Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (4) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (21) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Альтман І$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 15 Представлено документи з 1 до 15 |
|||
| 1. | 
Саволюк С. І. Ангіопластика та стентування у хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок за наявності ураження артерій клубово-стегнового сегмента [Електронний ресурс] / С. І. Саволюк, Д. В. Щеглов, О. Л. Нікішин, І. В. Альтман, М. І. Музь, С. В. Верещагин, А. І. Гаврецький // Ендоваскулярна нейрорентгенохірургія. - 2015. - № 4. - С. 68-75. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2015_4_10 Мета роботи - покращити результати лікування хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок (КІНК). Ендоваскулярні втручання виконано у 8-ми хворих з КІНК за мультифокального ураження із залученням клубово-стегнового сегмента. Чоловіків було 6, жінок - 2. Середній вік пацієнтів - (67,0 +- 4,3) року. У 4-х хворих виявлено гнійно-некротичні ураження стопи, які потребували хірургічного втручання. Аксилярний артеріальний доступ застосовано у 5-ти хворих, стегновий ретроградний контралатеральний - у 2-х. В 1-го пацієнта втручання виконано двохетапно іпсилатерально стегновим ретроградним та антеградним доступом. У 4-х хворих проведено втручання на клубовому, стегново-підколінному та гомілковому сегменті, ще у 4-х - на клубовому та стегново-підколінному сегменті. У всіх випадках застосовано ангіопластику. У 6-ти хворих також виконано стентування у клубово-стегновому сегменті. Ангіографічного та клінічного ефекту досягнуто в усіх випадках. В 1-му випадку ангіопластика поверхневої стегнової артерії була невдалою внаслідок кальцинозу, однак за рахунок успішної ангіопластики у клубовому сегменті досягнуто позитивного клінічного ефекту. У хворих з гнійно-некротичними ураженнями стопи у подальшому виконано некректомію, яку в 3-х випадках доповнили аутодермопластикою. У пізні строки ампутацію на рівні гомілки проведено в 1-го пацієнта, на рівні стегна - теж в 1-го. Висновки: перший досвід використання ендоваскулярних втручань для лікування хворих з КІНК за мультифокального ураження із залученням клубово-стегнового сегмента свідчить про перспективність методу. | ||
| 2. |
Нікішин О. Л. Перший досвід емболізації простатичних артерій у лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози [Електронний ресурс] / О. Л. Нікішин, І. В. Альтман, Д. О. Бабинін // Ендоваскулярна нейрорентгенохірургія. - 2016. - № 1. - С. 58-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2016_1_10 Мета роботи - поліпшити результати лікування хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Досвід виконання емболізації простатичних артерій при доброякісній гіперплазії передміхурової залози - 5 випадків. Усі хворі мали симптоми хронічної затримки сечі. Середній вік хворих - 62 роки. Показаннями до емболізації була наявність дизурічних явищ, які суттєво погіршували якість життя, та небажання хворих виконувати трансуретральну резекцію. Операцію виконано з використанням мікрокатетерної техніки у 3 випадках. Для емболізації застосовували сферічні емболи BeadBlock (Terumo) розміром 200 - 300 мкм. Успішну двобічну емболізацію простатичних артерій виконано в 4 випадках. Одному хворому емболізовано лише праву простатичну артерію через стеноз та кінкінг лівої внутрішньої клубової артерії. Ускладнень під час і після операції не зафіксовано. Всі хворі відзначили зменшення дизурічних явищ, поліпшення якості життя протягом 7-15 діб після ендоваскулярного втручання. Контрольну ультразвукову допплерографію виконували через 3 та 6 міс після операції. У хворих з двобічною емболізацією відзначено зменшення об'єму передміхурової залози в середньому на 40,8%, у хворого з однобічною емболізацією - на 32,6 %. Середній рівень простатичного специфічного антигену знизився з початкового 7,1 нг/мл до 2,4 нг/мл через 6 міс після емболізації. Висновок: емболізація простатичних артерій - перспективний малотравматичний і безпечний метод лікування хворих з доброякісною гіперплазією простати. | ||
