Простий
пошук
Розширений
пошук
Покажчики
Професійний
пошук
Рубрикатор
НБУВ
Розподілений
пошук

Бази даних

Наукова періодика України - результати пошуку

Книжкові видання та компакт-диски
Журнали та продовжувані видання
Автореферати дисертацій
Реферативна база даних
Наукова періодика України
Тематичний навігатор
Авторитетний файл імен осіб
Mozilla Firefox Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер
"Mozilla Firefox"
Вид пошуку
у знайденому
Повнотекстовий пошук
 Знайдено в інших БД:Книжкові видання та компакт-диски (3)Журнали та продовжувані видання (1)Автореферати дисертацій (2)Реферативна база даних (30)Авторитетний файл імен осіб (1)
Список видань за алфавітом назв:
A  B  C  D  E  F  G  H  I  J  L  M  N  O  P  R  S  T  U  V  W  
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  

Авторський покажчик    Покажчик назв публікацій


Пошуковий запит: (<.>A=Деримедвідь Л$<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 26
Представлено документи з 1 до 20
...
1.

Мохамад Махмуд Ассаф 
Фармакологічне дослідження протинабрякової активности екстрактів листя та кореня лопуха [Електронний ресурс] / Махмуд Ассаф Мохамад, К. Г. Щекина, С. М. Дроговоз, Л. В. Деримедвідь // Запорожский медицинский журнал. - 2011. - т. 13, № 3. - С. 25-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zmzh_2011_13_3_9
Попередній перегляд:   Завантажити - 410.258 Kb    Зміст випуску     Цитування
2.

Цулун О. В. 
Ефективність нової комбінованої мазі з дигідрокверцетином, коензимом Q10 та екстрактом солодки за умов ультрафіолетової еритеми у щурів [Електронний ресурс] / О. В. Цулун, Л. В. Деримедвідь, Д. В. Гаман // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2013. - Вип. 5. - С. 262-272. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pemgki_2013_5_35
Попередній перегляд:   Завантажити - 346.11 Kb    Зміст випуску     Цитування
3.

Цулун О. В. 
Дослідження гострої токсичності комбінованих мазей природного походження [Електронний ресурс] / О. В. Цулун, Л. В. Деримедвідь, Ю. В. Зеленін // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2014. - Вип. 1. - С. 264-272. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pemgki_2014_1_32
Попередній перегляд:   Завантажити - 338.812 Kb    Зміст випуску     Цитування
4.

Корнієнко В. І. 
Дослідження гострої токсичності і діуретичної активності амонієвих солей N-(3-метил-7-β-метоксіетилксантиніл-8-) амінооцтової кислоти [Електронний ресурс] / В. І. Корнієнко, Б. А. Самура, Н. І. Романенко, О. О. Мартинюк, Л. В. Деримедвідь // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2010. - Вип. 6. - С. 365-372. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pemgki_2010_6_38
Попередній перегляд:   Завантажити - 291.328 Kb    Зміст випуску     Цитування
5.

Деримедвідь Л. В. 
Вплив рексод на стан ліпідного обміну в умовах експериментальної абсолютної інсулінової недостатності [Електронний ресурс] / Л. В. Деримедвідь, І. П. Бухтіарова // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2011. - Вип. 1. - С. 314-323. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pemgki_2011_1_32
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.909 Mb    Зміст випуску     Цитування
6.

Деримедвідь Л. В. 
Ефективність використання антиоксиданта рексод при стрептозотоциновому діабеті у щурів [Електронний ресурс] / Л. В. Деримедвідь, І. П. Бухтіярова, М. В. Савохіна // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2011. - Вип. 2. - С. 320-330. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pemgki_2011_2_32
Обгрунтовано доцільність застосування рексоду (препарату на основі рекомбінантної Cu-Zn супероксиддисмутази, одержано методом генної інженерії з культури штаму дріжджів-продуцентів Saccharomyces cerevisiae Y 2134) у щурів із індукованими хронічним введенням фруктози проявами метаболічного синдрому. Встановлено, що рексод гальмує метаболічні прояви синдрому інсулінорезистентності внаслідок покращання толерантності до вуглеводів і підвищення чутливості до інсуліну, пригнічення процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, покращання функціональної активності ендогенної антиокисної системи. Покращання антиоксидантного гомеостазу на тлі використання рексоду опосередковано призводить до зменшення рівня жирних кислот і тригліцеридів у сироватці крові та процесів глюконеогенезу в печінці експериментальних тварин. З'ясовано, що ефективність рексоду за експериментального метаболічного синдрому була в середньому на 20 % вище ефективності альфа-токоферолу ацетату. Виявлено антиоксидантні й антигіперглікемічні властивості рексоду зумовлюють доцільність його подальших досліджень як перспективного препарату для корекції інсулінорезистентних станів, зокрема метаболічного синдрому.Обоснованы целесообразности применения рексода (препарата на основе рекомбинантной Cu-Zn супероксиддисмутазы, полученной методом генной инженерии из культуры штамма дрожжей-продуцентов Saccharomyces cerevisiae Y 2134) у крыс с индуцированными хроническим введением фруктозы проявлениями метаболического синдрома. Установлено, что рексод тормозит метаболические проявления синдрома инсулинорезистентности вследствие улучшения толерантности к углеводам и повышения чувствительности к инсулину, угнетения процессов свободнорадикального окисления липидов, улучшения функциональной активности эндогенной антиокислительной системы. Улучшение антиоксидантного гомеостаза на фоне использования рексода косвенно приводит к уменьшению уровня жирных кислот и триглицеридов в сыворотке крови и процессов глюконеогенеза в печени экспериментальных животных. Выяснено, что эффективность рексода при экспериментальном метаболическом синдроме была в среднем на 20 % выше эффективности альфа-токоферола ацетата. Выявленные антиоксидантные и антигипергликемические свойства рексода обусловливают целесообразность его дальнейших исследований как перспективного препарата для коррекции инсулинорезистентних состояний, в частности метаболического синдрома.
Попередній перегляд:   Завантажити - 317.676 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
7.

Корнієнко В. І. 
Дослідження гострої токсичності та діуретичної активності амонієвих солей 3-метил-7-β-метоксіетилксантиніл-8-тіоацетату [Електронний ресурс] / В. І. Корнієнко, Б. А. Самура, М. І. Романенко, О. О. Мартинюк, Л. В. Деримедвідь // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2011. - Вип. 2. - С. 366-372. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pemgki_2011_2_37
Попередній перегляд:   Завантажити - 428.215 Kb    Зміст випуску     Цитування
8.

Деримедвідь Л. В. 
Дослідження впливу нової ранозагоювальної мазі на морфогенез повношарових вирізаних ран шкіри у фізіологічно здорових щурів та на тлі діабетогенного стану [Електронний ресурс] / Л. В. Деримедвідь, О. В. Цулун // Морфологія. - 2014. - Т. 8, № 2. - С. 20-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Morphology_2014_8_2_5
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.944 Mb    Зміст випуску     Цитування
9.

Юдіна Ю. В. 
Дослідження фармакологічних властивостей гранул "Гіногран" [Електронний ресурс] / Ю. В. Юдіна, В. Г. Дем’яненко, Л. В. Деримедвідь, С. М. Дроговоз // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. - 2010. - Т. 5, № 1. - С. 72-75. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujkl_2010_5_1_20
Попередній перегляд:   Завантажити - 375.426 Kb    Зміст випуску     Цитування
10.

Деримедвідь Л. В. 
Нефротоксичність як прояв побічної дії ліків [Електронний ресурс] / Л. В. Деримедвідь, С. М. Дроговоз, Е. В. Матвєєва, І. В. Кіреєв, В. П. Вереїтинова // Український біофармацевтичний журнал. - 2014. - № 5. - С. 59-61. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ubfj_2014_5_15
Попередній перегляд:   Завантажити - 249.645 Kb    Зміст випуску     Цитування
11.

Іванов Л. В. 
Вивчення механізмів цитотоксичності низки гідрофільних полоксамерів методом спінових зондів [Електронний ресурс] / Л. В. Іванов, Н. Т. Картель, А. Н. Ляпунов, О. А. Нардід, Я. О. Черкашина, Л. В. Деримедвідь, І. А. Кирилюк // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2015. - № 4-5. - С. 46-58. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2015_4-5_7
За допомогою методу спінових зондів одержано нові дані щодо можливих механізмів цитотоксичної дії низки гідрофільних полоксамерів із великими гідрофільними (ПЕГ) блоками, що може призводити до зниження множинної лікарської стійкості (МЛС) ракових клітин. Для цього досліджено взаємодію ряду гідрофільних полоксамерів і окремо високомолекулярних ПЕГ як гідрофільних блоків полоксамерів, з модельними мембранами, живими клітинами та білками різної структури, а також їх вплив на конформаційну рухливість ліпідів мембран клітин і макромолекул різних білків. Показано, що введення в еритроцити людини та щурів 5 % полоксамерів 188, 237, 338 і 407, які мають у структурі великі гідрофільні ПЕГ блоки, як правило, супроводжувалося сильним зниженням мікров'язкості мембран клітин, іноді в 1,5 і більше разу (полоксамер 338 і 407). ПЕГ-1500 також ефективно зв'язувався з ліпідами мембран ліпосом, мітохондрій і еритроцитів, у результаті чого мікров'язкість мембран еритроцитів знижувалася протягом 1 год. Уведення осмотично активного ПЕГ-2000 в еритроцити людини призводить до стійкої в часі дегідратації клітин. За допомогою спінових зондів одержано нові дані щодо взаємодії високомолекулярних ПЕГ-1500, ПЕГ-2000 і ПЕГ-4000 з гідрофобною порожниною (кишенею) поверхні глобули альбуміну за допомогою гідрофобних метиленових груп. Так як інтегральний мембранний глікопротеїн ракових клітин P-gp, вбудований у мембранний ліпідний бішар, у тому числі й за допомогою поверхневих гідрофобних ділянок макромолекули P-gp, зроблено припущення, що механізм інгібування P-gp гідрофільними полоксамерами може бути пов'язаний з порушенням або з ослабленням білково-ліпідної взаємодії макромолекули P-gp з ліпідами мембран ракових клітин під дією ПЕГ блоків. Встановлено, що механізми цитотоксичної дії полоксамерів різної будови універсальні для багатьох клітин, не тільки ракових, і полягають в сильному зниженні мікров'язкості мембран клітин, яке призводить до зниження активності багатьох мембранних білків і ферментів. У гідрофільних полоксамерів є додаткові механізми цитотоксичності та пригнічення МЛС ракових клітин, пов'язані з дією великих ПЕГ блоків на мембрани та додаткове розпушення мембран, ослаблення білок-ліпідної взаємодії між глікопротеїном P-gp і ліпідами мембран ракових клітин, дегідратація мембран клітин, можлива взаємодія ПЕГ блоку з макромолекулою P-gp з подальшою зміною активної конформації макромолекули білка.
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.711 Mb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
12.

Деримедвідь Л. В. 
Роль препаратів, що впливають на метаболізм хряща, при комплексній терапії остеоартриту [Електронний ресурс] / Л. В. Деримедвідь // Семейная медицина. - 2016. - № 2. - С. 39-43. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/simmed_2016_2_11
Остеоартрит - це група патогенетично близьких захворювань різної етіології з хронічним прогресуючим перебігом. Характеризується руйнуванням суглобового хряща та прилеглої до нього кістки, супроводжується болем, порушенням або обмеженням функціональної активності суглобів, запаленням синовіальної оболонки - синовіїтом. Остеоартриту притаманна поліморбідність і значний рівень інвалідизації. Для лікування остеоартриту застосовують швидкодіючі, тобто симптом-модифікуючі препарати, такі як нестероїдні протизапальні засоби і глюкокортикоїди, анальгетики (переважно парацетамол), а також препарати сповільненої дії, які структурно модифікують хрящ. До останніх відносять глюкотамін, хондроїтин та їх комбінації.
Попередній перегляд:   Завантажити - 459.045 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
13.

Деримедвідь Л. В. 
Комбіновані нестероїдні протизапальні засоби із серратіопептидазою у фармакотерапії запальних захворювань [Електронний ресурс] / Л. В. Деримедвідь, В. П. Вереітинова // Практикуючий лікар. - 2016. - т. 5, № 4. - С. 5-9. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/PraktLik_2016_5_4_3
Попередній перегляд:   Завантажити - 268.659 Kb    Зміст випуску     Цитування
14.

Деримедвідь Л. В. 
Некислотні нестероїдні протизапальні засоби: у фокусі набуметон [Електронний ресурс] / Л. В. Деримедвідь // Практикуючий лікар. - 2016. - т. 5, № 4. - С. 21-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/PraktLik_2016_5_4_6
Попередній перегляд:   Завантажити - 282.076 Kb    Зміст випуску     Цитування
15.

Калько К. О. 
Скринінгові дослідження жовчогінної активності рідкого екстракту трави пижма звичайного (Tanacetum vulgare) за умов субхронічного гепатиту в щурів [Електронний ресурс] / К. О. Калько, О. Я. Міщенко, А. Ю. Позднякова, Л. В. Деримедвідь, М. Ю. Золотайкіна, Т. М. Гонтова, О. В. Почелова // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2018. - № 1. - С. 39–44. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2018_1_7
Враховуючи тенденцію до зростання захворювань гепатобіліарної системи, раціональне й комплексне використання розповсюджених на території України лікарських рослин та розроблених на основі їх БАР лікарських засобів, які виявляють виражену жовчогінну дію в комплексі з гепатопротекторною активністю, є актуальним питанням сучасної фармації та медицини. Мета дослідження - вивчити наявність гепатопротекторних і жовчогінних властивостей рідкого екстракту трави пижма звичайного (ЕТПЗ) (Tanacetum vulgare) за умов експериментального субхронічного гепатиту. Поставлене завдання розв'язується шляхом дослідження жовчогінної дії рідкого ЕТПЗ за умов субхронічного ушкодження печінки щурів введенням 50 % олійного розчину тетрахлорметану (підшкірно в дозі 0,4 мл/100 г) і 40 % розчину етанолу (внутрішньошлунково в дозі 1,3 мл/100 г). Досліджуваний рідкий ЕТПЗ вводили в лікувально-профілактичному режимі в дозах 25, 50, 75, 100 та 150 мг/кг. Жовчогінну дію оцінювали за впливом на жовчосинтетичні (уміст жовчних кислот і холестеролу) та жовчосекреторні (швидкість секреції жовчі) процеси. Встановлено сприятливий вплив рідкого ЕТПЗ на перебіг субхронічного токсичного гепатиту в дозі 75 мг/кг, про що свідчить зростання швидкості секреції жовчі (у 2,1 разу) та кількісного складу її компонентів: холестеролу та жовчних кислот відповідно в 1,3 (p << 0,05) та 1,6 разу. Жовчосинтетична та жовчогінна дія досліджуваного екстракту зумовлена флавоноїдами (лютеолін, рутин, хлорогенова, кофейна та ферулова кислоти), що входять до його складу. Рекомендовано подальше вивчення рідкого ЕТПЗ в дозі 75 мг/кг з метою розробки лікарського засобу гепатопротекторної та жовчогінної дії.
Попередній перегляд:   Завантажити - 467.499 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
16.

Коранг Л. А. 
Антиексудативні властивості рідкого спиртово-водного екстракту листя аїру звичайного (Acorus calamus L.) [Електронний ресурс] / Л. А. Коранг, Л. В. Деримедвідь // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2019. - Т. 13, № 4. - С. 263-269. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2019_13_4_6
Мета дослідження - вивчення антиексудативних властивостей рідкого спиртово-водного екстракту листя аїру звичайного (Acorus calamus L.) (РСВЕЛА). РСВЕЛА був одержаний на кафедрі ботаніки НФаУ під керівництвом професора Т. М. Гонтової. Протизапальні властивості РСВЕЛА досліджені на білих безпородних щурах на моделях карагенінового та гістамінових набряків. Досліджуваний РСВЕЛА (0,5 мл/кг) і препарати порівняння, а саме: диклофенак натрію (у дозі 8 мг/кг), кверцетин (у дозі 11 мг/кг) і лоратадин (у дозі 1 мг/кг), на моделі карагенінового та гістаміновими набряків застосовували в лікувально-профілактичному режимі: внутрішньошлунково одноразово щодня протягом 5 діб до моделювання запалення й за 1 год до ін'єкції флогогену (карагеніну або гістаміну відповідно). Розвиток набряку спостерігали в динаміці за показником об'єму лапи, який визначали за допомогою цифрового плетизмометра. Через 24 год після введення флогогену в тварин визначали кількість лейкоцитів і ШОЕ. Встановлено, що на моделі карагенінового та гістамінового набряку РСВЕЛА чинить протинабрякову дію. Антиексудативна активність РСВЕЛА склала 68,9 % (p << 0,05) на 120 хв запалення та 79,5 % (p << 0,05) на 180 хв у разі карагенінового набряку. На моделі гістамінового набряку антиексудативна дія РСВЕЛА склала 50,8; 27,7 і 50,0 % відповідно на 30, 60 і 90 хв набряку. За виразністю антиексудативної дії, ступенем зниження ШОЕ та показника лейкоцитозу РСВЕЛА не поступається всім трьом препаратам порівняння: диклофенаку натрію, кверцетину і лоратадину. Таким чином, встановлено, що РСВЕЛА має антиексудативну дію, що є обгрунтуванням подальших досліджень з перспективою створення на його основі нових ефективних фітопрепаратів для профілактики та фармакокорекції запальних процесів.
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.083 Mb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
17.

Деримедвідь Л. В. 
Антиокиснювальні й антицитолітичні властивості екстракту листя лепехи звичайної [Електронний ресурс] / Л. В. Деримедвідь, Л. А. Коранг // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2019. - Т. 13, № 6. - С. 393-398. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2019_13_6_4
Одним з препаратів, що досить часто призводить до розвитку зумовлених ліками уражень печінки (ЛУП), є парацетамол. Механізм гепатотоксичності парацетамолу зумовлений пригніченням внутрішньоклітинної системи глутатіону та надмірною активацією процесів вільнорадикального окиснення. Мета дослідження - вивчення антиокиснювальних й антицитолітичних властивостей екстракту листя лепехи звичайної (Acorus calamus L.) на моделі парацетамолового гепатиту в щурів. Антиокиснювальну дію екстракту листя лепехи звичайної визначали за впливом на рівень 8-ізопростану, вмістом окисненого та відновленого глутатіону. Антицитолітичну активність оцінювали за зменшенням активності аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ) та гамма-глутамілтранспептидази (<$Egamma>-ГТТП). Встановлено, що використання екстракту листя лепехи звичайної в лікувально-профілактичному режимі за експериментального парацетамолового гепатиту в щурів достовірно зменшує рівень 8-ізопростану, збільшує пул відновленого глутатіону, зменшує рівень окисненого глутатіону, що вочевидь покращує детоксикацію парацетамолу та спричиняє антиоксидантний ефект. Антицитолітичні властивості екстракту листя лепехи звичайної підтверджено достовірним зменшенням активності АсАТ, АлАТ і <$Egamma>-ГТТП. Встановлено, що за антиокиснювальними та антицитолітичними властивостями екстракт листя лепехи звичайної поступався препарату порівняння адеметіоніну, але за окремими показниками перевищував ефект силібору. Вочевидь гепатопротекторні властивості екстракту листя лепехи зумовлені наявністю в їх складі флавоноїдів, таких як гіперозид, рутин, ферулова та розмаринова кислоти та інших біологічно активних речовин, яким притаманні антиоксидантні та цитопротекторні властивості.Одним з препаратів, що досить часто призводить до розвитку зумовлених ліками уражень печінки (ЛУП), є парацетамол. Механізм гепатотоксичності парацетамолу зумовлений пригніченням внутрішньоклітинної системи глутатіону та надмірною активацією процесів вільнорадикального окиснення. Мета дослідження - вивчення антиокиснювальних й антицитолітичних властивостей екстракту листя лепехи звичайної (Acorus calamus L.) на моделі парацетамолового гепатиту в щурів. Антиокиснювальну дію екстракту листя лепехи звичайної визначали за впливом на рівень 8-ізопростану, вмістом окисненого та відновленого глутатіону. Антицитолітичну активність оцінювали за зменшенням активності аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ) та гамма-глутамілтранспептидази (<$Egamma>-ГТТП). Встановлено, що використання екстракту листя лепехи звичайної в лікувально-профілактичному режимі за експериментального парацетамолового гепатиту в щурів достовірно зменшує рівень 8-ізопростану, збільшує пул відновленого глутатіону, зменшує рівень окисненого глутатіону, що вочевидь покращує детоксикацію парацетамолу та спричиняє антиоксидантний ефект. Антицитолітичні властивості екстракту листя лепехи звичайної підтверджено достовірним зменшенням активності АсАТ, АлАТ і <$Egamma>-ГТТП. Встановлено, що за антиокиснювальними та антицитолітичними властивостями екстракт листя лепехи звичайної поступався препарату порівняння адеметіоніну, але за окремими показниками перевищував ефект силібору. Вочевидь гепатопротекторні властивості екстракту листя лепехи зумовлені наявністю в їх складі флавоноїдів, таких як гіперозид, рутин, ферулова та розмаринова кислоти та інших біологічно активних речовин, яким притаманні антиоксидантні та цитопротекторні властивості.
Попередній перегляд:   Завантажити - 130.806 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
18.

Іванов Л. В. 
Вивчення спорідненості до мембран допоміжних речовин й фармакологічно активних інгредієнтів методами флуоресцентних і спінових зондів [Електронний ресурс] / Л. В. Іванов, О. В. Щербак, В. Г. Кравченко, Л. В. Деримедвідь, О. П. Безугла // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2019. - Т. 13, № 6. - С. 434-442. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2019_13_6_9
Мета дослідження - порівняльне вивчення спорідненості до ліпосом з фосфатидилхоліну низки гідрофільних неводних розчинників пропіленгліколю (ПГ), поліетиленгліколей (ПЕГ) з молекулярною масою 400 і 1500 (ПЕГ-400 і ПЕГ-1500), що успішно застосовуються за створення м'яких лікарських форм як допоміжні речовини. Проведено аналіз результатів, одержаних за допомогою методу флуоресцентних зондів, і розрахунок константи дисоціації (Кд) неводних розчинників ПГ, ПЕГ-400 і ПЕГ-1500 з мембранами ліпосом з фосфатидилхоліну за допомогою графічного методу у зворотних координатах. Показано, що Кд = 2,5 моль/л для ПГ і <$Eroman К sub д ~=~4~cdot~10 sup -1> моль/л для ПЕГ-400. Аналіз спектрів електроннопарамагнітного резонансу (ЕПР) у зворотних координатах надав змогу оцінити Кд для ПЕГ-1500, що дорівнює 10<^>-1 моль/л. Досліджено вплив ПГ і ПЕГ-400 на мембрани ліпосом. ПГ і ПЕГ-400 ефективно зв'язуються з мембраною ліпосом, витісняючи флуоресцентний зонд з мембрани в воду. Це може бути одним із механізмів впливу ПГ і ПЕГ-400 на біодоступність, коли фармакологічно активні інгредієнти (ФАІ) можуть витиснятися у воду молекулами допоміжних речовин, сповільнюючи процес всмоктування ФАІ. Введення ПЕГ-400 у суспензію ліпосом призводить до розпушення мембран, тобто, до зменшення щільності упаковки фосфоліпідів у мембранах, що може призводити до зміни їх проникності та підвищенню біодоступності. Дія ПГ на мембрани є більш м'якою, ніж ПЕГ-400. Вочевидь у зоні всмоктування ФАІ на мембрані паралельно відбувається процес всмоктування низькомолекулярних допоміжних речовин, наприклад, неводних розчинників. Причому всмоктування ліпофільних ФАІ може відбуватися в оточенні розчинників (допоміжних речовин), що призводить до збільшення біодоступності ФАІ. У разі конкуренції за місця зв'язування на мембранах клітин біоповерхонь між ФАІ і неводними розчинниками більш низька (на кілька порядків) спорідненість розчинників до мембран компенсується значною кількістю розчинників у м'якій лікарській формі у порівнянні з ФАІ. Механізмом підвищення біосумісності за допомогою ПЕГ є здатність їх молекул за рахунок компактизації (спіралізації) або розпушення приймати оптимальну конформацію структури, надаючи свої гідрофобні або полярні групи для оптимального зв'язування з наночастинками, лікарськими речовинами та біооб'єктами.Мета дослідження - порівняльне вивчення спорідненості до ліпосом з фосфатидилхоліну низки гідрофільних неводних розчинників пропіленгліколю (ПГ), поліетиленгліколей (ПЕГ) з молекулярною масою 400 і 1500 (ПЕГ-400 і ПЕГ-1500), що успішно застосовуються за створення м'яких лікарських форм як допоміжні речовини. Проведено аналіз результатів, одержаних за допомогою методу флуоресцентних зондів, і розрахунок константи дисоціації (Кд) неводних розчинників ПГ, ПЕГ-400 і ПЕГ-1500 з мембранами ліпосом з фосфатидилхоліну за допомогою графічного методу у зворотних координатах. Показано, що Кд = 2,5 моль/л для ПГ і <$Eroman К sub д ~=~4~cdot~10 sup -1> моль/л для ПЕГ-400. Аналіз спектрів електроннопарамагнітного резонансу (ЕПР) у зворотних координатах надав змогу оцінити Кд для ПЕГ-1500, що дорівнює 10<^>-1 моль/л. Досліджено вплив ПГ і ПЕГ-400 на мембрани ліпосом. ПГ і ПЕГ-400 ефективно зв'язуються з мембраною ліпосом, витісняючи флуоресцентний зонд з мембрани в воду. Це може бути одним із механізмів впливу ПГ і ПЕГ-400 на біодоступність, коли фармакологічно активні інгредієнти (ФАІ) можуть витиснятися у воду молекулами допоміжних речовин, сповільнюючи процес всмоктування ФАІ. Введення ПЕГ-400 у суспензію ліпосом призводить до розпушення мембран, тобто, до зменшення щільності упаковки фосфоліпідів у мембранах, що може призводити до зміни їх проникності та підвищенню біодоступності. Дія ПГ на мембрани є більш м'якою, ніж ПЕГ-400. Вочевидь у зоні всмоктування ФАІ на мембрані паралельно відбувається процес всмоктування низькомолекулярних допоміжних речовин, наприклад, неводних розчинників. Причому всмоктування ліпофільних ФАІ може відбуватися в оточенні розчинників (допоміжних речовин), що призводить до збільшення біодоступності ФАІ. У разі конкуренції за місця зв'язування на мембранах клітин біоповерхонь між ФАІ і неводними розчинниками більш низька (на кілька порядків) спорідненість розчинників до мембран компенсується значною кількістю розчинників у м'якій лікарській формі у порівнянні з ФАІ. Механізмом підвищення біосумісності за допомогою ПЕГ є здатність їх молекул за рахунок компактизації (спіралізації) або розпушення приймати оптимальну конформацію структури, надаючи свої гідрофобні або полярні групи для оптимального зв'язування з наночастинками, лікарськими речовинами та біооб'єктами.
Попередній перегляд:   Завантажити - 187.488 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
19.

Іванов Л. В. 
Вивчення молекулярно-масового розподілу фракцій водного екстракту тканини свинячої плаценти методом високоефективної гель-проникаючої хроматографії [Електронний ресурс] / Л. В. Іванов, О. В. Щербак, Л. В. Деримедвідь, В. Г. Кравченко, О. П. Безугла // Український біофармацевтичний журнал. - 2020. - № 1. - С. 18-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ubfj_2020_1_6
Косметичні засоби на основі плаценти досить широко використовуються в усьому світі. Мета роботи - дослідити склад водорозчинних фракцій свинячої плаценти (ВЕСП) та спорідненість їх компонентів до модельних мембран. Методом високоефективної гель-проникаючої хроматографії вивчено молекулярно-масовий розподіл фракцій ВЕСП. Молекулярні маси встановлювали за часом утримування на колонці реперних речовин. Для вивчення спорідненості пептидів ВЕСП до модельних мембран ліпосом з фосфатидилхоліном використовували метод флуоресцентних зондів. ВЕСП містить достатню кількість (24,2 %) коротких пептидів і вільних амінокислот, велику кількість низькомолекулярних пептидів тієї чи іншої молекулярної маси. Пептиди ВЕСП ефективно зв'язуються з ліпосомами фосфатидилхоліну. Висновки: водорозчинні фракції свинячої плаценти завдяки багатому хімічному складу є перспективною сировиною для створення косметологічних засобів.Косметичні засоби на основі плаценти досить широко використовуються в усьому світі. Мета роботи - дослідити склад водорозчинних фракцій свинячої плаценти (ВЕСП) та спорідненість їх компонентів до модельних мембран. Методом високоефективної гель-проникаючої хроматографії вивчено молекулярно-масовий розподіл фракцій ВЕСП. Молекулярні маси встановлювали за часом утримування на колонці реперних речовин. Для вивчення спорідненості пептидів ВЕСП до модельних мембран ліпосом з фосфатидилхоліном використовували метод флуоресцентних зондів. ВЕСП містить достатню кількість (24,2 %) коротких пептидів і вільних амінокислот, велику кількість низькомолекулярних пептидів тієї чи іншої молекулярної маси. Пептиди ВЕСП ефективно зв'язуються з ліпосомами фосфатидилхоліну. Висновки: водорозчинні фракції свинячої плаценти завдяки багатому хімічному складу є перспективною сировиною для створення косметологічних засобів.
Попередній перегляд:   Завантажити - 472.402 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
20.

Деримедвідь Л. В. 
Вплив екстракту листя лепехи звичайної (Acorus calamus L.) на показники холестазу та жовчовидільну функцію печінки за експериментального гепатиту [Електронний ресурс] / Л. В. Деримедвідь, Л. А. Коранг, К. О. Калько, В. П. Вереітинова // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2020. - Т. 14, № 2. - С. 114-121. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2020_14_2_7
Однією з складових уражень печінки є холестатичний синдром, який зумовлено порушенням утворення та відтоку жовчі в кишечник, нагромадженням її компонентів у печінці та крові, що проявляється підвищенням активності у крові лужної фосфатази (ЛФ), <$Egamma>-глутамілтранспептидази (<$Egamma>-ГТТП), трансаміназ, вмісту холестерину, білірубіну, жовчних кислот тощо. Для корекції синдрому холестазу за алкогольної хвороби та інших уражень печінки часто використовують рослинні та синтетичні засоби з гепатопротекторною й жовчогінною активністю. Мета дослідження - вивчення впливу деалкоголізованого екстракту листя лепехи звичайної (Acorus calamus L.) на процеси жовчоутворення, жовчовиділення та холестазу за умов етанол-тетрахлорметанового гепатиту в щурів. Встановлено, що використання деалкоголізованого екстракту листя лепехи звичайної в лікувально-профілактичному режимі за умов гепатиту в щурів, спричиненого введенням тетрахлорметану та етанолу, достовірно зменшує інтенсивність процесу холестазу, покращує жовчосектеторну та жовчоутворювальну функції печінки. Антихолестатичні властивості деалкоголізованого екстракту листя лепехи звичайної підтверджено достовірним зменшенням рівня непрямого та прямого білірубіну, зниженням активності ЛФ і <$Egamma>-ГТТП. За показниками нормалізації швидкості секреції жовчі, вмісту в жовчі жовчних кислот і холестерину, зменшенням процесів холестазу деалкоголізований екстракт листя лепехи звичайної не поступався препаратам порівняння. Одержані дані свідчать про доцільність подальших поглиблених досліджень екстракту листя лепехи звичайної для створення на її основі ефективних гепатопротекторів.Однією з складових уражень печінки є холестатичний синдром, який зумовлено порушенням утворення та відтоку жовчі в кишечник, нагромадженням її компонентів у печінці та крові, що проявляється підвищенням активності у крові лужної фосфатази (ЛФ), <$Egamma>-глутамілтранспептидази (<$Egamma>-ГТТП), трансаміназ, вмісту холестерину, білірубіну, жовчних кислот тощо. Для корекції синдрому холестазу за алкогольної хвороби та інших уражень печінки часто використовують рослинні та синтетичні засоби з гепатопротекторною й жовчогінною активністю. Мета дослідження - вивчення впливу деалкоголізованого екстракту листя лепехи звичайної (Acorus calamus L.) на процеси жовчоутворення, жовчовиділення та холестазу за умов етанол-тетрахлорметанового гепатиту в щурів. Встановлено, що використання деалкоголізованого екстракту листя лепехи звичайної в лікувально-профілактичному режимі за умов гепатиту в щурів, спричиненого введенням тетрахлорметану та етанолу, достовірно зменшує інтенсивність процесу холестазу, покращує жовчосектеторну та жовчоутворювальну функції печінки. Антихолестатичні властивості деалкоголізованого екстракту листя лепехи звичайної підтверджено достовірним зменшенням рівня непрямого та прямого білірубіну, зниженням активності ЛФ і <$Egamma>-ГТТП. За показниками нормалізації швидкості секреції жовчі, вмісту в жовчі жовчних кислот і холестерину, зменшенням процесів холестазу деалкоголізований екстракт листя лепехи звичайної не поступався препаратам порівняння. Одержані дані свідчать про доцільність подальших поглиблених досліджень екстракту листя лепехи звичайної для створення на її основі ефективних гепатопротекторів.
Попередній перегляд:   Завантажити - 147.169 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
...
 
Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів
Пам`ятка користувача

Всі права захищені © Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського