Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Реферативна база даних (8) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Кароль І$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 14 Представлено документи з 1 до 14 |
|||
| 1. | 
Біляєва О. О. Патоморфологічні особливості перебігу ранового процесу в експерименті [Електронний ресурс] / О. О. Біляєва, В. В. Крижевський, О. О. Дядик, В. І. Заріцька, І. В. Кароль // Хірургія України. - 2018. - № 2. - С. 52-59. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KhU_2018_2_11 Мета роботи - вивчити в експерименті патоморфологічні особливості перебігу ранового процесу під впливом розробленого аплікаційного сорбенту. Дослідження проведено на 40 статевозрілих щурах-самцях лінії Vistar, в яких моделювали гнійну рану. Тварин було розподілено на 2 групи: основну (n = 20) - місцеве лікування проводили аплікаційним сорбентом нового покоління, який містить аеросил та іммобілізовані на ньому орнідазол і серратіопептидазу, та порівняння. Останню було розподілено на 2 підгрупи по 10 щурів. У лікуванні тварин групи А використовували аплікаційний сорбент гентаксан, у лікуванні тварин групи Б - 10 % розчин NaCl та мазь левомеколь. На 14-ту добу в основній групі ранова поверхня повністю була епітелізована і вкрита багатошаровим плоским епітелієм, під яким відзначено розростання волокнистої сполучної тканини, сформовані судини, негативну реакцію апоптозу. У групі А на поверхні рани спостерігали помірну кількість фібринозно-гнійних нашарувань, звуження зони грануляційної тканини зі зменшенням кількості капілярних структур, скупчення клітин з явищами апоптозу. У групі Б ранова поверхня була вкрита невеликою кількістю некротичного детриту з вогнищевою лейкоцитарною інфільтрацією. Виявлялися скупчення гнійного ексудату з поширенням його на прилеглу грануляційну тканину, помірно виражений апоптоз. Висновки: в основній групі відзначено зменшення більш ніж у 1,5 разу терміну появи перших ознак проліферації ендотеліоцитів з подальшим неокапілярогенезом, а також формування грануляційної тканини, її дозрівання і появи епітелізації. | ||
| 2. | 
Біляєва О. О. Лікування післяін`єкційних ускладнень за розробленою методикою із застосуванням NO-терапії [Електронний ресурс] / О. О. Біляєва, В. В. Крижевський, І. В. Кароль // Клінічна хірургія. - 2018. - Т. 85, № 8. - С. 41-43. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2018_85_8_13 | ||
| 3. | 
Біляєва О. О. Особливості видового складу збудників гнійно-запальних захворювань м’яких тканин [Електронний ресурс] / О. О. Біляєва, І. В. Кароль, Г. В. Філоненко, Є. Є. Крижевський // Український медичний часопис. - 2017. - № 3. - С. 140-142. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2017_3_31 Досліджено видовий склад збудників гнійно-запальних процесів м'яких тканин, виділений із ранового матеріалу 37 хворих, у тому числі з синдромом діабетичної стопи. Домінуючим збудником є Staphylococcus aureus (50,0 %), причому його резистентність до пеніциліну виявлено у 100 %, до цефтріаксону - у 14,3 %, до фторхінолонів (левофлоксацину та ципрофлоксацину) - у 7,1 % штамів. У ході вивчення штамів Staphylococcus haemolyticus визначено резистентність до пеніциліну у 100 %, до цефтріаксону - у 50 %, до фторхінолонів (левофлоксацину, ципрофлоксацину та офлоксацину) - у 16,7 % випадків. Резистентності до амікацину, тобраміцину, нетилміцину, лінезоліду, ванкоміцину і тейкопланіну у жодного з наведених збудників не виявлено. | ||
| 4. |
Біляєва О. О. Дослідження змін функціонального стану серцево-судинної системи у хворих із перитонітом [Електронний ресурс] / О. О. Біляєва, І. В. Кароль // Клінічна хірургія. - 2020. - Т. 87, № 11-12. - С. 23-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2020_87_11-12_6 Мета роботи - вивчити функціональний стан серцево-судинної системи у хворих із перитонітом. Для вивчення функціонального стану серцево-судинної системи при поширеному перитоніті проведено аналіз динаміки змін електрокардіограм у 166 хворих, серед яких було 84 жінки та 82 чоловіки. Зміни на електрокардіограмах були різноманітними і залежали від стадії перитоніту. У 28,3 % хворих спостерігалися дифузні зміни в міокарді, у 43,9 % - помірні. У 42,6 % хворих виявлені порушення метаболічних процесів у міокарді. Зміни провідності і збудливості відмічені майже у половини хворих. Гіпоксія спостерігалась у 17,7 % хворих у реактивній стадії перитоніту, у 32,0 % - у токсичній, у 75,8 % - у термінальній. Тахікардія у реактивній стадії перитоніту відмічена у 77,4 % хворих, у токсичній - у 89,3 %, у термінальній - у 86,2 % хворих. При термінальній стадії перитоніту у 13,8 % хворих була брадикардія. Порушення кровопостачання різних відділів міокарда виявлено у 34,4 % хворих. Висновки: функціональні зміни серцево-судинної системи у хворих залежать від стадії перитоніту. Усім хворим із перитонітом потрібно проводити медикаментозну корекцію порушень роботи серцево-судинної системи, інтенсивність якої залежить від стадії перитоніту. | ||
| 5. |
Біляєва О. О. Частота перитоніту в залежності від його причин та розповсюдженості [Електронний ресурс] / О. О. Біляєва, І. В. Кароль // Клінічна хірургія. - 2021. - Т. 88, № 3-4. - С. 54-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2021_88_3-4_10 Мета роботи - вивчення частоти та структури перитоніту різного генезу. За 2020 р. у хірургічному відділенні Броварської багатопрофільної клінічної лікарні було прооперовано 1316 хворих, з яких у 265 спостерігався перитоніт, що становило 20,1 %. Розподіл пацієнтів за статтю був таким: 141 (53,2 %) чоловік і 124 (46,8 %) жінки. Найчастішою причиною місцевого і дифузного перитоніту був гострий апендицит - відповідно у 71,5 і 92,3% пацієнтів. Розлитий перитоніт у 55,2 % пацієнтів був спричинений перфоративною виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки. Загальний перитоніт у більшості пацієнтів (35,7 %) був наслідком травм черевної порожнини. Лікування поширених форм перитоніту (дифузний, розлитий і загальний) було проведено у 121 хворого, що становило 45,7 % від загальної кількості хворих із перитонітом. Висновки: для правильного вибору передопераційної підготовки, об'єму хірургічного втручання та післяопераційного лікування хворих із перитонітом необхідно враховувати поширеність, причину, стадію перитоніту та характер ексудату. | ||
| 6. | 
Біляєва О. О. Оцінка ефективності місцевого лікування ранової інфекції за допомогою оригінального аплікаційного сорбенту в експерименті [Електронний ресурс] / О. О. Біляєва, В. В. Крижевський, І. В. Кароль, О. А. Голуб // Сучасні медичні технології. - 2017. - № 4. - С. 13-16. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Smt_2017_4_5 | ||
| 7. |
Кароль І. В. Мікробіологічні аспекти перитоніту [Електронний ресурс] / І. В. Кароль // Клінічна хірургія. - 2021. - Т. 88, № 11-12. - С. 59-62. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2021_88_11-12_12 Мета роботи - дослідити збудників при перитоніті. У 2021 р. в хірургічному відділенні Броварської багатопрофільної клінічної лікарні перебували на лікуванні 360 хворих з гострим перитонітом різного генезу: 186 (51,7 %) жінок та 174 (48,3 %) чоловіки. У пацієнтів було виділено 391 штам мікроорганізмів, які відносяться до факультативно-анаеробних та аеробних грамнегативних і грампозитивних збудників: Escherichia coli - 144 (36,8 %), Streptococcus spp. - 52 (13,3 %), Enterococcus faecalis - 47 (12,0 %), Staphylococcus aureus - 37 (9,5 %), Klebsiella pneumoniae - 31 (7,9 %), Citrobacter - 25 (6,4 %), Staphylococcus haemolyticus - 23 (5,9 %), Pseudomonas aeruginosa - 14 (3,6 %), Acinetobacter baumannii - 13 (3,3 %), Proteus mirabilis - 5 (1,3 %) штамів. Висновки: більшість мікроорганізмів, виділених у пацієнтів з перитонітом, характеризувалась значною антибіотикорезистентністю. Найчастіше висівали Escherichia coli - 36,8 %. Всі виділені штами Escherichia coli були резистентними до ванкоміцину, кліндаміцину та лінезоліду. | ||
| 8. |
Беляєва О. О. Причини незадовільних результатів діагностики перитоніту на догоспітальному етапі [Електронний ресурс] / О. О. Беляєва, В. В. Крижевський, І. В. Кароль // Український медичний часопис. - 2021. - № 4. - С. 93-96. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2021_4_21 | ||
| 9. |
Біляева О. О. Вплив визначення ступеня інтоксикації при перитоніті на результати лікування пацієнтів [Електронний ресурс] / О. О. Біляева, І.В. Кароль // Український медичний часопис. - 2021. - № 5. - С. 98-101. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2021_5_24 | ||
| 10. |
Біляєва О. О. Сучасні підходи до диференційної діагностики стадій перитоніту [Електронний ресурс] / О. О. Біляєва, І. В. Кароль // Український медичний часопис. - 2022. - № 4. - С. 92-95. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2022_4_20 | ||
| 11. |
Кароль І. В. Хірургічна тактика при перитоніті, обумовленому ускладненим перебігом колоректального раку [Електронний ресурс] / І. В. Кароль // Клінічна хірургія. - 2022. - Т. 89, № 3-4. - С. 59-62. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2022_89_3-4_12 Мета роботи - висвітлити хірургічну тактику при перитоніті, обумовленому ускладненим перебігом колоректального раку. За період з 2017 по 2020 рр. у хірургічному відділенні Броварської багатопрофільної клінічної лікарні оперовано 18 хворих з колоректальним раком, ускладненим перитонітом. Чоловіків було 14 (77,8 %), жінок - 4 (22,2 %). Вік хворих коливався у діапазоні 42 - 83 роки. У 12 (66,7 %) пацієнтів була III стадія раку, у 6 (33,3 %) - IV. Правобічна геміколектомія виконана 4 (22,2 %) хворим, резекція поперечної ободової кишки - 3 (16,7 %), лівобічна геміколектомія - 1 (5,6 %), операція Гартмана - 9 (50,0 %), субтотальна колектомія - 1 (5,6 %) хворому. Всі операції виконували без формування первинних анастомозів, формували стому проксимальної ділянки кишки. Повторні хірургічні втручання виконані 4 (22,2 %) пацієнтам. Померло 3 (16,7 %) хворих з раком IV стадії, перитонітом у термінальній стадії через розвиток синдрому поліорганної недостатності. Висновки: під час хірургічних втручань у пацієнтів з колоректальним раком, перебіг якого ускладнився перитонітом, протипоказано формування первинних міжкишкових анастомозів через високий ризик їх неспроможності. | ||
| 12. |
Біляєва О.О. Передопераційна підготовка при перитоніті [Електронний ресурс] / О.О. Біляєва, І. В. Кароль // Український медичний часопис. - 2022. - № 6. - С. 48-51. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2022_6_13 | ||
| 13. |
Біляєва О. О. Обґрунтування застосування ентеросорбції у хворих на перитоніт в токсичній та термінальній стадіях [Електронний ресурс] / О. О. Біляєва, В. В. Крижевський, І. В. Кароль // Український медичний часопис. - 2023. - № 2. - С. 109-112. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2023_2_25 | ||
| 14. |
Кароль І. В. Профілактика гнійно-запальних ускладнень з боку м’яких тканин черевної стінки у хворих із перитонітом [Електронний ресурс] / І. В. Кароль // Український журнал клінічної хірургії. - 2023. - Т. 90, № 5. - С. 24-28. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |