Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (10) | Журнали та продовжувані видання (1) | Реферативна база даних (29) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Егорова Т$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 17 Представлено документи з 1 до 17 |
|||
| 1. | 
Егорова Т. М. Особенности судебно-психологической экспертизы коммуникативной деятельности, зафиксированной в материалах видеозаписи процессуальных действий [Електронний ресурс] / Т. М. Егорова, Е. А. Слипец // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. - 2012. - Вип. 12. - С. 464-469. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpsek_2012_12_75 | ||
| 2. | 
Егорова Т. И. Формирование информационного окружения проектов развития в условиях роста: стратегия и методологический подход [Електронний ресурс] / Т. И. Егорова // Управління проектами та розвиток виробництва. - 2004. - № 4. - С. 64-69. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uprv_2004_4_11 | ||
| 3. | 
Егорова Т. П. Органы государственного управления в области охраны лесов по законодательству Украины [Електронний ресурс] / Т. П. Егорова // Проблемы законности. - 2013. - Вып. 121. - С. 274-283. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pz_2013_121_29 | ||
| 4. | 
Wannier M. Концерн "Shell" — Институт геофизики НАН Украины: рабочий семинар [Електронний ресурс] / M. Wannier, M. Vityk, В. И. Старостенко, Р. И. Кутас, В. П. Коболев, Т. П. Егорова // Геофизический журнал. - 2010. - Т. 32, № 3. - С. 148-150. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2010_32_3_19 | ||
| 5. |
Баранова Е. П. Обнаружение волновода в фундаменте северо-западного шельфа Черного моря по результатам переинтерпретации материалов ГСЗ профилей 26 и 25 [Електронний ресурс] / Е. П. Баранова, Т. П. Егорова, В. Д. Омельченко // Геофизический журнал. - 2011. - Т. 33, № 6. - С. 15-28. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2011_33_6_3 Наведено результати переінтерпретації сейсмічних матеріалів ГСЗ по профілях, відпрацьованих у межах північно-західного шельфу Чорного моря близько 45 років тому. Профілі перетинаються в зоні шельфу: широтний профіль 26 (острів Зміїний - Тарханкутський півострів) і субмеридіональний профіль 25 (західна частина Чорного моря). У спостережених годографах шельфової зони профілів відзначено деякі особливості хвильового поля, які вказують на наявність тут хвилеводів (шарів зі зниженими швидкостями). Швидкісне моделювання за променевим методом (ray-tracing method) показало наявність складнопобудованої інверсійної зони у фундаменті та верхній частині консолідованої кори. Природа виділеної зони може бути пов'язана з наявністю зон розломів, виповнених породами підвищеної тріщиноватості і пористості та флюїдів, які за умов північно-західного шельфу можуть мати вуглеводневий склад. | ||
| 6. |
Егорова Т. П. Строение литосферы Черного моря по результатам 3D гравитационного анализа и сейсмической томографии [Електронний ресурс] / Т. П. Егорова, В. С. Гобаренко, Т. Б. Яновская, К. П. Баранова // Геофизический журнал. - 2012. - Т. 34, № 5. - С. 38-59. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2012_34_5_4 Для вивчення будови літосфери Чорного моря виконано 3D гравітаційний аналіз і локальну сейсмічну томографію. За допомогою гравітаційного аналізу виділено гравітаційні ефекти різних шарів і поверхів моделі (морської води, чотирьох шарів в осадах, консолідованої частини кори) та одержано залишкові гравітаційні аномалії мантійної природи. Довгохвильова компонента цих аномалій формує велику зону додатних значень незначної амплітуди, що свідчить про добру ізостатичну врівноваженість глибинних структур Чорного моря. Швидкісну будову літосферної мантії Чорного моря (до глибини 85 км) вивчено локальною сейсмічною томографією, яка використовує часи пробігу P | ||
| 7. |
Гинтов О. Б. Геодинамические особенности зоны сочленения Евразийской плиты и Альпийско-Гималайского пояса в пределах Украины и прилегающих территорий [Електронний ресурс] / О. Б. Гинтов, Т. П. Егорова, Т. А. Цветкова, И. В. Бугаенко, А. В. Муровская // Геофизический журнал. - 2014. - Т. 36, № 5. - С. 26-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2014_36_5_3 На основі аналізу геофізичних і геологічних даних останніх 10 - 15 років уточнено межі та внутрішню структуру зони переходу між Євразійською плитою (ЄАП) і Альпійсько-Гімалайським складчастим поясом (АГП) на просторі від Східних Карпат до Великого Кавказу. Використано матеріали ГСЗ міжнародних проектів Евробридж, DOBRE, CELEBRATION 2000 і результати переінтерпретації раніших профілів ГСЗ по Чорноморському регіону. Геологічно проінтерпретовано матеріали сейсмотомографії, виконаної Інститутом геофізики НАН України в межах євразійської частини району досліджень. Залучено матеріали палеогеодинамічних досліджень і палеогеографічних реконструкцій, здійснених західноєвропейськими, українськими та російськими вченими. Показано, що швидкісні та густинні характеристики літосфери ЄАП і АГП, тобто їх пловучість, не суперечать можливості субдукції літосферних плит як під ЄАП, так і під АГП. У верхній мантії встановлено нахилені шари потужністю 150 - 200 км і протяжністю 200 - 750 км, що відповідають ділянкам літосферних плит (слебам), які занурювались в астеносферу в різні проміжки часу, починаючи з пермотріасу. Практично скрізь початок цих слебів біля поверхні збігається з відомими або передбачуваними, за геологічними даними, сутурними зонами. Унаслідок дивергентних і конвергентних процесів зона зчленування ЄАП і АГП на півдні змінювала своє положення в межах простору (на сучасній географічній основі) від Північного Донбасу до середньої частини Чорноморського басейну. Геофізично ще раз доведено, що Скіфська та Рава-Руська епіорогенні зони формувалися як частини ЄАП, хоча потім відділялися від неї. | ||
| 8. | 
Муровская А. Деформационные структуры и поля напряжений Юго-Западного Крыма в контексте эволюции Западно-Черноморского бассейна [Електронний ресурс] / А. Муровская, Ж.-К. Ипполит, Е. Шеремет, Т. Егорова, Ю. Вольфман, К. Колесникова // Геодинаміка. - 2014. - № 2. - С. 53-68. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/geod_2014_2_6 Цель работы - изучить деформации мезоуровня (зеркала скольжения, трещины, складки) в породных комплексах разного возраста, восстановить соответствующие им поля напряжений. Сравнить результаты с предыдущими тектонофизическими данными, сейсмическими разрезами и механизмами очагов землетрясений Крымско-Кавказской сейсмогенной зоны, проанализировав их в контексте тектонической эволюции Западно-Черноморского бассейна. Определить тектонические этапы, уточнив возраст деформаций. Проведенные полевые исследования, обобщение материалов предыдущих тектонофизических работ, а также данных по механизмам очагов землетрясений и глубинной структуре позволяют сделать следующие выводы. Формирование Западно-Черноморской впадины связано с этапом растяжения, начавшемся в начале раннего мела. Наличие растяжения в валанжине-апте подтверждается: присутствием сбросовых и сбросо-сдвиговых конседиментационных разрывных нарушений, ограничивающих нижнемеловые впадины; широким развитием олистостром; а также присутствием вулканитов аптского возраста. Датировки по нанопланктону позволяют считать, что формирование сбросов началось с валанжина-баррема. Этап сжатия в палеоцене-раннем эоцене фиксируется в верхнемеловых-неогеновых породах сдвиговыми и надвиговыми структурами, а также складками и флексурными перегибами. Соответствующие им поля напряжений характеризуются несколькими ориентировками осей сжатия. В самой западной части изученной территории преобладает ЮЗ-СВ сжатие, а для центральной и восточной частей характерно С-Ю и ЮВ-СЗ сжатие. Часть деформаций сжатия, ранее изученных в породах таврической серии, средней юры-нижнего мела относятся к кайнозойскому этапу. Этапы мелового растяжения и кайнозойского сжатия отчетливо выделяются на сейсмических разрезах ГСЗ и ОГТ. Современное сжатие подтверждается на основании анализа ориентировок осей главных нормальных напряжений механизмов очагов землетрясений ККСЗ. Присутствие современных деформаций растяжения подтверждается семью механизмами очагов и наличием молодых активизированных сбросов. Современные деформации сжатия обусловлены давленим на Крымский п-в со стороны Черноморской микроплиты, а молодые сбросы связаны с углублением Черноморской впадины и денудацией Крымского орогена. | ||
| 9. |
Амашукели Т. А. Глубинное строение Добруджи и Преддобруджинского прогиба как отражение развития Трансъевропейской шовной зоны [Електронний ресурс] / Т. А. Амашукели, А. В. Муровская, Т. П. Егорова, В. И. Алехин // Геофизический журнал. - 2019. - Т. 41, № 1. - С. 153-171. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2019_41_1_10 На основі геолого-геофізичних даних розглянуто тектонічну будову Добруджі (ДБ) і Переддобрудзького прогину (ПДП). Підкреслено, що ДБ і ПДП є ключовими вузлами для розуміння геодинаміки Центральної Європи, оскільки вони розташовані в межах південно-східної частини Транс'європейської шовної зони (ТЄШЗ), яка тут доступна для безпосереднього польового вивчення. Сучасне положення цих структур у передгір'ях Карпат і на північно-східному узбережжі Чорного моря робить їх ланкою, що пов'язує Паннонсько-Карпатський і Кримсько-Чорноморський регіони. Глибинну будову району охарактеризовано за швидкісними моделями по профілях ГСЗ VRANCHEA 2001 і DOBRE-4 із залученням матеріалів ГСЗ профілю PANCAKE. Район Добруджі є системою насувів північно-східної вергентності, розділених серією великих розломів-зміщувачів. Ці розломи, головним з яких є Печеніга-Камена, входять до системи крайньої південної частини ТЄШЗ. Ширина зони насувів Добруджі становить близько 60 км і наближається до ширини зони насувів на лінії профілю PANCAKE. Сучасна складчасто-насувна споруда Добруджі утворена на місці давньої палеозойської сутури в кімерійський етап тектогенезу (пізня юра - рання крейда) та активізувалась у ранньоальпійський етап (пізня крейда - палеоген), тобто пізніше, ніж доюрські, і раніше, ніж альпійські насуви в Карпатському регіоні. Враховуючи геологічну і геофізичну аналогію між Рава-Руським і Північнодобрудзьким елементами Східноєвропейської платформи, а також між Внутрішньою зоною Львівського палеозойського прогину і ПДП, можна стверджувати, що в досліджуваному районі північно-східна межа ТЄШЗ проходить поблизу поверхні під ПДП, а південно-західна примикає до зони розлому Печеніга-Камена і, можливо, навіть перетинає її на межі верхньої і середньої кори. За даними ГСЗ по профілях DOBRE-4 і PANCAKE встановлено спільність структури ТЄШЗ, яка не простежується вертикально, але є похилою системою розривів, що відділяє Східноєвропейську платформу від насунутого на неї облямування Західноєвропейської та Мізійської платформ. | ||
| 10. |
Муровская А. В. Современные и палеонапряжения в пределах северной окраины Черного моря и Горного Крыма в мезо-кайнозое-квартере (по механизмам очагов землетрясений и полевым тектонофизическим данным) [Електронний ресурс] / А. В. Муровская, Ж.-К. Ипполит, Е. М. Шеремет, Т. П. Егорова // Геофизический журнал. - 2018. - Т. 40, № 1. - С. 44-69. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2018_40_1_6 Сучасні поля напружень на північній частині Чорного моря охарактеризовано на підставі 32 механізмів вогнищ землетрусів. Орієнтування осей стиснення у вогнищах засвідчують, що сучасний тектонічний процес відбувається переважно за умов стиснення і транспресії. Для 13 механізмів, розташованих у поясі між Південним берегом Криму та підошвою континентального склону, розраховано регіональне поле напружень, яке відображає деформаційний режим горизонтального стиснення у північно-західному - південно-східному напрямку. Наведено результати визначення полів палеонапружень і деформаційних режимів за даними польових тектонофізичних спостережень у 105 пунктах. Інтерпретацію виконано у межах двох загальних зтапів: розтягу в ранній крейді та стиснення в кайнозої - кватері. До стадії кайнозойського стиснення віднесено поля напружень підкидного, покривного та зсувного типів. Побудовано генералізовані траєкторії стиснення, які утворюють в'ялоподібний малюнок у дугоподібному секторі Південного берега Криму від м. Меганом до м. Аю-Даг і змінюють свій напрямок від північ-південь до захід-схід. Розраховано осереднені поля напружень, які для Судацько-Феодосійської зони є підкідними, а для центральної і західної частин Гірського Криму - зсувними. Південно-західна частина Гірського Криму характеризується полем напружень зсувного типу з південно-західним - північно-східним напрямком осі стиснення. На етапі крейдяного розтягу поля напружень були скидовими. Для південно-західної частини Гірського Криму встановлено тенденцію розтягнення північно-північно-східного - південно-південно-західного напрямку, а для його центральної частини - північно-східного - південно-західного. | ||
| 11. |
Гинтов О. Б. Глубинная сейсмогенная зона Вранча как индикатор геодинамического процесса [Електронний ресурс] / О. Б. Гинтов, А. В. Муровская, Т. П. Егорова, Ю. М. Вольфман, Т. А. Цветкова, И. В. Бугаенко, Е. Е. Колесникова, А. М. Островной, И. Н. Бубняк, Л. В. Фарфуляк // Геофизический журнал. - 2015. - Т. 37, № 3. - С. 22-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2015_37_3_4 Для сейсмогенної зони Вранча виконано тектонофізичну інтерпретацію 80-ти механізмів вогнищ землетрусів (глибина від 80 до 172 км) за 1940 - 2011 рр. Епіцентри вогнищ локалізовано на площі <$E60~times~21> км. Ідентифіковано діючі нодальні площини механізмів як площини підкидів і підкидо-зсувів, які формувалися за умов субгоризонтального стиску. Побудовано структурну схему глибинної зони Вранча, на якій діючі нодальні площини об'єднано в зони насувів, підкидів і підкидо-зсувів, що простягаються у північно-східному, північно-західному, північ-північно-західному і субширотному напрямках. Показано, що орієнтація площин зсувів зони Вранча близька до орієнтації площин зсувів флішових Карпат і великих зон розломів, які перетинають її. Ці результати суперечать двом основним концепціям утворення зони Вранча, що грунтуються на механізмах відриву слебів океанічної літосфери або деламінації континентальної літосфери, оскільки припускається поворот сегмента літосфери з субгоризонтального у субвертикальне положення і досить сильна деформація літосфери, в тому числі нижньої кори на ділянках, прилеглих до зони. Згідно з наявними даними ГСЗ і сейсмотомографії, будова земної кори і верхньої мантії в районі південно-східного орокліна Карпат мало відрізняється від будови кори та верхньої мантії в інших частинах карпатського сегмента альпід. Запропоновано альтернативну концепцію, яка виходить з того, що зона Вранча є не петрологічним тілом - частиною океанічної або континентальної плити, залученою у субдукційні-колізійні процеси і переміщеною в сучасне становище, а швидше за все деформаційною зоною всебічного бокового (горизонтального) стиску, що виникла in situ в результаті втиснення досить вузького індектора мікроплити Тисія - Дакія в утворений ним південно-східний ороклін Карпат. Всебічний боковий стиск зумовлений опором просуванню індектора з боку північної частини Мізійської мікроплити, Добруджі і Західночорноморської мікроплити, а також центриклінальним падінням зон розломів, що обмежують його рух з півночі та півдня. Таке утворення зони Вранча in situ підтверджується її розміщенням у зоні перетину найбільших розломних зон - ТЕШЗ, <$EGAMMA prime~-~GAMMA symbol Т>, Південно-Карпатської та ін. | ||
| 12. |
Гобаренко В. Строение коры Керченского полуострова и северо-восточной части Черного моря по результатам локальной сейсмической томографии [Електронний ресурс] / В. Гобаренко, Т. Егорова, Р. Стифенсон // Геофизический журнал. - 2014. - Т. 36, № 2. - С. 18-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2014_36_2_3 У районі Керченського півострова і прилеглої північної частини Чорного моря виконано локальне сейсмотомографічне дослідження за даними 200 слабких (<$E m sub b~symbol Г~3>) землетрусів, що сталися в 1975 - 2010 рр. і були зареєстровані сімома сейсмічними станціями. Використання методу Бейкуса - Гільберта для тривимірної моделі дало змогу вивчити швидкісну структуру по P- і S-хвилях на глибинах 15 - 40 км і розрахувати співвідношення швидкостей V | ||
| 13. |
Шеремет Е. Ключевые проблемы стратиграфии восточной части Горного Крыма. Новые микропалеонтологические данные датирования флишевых пород [Електронний ресурс] / Е. Шеремет, М. Соссон, О. Гинтов, К. Мюллер, Т. Егорова, А. Муровская // Геофизический журнал. - 2014. - Т. 36, № 2. - С. 35-56. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2014_36_2_4 На території східної частини Гірського Криму на основі українсько-французького співробітництва у рамках програми DARIUS проведено перший етап польових робіт, протягом якого відібрано зразки флішових подібних відкладів і виконано їх мікропалеонтологічний аналіз (Nanofossilsdating). Це надало змогу побудувати перший варіант структурно-геологічної карти району робіт і обновити вік флішових порід на ній до ранньокрейдяного. Існує можливість переглянути тектонічну еволюцію Східного Криму, відкинувши кімерійський орогенез. | ||
| 14. |
Баранова Е. П. Строение коры при переходе от Восточно-Черноморской впадины к валу Шатского по результатам переинтерпретации профилей ГСЗ 14, 15, 16 [Електронний ресурс] / Е. П. Баранова, Т. П. Егорова // Геофизический журнал. - 2020. - Т. 42, № 3. - С. 59-77. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2020_42_3_6 Приведены результаты скоростного моделирования (ray-tracing modelling) по трем профилям ГСЗ 14, 15,16, отработанным в восточной части Черного моря более 40 лет назад. Эти профили представляют собой систему радиальных профилей, расходящихся из одного общего пункта взрыва в Восточно-Черноморской впадине (ВЧВ) и пересекающих вал Шатского. Результаты моделирования показали, что тонкая (~10 км) кристаллическая кора ВЧВ со скоростями, увеличивающимися с 6,5 км/с в фундаменте до 7,0 км/с на поверхности Мохо (20 - 22 км) перекрыта осадками ~10 км мощности. Вал Шатского имеет континентальную кору ~30 км мощности с двумя слоями - верхней корой 15 км мощности (со скоростью 6,0 - 6,5 км/с) и нижней корой 10 км мощности (6,5 - 7 км/с). Переход от тонкой субокеанической коры ВЧВ к блоку континентальной коры вала Шатского происходит довольно резко, на интервале ~25 км, где наблюдается изменения во всех слоях коры - от осадков до Мохо. Зона перехода двух типов коры имеет линейный характер, параллельна береговой линии восточной части Черного моря и ассоциируется с линейной магнитной Алуштинско-Батумской аномалией того же (северо-западного) простирания. Указанные особенности могут свидетельствовать в пользу тектонической природы переходной зоны, формирование и активизация которой происходили на главных этапах эволюции региона - при закрытии мезозойского океана Тетис, рифтогенном раскрытии ВЧВ в меловое время, и в ходе альпийского тектогенеза в обстановке сжатия. Клиновидная форма ВЧВ, расширяющаяся в юго-восточном направлении до 160 - 180 км, хорошо согласуется с идеей рифтогенного раскрытия ВЧВ в раннем мелу в результате ротации Центрально-Черноморского поднятия (вала Архангельского) против часовой стрелки. | ||
| 15. |
Егорова Т. П. Припятский прогиб как возможный канал мантийной дегазации: глубинное строение и положение в зоне сочленения Сарматии и Фенноскандии [Електронний ресурс] / Т. П. Егорова, A. B. Муровская // Геофизический журнал. - 2020. - Т. 42, № 5. - С. 107-129. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2020_42_5_6 Припятский прогиб, представляющий собой северо-западное завершение Припятско-Днепровско-Донецкой впадины, находится в зоне сочленения докембрийских террейнов Фенноскандии и Сарматии, которая контролируется Осницко-Микашевичским вулканоплутоническим поясом. Древний тектонический шов подвергался реактивации во время последующих эпизодов рифтогенеза мезонеопротерозойского и девонского возраста. Обобщено строение литосферы Припятского прогиба по опубликованным геофизическим данным и дана новая интерпретация скоростно-плотностной модели строения литосферы по профилю Eurobridge-97. Строение литосферы в районе южного борта Припятского прогиба и Коростенского плутона, состоящего из гранитов рапакиви - габбро-анортозитов, связано с существованием мантийной магматической камеры, поступлением мантийных расплавов в кору, частичным плавлением, магматической дифференциацией и преобразованием вещества всей коры под плутоном. В пределах Припятского прогиба особая роль принадлежит Южно-Припятскому разлому, ограничивающему прогиб с юга, а Коростенский плутон - с севера и связанному с наклонной сейсмической границей (рефлектором) в мантии. Южно-Припятский разлом, будучи разломной зоной глубинного заложения, контролировал внедрение магматических расплавов и мантийных флюидов на протяжении всей своей эволюции. В настоящее время он контролирует сейсмичность и, очевидно, является подводящим каналом для углеводородов и каналом мантийной дегазации. Знаковые свойства строения и эволюции Припятского прогиба следующие: (I) заложение в древней ослабленной зоне, претерпевшей неоднократные тектономагматические активизации; (II) положение на пересечении четырех крупных зон неоднородностей (Осницко-Микашевичского вулканоплутонического пояса северо-восточного простирания, меридиональной зоны Одесса - Гомель, широтной зоны Брест - Припять и Днепровско-Донецкой впадины северо-западного направления); (III) пространственная связь ограничивающих прогиб листрических сбросов с мантийными неоднородностями; (IV) современная активизация и приуроченность к прогибу месторождений углеводородов. Перечисленные критерии позволяют рассматривать Припятский прогиб как возможный канал мантийной дегазации. | ||
| 16. | 
Калинина М. В. Способы получения пористой керамики на основе стабилизированного диоксида циркония [Електронний ресурс] / М. В. Калинина, Л. В. Морозова, Т. Л. Егорова, Н. Ю. Ковалько, О. А. Шилова // Вісник Національного технічного університету "ХПІ". Серія : Хімія, хімічна технологія та екологія. - 2014. - № 52. - С. 41-44. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vcpixx_2014_52_9 | ||
| 17. |
Черная О. А. Гравитационное поле Сарматии по спутниковым данным (модель EIGEN-6S2) и его интерпретация [Електронний ресурс] / О. А. Черная, Т. П. Егорова // Геофизический журнал. - 2021. - Т. 43, № 3. - С. 47-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gfj_2021_43_3_5 Приведен краткий обзор спутниковых наблюдений миссий CHAMP, GRACE и GOCE по изучению глобального гравитационного поля Земли и использованный для этого математический аппарат в виде разложения геопотенциала по сферическим функциям. Рассмотрено применение спутниковых данных в различных областях наук о Земле. В качестве базовой глобальной модели гравитационного поля Земли по спутниковым данным рассмотрена комбинированная модель EIGEN-6S2, объединяющая данные спутниковых миссий GRACE и GOCE, а также использующая данные спутников лазерной локации LAGEOUS. На ее основе проанализировано гравитационное поле Сарматии с использованием аномалий в свободном воздухе, аномалий Буте, второй производной геопотенциала и высот геоида. Наиболее четко геологические структуры Сарматии и ее окружения проявились в аномалиях в свободном воздухе и распределении второй производной геопотенциала, демонстрирующих особенности гравитационного поля Украинского щита, Воронежского кристаллического массива и Припятско-Днепровско-Донецкой впадины (ПДДВ) с характерными аномалиями общего северо-западного простирания. Продолжение структуры ПДДВ в юго-восточном направлении через вал Карпинского в северную часть Каспийского моря свидетельствует о существовании протяженной древней тектонической зоны Сармато-Туранского линеамента. Геоид в пределах Сарматии отличается в целом региональным субширотным градиентным изменением от +40 м на западе до -10 м на востоке, определяется положением данной структуры между двумя его глобальными аномалиями - максимумом Северной Атлантики и минимумом Индийского океана. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |