Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Реферативна база даних (2) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>AT=Карпінський Ефективність протидії навантаженням на$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 2 Представлено документи з 1 до 2 |
|||
| 1. | 
Карпінський М. Ю. Ефективність протидії навантаженням на кручення різних варіантів остеосинтезу відламків гомілки (за результатами математичного моделювання) [Електронний ресурс] / М. Ю. Карпінський, М. Ю. Строєв, М. І. Березка, В. В. Григорук, О. В. Яресько // Ортопедія, травматологія та протезування. - 2022. - № 1-2. - С. 34-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2022_1-2_7 Останнім часом спостерігається тенденція до високих статистичних показників кількості переломів кісток нижніх кінцівок (47,3 %), із яких діафізарні переломи кісток гомілки становлять 45 - 56 %. Мета роботи - провести порівняльний аналіз напружено-деформованого стану моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки під впливом навантаження на кручення за різних варіантів остеосинтезу та залежно від ваги пацієнта. Моделювали перелом у середній третині діафіза великогомілкової кістки та три види остеосинтезу - за допомогою апарата зовнішньої фіксації (АЗФ), накісткової пластини й інтрамедулярного стрижня. До великогомілкового плато кістки прикладали крутний момент величиною 7 Нм та 12 Нм. Визначено, що зміни величин напружень у кістковій тканині лінійно залежать від ваги пацієнта. За умов моделювання стабілізації перелому за допомогою АЗФ та інтрамедулярного стрижня напруження в ділянці перелому виявилися значно нижчими за рівень показників неушкодженої кістки. У цій самій зоні в моделі з накістковою пластиною значення рівня напружень були меншими за модель із неушкодженою кісткою, але зі збільшенням ваги пацієнта до 120 кг ці показники майже вирівнялися. У дистальному відділі великогомілкової кістки найвищий рівень напружень зафіксовано в моделі з остеосинтезом інтрамедулярним стрижнем, а в проксимальному - напруження, які перевищили показники моделі з неушкодженою кісткою, визначено за умов використання АЗФ. У металевих конструкціях найбільші напруження виявлено в накістковій пластині. Висновки: найбільші напруження в зоні перелому (5,8 - 9,9 МПа) та на металевій конструкції (360,0 - 617,0 МПа) зафіксовано в моделі з накістковою пластиною. У моделі з АЗФ у зоні перелому напруження були на рівні 0,1 - 0,2 МПа, у проксимальному відділі великогомілкової кістки - 6,3 - 10,8 МПа, у моделі з інтрамедулярним стрижнем - 0,1 - 0,2 та 0,5 - 0,9 МПа відповідно. У дистальному відділі напруження в останній моделі залишилися високими - 11,7 - 20,1 МПа.Лікування пацієнтів із переломами кісток гомілки та надмірною вагою має певні особливості через зростання навантаження на пристрій для остеосинтезу. Мета роботи - порівняти напружено-деформований стан моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки у верхній третині діафіза під впливом навантаження на кручення за різних варіантів остеосинтезу залежно від ваги пацієнта. За допомогою методу скінченних елементів моделювали перелом у верхній третині великогомілкової кістки та три види остеосинтезу: з використанням апарата зовнішньої фіксації (АЗФ), накісткової пластини й інтрамедулярного стрижня. До плато великогомілкової кістки прикладали крутний момент величиною 7 і 12 Нм. Найбільші показники рівня напружень в зоні перелому (6,3 - 10,8 МПа) та на металевій конструкції (251,0 - 430,2 МПа) визначено в моделі з накістковою пластиною. У моделі з остеосинтезом за допомогою АЗФ установлений досить низький рівень напружень (0,2 - 0,3 МПа) у зоні перелому, але високий - у проксимальному відділі великогомілкової кістки (6,7 - 11,5 МПа). Найнижчі показники напружень у зоні перелому (0,1 - 0,2 МПа) та проксимальному фрагменті великогомілкової кістки (0,6 - 1,0 МПа) визначені за умов відтворення остеосинтезу за допомогою інтрамедулярного стрижня, але в дистальному відділі великогомілкової кістки напруження залишилися досить високими - 11,1 - 19,0 МПа. Висновки: величини напружень в зоні перелому в моделях з АЗФ та інтрамедулярним стрижнем були значно нижчими за показники неушкодженої кістки, із накістковою пластиною - лише за навантаження в 7 Нм. У дистальному фрагменті великогомілкової кістки найвищій рівень напружень визначений у моделі з остеосинтезом інтрамедулярним стрижнем, у проксимальному - з АЗФ. Серед металевих конструкцій найбільші напруження виявлені в накістковій пластині та навколо фіксувальних гвинтів і стрижнів за умов її використання. Функція залежності величини напружень від ваги пацієнта в елементах моделі виявилася лінійною та прямопропорційною. | ||
| 2. |
Карпінський М. Ю. Ефективність протидії навантаженням на кручення різних варіантів остеосинтезу відламків кісток гомілки за переломів у верхній третині діафіза (математичне моделювання) [Електронний ресурс] / М. Ю. Карпінський, М. Ю. Строєв, М. І. Березка, В. В. Григорук, О. В. Яресько // Ортопедія, травматологія та протезування. - 2022. - № 3-4. - С. 45-51. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2022_3-4_8 Останнім часом спостерігається тенденція до високих статистичних показників кількості переломів кісток нижніх кінцівок (47,3 %), із яких діафізарні переломи кісток гомілки становлять 45 - 56 %. Мета роботи - провести порівняльний аналіз напружено-деформованого стану моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки під впливом навантаження на кручення за різних варіантів остеосинтезу та залежно від ваги пацієнта. Моделювали перелом у середній третині діафіза великогомілкової кістки та три види остеосинтезу - за допомогою апарата зовнішньої фіксації (АЗФ), накісткової пластини й інтрамедулярного стрижня. До великогомілкового плато кістки прикладали крутний момент величиною 7 Нм та 12 Нм. Визначено, що зміни величин напружень у кістковій тканині лінійно залежать від ваги пацієнта. За умов моделювання стабілізації перелому за допомогою АЗФ та інтрамедулярного стрижня напруження в ділянці перелому виявилися значно нижчими за рівень показників неушкодженої кістки. У цій самій зоні в моделі з накістковою пластиною значення рівня напружень були меншими за модель із неушкодженою кісткою, але зі збільшенням ваги пацієнта до 120 кг ці показники майже вирівнялися. У дистальному відділі великогомілкової кістки найвищий рівень напружень зафіксовано в моделі з остеосинтезом інтрамедулярним стрижнем, а в проксимальному - напруження, які перевищили показники моделі з неушкодженою кісткою, визначено за умов використання АЗФ. У металевих конструкціях найбільші напруження виявлено в накістковій пластині. Висновки: найбільші напруження в зоні перелому (5,8 - 9,9 МПа) та на металевій конструкції (360,0 - 617,0 МПа) зафіксовано в моделі з накістковою пластиною. У моделі з АЗФ у зоні перелому напруження були на рівні 0,1 - 0,2 МПа, у проксимальному відділі великогомілкової кістки - 6,3 - 10,8 МПа, у моделі з інтрамедулярним стрижнем - 0,1 - 0,2 та 0,5 - 0,9 МПа відповідно. У дистальному відділі напруження в останній моделі залишилися високими - 11,7 - 20,1 МПа.Лікування пацієнтів із переломами кісток гомілки та надмірною вагою має певні особливості через зростання навантаження на пристрій для остеосинтезу. Мета роботи - порівняти напружено-деформований стан моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки у верхній третині діафіза під впливом навантаження на кручення за різних варіантів остеосинтезу залежно від ваги пацієнта. За допомогою методу скінченних елементів моделювали перелом у верхній третині великогомілкової кістки та три види остеосинтезу: з використанням апарата зовнішньої фіксації (АЗФ), накісткової пластини й інтрамедулярного стрижня. До плато великогомілкової кістки прикладали крутний момент величиною 7 і 12 Нм. Найбільші показники рівня напружень в зоні перелому (6,3 - 10,8 МПа) та на металевій конструкції (251,0 - 430,2 МПа) визначено в моделі з накістковою пластиною. У моделі з остеосинтезом за допомогою АЗФ установлений досить низький рівень напружень (0,2 - 0,3 МПа) у зоні перелому, але високий - у проксимальному відділі великогомілкової кістки (6,7 - 11,5 МПа). Найнижчі показники напружень у зоні перелому (0,1 - 0,2 МПа) та проксимальному фрагменті великогомілкової кістки (0,6 - 1,0 МПа) визначені за умов відтворення остеосинтезу за допомогою інтрамедулярного стрижня, але в дистальному відділі великогомілкової кістки напруження залишилися досить високими - 11,1 - 19,0 МПа. Висновки: величини напружень в зоні перелому в моделях з АЗФ та інтрамедулярним стрижнем були значно нижчими за показники неушкодженої кістки, із накістковою пластиною - лише за навантаження в 7 Нм. У дистальному фрагменті великогомілкової кістки найвищій рівень напружень визначений у моделі з остеосинтезом інтрамедулярним стрижнем, у проксимальному - з АЗФ. Серед металевих конструкцій найбільші напруження виявлені в накістковій пластині та навколо фіксувальних гвинтів і стрижнів за умов її використання. Функція залежності величини напружень від ваги пацієнта в елементах моделі виявилася лінійною та прямопропорційною. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |