![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Книжкові видання та компакт-диски ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Журнали та продовжувані видання ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Автореферати дисертацій ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Реферативна база даних ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Наукова періодика України ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Тематичний навігатор ![](/irbis_nbuv/images/db_navy.gif) Авторитетний файл імен осіб
![Mozilla Firefox](../../ico/mf.png) |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
Пошуковий запит: (<.>A=Дубовик С. Л.$<.>) |
Загальна кількість знайдених документів : 3
Представлено документи з 1 до 3
|
1. |
Бодня О. І. Експериментальне дослідження стабільності остеосинтезу дистального відділу плечової кістки [Електронний ресурс] / О. І. Бодня, С. Л. Дубовик, М. Ю. Карпінський, О. Д. Карпінська // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 4. - С. 28-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2021_4_6 Предметом невирішених питань удосконалення остеосинтезу позасуглобових переломів дистального відділу плечової кістки (ПК) є пошук спрощеної методики біологічної фіксації, що передбачає за малої травматичності забезпечення стабілізації відламків кісток і рухів у ліктьовому суглобі в ранньому післяопераційному періоді. Мета роботи - провести порівняльний аналіз залежності величини зміщення фрагментів у дистальному відділі ПК за умов позасуглобових переломів, стабілізованих за допомогою накісткового та черезкісткового остеосинтезу. Проведено стендове біомеханічне дослідження стану моделі дистального відділу ПК. Моделювали черезкістковий остеосинтез із використанням авторського апарата зовнішньої фіксації (АЗФ). Для порівняння вибрали накістковий остеосинтез Y-подібною пластиною. Моделі плечової кістки навантажували з інтервалом і ступінчастим збільшенням навантаження на стиск по осі, згинання в площині, що проходить паралельно, а також перпендикулярно фіксувальним елементам пластини й АЗФ. Величину навантаження поступово збільшували від 0 до 250 Н із кроком 50 Н. Фіксували величину сил, за яких унаслідок дії різних навантажень з'являлося зміщення на рівні перелому. Висновки: у випадку переломів дистального відділу ПК черезкістковий остеосинтез запропонованим стрижневим апаратом зовнішньої фіксації забезпечує стабільність відламків за всіх варіантів навантаження. Він є досить надійним і може бути рекомендованим до використання в клінічній практиці.
| 2. |
Бодня О. І. Хірургічне лікування хворих із позасуглобовими переломами дистального відділу плечової кістки [Електронний ресурс] / О. І. Бодня, С. Л. Дубовик // Травма. - 2021. - Т. 22, № 6. - С. 32-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2021_22_6_7 Розглянуто позасуглобові переломи дистального відділу плечової кістки (ПК) згідно з класифікацією АО/ASIF, до яких залежно від площини зламу та характеру зміщення уламків відносять типи 12А-С. Мета роботи - вивчити особливості переломів ПК в нижній третині і провести порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування. Під наглядом перебували 127 пацієнтів із позасуглобовими дистальними переломами ПК. Для ретроспективного аналізу пацієнти були розподілені на групу порівняння (92 особи), в якій був виконаний традиційний накістковий остеосинтез, і групу дослідження (35 осіб), в якій застосовували розроблений пристрій зовнішньої фіксації стрижневого типу. Найближчі та віддалені функціональні результати вивчені з використанням шкали MEPS. Проаналізовані різні показники, встановлені для порівняння, і результати лікування в 101 пацієнта (група порівняння - 68 осіб, група дослідження - 33 особи). Більшість значень цих показників були цілком порівнянними за віком, статтю, термінами госпіталізації, тривалістю операцій тощо, але виявлені відмінності показників все ж таки не досягали рівня статистичної вірогідності (p >> 0,05). Оцінка клінічного застосування запропонованого пристрою показала цілком порівнянне з накістковим остеосинтезом відновлення анатомії плечової кістки і досягнення кінцевого результату лікування. Однак число ускладнень за видом і загальною кількістю було вірогідно (p << 0,001) вищим у 4,5 раза у групі порівняння, де на їх частку припадала найбільша кількість випадків нейропатій (16,18 %), незрощень (8,82 %), контрактур ліктьового суглоба (8,82 %) і гетеротопічної осифікації (4,42 %). Підсумкові значення за шкалою MEPS серед обстежених хворих у групі порівняння становили 84,9 +- 10,2 бала, у групі дослідження - 92,6 +- 3,7 бала. При цьому сумарна оцінка позитивних результатів лікування після накісткового остеосинтезу становила 66,18 %, після черезкісткового остеосинтезу - 81,82 %. Висновки: аналіз отриманих даних дозволяє рекомендувати спосіб малоінвазивного остеосинтезу стрижневим пристроєм зовнішньої керованої фіксації як метод вибору для більш широкого клінічного використання при лікуванні пацієнтів із переломами ПК на рівні нижньої третини.
| 3. |
Бодня О. І. Черезкістковий остеосинтез переломів нижньої третини діафізу плечової кістки [Електронний ресурс] / О. І. Бодня, С. Л. Дубовик // Міжнародний медичний журнал. - 2022. - Т. 28, № 1. - С. 43-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mmzh_2022_28_1_11
|
|
|