| 3. | 
Нікишін О. Л. Ендоваскулярна реваскуляризація у хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок за наявності ураження артерій клубово-стегнового сегменту [Електронний ресурс] / О. Л. Нікишін, І. В. Альтман, Д. В. Щеглов, С. І. Саволюк, М. І. Музь, С. В. Верещагін, А. І. Гаврецький // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2016. - Вип. 25. - С. 509-515. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2016_25_81 Мета роботи - покращання результатів лікування хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок (КІНК). Ендоваскулярні втручання у хворих з КІНК за мультифокального ураження з залученням клубово-стегнового сегмента (КСС) було виконано у 8-ми хворих, з них чоловіків - 6, а жінок - 2. Середній вік пацієнтів складав 67 +- 4,3 роки. У 4-х хворих були гнійно-некротичні ураження стопи, що потребували хірургічного втручання. Черезаксілярний артеріальний доступ виконувався у 5-ти хворих, черезстегновий ретроградний контралатеральний - у 2-х, у 1-го хворого - втручання виконувалося двохетапно іпсилатерально черезстегновим ретроградним та антеградним доступом. У 4-х пацієнтів здійснено втручання на клубовому, стегново-підколінному та гомілковому сегменті та ще у 4-х - на клубовому та стегново-підколінному сегменті. В усіх випадках виконувалася ангіопластика, у 6-х хворих також виконувалося стентування у КСС. Ангіографічний та клінічний ефект було досягнуто в усіх випадках. В першому випадку ангіопластика поверхневої стегнової артерії була невдала внаслідок кальцинозу, однак, за рахунок успішної ангіопластики у клубовому сегменті був досягнутий позитивний клінічний ефект. У хворих з гнійно-некротичними ураженнями стопи в подальшому виконувалася некректомія, що в 3-х випадках доповнювалася аутодермопластикою. У пізні строки ампутація на рівні гомілки була у 1-го пацієнта, у 1-го - на рівні стегна. Висновки: перший досвід використання ендоваскулярних втручань для лікування хворих з КІНК у разі мультифокального ураження з залученням КСС свідчить про перспективність даного методу. | ||
| 4. | 
Повар Я. О. Створення постійного кава-фільтра для профілактики тромбоемболії легеневої артерії [Електронний ресурс] / Я. О. Повар, І. О. Скиба, Б. М. Тодуров, А. В. Хохлов, І. В. Альтман, В. М. Шиванюк // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2016. - № 2. - С. 25-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2016_2_6 Мета роботи - створити новий вітчизняний постійний кава-фільтр для підвищення функціональних можливостей конструкції та забезпечення високих клінічних показників. Представлено нову геометрію постійного кава-фільтра "Хвиля", що має високу тромбозатримувальну ефективність, не спричиняє фрагментації тромбу, унеможливлює міграцію. Кава-фільтр не травмує стінку судини, зберігає цілісність при тривалому застосуванні. Встановлення кава-фільтра - безпечне, контрольоване та самопозиціонувальне, можлива репозиція, діаметр системи доставки - 6F, конструкція мінімально змінює кровотік. | ||
| 5. |
Альтман І. В. Проблема ускладнень та рецидивів при лікуванні артеріовенозних мальформацій головного мозку. Погляд на проблему з точки зору теорії неоангіогенезу. Нові можливості лікування [Електронний ресурс] / І. В. Альтман // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2017. - Вип. 28. - С. 227-238. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2017_28_32 Хірургічне лікування церебральних артеріовенозних мальформацій (АВМ) супроводжуються значною кількістю післяопераційної летальності та рецидивів захворювання. Це може бути зумовлено активацією процесів неоангіогенезу в структурі АВМ. Блокада ангіогенезу може бути корисною як допоміжна терапія у лікуванні церебральних АВМ. Мета роботи - обгрунтувати сучасний погляд на проблему ускладнень і рецидивів після хірургічного, ендоваскулярного лікування та променевої терапії АВМ головного мозку з точки зору теорії неоангіогенезу; провести аналіз літературних даних з лікування церебральних АВМ. Розглянуто теорію неоангіогенезу щодо з'ясування причин виникнення ускладнень і рецидивів захворювання. Проаналізовано можливі варіанти застосування анти-ангіогенної терапії (VEGF-блокади) в лікуванні АВМ головного мозку. Причиною рецидивів після хірургічного, ендоваскулярного лікування та променевої терапії АВМ може бути неконтрольований локальний процес неоангіогенезу. Застосування анти-ангіогенної терапії (VEGF-блокади) може виявитися корисною як допоміжна терапія АВМ головного мозку. Висновки: використання анти-ангіогених препаратів має теоретичний терапевтичний потенціал в загальному спектрі хірургічних, ендоваскулярних методів лікування та променевої терапії АВМ. | ||
| 6. |
Нікішин О. Л. Актуальні питання використання стентування у лікуванні критичної ішемії нижніх кінцівок [Електронний ресурс] / О. Л. Нікішин, М. І. Музь, А. І. Гаврецький, І. В. Альтман, С. І. Саволюк // Ендоваскулярна нейрорентгенохірургія. - 2017. - № 4. - С. 23-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2017_4_5 Критична ішемія нижніх кінцівок (КІ НК) - небезпечний для життя стан, який часто призводить до інвалідізації та смерті. Одним із можливих шляхів оптимізації ендоваскулярного лікування КІ НК є використання стентів. Наведено результати низки метааналізів досліджень використання різних типів стентів у різних сегментах аретеріального русла НК, порівняння стентування з іншими методами хірургічного та ендоваскулярного лікування. Застосування стентів з медикаментозним покриттям у стегново-підколінному сегменті поліпшує результати лікування КІ НК у порівнянні з іншими методами реваскуляризації. Рекомендовано імплантацію стентів з медикаментозним покриттям у гомілковому сегменті у разі коротких локальних уражень. | ||
| 7. |
Козлов С. М. Модіфікація способу ендоваскулярної емболізації селезінкової артерії [Електронний ресурс] / С. М. Козлов, І. В. Альтман, О. Л. Нікішин // Ендоваскулярна нейрорентгенохірургія. - 2017. - № 4. - С. 52-59. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2017_4_8 | ||
| 8. |
Нікішин О. Л. Ендоваскулярні втручання при ураженнях стегново-підколінного сегмента типу С і D за класифікацією TASC II [Електронний ресурс] / О. Л. Нікішин, М. І. Музь, А. І. Гаврецький, І. В. Альтман, С. І. Саволюк // Ендоваскулярна нейрорентгенохірургія. - 2018. - № 2. - С. 69-76 . - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2018_2_10 Для прямої реваскуляризації при критичній ішемії нижніх кінцівок використовують ендоваскулярні, відкриті хірургічні та гібридні втручання. Показання до використання певних методів операцій є предметом дискусії. У 2007 р. було прийнято TransAtlantic Inter Society Consensus for the Management of Peripheral Arterial Disease (TASC II), в якому наведено показання до ендоваскулярного та хірургічного лікування уражень периферичних артерій. Як свідчить клінічна практика, багато пацієнтів з критичною ішемією нижніх кінцівок мають ураження судинного русла типу С і D за класифікацією TASC II, які потребують хірургічного втручання. З різних причин у пацієнтів може не бути альтернативи у вигляді відкритої операції і ендоваскулярне втручання - єдиний можливий спосіб реваскуляризації. Наведено результати порівняльних досліджень ендоваскулярних та відкритих хірургічних методів для реваскуляризації у стегново-підколінному сегменті, зокрема у разі уражень типу С і D. Незважаючи на рекомендації щодо використання ендоваскулярних та хірургічних методів залежно від типу ураження за класифікацією TASC II, немає доказів переваги тих чи тих методів реваскуляризації стегново-підколінного сегмента. Для визначенння місця різних методів реваскуляризації у лікуванні пацієнтів з ураженнями стегново-підколінного сегмента необхідно провести великі рандомізовані дослідження впливу на результати лікування розташування зони судинного ураження, ступеня захворювання, наявності та локалізації гнійно-некротичних уражень, супутньої патології. | ||
| 9. |
Альтман І. В. Сучасний погляд на етіологію та патогенез різних видів та форм вроджених судинних мальформацій [Електронний ресурс] / І. В. Альтман // Ендоваскулярна нейрорентгенохірургія. - 2018. - № 4. - С. 14-26. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2018_4_4 Мета роботи - вивчити сучасний стан проблеми етіології, патогенезу, діагностики та лікування вроджених судинних мальформацій різних видів і локалізації. Проведено аналіз 21 джерела науково-медичної літератури з питань етіології та патогенезу вроджені аномалії розвитку судинної системи за останні 20 років. Розглянуто теорію порушення ембріонального ангіогенезу як причини виникнення судинних мальформацій. Систематизовано останні дані досліджень генетичних, молекулярних і клітинних механізмів розвитку вроджених вад судин. Проведено ретроспективний аналіз результатів обстеження 319 пацієнтів з гемангіомами та вродженими судинними мальформаціями з локалізацією в ділянці голови, кінцівок, тулуба, внутрішніх органів. Встановлено частку видів судинної мальформації в загальній структурі вроджених аномалій судин та їх поширеність залежно від локалізації. За сучасними даними причиною виникнення вроджених вад судин є порушення формування та диференціювання судинної системи зародка внаслідок локальних клітинних мутацій генів, відповідальних за регуляцію ембріонального ангіогенезу. Висновки: виникнення, розвиток і остаточне формування судинної системи ембріону є складним тривалим процесом, який регулюється за рахунок механізмів взаємодії біологічно активних речовин, котрі стимулюють та пригнічують ангіогенез. Строки запуску, послідовність проходження етапів ангіогенезу і гуморальна регуляція цієї складної системи мають чітке генетичне кодування. Складний характер ембріогенезу та гістогенезу артерій і вен, а також мікроциркуляторного русла створює передумови для відхилень під час ембріонального ангіогенезу. Цим пояснюється різноманіття видів і форм судинних аномалій. | ||
| 10. |
Альтман І. В. Актуальність вивчення ендотеліального фактора росту судин у хворих з артеріовенозними мальформаціями [Електронний ресурс] / І. В. Альтман // Ендоваскулярна нейрорентгенохірургія. - 2019. - № 4. - С. 59-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2019_4_9 Мета роботи - визначити роль ендотеліального фактора росту судин (VEGF) у формуванні, прогресуванні артеріовенозних мальформацій (АВМ) і виникненні рецидивів та обгрунтувати необхідність вивчення рівня VEGF у плазмі крові хворих з АВМ. Проведено аналіз 15 джерел науково-медичної літератури щодо етіології та патогенезу АВМ. Систематизовано сучасні дані щодо ролі VEGF у формуванні, прогресуванні АВМ і виникненні рецидивів. Наведено власні результати вивчення рівня VEGF у плазмі крові 19 пацієнтів з АВМ різної локалізації. Доведено важливу роль підвищення рівня VEGF у формуванні та прогресуванні АВМ як за даними науково-медичної літератури, так і за результатами власних досліджень. Обгрунтовано необхідність вивчення рівня VEGF у плазмі крові хворих з АВМ у періопераційний період для підвищення ефективності комплексного лікування таких хворих. Висновки: ендотеліальний фактор росту судин відіграє важливу роль у формуванні та прогресуванні АВМ. Відзначено збільшення його вмісту в плазмі крові хворих з АВМ. Підвищення рівня VEGF у плазмі крові після хірургічного або ендоваскулярного лікування може бути причиною виникнення рецидивів АВМ. Вивчення вмісту VEGF у плазмі крові до та після хірургічного та ендоваскулярного лікування відкриває нові можливості для застосування лікарських засобів, які блокують дію VEGF, як неоад'ювантної терапії для профілактики рецидивів та регресу АВМ після емболізації або хірургічного видалення.Мета роботи - визначити роль ендотеліального фактора росту судин (VEGF) у формуванні, прогресуванні артеріовенозних мальформацій (АВМ) і виникненні рецидивів та обгрунтувати необхідність вивчення рівня VEGF у плазмі крові хворих з АВМ. Проведено аналіз 15 джерел науково-медичної літератури щодо етіології та патогенезу АВМ. Систематизовано сучасні дані щодо ролі VEGF у формуванні, прогресуванні АВМ і виникненні рецидивів. Наведено власні результати вивчення рівня VEGF у плазмі крові 19 пацієнтів з АВМ різної локалізації. Доведено важливу роль підвищення рівня VEGF у формуванні та прогресуванні АВМ як за даними науково-медичної літератури, так і за результатами власних досліджень. Обгрунтовано необхідність вивчення рівня VEGF у плазмі крові хворих з АВМ у періопераційний період для підвищення ефективності комплексного лікування таких хворих. Висновки: ендотеліальний фактор росту судин відіграє важливу роль у формуванні та прогресуванні АВМ. Відзначено збільшення його вмісту в плазмі крові хворих з АВМ. Підвищення рівня VEGF у плазмі крові після хірургічного або ендоваскулярного лікування може бути причиною виникнення рецидивів АВМ. Вивчення вмісту VEGF у плазмі крові до та після хірургічного та ендоваскулярного лікування відкриває нові можливості для застосування лікарських засобів, які блокують дію VEGF, як неоад'ювантної терапії для профілактики рецидивів та регресу АВМ після емболізації або хірургічного видалення. | ||
| 11. |
Щеглов Д. В. Комбіноване хірургічне лікування артеріовенозної мальформації нижньої щелепи [Електронний ресурс] / Д. В. Щеглов, В. М. Загородний, І. В. Альтман, Н. В. Киселева, І. І. Кашкиш // Ендоваскулярна нейрорентгенохірургія. - 2020. - № 4. - С. 95-104. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2020_4_11 | ||
| 12. |
Альтман І. В. Аналіз результатів визначення рівня ендотеліального фактора росту судин, рецептора до ендотеліального фактора росту судин та великого ендотеліну-1 у структурі артеріовенозних мальформацій [Електронний ресурс] / І. В. Альтман // Українська інтервенційна нейрорадіологія та хірургія. - 2021. - № 4. - С. 14-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2021_4_4 Мета роботи - оцінити діагностичну значущість чинників індукції ангіогенезу на підставі вивчення рівня ендотеліального фактора росту судин (VEGF-A), специфічного рецептора до ендотеліального фактора роста судин (VEGFR-1), фактора запалення ендотелію (великого ендотеліну-1 (ВЕ-1)) в плазмі артеріальної та венозної крові хворих з артеріовенозними мальформаціями (АВМ) у порівнянны з особами без АВМ. У 2019 - 2021 рр. за допомогою імуноферментного аналізу проведено дослідження рівня VEGF-A, VEGFR-1 та ВЕ-1 у плазмі артеріальної та венозної крові 50 пацієнтів (19 (38,0 %) чоловіків та 31 (62,0 %) жінка) з АВМ різної локалізації. Вік пацієнтів становив від 3 до 51 року, середній вік - (<$E27,79~symbol С~2,19>) року. Контрольну групу утворено із 35 здорових осіб (20 чоловіків та 15 жінок) без АВМ. Пацієнтів з АВМ було розподілено на дві групи: з АВМ малого та середнього розміру в стадії компенсації (n = 32) і з АВМ великого та гігантського розміру в стадії субкомпенсації або декомпенсації (n = 18). Установлено статистично значущу (p << 0,05) різницю за концентрацією VEGF-A, VEGFR-1 та ВЕ-1 у плазмі артеріальної та венозної крові у пацієнтів з АВМ, що свідчить про те, що процеси патологічного ангіогенезу відбуваються саме в структурі АВМ. У пацієнтів з АВМ малого і середнього розміру рівень VEGFAА статистично значущо (p << 0,05) у 2,4 разу перевищував показник контрольної групи, VEGFR-1 - у 1,4 разу, ВЕ-1 - у 1,5 разу, у хворих з АВМ великого та гігантського розміру - відповідно у 7,2, 2,36 і 1,7 разу (p << 0,05). Висновки: процеси патологічного ангіогенезу відбуваються безпосередньо в структурі АВМ. Виявлено статистично значущу залежність рівня VEGF-A, VEGFR-1 та ВЕ-1 у плазмі крові пацієнтів від розміру АВМ і стадії її компенсації. | ||
| 13. |
Альтман І. В. Вивчення змін рівня чинників індукції ангіогенезу після ендоваскулярного лікування артеріовенозних мальформацій залежно від виду емболізувального матеріалу та радикальності виключення мальформації з кровотока [Електронний ресурс] / І. В. Альтман // Українська інтервенційна нейрорадіологія та хірургія. - 2022. - № 2. - С. 72-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2022_2_7 Мета роботи - провести аналіз змін рівня чинників індукції ангіогенезу (VEGF-A, VEGFR-1, великий ендотелін-1 (ВЕ-1)) у плазмі крові пацієнтів з артеріовенозною мальформацією (АВМ) різної локалізації до та після ендоваскулярного лікування залежно від виду емболізувального матеріалу і радикальності виключення АВМ з кровотока. Проаналізовано результати лікування у 2019 - 2022 рр. 27 пацієнтів (11 (41,0 %) чоловіків та 16 (59,0 %) жінок) з АВМ різної локалізації, яким було проведено ендоваскулярне лікування. Вік пацієнтів становив від 11 до 47 року, середній вік - (<$E32,8~symbol С~5,1>) року. Пацієнтів з АВМ було розподілено на дві групи залежно від виду емболізувального матеріалу: рідкі речовини (n = 12) та емболи і спіралі (n = 15). У всіх пацієнтів визначали рівень VEGF-A, VEGFR-1 та ВЕ-1 у плазмі крові за допомогою імуноферментного аналізу до ендоваскулярного втручання та протягом 3 міс. після лікування. Проведено порівняльний аналіз змін рівня чинників індукції ангіогенезу у пацієнтів залежно від тотального (n = 11) або часткового (n = 13) виключення АВМ з кровотока. Контрольну групу було утворено із 25 здорових осіб (10 чоловіків та 15 жінок) без АВМ, у яких визначали концентрацію VEGF-А, VEGFR-1 та ВЕ-1 у плазми крові протягом 3 міс. Середній вік контрольної групи - (<$E37,4~symbol С~4,8>) року (від 16 до 57 років). Доведено, що концентрація VEGF-A в плазмі крові у пацієнтів з АВМ до ендоваскулярного лікування була статистично значущо вище в 4,5 разу у порівнянні з контрольною групою, VEGFR-1 - у 3,0 разу, ВЕ-1 - у 2,12 разу. Протягом 5 - 7 діб після емболізації відзначено різке зростання рівня чинників індукції ангіогенезу в 2,5 - 3,0 разу у порівнянні з вихідними показниками та повільне зниження протягом 3 міс. Однак при застосуванні рідких емболізувальних речовин не зареєстровано зростання концентрації VEGFR-1. Порівняння рівня чинників ангіогенезу до та після ендоваскулярних оперативних втручань виявило, що тотальне виключення АВМ з кровотока сприяє зниженню або нормалізації вмісту чинників ангіогенезу, тоді як часткове виключення призводить до підвищення їх рівня через збереження джерела продукції в структурі АВМ. Висновки: Установлено, що АВМ залишаються фізіологічно активними протягом життя організму і зазнають ремоделювання судин унаслідок постійного патологічного неоангіогенезу. Чинники ангіогенезу активно реагують на ендоваскулярні втручання зміною експресії VEGF-A, VEGFR-1 та ВЕ-1 у плазмі крові залежно від виду емболізувального матеріалу та радикальності виключення АВМ з кровотока. Це є однією з головних причин ремісії або подальшого росту АВМ і виникнення рецидивів. | ||
| 14. |
Нікішин О. Л. Використання стентів із медикаментозним покриттям у лікуванні оклюзійно-стенотичних уражень поверхневої стегнової артерії [Електронний ресурс] / О. Л. Нікішин, І. В. Альтман, І. І. Аль-Кашкиш, А. І. Гаврецький, С. І. Саволюк, М. І. Музь // Українська інтервенційна нейрорадіологія та хірургія. - 2022. - № 3. - С. 38-45. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evnh_2022_3_7 Мета роботи - проаналізувати результати ендоваскулярної реваскуляризації стегново-підколінного сегмента за допомогою стентів з лікувальним покриттям. Ендоваскулярні втручання виконано 23 пацієнтам з оклюзійно-стенотичними ураженнями поверхневої стегнової артерії (ПСА). Використовували стенти з лікувальним покриттям на основі паклітакселу. Чоловіків було 10 (43,5 %), жінок - 13 (56,5 %). Середній вік пацієнтів - (<$E66,0~symbol С~3,5>) року. Пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною ангіопатією було 16 (69,6 %), з облітерувальним атеросклерозом артерій нижніх кінцівок - 7 (23,4 %). Критичну ішемію нижніх кінцівок діагностовано у 18 (56,5 %) випадках, переміжну кульгавість - у 5 (21,7 %). Ізольоване ураження стегново-підколінного сегмента зафіксовано у 3 (13,4 %) пацієнтів, ураження клубового і стегново-підколінного сегментів - у 4 (17,4 %), ураження стегново-підколінного та гомілкового сегментів - у 16 (69,6 %). Технічно успішними були 20 (86,6 %) запланованих операцій стентування ПСА. Із післяопераційних ускладнень у 3 (13,04 %) пацієнтів зафіксовано гематоми місця пункції, які не потребували хірургічного лікування. У 6 (26,1 %) пацієнтів спостерігали ознаки репефузійного синдрому, які купірували за допомогою консервативного лікування. За період дослідження (3 міс) не виявлено випадки реоклюзії або клінічно значущих рестенозів на рівні стенту. В 1 (5 %) випадку зареєстровано гемодинамічно значущій стеноз ПСА поза імплантованим стентом. Пацієнтці успішно виконано ангіопластику стенозу ПСА. "Великих" ампутацій за період дослідження не було. "Малі" ампутації на стопі виконано 7 (35 %) пацієнтам з діабетичною гангреною, в яких ендоваскулярна реваскуляризація стегново-підколінного та гомілкового сегментів була етапом хірургічного лікування. Висновки: імплантація стентів з медикаментозним покриттям є ефективним методом ендоваскулярної реваскуляризації при ураженнях ПСА. Для порівняння результатів імплантації стентів з медикаментозним покриттям з іншими методами реваскуляризації при ураженнях стегново-підколінного сегмента необхідно накопичити більше даних та збільшити тривалість спостереження. | ||
| 15. | 
Трегуб В. В. Органозберігальна методика емболізації маткових артерій як альтернатива міомектомії в питаннях фертильності жінок [Електронний ресурс] / В. В. Трегуб, В. А. Кондратюк, І. В. Альтман, Т. В. Кондратюк, О. К. Тарасюк // Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології. - 2023. - № 1. - С. 74-80. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/appatg_2023_1_12 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |