Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (4) | Реферативна база даних (32) | Авторитетний файл імен осіб (1) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Вринчану Н$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 31 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Брицун В. М. Структурні особливості та антибактеріальна активність 1,2 дизаміщених бензімідазолів [Електронний ресурс] / В. М. Брицун, Н. О. Вринчану // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2013. - № 2. - С. 3-12. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2013_2_2 Обобщены и систематизированы литературные данные по антибактериальным свойствам 2-арил-, алкил-, гетарил-, N-замещенных и N',N''-дизамещенных бензимидазолов.Обобщены и систематизированы данные литературы по антибактериальным свойствам производных бензимидазола. 1,2-дизамещенные бензимидазолы проявляют широкий спектр антибактериального действия. Наиболее выраженная активность соединений наблюдается в отношении грамположительных бактерий. | |||
| 2. |
Брицун В. М. Структурні особливості та антибактеріальна активність 2арил, алкіл, гетарил, Nзаміщених і N’, N”дизаміщених бензімідазолів [Електронний ресурс] / В. М. Брицун, Н. О. Вринчану // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2013. - № 3. - С. 3-11. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2013_3_2 Обобщены и систематизированы литературные данные по антибактериальным свойствам 2-арил-, алкил-, гетарил-, N-замещенных и N',N''-дизамещенных бензимидазолов.Обобщены и систематизированы данные литературы по антибактериальным свойствам производных бензимидазола. 1,2-дизамещенные бензимидазолы проявляют широкий спектр антибактериального действия. Наиболее выраженная активность соединений наблюдается в отношении грамположительных бактерий. | |||
| 3. | 
Вринчану Н. О. Дослідження деяких сторін механізму антигрибкової дії нового похідного адамантану [Електронний ресурс] / Н. О. Вринчану, О. В. Сергієнко, Ю. М. Максимов // Морфологія. - 2009. - Т. 3, № 2. - С. 24-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Morphology_2009_3_2_6 | |||
| 4. | 
Максимов Ю. М. Перспективи розробки антимікробних засобів на основі нових синтетичних сполук [Електронний ресурс] / Ю. М. Максимов, Н. О. Вринчану // Мікробіологічний журнал. - 2010. - Т. 72, № 1. - С. 52-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/MicroBiol_2010_72_1_10 Розглянуто дані літератури про дію різних хімічних речовин на мікроорганізми. Підкреслено, що одним із перспективних шляхів пошуку нових високоефективних антимікробних препаратів є скринінг речовин синтетичної природи, які раніше самостійно або у складі лікарських засобів такого фармакологічного направлення у клінічній практиці не використовувались. У цьому плані великий інтерес викликають похідні аміноадамантану. | |||
| 5. |
Дронова М. Л. Чутливість мікоплазм до похідних арилаліфатичних аміноспиртів [Електронний ресурс] / М. Л. Дронова, К. С. Коробкова, Н. О. Вринчану, І. П. Токовенко // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2013. - № 4-5. - С. 48-52. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2013_4-5_8 Вещества из группы производных арилалифатических аминоспиртов имеют выраженную антимикробную активность. Проведены исследования способности впервые синтезированных соединений ингибировать рост микоплазм. Наиболее активными относительно Acholeplasma modicum | |||
| 6. |
Дронова М. Л. Ультраструктура Escherichia coli при дії нового похідного арилаліфатичних аміноспиртів [Електронний ресурс] / М. Л. Дронова, С. І. Войчук, Н. О. Вринчану // Morphologia. - 2014. - Т. 8, № 4. - С. 26-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Morphology_2014_8_4_6 | |||
| 7. |
Дронова М. Л. Нові антибіотики хінолонового ряду: перспективи застосування в клінічній практиці [Електронний ресурс] / М. Л. Дронова, Н. О. Вринчану, Д. М. Дудікова // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2015. - № 1. - С. 3-12. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2015_1_2 | |||
| 8. | 
Дронова М. Л. Антибактеріальна активність 1-3-(N-бензил-4-метилпіперидиній)-2-пропанолу хлориду [Електронний ресурс] / М. Л. Дронова, С. І. Войчук, Н. О. Вринчану // Український біофармацевтичний журнал. - 2015. - № 6. - С. 92-97. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ubfj_2015_6_17 | |||
| 9. | 
Короткий Ю. В. Синтез, антибактеріальна та протигрибкова активність четвертинних солей 1|4 (1,1,3,3 тетраметилбутил)фенікси|3діалкіламіно2пропанолу [Електронний ресурс] / Ю. В. Короткий, Н. О. Вринчану, М. Л. Дронова, З. С. Суворова, О. А. Смертенко // Фармацевтичний журнал. - 2015. - № 1. - С. 56-62. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pharmazh_2015_1_9 Распространение резистентных штаммов патогенов и снижение эффективности антибиотикотерапии обусловливают необходимость поиска новых соединений с антимикробными свойствами. Цель работы - синтез и изучение антимикробных свойств новых производных арилалифатических аминоспиртов. Исследованы четвертичные соли 1-[4-(1,1,3,3-тетраметил-бутил)фенокси]-3-диалкиламино-2-пропанола (соединения I-XIV). Синтез соединений осуществляли с помощью метода взаимодействия эпоксидов предшественника с избыточным количеством соответствующих аминов при нагревании в изопропаноле с последующей обработкой избытком галоидных алкилов. С целью подтверждения структуры использовали методы элементного анализа, ИК- и ПМР-спектроскопии. Антимикробную активность относительно тест-штаммов Staphylococcus aureus АТСС 25923, Escherichia coli АТСС 25922, Pseudomonas aeruginosa АТСС 27853 и Candida albicans NCTC 885/653 определяли с помощью метода серийных разведений в жидких тщательных средах и оценивали с помощью показателя минимальной ингибирующей концентрации. Исследования антибактериальных и антифунгальных свойств впервые синтезированных четвертичних солей 1-[4-(1,1,3,3-тетраметилбутил)фенокси]-3-диалкиламино-2-пропанола показали, что соединения обладают как мононаправленым, так и поливалентным действием. Выраженность антимикробного действия и широта спектра впервые синтезированных арилалифатических аминоспиртов свидетельствуют о перспективности создания на их основе новых противомикробных препаратов. | |||
| 10. |
Дронова М. Л. Інгібітори синтезу білка в клітинах мікроорганізмів. Оксазолідинони [Електронний ресурс] / М. Л. Дронова, Н. О. Вринчану, Д. М. Дудікова, А. С. Ємсенко // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2015. - № 2. - С. 3-13. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2015_2_2 Узагальнено інформацію щодо сучасного стану розробки антибактеріальних засобів, які належать до класу оксазолідинонів. На сьогодні до застосування в медичній практиці дозволено два препарати - Лінезолід (2000 р.) та Тедизоліду фосфат (2014 р.), призначені для лікування пацієнтів з інфекціями, спричиненими грампозитивними коками. На етапі клінічних досліджень знаходяться шість нових оксазолідинонів, що мають деякі переваги порівняно з першими препаратами цього класу. Так, Радезолід та сполука LCB01-0371 характеризуються активністю відносно грамнегативних паличок, Кадазолід виявляє виражену інгібуючу дію відносно Clostridium difficile, а Сутезолід та Посизолід розглядаються як потенційні протитуберкульозні засоби. Для сполуки MRX-I не виявлено переваг щодо спектра антибактеріальної активності, проте результати досліджень свідчать про сприятливий фармакокінетичний профіль та меншу токсичність порівняно з Лінезолідом. Подальший пошук нових оксазолідинонів проводиться переважно з метою виявлення сполук, активних відносно як чутливих, так і полірезистентних штамів мікроорганізмів. Етап доклінічних випробувань сьогодні проходять сім сполук. Наведений огляд літератури характеризує основні напрями розробки нових препаратів антибактеріальної дії на основі представників класу оксазолідинонів та доцільність їх впровадження в клінічну практику. | |||
| 11. | 
Дронова М. Л. Формування резистентності мікроорганізмів до похідного арилаліфатичних аміноспиртів [Електронний ресурс] / М. Л. Дронова, 3. С. Суворова, А. В. Цикоза, Н. О. Вринчану // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2015. - № 2. - С. 92-95. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unmmj_2015_2_20 | |||
| 12. |
Вринчану Н. О. Кандидоз. Проблеми та перспективи антифунгальної терапії (частина I) [Електронний ресурс] / Н. О. Вринчану // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2016. - № 6. - С. 3-11. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2016_6_2 Огляд літератури узагальнює інформацію щодо захворювань, обумовлених умовно-патогенними грибами роду Candida, факторів ризику їхнього виникнення та розповсюдженості. Наведено дані щодо найпоширеніших поверхневих кандидозів, а саме уражень слизових оболонок, шкіри та нігтів, зазначено прояви таких патологій та їх основних збудників. Представлено аналіз даних літератури щодо частоти виникнення, етіологічних факторів розвитку системних кандидозів (кандидемій, патологій внутрішніх органів) та летальності. Особливу увагу приділено змінам клітинної та гуморальної ланок імунної системи у хворих на кандидози різної локалізації та проблемі розвитку мікогенної алергії. Представлені дані свідчать про здатність грибів роду Candida викликати широкий спектр клінічних патологій - від уражень шкіри та слизових оболонок до септичних станів з тяжким перебігом та високою летальністю, а основним фактором ризику їх розвитку є порушення місцевих або системних механізмів протиінфекційного захисту. Зазначено, що в більшості випадків збудником кандидозів є С. albicans, проте останніми роками зростає роль С. non-albicans: C. parapsilosis, C. glabrata, C. tropicalis, C. krusei тощо, які проявляють значно нижчу чутливість до антимікотиків, що призводить до зниження ефективності сучасних антифунгальних засобів та зумовлює необхідність розробки та впровадження нових підходів до фармакотерапії кандидозів.Узагальнено дані щодо препаратів, які сьогодні застосовуються для антифунгальної терапії, та сполук, перспективних для створення нових антимікотиків. Для клінічного застосування з метою лікування пацієнтів з мікозами в Україні рекомендовані препарати системної та місцевої дії, які належать до полієнових антибіотиків, азолів, аліламінів, ехінокандинів, гризанів та інші. На етапах доклінічного та клінічного дослідження знаходяться перспективні нові сполуки, причому пошук та розробка проведено як у межах відомих класів (азолів, полієнів, ехінокандинів), так і серед представників інших хімічних груп. Зокрема, на різних стадіях впровадження перебувають похідні оротомідів (F901318), бензогідразидів (ВНВМ, D0), целекоксибів (AR-12), ариламідів (Т-2307), ніккоміцинів (SP-920704), солдаринів (GM-193663, GM-237354) та ін. Важливими особливостями нових сполук є досить широкий спектр антифунгальної активності, здатність інгібувати ріст та розмноження резистентних до офіцинальних антимікотиків штамів грибів та нові механізми дії, що забезпечуватиме більш повільний розвиток стійкості до них у разі впровадження в клінічну практику. Представлений аналіз даних літератури свідчить про актуальність розробки препаратів антифунгальної дії на основі представників відомих та нових хімічних класів та висвітлює основні перспективи антифунгальної хіміотерапії. | |||
| 13. | 
Дудікова Д. М. Ультраструктура candida albicans при дії 1--3-(n-бензил, n-диметиламіно)2-пропанол хлориду [Електронний ресурс] / Д. М. Дудікова, І. ВойчукС., Н. О. Вринчану // Вісник морфології. - 2015. - Т. 21, № 2. - С. 300-303. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vismorf_2015_21_2_5 | |||
| 14. | 
Суворова З. С. Ультраструктура S.cerevisiae при дії нового похідного арилаліфатичних аміноспиртів [Електронний ресурс] / З. С. Суворова, С. І. Войчук, Н. О. Вринчану // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2016. - Т. 20, № 2. - С. 347-351. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vvnmu_2016_20_2_9 | |||
| 15. |
Дудікова Д. М. Активність похідних амінопропанолу відносно біоплівок Pseudomonas aeruginosa [Електронний ресурс] / Д. М. Дудікова, З. С. Суворова, В. В. Недашківська, А. О. Шарова, М. Л. Дронова, Н. О. Вринчану // Фармацевтичний журнал. - 2017. - № 1. - С. 93-100. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pharmazh_2017_1_13 Бактериальные биопленки, в частности образованные Pseudomonas aeruginosa, являются причиной серьезных хронических инфекционных заболеваний. Бактерии в биопленке фенотипически более устойчивы к действию антибиотиков и иммунной системы макроорганизма, что делает их важным фактором патогенности для многих микрорганизмов. Объектом исследования были выбраны производные аминоспиртов с адамантильным (КВМ-97) та N-алкиларильным радикалом (КВМ-194, КВМ-204, КВМ-261, КВМ-262). Цель работы - установить влияние соединений на пленкообразование и сформированные биопленки P. aeruginosa. Влияние производных аминоспиртов на биопленки оценивали с использованием генцианвиолета. В качестве препаратов сравнения использовали субстанции ципрофлоксацина, меропенема, цефтазидима и гентамицина. Способность соединений влиять на пленкообразование и сформированные биопленки P. aeruginosa исследовали с помощью метода сорбции генцианвиолета на структурах биопленки с последующей десорбцией в органический растворитель. Полученные результаты показали, что все соединения в исследованных концентрациях проявляют активность в отношении биопленок. Значительное уменьшение пленкообразования P. aeruginosa наблюдали в присутствии КВМ-97, КВМ-261 и КВМ-262 в высокой концентрации (5,0 МПК), ингибирование пленкообразования составило 84,3, 90,5 и 83,3 % соответственно. После инкубирования с КВМ-204 в концентрации 5,0 МПК 1-суточная сформированная биопленка была разрушена на 76,6 %. Кроме того, соединения КВМ-97, КВМ-194 и КВМ-261 в обеих концентрациях показали высокую активность относительно биопленки синегнойной палочки, степень разрушения биопленки составила 56,7 - 65,7 %. Все исследованные соединения (в зависимости от дозы) проявили выраженную ингибирующую активность в отношении зрелой 5-суточной биопленки P. aeruginosa. Также было отмечено, что исследуемые соединения проявляют высокую антибиопленочную активность по сравнению с официнальными антимикробными препаратами. Производные аминопропанола могут стать основой для создания новой группы антимикробных препаратов и перспективных лекарственных средств для лечения хронических инфекций. | |||
| 16. |
Вринчану Н. О. Роль ефлюксних систем у резистентності мікроорганізмів до антибіотиків [Електронний ресурс] / Н. О. Вринчану // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 3-15. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2017_3_2 Огляд літератури узагальнює сучасні дані щодо класифікації, структури та функцій ефлюксних помп, їх ролі в життєдіяльності бактерій, зокрема, у розвитку резистентності до антимікробних препаратів. Генетичні детермінанти транспортерів можуть міститися на хромосомах та плазмідах або транспозонах, що зумовлює легкість передачі цих генів, а отже й появу нових стійких штамів патогенів. Слід зазначити, що резистентність, що пов'язана з ефлюксом, натепер виявлено практично для всіх відомих класів антибактеріальних препаратів. Ефлюксні помпи, що присутні в клітинах прокаріот та еукаріот, розподіляються на 2 типи: первинні (АТФ-залежні) транспортери та вторинні, які використовують енергію електрохімічного градієнта. Згідно з класифікацією за молекулярною структурою, виділяють 5 родин (надродин) ефлюксних помп - ABC (ATP binding cassette), MFS (major facilitator superfamily), MATE (multidrug and toxic compound extrusion), SMR (small multidrug resistance) та RND (resistance-nodulation-division). Встановлено, що в клінічних штамів грамнегативних бактерій ефлюкс більшою мірою пов'язаний з RNDнадродиною, у грампозитивних - з MFS-надродиною. Сьогодні з'ясовано, що з ефлюксними помпами пов'язаний не лише викид антибіотиків з клітини назовні, але й виділення факторів патогенності, адгезинів, токсинів, сигналів міжклітинної взаємодії, що забезпечує мікроорганізмам існування в певних екологічних нішах, зокрема, в організмі людини, тварин і рослин. Надана інформація свідчить про досить складну систему ефлюксу в прокаріотів, яка забезпечує їм здатність до колонізації. макроорганізму та стійкість до антибіотиків. Гіперактивність ефлюксних помп є одним з основних механізмів протидії антимікробним препаратам і створює серйозну проб лему в разі лікування пацієнтів з гнійно-запальними процесами, зумовленими резистентними штамами збудників. | |||
| 17. |
Дудікова Д. М. Особливості ультраструктури Staphylococcus aureus за дії 4-(1-адамантил)фенокси-3-(N-бензил, N-метил,N-циклогексил)-2-пропанол хлориду [Електронний ресурс] / Д. М. Дудікова, С. І. Войчук, Н. О. Вринчану // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 32-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2017_3_4 Розповсюдження резистентності до антимікробних препаратів свідчить про нагальну потребу в нових антибіотиках. Одним з багатообіцяючих хімічних класів речовин для їх розробки є похідні адамантану. У скринінгових дослідженнях було виділено сполуку ЮК-23, яка проявляє виражені антистафілококові властивості. Мета дослідження - встановити зміни ультраструктури Staphylococcus aureus за дії похідного алкоксіаміно-1-адамантанфенолу. У всіх експериментах використовували культуру S. aureus ATCC 25923. Мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) було визначено за допомогою методу серійних макророзведень у поживному середовищі. Для вивчення впливу сполуки на ультраструктуру клітин, їх інкубували протягом 1 та 24 год у середовищі, що містило сполуку в концентрації 2,0 МІК. Одержані зразки аналізували за методом трансмісійної електронної мікроскопії після контрастування ураніл ацетатом та цитратом свинцю. Одержані дані свідчать, що сполука ЮК-23 проявляє виразну антибактеріальну активність відносно S. aureus, МІК становить 0,6 мкг/мл. Інкубація S. aureus зі сполукою ЮК-23 у бактерицидній концентрації призводить до порушення морфології клітин (відшарування цитоплазматичної мембрани, поява зон просвітлення в цитоплазмі) вже через 1 год. За збільшення часу інкубації до 24 год зміни поглиблювались: спостерігалося відшарування клітинної стінки та її деградація, конденсація вмісту цитоплазми з утворенням зон просвітлення, лізис клітин. Виявлені зміни ультраструктури S. aureus вказують на можливий механізм дії сполуки ЮК-23, пов'язаний з її впливом на цитоплазму та деградацією генетичного апарату. | |||
| 18. | 
Вринчану Н. О. Інгібуюча дія мазі на основі нового похідного аміноадамантану на клінічні штами бактерій [Електронний ресурс] / Н. О. Вринчану, С. М. Титаренко, В. А. Дєєв // Одеський медичний журнал. - 2007. - № 5. - С. 64-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Omj_2007_5_17 | |||
| 19. |
Вринчану Н. О. Антисептичні властивості похідного аміноадамантану [Електронний ресурс] / Н. О. Вринчану, В. Л. Макітрук, А. С. Шаламай, М. Л. Дронова, Д. М. Дудікова, З. С. Суворова, А. О. Шарова // Фармацевтичний журнал. - 2017. - № 5-6. - С. 49-54. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pharmazh_2017_5-6_9 Формирование устойчивости микроорганизмов к современным антимикробным препаратам требует разработки новых антисептических средств. Объектом исследования выбрано производное фениладамантана (4-(адамантил-1)-1-(1-аминобутил) бензол, шифр - АМ-166). Цель работы - изучение специфической активности 4 %-го раствора АМ-166 в изопропаноле и 5 %-го раствора АМ-166 в 76 %-м этаноле (производитель ПАО НПЦ "Борщаговский ХФЗ") в отношении широкого спектра бактерий и грибов, оценивание их эффективных концентраций и времени экспозиции. Дезинфекционные/антисептические свойства оценивали с помощью количественного суспензионного метода с последующей нейтрализацией раствора. Полученные результаты показали, что оба раствора проявляли подобную активность в отношении грамположительных и грамотрицательных бактерий, а также в отношении дрожжеподобных грибов. Антибактериальное и антифунгальное действие наблюдалось во всех исследованных концентрациях (исходные растворы, разведения в 5 и 10 раз) и сохранялось на протяжении всего срока наблюдения (5 - 30 мин). В отношении A. niger оба исследованных раствора в исходной концентрации проявляли фунгицидное действие. При разведении в 5 раз 5 %-й раствор АМ-166 (в 76 %-м этаноле) был более эффективным по сравнению с соответствующим разведением 4 %-го раствора АМ-166 (в изопропаноле). При разведении в 10 раз оба раствора не проявляли фунгицидной активности. Полученные результаты свидетельствуют о том, что производные адамантана могут быть перспективными для разработки на их основе антисептических средств. | |||
| 20. |
Дудікова Д. М. Антибактеріальна активність амінопропанолів з адамантильним і N-алкіларильним радикалом відносно біоплівок E. сoli [Електронний ресурс] / Д. М. Дудікова, Н. О. Вринчану, Ю. В. Короткий, М. Л. Дронова, З. С. Суворова, А. О. Шарова, Н. І. Гринчук, В. В. Недашківська // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 6. - С. 37-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2017_6_6 Утворення біоплівок мікроорганізмами створює великі труднощі в клінічній практиці, оскільки при цьому значно підвищується стійкість бактерій до антибактеріальних і дезінфікуючих засобів, збільшуються витрати на лікування пацієнта, зростає летальність від інфекційних ускладнень. Тому перспективним є пошук нових сполук, здатних вливати на зрілу біоплівку та на різні етапи її формування. Мета дослідження - встановити вплив нових похідних амінопропанолів на плівкоутворення та сформовані E. сoli біоплівки у порівнянні з антибактеріальними препаратами. Чутливість клінічного штаму E. сoli до дії сполук КВМ-97, КВМ-194, КВМ-204, КВМ-261, КВМ-262 і препаратів порівняння ципрофлоксацину, меропенему, гентаміцину та цефтазидиму визначали за допомогою методу серійних мікророзведень і оцінювали за показником мінімальної інгібуючої концентрації (МІК). Здатність досліджуваних сполук та антимікробних засобів впливати на плівкоутворення та сформовані біоплівки кишкової палички досліджували за допомогою методу сорбції генціанвіолету на структурах біоплівки з подальшою десорбцією в органічний розчинник. Дослідження впливу амінопропанолів з адамантильним та N-алкіларильним радикалом на біоплівки E. coli показало, що сполуки порушують плівкоутворення та руйнують сформовані біоплівки. Найвиразнішу дію відносно біоплівок кишкової палички на всіх досліджених етапах розвитку виявляють сполуки КВМ-97 і КВМ-262, які за ступенем інгібуючого ефекту проявляють переваги або не поступаються препаратам порівняння ципрофлоксацину, меропенему, цефтазидиму та гентаміцину. Отже, уперше синтезовані похідні амінопропанолу з адамантильним та N-алкіларильним радикалом можуть бути перспективними для створення на їх основі лікарських засобів з антибіоплівковою активністю. | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |