Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (19) | Реферативна база даних (31) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Кальченко А$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 28 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Кальченко А. М. Роль психологічних факторів у формуванні поведінки високого ризику професійного інфікування віл серед медичних працівників [Електронний ресурс] / А. М. Кальченко // Український журнал з проблем медицини праці. - 2013. - № 2. - С. 50-54. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujpmp_2013_2_10 Роль поведінки є вирішальною у формуванні профілактичних знань, вмінь, навичок, які знижують ризик професійного інфікування ВІЛ. Роль психологічних факторів у цьому процесі є малодослідженою. Мета дослідження - визначити ключові психологічні фактори, що визначають поведінку високого ризику професійного інфікування ВІЛ. Обстежено 981 медичного працівника (стаціонарні відділення хірургії, фтизіатрії, терапії). Медичних працівників було розподілено на дві групи: I - наявність та II - відсутність на робочому місці виробничої аварії, що загрожує інфікуванням ВІЛ. Серед працівників визначено психологічні характеристики за опитувальниками: "MMPI" ("Міні-мульт"), "Локус контролю Роттера", "Готовність до ризику Шуберта", "Рівень вигоряння Маслача-Джексона", "Рівень професійного стресу Вайсмана". Визначено, що психологічні фактори збільшують ризик інфікування ВІЛ внаслідок зміни поведінки працівника, що зумовлено факторами: істерії, гіпоманії, психопатії; екстернального локусу контролю; підвищеної готовності до ризику; професійного емоційного вигоряння; підвищеного рівня професійного стресу. Визначено необхідність оптимізації методів профілактичної освіти, з урахуванням психологічних особливостей та механізмів зміни поведінки працівників. | |||
| 2. |
Кальченко А. М. Роль гігієнічних умов праці у формуванні ризику професійного інфікування ВІЛ медичних працівників [Електронний ресурс] / А. М. Кальченко, Д. В. Варивончик // Український журнал з проблем медицини праці. - 2013. - № 3. - С. 50-56. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujpmp_2013_3_7 Роль гігієнічних умов праці є малодослідженим питанням у формуванні ризику інфікування ВІЛ на робочому місці, що визначило актуальність проведення даного дослідження. Мета дослідження - визначити роль гігієнічних умов праці у формуванні ризику професійного інфікування ВІЛ медичних працівників. Обстежено 981 медичного працівника (стаціонарні відділення хірургії, фтизіатрії, терапії). Вивчено гігієнічні умови праці та частоту аварій на робочому місці, що загрожували інфікуванням ВІЛ (із розрахунку на 1 тис. проведених маніпуляцій). Проаналізовано частоту таких аварій протягом року, тижня та певного часу доби. Результати дослідження свідчать, що частота виробничих аварій, що формують загрозу професійного інфікування ВІЛ, є найбільшою для наступних гігієнічних факторів виробничого середовища (кратність збільшення частоти аварій для 3.1 - 3.2 класів умов праці відносно працюючих у 1 - 2 класах): емоційне навантаження (у 19,0 - 28,0 разу); режим праці (14,0 - 27,0); освітленість (18,0), інтелектуальне навантаження (8,0 - 18,0); монотонність навантаження (11,0). Визнано, що зазначені несприятливі умови праці можуть бути причиною зміни поведінки, погіршення самоконтролю за власними діями працівників, зниження працездатності, розвитку стомлення, погіршення точності рухів. Зазначене дозволяє розробити заходи профілактики, що будуть впливати на умови праці та знизять професійний ризик інфікування ВІЛ на робочому місці серед медичних працівників. | |||
| 3. | 
Варивончик Д. В. Оцінка непрофесійних ризиків та адекватності профілактики інфікування ВІЛ серед працівників закладів охорони здоров’я України [Електронний ресурс] / Д. В. Варивончик, А. М. Кальченко // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. - 2013. - № 3. - С. 33-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VSG_2013_3_8 | |||
| 4. | 
Кальченко А. М. Оцінка рівнів стигматизації та дискримінації ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД серед працівників лікувально-профілактичних установ України [Електронний ресурс] / А. М. Кальченко // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2013. - Вип. 22(4). - С. 129-135. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2013_22(4)__19 Стигма та дискримінація ВІЛ-інфікованих є основними факторами, що перешкоджають наданню їм медичної допомоги та сприяє розвитку епідемії. Мета роботи - оцінити рівень стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих у медичних закладах України. Проведено опитування 981 медичних працівника щодо випадків сигми та дискримінації ними ВІЛ інфікованих. Визначено, що більш ніж 25 % медичного персоналу мають високу готовність до стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих хворих та співробітників. Основними причинами цього є: недостатність знань, психоемоційні та соціальні фактори. Одержані дані надали змогу запропонувати систему заходів подолання стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих у медичних закладах. | |||
| 5. |
Кальченко А. М. Удосконалення системи профілактики інфікування ВІЛ на робочому місці в галузі охорони здоров’я [Електронний ресурс] / А. М. Кальченко, Д. В. Варивончик // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2014. - Вип. 23(1). - С. 432-439. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2014_23(1)__63 Медичні працівники на робочому місці зазнають високого ризику інфікування ВІЛ, що визначає високий пріоритет у розробці заходів профілактики. Мета роботи - науково обгрунтувати заходи, спрямовані на вдосконалення системи профілактики інфікування ВІЛ на робочому місці в галузі охорони здоров'я. Проведено дослідження серед 981 медичного працівника (у стаціонарних відділеннях хірургії, фтизіатрії, терапії). Розроблено профілактичні заходи, що включають: нормативно-правове забезпечення міжнародного досвіду з профілактика професійного інфікування ВІЛ на робочому; оцінку та управління непрофесійних і професійних ризиків інфікування ВІЛ на робочому місці; вплив на гігієнічні та психофізіологічні фактори, що формують такий ризик; зниження готовності до стигматизації та дискримінації ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Висновки: широке впровадження зазначених заходів надасть змогу підвищити професійну безпеку в галузі охорони здоров'я України та запобігти інфікуванню медичних працівників ВІЛ. | |||
| 6. | 
Кальченко А. Д. Сторінками історії наукового пошуку студентської молоді (до 80-річчя кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 2) [Електронний ресурс] / А. Д. Кальченко, В. О. Мойсеєнко // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2012. - № 2. - С. 189-193. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unmmj_2012_2_49 | |||
| 7. | 
Кальченко А. С. Повышение качества мультимедийных услуг в сетях следующего поколения с использованием методов нечеткой логики [Електронний ресурс] / А. С. Кальченко // Холодильна техніка та технологія. - 2015. - Т. 51, Вип. 1. - С. 76-83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/htit_2015_51_1_13 | |||
| 8. | 
Кальченко А. С. Інтелектуальна система управління якістю послуг в мережах наступного покоління [Електронний ресурс] / А. С. Кальченко // Інформаційно-керуючі системи на залізничному транспорті. - 2015. - № 6. - С. 55-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ikszt_2015_6_12 | |||
| 9. |
Князева Н. А. Управление качеством услуг в сетях следующего поколения c использованием методов нечеткой логики [Електронний ресурс] / Н. А. Князева, А. С. Кальченко // Холодильна техніка та технологія. - 2015. - Т. 51, вип. 4. - С. 102-107. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/htit_2015_51_4_18 | |||
| 10. | 
Хвисюк А. Н. Оценка риска перелома у пациентов с сахарным диабетом [Електронний ресурс] / А. Н. Хвисюк, А. А. Сыкал, В. А. Бабалян, А. В. Кальченко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2015. - № 2. - С. 35-41. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2015_2_8 Цукровий діабет (ЦД) II типу поряд з метаболічними, судинними та неврологічними ускладненнями, порушенням функції органів і систем призводить до зниження мінеральної щільності кісткової тканини і, відповідно, підвищення ризику переломів. Мета роботи - оцінити абсолютний ризик перелому в пацієнток із ЦД II типу, використовуючи моделі алгоритмів FRAX і QFracture, а також провести порівняльний аналіз цих моделей. У дослідження було включено 96 жінок із ЦД II типу (середній вік (<$E63,1~symbol С~0,8>) років, індекс маси тіла (<$E32,3~symbol С~0,49>) кг/м<^>2 | |||
| 11. |
Варивончик Д. В. Оцінка умови праці лікарівофтальмологів у сучасних умовах надання медичної допомоги [Електронний ресурс] / Д. В. Варивончик, С. О. Риков, Л. І. Денисюк, А. М. Кальченко, В. І. Шевченко, А. О. Салюков, А. Б. Мішенін // Український журнал з проблем медицини праці. - 2015. - № 1. - С. 30-37. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujpmp_2015_1_6 | |||
| 12. |
Кальченко А. В. Хірургічне лікування остеопоротичних переломів проксимального відділу стегнової кістки (огляд літератури) [Електронний ресурс] / А. В. Кальченко, В. А. Бабалян, Т. С. Гурбанова, С. М. Мазняков // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 2. - С. 111-119. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_2_23 Переломы проксимального отдела бедренной кости являются сложной медико-социальной проблемой из-за распространенности у пациентов пожилого возраста и относятся к наиболее серьезным осложнениям остеопороза. Сложность лечения вертельных переломов у больных этой возрастной категории связана не только с остеопоротическими изменениями, но и сопутствующей патологией. Подробно описана эпидемиология, классификации, принципы лечения переломов проксимального отдела бедренной кости в пожилом и старческом возрасте. Отмечено, что исследование минеральной плотности костной ткани является основным для определения риска возникновения переломов у пациентов старших возрастных групп, а снижение костной массы отягощает течение травматологической и ортопедической патологии. В результате проведенного анализа научных публикаций выявлены проблемные вопросы лечения пациентов пожилого и старческого возраста. В настоящее время активная хирургическая тактика лечения переломов проксимального отдела бедренной кости является общепризнанной. Установлены основные показания к разным методикам остеосинтеза и эндопротезирования. Однако, несмотря на многообразие предложенных конструкций, не определены четкие показания для применения того или иного фиксатора и метода остеосинтеза, особенно в возрастном аспекте. Вопросы раннего восстановления функции опоры и движения, улучшения или сохранения соматического состояния, снижения количества летальных случаев требуют детализации. Углубленные исследования необходимы по дифференцированному выбору вида остеосинтеза или эндопротезирования и оптимизации технологии лечения для улучшения результатов хирургических вмешательств у больных с внесуставными переломами проксимального отдела бедренной кости. Выделены перспективные направления в лечении внесуставных переломов проксимального отдела бедренной кости у лиц пожилого и старческого возраста. | |||
| 13. | 
Кальченко А. В. Переломы проксимального отдела бедра у пациентов с сопутствующими заболеваниями [Електронний ресурс] / А. В. Кальченко, В. А. Бабалян, А. Н. Хвисюк, Т. С. Гурбанова, Д. В. Черепов, С. М. Мазняков // Проблеми безперервної медичної освіти та науки. - 2017. - № 1. - С. 49-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psmno_2017_1_11 | |||
| 14. |
Бабалян В. О. Медико-соціальні наслідки переломів проксимального відділу стегнової кістки в осіб похилого та старечого віку (огляд літератури) [Електронний ресурс] / В. О. Бабалян, Т. С. Гурбанова, Д. В. Черепов, О. М. Хвисюк, А. В. Кальченко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2017. - № 2. - С. 130-134. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2017_2_23 Проанализированы медико-социальные последствия переломов проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) у пожилых пациентов, система медицинской помощи при таких повреждениях в различных странах, осложнения и летальность. Отмечено, что показатели летальности в течение первого года после перелома ПОБК колеблются от 21,5 до 40,0 %, в 20 - 50 % случаев пациенты становятся инвалидами и даже через 3 года после травмы показатели "физическое функционирование" и "общее здоровье" остаются низкими. К прежнему образу жизни после перелома ПОБК возвращаются только 20 - 50 % больных. Установлено, что 20 - 60 % пострадавших нуждаются в повседневной помощи, причем больше лица пожилого возраста, проживающие в интернатах и домах престарелых, по сравнению с живущими в семьях. На основании результатов исследования СТОП (система регистрации остеопоротических переломов) Украина отнесена к странам с умеренным риском развития остеопороза и его осложнений, а частота переломов ПОБК сходна с показателями Румынии и Польши. В Швеции и Великобритании разработаны национальные программы для лечения больных с переломами ПОБК, которые включают хирургическое вмешательство в течение 48 ч после травмы, консультацию гериатра в течение 72 ч после госпитализации, раннюю послеоперационную мобилизацию, профилактику пролежней, препараты для лечения остеопороза, реабилитацию под наблюдением врача-гериатра. Все это позволило сократить длительность пребывания больного в стационаре, уменьшить количество осложнений, снизить летальность и расходы на лечение на 40 %. Хирургическое лечение лиц пожилого и старческого возраста с переломами ПОБК в максимально короткие сроки является "золотым стандартом". | |||
| 15. | 
Кальченко А. В. Анализ оперативного лечения лиц пожилого и старческого возраста с переломами проксимального отдела бедренной кости методом накостного остеосинтеза пластиной [Електронний ресурс] / А. В. Кальченко, В. А. Бабалян, А. Н. Хвисюк, Т. С. Гурбанова, Д. В. Черепов // Травма. - 2017. - Т. 18, № 3. - С. 80-85. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_3_12 Переломы проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) у лиц пожилого и старческого возраста продолжают оставаться актуальной проблемой клинической медицины. Цель работы - оценить отдаленные результаты оперативного лечения методом накостного остеосинтеза пластиной пациентов пожилого и старческого возраста с переломами проксимального отдела бедренной кости. Проанализировано 744 истории болезни пациентов, находившихся на стационарном лечении в травматологическом отделении Харьковской городской клинической многопрофильной больницы № 17 в период 2008 - 2016 гг. В группу исследования вошли пациенты пожилого и старческого возраста с низкоэнергетическими переломами ПОБК. Для дальнейшего исследования по возрастным критериям и типу перелома была сформирована группа из 24 пациентов, средний возраст которых составил 71 - 74 года: 10 пациентов мужского и 14 пациентов женского пола. У всех пациентов выявлена сопутствующая патология с преобладанием заболеваний сердечно-сосудистой системы. Всем больным выполнен остеосинтез проксимальной бедренной пластиной с угловой стабильностью. Оценка болевого синдрома, статико-динамической активности пациентов, деформации и амплитуды движений оперированной нижней конечности проводилась с использованием оценочной шкалы Харриса. Отдаленные результаты лечения переломов ПОБК методом остеосинтеза накостной пластиной изучались на примере 24 пациентов, срок наблюдения составил от 9 лет до 1 года. Зависимость от посторонней помощи при выписке наблюдалась у 16 пациентов, 15 больных использовали ходунки. В 14 случаях пациенты частично нагружали оперированную нижнюю конечность, 3 пациента передвигались с полной нагрузкой, 7 пациентов - без опоры на оперированную нижнюю конечность. Срок пользования внешними опорами составил от 4 месяцев до настоящего времени. При анкетировании 91,6 % больных субъективно отметили ухудшение качества жизни после хирургического лечения перенесенной травмы. После остеосинтеза накостной пластиной хороший результат (12,5 %) выявлен лишь у одной пациентки, удовлетворительные результаты у анкетированных пациентов не выявлены, неудовлетворительные результаты (87,5 %) отмечены у 7 анкетированных пациентов. Следует сказать, что хороший результат (88 баллов по шкале Харриса) отмечен у одной пациентки со 2-м типом перелома, возраст которой на момент операции составил 66 лет. Причинами неудовлетворительных результатов стало вторичное смещение костных отломков (25 %), наличие умеренной или слабой боли (87,5%). Выводы. Хирургическое лечение переломов проксимального отдела бедренной кости у лиц пожилого и старческого возраста сопровождается высокой летальностью (66,6 %). Отдаленные результаты после остеосинтеза переломов данной области в 87,5 % случаев были неудовлетворительными, причинами чего, как правило, являлось наличие умеренной или слабой боли (87,5 %), вторичное смещение костных отломков (25 %). Лечение больных пожилого и старческого возраста накостным остеосинтезом с переломом проксимального отдела бедренной кости зачастую не позволяет активизировать больных в ранние сроки, что впоследствии приводит к обострению хронических сопутствующих заболеваний. | |||
| 16. |
Кальченко А. В. Віддалені результати лікування біполярною геміартропластикою осіб похилого та старечого віку з баготовідламковими переломами проксимального відділу стегнової кістки [Електронний ресурс] / А. В. Кальченко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2017. - № 3. - С. 85-90. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2017_3_13 Лечение пациентов пожилого и старческого возраста с переломами проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) остается актуальной проблемой клинической медицины. Эндопротезирование тазобедренного сустава у таких пациентов является альтернативой остеосинтезу. Цель работы - изучить отдаленные результаты лечения пациентов пожилого и старческого возраста с осколочными переломами ПОБК методом биполярной гемиартропластики. Оценены результаты лечения 20 больных (средний возраст (79,2 +- 9,1) года) с переломами ПОБК, которым применена цементная биполярная гемиартропластика с аугментацией, фиксацией спицами. У 60 % пациентов были переломы типа 31А2 по классификации АО/ASIF, у 25 % - 31А3. У всех выявлена сопутствующая патология с доминированием заболеваний сердечно-сосудистой системы. Болевой синдром, статико-динамическую активность пациентов, деформацию и амплитуду движений оперированной конечности оценивали с использованием шкалы Харриса. Отличные и хорошие результаты получены у 95 % больных, неудовлетворительные - у 5 %. Оценка функционального состояния по шкале Харриса увеличилась от (64,9 +- 13,4) баллов на 12-е сут. до (86,3 +- 6,9) и (89,5 +- 4,8) баллов через 2 мес. и 3 - 5 лет соответственно. Выводы: полученные результаты лечения пациентов пожилого и старческого возраста с осколочными переломами ПОБК с использованием метода биполярной гемиартропластики свидетельствуют об его эффективности. Применение этого метода позволяет улучшить качество жизни пациентов после операции за счет ранней функции тазобедренного сустава и поврежденной нижней конечности. Сохранение отломков кости и их фиксация спицами при эндопротезировании латеральных переломов бедренной кости обеспечивает стабильность ножки эндопротеза, способствует минимизации ее "проседания" в бедренном канале.Лечение пациентов пожилого и старческого возраста с переломами проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) остается актуальной проблемой клинической медицины. Эндопротезирование тазобедренного сустава у таких пациентов является альтернативой остеосинтезу. Цель работы - изучить отдаленные результаты лечения пациентов пожилого и старческого возраста с осколочными переломами ПОБК методом биполярной гемиартропластики. Оценены результаты лечения 20 больных (средний возраст (79,2 +- 9,1) года) с переломами ПОБК, которым применена цементная биполярная гемиартропластика с аугментацией, фиксацией спицами. У 60 % пациентов были переломы типа 31А2 по классификации АО/ASIF, у 25 % - 31А3. У всех выявлена сопутствующая патология с доминированием заболеваний сердечно-сосудистой системы. Болевой синдром, статико-динамическую активность пациентов, деформацию и амплитуду движений оперированной конечности оценивали с использованием шкалы Харриса. Отличные и хорошие результаты получены у 95 % больных, неудовлетворительные - у 5 %. Оценка функционального состояния по шкале Харриса увеличилась от (64,9 +- 13,4) баллов на 12-е сут. до (86,3 +- 6,9) и (89,5 +- 4,8) баллов через 2 мес. и 3 - 5 лет соответственно. Выводы: полученные результаты лечения пациентов пожилого и старческого возраста с осколочными переломами ПОБК с использованием метода биполярной гемиартропластики свидетельствуют об его эффективности. Применение этого метода позволяет улучшить качество жизни пациентов после операции за счет ранней функции тазобедренного сустава и поврежденной нижней конечности. Сохранение отломков кости и их фиксация спицами при эндопротезировании латеральных переломов бедренной кости обеспечивает стабильность ножки эндопротеза, способствует минимизации ее "проседания" в бедренном канале. | |||
| 17. |
Гурбанова Т. С. Переломи шийки стегнової кістки в осіб старшого віку: епідеміологія та чинники ризику (огляд літератури) [Електронний ресурс] / Т. С. Гурбанова, В. О. Бабалян, Д. В. Черепов, А. В. Кальченко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2017. - № 3. - С. 114-122. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2017_3_18 Проанализировано состояние проблемы возникновения, распространенности и лечения переломов шейки бедренной кости (ШБК) среди лиц пожилого и старческого возраста. Рассмотрена структура контингента больных с переломами указанной локализации. Показано, что у 95 % лиц старшей возрастной группы переломы ШБК возникают вследствие низкоэнергетической травмы. Однако прослеживается четкая тенденция к увеличению количества переломов на фоне остеопороза в возрастной группе 40 - 60 лет. Отмечены географические различия частоты возникновения переломов проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) на разных континентах, а также между различными регионами, что определенным образом обусловлено генетическими и экологическими факторами. Например, доказано влияние количества солнечного света на частоту травм - переломы чаще происходят в зимний период из-за дефицита витамина D и снижения нервно-мышечной координации. Показано, что женский пол является фактором риска возникновения переломов ПОБК: соотношение женщина/мужчина в возрасте 60 - 69 лет составляет 9:2. При этом у женщин абсолютное количество переломов постоянно растет с возрастом. Среди других причин, которые могут привести к возникновению переломов ПОБК названы: снижение минеральной плотности костной ткани, длительное применение глюкокортикоидов, низкая масса тела, курение, злоупотребление алкоголем. Подчеркнуто, что в Украине отсутствует официальная статистика распространенности переломов ПОБК, данные о состоянии медицинской службы по оказанию помощи таким пациентам разрозненны, медико-социальные последствия результатов лечения различными методами практически не проанализированы. Результаты эпидемиологических исследований могут стать фундаментом для разработки научно обоснованной региональной программы профилактики и лечения переломов ПОБК. | |||
| 18. | 
Білянський Л. С. Рецидивуюча хронічна шлунково-кишкова кровотеча, зумовлена псевдоаневризмою власної печінкової артерії та псевдодивертикулом цибулини дванадцятипалої кишки [Електронний ресурс] / Л. С. Білянський, М. С. Слушинський, А. Д. Кальченко // Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковльчука. - 2017. - № 3. - С. 125-127. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/shpkhir_2017_3_26 | |||
| 19. |
Білянський Л. С. Хірургічне лікування гігантської первинної ліпосаркоми великого сальника з розповсюдженим перитонеальним обсіменінням [Електронний ресурс] / Л. С. Білянський, Є. Ю. Мірошниченко, А. Д. Кальченко, Д. І. Бутенко // Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковльчука. - 2017. - № 4. - С. 112-115. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/shpkhir_2017_4_23 | |||
| 20. | 
Тяжелов О. А. Дослідження напружено-деформованого стану моделі стегнової кістки з вертлюговими переломами різних типів при їх лікуванні методом накісткового остеосинтезу [Електронний ресурс] / О. А. Тяжелов, А. В. Кальченко, В. О. Бабалян, М. Ю. Карпінський // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2016. - № 4. - С. 69-80. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Votip_2016_4_15 Частка переломів проксимального відділу стегнової кістки (СК) в осіб похилого віку становить до 45 % у структурі всіх переломів скелета. Ендопротезування кульшового суглоба в даного контингенту хворих надає змогу досягти функціонального відновлення в ранній післяопераційний період, чого неможливо досягти у разі використання сучасних методів остеосинтезу. Використання методу кінцевих елементів для дослідження напружено-деформованого стану (НДС) математичних моделей СК з вертлюговими переломами різних типів у разі їх лікування за допомогою методу ендопротезування надає змогу створити об'ємні моделі біологічних об'єктів і виявити основні тенденції змін їх НДС. Мета дослідження - розробити математичну модель вертлюгових переломів стегна за класифікацією Еванса та за її допомогою вивчити основні напрямки навантаження в проксимальному відділі стегна у разі ендопротезування з додатковою фіксацією уламків спицями. У лабораторії біомеханіки було проведено дослідження з використанням методу кінцевих елементів НДС математичних моделей СК з вертлюговими переломами різних типів у разі їх лікування за допомогою ендопротеза з фіксацією уламків спицями, для чого було розроблено моделі СК з вертлюговими переломами за класифікацію Еванса. Моделювання виконували за допомогою системи автоматизованого проектування SolidWorks. Розрахунки НДС моделей виконували за допомогою програмного комплексу CosmosM. Як критерій оцінки напруженого стану моделей використовували напруження за Мізесом. У разі ендопротезування кісткова тканина в зоні перелому навантажується значно менше за ендопротез залежно від типу перелому. Висновки: за ендопротезування основні навантаження беруть на себе металеві конструкції, що надає змогу розвантажити зону перелому й тим самим запобігти вторинному зміщенню уламків у разі навантаження кінцівки в ранній післяопераційний період. | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |