Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (3) | Автореферати дисертацій (2) | Реферативна база даних (16) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Булдигіна Ю$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 24 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Олійник В. А. Динаміка рівнів антитіл до рецептора ТТГ у хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією в процесі тиреостатичної терапії [Електронний ресурс] / В. А. Олійник, Ю. В. Булдигіна, Г. М. Терехова, С. Л. Шляхтич // Ендокринологія. - 2013. - Т. 18, № 4. - С. 5-10. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/enkrl_2013_18_4_3 Вивчено динаміку рівнів антитіл до рецептора ТТГ (Ат рТТГ) у пацієнтів із дифузним токсичним зобом (ДТЗ) та ендокринною офтальмопатією впродовж терапії тиреостатиками. Обстежено 147 пацієнтів із ДТЗ, серед яких 112 пацієнтів не мали проявів офтальмопатії, а 35 пацієнтів - з офтальмопатією. Визначали рівні ТТГ, тиреоїдних гормонів і АТ рТТГ впродовж тиреостатичної терапії. АТ рТТГ у сироватці крові визначали за методом імуноферментного аналізу. У ході медикаментозної терапії зафіксовано зниження рівнів АТрТТГ в обох групах пацієнтів. За результатами аналізу динаміки змін рівнів АТ рТТГ впродовж тиреостатичної терапії виявлено, що їх рівень у пацієнтів із ДТЗ і офтальмопатією вірогідно перевищував показники хворих без офтальмопатії як на початку лікування, так і через 6 міс. після нього.Изучена динамика уровней антител к рецептору ТТГ (Ат рТТГ) у пациентов с дифузным токсическим зобом (ДТЗ) и эндокринной офтальмопатией в процессе терапии тиреостатиками. Для выполнения поставленной цели обследовано 147 пациентов с ДТЗ, среди которых было 112 пациентов без проявлений офтальмопатии и 35 пациентов с ДТЗ и офтальмопатией. Определяли уровни ТТГ, тиреоидных гормонов и АТ рТТГ в процессе тиреостатической терапии. Для иследования АТ рТТГ в сыворотке крови использовали метод иммуноферментного анализа с помощью стандартних наборов фирмы Medizim (Англия). В процессе медикаментозной терапии зафиксировано снижение уровней АТ рТТГ в обеих группах пациентов. При анализе динамики изменений уровней АТ рТТГ в процессе тиреостатической терапии было выявлено, что их уровень у пациентов с ДТЗ и офтальмопатией достоверно превышал показатели группы без офтальмопатии как в начале лечения, так и через 6 мес. после него.The purpose of the research was to study the dynamics of the levels of antibodies to TSH receptor (AB rTSH) among patients with diffuse toxic goiter (DTG) and endocrine ophthalmopathy during the antithyroid therapy. With this purpose 147 patients withdiffuse toxic goiter were followed up, including 112 ones without manifestations of ophthalmopathy and 35 patients with DTG and ophthalmopathy. The levels of TSH, thyroid hormone and AB rTSH were determined during antithyroid therapy. The method of immunoenzyme analysis was used for testing AB rTSH in the blood serum by means of standard kits from Medizim (England). In the process of pharmacotherapy, a decrease of AB rTSH levels in both groups of patients was reported. An analysis of the dynamics of changes in AB rTSH levels has shown that their levels among patients with DTG and ophthalmopathy significantly exceeded the indices for the group without ophthalmopathy at the beginning of therapy and after 6 months. | |||
| 2. |
Олійник В. А. Автоімунна офтальмопатія у хворих на дифузний токсичний зоб: діагностика, лікування [Електронний ресурс] / В. А. Олійник, Г. М. Терехова, Ю. В. Булдигіна, Т. В. Федько, В. М. Клочкова, О. В. Раков // Ендокринологія. - 2014. - Т. 19, № 4. - С. 329-330. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/enkrl_2014_19_4_104 | |||
| 3. | 
Булдигіна Ю. В. Динаміка гормональних та імунологічних показників у процесі консервативного лікування хворих на дифузний токсичний зоб [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, С. Л. Шляхтич // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2015. - № 6. - С. 35-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2015_6_9 Вивчено динаміку структурного та функціонального стану щитоподібної залози (ЩЗ), а також рівні антитиреоїдних антитіл у хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) у процесі довготривалої терапії тиреостатичними препаратами. Мета дослідження - провести аналіз змін рівнів антитіл до рецептора тиреотропного гормона (АТ рТТГ), антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТ ТПО) при маніфестації ДТЗ та на фоні довготривалої медикаментозної терапії, а також визначити рівні АТ рТТГ при рецидивуючому перебігу захворювання. Обстежено 112 пацієнтів із ДТЗ. Тривалість захворювання на момент початку обстеження була від одного місяця до 15 років. Усі хворі були розподілені на дві групи залежно від тривалості ДТЗ: першу групу становили 46 осіб із тривалістю захворювання до року (у середньому 3,96 міс.), другу групу - 66 осіб, які хворіли понад 1 рік (у середньому 3,32 року). Такий розподіл обумовлений бажанням вивчити динаміку рівнів антитиреоїдних антитіл при маніфестації захворювання та при довготривалому перебігу автоімунного процесу. На тлі прийому тиреостатиків збільшувалась кількість пацієнтів з вогнищевими утвореннями ЩЗ. При аналізі рівнів антитиреоїдних антитіл на початку дослідження виявлено, що рівень АТ ТПО в обох групах хворих на ДТЗ вірогідно перевищував показники контрольної групи (група 1 - <$E283,33~symbol С~86,61> Од/мл проти <$E35,65~symbol С~4,9> Од/мл; група 2 - <$E207,34~symbol С~42,52> Од/мл проти <$E35,65~symbol С~4,90> Од/мл) і не залежав від тривалості захворювання та строків попереднього лікування. Через 6 місяців лікування рівень АТ ТПО в обох групах не зменшувався. При вивченні динаміки АТ рТТГ у процесі тиреостатичної терапії виявлено, що у хворих першої та другої групи зниження рівня АТ зТТГ зафіксовано лише через 6 - 12 місяців після початку тиреостатичної терапії (група 1 - з <$E17,19~symbol С~2,17> мОд/л до <$E6,95~symbol С~2,39> мОд/л, p << 0,05; група 2 - з <$E14,20~symbol С~2,04> мОд/л до <$E5,81~symbol С~2,26> мОд/л, p << 0,05). Через 24 місяці лікування рецидиви тиреотоксикозу спостерігались у 24 хворих (21,4 %). При дослідженні рівнів АТ рТТГ у хворих з рецидивуючим перебігом захворювання спостерігалось їх суттєве збільшення (<$E24,27~symbol С~2,86> мОд/л проти <$E12,28~symbol С~3,57> мОд/л). Через 6 місяців тиреостатичної терапії рівні АТ рТТГ у хворих з рецидивами суттєво не зменшувались і значно перевищували аналогічні показники хворих на ДТЗ у стадії ремісії (<$E17,22~symbol С~3,37> мОд/л проти <$E4,64~symbol С~1,99> мОд/л). Висновки: у хворих на ДТЗ рівень АТ рТТГ зменшується лише через 6 - 12 місяців після початку тиреостатичної терапії. У хворих із рецидивуючим перебігом захворювання спостерігаються вірогідно більші розміри зоба, а також рівні АТ рТТГ, що через 6 місяців безперервного лікування значно перевищують нормальні значення й показники хворих з ремісією захворювання. | |||
| 4. |
Олійник В. А. Лікування глюкокортикоїдами автоімунної офтальмопатії у хворих на дифузний токсичний зоб [Електронний ресурс] / В. А. Олійник, Г. М. Терехова, Ю. В. Булдигіна, Т. В. Федько, В. М. Клочкова, О. В. Раков, З. Г. Лисова // Ендокринологія. - 2017. - Т. 22, № 2. - С. 108-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/enkrl_2017_22_2_5 | |||
| 5. |
Булдигіна Ю. В. Патологія щитоподібної залози у пацієнтів з акромегалією: огляд літератури та власні дослідження [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Г. М. Терехова, М. Ю. Болгов, Т. В. Федько // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2017. - т. 13, № 4. - С. 267-270. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2017_13_4_9 Проведено аналіз медичної наукової літератури та ретроспективний аналіз медичної документації хворих, які перебували в клініці ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України" з метою дослідження тиреоїдної патології у хворих на акромегалію. За даними міжнародних досліджень, найбільшу частку в структурі тиреоїдної патології хворих на акромегалію становить багатовузловий зоб, а частота випадків раку щитоподібної залози (ЩЗ) перебуває в межах від 3 до 12,5 %. Серед хворих на акромегалію, які лікувались у клініці інституту, патологія ЩЗ спостерігалась у 97,7 % пацієнтів, при цьому частка багатовузлового зоба дорівнювала 51,2 %, автоімунного тиреоїдиту - 13,9 %, раку ЩЗ - 4,6 %. З цього випливає висновок щодо необхідності постійного моніторингу стану ЩЗ у хворих на акромегалію для своєчасної діагностики та лікування, особливо це стосується ризику розвитку раку ЩЗ. | |||
| 6. |
Булдигіна Ю. В. Характеристика окремих імунологічних показників у пацієнтів із післяопераційним рецидивом хвороби Грейвса [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, С. Л. Шляхтич, Г. М. Терехова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Т. 14, № 1. - С. 67-70. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2018_14_1_16 Головну роль у розвитку рецидиву гіпертиреозу відіграє активність автоімунних процесів. Багато досліджень вказують на те, що рівень антитіл до рецептора тиреотропного гормона (ТТГ) є основним чинником, який зумовлює виникнення рецидиву і може використовуватись як критерій оцінки його розвитку. Мета дослідження - вивчення клінічного перебігу, гормональних та імунологічних показників у пацієнтів із післяопераційним рецидивом хвороби Грейвса (ХГ) під час виникнення рецидиву та під час його терапії антитиреоїдними препаратами. Групу пацієнтів становили 25 жінок віком від 23 до 73 років (у середньому 53,56 +- 2,31 року). Період часу від першого оперативного лікування до розвитку рецидиву тиреотоксикозу перебував у межах від 1 до 29 років і в середньому становив 13,33 +- 1,66 року. Рівні антитіл до рецептора ТТГ, що є основними чинниками в патогенезі ХГ, не зменшуються під час медикаментозного лікування, що вказує на безперспективність консервативної терапії післяопераційного рецидиву цього захворювання. Висновки: після досягнення стану медикаментозної компенсації тиреотоксикозу рекомендується проведення терапії <$Enothing sup 131 roman I> чи хірургічне лікування рецидиву ХГ. | |||
| 7. |
Булдигіна Ю. В. Коментарі до клінічних рекомендацій 2018 року Європейської тиреоїдної асоціації щодо аміодарон-асоційованої дисфункції щитоподібної залози [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Г. М. Терехова, В. І. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2018. - Т. 14, № 3. - С. 258-269. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2018_14_3_11 Викладено та прокоментовано основні положення нових рекомендацій щодо обстеження й лікування хворих з аміодарон-асоційованою патологією щитоподібної залози. Їх текст розбитий тематично на підрозділи (клінічні дослідження, діагностика, підходи до корекції). При цьому спочатку йде текст з літературними посиланнями, що підводить до рекомендацій, які викладені за рівнем доказовості. | |||
| 8. |
Булдигіна Ю. В. Порівняльний аналіз поопераційних ускладнень після субтотальної резекції щитоподібної залози або тиреоїдектомії у хворих на дифузний токсичний зоб [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, С. Л. Шляхтич, Г. М. Терехова, З. Г. Лисова // Ендокринологія. - 2018. - Т. 23, № 2. - С. 141-146. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/enkrl_2018_23_2_8 | |||
| 9. |
Булдигіна Ю. В. Діагностика й лікування тиреотоксикозу під час вагітності й у післяпологовому періоді. Фрагмент матеріалів Клінічних рекомендацій Американської тиреоїдної асоціації щодо діагностики й лікування захворювань щитоподібної залози під час вагітності й у післяпологовому періоді 2017 року [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Л. С. Страфун, Г. М. Терехова, С. Л. Шляхтич, В. І. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Т. 15, № 2. - С. 165-177. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2019_15_2_20 У 2017 р. були опубліковані настанови Американської тиреоїдної асоціації (АТА) щодо діагностики й лікування захворювань щитоподібної залози під час вагітності й у післяпологовому періоді. Це перший перегляд аналогічних рекомендацій АТА, які вперше були опубліковані в 2011 р. У зв'язку зі швидким збільшенням кількості друкованих праць на цю тему на початку проекту були заплановані перегляди рекомендацій кожні 4 - 5 років. Президентом АТА за згодою правління було створено робочі групи за участю компетентних фахівців у галузі дорослої й дитячої ендокринології, акушерства, перинатології (материнської й фетальної медицини), ендокринної хірургії, йодного споживання й епідеміології. Задля широкої спеціалізації й географічного представництва, а також забезпечення свіжих поглядів близько третини робочої групи замінювалось для кожної версії/етапу настанов згідно з політикою АТА. | |||
| 10. | 
Булдигіна Ю. В. До питання селенодефіциту у пацієнтів з хворобою Грейвса, ускладненою аутоімунною офтальмопатією [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Г. М. Терехова, Т. В. Федько, В. М. Клочкова, Л. С. Страфун, І. І. Савосько, З. Г. Лисова // Офтальмологічний журнал. - 2019. - № 2. - С. 50-54. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ofzh_2019_2_11 | |||
| 11. | 
Тронько Н. Д. Аналіз результатів ультразвукових, цитологічних та морфологічних досліджень у хворих на дифузний токсичний зоб [Електронний ресурс] / Н. Д. Тронько, С. Л. Шляхтич, Ю. В. Булдигіна, І. Ю. Бережна, В. Р. Антонів // Врачебное дело. - 2015. - № 3-4. - С. 115-120. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/LiSp_2015_3-4_21 Мета дослідження - систематизувати результати ультразвукових досліджень щитоподібної залози (ЩЗ), тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії в комплексі обстежень і зіставити їх з результатами морфологічних досліджень. У Київському центрі ендокринної хірургії, що працює на базі 3-ї клінічної лікарні протягом 2008 - 2013 рр. проведено детальне обстеження 220-ти хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) з подальшим виконанням оперативного втручання. У 63-х пацієнтів було виявлено вогнищеві утворення на фоні ДТЗ та проведено тонкоголкову аспіраційну пункційну біопсію (ТАПБ) з цитологічним дослідженням пунктату. Встановлено 3 види ехографічної картини, що вказують на ультразвукові зміни у тканині ЩЗ у процесі медикаментозного лікування. У 28,6 % пацієнтів під час довготривалого медикаментозного лікування було виявлено об'ємні утворення. У 4-х (6,3 %) хворих встановлено гістологічно папілярний рак ЩЗ. Ультразвукове дослідження ЩЗ у поєднанні з ТАПБ і цитологічним дослідженням є високоінформативними методами обстеження хворих на ДТЗ, що надає змогу об'єктивізувати структурний стан органа у процесі перебігу захворювання. | |||
| 12. |
Булдигіна Ю. В. Асоціація вітаміну D з аутоімунною офтальмопатією при хворобі Грейвса [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Г. М. Терехова, Л. С. Страфун, Т. В. Федько, В. М. Клочкова, І. І. Савосько, З. Г. Лисова // Офтальмологічний журнал. - 2019. - № 6. - С. 49-55. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ofzh_2019_6_11 | |||
| 13. |
Булдигіна Ю. В. Білі плями в питаннях селенодефіциту: про місце селеновмісних препаратів у лікуванні патології щитоподібної залози [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Г. М. Терехова, Л. С. Страфун, С. Л. Шляхтич, О. В. Раков // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 2. - С. 117-123. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2020_16_2_9 В останнє десятиліття точиться активна дискусія щодо ролі нестачі селену в патогенезі тиреопатій, а також доцільності й ефективності використання селеновмісних препаратів у їх лікуванні. На сьогодні в Україні надзвичайно мало даних про наявність/відсутність селенодефіциту в населення загалом і хворих із патологією щитоподібної залози (ЩЗ) зокрема. Тому питання доцільності використання селеновмісних препаратів надзвичайно цікавить як науковців, так і практикуючих лікарів. Мета дослідження - вивчити ставлення лікарів-ендокринологів України до застосування селеновмісних препаратів при лікуванні патології ЩЗ, а також дослідити вміст селену в сироватці крові хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) під час антитиреоїдної терапії в поєднанні з тривалим використанням селеновмісних препаратів. Матеріали та методи. Проведено онлайн-анкетування 100 лікарів-ендокринологів з різних областей України, у якому ставилось 6 питань: 1. Чи знаєте Ви про роль нестачі селену у розвитку патології ЩЗ? 2. Чи призначаєте Ви препарати селену хворим з патологією ЩЗ? 3. При якій патології ЩЗ Ви зазвичай призначаєте препарати селену? 4. Яким дозам препаратів селену Ви віддаєте перевагу? 5. Яку тривалість лікування селеновмісними препаратами Ви рекомендуєте? 6. Чи контролюєте Ви рівень селену до та після курсу терапії препаратами селену? Також у клініці ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України" протягом 2018 - 2019 рр. тривало дослідження вмісту селену в крові у хворих із тиреопатіями до та після лікування препаратами селену для оцінки їх ефективності й визначення часу, необхідного для ліквідації селенодефіциту. Групу обстежених пацієнтів становили 35 пацієнтів: 34 жінки і 1 чоловік (середній вік 48,2 +- 5,2 року), які хворіли на ДТЗ. За даними анамнезу, тривалість захворювання становила від 6 місяців до 5 років (у середньому 2,8 +- 2,0 року). На момент початку обстеження всі хворі були в стані еутиреозу. Визначення селену проводилось флуориметричним методом на спектрофлуориметрі Hitachi MPF-4 з необхідною чутливістю (приблизно 0,0004 мкг/мл селену) і незначною похибкою вимірювань (2 %). Встановлено, що 98 % лікарів знають про роль дефіциту селену в розвитку патології ЩЗ, але 33 % з них зауважили, що хотіли б мати більше інформації. Інформованість лікарів не впливає на частоту призначень селеновмісних препаратів. Так, завжди при тиреопатіях призначають селеновмісні препарати 47 % опитаних, інколи призначають - 35 %, не призначають ніколи - 18 %. Переважно призначають препарати селену при автоімунному тиреоїдиті (АІТ) з еутиреозом чи субклінічним гіпотиреозом (77 %), при дифузному еутиреоїдному зобі - 10 %, при ДТЗ - 7 %, при тиреоїд-асоційованій офтальмопатії - 5 % і при багатовузловому нетоксичному зобі - 6 % лікарів. З'ясовано, що більшість лікарів (55 %) призначають селеновмісні препарати в дозі від 50 до 100 мкг на добу, 30 % опитаних зазвичай призначають від 100 до 200 мкг на добу і лише 15 % лікарів призначають 200 мкг і більше. Тривалість курсу лікування, якому лікарі віддають перевагу, становить 3 місяці (70 %), на один місяць призначають селеновмісні препарати 12 % опитаних, на 6 місяців - 18 %. Визначено вміст селену в крові хворих до/після курсу лікування завжди тільки 5 % опитаних, інколи - 6 % опитаних, не визначають - 89 %. При дослідженні вмісту селену в сироватці хворих на ДТЗ його рівень в досліджуваній групі становив 17,80 - 2,59 мкг/л; медіана - 13 мкг/л (норма 80 - 100 мкг/л). Усім хворим призначено селеновмісні препарати в добовій дозі 200 мкг, після чого здійснено контрольне дослідження вмісту селену в крові через 3 і 6 місяців безперервного лікування. Через 3 місяці лікування рівень селену вірогідно збільшився до 63,88 +- 6,61 мкг/л (медіана - 58,5 мкг/л). При контролі цього показника через 6 місяців зафіксовано рівень 75,02 +- 9,78 мкг/л (медіана - 78 мкг/л), що вірогідно перевищувало початкові показники. Отже, тримісячний курс споживання селеновмісних препаратів (із добовою дозою 200 мкг) може бути недостатнім для відновлення нормального рівня селену у хворих із ДТЗ і селенодефіцитом, що потребує продовження лікування ще на наступні три місяці з індивідуальним контролем рівня селену чи призначення більших добових доз препарату. Висновки: кількість лікарів-ендокринологів, які знають про роль нестачі селену в розвитку патології ЩЗ, становить 98 %, разом з цим 33 % опитаних бажають мати більше інформації стосовно доцільності призначення й ефективності селеновмісних препаратів. Призначено селеновмісні препарати при захворюваннях ЩЗ 47 % лікарів, з цієї кількості 77 % - тільки при автоімунному тиреоїдиті. При тиреоїд-асоційованій офтальмопатії призначають селеновмісні препарати лише 5 % лікарів. Перевага надається призначенню невеликих доз селеновмісних препаратів (55 %) із тривалістю лікування не більше від трьох місяців (70 % опитаних).В останнє десятиліття точиться активна дискусія щодо ролі нестачі селену в патогенезі тиреопатій, а також доцільності й ефективності використання селеновмісних препаратів у їх лікуванні. На сьогодні в Україні надзвичайно мало даних про наявність/відсутність селенодефіциту в населення загалом і хворих із патологією щитоподібної залози (ЩЗ) зокрема. Тому питання доцільності використання селеновмісних препаратів надзвичайно цікавить як науковців, так і практикуючих лікарів. Мета дослідження - вивчити ставлення лікарів-ендокринологів України до застосування селеновмісних препаратів при лікуванні патології ЩЗ, а також дослідити вміст селену в сироватці крові хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) під час антитиреоїдної терапії в поєднанні з тривалим використанням селеновмісних препаратів. Матеріали та методи. Проведено онлайн-анкетування 100 лікарів-ендокринологів з різних областей України, у якому ставилось 6 питань: 1. Чи знаєте Ви про роль нестачі селену у розвитку патології ЩЗ? 2. Чи призначаєте Ви препарати селену хворим з патологією ЩЗ? 3. При якій патології ЩЗ Ви зазвичай призначаєте препарати селену? 4. Яким дозам препаратів селену Ви віддаєте перевагу? 5. Яку тривалість лікування селеновмісними препаратами Ви рекомендуєте? 6. Чи контролюєте Ви рівень селену до та після курсу терапії препаратами селену? Також у клініці ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України" протягом 2018 - 2019 рр. тривало дослідження вмісту селену в крові у хворих із тиреопатіями до та після лікування препаратами селену для оцінки їх ефективності й визначення часу, необхідного для ліквідації селенодефіциту. Групу обстежених пацієнтів становили 35 пацієнтів: 34 жінки і 1 чоловік (середній вік 48,2 +- 5,2 року), які хворіли на ДТЗ. За даними анамнезу, тривалість захворювання становила від 6 місяців до 5 років (у середньому 2,8 +- 2,0 року). На момент початку обстеження всі хворі були в стані еутиреозу. Визначення селену проводилось флуориметричним методом на спектрофлуориметрі Hitachi MPF-4 з необхідною чутливістю (приблизно 0,0004 мкг/мл селену) і незначною похибкою вимірювань (2 %). Встановлено, що 98 % лікарів знають про роль дефіциту селену в розвитку патології ЩЗ, але 33 % з них зауважили, що хотіли б мати більше інформації. Інформованість лікарів не впливає на частоту призначень селеновмісних препаратів. Так, завжди при тиреопатіях призначають селеновмісні препарати 47 % опитаних, інколи призначають - 35 %, не призначають ніколи - 18 %. Переважно призначають препарати селену при автоімунному тиреоїдиті (АІТ) з еутиреозом чи субклінічним гіпотиреозом (77 %), при дифузному еутиреоїдному зобі - 10 %, при ДТЗ - 7 %, при тиреоїд-асоційованій офтальмопатії - 5 % і при багатовузловому нетоксичному зобі - 6 % лікарів. З'ясовано, що більшість лікарів (55 %) призначають селеновмісні препарати в дозі від 50 до 100 мкг на добу, 30 % опитаних зазвичай призначають від 100 до 200 мкг на добу і лише 15 % лікарів призначають 200 мкг і більше. Тривалість курсу лікування, якому лікарі віддають перевагу, становить 3 місяці (70 %), на один місяць призначають селеновмісні препарати 12 % опитаних, на 6 місяців - 18 %. Визначено вміст селену в крові хворих до/після курсу лікування завжди тільки 5 % опитаних, інколи - 6 % опитаних, не визначають - 89 %. При дослідженні вмісту селену в сироватці хворих на ДТЗ його рівень в досліджуваній групі становив 17,80 - 2,59 мкг/л; медіана - 13 мкг/л (норма 80 - 100 мкг/л). Усім хворим призначено селеновмісні препарати в добовій дозі 200 мкг, після чого здійснено контрольне дослідження вмісту селену в крові через 3 і 6 місяців безперервного лікування. Через 3 місяці лікування рівень селену вірогідно збільшився до 63,88 +- 6,61 мкг/л (медіана - 58,5 мкг/л). При контролі цього показника через 6 місяців зафіксовано рівень 75,02 +- 9,78 мкг/л (медіана - 78 мкг/л), що вірогідно перевищувало початкові показники. Отже, тримісячний курс споживання селеновмісних препаратів (із добовою дозою 200 мкг) може бути недостатнім для відновлення нормального рівня селену у хворих із ДТЗ і селенодефіцитом, що потребує продовження лікування ще на наступні три місяці з індивідуальним контролем рівня селену чи призначення більших добових доз препарату. Висновки: кількість лікарів-ендокринологів, які знають про роль нестачі селену в розвитку патології ЩЗ, становить 98 %, разом з цим 33 % опитаних бажають мати більше інформації стосовно доцільності призначення й ефективності селеновмісних препаратів. Призначено селеновмісні препарати при захворюваннях ЩЗ 47 % лікарів, з цієї кількості 77 % - тільки при автоімунному тиреоїдиті. При тиреоїд-асоційованій офтальмопатії призначають селеновмісні препарати лише 5 % лікарів. Перевага надається призначенню невеликих доз селеновмісних препаратів (55 %) із тривалістю лікування не більше від трьох місяців (70 % опитаних). | |||
| 14. |
Булдигіна Ю. В. Чи відображає назва "дифузний токсичний зоб" структурний стан щитоподібної залози при цій нозології? [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 3. - С. 215-220. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2020_16_3_8 Дифузний токсичний зоб (ДТЗ) (хвороба Грейвса) є автоімунним захворюванням, поширеність якого невпинно зростає в структурі тиреоїдної патології, і становить близько 80 % всіх причин гіпертиреозу. Мета роботи - дослідити структурний стан щитоподібної залози (ЩЗ) у хворих на ДТЗ. Проведено цитологічне дослідження структури вогнищевих утворень на тлі ДТЗ (хвороби Грейвса). Дослідження виконувалось у клініці ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України" та в Київському міському центрі ендокринної хірургії на базі київської міської клінічної лікарні N 3. Усього обстежені 310 пацієнтів із ДТЗ: 285 (91,94 %) жінок і 25 (8,06 %) чоловіків, вік яких коливався від 19 до 70 років (у середньому 41,25 +- 1,19 року). Тривалість захворювання на момент початку обстеження становила від одного місяця до 15 років (у середньому 25,09 - 2,76 місяця). Для визначення об'єму і структури ЩЗ проведено пальпаторне й ультразвукове дослідження, а також тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія із цитологічним дослідженням пунктату та комп'ютерна томографія (КТ) органів шиї та середостіння. Для встановлення/підтвердження діагнозу здійснювалось гормональне обстеження (визначення в крові рівнів тиреотропного гормона, вільного тироксину, вільного трийодтироніну та антитіл до рецептора тиреотропного гормона). Частка хворих із дифузно збільшеною ЩЗ без вогнищевих утворень становила 78,39 %, кількість пацієнтів без збільшення об'єму ЩЗ - 2,58 %, число хворих із вогнищевими утвореннями в ЩЗ - 19,03 %. Серед хворих із вогнищевими утвореннями переважали пацієнти з доброякісними аденоматозними (54,24 %) та колоїдними (25,42 %) вузлами ЩЗ. Папілярну карциному діагностовано у двох хворих на ДТЗ (3,39 %). КТ органів шиї та середостіння дозволила встановити, що навіть при відносно невеликих розмірах дифузного зоба (18,00 +- 2,78 см<^>3 | |||
| 15. |
Булдигіна Ю. В. Ультразвукові характеристики орбіт у хворих з аутоімунною офтальмопатією при хворобі Грейвса [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Г. М. Терехова, Є. А. Шелковой, Т. В. Федько // Офтальмологічний журнал. - 2020. - № 4. - С. 8-13. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ofzh_2020_4_4 | |||
| 16. |
Булдигіна Ю. В. Уміст селену, антитіл до рецептора ТТГ і їх кореляційні зв’язки в пацієнтів із хворобою Грейвса, ускладненою автоімунною офтальмопатією [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Г. М. Терехова, С. Л. Шляхтич, І. І. Савосько, З. Г. Лисова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 5. - С. 375-380. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2020_16_5_4 Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених ролі селену в патогенезі автоімунних захворювань щитоподібної залози (ЩЗ), це питання залишається актуальним і сьогодні. Так, опитування ендокринологів України у 2019 р. показало, що третина лікарів хотіли б мати більше інформації стосовно цієї проблеми. Вплив дефіциту селену на перебіг автоімунної офтальмопатії (АО) при хворобі Грейвса (ХГ) останнім часом також привертає увагу дослідників і практикуючих лікарів. Існують повідомлення про негативний кореляційний зв'язок між рівнями селену й концентрацією антитіл до рецептора тиреотропного гормону гіпофіза (АТ-рТТГ) і більш швидке відновлення стану еутиреозу при поєднанні антитиреоїдної терапії з препаратами селену. У той же час інші дослідження не підтверджують наявність такого зв'язку і вказують на відсутність зниження антитиреоїдних антитіл на тлі лікування селеновмісними препаратами. Такі протиріччя стали підставою для проведення дослідження. Мета дослідження - вивчити вміст селену, АТ-рТТГ і їх кореляційні зв'язки в пацієнтів із ХГ, ускладненою автоімунною офтальмопатією. У дослідження включено 124 пацієнти із ХГ і АО (110 жінок і 14 чоловіків), середній вік яких становив 48,62 +- 10,26 року, а тривалість хвороби - 3,1 +- 2,2 року. Усі пацієнти були розподілені на дві групи: перша група - 47 пацієнтів із ХГ без АО; друга група - 77 пацієнтів із ХГ і АО. Контрольну групу становили 30 здорових жінок віком від 28 до 56 років (середній вік 45,90 +- 3,42 року). У всіх хворих було досліджено вміст селену, ТТГ, АТ-рТТГ. Висновки: селенодефіцит різного ступеня спостерігається в 72,58 % обстежених пацієнтів із ХГ. Помірний селенодефіцит встановлено в 14,89 % пацієнтів без АО і 15,58 % пацієнтів з АО. Виражений селенодефіцит діагностовано в 61,70 % хворих без АО і 54,55 % хворих з АО. Не виявлено різниці в рівнях селену між групами залежно від наявності офтальмопатії, а також не встановлено кореляційних зв'язків між рівнем селену в крові й рівнями ТТГ і АТ-рТТГ. Нормальний рівень селену виявлено у 23,40 % хворих без АО і 29,87 % хворих з АО. З огляду на ці результати не слід призначати селеновмісні препарати без індивідуального контролю рівня селену в крові. | |||
| 17. | 
Булдигіна Ю. В. Проблеми передопераційної діагностики раку щитоподібної залози при хворобі Грейвса [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Г. В. Зелінська, Ю. М. Таращенко, М. Ю. Болгов // Проблеми ендокринної патології. - 2020. - № 4. - С. 26-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pep_2020_4_5 | |||
| 18. | 
Олійник В. А. Протокол ведення хворих:Автоімунний тиреоїдит (Е06.3) [Електронний ресурс] / В. А. Олійник, Ю. В. Булдигіна // Практикуючий лікар. - 2020. - Т. 9, № 3-4. - С. 26-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/PraktLik_2020_9_3-4_7 | |||
| 19. |
Булдигіна Ю. В. Результати хірургічного лікування хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Г. М. Терехова, С. Л. Шляхтич, Т. В. Федько, В. М. Клочкова, Л. С. Страфун // Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 1. - С. 5-10 . - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/enkrl_2020_25_1_3 | |||
| 20. |
Булдигіна Ю. В. Ультразвукові та цитологічні характеристики вузлових утворень щитоподібної залози за хвороби Грейвса [Електронний ресурс] / Ю. В. Булдигіна, Г. В. Зелінська, С. Л. Шляхтич, Ю. М. Таращенко // Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 2. - С. 101-109. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/enkrl_2020_25_2_3 | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |