Простий
пошук
Розширений
пошук
Покажчики
Професійний
пошук
Рубрикатор
НБУВ
Розподілений
пошук

Бази даних

Наукова періодика України - результати пошуку

Книжкові видання та компакт-диски
Журнали та продовжувані видання
Автореферати дисертацій
Реферативна база даних
Наукова періодика України
Тематичний навігатор
Авторитетний файл імен осіб
Mozilla Firefox Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер
"Mozilla Firefox"
Вид пошуку
Повнотекстовий пошук
 Знайдено в інших БД:Книжкові видання та компакт-диски (5)Журнали та продовжувані видання (2)Автореферати дисертацій (1)Реферативна база даних (12)Авторитетний файл імен осіб (1)
Список видань за алфавітом назв:
A  B  C  D  E  F  G  H  I  J  L  M  N  O  P  R  S  T  U  V  W  
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  

Авторський покажчик    Покажчик назв публікацій


Пошуковий запит: (<.>A=Згржебловська Л$<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 16
Представлено документи з 1 до 16
1.

Малиш І. Р. 
Застосування препарату Біоцерулін у комплексі інтенсивної терапії у постраждалих з тяжкою політравмою [Електронний ресурс] / І. Р. Малиш, Л. В. Згржебловська, І. А. Бешлей, П. Д. Дворськи // Український журнал екстремальної медицини імені Г. О. Можаєва. - 2010. - т. 11, № 4. - С. 68-72. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujem_2010_11_4_13
Попередній перегляд:   Завантажити - 435.807 Kb    Зміст випуску     Цитування
2.

Згржебловська Л. В. 
Вплив модифікованої інфузійної терапії та адреноміметичної корекції на показники транспорту, споживання кисню та периферичного кровообігу при розвитку синдрому поліорганної недостатності у постраждалих з тяжкою політравмою [Електронний ресурс] / Л. В. Згржебловська // Український журнал екстремальної медицини імені Г. О. Можаєва. - 2011. - т. 12, № 1. - С. 27-33. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujem_2011_12_1_6
Попередній перегляд:   Завантажити - 400.505 Kb    Зміст випуску     Цитування
3.

Крамарева О. Г. 
Показники водно-електролітного балансу у постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою [Електронний ресурс] / О. Г. Крамарева, Л. В. Згржебловська, І. Р. Малиш // Медицина неотложных состояний. - 2015. - № 1. - С. 114-116. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2015_1_22
Вивчено динаміку показників водно-електролітного балансу, таких як катіони Na<^>+, K<^>+, Ca<^>2+, аніони Cl<^>-, HCO<^>3-, та буферних основ крові у постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою в перші 10 діб лікування за умов відділення інтенсивної терапії у разі застосування традиційної стратегії волемічної підтримки в даної категорії хворих.
Попередній перегляд:   Завантажити - 301.504 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
4.

Крамарева О. Г. 
Вплив волемічної підтримки збалансованими кристалоїдними розчинами на показники коагуляції та необхідність корекції анемії та коагулопатії компонентами донорської крові у постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою [Електронний ресурс] / О. Г. Крамарева, Л. В. Згржебловська, І. Р. Малиш // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2015. - Вип. 24(1). - С. 68-74. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2015_24(1)__13
Інфузійна терапія являє собою невід'ємну частину інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою, розв'язуючи такі важливі питання як поповнення дефіциту ОЦК в першу добу лікування, тим самим забезпечуючи гемодинамічну стабільність і, як результат, адекватну перфузію пошкодженого мозку, що вкрай важливо для уникнення вторинних ішемічних пошкоджень. Однак, проведення інфузійної терапії сприяє зниженню рівней факторів коагуляції внаслідок гемодилюції. Мета роботи - дослідити впливи на коагуляцію збалансованих кристалоїдних розчинів як основних розчинів для проведення волемічної підтримки у постраждалих з тяжкою ЧМТ. Обстежено 60 постраждалих з тяжкою ЧМТ віком від 18-ти до 65-ти років, з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою ком Глазго (ШКГ) та тяжкістю стану за шкалою APACHE II - <$E21~symbol С~2,7> балів. Постраждалим у групі контролю (30 хворих) проводилась волемічна підтримка розчином натрію хлориду 0,9 % за загальноприйнятою методикою в дозі 24,1 - 65,4 мл/кг/добу, у групі дослідження (30 хворих) волемічна підтримка проводилась збалансованими кристалоїдними розчинами, корекція набряку мозку в обох групах проводилась розчином натрію хлориду 3 % у дозі 3 - 12 мл/кг/ добу. Стан коагуляції у травмованих був вивчений на основі показників протромбінового індексу, протромбінового часу, рівню фібриногену, також було досліджено рівні гемоглобіну; кількість перелитих доз еритроцитарної маси, свіжозамороженої плазми. В обох групах впродовж 10-ти діб не відмічається зниження фібриногену крові нижче референтних значень. Навпаки, відмічається підвищення даного показника в обох групах на 6-ту - 7-му добу лікування. Відмічено зниження протромбінового індексу у групі контролю на 5-ту, 8-му та 9-ту добу лікування. В той час як, у групі дослідження показники протромбінового індексу лишаються в межах референтних значень впродовж всього терміну лікування. У травмованих групи контролю впродовж всього терміну лікування спостерігалося підвищення показників протромбінового часу на 6,25 - 12,5 % у порівнянні з референтними значеннями. Разом з цим, у пацієнтів групи дослідження впродовж 10-ти діб лікування показники протромбінового часу залишались близькими до референтних значень. Кількість доз СЗП, що знадобились у групі контролю для корекції порушень коагуляції перевищила таку у групі дослідження в 11 раз, а кількість доз еритроцитарної маси, що були необхідні для корекції анемії в групі контролю, в 6 разів перевищувала таку в групі дослідження.На кожному з етапів лікування постраждалих з тяжкою ЧМТ важливу роль відіграє волемічна підтримка. Підтримка адекватного волемічного статусу та підтримка необхідної осмолярності плазми крові є ключовими моментами інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою ЧМТ. Мета роботи - вивчити динаміку змін показників Na<^>+, K<^>+, Cl<^>-, HCO<^>3-, BE у постраждалих з тяжкою ЧМТ протягом перших 10-ти діб лікування на фоні застосування традиційної стратегії волемічної підтримки у порівнянні з застосуванням волемічної підтримки збалансованими кристалоїдними розчинами. Обстежено 60 постраждалих з тяжкою ЧМТ віком від 18-ти до 65-ти років з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою ком Глазго (ШКГ) та тяжкістю стану за шкалою APACHE II - <$E21~symbol С~2,7> балів. Постраждалим у групі контролю (30 хворих) проводилась волемічна підтримка розчином натрію хлориду 0,9 % по загальноприйнятій методиці в дозі 24,1 - 65,4 мл/кг/добу, у групі дослідження (30 хворих) волемічна підтримка проводилась збалансованими кристалоїдними розчинами, корекція набряку мозку в обох групах проводилась розчином натрію хлориду 3 % у дозі 3 - 12 мл/кг/добу. У всіх травмованих моніторувались показники Na<^>+, K<^>+, Cl<^>-, HCO<^>3-, BE впродовж перших 10-ти діб перебування у відділенні інтенсивної терапії. Гіпернатріємія спостерігається впродовж всього терміну лікування у постраждалих з тяжкою ЧМТ у групі контролю і цей показник максимально перевищує референтні значення на 15 %. Впродовж всього терміну лікування у хворих в групі контролю спостерігається знижений на 11,1 - 33,8 % у порівнянні з референтними значеннями вміст калію. У хворих в групі дослідження також спостерігається зниження вмісту калію крові, але різниця з референтними значенням складає максимум 15 % і припадає переважно на перші 3 доби лікування. Вміст хлору у групі контролю підвищений на 17 і 29 % протягом усього періоду дослідження. Вміст хлору в плазмі крові постраждалих з тяжкою ЧМТ в групі дослідження також перевищував референтні значення, але всього на 3 - 14 %. Виявлено зниження буферних основ на першу, 8-му та 9-ту добу лікування на 87, 100, 100 % відповідно у порівнянні з референтними значеннями у групі контролю. В той час як у групі дослідження спостерігається зниження рівня буферних основ крові на 73 % на першу добу лікування, але протягом подальшого періоду лікування рівень буферних основ у травмованих групи дослідження досягав референтних значень. Висновки: застосування збалансованого кристалоїдного розчину для проведення волемічної підтримки у постраждалих з тяжкою ЧМТ надає змогу у більш стислі терміни купувати метаболічний ацидоз та підтримувати показники водно-електролітного стану крові на більш стабільному рівні.Інфузійна терапія є невід'ємною частиною інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ), однак ефективність інфузійно-трансфузійної терапії багато в чому залежить від цілеспрямованого обгрунтування її програми, характеристик інфузійних розчинів, їх фармакологічних властивостей і фармакокінетики. На даному етапі інтенсивної терапії вибір розчину для проведення волемічної підтримки у постраждалих із тяжкою ЧМТ залишається дискутабельним. Мета роботи - оптимізувати методику проведення волемічної підтримки у постраждалих із тяжкою ЧМТ з метою зменшення вираженості набрякового синдрому. Обстежено 60 постраждалих із тяжкою ЧМТ віком від 18 до 65 років, з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою коми Глазго при надходженні та через 12 годин після проведення первинної ресусцитації та тяжкістю стану за шкалою APACHE II 21,0 +- 2,7 бала, які були поділені на 2 групи: контроль та дослідження. Постраждалим у групі контролю волемічна підтримка проводилась розчином NaCl 0,9 % за загальноприйнятою методикою. У групі дослідження волемічна підтримка проводилась збалансованим кристалоїдним розчином. В обох групах моніторувались показники збільшення товщини масиву тканин у фронтальній ділянці, на тилі стопи та окружності над променево-зап'ястковим суглобом. За даними дослідження, у постраждалих, волемічна підтримка яким здійснювалась збалансованим кристалоїдним розчином, набряковий синдром був менш вираженим, також у групі дослідження спостерігається регресування набрякового синдрому на 8 - 9-й добі лікування, на той час як у групі контролю набряки зберігаються впродовж усіх 10 діб лікування. Висновки: встановлено, що застосування для волемічної підтримки збалансованого кристалоїдного розчину суттєво зменшило вираженість набрякового синдрому у постраждалих із тяжкою ЧМТ впродовж перших 10 діб лікування, дозволило ліквідувати набряковий синдром до 9 - 10-ї доби лікування, що, у свою чергу, дозволяє покращити параметри зовнішнього дихання, зменшити кількість ускладнень з боку дихальної системи, тривалість проведення штучної вентиляції легень, а відповідно і перебування у відділенні інтенсивної терапії та термінів лікування.
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.008 Mb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
5.

Крамарева О. Г. 
Вплив волемічної підтримки збалансованими кристалоїдними розчинами на показники водно-електролітного балансу у постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою [Електронний ресурс] / О. Г. Крамарева, Л. В. Згржебловська, І. Р. Малиш // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2015. - Вип. 24(2). - С. 25-33. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2015_24(2)__6
Інфузійна терапія являє собою невід'ємну частину інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою, розв'язуючи такі важливі питання як поповнення дефіциту ОЦК в першу добу лікування, тим самим забезпечуючи гемодинамічну стабільність і, як результат, адекватну перфузію пошкодженого мозку, що вкрай важливо для уникнення вторинних ішемічних пошкоджень. Однак, проведення інфузійної терапії сприяє зниженню рівней факторів коагуляції внаслідок гемодилюції. Мета роботи - дослідити впливи на коагуляцію збалансованих кристалоїдних розчинів як основних розчинів для проведення волемічної підтримки у постраждалих з тяжкою ЧМТ. Обстежено 60 постраждалих з тяжкою ЧМТ віком від 18-ти до 65-ти років, з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою ком Глазго (ШКГ) та тяжкістю стану за шкалою APACHE II - <$E21~symbol С~2,7> балів. Постраждалим у групі контролю (30 хворих) проводилась волемічна підтримка розчином натрію хлориду 0,9 % за загальноприйнятою методикою в дозі 24,1 - 65,4 мл/кг/добу, у групі дослідження (30 хворих) волемічна підтримка проводилась збалансованими кристалоїдними розчинами, корекція набряку мозку в обох групах проводилась розчином натрію хлориду 3 % у дозі 3 - 12 мл/кг/ добу. Стан коагуляції у травмованих був вивчений на основі показників протромбінового індексу, протромбінового часу, рівню фібриногену, також було досліджено рівні гемоглобіну; кількість перелитих доз еритроцитарної маси, свіжозамороженої плазми. В обох групах впродовж 10-ти діб не відмічається зниження фібриногену крові нижче референтних значень. Навпаки, відмічається підвищення даного показника в обох групах на 6-ту - 7-му добу лікування. Відмічено зниження протромбінового індексу у групі контролю на 5-ту, 8-му та 9-ту добу лікування. В той час як, у групі дослідження показники протромбінового індексу лишаються в межах референтних значень впродовж всього терміну лікування. У травмованих групи контролю впродовж всього терміну лікування спостерігалося підвищення показників протромбінового часу на 6,25 - 12,5 % у порівнянні з референтними значеннями. Разом з цим, у пацієнтів групи дослідження впродовж 10-ти діб лікування показники протромбінового часу залишались близькими до референтних значень. Кількість доз СЗП, що знадобились у групі контролю для корекції порушень коагуляції перевищила таку у групі дослідження в 11 раз, а кількість доз еритроцитарної маси, що були необхідні для корекції анемії в групі контролю, в 6 разів перевищувала таку в групі дослідження.На кожному з етапів лікування постраждалих з тяжкою ЧМТ важливу роль відіграє волемічна підтримка. Підтримка адекватного волемічного статусу та підтримка необхідної осмолярності плазми крові є ключовими моментами інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою ЧМТ. Мета роботи - вивчити динаміку змін показників Na<^>+, K<^>+, Cl<^>-, HCO<^>3-, BE у постраждалих з тяжкою ЧМТ протягом перших 10-ти діб лікування на фоні застосування традиційної стратегії волемічної підтримки у порівнянні з застосуванням волемічної підтримки збалансованими кристалоїдними розчинами. Обстежено 60 постраждалих з тяжкою ЧМТ віком від 18-ти до 65-ти років з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою ком Глазго (ШКГ) та тяжкістю стану за шкалою APACHE II - <$E21~symbol С~2,7> балів. Постраждалим у групі контролю (30 хворих) проводилась волемічна підтримка розчином натрію хлориду 0,9 % по загальноприйнятій методиці в дозі 24,1 - 65,4 мл/кг/добу, у групі дослідження (30 хворих) волемічна підтримка проводилась збалансованими кристалоїдними розчинами, корекція набряку мозку в обох групах проводилась розчином натрію хлориду 3 % у дозі 3 - 12 мл/кг/добу. У всіх травмованих моніторувались показники Na<^>+, K<^>+, Cl<^>-, HCO<^>3-, BE впродовж перших 10-ти діб перебування у відділенні інтенсивної терапії. Гіпернатріємія спостерігається впродовж всього терміну лікування у постраждалих з тяжкою ЧМТ у групі контролю і цей показник максимально перевищує референтні значення на 15 %. Впродовж всього терміну лікування у хворих в групі контролю спостерігається знижений на 11,1 - 33,8 % у порівнянні з референтними значеннями вміст калію. У хворих в групі дослідження також спостерігається зниження вмісту калію крові, але різниця з референтними значенням складає максимум 15 % і припадає переважно на перші 3 доби лікування. Вміст хлору у групі контролю підвищений на 17 і 29 % протягом усього періоду дослідження. Вміст хлору в плазмі крові постраждалих з тяжкою ЧМТ в групі дослідження також перевищував референтні значення, але всього на 3 - 14 %. Виявлено зниження буферних основ на першу, 8-му та 9-ту добу лікування на 87, 100, 100 % відповідно у порівнянні з референтними значеннями у групі контролю. В той час як у групі дослідження спостерігається зниження рівня буферних основ крові на 73 % на першу добу лікування, але протягом подальшого періоду лікування рівень буферних основ у травмованих групи дослідження досягав референтних значень. Висновки: застосування збалансованого кристалоїдного розчину для проведення волемічної підтримки у постраждалих з тяжкою ЧМТ надає змогу у більш стислі терміни купувати метаболічний ацидоз та підтримувати показники водно-електролітного стану крові на більш стабільному рівні.Інфузійна терапія є невід'ємною частиною інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ), однак ефективність інфузійно-трансфузійної терапії багато в чому залежить від цілеспрямованого обгрунтування її програми, характеристик інфузійних розчинів, їх фармакологічних властивостей і фармакокінетики. На даному етапі інтенсивної терапії вибір розчину для проведення волемічної підтримки у постраждалих із тяжкою ЧМТ залишається дискутабельним. Мета роботи - оптимізувати методику проведення волемічної підтримки у постраждалих із тяжкою ЧМТ з метою зменшення вираженості набрякового синдрому. Обстежено 60 постраждалих із тяжкою ЧМТ віком від 18 до 65 років, з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою коми Глазго при надходженні та через 12 годин після проведення первинної ресусцитації та тяжкістю стану за шкалою APACHE II 21,0 +- 2,7 бала, які були поділені на 2 групи: контроль та дослідження. Постраждалим у групі контролю волемічна підтримка проводилась розчином NaCl 0,9 % за загальноприйнятою методикою. У групі дослідження волемічна підтримка проводилась збалансованим кристалоїдним розчином. В обох групах моніторувались показники збільшення товщини масиву тканин у фронтальній ділянці, на тилі стопи та окружності над променево-зап'ястковим суглобом. За даними дослідження, у постраждалих, волемічна підтримка яким здійснювалась збалансованим кристалоїдним розчином, набряковий синдром був менш вираженим, також у групі дослідження спостерігається регресування набрякового синдрому на 8 - 9-й добі лікування, на той час як у групі контролю набряки зберігаються впродовж усіх 10 діб лікування. Висновки: встановлено, що застосування для волемічної підтримки збалансованого кристалоїдного розчину суттєво зменшило вираженість набрякового синдрому у постраждалих із тяжкою ЧМТ впродовж перших 10 діб лікування, дозволило ліквідувати набряковий синдром до 9 - 10-ї доби лікування, що, у свою чергу, дозволяє покращити параметри зовнішнього дихання, зменшити кількість ускладнень з боку дихальної системи, тривалість проведення штучної вентиляції легень, а відповідно і перебування у відділенні інтенсивної терапії та термінів лікування.
Попередній перегляд:   Завантажити - 522.285 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
6.

Крамарева О. Г. 
Вплив волемічної підтримки збалансованими кристалоїдними розчинами на динаміку периферійних набряків у постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою [Електронний ресурс] / О. Г. Крамарева, Л. В. Згржебловська, І. Р. Малиш // Медицина неотложных состояний. - 2016. - № 3. - С. 107-111. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2016_3_14
Інфузійна терапія являє собою невід'ємну частину інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою, розв'язуючи такі важливі питання як поповнення дефіциту ОЦК в першу добу лікування, тим самим забезпечуючи гемодинамічну стабільність і, як результат, адекватну перфузію пошкодженого мозку, що вкрай важливо для уникнення вторинних ішемічних пошкоджень. Однак, проведення інфузійної терапії сприяє зниженню рівней факторів коагуляції внаслідок гемодилюції. Мета роботи - дослідити впливи на коагуляцію збалансованих кристалоїдних розчинів як основних розчинів для проведення волемічної підтримки у постраждалих з тяжкою ЧМТ. Обстежено 60 постраждалих з тяжкою ЧМТ віком від 18-ти до 65-ти років, з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою ком Глазго (ШКГ) та тяжкістю стану за шкалою APACHE II - <$E21~symbol С~2,7> балів. Постраждалим у групі контролю (30 хворих) проводилась волемічна підтримка розчином натрію хлориду 0,9 % за загальноприйнятою методикою в дозі 24,1 - 65,4 мл/кг/добу, у групі дослідження (30 хворих) волемічна підтримка проводилась збалансованими кристалоїдними розчинами, корекція набряку мозку в обох групах проводилась розчином натрію хлориду 3 % у дозі 3 - 12 мл/кг/ добу. Стан коагуляції у травмованих був вивчений на основі показників протромбінового індексу, протромбінового часу, рівню фібриногену, також було досліджено рівні гемоглобіну; кількість перелитих доз еритроцитарної маси, свіжозамороженої плазми. В обох групах впродовж 10-ти діб не відмічається зниження фібриногену крові нижче референтних значень. Навпаки, відмічається підвищення даного показника в обох групах на 6-ту - 7-му добу лікування. Відмічено зниження протромбінового індексу у групі контролю на 5-ту, 8-му та 9-ту добу лікування. В той час як, у групі дослідження показники протромбінового індексу лишаються в межах референтних значень впродовж всього терміну лікування. У травмованих групи контролю впродовж всього терміну лікування спостерігалося підвищення показників протромбінового часу на 6,25 - 12,5 % у порівнянні з референтними значеннями. Разом з цим, у пацієнтів групи дослідження впродовж 10-ти діб лікування показники протромбінового часу залишались близькими до референтних значень. Кількість доз СЗП, що знадобились у групі контролю для корекції порушень коагуляції перевищила таку у групі дослідження в 11 раз, а кількість доз еритроцитарної маси, що були необхідні для корекції анемії в групі контролю, в 6 разів перевищувала таку в групі дослідження.На кожному з етапів лікування постраждалих з тяжкою ЧМТ важливу роль відіграє волемічна підтримка. Підтримка адекватного волемічного статусу та підтримка необхідної осмолярності плазми крові є ключовими моментами інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою ЧМТ. Мета роботи - вивчити динаміку змін показників Na<^>+, K<^>+, Cl<^>-, HCO<^>3-, BE у постраждалих з тяжкою ЧМТ протягом перших 10-ти діб лікування на фоні застосування традиційної стратегії волемічної підтримки у порівнянні з застосуванням волемічної підтримки збалансованими кристалоїдними розчинами. Обстежено 60 постраждалих з тяжкою ЧМТ віком від 18-ти до 65-ти років з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою ком Глазго (ШКГ) та тяжкістю стану за шкалою APACHE II - <$E21~symbol С~2,7> балів. Постраждалим у групі контролю (30 хворих) проводилась волемічна підтримка розчином натрію хлориду 0,9 % по загальноприйнятій методиці в дозі 24,1 - 65,4 мл/кг/добу, у групі дослідження (30 хворих) волемічна підтримка проводилась збалансованими кристалоїдними розчинами, корекція набряку мозку в обох групах проводилась розчином натрію хлориду 3 % у дозі 3 - 12 мл/кг/добу. У всіх травмованих моніторувались показники Na<^>+, K<^>+, Cl<^>-, HCO<^>3-, BE впродовж перших 10-ти діб перебування у відділенні інтенсивної терапії. Гіпернатріємія спостерігається впродовж всього терміну лікування у постраждалих з тяжкою ЧМТ у групі контролю і цей показник максимально перевищує референтні значення на 15 %. Впродовж всього терміну лікування у хворих в групі контролю спостерігається знижений на 11,1 - 33,8 % у порівнянні з референтними значеннями вміст калію. У хворих в групі дослідження також спостерігається зниження вмісту калію крові, але різниця з референтними значенням складає максимум 15 % і припадає переважно на перші 3 доби лікування. Вміст хлору у групі контролю підвищений на 17 і 29 % протягом усього періоду дослідження. Вміст хлору в плазмі крові постраждалих з тяжкою ЧМТ в групі дослідження також перевищував референтні значення, але всього на 3 - 14 %. Виявлено зниження буферних основ на першу, 8-му та 9-ту добу лікування на 87, 100, 100 % відповідно у порівнянні з референтними значеннями у групі контролю. В той час як у групі дослідження спостерігається зниження рівня буферних основ крові на 73 % на першу добу лікування, але протягом подальшого періоду лікування рівень буферних основ у травмованих групи дослідження досягав референтних значень. Висновки: застосування збалансованого кристалоїдного розчину для проведення волемічної підтримки у постраждалих з тяжкою ЧМТ надає змогу у більш стислі терміни купувати метаболічний ацидоз та підтримувати показники водно-електролітного стану крові на більш стабільному рівні.Інфузійна терапія є невід'ємною частиною інтенсивної терапії постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ), однак ефективність інфузійно-трансфузійної терапії багато в чому залежить від цілеспрямованого обгрунтування її програми, характеристик інфузійних розчинів, їх фармакологічних властивостей і фармакокінетики. На даному етапі інтенсивної терапії вибір розчину для проведення волемічної підтримки у постраждалих із тяжкою ЧМТ залишається дискутабельним. Мета роботи - оптимізувати методику проведення волемічної підтримки у постраждалих із тяжкою ЧМТ з метою зменшення вираженості набрякового синдрому. Обстежено 60 постраждалих із тяжкою ЧМТ віком від 18 до 65 років, з рівнем свідомості 5 - 11 балів за шкалою коми Глазго при надходженні та через 12 годин після проведення первинної ресусцитації та тяжкістю стану за шкалою APACHE II 21,0 +- 2,7 бала, які були поділені на 2 групи: контроль та дослідження. Постраждалим у групі контролю волемічна підтримка проводилась розчином NaCl 0,9 % за загальноприйнятою методикою. У групі дослідження волемічна підтримка проводилась збалансованим кристалоїдним розчином. В обох групах моніторувались показники збільшення товщини масиву тканин у фронтальній ділянці, на тилі стопи та окружності над променево-зап'ястковим суглобом. За даними дослідження, у постраждалих, волемічна підтримка яким здійснювалась збалансованим кристалоїдним розчином, набряковий синдром був менш вираженим, також у групі дослідження спостерігається регресування набрякового синдрому на 8 - 9-й добі лікування, на той час як у групі контролю набряки зберігаються впродовж усіх 10 діб лікування. Висновки: встановлено, що застосування для волемічної підтримки збалансованого кристалоїдного розчину суттєво зменшило вираженість набрякового синдрому у постраждалих із тяжкою ЧМТ впродовж перших 10 діб лікування, дозволило ліквідувати набряковий синдром до 9 - 10-ї доби лікування, що, у свою чергу, дозволяє покращити параметри зовнішнього дихання, зменшити кількість ускладнень з боку дихальної системи, тривалість проведення штучної вентиляції легень, а відповідно і перебування у відділенні інтенсивної терапії та термінів лікування.
Попередній перегляд:   Завантажити - 370.881 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
7.

Крамарева О. Г. 
Вплив волемічної підтримки збалансованим кристалоїдним розчином на предиктори розвитку ниркового пошкодження в постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою [Електронний ресурс] / О. Г. Крамарева, Л. В. Згржебловська, І. Р. Малиш // Медицина неотложных состояний. - 2016. - № 4. - С. 114-117. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2016_4_18
Інфузійна терапія являє собою невід'ємну частину інтенсивної терапії постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ), однак ефективність інфузійно-трансфузійної терапії багато в чому залежить від цілеспрямованого обгрунтування її програми, характеристик інфузійних розчинів, їх фармакологічних властивостей та фармакокінетики. На даному етапі інтенсивної терапії вибір розчину для проведення волемічної підтримки в постраждалих із тяжкою ЧМТ залишається дискутабельним. Мета дослідження - оптимізувати методику проведення волемічної підтримки в постраждалих із тяжкою ЧМТ з метою зменшення ймовірності ниркового пошкодження та забезпечення проведення осмолярно безпечної терапії. Обстежені 90 постраждалих із тяжкою ЧМТ віком від 18 до 65 років. Рівень свідомості за шкалою коми Глазго при надходженні та через 12 годин після проведення первинної ресусцитації - 5 - 11 балів, тяжкість стану за шкалою APACHE II - 21,0 +- 2,7 бала. Усі хворі були поділені на 2 групи - групу контролю та дослідження. Постраждалим у групі контролю волемічна підтримка проводилась 0,9% розчином NaCl за загальноприйнятою методикою. У групі дослідження волемічна підтримка проводилась збалансованим кристалоїдним розчином. В обох групах моніторувалися показники натрію, хлору, а також визначалася осмолярність плазми крові. За даними дослідження, у постраждалих, волемічна підтримка яким здійснювалася збалансованим кристалоїдним розчином, спостерігаються безпечні показники натрію та осмолярності плазми крові впродовж усього терміну дослідження. У той час як у групі контролю до 9-ї доби лікування гіперосмолярність сягає свого максимуму. Також у групі дослідження спостерігається значно менш виражена гіперхлоремія. Висновок: установлено, що застосування для волемічної підтримки збалансованого кристалоїдного розчину суттєво зменшило вираженість гіпернатріємії та гіперхлоремії впродовж перших 10 діб лікування, також збалансований кристалоїдний розчин дозволяє забезпечити проведення осмолярно безпечної терапії.
Попередній перегляд:   Завантажити - 343.527 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
8.

Крамарева О. Г. 
Катетерасоційована інфекція кровоплину: дослідження ефективності різних методів профілактики в умовах відділення інтенсивної терапії [Електронний ресурс] / О. Г. Крамарева, Л. В. Згржебловська, І. Р. Малиш // Проблеми військової охорони здоров'я. - 2012. - Вип. 32. - С. 243-247. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prvozd_2012_32_42
Попередній перегляд:   Завантажити - 217.908 Kb    Зміст випуску     Цитування
9.

Молиш I. Р. 
Використання маневру "відкриття легенів" при застосуванні інвертованих двохфазних режимів респіраторної підтримки у травмованих пацієнтів з тяжкою дихальною дисфункцією в ранньому посттравматичному періоді [Електронний ресурс] / I. Р. Молиш, Л. В. Згржебловська, І. А. Бешлей // Проблеми військової охорони здоров'я. - 2012. - Вип. 32. - С. 248-252. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prvozd_2012_32_43
Попередній перегляд:   Завантажити - 210.583 Kb    Зміст випуску     Цитування
10.

Згржебловська Л. В. 
Зміни в показниках імунної відповіді при розвитку синдрому поліорганної недостатності у постраждалих із тяжкою політравмою [Електронний ресурс] / Л. В. Згржебловська // Архів клінічної медицини. - 2010. - № 1. - С. 35-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/akm_2010_1_11
Вивчено показники імунної відповіді при розвитку синдрому поліорганної недостатності (СПОН) у постраждалих з тяжкою політравмою. Як показали дослідження, порушення в імунній відповіді є невід'ємною складовою СПОН та характеризуються розвитком значної імуносупресії. Найбільш чітко ці зміни відзначаються на 7 - 12-у добу посттравматичного періоду. Зміни в імунній відповіді при розвитку СПОН характеризуються лімфопенією, прогресуючим зниженням рівнів Т-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів, натуральних кілерів, В-лімфоцитів, що поєднюється із низьким рівнем імуноглобулінів у сироватці крові.
Попередній перегляд:   Завантажити - 422.491 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
11.

Сусак Я. М. 
Алгоритм лікування пацієнтів з гострим некротичним панкреатитом в умовах спеціалізованого відділення багатопрофільної лікарні [Електронний ресурс] / Я. М. Сусак, О. А. Ткаченко, Л. В. Згржебловська, І. М. Березенко, О. О. Дирда // Лучевая диагностика, лучевая терапия. - 2016. - № 3. - С. 60-68. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ldlt_2016_3_10
Алгоритм хірургічного лікування хворого з гострим некротичним панкреатитом має відповідати приципу "3D" (Delay, Drain, Derbide - очікування, дренування, видалення), що передбачає послідовність і пріоритетність застосовуваних методів. Лапароскопічну, ендоскопічну або малоінвазивну секвестрнекректомію використовують у пацієнтів з некротичним ураженням однієї ділянки заочеревинного простору у разі недостатньої ефективності малоінвазивних пункційно-дренувальних методів хірургічного лікування. Секвестрнекректомію з лапаротомного доступу виконують одноетапно у пацієнтів з некротичним ураженням двох і більше ділянок заочеревинного простору у разі недостатньої ефективності малоінвазивних пункційно-дренувальних методів хірургічного лікування. Лікування необхідно проводити з >рах> ванням розвитку екзокринної, ендокринної та ендотеліальної дисфункції.
Попередній перегляд:   Завантажити - 457.063 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
12.

Крамарева О. Г. 
Вплив волемічної підтримки збалансованим кристалоїдним розчином на динаміку набрякуголовного мозку у постраждалих з тяжкою черепно-мозковою травмою [Електронний ресурс] / О. Г. Крамарева, Л. В. Згржебловська, І. Р. Малиш // Проблеми військової охорони здоров'я. - 2016. - Вип. 46. - С. 91-98. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prvozd_2016_46_17
Інфузійна терапія являє собою невід'ємну частину інтенсивної терапії постраждалих із тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ), однак ефективність інфузійно-трансфузійної терапії багато в чому залежить від цілеспрямованого обгрунтування її програми, характеристик інфузійних розчинів, їх фармакологічних властивостей та фармакокінетики. На даному етапі інтенсивної терапії вибір розчину для проведення волемічної підтримки в постраждалих із тяжкою ЧМТ залишається дискутабельним. Мета дослідження - оптимізувати методику проведення волемічної підтримки в постраждалих із тяжкою ЧМТ з метою зменшення ймовірності ниркового пошкодження та забезпечення проведення осмолярно безпечної терапії. Обстежені 90 постраждалих із тяжкою ЧМТ віком від 18 до 65 років. Рівень свідомості за шкалою коми Глазго при надходженні та через 12 годин після проведення первинної ресусцитації - 5 - 11 балів, тяжкість стану за шкалою APACHE II - 21,0 +- 2,7 бала. Усі хворі були поділені на 2 групи - групу контролю та дослідження. Постраждалим у групі контролю волемічна підтримка проводилась 0,9% розчином NaCl за загальноприйнятою методикою. У групі дослідження волемічна підтримка проводилась збалансованим кристалоїдним розчином. В обох групах моніторувалися показники натрію, хлору, а також визначалася осмолярність плазми крові. За даними дослідження, у постраждалих, волемічна підтримка яким здійснювалася збалансованим кристалоїдним розчином, спостерігаються безпечні показники натрію та осмолярності плазми крові впродовж усього терміну дослідження. У той час як у групі контролю до 9-ї доби лікування гіперосмолярність сягає свого максимуму. Також у групі дослідження спостерігається значно менш виражена гіперхлоремія. Висновок: установлено, що застосування для волемічної підтримки збалансованого кристалоїдного розчину суттєво зменшило вираженість гіпернатріємії та гіперхлоремії впродовж перших 10 діб лікування, також збалансований кристалоїдний розчин дозволяє забезпечити проведення осмолярно безпечної терапії.
Попередній перегляд:   Завантажити - 278.68 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
13.

Хеміо Арнес С. Г. 
Фактори ризику вентилятор-асоційованих пневмоній у новонароджених після кардіохірургічних операцій зі штучним кровообігом [Електронний ресурс] / Арнес С. Г. Хеміо, Л. В. Згржебловська, Л. В. Мошківська, С. М. Бойко, І. А. Перепека, В. В. Лазоришинець // Вісник серцево-судинної хірургії. - 2017. - № 1. - С. 119-123. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/shnp_2017_1_27
Попередній перегляд:   Завантажити - 284.366 Kb    Зміст випуску     Цитування
14.

Мазуренко О. П. 
Аналіз геморагічних і тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з імплантованими пристроями механічної підтримки лівого шлуночка [Електронний ресурс] / О. П. Мазуренко, О. А. Лоскутов, Л. В. Згржебловська // Медицина невідкладних станів. - 2019. - № 2. - С. 75-81. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2019_2_10
Проведено вивчення геморагічних та тромбоемболічних ускладнень у ранньому післяопераційному періоді у пацієнтів з імплантованими приладами механічної підтримки лівого шлуночка (LVAD). У дослідження увійшли 10 пацієнтів чоловічої статті віком <$E55,0~symbol С~13,5> року з індексом маси тіла <$E30,8~symbol С~8,3>, з фракцією викиду лівого шлуночка від 9 до 28 %, яким у період із 11.03.2016 по 22.11.2017 р. у Силезькому центрі хвороб серця (Польща) за умов штучного кровообігу було встановлено LVAD. В ранньому післяопераційному періоді хворі щодоби одержували антикоагулянтну цільову терапію, до якої входили: гепарин (6 - 11 Од/кг/год), аспірин (75 - 150 мг), клопідогрель (75 - 150 мг), варфарин (1,5 - 7 мг), надропарин кальцію (0,3 - 0,6 мл 2 р/д), фондапаринукс натрію (2,5 - 5 мг 2 р/д). Два пацієнти одержували моногепаринотерапію, один пацієнт одержував монотерапію варфарином упродовж 14 днів. Інші пацієнти упродовж того ж терміну одержували комбіновану терапію з гепарином у перші три доби з наступним переходом на варфарин, аспірин, клопідогрель, фраксипарин або блокатор тромбіну. Механічна підтримка лівого шлуночка здійснювалась принципово двома різними імплантованими системами, що виконують одну функцію підтримки лівого шлуночка: POLVAD - програмно-контрольованою пневматично-мембранною механічною циркуляцією крові (2 пацієнти) та LVAD - програмно-контрольованою електроцентрифужною циркуляцією (8 пацієнтів). Тривалість підтримки системою POLVAD становила від 102 до 156 днів. Тривалість підтримки системою LVAD - від 20 до 78 днів. Порівняння проаналізованих результатів надало змогу дійти висновків, що антикоагулянтна монотерапія гепарином або варфарином призводить до збільшення відсотка ускладнень та смертності у порівнянні з альтернативною комбінованою антикоагулянтною цільовою терапією, що складалась із таких препаратів: гепарину (6 - 11 Од/кг/год), аспірину (75 - 150 мг), клопідогрелю (75 - 150 мг), варфарину (1,5 - 7 мг), надропарину кальцію (0,3 - 0,6 мл 2 р/д), фондапаринуксу натрію (2,5 - 5 мг 2 р/д), у разі застосування якої показники виживаності були вірогідно вищими на 60 %.
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.252 Mb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
15.

Мазуренко О. П. 
Дослідження сучасного стану проблеми оцінки порушень згортання крові й персоналізації їх лікування у пацієнтів із LVAD у ранньому післяопераційному періоді [Електронний ресурс] / О. П. Мазуренко, П. Надзякевич, О. А. Лоскутов, Л. В. Згржебловська, Д. В. Дмитрієв // Медицина невідкладних станів. - 2019. - № 2. - С. 214-215. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2019_2_125
Попередній перегляд:   Завантажити - 606.864 Kb    Зміст випуску     Цитування
16.

Мазуренко О. П. 
Аналіз нехірургічних ускладнень у пацієнтів з імплантованими пристроями механічної підтримки лівого шлуночка [Електронний ресурс] / О. П. Мазуренко, О. А. Лоскутов, Л. В. Згржебловська // Медицина невідкладних станів. - 2019. - № 4. - С. 88-94. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2019_4_17
Вивчено інфекційні, нефротичні і неврологічні ускладнення у ранньому післяопераційному періоді в 10 пацієнтів з імплантованими приладами механічної підтримки лівого шлуночка (LVAD). До найбільш поширених нехірургічних ускладнень належать інфекції, ішемічно-геморагічні ураження головного мозку, гостра ниркова недостатність, що виникає в післяопераційному періоді. Проведення оптимальної антитромботичної терапії в таких пацієнтів є важливим методом лікування, особливо в ранньому післяопераційному періоді. Більшість інфекційних ускладнень розвиваються в місці виходу живлення імплантованих приладів. Індивідуальний підхід із застосуванням превентивних стратегій має вирішальне значення для покращання результатів лікування пацієнтів. Надано аналіз ускладнень, що розвинулися в ранньому післяопераційному періоді в 10 пацієнтів з імплантованими пристроями LVAD у Сілезькому центрі хвороб серця (Польща). Пацієнти були розділені на дві групи: контрольну, яка отримувала класичну антикоагулянтну цільову терапію, що включала прямі та непрямі антикоагулянти й аспірин, і досліджувану, яка отримувала альтернативну антикоагулянтну цільову терапію, що включала клопідогрель, інгібітори тромбіну в комбінації з класичною антикоагулянтною цільовою терапією.
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.015 Mb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
 
Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів
Пам`ятка користувача

Всі права захищені © Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського