Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (3) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (39) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Рековець О$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 19 Представлено документи з 1 до 19 |
|||
| 1. | 
Рековець О. Л. Вплив блокаторів рецепторів ангіотензину II на зміни артеріального тиску при добовому моніторуванні залежно від ранкового або вечірнього прийому [Електронний ресурс] / О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко, О. О. Торбас, С. М. Кушнір, Г. Ф. Примак // Український кардіологічний журнал. - 2019. - Т. 26, № 2. - С. 32-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2019_26_2_6 Мета роботи - оцінити вплив блокаторів рецепторів ангіотензину II олмесартану, азилсартану та телмісартану при прийомі їх у ранкові або вечірні години на показники артеріального тиску (АТ) при добовому моніторуванні у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ). У дослідження залучили 126 пацієнтів із м'якою та помірною АГ. Хворих розділили на шість груп: 20 пацієнтів, що приймали олмесартан у дозі 20 - 40 мг у ранкові години; 20 пацієнтів, що приймали олмесартан у дозі 20 - 40 мг у вечірні години; 21 пацієнт, що приймав азилсартан у дозі 40 - 80 мг у ранкові години; 20 пацієнтів, що приймали азилсартан у дозі 40 - 80 мг у вечірні години; 22 пацієнти, що приймали телмісартан у дозі 40 - 80 мг у ранкові години; 23 пацієнти, що приймали телмісартан у дозі 40 - 80 мг у вечірні години. Пацієнти проходили первинне обстеження та повторне - через 3 міс терапії. Вечірній прийом олмесартану порівняно з ранковим приводив до більш вираженого зниження добового систолічного АТ - відповідно (11,09 +- 2,30) та (4,06 +- 2,25) мм рт. ст. (p << 0,01). Зміни добового діастолічного АТ були статистично незначущими, хоча зниження при прийомі у вечірні години було більш значним порівняно з ранковим прийомом ((8,38 +- 2,58) проти (3,38 +- 2,31) мм рт. ст.). Зміни добового АТ на тлі прийому азилсартану у вечірні або ранкові години були статистично значущими, але не відрізнялися між собою ((13,06 +- 2,65)/(9,76 +- 1,73) проти (12,71 +- 1,62)/(7,00 +- 1,50) мм рт. ст.). Зниження добового АТ на тлі прийому телмісартану було статистично значуще більш виражене при ранковому прийомі порівняно з вечірнім прийомом ((16,48 +- 2,86)/(12,56 +- 2,80) проти (4,93 +- 1,53)/(5,40 +- 1,89) мм рт. ст.; p << 0,01). Таким чином, ранковий прийом більш виражено знижував середньодобовий АТ на тлі прийому телмісартану, а вечірній прийом - на тлі прийому олмесартану. Азилсартан однаково знижував АТ як при прийомі у вечірні години, так і в ранкові. Частота досягнення цільового АТ при добовому моніторуванні на тлі прийому олмесартану, азилсартану та телмісартану становила відповідно 71,80; 71,0 та 75,61 %. Висновки: прийом телмісартану більш виражено знижував середньодобовий АТ при прийомі в ранкові години порівняно з вечірнім прийомом, олмесартан краще знижував середньодобовий АТ при прийомі у вечірні години, а прийом азилсартану однаково впливав на зниження АТ незалежно від часу прийому препарату. | ||
| 2. | 
Рековець О. Л. Використання фіксованих подвійних і потрійних комбінацій у досягненні цільового рівня артеріального тиску при добовому моніторуванні у пацієнтів з артеріальною гіпертензією [Електронний ресурс] / О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко, О. О. Торбас, С. М. Кушнір, Г. Ф. Примак // Буковинський медичний вісник. - 2020. - Т. 24, № 2. - С. 102-112. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bumv_2020_24_2_18 Мета роботи - оцінити терапевтичну ефективність фіксованої потрійної комбінації валсартан/амлодипін/гідрохлортіазид у порівнянні з подвійною фіксованою комбінацією валсартан/амлодипін у лікуванні пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ) II - III ступеня. У дослідження увійшли 50 пацієнтів із АГ 2 - 3-го ступеня. Проводили офісне вимірювання АТ, ДМАТ, біохімічне дослідження крові. Оцінку проводили на початку та через 3 міс терапії. У дослідження включались пацієнти з помірною та тяжкою АГ без цукрового діабету. Пацієнтів було розподілено на дві групи. Пацієнтам першої групи (n = 25) було призначен фіксовану потрійну комбінацію 160 мг валсартану/5 мг амлодипіну/12,5 мг гідрохлортіазиду один раз на добу, вранці, протягом одного місяця. Пацієнти другої групи (n = 25) одержували за аналогічною схемою подвійну фіксовану комбінацію 160 мг валсартану/5 мг амлодипіну один раз на добу, вранці, протягом одного місяця. За необхідності, якщо не досягнено цільового рівня офісного АТ менше 140/90 мм рт. ст., доза титрувалась до добової дози 320/10/12,5 мг (валсартан/амлодипін/гідрохлортіазид) на фіксованій потрійній комбінації та до 320/10 мг (валсартан/амлодипін) на фіксованій подвійній комбінації. Через 3 міс лікування відбувався контроль терапії. Середній вік хворих склав [<$E54,9~symbol С~1,8> (25 - 75)] років. Середній ІМТ - <$E31,2~symbol С~0,7> кг/м<^>2 | ||
| 3. |
Рековець О. Л. Вплив блокаторів рецепторів ангіотензину II на зміни офісного, центрального артеріального тиску та циркадність артеріального тиску залежно від ранкового або вечірнього прийому [Електронний ресурс] / О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко, О. О. Торбас, С. М. Кушнір, Г. Ф. Примак // Український кардіологічний журнал. - 2019. - Т. 26, № 5. - С. 23-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2019_26_5_5 Мета роботи - оцінити вплив блокаторів рецепторів ангіотензину II олмесартану, азилсартану та телмісартану при прийомі їх у ранкові або вечірні години на показники артеріального тиску (АТ) при добовому моніторуванні у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ). У дослідження залучили 126 пацієнтів із м'якою та помірною АГ. Хворих розділили на шість груп: 20 пацієнтів, що приймали олмесартан у дозі 20 - 40 мг у ранкові години; 20 пацієнтів, що приймали олмесартан у дозі 20 - 40 мг у вечірні години; 21 пацієнт, що приймав азилсартан у дозі 40 - 80 мг у ранкові години; 20 пацієнтів, що приймали азилсартан у дозі 40 - 80 мг у вечірні години; 22 пацієнти, що приймали телмісартан у дозі 40 - 80 мг у ранкові години; 23 пацієнти, що приймали телмісартан у дозі 40 - 80 мг у вечірні години. Пацієнти проходили первинне обстеження та повторне - через 3 міс терапії. Вечірній прийом олмесартану порівняно з ранковим приводив до більш вираженого зниження добового систолічного АТ - відповідно (11,09 +- 2,30) та (4,06 +- 2,25) мм рт. ст. (p << 0,01). Зміни добового діастолічного АТ були статистично незначущими, хоча зниження при прийомі у вечірні години було більш значним порівняно з ранковим прийомом ((8,38 +- 2,58) проти (3,38 +- 2,31) мм рт. ст.). Зміни добового АТ на тлі прийому азилсартану у вечірні або ранкові години були статистично значущими, але не відрізнялися між собою ((13,06 +- 2,65)/(9,76 +- 1,73) проти (12,71 +- 1,62)/(7,00 +- 1,50) мм рт. ст.). Зниження добового АТ на тлі прийому телмісартану було статистично значуще більш виражене при ранковому прийомі порівняно з вечірнім прийомом ((16,48 +- 2,86)/(12,56 +- 2,80) проти (4,93 +- 1,53)/(5,40 +- 1,89) мм рт. ст.; p << 0,01). Таким чином, ранковий прийом більш виражено знижував середньодобовий АТ на тлі прийому телмісартану, а вечірній прийом - на тлі прийому олмесартану. Азилсартан однаково знижував АТ як при прийомі у вечірні години, так і в ранкові. Частота досягнення цільового АТ при добовому моніторуванні на тлі прийому олмесартану, азилсартану та телмісартану становила відповідно 71,80; 71,0 та 75,61 %. Висновки: прийом телмісартану більш виражено знижував середньодобовий АТ при прийомі в ранкові години порівняно з вечірнім прийомом, олмесартан краще знижував середньодобовий АТ при прийомі у вечірні години, а прийом азилсартану однаково впливав на зниження АТ незалежно від часу прийому препарату. | ||
| 4. | 
Сіренко Ю. М. Н-тип артеріальної гіпертензії та зв’язок із жорсткістю судин (пілотне дослідження) [Електронний ресурс] / Ю. М. Сіренко, О. Л. Рековець, О. О. Торбас, С. М. Кушнір, О. Ю. Сіренко // Запорожский медицинский журнал. - 2021. - Т. 23, № 1. - С. 32-41. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zmzh_2021_23_1_7 Підвищена жорсткість артерій – важливий фактор, що визначає серцево-судинний ризик. Підвищений вміст загального гомоцистеїну (ГЦ) виявився незалежним чинником ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ). Клінічні дослідження для оцінювання зв’язку між ГЦ і швидкістю поширення пульсової хвилі (ШППХ) показують суперечливі результати. Мета роботи – оцінити поширеність гіпергомоцистеїнемії (ГГц) серед пацієнтів із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією (АГ) і вплив ГГц на жорсткість судинної стінки. Робота виконана в рамках дослідження ХІПСТЕР в Україні. У дослідження залучили 40 пацієнтів із I і II ступенем АГ (середній рівень офісного систолічного (САТ)/діастолічного (ДАТ) артеріального тиску – 155,88/92,60 ± 1,63/1,43 мм рт. ст.), ЧСС – 71,40 ± 1,29 уд/хв. Середній вік хворих становив 55,85 ± 2,09 (26–74) року. Осіб із рівнем ГЦ ≥10 мкмоль/л визначали як пацієнтів із ГГц (Н-тип АГ). Жорсткість судин визначали за ШППХ. На початку дослідження 75 % (30 пацієнтів із м’якою та помірною АГ) осіб мали Н-тип АГ із підвищеним рівнем ГЦ. Пацієнти з Н-типом АГ (ГГц) і АГ без ГГц не відрізнялися за віком, тривалістю АГ, але мали більшу масу тіла, індекс маси тіла (ІМТ). Офісний САТ у пацієнтів із Н-типом АГ на початку та через 6 місяців лікування вищий порівняно з хворими без ГГц: 156,45 ± 1,04 мм рт. ст. проти 152,55 ± 1,41 мм рт. ст. на початку (р < 0,05) і 130,65 ± 0,96 мм рт. ст. проти 126,97 ± 1,08 мм рт. ст. через 6 місяців (р < 0,05). ІМТ на початку дослідження в пацієнтів із Н-типом АГ становив 30,72 ± 0,39 кг/м2 проти 28,34 ± 0,69 кг/м2 у хворих без ГГц (р < 0,05). Пацієнти з Н-типом АГ гірше досягали цільових рівнів АТ на тлі лікування та мали високі показники артеріального тиску на початку. Пацієнти з Н-типом АГ порівняно з хворими без ГГц мали вираженішу інсулінорезистентність (за рівнем індексу НОМА), меншу ШКФ на початку та наприкінці лікування. За даними ДМАТ, до початку лікування пацієнти з Н-типом АГ порівняно з хворими на АГ без ГГц мали вірогідно вищий рівень САД. Після регресійного аналізу рівень гомоцистеїну асоціювався зі ШППХел незалежно від ступеня зниження АТ (ШППХел (6 місяців), м/с, β = 0,307, р = 0,001). У 75 % пацієнтів з АГ діагностована гіпергомоцистеїнемія. Рівень гомоцистеїну асоційований із жорсткістю судин незалежно від рівня зниження артеріального тиску. | ||
| 5. |
Сіренко Ю. М. Вплив фіксованих комбінацій на артеріальну жорсткість та еректильну функцію в пацієнтів з артеріальною гіпертензією [Електронний ресурс] / Ю. М. Сіренко, О. Л. Рековець, Г. Д. Радченко, О. О. Торбас, С. М. Кушнір, Г. Ф. Примак, В. М. Граніч, І. О. Живило, П. І. Сидоренко, С. А. Поліщук // Український кардіологічний журнал. - 2021. - Т. 28, № 3. - С. 20-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2021_28_3_6 Мета роботи - оцінити терапевтичну ефективність, вплив на жорсткість судин (за допомогою визначення серцево-гомілкового судинного індексу (CAVI)) та еректильну функцію в чоловіків фіксованої потрійної комбінації валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид та подвійної фіксованої комбінації валсартан/амлодипін у лікуванні пацієнтів із артеріальною гіпертензією 2 - 3-го ступеня. У дослідження залучили 50 пацієнтів з помірною та тяжкою артеріальною гіпертензією без цукрового діабету, віком 25 - 75 років (у середньому (54,9 +- 1,8) року). Пацієнти були розділені на дві групи методом конвертів по 25 осіб у кожній. Хворим першої групи (n = 25) було призначено фіксовану потрійну комбінацію валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид - по 1 таблетці (160 мг валсартану/5 мг амлодипіну/12,5 мг гідрохлоротіазиду) один раз на добу, вранці протягом 1 міс. Пацієнти другої групи (n = 25) отримували за аналогічною схемою подвійну фіксовану комбінацію препарату валсартан/амлодипін - по 1 таблетці (160 мг валсартану/5 мг амлодипіну) один раз на добу, вранці протягом 1 міс. За необхідності, якщо не було досягнуто цільового рівня офісного артеріального тиску менше 140/90 мм рт. ст., дозу титрували до добової 320/10/12,5 мг (валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид) для фіксованої потрійної комбінації та до 320/10 мг (валсартан/амлодипін) для фіксованої подвійної комбінації. Через 3 міс лікування здійснювали контроль терапії. Висновки: використані варіанти подвійної (валсартан/амлодипін) та потрійної (валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид) фіксованої комбінації виявили високу антигіпертензивну ефективність, не посилювали метаболічні порушення, не впливали негативно на еректильну функцію в чоловіків та сповільнювали прогресування жорсткості артерій. | ||
| 6. | 
Сіренко Ю. М. Оцінка ураження периферичних судин у хворих із різним ступенем підвищення артеріального тиску [Електронний ресурс] / Ю. М. Сіренко, О. Л. Рековець, С. А. Поліщук // Клінічна та експериментальна патологія. - 2022. - Т. 21, № 2. - С. 14-21. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kep_2022_21_2_5 | ||
| 7. |
Сіренко Ю. М. Прогностичне значення зниженого гомілково-плечового індексу у хворих на резистентну артеріальну гіпертензію [Електронний ресурс] / Ю. М. Сіренко, О. Л. Рековець, С. А. Поліщук // Запорізький медичний журнал. - 2022. - Т. 24, № 3. - С. 279-285. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zmzh_2022_24_3_4 У разі резистентної артеріальної гіпертензії (АГ) пацієнти мають істотно вищий ризик розвитку інсульту, інфаркту міокарда, захворювання нирок, серцевої недостатності, смерті, ніж хворі з контрольованим підвищеним артеріальним тиском (АТ). Підвищена жорсткість артерій - важливий фактор, що визначає серцево-судинний ризик. Ураження периферичних артерій належать до уражень органів-мішеней, і його наявність переводить пацієнта у розряд високого або дуже високого ризику. Найпростіший неінвазивний метод виявлення ураження периферичних судин у пацієнтів - визначення гомілково-плечового індексу (ГПІ). Мета роботи - встановлення частоти ураження периферичних артерій нижніх кінцівок за допомогою визначення гомілково-плечового індексу та його впливу на прогноз у хворих на резистентну АГ старшої вікової групи (>> 55 років) з використанням автоматичних приладів для вимірювання АТ. У дослідження залучили хворих на АГ віком від 55 років - 150 осіб із підвищенням АТ 3 ступеня; обстежили також 20 практично здорових осіб того самого віку. У дослідження залучали тільки пацієнтів, які не мали клінічних симптомів ураження периферичних судин, цукрового діабету 2 типу. Гомілково-плечовий індекс визначали автоматичним приладом. Висновки: у хворих на резистентну АГ знижений гомілково-плечовий індекс асоціювався зі збільшенням ризику виникнення несприятливих серцево-судинних ускладнень в 1,4 раза, ризику смерті від усіх причин - в 1,9 раза. | ||
| 8. |
Рековець О. Л. Оцінка впливу моно та комбінованої терапії лерканідипіном та ділтіаземом на центральний артеріальний тиск та жорсткість артерій у пацієнтів із м'якою та помірною артеріальною гіпертензією [Електронний ресурс] / О. Л. Рековець // Клінічна та експериментальна патологія. - 2022. - Т. 21, № 4. - С. 30-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kep_2022_21_4_7 | ||
| 9. | 
Сіренко Ю. М. Порівняння впливу спіронолактону та моксонідину як четвертого компонента терапії резистентної гіпертензії на жорсткість магістральних артерій [Електронний ресурс] / Ю. М. Сіренко, О. Л. Рековець, О. О. Торбас // Український терапевтичний журнал. - 2022. - № 1-2. - С. 16-22. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UTJ_2022_1-2_5 Мета дослідження - порівняти вплив спіронолактону та моксонідину як четвертого компонента терапії резистентної артеріальної гіпертензії (АГ) на жорсткість магістральних артерій. Початкова доза спіронолактону становила 25 мг/добу, у 6 пацієнтів її збільшили до 50 мг/добу. Початкова доза моксонідину становила 0,2 мг двічі на добу, у 16 хворих її збільшили до 0,4 мг двічі на добу, а у 3 - до 0,6 мг двічі на добу. Пацієнтам обох груп призначали трикомпонентну антигіпертензивну терапію в максимальних дозах в одній таблетці (блокатор ренін-ангіотензинової системи + антагоніст кальцію + діуретик). Ступінь жорсткості стінки артерій оцінювали за величиною серцево-кісточкового судинного індексу (Cardio-Ancle Vascular Index (CAVI)). Протягом 12 міс спостереження спіронолактон відмінено у 3 (10 %) хворих через розвиток побічних ефектів (1 випадок гінекомастії, 1 - гіперкаліємії, 1 - тяжкої діареї). В групі M препарат відмінено у 4 (13 %) хворих (різниця з групою C статистично незначуща): 2 випадки тяжкої сонливості, 1 - нудоти із блювотою, 1 - приступи запаморочення без гіпотензії. В остаточний аналіз даних було залучено 27 хворих із групи C та 26 - із групи M. У групі C значення офісного систолічного артеріального тиску знизилося з (<$E149,3~symbol С~6,5>) до (<$E127,4~symbol С~5,5>) мм рт.ст. через 3 міс та до (<$E124,3~symbol С~4,3>) мм рт.ст. через 12 міс (p << 0,001). У групі M зниження систолічного артеріального тиску протягом 3 міс було дещо меншим, ніж у групі C: з (<$E148,9~symbol С~7,5>) до (<$E132,5~symbol С~6,2>) мм рт.ст. (p << 0,05), а через 12 міс - до (<$E124,3~symbol С~4,3>) мм рт.ст. (p << 0,001 у порівнянні із початковим рівнем, різниця між групами статистично незначуща). Значення діастолічного артеріального тиску в групі C знизилося з (<$E88,8~symbol С~5,4>) до (<$E75,1~symbol С~5,6>) мм рт. ст. через 3 міс (p << 0,05) та до (<$E72,1~symbol С~4,7>) мм рт. ст. через 12 міс (p << 0,001 у порівнянні із початковим рівнем), у групі M - відповідно з (<$E89,1~symbol С~4,1>) до (<$E83,1~symbol С~5,1>) мм рт.ст. (p << 0,03) і (<$E73,2~symbol С~8,9>) мм рт. ст. (p << 0,001 у порівнянні із початковим рівнем, різниця між групами статистично незначуща). Величина CAVI значно не змінилася в групі M (справа - <$E9,4~symbol С~1,1> на початку дослідження, <$E9,3~symbol С~1,3> через 12 міс (p >> 0,05), зліва - <$E9,2~symbol С~1,6> та <$E9,3~symbol С~1,6> відповідно (p >> 0,05). Однак у групі C через 12 міс значення CAVI знизилося з <$E9,5~symbol С~1,2> на початку дослідження до <$E8,6~symbol С~1,2> (p << 0,05) справа та <$E39,4~symbol С~1,1> до <$E8,7~symbol С~1,2> (p << 0,05) зліва. У групі C індекс маси міокарда лівого шлуночка зменшився на 11 % (з (<$E112,2~symbol С~8,4>) до (<$E101,4~symbol С~7,8>) г/м<^>2 | ||
| 10. |
Радченко Г. Д. Прогноз та чинники ризику несприятливого перебігу захворювання у хворих з артеріальною гіпертензією та з її резистентною формою [Електронний ресурс] / Г. Д. Радченко, О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко // Український терапевтичний журнал. - 2023. - № 1. - С. 13-21. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UTJ_2023_1_4 | ||
| 11. |
Рековець О. Л. Н-тип артеріальної гіпертензії: зв’язок з атеросклерозом сонних артерій [Електронний ресурс] / О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко, О. О. Торбас, С. М. Кушнір // Український кардіологічний журнал. - 2022. - Т. 29, № 3-4. - С. 22-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2022_29_3-4_6 | ||
| 12. |
Рековець О. Л. Різні методи визначення прихильності до терапії у хворих із резистентною гіпертензією (пілотне дослідження) [Електронний ресурс] / О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко // Клінічна та експериментальна патологія. - 2023. - Т. 22, № 1. - С. 24-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kep_2023_22_1_7 | ||
| 13. | 
Сіренко Ю. М. Вплив кортизолу на досягнення цільових рівнів артеріального тиску в пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією та хронічною хворобою нирок [Електронний ресурс] / Ю. М. Сіренко, О. Л. Рековець // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2023. - Т. 19, № 3. - С. 175-182. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2023_19_3_6 | ||
| 14. |
Рековець О. Л. Вплив терапії постійним позитивним тиском у дихальних шляхах на артеріальну жорсткість у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і синдромом обструктивного апное сну [Електронний ресурс] / О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко, Н. А. Крушинська, О. О. Торбас // Український кардіологічний журнал. - 2022. - Т. 29, № 5-6. - С. 17-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2022_29_5-6_5 Мета роботи - оцінити зміни жорсткості артерій у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) і синдромом обструктивного апное сну (CОАС) та можливості її корекції за допомогою терапії постійним позитивним тиском у дихальних шляхах (CPAP-терапії). У дослідження було залучено 185 пацієнтів віком (49,8 +- 0,8) року із АГ легкого та середнього ступеня тяжкості, які були розподілені на групи: 1-ша група - хворі з CОАС (n = 148), 2-га група - пацієнти без CОАС (контрольна група, n = 37). Їм проведено клінічне та спеціальне обстеження: полісомнографію на двоканальному портативному моніторі, оцінку добової сонливості за шкалою сонливості Епворта, офісне та амбулаторне моніторування артеріального тиску (АТ), ехокардіографію та апланаційну тонометрію. У 10-місячне спостереження для оцінки впливу CPAP-терапії було залучено 105 пацієнтів, яких розділили на 4 підгрупи: A - пацієнти із СОАС середнього та тяжкого ступеня, які отримували CPAP-терапію (n = 23); B - пацієнти з помірним та тяжким СOAС без CPAP-терапії (n = 29); C - пацієнти з легким СОАС (n = 29); D - пацієнти без СОАС (контрольна група, n = 24). Усі пацієнти отримували аналогічну антигіпертензивну терапію відповідно до рекомендацій ESH/ESC 2013 р. Висновки: комбінація терапії постійним позитивним тиском у дихальних шляхах і антигіпертензивної терапії поліпшує еластичність артерій і допомагає досягти цільового рівня АТ у пацієнтів із АГ та СОАС середнього і тяжкого ступеня. | ||
| 15. |
Рековець О. Л. Вплив різних блокаторів рецепторів до ангіотензину II на жорсткість магістральних артерій та ефективність терапії [Електронний ресурс] / О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко, О. О. Торбас // Запорізький медичний журнал. - 2022. - Т. 24, № 6. - С. 639-646. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zmzh_2022_24_6_3 В останні роки в клінічну практику впроваджують метод визначення серцево-кісточкового судинного індексу (Cardio-Ankle Vascular Index - CAVI), за допомогою якого можна визначати зміни жорсткості магістральних артерій незалежно від рівня артеріального тиску (АТ). Мета роботи - порівняння впливу 12-місячної терапії блокаторами рецепторів до ангіотензину II (БРА): олмесартаном, азилсартаном і телмісартаном - на жорсткість магістральних артерій, грунтуючись на визначенні індексу CAVI. У дослідження залучили 126 пацієнтів (57 чоловіків, 69 жінок) із артеріальною гіпертензією (АГ), яких обрали для порівняння впливу терапії БРА на жорсткість магістральних артерій методом визначення індексу CAVI протягом 12 місяців. У всіх хворих діагностували м'яку та помірну АГ. Усім пацієнтам виконали такі обстеження: офісне вимірювання АТ, добове моніторування АТ (ДМАТ), біохімічне дослідження крові, ЕхоКГ, - а також визначали CAVI-індекс, реєстрували побічні явища. Офісний САТ у всій групі становив 152,56 +- 1,00 мм рт. ст., офісний ДАТ - 94,83 +- 0,58 мм рт. ст., частота серцевих скорочень (ЧСС) - 72,46 +- 0,80 уд./хв, середньодобовий САТ - 135,60 +- 0,96 мм рт. ст., середньодобовий ДАТ - 82,41 +- 0,84 мм рт. ст., середньодобова ЧСС - 71,88 +- 0,89 уд./хв, CAVI справа - 7,89 +- 0,27, CAVI зліва - 8,00 +- 0,31. Офісний і добовий АТ однаково знизився в усіх групах спостереження. В групі олмесартану в середньому індекс CAVI достовірно зменшився на 7 % справа (p << 0,05) та 5 % зліва (p << 0,05). У групі телмісартану зниження індексу CAVI справа становило 6 % (p << 0,05), зліва - 5 % (p << 0,05). У групі азилсартану в середньому індекс CAVI вірогідно зменшився на 5 % і справа (p << 0,05), і зліва (p << 0,05). Висновки: тривала антигіпертензивна терапія олмесартаном, азилсартаном і телмісартаном сприяла достовірному та однаковому зниженню АТ, а також зменшенню жорсткості магістральних артерій, що визначили за методом CAVI, на 5 - 7 % від початкового рівня. | ||
| 16. |
Сіренко Ю. М. Стрес та артеріальна гіпертензія: С- і Н-тип артеріальної гіпертензії і причини резистентності [Електронний ресурс] / Ю. М. Сіренко, Г. Д. Радченко, О. Л. Рековець // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 5. - С. 251-264. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2022_18_5_4 | ||
| 17. | 
Рековець О. Л. Довготривала ефективність радіочастотної денервації ниркових артерій у пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією (результати 10-річного спостереження) [Електронний ресурс] / О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко, О. О. Торбас, С. М. Кушнір, Г. Ф. Примак // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2023. - № 1-2. - С. 41-55. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2023_1-2_7 | ||
| 18. |
Рековець О. Л. Прихильність до лікування в пацієнтів з резистентною артеріальною гіпертензією [Електронний ресурс] / О. Л. Рековець, Ю. М. Сіренко // Український кардіологічний журнал. - 2023. - Т. 30, № 1-2. - С. 30-39. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2023_30_1-2_6 Мета роботи - виявити пацієнтів з істинною резистентною артеріальною гіпертензією та оцінити їх прихильність до лікування із застосуванням фіксованої комбінації антигіпертензивних препаратів. У дослідження залучено 1146 пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією. Критеріями залучення були вік понад 18 років, середній рівень офісного артеріального тиску (АТ) більш як 140/90 мм рт. ст. за умови застосування трьох і більш як трьох антигіпертензивних препаратів. Використовували опитувальник Моріскі - Гріна (у модифікованій шкалі) (MMAS-8) щодо прихильності пацієнтів до лікування. Для визначення прихильності до лікування в частини пацієнтів визначали наявність препаратів у сечі в центральній лабораторії за методом хроматографії. Усім пацієнтам на початку проводили такі дослідження: вимірювання офісного систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) АТ і частоти скорочень серця, добове моніторування АТ, біохімічне дослідження крові. За кількістю призначених антигіпертензивних препаратів пацієнти розподілялися так: 51,4 % хворих приймали три препарати; 48,6 % - 4 - 6 препаратів (чотири препарати - 37,1 %, п'ять - 9,1 %, шість - 2,4 %). Ступінь зниження офісного САТ і пацієнтів, що приймали 3 і більш як 3 препарати, становив (43,47 +- 0,65) мм рт. ст., ДАТ - (20,33 +- 0,74) мм рт. ст. (p << 0,001 для обох значень). У 355 (31 %) пацієнтів не вдалося досягти цільового рівня офісного АТ. Тобто в них була істинна резистентна артеріальна гіпертензія. За даними опитувальника прихильності до лікування Моріскі - Гріна на тлі фіксованої потрійної комбінації валсартан/амлодипін/гідрохлоротіазид статистично значуще поліпшувалася прихильність до лікування за всіма питаннями анкети. Пацієнти набагато менше стали забувати прийняти таблетки, терапія стала стабільною та регулярною, значно менше стало випадків припинення прийому препаратів через погіршання стану пацієнта після їх прийому, усі 100 % пацієнтів напередодні візиту до лікаря приймали антигіпертензивні препарати, пацієнти припинили самі відміняти собі терапію, оскільки добре почувалися, набагато менше пацієнтів турбував незручний режим прийому препаратів. Розмір таблетки для пацієнтів мав значення тільки в 11,4 % пацієнтів на початку дослідження, та значуще не змінився через 3 місяці лікування фіксованою потрійною комбінацією. Але якби в пацієнтів був вибір, то 60 % із них вибрали б таблетку меншого розміру. За визначенням препаратів у сечі у 12 пацієнтів ми виявили, що 3 (25 %) пацієнти взагалі не приймали препарати. Висновки: резистентну артеріальну гіпертензію виявлено у 31 % пацієнтів, що приймали три і більш як три антигіпертензивних препарати. При визначенні прихильності до лікування за виявленням препаратів у сечі 25 % пацієнтів із резистентною артеріальною гіпертензією не приймали взагалі призначені препарати, тобто у них була псевдорезистентність. | ||
| 19. |
Сіренко Ю. М. Захворюваність на COVID-19 та її вплив на смертність у хворих з легеневою артеріальною гіпертензією та хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією [Електронний ресурс] / Ю. М. Сіренко, Г. Д. Радченко, О. О. Торбас, Ю. А. Боцюк, О. Л. Рековець // Український кардіологічний журнал. - 2023. - Т. 30, № 3-4. - С. 29-37. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2023_30_3-4_6 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |