Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (6) | Журнали та продовжувані видання (1) | Автореферати дисертацій (2) | Реферативна база даних (20) | Авторитетний файл імен осіб (1) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Шамраєв С$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 26 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Шамраєв С. М. Лікувальний патоморфоз тканини гиперплазованої передміхурової залози після медикаментозного лікування [Електронний ресурс] / С. М. Шамраєв, М. М. Божко, Т. І. Шевченко, І. В. Коктишев, В. А. Черноус // Здоровье мужчины. - 2013. - № 3. - С. 167-169. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2013_3_40 | |||
| 2. | 
Шамраєв С. М. Фібропластична індурація статевого члена (хвороба Пейроні) як дизонтогенетичне захворювання [Електронний ресурс] / С. М. Шамраєв, С. Г. Єрмілов, В. Г. Шлопов // Питання експериментальної та клінічної медицини. - 2013. - Вип. 17, Т. 2. - С. 188-193. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pekm_2013_17_2_38 | |||
| 3. | 
Шамраєв С. Н. Прогнозування типів ниркових каменів у хворих на сечокам’яну хворобу [Електронний ресурс] / С. Н. Шамраєв, О. Г. Кривобок, С. О. Сохін, А. В. Ковач, А. І. Сагалєвич // Український біофармацевтичний журнал. - 2014. - № 5. - С. 4-8. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ubfj_2014_5_3 | |||
| 4. |
Шамраєв С. Н. Прогнозування рецидиву каменеутворення ускладненого перебігу хронічного пієлонефриту [Електронний ресурс] / С. Н. Шамраєв, О. Г. Кривобок, С. О. Сохін, А. В. Ковач, А. І. Сагалєвич // Український біофармацевтичний журнал. - 2014. - № 4. - С. 33-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ubfj_2014_4_9 | |||
| 5. | 
Шамраєв С. М. Сучасні методи лікування фібропластичної індурації статевого члена [Електронний ресурс] / С. М. Шамраєв, Л. І. Волос, В. Г. Шлопов, С. Г. Єрмілов, I. О. Бабюк // Урологія. - 2013. - Т. 17, № 2. - С. 37-41. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Urology_2013_17_2_7 | |||
| 6. |
Шамраєв С. М. Хвороба Пейроні: сучасний стан проблеми (огляд літератури) [Електронний ресурс] / С. М. Шамраєв, С. Г. Єрмілов // Здоровье мужчины. - 2012. - № 3. - С. 46-48. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2012_3_9 | |||
| 7. |
Шлопов В. Г. Поляризаційно-оптична характеристика колагену бляшок білкової оболонки при хворобі Пейроні [Електронний ресурс] / В. Г. Шлопов, Л. І. Волос, С. М. Шамраєв, С. Г. Єрмілов // Здоровье мужчины. - 2014. - № 2. - С. 119-120. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2014_2_30 На підставі аналізу сучасної літератури та власного гістологічного і поляризаційно-оптичного мікроскопічного вивчення 27 спостережень хвороби Пейроні встановлено поляризаційно-оптичні інформативні характеристики колагенових волокон бляшки білкової оболонки для вдосконалення діагностичних заходів та об'єктивізації прогнозу. | |||
| 8. |
Шамраєв С. М. Удосконалення варикоцелектомії у чоловіків репродуктивного віку з урахуванням патогенетичного типу варикоцеле [Електронний ресурс] / С. М. Шамраєв, І. О. Бабюк, А. Я. Канана, Д. М. Шамраєва, А. Д. Бессонова // Здоровье мужчины. - 2015. - № 1. - С. 136-139. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2015_1_31 Основу роботи склали результати комплексних обстежень 265-ти хворих на варикоцеле, яких прооперовано у 2005 - 2012 рр., у віці 15 - 42 роки. Переважали хворі віком 18 - 35 років (79,2 %). Було сформовано 3 групи залежно від виду хірургічної корекції. Перша (основна) група представлена 78-ма (29,4 %) пацієнтами, яким було виконано опрацьовану і запропоновану модифікацію лапароскопічної варикоцелектомії із застосуванням прямого інтраопераційного визначення гемодинамічного типу варикоцеле. Дві інші були групами порівняння. До їх складу увійшли 111 (41,9 %) хворих, яким було виконано мікрохірургічну інгвінальну або субінгвінальну варикоцелектомію, та 76 (28,7 %) - відкриту операцію за Іванісевичем. Установлено, що частота незадовільних результатів хірургічного лікування хворих на варикоцеле достовірно більша у разі виконання операції за Іванісевичем, ніж мікрохірургічної варикоцелектомії - <$E10,5~symbol С~3,5~%> та <$E3,6~symbol С~1,7~%> відповідно, переважно за рахунок виникнення рецидивів (<$E9,2~symbol С~3,3~%> та <$E2,7~symbol С~1,5~%> відповідно), причиною яких є невідповідність способу корекції гемодинамічному типу варикоцеле. Обгрунтовано за даними інтраопераційного визначення гемодинаміки типи патологічного рефлюксу у хворих на варикоцеле: 1-й тип (ренотестикулярний) спостерігається у <$E74,7~symbol С~4,1~%> випадках, 2-й (ілеотестикулярний) - у <$E7,2~symbol С~2,4~%> і 3-й (змішаний) - у <$E18,1~symbol С~3,6~%>. Вони слугують основою вибору раціональної тактики хірургічного лікування. Запропонована лапароскопічна варикоцелектомія надає змогу під час операції уточнити тип рефлюксу та здійснити патогенетично обгрунтований вибір корекції із забезпеченням клінічної ефективності у <$E98,7~symbol С~1,0~%> випадках, доведено доцільність даного виду операції за двобічного варикоцеле. Виявлена патоспермія у <$E31,3~symbol С~5,0~%> хворих на варикоцеле набуває позитивних змін після оперативного лікування у <$E84,4~symbol С~4,3~%> випадках; незалежно від виду хірургічного втручання - через 3 міс після нього спостерігається достовірне збільшення рухливості сперміїв, через 6 - їх концентрації, зменшення патологічній форм було поступовим і через рік параметри еякуляту досягали відповідних норм. Доведено медичну, соціальну та, опосередково, економічну ефективність запропонованої модифікації лапароскопічної варикоцелектомії, яка полягає у вірогідно меншій тривалості операції (<$E18,4~symbol С~5,0> хв проти <$E34,7~symbol С~2,3> та <$E38,4~symbol С~4,1> хв у разі мікрохірургічних втручань та операції за Іванісевичем), післяопераційного періоду (<$E1,2~symbol С~0,3> доби проти <$E2,3~symbol С~0,4> та <$E3,6~symbol С~1,0> доби відповідно), строків та повноти відновлення фізичної активності (<$E2,3~symbol С~0,2> бала проти <$E3,4~symbol С~0,2> та <$E3,5~symbol С~0,2> відповідно), а також мінімізації розвитку рецидивів (до 1,3 %). | |||
| 9. |
Шамраєв С. М. Актуальні проблеми лікування та профілактики доброякісної гіперплазії передміхурової залози (за матеріалами 12-го Південно-східного європейського мітингу SEEM Європейської асоціації урологів) [Електронний ресурс] / С. М. Шамраєв // Здоровье мужчины. - 2016. - № 4. - С. 11-12. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2016_4_4 23 - 24 вересня 2016 р. у столиці Боснії і Герцеговини в олімпійському місті Сараєво проходив 12-й Південно-східний мітинг SEEM Європейської асоціації урологів, у рамках якого відбувся симпозіум, присвячений актуальним проблемам лікування й профілактики доброякісної гіперплазії передміхурової залози. | |||
| 10. |
Возіанов С. О. Ускладнення малоінвазивної радикальної простатектомії у хворих на локалізований рак передміхурової залози [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, А. М. Леоненко // Здоровье мужчины. - 2017. - № 1. - С. 23-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2017_1_6 Мета дослідження - проаналізувати ускладнення малоінвазивної радикальної простатектомії (МРПЕ) у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ) шляхом визначення частоти та тяжкості післяопераційних ускладнень. Вивчено результати МРПЕ у 157 хворих на локалізований РПЗ, що перебували в ДУ "Інститут урології НАМН України" у 2013 - 2015 рр. Проведено аналіз і розподіл ускладнень за типом, кількістю і ступенем тяжкості. Виявлено 130 ускладнень у 81 (51,6 %) хворого, які класифікували за стандартною шкалою P. A. Clavien та співавторів (2009). В одного пацієнта виявляли більше одного ускладнення. Здебільшого зустрічалися генітоуринарні ускладнення - у 99 (63,1 %), кровотечі, які потребували гемотрансфузії - у 19 (12,1 %) та інфекційні ускладнення - у 5 (3,2 %) випадках. Переважали "малі" ускладнення (Clavien I - II) - у 103 (79,2 %) пацієнтів: у 5 (3,8 %) з них виникли ускладнення 1-го ступеня, у 98 (75,4 %) - 2-го ступеня. "Великі" ускладнення (Clavien III - IV) спостерігали у 27 ( 20,8 %) пацієнтів, з них - у 23 (17,7 %) виникли ускладнення 3-го ступеня, у 4 (3,1 %) хворих - 4-го ступеня. Час уретрального дренування сечового міхура у пацієнтів з ускладненнями був довшим, ніж у пацієнтів без ускладнень, незалежно від типу МРПЕ: на 32,9 % - для ендовідеоскопічної екстраперитонеальної радикальної простатектомії та на 9,5 % для лапароскопічної радикальної простатектомії. Відсутність РПЗ за даними заключного гістологічного дослідження виявили у 6 (3,8 %) хворих. Заключення: кількість і характер виявлених ускладнень потребує удосконалення хірургічної техніки МРПЕ, особливо етапу формування везикоуретрального анастомозу. | |||
| 11. |
Возіанов С. О. Порівняльний аналіз результатів позадулонної та малоінвазивної радикальної простатектомії [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, А. М. Леоненко // Здоровье мужчины. - 2017. - № 2. - С. 29-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2017_2_9 Мета дослідження - провести порівняльний аналіз ускладнень позадулонної радикальної простатектомії (ПРПЕ) та малоінвазивної радикальної простатектомії (МРПЕ) у хворих на рак передміхурової залози (РПЗ) шляхом визначення частоти і тяжкості післяопераційних ускладнень. Проаналізовано історії хвороби 453 хворих, які перенесли радикальну простатектомію (РПЕ) за умов ДУ "Інститут урології НАМН України" у 2013 - 2015 рр. та ДУ "Інститут невідкладної та відновної хірургії імені В. К. Гусака НАМН України" протягом 2006 - 2013 рр. Усіх хворих було розподілено на дві групи. У I групу увійшли 210 (46,4 %) пацієнтів, яким було виконано МРПЕ, у II групу - 243 (53,6 %) хворих, що перенесли ПРПЕ. Ускладнення було розподілено: за кількістю; за ступенем тяжкості відповідно до шкали Р. А. Clavien та співавторів (2009); за типом за G. Novara та співавторами (2010); прогностичні групи формувались за P. M. Pierorazio та співавторами (2013). У групі МРПЕ переважали генітоуринарні ускладнення - 64,8 +- 3,3 % проти 50,2 +- 3,2 % у групі ПРПЕ (<$Echi sup 2 ~=~9,736>, df = 1; p << 0,01), кількість проведених гемотрансфузій в обох групах була практично рівною - 10,5 +- 2,1 % та 10,3 +- 1,9 % (<$Echi sup 2 ~=~0,004>, df = 1; p >> 0,05). Кількість інфекційних складнень була вищою у групі ПРПЕ, ніж у групі МРПЕ - 98,6 +- 1,8 % та 3,3 +- 1,2 % відповідно (<$Echi sup 2 ~=~5,474>, df = 1; p << 0,05). З одного пацієнта могло спостерігатися більше одного ускладнення. В обох групах переважали "малі" ускладнення (Clavien I - II) 80,8 +- 2,7 % та 85,9 +- 2,2 %, "великі" ускладнення (Clavien III - IV) було зафіксовано у 19,2 +- 2,7 % та 14,1 +- 2,2 % у групах I та II відповідно. Кількість ускладнень, які припадали на одного хворого статистично не відрізнявсь між групами (<$Echi sup 2 ~=~1,152>, df = 1; p >> 0,05). Відсоток відсутності РПЗ за даними післяопераційного заключного гістологічного дослідження у групі МРПЕ складав 2,9 +- 1,1 %, у групі ПРПЕ - 3,3 +- 1,1 %. Група I ілюструє статистично значущо більшу кількість хворих II прогностичної групи: 30,5 +- 3,2 % проти 22,2 +- 2,7 % (<$Echi sup 2 ~=~3,984>, df = 1; p << 0,05) та меншу кількість хворих IV прогностичної групи: 6,2 +- 1,7 % проти 9,5 +- 1,9 % (<$Echi sup 2 ~=~8,176>, df = 1; p << 0,01). Різниця за іншими трогностичними групами статистично не значуща. Заключения: кількість і характер зафіксованих ускладнень у хворих досліджуваних груп свідчить про незхідність розроблення комплексу заходів, які спрямовані за запобігання ускладненням інфекційної та кардіоцеребропульмональної груп під час проведення ПРПЕ та генітоуринарної групи - під час проведення МРПЕ. Виникнення переважної кількості ускладнень у хворих генітоуринарної групи, які було зареєстровано у пацієнтів групи МРПЕ, залежить від етапу формування везико-уретрального анастамозу та може бути суттєво знижено шляхом його вдосконалення. | |||
| 12. |
Возіанов С. О. Порівняльний аналіз періопераційних клінічних даних та динаміки змін периферійної гемограми у хворих на локалізований рак передміхурової залози, що перенесли позадулонну та ендоскопічну радикальну простатектомію [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, А. М. Леоненко // Здоровье мужчины. - 2017. - № 3. - С. 116-123. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2017_3_26 Мета дослідження - проаналізувати клінічні дані, післяопераційну крововтрату та зміни показників периферійної гемограми у хворих, що перенесли позадулонну радикальну простатектомію (ПРПЕ) та ендоскопічну (малоінвазивну) радикальну простатектомію (ЕРПЕ), провести міжгрупове порівняння. Оцінено результати лікування локалізованого раку передміхурової залози (РПЗ) у 219 хворих, які перенесли радикальну простатектомію (РПЕ) у клініці ДУ "Інститут урології НАМН України" протягом 2013 - 2015 рр. включно. Хворі були розподілені на II групи. До групи I увійшли 164 (74,9 %) пацієнти, які перенесли ЕРПЕ. До групи II увійшли 55 (25,1 %) хворих, які перенесли ПРПЕ. Проаналізовано клінічні, лабораторні, розрахункові та патоморфологічні дані по кожному хворому. Дані оброблені методами параметричної та непараметричної статистики (t-тест Стьюдента, U-критерій Манна-Вітні, <$E chi sup 2> Пірсона тощо). Заключення: одержані дані щодо зменшення часу катетеризації сечового міхура, <$E DELTA roman Hb> та лейкоцитарного індексу співвідношення лейкоцитів та швидкості осідання еритроцитів після виконання РПЕ у групі хворих на локалізований рак ПЗ, які прооперовані в об'ємі ендоскопічної радикальної простатектомії, свідчать про нижчий загальноальтеруючий потенціал, а значить і кращу переносимість ендоскопічних методик операції по відношенню до позадулонної радикальної простатектомії та закладають основи для подальшого вивчення проблеми порушення системного гомеостазу під час та після виконання РПЕ, а також визначення ролі та місця кожного окремого типу радикальної простатектомії.Мета дослідження - проаналізувати клінічні дані, післяопераційну крововтрату та зміни показників периферійної гемограми у хворих, що перенесли позадулонну радикальну простатектомію (ПРПЕ) та ендоскопічну (малоінвазивну) радикальну простатектомію (ЕРПЕ), провести міжгрупове порівняння. Оцінено результати лікування локалізованого раку передміхурової залози (РПЗ) у 219 хворих, які перенесли радикальну простатектомію (РПЕ) у клініці ДУ "Інститут урології НАМН України" протягом 2013 - 2015 рр. включно. Хворі були розподілені на II групи. До групи I увійшли 164 (74,9 %) пацієнти, які перенесли ЕРПЕ. До групи II увійшли 55 (25,1 %) хворих, які перенесли ПРПЕ. Проаналізовано клінічні, лабораторні, розрахункові та патоморфологічні дані по кожному хворому. Дані оброблені методами параметричної та непараметричної статистики (t-тест Стьюдента, U-критерій Манна-Вітні, <$E chi sup 2> Пірсона тощо). Заключення: одержані дані щодо зменшення часу катетеризації сечового міхура, <$E DELTA roman Hb> та лейкоцитарного індексу співвідношення лейкоцитів та швидкості осідання еритроцитів після виконання РПЕ у групі хворих на локалізований рак ПЗ, які прооперовані в об'ємі ендоскопічної радикальної простатектомії, свідчать про нижчий загальноальтеруючий потенціал, а значить і кращу переносимість ендоскопічних методик операції по відношенню до позадулонної радикальної простатектомії та закладають основи для подальшого вивчення проблеми порушення системного гомеостазу під час та після виконання РПЕ, а також визначення ролі та місця кожного окремого типу радикальної простатектомії. | |||
| 13. |
Возіанов С. О. Аналіз використання інтегральних комбінацій ефективності радикальної простатектомії та оцінювання нового способу формування везико-уретрального анастамозу при ендоскопічній радикальній простатектомії у хворих на клінічно локалізований рак передміхурової залози [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, А. М. Леоненко // Здоровье мужчины. - 2017. - № 4. - С. 16-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2017_4_5 Мета дослідження - пошук, систематизація та аналіз існуючих літературних публікацій щодо використання різних інтегральних комбінацій ефективності (ІКЕ) радикальної простатектомії (РПЕ) у лікуванні хворих на рак передміхурової залози (РПЗ); оцінювання ефективності нового способу формування везико-уретрального анастамозу (ВУА) під час виконання ендоскопічної радикальної простатектомії (ЕРПЕ) з використанням ІКЕ; порівняння одержаних даних з результатами інших досліджень. У дослідну групу увійшли 24 хворих, які перенесли модифіковану ЕРПЕ за умов ДУ "Інститут урології НАМН України" у 2015 - 2016 рр. Середній час спостереження за хворими становив 17,4 +- 5,3 міс, контрольна точка спостереження - 12 міс. Біохімічний рецидив (БхР) зафіксовано у випадку виявлення ПСА >> 0,2 нг/мл, позитивний хірургічний край (ПХК) визначався співробітниками лабораторії патоморфології ДУ "Інститут урології НАМН України". УС визначали суб'єктивним, не строгим способом (no pad/one safety pad). ЕФ оцінювали відповідно до можливості проведення статевого акту хворим у більше ніж половині випадків з або без вживання інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу. Післяопераційні ускладнення класифікувалися за P. A. Clavien (2004). Оцінювання результатів проводили шляхом визначення кількості хворих, що досягли трифекти та гіентафекти, як найбільш часто використовуваних ІКЕ. Загалом виявлено 6 окремих ІКЕ РПЕ, що були запропоновані різними авторами з 2003 до 2012 рр. Найбільш широко вживаними з них були трифекта та пентафекта. Результати, одержані у дослідженнях інших авторів, підсумовано у табличній формі. Проведено аналіз використаних авторами способів оцінки УС та ЕФ. У досліджуваній групі нового способу формування ВУА ПХК був відсутній у 91,7 %, відсутність БхР констатована у 87,5 %, УС зафіксовано у 91,7 %, збереження ЕФ - у 62,5 %, післяопераційні ускладнення були відсутні у 70,8 % пацієнтів. Отже, трифекти досягли 58,3 %, а пентафекти - 50 % прооперованих з використанням нового способу формування ВУА хворих. Заключення: на сьогодні різними авторами розроблено 6 різних інтегральних комбінацій ефективності радикальної простатектомії (РПЕ), з яких загальновизнані науковою спільнотою та найбільш часто використовуються "трифекта" (М. Benson, 2004) та "пентафекта" (V. Patel, 2011). У дослідженні вперше оцінено інтегральні комбінації ефективності ендоскопічної РПЕ у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ), а також деталізовано способи оцінки результатів РПЕ за критеріями об'єктивності та строгості. Одержані показники ефективності застосування ендоскопічної радикальної простатектомії (ЕРПЕ) із запропонованим способом формування везико-уретрального анастамозу відповідають даним сучасної літератури, виконання нового способу не компроментує онкологічні результати ЕРПЕ із досягненням трифекти у 58,3 %, а пентафекти - у 50 % хворих на локалізований РПЗ. Використання концепції "октафекти" щодо хірургічного лікування РПЗ суперечить нормам загальноприйнятої клінічної практики в Україні та не рекомендується до впровадження у клінічну роботу. | |||
| 14. |
Возіанов С. О. Віддалені онкологічні результати радикальної простатектомії у хворих на локалізований рак передміхурової залози [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, М. Д. Соснін, А. М. Леоненко, А. А. Грицаюк // Здоровье мужчины. - 2018. - № 1. - С. 132-135. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2018_1_28 Мета дослідження - проведення порівняльного аналізу безпосередніх результатів патоморфологічного дослідження видаленого у результаті радикальної простатектомії органокомплексу та частоти виникнення біохімічного рецидиву (БхР) у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ) у разі виконання позадулонної радикальної простатектомії (ПРПЕ) та ендоскопічної радикальної простатектомії (ЕРПЕ) за умов однієї клініки. У клінічному дослідженні взяли участь 360 хворих, які перенесли ПРПЕ або ЕРПЕ за умов клініки ДУ "Інститут урології НАМН України" протягом 2012 - 2016 рр. Хворих було розподілено на 2 групи. Група 1 (n = 99) - пацієнти, яких було прооперовано у клініці в об'ємі ПРПЕ з 2012 до 2016 рр. включно, у яких виявлено локалізований РПЗ, або статус pT0. Група 2 (n = 261) - хворі, яких було прооперовано у клініці в об'ємі ЕРПЕ з 2012 до 2016 рр. включно, у яких діагностовано локалізований РПЗ, або статус pT0. ПРПЕ та ЕРПЕ, що виконано хворим на локалізований РПЗ за умов клініки протягом п'ятирічного терміну демонструють співставні онкологічні результати. Заключення: виконання мультифокальної біопсії та радикальної простатектомії (РПЕ) за умов однієї і тієї самої клініки сприяє кращій співставності, відтворюваності та більшої узгодженості одержаних морфологічних даних. Потрібно уведення у подальшу клінічну практику рутинного імуногістохімічного дослідження біопсійного матеріалу для підтвердження діагнозу РПЗ перед виконанням РПЕ. | |||
| 15. |
Возіанов С. О. Вплив накопичення досвіду виконання ендоскопічної радикальної простатектомії на її результати у хворих на локалізований рак передміхурової залози в умовах ДУ "Інститут урології НАМН України" протягом п’ятирічного періоду [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, А. М. Леоненко // Здоровье мужчины. - 2018. - № 2. - С. 45-58. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2018_2_12 Мета дослідження - вивчення та порівняльний аналіз результатів радикального хірургічного лікування у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ), які перенесли ендоскопічну радикальну простатектомію (ЕРПЕ) на умовних етапах впровадження та становлення цих методик у клініці. Хворих було розподілено на 2 групи за деперсоніфікованим календарним принципом. До 1 групи увійшли 99 (37,93 %) пацієнтів, яким ЕРПЕ виконували у період з 2012 до 2014 рр. (умовний етап впровадження ЕРПЕ у клініці). До групи 2 - 162 (62,07 %) пацієнта, які перенесли ЕРПЕ в період з 2015 до 2016 рр. (умовний етап становлення ЕРПЕ у клініці). Проаналізовано клінічні, лабораторні, розрахункові та патоморфологічні відомості по кожному хворому. Дані оброблено за методами дескриптивної параметричної та непараметричної статистики (t-тест Стьюдента, U-критерій Манна - Уїтні, <$Echi sup 2> Пірсона) та ін. Пацієнти у групах 1 та 2 статистично значуще не відрізнялись за віком (p = 0,342), масою тіла (p = 0,839), значенням загального простат-специфічного антигену перед проведенням хірургічного лікування (p = 0,464), об'ємом передміхурової залози (ПЗ) (p = 0,507), наявністю середньої долі ПЗ більше 1 см (p = 0,828) або післяопераційно (п/о) ліжко-добою (p = 0,613). У групі 1 виявлено статистично значуще збільшення кількості хворих, яким до виконання ЕРПЕ проводили неоад'ювантну терапію по відношенню до групи 2 (p = 0,012). Частота проведения гемотрансфузій становила 17,17 % vs 6,79 %, об'єм інтраопераційної крововтрати 500 [235; 800] мл vs 250 [150; 400 ] мл, медіана часу катетеризації сечового міхура (СМ) - 12 [9; 15] vs 11 [8; 14] діб і <$EDELTA roman Hb> становила -24 [-33; -14] г/л vs -19 [-28,25; -11] г/л у групі 1 проти групи 2 відповідно. Було виявлено 69 ускладнень у групі 1 у 38 (38,38 %) пацієнтів і 75 ускладнень у групі 2 у 56 (34,57 %) хворих. В обох когортах пацієнтів переважали генітоуринарні ускладнення, поширеність яких у групі 1 становила 34,34 %, а в групі 2 - 29,01 %. З усієї сукупності п/о ускладнень найвищу частоту виникнення мала п/о негерметичність везикоуретрального анастамозу (ВУА): 18,18 % для групи 1 і 10,49 % для групи 2. В обох групах переважали "малі" ускладнення (Clavien I - II) 58,59 та 35,8 %, а "великі" ускладнення (Clavien III - IV) було зафіксовано в 11,11 % та 10,49 % у групах 1 та 2 відповідно. Кількість хворих, у яких виникли п/о ускладнення у досліджуваних групах була зіставною (p = 0,534), однак їх розподіл відрізнявся. Заключення: надбання досвіду у виконанні ЕРПЕ співробітниками інституту призвело до статистично значущого зменшення часу післяопераційної катетеризації СМ (p = 0,018), об'єму інтраопераційної крововтрати (p << 0,001), частоти проведення гемотрансфузій (p = 0,009), зниження загальної поширеності виникнення післяопераційних ускладнень (p << 0,001), а також поширеності "малих" (Clavien I - II) післяопераційних ускладнень (p << 0,001) без статистично значущого впливу на аналогічний показник стосовно "великих" (Clavien III - V) післяопераційних ускладнень (p = 0,876) у групі етапу становлення по відношенню до групи умовного етапу впровадження ЕРПЕ. Ускладненням, яке найбільш часто виявляли у досліджуваних хворих в обох групах, є післяопераційна негерметичність ВУА. | |||
| 16. |
Возіанов С. О. Несприятливі результати радикальної простатектомії у хворих на локалізований рак передміхурової залози: у фокусі генітоуринарна група післяопераційних ускладнень [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, А. М. Леоненко // Здоровье мужчины. - 2018. - № 3. - С. 23-28. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2018_3_7 Мета дослідження - вивчення частоти і структури ускладнень генітоуринарної групи у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ) під час виконання позадулонної та ендоскопічної радикальної простатектомії за умов однієї клініки. У дослідження увійшли 360 хворих, які були прооперовані в об'ємі радикальної простатектомії (РПЕ) протягом 2012 - 2016 рр. у клініці ДУ "Інститут урології НАМН України". До групи 1 увійшли 99 (27,5 %) пацієнтів, які перенесли позадулонну радикальну простатектомію (ПРПЕ), а до групи 2 - 261 (72,5 %) хворий після ендоскопічної радикальної простатектомії (ЕРПЕ). Генітоуринарні ускладнення виявлено у 30 (30,3 %) хворих групи 1 та в 81 (31,03 %) пацієнта групи 2 (p = 0,849), а найбільш частим із них була негерметичність везико-уретрального анастомозу (ВУА): у 12 (12,12 %) пацієнтів групи 1 та у 35 (13,41 %) осіб групи 2 (p = 0,746). В обох групах 22 (22,22 %) та 62 (23,76 %) випадки генітоуринарних ускладнень відповідали I - II ступеням тяжкості за класифікацією Clavien-Dindo, а до III - IV ступенів віднесено 8 (8,08 %) та 19 (7,28 %) відповідно. Генітоуринарних ускладнень V ступеня тяжкості у жодній з груп не виявлено. Висновки: серії ПРПЕ та ЕРПЕ демонструють зіставну загальну кількість ускладнень генітоуринарної групи на тлі узгодженості частоти виникнення її складових. Зафіксовані генітоуринарні ускладнення у своїй більшості відповідали I - II ступеням тяжкості за класифікацією Clavien-Dindo. Для більш повної характеристики несприятливих результатів РПЕ потрібно подальше вивчення інших груп післяопераційних ускладнень, а також її негативних наслідків. | |||
| 17. |
Возіанов С. О. Радикальна простатектомія як метод лікування раку передміхурової залози: у фокусі промежинна та позадулонна методики її виконання (Історико-аналітичний огляд літератури) [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, А. М. Леоненко // Здоровье мужчины. - 2018. - № 4. - С. 33-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2018_4_9 Мета дослідження - пошук, систематизація та аналіз існуючих літературних публікацій, що ілюструють шлях розроблення та удосконалення промежинної та позадулонної радикальної простатектомії в аспекті ініціального досвіду окремих авторів або колективів дослідників, які стояли у витоків розроблення або популяризації кожної з методик. Пошук інформації проведено з використанням міжнародних баз даних PubMed, Google Scholar та за електронними реферативними базами Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського станом на вересень 2018 р. Відбирались оригінальні дослідження, літературні огляди, роботи, опубліковані як тезиси, а також монографічні видання. Під час аналізу кожного літературного джерела окремо визначали: авторський колектив, рік публікації дослідження та оригінальний авторський внесок. Радикальна простатектомія невпинно розвивається вже більше століття, як наслідок - техніка її виконання не є сталою і постійно вдосконалюється. Результатом роботи цілої плеяди видатних закордонних і вітчизняних вчених стала розробка широкого арсеналу її технічних модифікацій. У підсумку радикальна простатектомія вважається "золотим стандартом" лікування локалізованого раку передміхурової залози, а її промежинна та особливо позадулонна методики - загальноприйнятими світовою урологічною спільнотою. | |||
| 18. |
Возіанов С. О. Негенітоуринарні ускладнення радикальної простатектомії у хворих на локалізований рак передміхурової залози: результати п’ятирічного одноцентрового когортного дослідження [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, А. М. Леоненко // Здоровье мужчины. - 2019. - № 1. - С. 89-91. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zdmu_2019_1_17 Мета дослідження - вивчення частоти і структури негенітоуринарних ускладнень радикальної простатектомії (РПЕ) у хворих на локалізований рак передміхурової залози (РПЗ) за умов однієї клініки. Проведено аналіз МСКХ 360 пацієнтів з локалізованим РПЗ, що перенесли РПЕ протягом 2012 - 2016 рр. Було сформовано дві групи хворих: 1-а група - 99 (27,5 %) пацієнтів після проведення позадулонної РПЕ, 2-а група - 261 (72,5 %) хворий після проведення ендоскопічної радикальної РПЕ. У результаті дослідження виявлено, що кардіоцеребропульмональні післяопераційні ускладнення слугували причиною ранньої внутрішньолікарняної летальності пацієнтів досліджуваних груп. Водночас гастроінтестинальні ускладнення виникли тільки після виконання ЕРПЕ. Неврологічна група включала поодинокі відхилення у перебігу післяопераційного періоду, які не потребували хірургічної корекції надалі. Заключення: найбільш частими із зареєстрованих негенітоуринарних ускладнень радикальної простатектомії є інфекційні. Вони характеризуються найвищою різноманітністю форм і ступенів тяжкості за класифікацією Clavien - Dindo. | |||
| 19. | 
Возіанов С. О. Модифікована ендоскопічна радикальна простатектомія в аспекті нового принципу оцінювання результатів хірургічного лікування раку передміхурової залози [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, М. Д. Соснін, А. М. Леоненко // Журнал Національної академії медичних наук України. - 2019. - Т. 25, № 2. - С. 169-177. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/jnamnu_2019_25_2_8 | |||
| 20. |
Возіанов С. О. Застосування концепції станів Національного інституту онкології США з метою інтегральної оцінки результатів модифікованої ендоскопічної радикальної простатектомії у хворих на локалізований рак передміхурової залози в умовах Державної установи "Iнститут урології НАМН України" [Електронний ресурс] / С. О. Возіанов, С. М. Шамраєв, А. М. Леоненко // Urologiya. - 2020. - Т. 24, № 3. - С. 217-221. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Urology_2020_24_3_6 | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |