Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (7) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (11) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Дацишин Х$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 16 Представлено документи з 1 до 16 |
|||
| 1. | 
Дацишин Х. Мовні маніпуляції в заголовках Інтернет-версії телевізійних новин (на прикладі Інтернет-сторінки програми "ТСН") [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Теле- та радіожурналістика. - 2014. - Вип. 13. - С. 204-209. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2014_13_30 | ||
| 2. |
Дацишин Х. Концепт "свій" у політичному дискурсі періоду Євромайдану (на матеріалах газети "День") [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Теле- та радіожурналістика. - 2015. - Вип. 14. - С. 140-144. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2015_14_19 | ||
| 3. | 
Дацишин Х. Концепт "чужий" у політичному дискурсі періоду Євромайдану (на матеріалі газети "День") [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Вісник Львівського університету. Серія : Журналістика. - 2014. - Вип. 39(2). - С. 296-303. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VLNU_Jur_2014_39(2)__42 | ||
| 4. |
Дацишин Х. Вербальне відображення твору образотворчого мистецтва в друкованому медіатексті: єдність об’єктивного і суб’єктивного [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Теле- та радіожурналістика. - 2017. - Вип. 16. - С. 82-88. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2017_16_14 | ||
| 5. |
Дацишин Х. Мистецька термінологія і професійна лексика в загальнополітичних медіа: способи впровадження в текст і особливості використання [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Вісник Львівського університету. Серія : Журналістика. - 2018. - Вип. 43. - С. 227-233. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VLNU_Jur_2018_43_31 | ||
| 6. |
Дацишин Х. П. Під проводом Господньої руки [Електронний ресурс] / Х. П. Дацишин // Теле- та радіожурналістика. - 2019. - Вип. 18. - С. 7-10. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2019_18_4 | ||
| 7. |
Дацишин Х. П. Вербальна репрезентація концепту "гідність" як об'єкта дії (за матеріалами українськомовного сегмента Інтернету) [Електронний ресурс] / Х. П. Дацишин // Теле- та радіожурналістика. - 2019. - Вип. 18. - С. 147-155. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2019_18_20 | ||
| 8. | 
Дацишин Х. Невтомний сіяч українського слова (Культура мови в науковій рецепції професора Олександри Сербенської) [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Культура слова. - 2018. - Вип. 89. - С. 120-130. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Kuls_2018_89_13 | ||
| 9. | 
Дацишин Х. Можливості прямої мови у відтворенні усного мовлення в друкованому медіа тексті [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Журналістські науки. - 2018. - № 896. - С. 145-149. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpjn_2018_896_21 Досліджено можливості прямої мови у відтворенні усного мовлення в друкованому медіатексті. Пряма мова і слова автора, які її супроводжують, сприяють наближенню реципієнта тексту до безпосередньої ситуації усної комунікації. Пряма мова передає зміст повідомлення; відтворює характер та емоційний стан мовця; лексичні та синтаксичні особливості його мовлення. Слова автора можуть констатувати сам факт мовлення; маркувати репліку як питання чи відповідь, початок, продовження чи доповнення розмови; називати ширшу комунікативну мету мовлення; вказувати на характер уведення репліки в діалог; називати емоцію; описувати міміку чи жестикуляцію мовця; зазначати спосіб мовлення, тон і гучність голосу; описувати дії мовця; подавати оцінку змісту мовлення. Пряма мова робить друкований медіатекст живим, динамічним, поліфонічним. | ||
| 10. |
Дацишин Х. Засоби масової інформації і динаміка мовної норми: новітні фемінітиви як відображення суспільних викликів сьогодення [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Журналістські науки. - 2020. - Вип. 4. - С. 183-191. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpjn_2020_4_27 Мова засобів масової інформації найоперативніше реагує на зміни в суспільних відносинах, саме в медіатекстах з'являються слова, що називають нові реалії, надають їм оцінку. Медіа не тільки відображають, але й пропагують нові соціокультурні моделі поведінки, стають рушіями змін у сприйнятті та трактуванні певних суспільних явищ. Одним із важливих викликів останнього часу стало використання фемінітивів - іменників жіночого роду на позначення професій і посад жінок. Українські медіа не тільки вводили фемінітиви в тексти, а й активно публікували матеріали на цю тему. Більшість медіапублікацій позитивно трактує використання таких іменників. Ключовим аргументом є потреба зробити жінку видимою, мову - гендерно чутливою. Такі слова не нові для української лексики, їх фіксує і словник Б. Грінченка (1907 - 1909), і " Словник української мови" в 11 томах (1970 - 1980); деякі з них раніше використовували тільки в розмовному стилі, інші, як, наприклад, студент/студентка, не мали стилістичних обмежень. Водночас, як засвідчують публікації, жінки-респондентки здебільшого не переймаються цією проблемою і не відчувають дискомфорту від того, що їх називають іменниками-універсалізмами чоловічого роду; навпаки, дискримінаційними часто вважають саме іменники жіночого роду. Аргументами проти фемінітивів було те, що в мові вже закріплено інші значення деяких новоутворених іменників жіночого роду, і те, що бінарна система, яка утворюється внаслідок використання фемінітивів, ігнорує альтернативні визначення гендеру. Практика використання фемінітивів у мові ЗМІ спричинила активну суспільну дискусію, що надало підстави внести зміни до українського правопису 22 травня 2019 р. Нова норма регламентує способи творення фемінітивів, але не зобов'язує їх використовувати, якщо мовець не відчуває у цьому потреби або не сприймає того чи іншого слова на фонетичному чи конотативному рівні. Засоби масової інформації і надалі впливатимуть на те, які слова витримають випробування часом і як трактуватимуть їх у різних середовищах мовців. | ||
| 11. |
Дацишин Х. Сучасний заголовок новин в українських інтернет-ЗМІ: між клікбейтом та інформативністю [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Журналістика. - 2021. - № 2. - С. 76-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpjn_2021_2_13 У сучасних Інтернет-ЗМІ до називної, інформаційної, апеляційної, рекламної функцій заголовка долучається функція пошуку; часто заголовок виявляється єдиним прочитаним елементом публікації. Заголовки новин створюють своєрідну медійну картину світу. Частина заголовків в Інтернет-медіа належить до суто інформаційних, котрі максимально відтворюють зміст новини. "Частково інформаційні" заголовки надають неповні відомості, а тому можуть спотворено відображати дійсність. Заохочувальні, інтригувальні заголовки спонукають прочитати текст. Досить рідко трапляється інтелектуальний різновид рекламно-інтригувального заголовка, побудований на асоціаціях з образами літератури, науки, мистецтва, на використанні фразеологізмів, антонімів, паронімів тощо. Такий заголовок вимагає певного рівня знань і від реципієнта. Прагнення до сенсаційності, бажання зацікавити реципієнта зумовлюють інші тендеції, котрі часто виходять поза межі журналістських стандартів. Заголовок може не відображати змісту журналістського твору, а також перекручувати факти. Поширеними в деяких Інтернет-ЗМІ є клікбейти - заголовки, котрі змушують користувача натиснути на них. У них застосовано маніпуляції з кількістю; використано слова з можливістю подвійного тлумачення; надано негативну інформацію про меншість, тоді як позитивна інформація про більшість наведена в самому тексті; сформульовано запитання, на яке публікація надає заперечну відповідь. До спотворення інформації в заголовках призводить низька мовна та професійна компетентність авторів. Сьогодні є все більше підстав вважати заголовок самостійним твором, оскільки нерідко реципієнт читає лише його. Однак у сучасних заголовках щораз менше власне літературної та мовної творчості, майстерного використання лексики та фразеології. На перший план виходить інформативність заголовка, але інформація часто є недостовірною, свідомо чи несвідомо викривленою, що може зумовити порушення етичних норм і деформації у відтворенні дійсності. | ||
| 12. | 
Дацишин Х. Усне мовлення в науковій концепції професора Олександри Сербенської [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства. - 2020. - Вип. 10. - С. 209-221. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ZPNDZP_2020_10_16 | ||
| 13. |
Дацишин Х. Мовна толерантність у назвах осіб старшого віку: можливості медіа у формуванні й руйнуванні стереотипів [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Журналістика. - 2022. - № 2. - С. 87-94. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpjn_2022_2_13 Сучасні засоби масової інформації значною мірою впливають на сприйняття представників тих чи інших соціальних груп. Стандарти журналістики вимагають дотримуватися принципу мовної толерантності, уникати слів і висловів, які сприяють формуванню негативних стереотипів. У цьому контексті актуальним є дослідження використаних у медіа назв осіб за віком. Цей аспект вивчення мовної толерантності не перебуває у фокусі особливих зацікавлень дослідників, зокрема, з огляду на глибоку закоріненість у повсякденне слововживання в різних сферах назв із пейоративними семами, через що мовці не задумуються про значення тих чи інших лексем. Наслідком цього є формування негативного, певної мірою дискримінаційного стереотипу старшої людини. Дослідження виявило, що для називання осіб старшого віку в українських медіа використовують словосполучення "людина похилого віку", "стара людина", "старша людина", "літня людина", "бабуся і дідусь", "людина поважного віку", "людина третього віку", "пенсіонер", "довгожитель", натомість в аналізованих текстах не виявлено слова "сеньйор". Окреслюючи осіб тої самої вікової категорії, ці слова, однак, по-різному їх маркують, зокрема словосполучення "людина похилого віку", яке є офіційним терміном, має негативні конотації і, відповідно, формує образ старшої особи як пасивного члена суспільства. Водночас потрібно зауважити, що медіа прагнуть уникати цього словосполучення, що не завжди можливо зробити, з огляду на його офіційний статус. Для називання необхідно обирати слова та словосполучення, що мають позитивне забарвлення або є нейтральними, вказують на досвід старшої людини, повагу та пошану до неї. Наслідком послідовного дотримання засад мовної толерантності може стати переосмислення офіційної термінології, пов'язаної з віком людини, руйнування негативного стереотипу старшої людини як особи пасивної, хворої, нездатної до руху вперед, для якої все найкраще залишилося в минулому. Формуючи образ людини у віці понад 60 років як соціально активної особистості, медіа сприятимуть не тільки змінам у громадській думці, а й новому усвідомленню літніми людьми свого способу життя і своїх можливостей. | ||
| 14. |
Дацишин Х. Атрибутивна сполучуваність концепту гідність в українському інтернет-дискурсі [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Журналістські науки. - 2019. - Вип. 3. - С. 142-148. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpjn_2019_3_23 Розглянуто актуальну тему відображення у сучасному інтернет-дискурсі одного з морально-етичних концептів - концепту "гідність". Зосереджено увагу на впливогенному потенціалі медіа та здатності медіа-дискурсу формувати ментальні концепти мовної картини світу реципієнтів. Часова детермінованість медіа-комунікації визначає можливість фіксувати особливості вербального наповнення концептів у конкретному часовому проміжку і внаслідок цього здійснювати діахронічний компаративний аналіз. Виявлено атрибутивну сполучуваність концепту "гідність" і визначено різновиди гідності залежно від обсягу та змісту, вкладеного в поняття (буттєва, моральна та суспільна гідність), а також від групи суб'єктів, яким притаманна гідність як морально-етична цінність. Виокремлено такі різновиди гідності: гідність людини як самодостатньої цінності; гідність людини як представника певної групи, яка, з погляду мовця, в Україні не має змоги сповна реалізувати свої права; гідність людини як представника нації; гідність нації та держави; гідність конкретної особи; гідність праці як однієї зі сфер людського життя. Фрагменти дискурсу, у яких йдеться про гідність одіозних в українському політичному середовищі особистостей, демонструють зіставлення одночасно двох трактувань гідності - буттєвого (з акцентом на правовому контексті) та морального; атрибутивне словосполучення з назвами таких осіб має ознаки оксиморону. Різновид гідності, пов'язаний із суб'єктом - представником групи, права якої, на думку мовця, потенційно не можуть бути повною мірою реалізовані, виявляє невідповідність між буттєвим трактуванням гідності та її правовим втіленням. | ||
| 15. |
Дацишин Х. Комунікативний потенціал частки "мовляв” у сучасних українських онлайн-медіатекстах [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Журналістика. - 2023. - Вип. 2. - С. 96-102. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpjn_2023_2_15 | ||
| 16. |
Дацишин Х. Функціональні параметри антропонімів як одного з різновидів фактичного матеріалу в медіатексті [Електронний ресурс] / Х. Дацишин // Вісник Львівського університету. Серія : Журналістика. - 2024. - Вип. 54-55. - С. 281-288. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VLNU_Jur_2024_54-55_29 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |