, що жанр готичного роману є консервативним і характерним незалежно від часу творення тексту. Щодо лексичної структури, варто відзначити, що на початку розвитку жанру в готичних романах було набагато більше високої лексики. Втім, архаїзми та історизми також можуть бути включені в сучасний текст для створення характерної атмосфери готики. Складносурядні, складнопідрядні та ускладнені прості речення наявні найчастіше в готичних романах як у XVIII, так і у XXI ст. Відбувається повільний процес спрощення структури, що є однією з особливостей жанру. Отже, готика покликана задовольняти високим естетичним критеріям. Діалектичну єдність форми та змісту відрізняє вишуканість і безпрецедентність.

Ad fontes: формування естетичної платформи у творчості М. Зерова і М. Рильського

Мета роботи - проаналізувати специфіку рецепції античних мотивів та образів у літературній спадщині українських неокласиків початку ХХ ст., зокрема М. Зерова і М. Рильського. Творчість представників неоклассики розглянуто в культурологічному та літературознавчому аспектах. Розглянуто трансформацію античних символів як механізми "пам'яті культури" та семіотичні конденсатори в синхронії тексту. Доведено, що незважаючи на спільне для неокласиків тяжіння до калокагатії як естетичного ідеалу античної культури, яка передбачала гармонію почуттів раціональної сфери, тілесного та духовного начал, високої культури мислення та дисципліни поетичного мовлення, естетична платформа не зводиться до принципів "чистого класицизму", трактування класичних форм і принципів як універсальних і незмінних норм. Зроблено иисновки, що представники доби "розстріляного відродження" залишили неоціненну спадщину. Творчість неокласиків є результатом взаємодії традицій і новацій, національних тенденцій із запозиченим і трансформованим досвідом рецепції античного тексту у світовій літературі. М. Зеров і М. Рильський розвинули українську поетичну традицію, збагатили українську поезію надбаннями античної літератури.

American stereotypes of women from perspective of Lotman's semiotics of culture = Американські стереотипи жінок з точки зору семіотики культури Ю. М. Лотмана

Мета роботи - визначення семіотичної природи культурних стереотипів жінок з точки зору концепції семіотики культури Ю. М. Лотмана та опис знакових характеристик стереотипів жінок. Досліджено мовні засоби, які реалізують стереотипи в американському дискурсі; культурні особливості стереотипів жінок початку 20-го ст. Методологічно дослідження базується на історичному підході до вивчення дискурсу. Якісний контент-аналіз дискурсу застосовано з метою виявлення знакових характеристик стереотипів жінок. Результати роботи - встановлення семіотичної природи культурних стереотипів жінок; визначення стереотипних образів американського дискурсу відповідно до лотманової класифікації стереотипних образів жінок; дескрипція моральних і фізичних характеристик, які приписувались суспільством певним категоріям жінок; виявлення історичних і культурних особливостей стереотипів американської культури на початку 20-го ст.

Discourse interpretation in contemporary linguistic paradigm = Інтерпретація дискурсу в сучасній лінгвістичній парадигмі

Розглянуто проблему інтерпретації дискурсу в сучасній лінгвістичній парадигмі. Мета роботи - дослідження дискурсу як мовленнєвого та ментального феномену в невідривному зв'язку з комунікативним і перекладацьким аспектами. Предмет дослідження - іманентні характеристики дискурсу як мовленнєвого та ментального феномену. За допомогою методів прикладної лінгвістики й аналізу тексту здійснено всебічне вивчення дискурсу в комунікативному аспекті як складного мовленнєвого утворення надтекстового рівня. За результатами дослідження виявлено типологічні особливості кожного окремого виду інституціонального дискурсу. Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що підтверджено екзистенціальну природу дискурсу.

Grammatical status of pronouns in Modern English = Граматичний статус займенника в сучасній англійській мові

Об'єкт дослідження складають точки зору лінгвістів стосовно граматичного статусу займенників у сучасній англійській мові. Предмет наукової розвідки є когнітивні характеристики займенників у сучасній англійській мові та можливості їх репрезентації у класифікаціях займенників. Мета роботи - зводиться до визначення адекватних критеріїв щодо виділення займенників у частиномовні групи слів. Методологічне дослідження базується на законах пізнання, на таких психологічних категоріях як концептуальна категорія, архетип. Результати роботи пропонують принципи класифікації займенників у сучасній англійській мові. Вони можуть бути застосовані при викладанні англійської мови як іноземної, а також при проведенні фундаментальних когнітивних досліджень частин мови в англістиці. Висновки: зводяться до наступних положень: теорія прототипів може бути ефективною при розподілі такої різноманітної групи слів як займенник на класи згідно із концептуальними категоріями, які вони віддзеркалюють. Ця теорія також може допомогти пояснити випадки гіпостасиса у підкласах займенників; займенники можуть бути об'єднані в одну групу слів на підставі загальної вказівної функції: вони вказують на певне явище об'єктивної дійсності без його ідентифікації, співвідносяться із різними концептуальними категоріями (субстанція, володіння, локативність, темпоральність, кваліфікативність та квантитівність), що й зумовлює відмінність їх формальних ознак.

Herausbildung der germanischen Zahlworter aus dem Proto-Indoeuropaischen = Виокремлення германських числівників з індоєвропейської прамови

The purpose of this article is to identify and describe the most probable forms of numerals in the Indo-European language. In our research, we rely, in addition to the research results of our predecessors, on the linguistic changes the language has gone through during the transition from Proto-Indo-European to Germanic. The objects of our research are forms of the numerals taken from the written artifacts in such languages as Old Icelandic, Old Frisian, Gothic, Old High German, Old English and Old Saxon. Subjects of the study are numerals from "1" to "10" as well as some of their word forms. As a result, may be considered a list of numerals and their forms as they could be present in the Indo-European language. Numerals are essential analysis material for such language origin researches as Anatolian Hypothesis of Renfrew and Cunliffe, Armenian Hypothesis of Gamkrelidze and Ivanov, Tumulus Hypothesis of Gimbutas and Balkan Hypothesis of Devoto. It is also claimed that although numerals represent a small group of words, they offer a variety of forms that represent reliable comparison material.

Speaking like a good guy: speech carnivalisation algorithm = Говорити як "хороший хлопець": алгоритм мовленнєвої карнавалізації

Проаналізовано проблему портретизації позитивного і негативного персонажів за допомогою їх мовленнєвої самопрезентації в оригінальних романах у жанрі американського вестерну. Мета роботи - встановлення синтаксичного коду позитивної особистості у вестерні, як він представлений у мовленнєвій партії хорошого ковбоя. Залучено новітні методи когнітивної лінгвістики та текстового аналізу разом із традиційними синтаксичними теоріями та доводить, що стереотипнее зіткнення добра і зла, зумовлене жанром, відбивається вже на рівні синтаксичної карнавалізації художнього діалогу у мовленнєвих партіях хорошого та поганого ковбоїв. Останні віддзеркалюють авторське бачення національних морально-етичних концептів добра і зла, у той час як головні герої певним чином об'єктивують дані концепти на рівні їхньої мовленнєвої репрезентації в романі. Результати проведеної лінгвістичної розвідки уможливили побудову синтаксичних алгоритмів мовлення хорошого та поганого ковбоїв, які роблять їх образи легкими для впізнання читачами та маніфестують глибинні когнітивні асоціації між мовленнєвими структурами мовця та його/її оцінкою оточенням у плані уналежнення до носіїв позитивних або негативних моральних принципів.

The English compliment: communicative strategies and tactics = Англійський комплімент: комунікативні стратегії й тактики

У фокусі запропонованого дослідження знаходиться вивчення компліменту як особливої мовленнєвої тактики в розмові, що вживається з метою оптимізації процесу діалогізації. Мета роботи - визначення функціональної ролі компліменту як особливої мовленнєвої тактики у процесі комунікації та встановленні закономірностей відносної частотності вживання компліментів в аспекті психологічного та мовленнєвого впливу на слухача. Предмет вивчення - кореляції відносної частотності вживання компліменту як мовленнєвої тактики в межах різних комунікативних стратегій. Результат дослідження - визначення статусу комунікативних стратегій, їх диференціація відповідно до норм мовленнєвого етикету і принципів ввічливості. Надано нову оригінальну дефініцію компліменту як інструменту можливого ментального й мовленнєвого впливу на співрозмовника, визначено роль компліменту у виокремлених мовленнєвих стратегіях. Корпус обробленого фактичного матеріалу складає 6500 мовленнєвих зразків, відібраних унаслідок проведення суцільної вибірки з художнього діалогу оригінального англійського роману. Висновок: комплімент як універсальна тактика спілкування у процесі діалогізації служить оптимізації комунікації загалом і сприяє реалізації комунікативної мети мовця.

"Yes" and "No": epistemic modality or memory of meaning? = "Yes" та "No": епістемічна модальність чи смислова пам'ять?

У фокусі запропонованого дослідження знаходяться висловлювання, що виражають суб'єктивну оцінку в процесі комунікації, маючи або не маючи при цьому структури предикації в її традиційному розумінні як підметово-присудкового нексуса. Введено для визначення статусу вказаного типу реплік термін "істинно-оцінні висловлювання" і проаналізовано їх роль у процесі мовленнєвої взаємодії комунікантів, приділяючи особливу увагу висловлюванням, позбавленим безпосередньо вираженої в них структури предикації. Підрозділяючи корпус істинно-оцінних висловлювань на три класи, два з яких є полярними за оцінкою, а останній є класом висловлювань невизначеної оцінки, зроблено висновок про переважання саме непредикатних структур при вираженні істинної оцінки судження у класах як позитивно-, так і негативно-оцінних висловлювань. При цьому кількісне співвідношення висловлювань у полярних класах не є рівним, з явним перевищенням позитивно-оцінних реплік. З точки зору зберігання і переробки інформації, "Yes" і "No" відповідають математичним абсолютам протилежної полярності і функціонують під час розмови як кліше, готові для використання. Психологічна основа таких істинно-оцінних маркерів лежить у властивій людині смисловій пам'яті, що служить для систематизації асоціацій, які відбивають найважливіші характеристики об'єктів та їх сприйняття мовцем. Фактично, переважання структурно-непредикатних висловлювань над структурно-предикатними пояснюється саме відсутністю необхідності породжувати нові предикатні структури при існуванні вже готових структурно-непредикатних. Виходячи з результатів проведеного аналізу, автор приходить до висновку, що істинно-оцінні висловлювання служать особливими мовними одиницями, які забезпечують зворотний зв'язок між комунікантами і задають діалогу необхідний напрям, зачіпаючи ментальні асоціації смислової пам'яті людини.

Ідіоматичні конструкції молодіжного сленгу у постмодерному художньому дискурсі

Розглянуто актуальну проблему - функціонування молодіжного сленгу, зокрема ідіоматичні конструкції, у художньому постмодерному дискурсі. Основну увагу приділено семантичним і функціональним особливостям фразеологічних одиниць (ФО). Запропоновано розподіл на групи сленгових фразеологізмів залежно від структурної цілісності компонентів. До кожної групи наведено приклади із творчості сучасних письменників (Ю. Андрухович, Брати Капранови, Л. Дашвар, Л. Дереш, С. Жадан, І. Карпа та інші). Наукові дослідження в галузі зацікавлень автора відбито у працях П. М. Грабового, Й. О. Дзендзелівського, С. А. Мартос, Л. О. Ставицької, О. О. Тараненка й інших мовознавців. З'ясовано, що для сленгових фразеологічних одиниць, які зустрічаються у художньому дискурсі, характерна метафоричність і гіперболізація, за допомогою чого досягається комічний (іноді іронічний) ефект або висловлюється негативна оцінка ситуації. Ідіоматика молодіжного сленгу, як і він сам, постійно оновлюється, процес утворення нових елементів є дуже швидким і високопродуктивним.

Іменникові займенники в українських говірках межиріччя Дністра і Дунаю

Мета роботи - описати генетичні і динамічні ознаки іменникових займенників в українських говірках межиріччя Дністра і Дунаю. Предмет аналізу - функціонування граматичних форм і значень іменникових займенників (особових, предметно-особових і питальних) в українських говірках межиріччя Дністра і Дунаю - специфічного полілінгвального ареалу, де новожитні українські говірки різних діалектних типів побутують подекуди понад двісті років у контакті з переважно новожитніми говірками діалектів румунської, російської, болгарської, албанської, гагаузької, циганської мов. Займенникові грамеми досліджено за допомогою методики аналізу фонозаписів діалектного мовлення - діалектних текстів та відповідей на спеціально укладений питальник, з увагою до їх суперечливих свідчень як джерела інформації про динаміку говірок. Результат дослідження - прономінативи, співвідносні з іменниками, засвідчили значний діагностичний потенціал як маркери генетичних і динамічних типів українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю. Висновки: на основі здійснених спостережень над іменниковими займенниками найбільш виразно в ареалі виокремилися генетичні типи українських говірок з ознаками моногенності південно-західної діалектної основи (буковинсько-подільської, закарпатської, західнополіської), а також динамічні різновиди стійких і редуктивних говірок.

Інвективний простір у романі І. Франка "Перехресні стежки"

Актуальність дослідження визначається необхідністю комплексного аналізу інвективи в творчості І. Франка та з'ясування її лінгвістичного статусу. Досліджено українську інвективу як мовний і мовленнєвий феномен; охарактеризовано інвективу в романі І. Франка "Перехресні стежки". Застосовано такі загальнонаукові методи: спостереження - для фіксації мовних і позамовних виражень інвективи, описовий - для ідентифікації та виявлення характерних особливостей української інвективи, аналізу та синтезу фактичного матеріалу, що уможливило систематизацію й об'єктивну лінгвістичну кваліфікацію фактичного матеріалу. Зроблено висновки, що інвектива в романі надає певного колориту оповіді, є одним із засобів реалістичного зображення побутових ситуацій. Вона є влучною, емоційно й експресивно забарвленою, оцінною та виражає негативне явище, що іноді надає можливість найповніше передати всі нюанси побутового мовлення. Оскільки метою інвективи є змусити опонента відчути всю безодню своєї нікчемності, інвективне значення продукується як результат своєрідного негативного низького творчого процесу, який відбувається через бажання адресанта відтворити сполучуваність слів, фразем, речень, які суперечать стилістичним нормам. Цей процес не є стандартним. У такий спосіб адресант відгороджується від реалій дійсності, оскільки вони є нестандартними, суперечливими. В основі інвективи лежить груба негативна номінація, яка є образливою для адресата. Відбір подібних номінацій з метою порівняння створює експресивну образність, яка містить потенціал впливу на слухача за рахунок цинічної характеризації об'єкта, що відзначається вишуканою негативною оцінкою.

Інноваційні суфіксальні субстантивні деривати на позначення людини в поетичному ідіомовленні Михайла Стрельбицького

Мета роботи - комплексний аналіз авторських новотворів-субстантивів Михайла Стрельбицького, скерованого на з'ясування структурної, семантичної та функційної специфіки цих утворень як маркерів ідіостилю поета. Об'єкт дослідження - ідіостиль М. Стрельбицького. Предметом безпосереднього аналізу є потенційні/оказіональні деривати-субстантиви як один із важливих компонентів авторського ідіостилю. Провідними в дослідженні є методи спостереження, описовий метод з його прийомами зіставлення, узагальнення, інвентаризації та класифікації мовного матеріалу. Застосовується також контекстуально- інтерпретаційний і дериваційно-компонентний аналіз. Результат дослідження репрезентативних для ідіомовлення М. Стрельбицького шляхів творення суфіксальних субстантивних авторських дериватів на позначення істот засвідчує, що в цьому процесі беруть участь різноманітні словотворчі форманти, у ролі мотиваторів виступають переважно субстантиви та вербативи, значно поступаються ад'єктиви, на периферії містяться адвербіативи. Іноді потенційні/оказіональні деривати мають відповідники у кодифікованій літературній мові (хоча й характеризуються структурною відмінністю, але мають спільне словотвірне значення), іноді кодифіковані відповідники відсутні. Усі новотвори емоційно й аксіологічно марковані. Практичне застосування роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при подальшому вивченні поетичного мовлення, у спецкурсах із лінгвостилістики, на позакласних заняттях у школі, при укладанні словника поетичного мовлення Михайла Стрельбицького.

Інтегративний підхід у вивченні категорій становості й аспектуальності: лінгвістичний і філософський аспект. Соціолінгвістичний експеримент

Мета роботи - окреслити основні аспекти вивчення питання категорії становості та аспектуальності, які є одними з базових категорій свідомості. Проаналізовано категорію становості та аспектуальності, інтегративний підхід у вивченні зазначених категорій. Використано описовий, інтегративний методи та метод соціолінгвістичного експерименту. Результатом дослідження є чітке визначення категорії становості та аспектуальності у світоглядній картині світу з лінгвістичної та філософської точок зору, а разом із тим окреслення нового підходу до вивчення вже розроблених лінгвістичних категорій з нової точки зору - інтегративного підходу, застосування соціолінгвістичного експерименту. Актуальністю дослідження є висвітлення різних підходів до визначення поняття категорій становості та аспектуальності, окреслення різних дискурсів категорії становості та інтегрування їх в одну структуру. Практична цінність результатів дослідження полягає у можливості використання результатів у вирішенні питань оптимізації процесів навчання філологів, для глибшого розуміння категоризації мов, фундаментальних дослідженнях еволюції глибинних, базових категорій української мови, покращання процесу засвоєння української мови як іноземної.

Актуальные вопросы лингвокультурного анализа судебных книг Крымского Ханства XVII - XVIII вв.

Рассмотрены проблемы изучения и перевода памятников крымскотатарской письменности XVI - XVIII вв. - судебных книг Бахчисарая, Карасубазара и ряда других округов Крымского Ханства. Представлена история обнаружения и исследования указанных документов, первых попыток прочтения и перевода этих книг. Внимание сосредоточено на не изученных ранее языковых особенностях крымских судебных реестров того времени. Уточняются некоторые аспекты проблем, связанных с рядом неточностей и недоработок, допущенных в предыдущих исследованиях указанных рукописей. Одной из центральных проблем лингвистического изучения сборников крымских судебных решений является проблема идентификации и описания языка древних текстов. Представлены результаты некоторых наблюдений автора, которые определяют общее направление филологических исследований памятников делового письма Крыма эпохи Ханства, поставлены задачи дальнейшего их изучения.

Анализ семантического объема лексем ценность/вредност в русском и сербском языках

Рассмотрена проблема взаимосвязи аксиологии, культурологии и лингвистики. Изучены аксиономены, характеризующие глубинные человеческие потребности, ценностную картину мира. Исследован семантический объем лексем-гиперонимов ценность/вредност в русском и сербском языках. Цель исследования - сравнительный анализе стуктуры и объема значения аксиономенов ценность/вредност в аксиологическом и переводческом аспектах. Исследованы разноуровневые языковые единицы и явления, связанные с лексикой, словообразованием, фразеологией сербского и русского языков, а также культурная коннотация исследуемых единиц. В качестве материала исследования также использоваы и данные толковых, этимологических и ассоциативных словарей. Проведя сравнительный анализ семантического объема лексем вредност и ценность, выявлено, что исследуемые лексемы не являются полными эквивалентами и имеют различный семантический и деривационный потенциал. Сербская лексема "вредност" имеет значительно больший семантический объем, чем лексема "ценность" в русском языке, кроме сем "ценность" и "стоимость", включает в себя и семы "полезность", а также "положительные качества личности", "трудолюбие", "старательность" и др.

Англомовна захисна промова адвоката крізь призму теорії мовленнєвих актів

Досліджено прагматичні особливості захисної промови адвоката та їх ролі у здійсненні успішного мовленнєвого впливу на суд присяжних. Формально композиція адвокатського виступу висвітлює послідовність процесуального доказу, а фактично відбувається програмування суду присяжних на прийняття позитивного для судового оратора рішення. За допомогою комунікативно-прагматичного методу виокремлено ряд висловлювань за їх прагматичним спрямуванням, а саме інформативи (експлікативи, аргументативи, афірмативи), реквестиви, директиви та запит, а також досліджено їх функціонування у різних частинах захисної промови. Шляхом звернення захисника в тій чи іншій мірі до відповідного типу речення протягом всієї його промови імпліцитно прослідковується заклик до виправдання підсудного. У результаті дослідження встановлено, що найчастіше адвокат у всіх трьох частинах виступу використовує афірмативні висловлювання, які разом з експлікативами у вступі та основній частині підтверджують тезу аргументативних висловлювань у заключній частині про невинуватість підзахисного. При цьому вживання реквестивів, запитів та директивів слугує налагодженню та підтримці контакту із судовою аудиторією, що забезпечує ефективність здійснення на присяжних мовленнєвого впливу.

Антиномия "ГРЕХ" - "ДОБРОДЕТЕЛЬ" в концептуальном поле "ГРЕХ" русской национальной концептосферы

Цель работы - дать комплексное лингвокультурологическое описание языкового воплощения антиномии "грех" - "добродетель" в современном русском языке. Объект анализа - концептуальное поле "грех" в русской национальной концептосфере. Предмет исследования - концептуальная связка "грех" - "добродетель" и её языковая объективация в русском языке. Рассмотрены особенности концептуального содержания устойчивой квазиантонимической концептуальной связки "грех" -"добродетель" в концептосфере русской традиционной культуры и её языковой экспликации в речевой практике носителей современного русского языка. Указанная концептуальная связка анализируется в аспекте десакрализации концептуального поля "грех" на фоне активизации религиозной составляющей его концептуального содержания. В противоположность "греху", с "добродетелью" связаны такие когнитивные признаки, как высокая нравственность; моральная чистота; нравственный образ жизни, поведение человека, основанное на стремлении его к добру и пр. Выводы: квазиантонимическая концептуальная связка "грех" - "добродетель" выступает в национальной концептосфере как устойчивая когнитивная модель, воспроизводимая в текстах культуры и в речевой практике носителей русского языка. Она является значимой как в религиозном, так и в светском пласте русской национальной культуры. Практическое применение результатов исследования связано с возможностью их использования в практике преподавания русского языка как иностранного, а также с совершенствованием методологии и методики полевого анализа концептов русской национальной культуры.

Антропонимическая система древних тюрков (на материале древнетюркских памятников письменности)

Цель работы - рассмотреть имя собственное, которое включает в себя культурную информацию, являясь отражением этнических и эстетических установок. Объект анализа связан с различными периодами социально-культурной жизни, характеризующейся стереотипными представлениями о функции имени в обществе, отражающей события его политической или духовной жизни. Предмет исследования -анализ антропонимических систем трёх больших групп в доисламский и исламский периоды тюркских народов. Результаты работы свидетельствуют о способности самосохранения семантической структуры и перечня единиц древнетюркской антропонимической системы. Использованы методы синхронического и диахронического изучения имён собственных, что позволяет перейти от описания частных закономерностей к обобщающим исследованиям антропонимических проблем в лингвистике, психологии и социологии. Практическая актуальность исследования сопряжена с неугасающим интересом людей к именам, познанию их значений, влияния на судьбу человека, его поведение в обществе. Выводы: одной из причин "долголетия" тюркской антропонимической системы является её теснейшая связь с устойчивыми древними этническими традициями, которые проявляются в уважении предков и их имён. Антропонимия даёт уникальный богатый материал для исследования реликтовых словообразовательных моделей и этнической истории. В ЯКМ тюркских народов принцип антропоцентризма сохраняется даже тогда, когда цена жизни человека нивелируется, а общество избирает другие ценностные ориентиры.

Антропонимная вариативность в семейном общении в начале 20 века (на материале романа А. Н. Толстого "Сестры")

Рассмотрено варьирование антропонимов в семейном общении в начале 20 века. Материалом исследования являются номинации персонажей в тексте романа А. Н. Толстого "Сестры". Вариативность русских антропонимов позволяет передать не только статусные и ситуативные характеристики, но и оттенки чувств и взаимоотношений героев. Основное внимание сосредоточено на варьировании именований супругов и детей в речи родителей. Отмечено, что в номинации мужа присутствуют два варианта: полное личное имя и имя + отчество, - причем формула "имя + отчество" употребляется в различных коммуникативных ситуациях шире, чем в современном семейном общении. Именование жены гипокористической формой имени соответствует современной норме. В именовании родителями детей в основном присутствует сокращенная форма имени, но может встречаться имя + отчество для обозначения серьезности темы разговора.