Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (3) | Журнали та продовжувані видання (1) | Реферативна база даних (25) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Рибаков С$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 20 Представлено документи з 1 до 20 |
|||
| 1. | 
Рибаков С. І. Історія хірургії пухлин коркового шару надниркових залоз (частина 1) [Електронний ресурс] / С. І. Рибаков // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2013. - № 3. - С. 55-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2013_3_14 Описана история развития подходов к лечению опухолей коркового слоя надпочечников.Описана история развития подходов лечению опухолей коркового слоя надпочечников. | ||
| 2. |
Рибаков С. І. М. І. Коломийченко - видатний український хірург, вчений, патріот, гуманіст [Електронний ресурс] / С. І. Рибаков // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2012. - № 4. - С. 61-64. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2012_4_17 | ||
| 3. |
Рибаков С. Й. Історія хірургії пухлин коркового шару надниркових залоз [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2013. - № 4. - С. 47-51. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2013_4_11 Описана история развития подходов к лечению опухолей коркового слоя надпочечников.Описана история развития подходов лечению опухолей коркового слоя надпочечников. | ||
| 4. |
Рибаков С. Й. Згадуючи Ігоря Васильовича Комісаренка... [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков, О. С. Ларін // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2013. - № 4. - С. 77-81. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2013_4_15 | ||
| 5. |
Рибаков С. І. Е. Т. Кохер - засновник тиреоїдної хірургії [Електронний ресурс] / С. І. Рибаков // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2012. - № 1. - С. 52-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2012_1_11 | ||
| 6. | 
Ковальчук Л. Я. Ендокринна хірургія в Західній Україні в другій половині ХХ та на початку XXI сторіч [Електронний ресурс] / Л. Я. Ковальчук, С. Й. Рибаков, В. О. Шідловський // Шпитальна хірургія. - 2014. - № 1. - С. 109-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/shpkhir_2014_1_41 Зазначено, що ендокринна хірургія як самостійна гілка клінічної хірургії досягла високого рівня розвитку в Західній Україні. У ряді клінік надають кваліфіковану хірургічну допомогу населенню на високому рівні з використанням сучасних методів діагностики, операційного лікування та реабілітації хворих. Наукові дослідження відзначаються актуальністю, виконанням на рівні світових стандартів, значущими науковими та практичними результатами. | ||
| 7. |
Рибаков С. Й. Про історію хвороби Іценка-Кушінга [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2014. - № 2. - С. 76-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2014_2_15 | ||
| 8. |
Рибаков С. Й. Випадок хвороби Іценка-Кушинга (історична мініатюра) [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2014. - № 3. - С. 58-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2014_3_14 | ||
| 9. |
Рибаков С. Й. До історії феохромоцитоми [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. - 2015. - № 3. - С. 53-64. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2015_3_10 | ||
| 10. | 
Рибаков С. Й. Гіперальдостеронізм – поширеність та де його шукати [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков, В. О. Шідловський, О. В. Шідловський // Вісник наукових досліджень. - 2017. - № 1. - С. 5-10. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vndt_2017_1_3 | ||
| 11. |
Рибаков С. Й. Первинний гіперальдостеронізм – як його діагностувати [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков, В. О. Шідловський, О. В. Шідловський // Вісник наукових досліджень. - 2017. - № 2. - С. 13-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vndt_2017_2_4 | ||
| 12. | 
Рибаков С. Й. Інсиденталоми надниркових залоз: що з ними робити? Повідомлення 2 [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 241-249. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2021_17_3_10 | ||
| 13. |
Рибаков С. Й. Пристрасті по інсуліну та дещо про пріоритети [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Clinical endocrinology and endocrine surgery. - 2021. - № 1. - С. 84-93. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2021_1_13 Протягом майже 100 років у світі утвердилось уявлення, що авторами одержання інсуліну були молоді канадські дослідники, 31-річний хірург Frederick Grant Banting і 22-річний студент-стажист Charles Herbert Best. Незаслужено мало приділяється уваги ще двом членам цієї команди, без яких, можливо, ця подія не відбулася. Це фізіолог професор John James Ricard Macleod і біохімік James Bertram Collip. У зв'язку з цим авторов висвітлено біографії і характеристики усіх чотирьох учених, їх роль у відкритті інсуліну, стосунках, не згадуючи про чисто наукові аспекти та етапи одержання інсуліну, про які йшлося в попередній публікації. Слід визнати, що видатне досягнення в медицині XX ст. - одержання інсуліну - стало можливим завдяки спільним зусиллям молодих, талановитих і енергійних дослідників F. Banting, Ch. Best, J. Collip та їх старшого колеги, відомого вченого J. Macleod, який керував основними етапами роботи. Чвари між ними під час виконання дослідження не применшують його всесвітньо визнаного значення для людства. | ||
| 14. |
Рибаков С. Й. Про історію і деякі характеристики нейроендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту. Огляд літератури. Частина 1 [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Clinical endocrinology and endocrine surgery. - 2021. - № 2. - С. 60-72. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2021_2_10 Огляд літератури присвячений аналізу численних досліджень, які стали підгрунтям для створення уявлень про дифузну ендокринну систему, тобто про існування, окрім основних ендокринних залоз, клітинних скупчень та окремих клітин, котрі продукують гормони і біологічно активні речовини. Встановлено, що в органах шлунково-кишкового тракту, починаючи від стравоходу і до термінальних відділів товстого кишечника, є декілька типів ендокринних клітин, які володіють зазначеними функціями. Найбільша їх кількість міститься у підшлунковій залозі, антральному відділі шлунка, дванадцятипалої кишки, початкової частини тонкого кишечника, печінці. Надлишкова секреторна діяльність цих клітин може спричинити розвиток патологічних клінічних синдромів, які характеризуються ефектом дії відповідних гормонів. Морфологічним субстратом таких синдромів можуть бути пухлини або дифузна гіперплазія відповідних клітин. Автор розглядає підшлункову залозу як складову частину дифузної ендокринної системи, оскільки специфічні ендокринні функції в ній виконують численні скупчення клітин (острівці Лангерганса) або окремі клітини. Із великої кількості нейроендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту детально розглянуто характеристики деяких з них в історичному та клінічному аспекті, зокрема інсуліноми як найчастіше - добре вивченого новоутворення. Також наведено дані про глюкагоному і нейроендокринну пухлину, яка походить із <$Ealpha>-клітин підшлункової залози та є свого роду антагоністом інсуліноми, оскільки секретує в надлишку гормон глюкагон, спричиняє розвиток гіперглікемічного клінічного синдрому на відміну від гіпоглікемічного, зумовленого інсуліном. Вона є рідкісною пухлиною і розгляд її після інсуліноми можна пояснити саме антагоністичним характером дії гормонів, котрі виробляються цими новоутвореннями. У групі нейроендокринних пухлин підшлункової залози глюкагонома за частотою посідає третє місце після інсуліноми та гастриноми.Огляд літератури присвячено аналізу численних досліджень, які стали підгрунтям для створення уявлень про дифузну ендокринну систему, тобто про існування, крім основних ендокринних залоз, клітинних скупчень і окремих клітин, які продукують різні гормони та біологічно активні речовини. Встановлено, що, зокрема в органах шлунково-кишкового тракту, починаючи від стравоходу і до термінальних відділів товстого кишечника, є кілька типів ендокринних клітин, які виконують зазначені функції. Найбільша їх кількість міститься в підшлунковій залозі, антральному відділі шлунка, дванадцятипалій кишці, початковій частині тонкого кишечника, печінці. Надлишкова секреторна діяльність цих клітин може спричинити розвиток патологічних клінічних синдромів, які характеризуються ефектом дії відповідних гормонів. Морфологічним субстратом таких синдромів можуть бути пухлини або дифузна гіперплазія відповідних клітин. Автор розглядає підшлункову залозу як складову частину дифузної ендокринної системи, оскільки специфічні ендокринні функції в ній виконують численні скупчення клітин (острівці Лангерганса) або окремі клітини. Детально розглянуто характеристики деяких з численних нейроендокринних пухлин шлунково-кишкового тракту в історичному і клінічному аспекті, зокрема синдром Золлінгера - Еллісона, складовими якого є пухлина, що продукує гастрин, і пептичні виразки, які постійно рецидивують унаслідок вторинної щодо гіпергастринемії гіперпродукції соляної кислоти в шлунку. Також наведено дані щодо віпоми, соматостатиноми та інших нейроендокринних пухлин, які походять із клітин підшлункової залози. Вони є рідкісними пухлинами і розгляд їх після інсуліноми можна пояснити саме антагоністичним характером дії гормонів, які виробляються цими новоутвореннями. | ||
| 15. |
Рибаков С. Й. До класифікації медулярного раку щитоподібної залози [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Clinical endocrinology and endocrine surgery. - 2022. - № 4. - С. 92. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2022_4_23 | ||
| 16. |
Рибаков С. Й. Історія трансплантації надниркових залоз в клініці [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Clinical endocrinology and endocrine surgery. - 2022. - № 3. - С. 87-97. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2022_3_12 Хронічна недостатність кіркової речовини надниркових залоз (НЗ), або гіпокортицизм, донедавна належала до рідкісних форм ендокринної патології. До них відносили нечисленні випадки хвороби Аддісона туберкульозної етіології, порівняно невелику кількість хворих після двобічної адреналектомії з приводу хвороби Кушинга, видалення двобічних, іноді - однобічних гормонально активних пухлин кори та мозкової речовини НЗ. Двобічну адреналектомію практикують також за деяких видів гормонально залежних пухлин молочних залоз, яєчників, передміхурової залози, у разі злоякісної гіпертензії. Еволюція уявлень про патофізіологію НЗ спричинила значне збільшення контингенту хворих, які страждають на гіпокортицизм. Зниження захворюваності на туберкульоз сприяло зменшенню кількості хворих з класичною хворобою Аддісона. Однак нині виявляють дедалі більше хворих на гіпокортицизм автоімунного, генетично зумовленого та іншого генезу. Удосконалення методів діагностики сприяє збільшенню кількості операцій з приводу пухлин НЗ і відповідно кількості випадків постадреналектомічного гіпокортицизму. Операції на гіпофізі з приводу різних видів пухлин, кількість яких неухильно зростає, також призводять до зростання кількості випадків недостатності НЗ. У середині 1970-х рр. оформився новий напрям у лікуванні трансплантації культур клітин і тканин ендокринних залоз. Порушення функцій ендокринних залоз видаються особливо придатними для трансплантаційного методу лікування оскільки очікується, що жива та функціонально активна донорська ендокринна тканина, трансплантована хворому з ендокринною недостатністю, виділятиме гормони і забезпечуватиме фізіологічні потреби організму та клінічну коменсацію недостатності. Подібні експериментальні дослідження проводили ще на початку XX ст. Детально розроблено методи одержання культур клітин і тканин різних ендокринних органів, вивчено питання їх життєздатності, морфологічні та гормональні характеристики, можливості компенсації певних форм ендокринної недостатності. | ||
| 17. |
Рибаков С. Й. Медулярний рак щитоподібної залози: епідеміологія [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2023. - Т. 19, № 4. - С. 306-311. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2023_19_4_14 | ||
| 18. |
Рибаков С. Й. Медулярний рак щитоподібної залози: трохи історії [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - С. 413-420. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mezh_2022_18_7_9 | ||
| 19. | 
Болгов М. Ю. Історія, сучасний стан та перспективи розвитку відділу хірургії ендокринних залоз ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України" [Електронний ресурс] / М. Ю. Болгов, О. В. Омельчук, І. І. Комісаренко, М. В. Остафійчук, Л. О. Щупачинська, І. Р. Янчій, Ю. М. Таращенко, С. Й. Рибаков // Ендокринологія. - 2023. - Т. 28, № 2. - С. 179-193. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/enkrl_2023_28_2_8 | ||
| 20. |
Рибаков С. Й. Ліза дель Джокондо. Чи була вона здорова? Історична мініатюра [Електронний ресурс] / С. Й. Рибаков // Clinical endocrinology and endocrine surgery. - 2023. - № 2. - С. 48-55. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/kee_2023_2_10 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |