Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (4) | Реферативна база даних (34) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Плаксивий О$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 25 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Бойчук Т. М. Академік НАМН України, професор Дмитро Ілліч Заболотний (до 65-річчя від дня народження) [Електронний ресурс] / Т. М. Бойчук, О. Г. Плаксивий // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2013. - Т. 3, № 1. - С. 154-155. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2013_3_1_27 | |||
| 2. | 
Мазур О. О. Якісний і кількісний склад мікробіоти вмісту порожнини товстої кишки у хворих на інсулінозалежний цукровий діабет [Електронний ресурс] / О. О. Мазур, Л. І. Сидорчук, О. Г. Плаксивий // Медицина транспорту України. - 2013. - № 1. - С. 80-85. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/MTU_2013_1_22 Проведено исследование качественного и количественного состава микробиоты содержимого полости толстой кишки у 50 больных с инсулинозависимым сахарным диабетом (СД). Полученные данные свидетельствуют о том, что у больных с инсулинозависимым СД доминантными микроорганизмами являются анаэробные бактероиды и аэробные кишечные палочки. По популяционному уровню, коэффициенту количественного доминирования и коэффициенту значимости установлен существенный дефицит важнейших по представительству в составе толстокишечного биоценоза человека и мультифункциональной роли в поддержании микроэкологического гомеостаза автохтонных облигатных анаэробных бактерий рода Bifidobacterium | |||
| 3. | 
Мазур О. О. Якісний склад і популяційний рівень мікробіоти вмісту верхньощелепних пазух у хворих на хронічний гнійний синуїт із цукровим діабетом 1-го типу [Електронний ресурс] / О. О. Мазур, О. Г. Плаксивий, І. В. Калуцький, К. І. Яковець, В. Д. Павлюк, Т. Л. Кульчицька // Буковинський медичний вісник. - 2015. - Т. 19, № 1. - С. 100-104. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bumv_2015_19_1_25 Провідними збудниками у разі хронічного гнійного верхньощелепного синуїті у хворих на цукровий діабет 1-го типу є S. pneumoniae (у 34 % осіб), H. influenzae (24 %), M. catharralis (24 %), S. pyogenes (6,0 %), S. aureus (10,0 %), E. coli Hly+ (2,0 %). Бактерії, що контамінують вміст порожнин верхньощелепних пазух, досягають високого популяційного рівня (від <$E4,33~symbol С~0,14> до <$E5,69~symbol С~0,09> lg KУO\мл). У разі хронічних гнійних синуїтів у хворих на цукровий діабет 1-го типу у вмісті порожнини верхньощелепних пазух виявляються асоціації автохтонних облігатних і факультативних умовно-патогенних та алохтонних мікроорганізмів, які складаються із 3-х видів мікроорганізмів у 3 (6 %) пацієнтів, із 4-х у 41-го (82 %) та із 5-ти у 6-ти (12 %) пацієнтів. | |||
| 4. | 
Мазур О. О. Якісний і кількісний склад мікробіоти вмісту порожнини товстої кишки у пацієнтів із цукровим діабетом 1-го типу, хворих на хронічний гнійний гайморит [Електронний ресурс] / О. О. Мазур, Н. В. Пашковська, С. А. Левицька, О. Г. Плаксивий, І. В. Калуцький, К. І. Яковець, О. Д. Сапунков // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2015. - № 2. - С. 37-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2015_2_9 Проведено исследование качественного и количественного состава микробиоты содержимого полости толстой кишки у 50 больных с инсулинозависимым сахарным диабетом (СД). Полученные данные свидетельствуют о том, что у больных с инсулинозависимым СД доминантными микроорганизмами являются анаэробные бактероиды и аэробные кишечные палочки. По популяционному уровню, коэффициенту количественного доминирования и коэффициенту значимости установлен существенный дефицит важнейших по представительству в составе толстокишечного биоценоза человека и мультифункциональной роли в поддержании микроэкологического гомеостаза автохтонных облигатных анаэробных бактерий рода Bifidobacterium | |||
| 5. |
Мазур О. О. Стан мікробіоти порожнини товстого кишечника у хворих на цукровий діабет 1-го типу залежно від віку та тривалості захворювання [Електронний ресурс] / О. О. Мазур, О. Г. Плаксивий, Н. В. Пашковська, І. О. Білоока // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2016. - № 3. - С. 19-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2016_3_4 Дисбіоз кишечника на фоні цукрового діабету (ЦД) 1-го типу призводить до розвитку та несприятливого клінічного перебігу хронічних захворювань, у тому числі лор-органів. Мета дослідження - вивчити видовий склад і популяційний рівень мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки у хворих на ЦД 1-го типу залежно від тривалості захворювання та віку хворих. З використанням сучасних бактеріологічних і мікологічних методів проведено дослідження видового складу та популяційного рівня мікробіоти товстої кишки у 50-ти хворих на ЦД 1-го типу таких вікових груп: 15 - 20 років (n = 10); 21 - 35 років (n = 14); 36 - 60 років (n = 26). У хворих на ЦД 1-го типу формується виражений дефіцит автохтонних анаеробних біфідо- і лактобактерій у вмісті порожнини товстої кишки. З віком хворого цей дефіцит посилюється, прогнозується чітка картина зниження ролі біфідобактерій у товстокишковому мікробіоценозі. Схожа ситуація формується у бактерій Lactobacillus, Peptostreptococcus та Enterococcus. При цьому зростає біологічна роль у мікробіоценозі бактероїдів, патогенних (E. coli Hly+, ЕПКП) та умовно патогенних (Proteus, Enterobacter, Citrobacter) ентеробактерій, клостридій, стафілококів і дріжджоподібних грибів роду Candida. Висновки: з віком посилюються негативні процеси змін видового складу і популяційного рівня, індексу постійності, домінування Бергера - Паркера, частоти виявлення, коефіцієнтів кількісного домінування та значущості. Формується дефіцит і знижується роль у мікробіоценозі бактерій роду Bifidobacterium, Lactobacillus, Peptostreptococcus і бактерій роду Enterococcus.Цукровий діабет (ЦД) 1-го типу призводить до розвитку та несприятливого клінічного перебігу хронічних запальних захворювань, у тому числі і лор-органів. Мета дослідження - вивчити видовий склад і популяційний рівень мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки (ПТК) хворих на ЦД 1-го типу залежно від тяжкості його клінічного перебігу. Бактеріологічним і мікологічним методами проведено обстеження вмісту ПТК у 50 хворих на ЦД 1-го типу віком від 15 до 60 років, середнього і тяжкого ступенів клінічного перебігу, а також у 30 практично здорових людей такого ж віку, які вважали себе здоровими і не хворіли на будь-яку патологію протягом останніх 6 місяців. З 50 хворих у 39 діагностований ЦД тяжкої форми, а в 11 - клінічний перебіг середнього ступеня тяжкості. При середньому і тяжкому перебігу ЦД 1-го типу у вмісті ПТК формується дефіцит автохтонних, найважливіших за представництвом у товстокишковому мікробіоценозі анаеробних бактерій роду Bifidobacterium, Lactobacillus, Peptostreptococcus, Enterococcus. На такому тлі настає контамінація ПТК патогенними (E. coli Hly+, ентеропатогенні кишкові палички) та умовно-патогенними (Enterobacter, Citrobacter, Serratia, Proteus) ентеробактеріями, а також умовно-патогенними бактеріями роду Bacteroides, Clostridium, P. niger, Staphylococcus і дріжджоподібними грибами роду Candida, шо досягають високого популяційного рівня. Висновки: у мікробіоценозі ПТК хворих на ЦД 1-го типу суттєво зростає рівень ентеротоксигенних і ентеротоксичних (61,38 %) та умовно-патогенних бактерій (71,24 %). Зміна видового складу, індексу домінування Бергера - Паркера, індексу постійності призводить до зміни ролі кожного компонента мікробіоценозу порожнини товстої кишки хворих на ЦД 1-го типу як із середнім, так і більшою мірою з тяжким ступенем перебігу. У хворих на ЦД 1-го типу середнього перебігу в порожнині товстої кишки відзначається виражений (p << 0,05 - 0,001) дефіцит облігатних бактерій роду Bifidobacterium - на 50,04 %, Lactobacillus - на 34,82 %, Peptostreptococcus - на 16,0 %, Enterococcus - на 11,68 %. З поглибленням тяжкості клінічного перебігу посилюється дефіцит та прогнозується чітка картина зниження ролі біфідо- та лактобактерій у товстокишковому мікробіоценозі. Одержані дані є підставою для вивчення ефективності пробіотиків у комплексному лікуванні хворих на ЦД 1-го типу до, після та через 3 місяці після лікування на основі аналізу видового складу і популяційного рівня мікрофлори вмісту ПТК, а також для розробки лікувальної тактики гнійних синуїтів у пацієнтів з ЦД 1-го типу із включенням у схеми комплексного лікування пробіотиків. | |||
| 6. |
Калуцький І. В. Динаміка фібринолітичної активності ексудату у хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт при комплексному лікуванні із застосуванням тіотриазоліну [Електронний ресурс] / І. В. Калуцький, О. Г. Плаксивий, О. О. Мазур, К. І. Яковець // Буковинський медичний вісник. - 2016. - Т. 20, № 3. - С. 84-87. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bumv_2016_20_3_20 Вивчено особливості впливу тіотриазоліну на фібринолітичну активність ексудату верхньощелепних пазух за місцевого і загального його застосування в комплексному лікуванні хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт. У 40-ка хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт проводилося стандартне лікування без застосування тіотриазоліну (контрольна група), а в 53-х хворих і лікування поєднувалося з місцевим та загальним використанням тіотриазоліну. Встановлено, що сумарна фібринолітична активність значно знижувалася у процесі лікування. Застосування тіотриазоліну вірогідно зменшувало неферментативний фібриноліз у сумарній фібринолітичній активності ексудату верхньощелепних пазух та скорочувало терміни лікування. | |||
| 7. |
Мазур О. О. Таксономічний склад та популяційний рівень мікробіоти вмісту верхньощелепних пазух у хворих на хронічний гнійний синуїт із цукровим діабетом 1-го типу залежно від тяжкості його перебігу [Електронний ресурс] / О. О. Мазур, О. Г. Плаксивий, І. В. Калуцький, К. І. Яковець // Буковинський медичний вісник. - 2016. - Т. 20, № 3. - С. 110-119. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bumv_2016_20_3_27 Проведено мікробіологічне обстеження 97-ми зразків вмісту порожнини верхньощелепних пазух. Основну групу склали 50 хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт (ХГВС) із цукровим діабетом (ЦД) 1-го типу віком 15 - 54 роки. Серед хворих основної групи ендокринологи встановили в 11-ти осіб перебіг ЦД 1-го типу середньої тяжкості, у 39-ти - тяжкий ступінь перебігу. Контрольну групу склали 47 практично здорових осіб. У хворих на ХГВС із ЦД 1-го типу середньої тяжкості у вмісті гайморових пазух кількість лактобацил зменшується на 52,75 %, S. salivarius - на 56,05 %, S. sanguis - на 86,17 %, S. mitis - на 45,33 %, M. luteus - на 24,10 %. На фоні зниження в біотопі кількості автохтонних облігатних анаеробних та аеробних бактерій зростає кількість умовно-патогенних бактерій роду Prevotella на 63,2 %, Bacteroides - на 13,60 %, Fusobacterium - на 59,33 %, а також S. pyogenes - на 25,50 %, і патогенних для біотопу H. influenzae - на 47,71 %, M. catarrhalis - на 61,77 %. Бактерії, що контамінують вміст гайморових пазух (S. pneumoniae, E. coli) досяють помірного (E. coli) - високого (S. pneumoniae) популяційного рівня. Домінуюча роль у мікроекологічній системі порожнини верхньощелепної пазухи хворих на ХГВС з ЦД 1-го типу середньої тяжкості перебігу на основі значень ккд, КЗ, індексу постійності і домінування Бергера - Паркера належить S. epidermidis, Bacteroides spp., S. pneumoniae, M. luteus, M. catarrhalis, H. influenzae, Prevotella spp., Fusobacterium spp., S. viridans, S. mitis, S. pyogenes. У хворих на ХГВС із тяжким перебігом ЦД 1-го типу зростає домінуюча роль у мікробіотичних асоціаціях патогенних та умовно-патогенних S. pneumoniae - на 43,69 %, бактерії роду Bacteroides - на 64,10 %, Prevotella - у 2,03 разу, S. pyogenes - на 84,62 %, S. aureus - на 64,10 %, H. influenzae і M. catarrhalis - на 35,60 %, дріжджоподібних грибів роду Candida - у 2,46 разу. При цьому у хворих з тяжким перебігом ЦД 1-го типу зменшується роль домінуючого впливу на стан мікробіоценозу бактерій роду Fusobacterium - на 5,36 %, S. viridans - на 5,36 %, S. salivarius - у 4,88 разу, S. epidermidis - на 75,00 %. Тяжкість перебігу ЦД 1-го типу у хворих на ХГВС негативно впливає на таксономічний склад і популяційний рівень мікробіоти і характеризується зниженням домінуючої ролі облігатних бактерій і суттєвим зростанням патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів гайморових пазух. | |||
| 8. |
Мазур О. О. Стан мікробіоти порожнини товстого кишечника у хворих на цукровий діабет 1-го типу залежно від тяжкості клінічного перебігу [Електронний ресурс] / О. О. Мазур, О. Г. Плаксивий, Н. В. Пашковська, І. О. Білоока // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2016. - № 5. - С. 61-66. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2016_5_11 Дисбіоз кишечника на фоні цукрового діабету (ЦД) 1-го типу призводить до розвитку та несприятливого клінічного перебігу хронічних захворювань, у тому числі лор-органів. Мета дослідження - вивчити видовий склад і популяційний рівень мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки у хворих на ЦД 1-го типу залежно від тривалості захворювання та віку хворих. З використанням сучасних бактеріологічних і мікологічних методів проведено дослідження видового складу та популяційного рівня мікробіоти товстої кишки у 50-ти хворих на ЦД 1-го типу таких вікових груп: 15 - 20 років (n = 10); 21 - 35 років (n = 14); 36 - 60 років (n = 26). У хворих на ЦД 1-го типу формується виражений дефіцит автохтонних анаеробних біфідо- і лактобактерій у вмісті порожнини товстої кишки. З віком хворого цей дефіцит посилюється, прогнозується чітка картина зниження ролі біфідобактерій у товстокишковому мікробіоценозі. Схожа ситуація формується у бактерій Lactobacillus, Peptostreptococcus та Enterococcus. При цьому зростає біологічна роль у мікробіоценозі бактероїдів, патогенних (E. coli Hly+, ЕПКП) та умовно патогенних (Proteus, Enterobacter, Citrobacter) ентеробактерій, клостридій, стафілококів і дріжджоподібних грибів роду Candida. Висновки: з віком посилюються негативні процеси змін видового складу і популяційного рівня, індексу постійності, домінування Бергера - Паркера, частоти виявлення, коефіцієнтів кількісного домінування та значущості. Формується дефіцит і знижується роль у мікробіоценозі бактерій роду Bifidobacterium, Lactobacillus, Peptostreptococcus і бактерій роду Enterococcus.Цукровий діабет (ЦД) 1-го типу призводить до розвитку та несприятливого клінічного перебігу хронічних запальних захворювань, у тому числі і лор-органів. Мета дослідження - вивчити видовий склад і популяційний рівень мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки (ПТК) хворих на ЦД 1-го типу залежно від тяжкості його клінічного перебігу. Бактеріологічним і мікологічним методами проведено обстеження вмісту ПТК у 50 хворих на ЦД 1-го типу віком від 15 до 60 років, середнього і тяжкого ступенів клінічного перебігу, а також у 30 практично здорових людей такого ж віку, які вважали себе здоровими і не хворіли на будь-яку патологію протягом останніх 6 місяців. З 50 хворих у 39 діагностований ЦД тяжкої форми, а в 11 - клінічний перебіг середнього ступеня тяжкості. При середньому і тяжкому перебігу ЦД 1-го типу у вмісті ПТК формується дефіцит автохтонних, найважливіших за представництвом у товстокишковому мікробіоценозі анаеробних бактерій роду Bifidobacterium, Lactobacillus, Peptostreptococcus, Enterococcus. На такому тлі настає контамінація ПТК патогенними (E. coli Hly+, ентеропатогенні кишкові палички) та умовно-патогенними (Enterobacter, Citrobacter, Serratia, Proteus) ентеробактеріями, а також умовно-патогенними бактеріями роду Bacteroides, Clostridium, P. niger, Staphylococcus і дріжджоподібними грибами роду Candida, шо досягають високого популяційного рівня. Висновки: у мікробіоценозі ПТК хворих на ЦД 1-го типу суттєво зростає рівень ентеротоксигенних і ентеротоксичних (61,38 %) та умовно-патогенних бактерій (71,24 %). Зміна видового складу, індексу домінування Бергера - Паркера, індексу постійності призводить до зміни ролі кожного компонента мікробіоценозу порожнини товстої кишки хворих на ЦД 1-го типу як із середнім, так і більшою мірою з тяжким ступенем перебігу. У хворих на ЦД 1-го типу середнього перебігу в порожнині товстої кишки відзначається виражений (p << 0,05 - 0,001) дефіцит облігатних бактерій роду Bifidobacterium - на 50,04 %, Lactobacillus - на 34,82 %, Peptostreptococcus - на 16,0 %, Enterococcus - на 11,68 %. З поглибленням тяжкості клінічного перебігу посилюється дефіцит та прогнозується чітка картина зниження ролі біфідо- та лактобактерій у товстокишковому мікробіоценозі. Одержані дані є підставою для вивчення ефективності пробіотиків у комплексному лікуванні хворих на ЦД 1-го типу до, після та через 3 місяці після лікування на основі аналізу видового складу і популяційного рівня мікрофлори вмісту ПТК, а також для розробки лікувальної тактики гнійних синуїтів у пацієнтів з ЦД 1-го типу із включенням у схеми комплексного лікування пробіотиків. | |||
| 9. |
Мазур О. О. Показники ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синусит із цукровим діабетом 1-го типу [Електронний ресурс] / О. О. Мазур, О. А. Оленович, О. Г. Плаксивий, І. В. Калуцький, К. І. Яковець, В. А. Богач // Буковинський медичний вісник. - 2017. - Т. 21, № 1. - С. 76-80. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bumv_2017_21_1_18 Під спостереженням на лікуванні в ЛОР-відділенні Обласної клінічної лікарні знаходилось 98 хворих віком від 19 до 42 років. У 78 з них встановлено діагноз хронічний гнійний верхньощелепний синусит (ХГВС) із цукровим діабетом (ЦД) 1-го типу в стадії загострення (основна група), у 20 - загострення ХГВС без супутньої патології (контрольна група). Всім пацієнтам проведено стандартне отоларингологічне обстеження, рентгенографію та комп'ютерну томографію (КТ) приносових пазух, загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові для спектрофотометричного визначення молекул середньої маси (МСМ). Реактивну відповідь визначали за показниками інтоксикації. Верифікацію діагнозу ЦД ендокринологи здійснювали на підставі поглибленого клініко-анамнестичного та лабораторно-інструментального досліджень. Встановлено, що у всіх досліджуваних пацієнтів перебіг захворювання розгортався на фоні підвищеного вмісту в крові глікозильованого гемоглобіну HbA | |||
| 10. | 
Плаксивий О. Г. Деякі особливості назофарингеальної карциноми в генетичному аспекті [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, І. В. Ластівка, Б. В. Петрюк // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2016. - Т. 15, № 2. - С. 55-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2016_15_2_16 Новоутворення носової частини глотки характеризуються різноманітністю морфологічних форм, що вирізняються за клінічним перебігом, гістогенезом, методами лікування та прогнозом. Носоглоткова карцинома виявляється частіше у віці 30 - 40 років, але може бути і у дітей. У дітей вона виявляється частіше, ніж інші епітеліальні злоякісні новоутворення, пік захворюваності припадає на вік від 10 до 16 років. Заключний діагноз встановлюють після хірургічної біопсії з наступним гістологічним дослідженням. Впровадження фіброскопії до клінічної онкології надало змогу розробити та втілити у практику цитологічні дослідження паралельно зі звичайним гістологічним дослідженням, а також використовувати одержаний матеріал для молекулярно-генетичного аналізу тканин носової частини глотки, що в свою чергу значно розширило діагностичні можливості морфологічних методів обстеження та дозволило покращити якість діагностики. Наявність злоякісної пухлини ідентичної локалізації та гістологічної структури у кровних родичів, з летальним наслідком у матері та сприятливим прогнозом у обох дітей, впродовж одного періоду раніше не спостерігалось у клінічній практиці авторів, не знайшли такого варіанта і під час огляду літератури. Також даний клінічний випадок може бути непрямим доказом етіологічної ролі вірусу Епштейна - Барр для недиференційованого раку носоглоткового типу.Новоутворення носової частини глотки характеризуються різноманітністю морфологічних форм, що вирізняються за клінічним перебігом, гістогенезом, методами лікування та прогнозом. Носоглоткова карцинома виявляється частіше у віці 30 - 40 років, але може бути і у дітей. У дітей вона виявляється частіше, ніж інші епітеліальні злоякісні новоутворення, пік захворюваності припадає на вік від 10 до 16 років. Заключний діагноз встановлюють після хірургічної біопсії з наступним гістологічним дослідженням. Впровадження фіброскопії до клінічної онкології надало змогу розробити та втілити у практику цитологічні дослідження паралельно зі звичайним гістологічним дослідженням, а також використовувати одержаний матеріал для молекулярно-генетичного аналізу тканин носової частини глотки, що в свою чергу значно розширило діагностичні можливості морфологічних методів обстеження та дозволило покращити якість діагностики. Наявність злоякісної пухлини ідентичної локалізації та гістологічної структури у кровних родичів, з летальним наслідком у матері та сприятливим прогнозом у обох дітей, впродовж одного періоду раніше не спостерігалось у клінічній практиці авторів, не знайшли такого варіанта і під час огляду літератури. Також даний клінічний випадок може бути непрямим доказом етіологічної ролі вірусу Епштейна - Барр для недиференційованого раку носоглоткового типу. | |||
| 11. |
Плаксивий О. Г. Варіант клінічного перебігу остеоми лобової пазухи поєднано з піоцеле решітчастого лабіринту [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, О. М. Слободян, І. В. Калуцький, О. О. Мазур // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2016. - Т. 15, № 2. - С. 104-106. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2016_15_2_29 Остеома - це доброякісна пухлина, що росте з кісткової тканини, частіше локалізується в лобових пазухах (до 70 % випадків), характеризується повільним ростом і в її розвитку виділяють 2 періоди - латентний і явний, в якому і розвиваються симптоми, з приводу яких хворий звертається до офтальмолога, невропатолога, отоларинголога. Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини і даних рентгенологічного дослідження (остеома на рентгенограмі має вигляд інтенсивного осередка затемнення) та комп'ютерної томографії, за яких встановлюється правильний діагноз, а також визначаються її розміри, топографоанатомічні співвідношення з суміжними ділянками, а також структури остеом для розв'язання питання хірургічного втручання і плану самої операції. Інколи зустрічається поєднання гігантських остеом приносових пазух з мукоцеле решітчастого лабіринту з вираженою клінічною картиною, з орбітальними ускладненнями, які спостерігали у даному клінічному випадку і що потребувало ургентного оперативного втручання.Остеома - доброякісна пухлина, із кісткової тканини, найчастіше локалізується в лобових пазухах (до 70 % випадків), рідше в решітчастому лабіринті (22 %), характеризується повільним ростом. В її розвитку виділяють 2 періоди - латентний і явний, в якому розвиваються симптоми, з приводу яких хворий звертається до офтальмолога, невропатолога, отоларинголога. Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини і даних рентгенологічного дослідження (остеома на рентгенограмі має вигляд інтенсивного осередка затемнення) та комп'ютерної томографії, які підтверджують правильний діагноз, а також визначають її розміри, топографоанатомічні співвідношення з суміжними ділянками, а також структуру остеом для розв'язання питання хірургічного втручання і плану оперативного втручання. Інколи зустрічається поєднання гігантських остеом приносових пазух з хронічним поліпозним синуїтом з вираженою клінічною картиною, що потребує оперативного втручання.Остеома - це доброякісна пухлина, що росте з кісткової тканини, частіше локалізується в лобових пазухах (до 70 % випадків), характеризується повільним ростом і в її розвитку виділяють 2 періоди - латентний і явний, в якому і розвиваються симптоми, з приводу яких хворий звертається до офтальмолога, невропатолога, отоларинголога. Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини і даних рентгенологічного дослідження (остеома на рентгенограмі має вигляд інтенсивного осередка затемнення) та комп'ютерної томографії, за яких встановлюється правильний діагноз, а також визначаються її розміри, топографоанатомічні співвідношення з суміжними ділянками, а також структури остеом для розв'язання питання хірургічного втручання і плану самої операції. Інколи зустрічається поєднання гігантських остеом приносових пазух з мукоцеле решітчастого лабіринту з вираженою клінічною картиною, з орбітальними ускладненнями, які спостерігали у даному клінічному випадку і що потребувало ургентного оперативного втручання.Остеома - доброякісна пухлина, із кісткової тканини, найчастіше локалізується в лобових пазухах (до 70 % випадків), рідше в решітчастому лабіринті (22 %), характеризується повільним ростом. В її розвитку виділяють 2 періоди - латентний і явний, в якому розвиваються симптоми, з приводу яких хворий звертається до офтальмолога, невропатолога, отоларинголога. Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини і даних рентгенологічного дослідження (остеома на рентгенограмі має вигляд інтенсивного осередка затемнення) та комп'ютерної томографії, які підтверджують правильний діагноз, а також визначають її розміри, топографоанатомічні співвідношення з суміжними ділянками, а також структуру остеом для розв'язання питання хірургічного втручання і плану оперативного втручання. Інколи зустрічається поєднання гігантських остеом приносових пазух з хронічним поліпозним синуїтом з вираженою клінічною картиною, що потребує оперативного втручання. | |||
| 12. |
Плаксивий О. Г. Позаорганні пухлини шиї як результат малігнізації бічної кісти [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, О. М. Слободян, І. В. Калуцький, А. Л. Філінський // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2016. - Т. 15, № 2. - С. 107-108. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2016_15_2_30 Бічні кісти (БК) з'являються внаслідок порушення ембріогенезу первинної глотки, II і III зябрових кишень, можуть виникати в будь-якому віці, частіше у дітей та юнаків. Клінічні випадки підтверджують тактику, що БК необхідно видаляти, оскільки із них може розвинутися бранхіогенний рак. Хворих шкільного віку і дорослих пацієнтів слід оперувати відразу після виявлення захворювання, у маленьких дітей краще видаляти кісту по досягненню 3-річного віку.Бічні кісти (БК) з'являються внаслідок порушення ембріогенезу первинної глотки, II і III зябрових кишень, можуть виникати в будь-якому віці, частіше у дітей та юнаків. Клінічні випадки підтверджують тактику, що БК необхідно видаляти, оскільки із них може розвинутися бранхіогенний рак. Хворих шкільного віку і дорослих пацієнтів слід оперувати відразу після виявлення захворювання, у маленьких дітей краще видаляти кісту по досягненню 3-річного віку. | |||
| 13. |
Плаксивий О. Г. Клінічний випадок стороннього тіла стравоходу [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, І. В. Калуцький, О. О. Мазур, В. А. Богач // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2016. - Т. 15, № 3. - С. 101-103. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2016_15_3_27 Сторонні тіла стравоходу є складною проблемою практичної оториноларингології. Несвоєчасна діагностика та видалення сторонніх тіл стравоходу нерідко призводять до розвитку важких, а часом і небезпечних для життя ускладнень: езофагіту, параезофагіту, перфорації стравоходу, медіастініту. Основними причинами потрапляння сторонніх тіл до стравоходу є приймання їжі поспіхом, звичка тримати різні предмети в роті, наявність зубних протезів. Стороннє тіло може викликати перфорацію стравоходу, гнійний медіастініт, прогноз за яких є надзвичайно серйозним. Для діагностики значну роль мають скарги хворого, анамнез, дані непрямої гіпофарингоскопії, зокрема симптоми Джексона, Денмайєра, Шліттера. Для підтвердження діагнозу використовуються оглядова рентгенографія, контрастне дослідження та рентгенографія шийного відділу в бічній проекції за Земцовим. Важливе діагностичне значення має фіброезофагоскопія. Лікування полягає у видаленні стороннього тіла шляхом езофагоскопії за допомогою езофагоскопів Мезріна та Брюнінгса.Сторонні тіла стравоходу є складною проблемою практичної оториноларингології. Несвоєчасна діагностика та видалення сторонніх тіл стравоходу нерідко призводять до розвитку важких, а часом і небезпечних для життя ускладнень: езофагіту, параезофагіту, перфорації стравоходу, медіастініту. Основними причинами потрапляння сторонніх тіл до стравоходу є приймання їжі поспіхом, звичка тримати різні предмети в роті, наявність зубних протезів. Стороннє тіло може викликати перфорацію стравоходу, гнійний медіастініт, прогноз за яких є надзвичайно серйозним. Для діагностики значну роль мають скарги хворого, анамнез, дані непрямої гіпофарингоскопії, зокрема симптоми Джексона, Денмайєра, Шліттера. Для підтвердження діагнозу використовуються оглядова рентгенографія, контрастне дослідження та рентгенографія шийного відділу в бічній проекції за Земцовим. Важливе діагностичне значення має фіброезофагоскопія. Лікування полягає у видаленні стороннього тіла шляхом езофагоскопії за допомогою езофагоскопів Мезріна та Брюнінгса. | |||
| 14. |
Плаксивий О. Г. Варіант клінічного перебігу остеоми решітчастого лабіринту поєднано з хронічним поліпозним синуїтом [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, О. М. Слободян, І. В. Калуцький, О. О. Мазур, Д. І. Лерка // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2016. - Т. 15, № 3. - С. 104-106. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2016_15_3_28 Остеома - це доброякісна пухлина, що росте з кісткової тканини, частіше локалізується в лобових пазухах (до 70 % випадків), характеризується повільним ростом і в її розвитку виділяють 2 періоди - латентний і явний, в якому і розвиваються симптоми, з приводу яких хворий звертається до офтальмолога, невропатолога, отоларинголога. Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини і даних рентгенологічного дослідження (остеома на рентгенограмі має вигляд інтенсивного осередка затемнення) та комп'ютерної томографії, за яких встановлюється правильний діагноз, а також визначаються її розміри, топографоанатомічні співвідношення з суміжними ділянками, а також структури остеом для розв'язання питання хірургічного втручання і плану самої операції. Інколи зустрічається поєднання гігантських остеом приносових пазух з мукоцеле решітчастого лабіринту з вираженою клінічною картиною, з орбітальними ускладненнями, які спостерігали у даному клінічному випадку і що потребувало ургентного оперативного втручання.Остеома - доброякісна пухлина, із кісткової тканини, найчастіше локалізується в лобових пазухах (до 70 % випадків), рідше в решітчастому лабіринті (22 %), характеризується повільним ростом. В її розвитку виділяють 2 періоди - латентний і явний, в якому розвиваються симптоми, з приводу яких хворий звертається до офтальмолога, невропатолога, отоларинголога. Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини і даних рентгенологічного дослідження (остеома на рентгенограмі має вигляд інтенсивного осередка затемнення) та комп'ютерної томографії, які підтверджують правильний діагноз, а також визначають її розміри, топографоанатомічні співвідношення з суміжними ділянками, а також структуру остеом для розв'язання питання хірургічного втручання і плану оперативного втручання. Інколи зустрічається поєднання гігантських остеом приносових пазух з хронічним поліпозним синуїтом з вираженою клінічною картиною, що потребує оперативного втручання.Остеома - це доброякісна пухлина, що росте з кісткової тканини, частіше локалізується в лобових пазухах (до 70 % випадків), характеризується повільним ростом і в її розвитку виділяють 2 періоди - латентний і явний, в якому і розвиваються симптоми, з приводу яких хворий звертається до офтальмолога, невропатолога, отоларинголога. Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини і даних рентгенологічного дослідження (остеома на рентгенограмі має вигляд інтенсивного осередка затемнення) та комп'ютерної томографії, за яких встановлюється правильний діагноз, а також визначаються її розміри, топографоанатомічні співвідношення з суміжними ділянками, а також структури остеом для розв'язання питання хірургічного втручання і плану самої операції. Інколи зустрічається поєднання гігантських остеом приносових пазух з мукоцеле решітчастого лабіринту з вираженою клінічною картиною, з орбітальними ускладненнями, які спостерігали у даному клінічному випадку і що потребувало ургентного оперативного втручання.Остеома - доброякісна пухлина, із кісткової тканини, найчастіше локалізується в лобових пазухах (до 70 % випадків), рідше в решітчастому лабіринті (22 %), характеризується повільним ростом. В її розвитку виділяють 2 періоди - латентний і явний, в якому розвиваються симптоми, з приводу яких хворий звертається до офтальмолога, невропатолога, отоларинголога. Діагноз встановлюють на підставі клінічної картини і даних рентгенологічного дослідження (остеома на рентгенограмі має вигляд інтенсивного осередка затемнення) та комп'ютерної томографії, які підтверджують правильний діагноз, а також визначають її розміри, топографоанатомічні співвідношення з суміжними ділянками, а також структуру остеом для розв'язання питання хірургічного втручання і плану оперативного втручання. Інколи зустрічається поєднання гігантських остеом приносових пазух з хронічним поліпозним синуїтом з вираженою клінічною картиною, що потребує оперативного втручання. | |||
| 15. |
Плаксивий О. Г. Біопсія пухлини парафарингеального простору, ускладнена масивною кровотечею, що потребувала термінової трахеостомії та перев’язки зовнішньої сонної артерії [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, І. В. Калуцький, О. О. Мазур, М. М. Сорохан // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2018. - Т. 17, № 2. - С. 100-102. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2018_17_2_19 Описано рідкісний випадок рабдоміоми парафарингеального простору. Особливістю клінічного випадку є виникнення після біопсії масивної глоткової кровотечі із затіканням у гортань, яка потребувала термінової трахеостомії та перев'язки зовнішньої сонної артерії. Пухлина видалена зовнішнім доступом через тиждень після ліквідації ускладнень. Результат гістологічного дослідження - рабдоміома. Пухлина парафарингеального простору трапляється періодично, однак рабдоміоми відносяться до рідкісних захворювань. | |||
| 16. |
Плаксивий О. Г. Гігантська інвертована папілома шнайдера з проростанням в приносові пазухи та носоглотку [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, І. В. Калуцький, О. О. Мазур, І. В. Булько // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 1. - С. 76-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2019_18_1_15 Інвертована перехідно-клітинна папілома (папілома Шнейдера) - рідкісна доброякісна пухлина, що складає близько 0,5 % всіх новоутворень носа. Зазвичай одностороння, рецидиви пухлини можуть виникати через 5 - 10 років. Приблизно у 5 % хворих інвертована перехідно-клітинна папілома здатна перетворюватися на рак після довголітнього доброякісного перебігу. Ці пухлини мають деструктивний ріст, рецидивують та малігнізуються. Наведено випадок з клінічної практики. Хворий поступив з діагнозом: правобічний хронічний поліпозний синуїт. Під час огляду права половина носа була заповнена поліпоподібними утвореннями, за задньої риноскопії було визначено утворення, подібне гігантському хоанальному поліпу. Особливістю утворення в носоглотці була горбкуватість, дольчата поверхня, тому було вирішено провести ендоскопію носоглотки через ліву половину носа для кращої візуалізації та взяття біопсії. Результат гістологічного дослідження - інвертована перехідно-клітинна папілома. Хворому проведено КТ біляносових пазух: праву половину носової порожнини виповняє об'ємне утворення м'яко-тканинної щільності, яке пролабує у праву гайморову пазуху, яке супроводжується руйнуванням кісткових трабекул і випинанням стінок лабиринта і заповнює праву фронтальну пазуху. Під в/в комбінованим наркозом з інтубацією трахеї проведено гайморотомію справа за Денкером. Пухлиноподібне утворення видалено єдиним блоком. Права половина носа, порожнина гайморової та решітчастої пазухи та носоглотка утворюють єдину порожнину. Ускладнень під час операції не було. Видалене новоутворення відправлене на патогістологічне дослідження. Результат патогістологічного дослідження видаленої пухлини - інвертована папілома. Особливістю даного клінічного випадку є рідкість патології, гігантські розміри новоутворення, проростання інвертованої папіломи в гайморову, решітчасту пазухи та носоглотку, видалення новоутворення єдиним блоком, мінімальна крововтрата під час операції, відсутність ускладнень. | |||
| 17. |
Плаксивий О. Г. Торакотомія, шийна медіастенотомія та езофаготомія при ускладненому сторонньому тілі стравоходу [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, І. В. Калуцький, О. О. Мазур, В. І. Півторак, І. В. Булько // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 1. - С. 80-83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2019_18_1_16 Сторонні тіла стравоходу - складна проблема практичної оториноларингології. Несвоєчасна діагностика призводить до розвитку тяжких і небезпечних для життя ускладнень: езофагіту, параезофагіту, перфорації стравоходу, медіастиніту. Лікування полягає у видаленні стороннього тіла шляхом езофагоскопії в отоларингологічних стаціонарах. У разі пізнього звернення хворих, у яких виникла перфорація стравоходу з розвитком гнійного медіастиніту після видалення стороннього тіла, операції торакотомії з езофаготомією закінчується адекватним дренуванням зони ушкодження. Наведено власне спостереження ускладненого стороннього тіла стравоходу. З анамнезу відомо, що хворий випадково уві сні проковтнув зубний протез. Під час поступлення хворому було проведено оглядову рентгенографію ОГК і контрастну рентгенографію стравоходу. Хворому виставлено діагноз: стороннє тіло стравоходу з пошкодженням стінок стравоходу. Під загальним інтубаційним наркозом проведено езофагоскопію і декілька спроб стосовно видалення стороннього тіла. Через значне вклинення стороннє тіло не вдалося видалити, тому хворого було переведено у відділення торакальної хірургії, де йому було проведено бокову торакотомію справа, медіастінотомію, атипову резекцію верхівки правої легені та шийну медіастінотомію зліва з ушиванням травматичних дефектів стравоходу для видалення стороннього тіла. Після закінчення оперативних втручань, що пройшли без ускладнень, встановлено назогастральний зонд. Хворого через 19 днів після оперативного втручання з одужанням було виписано додому. Цей неординарний клінічний випадок засвідчує, що рання діагностика та невідкладне видалення сторонніх тіл становлять основу профілактики ускладнень, а у разі виникнення ускладнень сторонніх тіл стравоходу, що представляють загрозу для життя, хворі підлягають адекватному лікуванню з використанням отоларингологічних і торакохірургічних оперативних втручань. | |||
| 18. | 
Плаксивий О. Г. Сприятливий клінічний перебіг запущеної форми раку порожнини носа з проростанням в гайморову пазуху [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, Є. М. Воєвідка, І. В. Калуцький, О. О. Мазур, М. Д. Воєвідка, Т. Г. Чифурко, М. М. Цуркан // Оториноларингологія. - 2019. - № 2-3. - С. 67-71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/otorhio_2019_2-3_13 | |||
| 19. |
Плаксивий О. Г. Ускладнене стороннє тіло шийного відділу стравоходу [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, І. В. Калуцький, О. О. Мазур, М. М. Сорохан // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2020. - Т. 19, № 1. - С. 113-116. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2020_19_1_22 Хворий П., 42 роки, поступив в ЛОР-відділення ОКЛ на 4-й день захворювання з вираженими больовими і дисфагічними явищами, гіпертермією, інспіраторною задишкою. На основі даних фаринго- і ларингоскопії, огляду і пальпації шиї, бокової рентгенографії за Земцовим і контрастної рентгенографії стравоходу виставлено діагноз: ускладнене стороннє тіло стравоходу. Хворий консультований торакальним хірургом. Вирішено видаляти стороннє тіло шляхом езофагоскопії під інтубаційним наркозом, а у разі неефективності провести шийну езофаготомію зліва з видаленням кістки та трахеотомію у зв'язку з реактивним набряком гортані. За езофагоскопії езофагоскопом Мезріна тубус № 2 в ділянці I-го звуження стравоходу виявлено кістку (шийний хребець курки) значних розмірів з чисельними шипами і виступами, що вклинені в бокову стінку гортаноглотки і стравоходу. Після неодноразових спроб, повертаючи стороннє тіло в різних площинах, видалити стороннє тіло через вклинення та загрозу розриву стінки стравоходу не вдалося. Проведено лівобічну шийну езофаготомію з розрізом по передньому краю кивального міяза. Під час операції оголено стравохід між трахеєю і шийно-грудним відділом хребта. Стінка стравоходу пропальпована, зроблено спроби ручного зміщення кістки в глотку. При цьому стороннє тіло, фіксоване щипцями і одночасним проведенням тракції з додатковим проштовхуванням зі сторони рани, видалено разом тубусом езофагоскопа. Потреба в розтині стравоходу відпала. У подальшому було проведено трахеотомію, поставлено назогастральний зонд для зондового харчування. Перебіг післяопераційного періоду був без ускладнень. Трахеотомічну трубку було видалено через 4 дні, назогастральний зонд - через 7 днів. Внаслідок проведеного лікування хворий на 10-й день з одужанням був виписаний. Клінічний випадок засвідчив, що діагностика і лікування сторонніх тіл стравоходу є складною проблемою отоларингології і для видалення останніх використовуються складні маніпуляції та оперативні втручання. | |||
| 20. |
Плаксивий О. Г. Ятрогенне стороннє тіло верхньощелепної пазухи [Електронний ресурс] / О. Г. Плаксивий, О. О. Мазур, І. В. Калуцький, Т. Л. Котик // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2021. - Т. 20, № 1. - С. 31-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kaoch_2021_20_1_7 Ятрогенні сторонні тіла приносових пазух виявляються вкрай рідко і, як правило, при проведенні лікарських маніпуляцій. В даному клінічному випадку злам голки для пункції гайморової пазухи потребував оперативного лікування. | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |