Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (6) | Журнали та продовжувані видання (1) | Реферативна база даних (19) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Алексійчук О$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 17 Представлено документи з 1 до 17 |
|||
| 1. | 
Ткачишин В. С. Залежність рівня загального білірубіну в крові від стажу роботи працівників локомотивних бригад [Електронний ресурс] / В. С. Ткачишин, О. Ю. Алексійчук, Н. Ю. Ткачишина. // Сучасна гастроентерологія. - 2012. - № 5. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/SGastro_2012_5_8 Результаты проведенных исследований выявили достоверное увеличение разницы в уровне общего билирубина (ОБ) в крови работников локомотивных бригад (<$E р~<<~0,05>) по сравнению с работниками инженерного звена (контрольная группа). Повышенное содержание ОБ в крови имели 46 лиц из 249 ((<$E 18,5~symbol С~2,46>) %). При исследовании динамики уровня ОБ в крови зафиксированы пиковые значения выше нормы в первые 5 лет и в интервале 13 - 15 лет работы, чего не наблюдалось у лиц контрольной группы. Отмечена определенная закономерность изменения уровня ОБ в крови работников локомотивных бригад. При нормальных показателях ОБ в крови при трудоустройстве на второй и четырнадцатый год работы возникают определенные декомпенсационные процессы со стороны органов гепатобилиарной системы, которые проявляются максимальным подъемом уровня ОБ в крови. Такая тенденция наблюдается в основной группе в целом и в подгруппах здоровых лиц и лиц с патологией органов пищеварения. | ||
| 2. | 
Арустамян О. М. Дисметаболічні розлади у працівників локомотивних бригад у динаміці залежно від стажу роботи [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, Н. Ю. Ткачишина, О. Ю. Алексійчук // Довкілля та здоров'я. - 2014. - № 1. - С. 46-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2014_1_14 | ||
| 3. |
Арустамян О. М. Характер харчування, стресовий фактор та гіподинамія як основні причини розвитку дисметаболічних розладів у працівників локомотивних бригад [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, Н. Ю. Ткачишина, О. Ю. Алексійчук // Довкілля та здоров'я. - 2014. - № 2. - С. 17-22. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2014_2_5 | ||
| 4. | 
Арустамян О. М. Сучасні отруйні речовини як терористична загроза суспільству [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, О. Ю. Алексійчук // Медицина неотложных состояний. - 2016. - № 2. - С. 11-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2016_2_3 Застосування отруйних речовин у сучасній практиці з диверсійною метою створює значну терористичну загрозу для усього суспільства на сьогодні. Спеціальні лабораторії, де розробляються отруйні речовини для спецслужб, останніми роками працюють в напрямку посилення впливу отрут на органи і системи людини, а також на приховування їх слідів в організмі об'єкта отруєння. У той же час клініка отруєння має бути схожою на клініку гострої серцево-судинної недостатності, респіраторних вірусних інфекцій із вираженим інтоксикаційним синдромом і набряком легень для приховування слідів злочинів. Зоотоксинологія, фітотоксинологія та токсинологія мікроорганізмів - основні розділи токсинології, що вивчають токсичний процес внаслідок ураження відповідно отрутами (токсинами) тварин, рослин і збудників інфекційних захворювань, хімічну природу цих отрут, їх токсикокінетику і токсикодинаміку. Найтоксичнішими отруйними речовинами в сучасній токсинології вважаються рослинні алкалоїди та ряд важких металів і їх сполук. У роботі розкрито актуальні питання щодо клінічних і патогенетичних особливостей отруєння такими речовинами, як рицин, діоксин, пентакарбоніл заліза, карбоніл нікелю аконітин, анізатин, абрин та полоній-210. Окрім деталізації фізико-хімічних, токсикологічних і клінічних властивостей, наведено також деякі історичні відомості щодо отруєння цими речовинами, які нещодавно мали місце у скоєнні диверсій у ряді країн світу. Слід зазначити, що в даний час для визначення дуже малих кількостей отруйних речовин широко застосовують такі лабораторні методи, як емісійний спектральний аналіз, атомна абсорбційна спектроскопія, полярографія, різні види хроматографії, активаційний аналіз. Оскільки з кожним роком у світі спостерігається зростання різновидів отруйних речовин, подальше вивчення будови, фізико-хімічних і токсикологічних властивостей, а також впливу на організм ряду диверсійних отрут має важливе значення для медицини в цілому. Мета роботи - вивчити властивості та вплив сучасних отруйних речовин на організм людини, що можуть бути використані в диверсійних цілях. | ||
| 5. | 
Алексійчук О. Ю. Умови праці та захворюваність працівників локомотивних бригад (огляд літератури) [Електронний ресурс] / О. Ю. Алексійчук, Н. Ю. Ткачишина, В. С. Ткачишин, О. М. Арустамян // Актуальні проблеми транспортної медицини: навколишнє середовище; професійне здоров’я; патологія. - 2015. - № 4(1). - С. 17-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aptm_2015_4(1)__4 | ||
| 6. |
Алексійчук О. Ю. Вторинна профілактика та корекція патологічних змін гепатобіліарної системи у працівників локомотивних бригад [Електронний ресурс] / О. Ю. Алексійчук, Н. Ю. Ткачишина, В. С. Ткачишин, О. М. Арустамян // Актуальні проблеми транспортної медицини: навколишнє середовище; професійне здоров’я; патологія. - 2016. - № 1. - С. 89-98. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aptm_2016_1_15 | ||
| 7. |
Арустамян О. М. Вплив сполук кадмію на організм людини [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, О. Ю. Алексійчук // Медицина неотложных состояний. - 2016. - № 7. - С. 109-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2016_7_16 Кадмій - важкий метал, віднесений до другого класу небезпечності, має виражену тенденцію до накопичення в організмі. Отруєння кадмієм відбувається при потраплянні його в шлунок або інгаляційним шляхом. Абсорбований кадмій накопичується в печінці та нирках у вигляді комплексу з металотіонеїном. В еритроцитах і м'яких тканинах кадмій зв'язується з <$E alpha>2-макроглобуліном та альбуміном. Кадмій зв'язується із сульфгідрильними групами білків, що веде до їх денатурації і до інактивації ферментів; пригнічується діяльність мітохондрій, підвищується вільнорадикальне окислення в клітинах. Концентрацію кадмію в нирках можна оцінити, досліджуючи нейтронноактиваційним методом одержаний субстрат сечі. Вплив кадмію на організм людини має місце на виробництві гальванічних елементів, при плавці металів, заняттях фотографією, у виробництві акумуляторів і батарейок, виготовленні добрив, цигарок, рентгенівських екранів, кінескопів, в автомобільній та літакобудівній промисловості. У зварників, паяльщиків і ювелірів, які працюють із кадмієвими сплавами, підвищений ризик гострого отруєння парами окису кадмію. Клініка гострого отруєння характеризується головним болем, запамороченням, нудотою, блідістю, епігастральним болем, солодким присмаком у роті. Приєднуються явища гострого трахеобронхіту й поширеного бронхіоліту з нападами болісного судомного кашлю з мокротинням, сильною задишкою і ціанозом. Можлива токсична бронхопневмонія і набряк легенів і смерть від них на 3 - 5-й день. Хронічне отруєння характеризується зниженням і втратою нюху, кадмієвим паркінсонізмом, кадмієвою облямівкою, астеновегетативним, астеноневротичним, неврастенічним, гіпоталамічним синдромами із вегетативними порушеннями. При подальшому розвитку інтоксикації з'являються носові кровотечі, виразки і перфорації носової перегородки, хронічні обструктивні захворювання легень із розвитком прогресуючого пневмосклерозу й емфіземи легень, шлунково-кишкові розлади, ураження печінки, гіпохромна анемія або компенсаторний еритроцитоз, збільшення ШОЕ до 70 мм/год, остеомаляція. Невідкладна допомога полягає у відновленні прохідності дихальних шляхів, підтриманні дихання і кровообігу, промиванні шлунково-кишкового тракту, рекомендований пероральний прийом сірководневої води 50 - 100 мл. Для промивання шлунка застосовують 200 мл сірководневої води на 800 мл води або 5 % розчин унітіолу (до 15 мл на склянку теплої води), британський антилюїзит по 1 мл в/м 4 - 6 разів 3 - 4 дні. У разі хвороби ітай-ітай доцільно вводити великі дози вітаміну D при вживанні адекватної кількості кальцію та фосфору. Гранично допустима концентрація окису кадмію в повітрі робочих приміщень становить 0,1 мг/м<^>3 | ||
| 8. |
Арустамян О. М. Досвід використання бойових отруйних речовин у повоєнні періоди та роки Другої світової війни [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, О. Ю. Алексійчук // Медицина неотложных состояний. - 2017. - № 4. - С. 105-109. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2017_4_14 Надходження в арсенали озброєнь фосфорорганічних отруйних речовин (ОР) нервово-паралітичної дії знаменувало апогей розвитку хімічної зброї. У 1939 р. було отримано зарин, а наприкінці 1944 р. - зоман, що належали до нового класу смертельних ОР нервово-паралітичної дії й у багато разів перевершували за своєю токсичністю ОР часів Першої світової війни. Промислове виробництво зарину почалося в 1952 р. В середині 1961 р. у США почали виробляти малолетючу стійку фосфорорганічну ОР під шифром VХ, особливо небезпечну при потраплянні навіть невеликих кількостей її на шкіру. За роки Другої світової війни в США на 17 технологічних установках було вироблено 135 тис. т різних ОР, з яких більше половини припадало на іприт. Останнім було споряджено близько 5 млн снарядів і 1 млн хімічних авіаційних бомб. Результатом робіт у галузі ОР, що впливають на центральну нервову систему людини, стало дослідження до 1962 р. 3-хінуклідинілового ефіру бензилової кислоти, що має шифр ВZ. Вона перебувала на озброєнні американської армії і в експериментальному варіанті застосовувалася у В'єтнамі. У післявоєнні роки в армії США на зміну старих речовин подразнюючої дії були прийняті нові речовини - СS і СR, що стали результатом спільних англо-американських досліджень. За подразнюючою дією речовина CS значно перевершує іританти часів Першої світової війни. У 1993 р. було прийнято Міжнародну конвенцію про заборону хімічної зброї, що набрала чинності 29 квітня 1997 р.Надходження в арсенали озброєнь фосфорорганічних отруйних речовин (ОР) нервово-паралітичної дії знаменувало апогей розвитку хімічної зброї. У 1939 р. було отримано зарин, а наприкінці 1944 р. - зоман, що належали до нового класу смертельних ОР нервово-паралітичної дії й у багато разів перевершували за своєю токсичністю ОР часів Першої світової війни. Промислове виробництво зарину почалося в 1952 р. В середині 1961 р. у США почали виробляти малолетючу стійку фосфорорганічну ОР під шифром VХ, особливо небезпечну при потраплянні навіть невеликих кількостей її на шкіру. За роки Другої світової війни в США на 17 технологічних установках було вироблено 135 тис. т різних ОР, з яких більше половини припадало на іприт. Останнім було споряджено близько 5 млн снарядів і 1 млн хімічних авіаційних бомб. Результатом робіт у галузі ОР, що впливають на центральну нервову систему людини, стало дослідження до 1962 р. 3-хінуклідинілового ефіру бензилової кислоти, що має шифр ВZ. Вона перебувала на озброєнні американської армії і в експериментальному варіанті застосовувалася у В'єтнамі. У післявоєнні роки в армії США на зміну старих речовин подразнюючої дії були прийняті нові речовини - СS і СR, що стали результатом спільних англо-американських досліджень. За подразнюючою дією речовина CS значно перевершує іританти часів Першої світової війни. У 1993 р. було прийнято Міжнародну конвенцію про заборону хімічної зброї, що набрала чинності 29 квітня 1997 р. | ||
| 9. | 
Арустамян О. М. Особливості харчування працівників локомотивних бригад [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, О. Ю. Алексійчук, Н. Ю. Ткачишина // Громадське здоров'я та проблеми харчування. - 2018. - № 1. - С. 11-15. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pkh_2018_1_4 | ||
| 10. |
Арустамян О. М. Застосування в медичній практиці нейролептиків й отруєння ними [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук // Медицина невідкладних станів. - 2019. - № 5. - С. 7-12. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2019_5_4 Антипсихотичні засоби (нейролептики) мають заспокійливу, гальмівну дію на нервову систему, особливо активно діючи на стан збудження (афективні розлади), марення, галюцинації, психічні автоматизми й інші прояви психозів. За хімічною будовою вони відносяться до похідних фенотіазину, тіоксантену, бутирофенону та ін. Для нейролептиків характерні ефекти: антипсихотичний (усі нейролептики); седативний (хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, хлорпротиксен, клозапін); потенціювальний (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левомепромазин, перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, дроперидол, трифлуперидол, клозапін, карбідин); гіпотермічний (хлорпромазин, левомепромазин); протиблювотний (галоперидол (галоприл), сульпірид (еглоніл), хлорпромазин, левомепромазин, перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, тіопроперазин, хлорпротиксен, сультоприд); <$E alpha>-адренолітичний (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, флуфеназин, хлорпротиксен, клозапін, рисперидон, дикарбіну гідрохлорид), холінолітичний (хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, хлорпротиксен, клозапін); антидепресивний (сульпірид (еглоніл), дикарбіну гідрохлорид); каталептогенний (перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, флуфеназин, трифлуперидол); анальгетичний (сульпірид (еглоніл)). Отруєння можуть спостерігатися внаслідок навмисного чи випадкового передозування вказаних ліків у психічних хворих або при прийомі із суїцидальною метою в разі комбінованого отруєння алкоголем або снодійними засобами та нейролептиками. Токсична дія: психотропна, нейротоксична (гангліолітичний, адренолітичний ефекти: пригнічення ретикулярної формації мозку; ураження таламокортикальної системи). Ознаки інтоксикації нейролептиками подібні до таких при отруєнні барбітуратами (загальний тремор, атаксія, тахікардія, артеріальна гіпотензія, іноді судоми, пригнічення свідомості з поступовим переходом у коматозний стан). Відмінні ознаки: мідріаз і відсутність підвищеної бронхіальної секреції при інтоксикації нейролептиками. | ||
| 11. |
Арустамян О. М. Сучасні проблеми професійної патології в Україні [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, А. В. Корж, О. Ю. Алексійчук // Environment & health. - 2017. - № 4. - С. 62-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2017_4_16 | ||
| 12. |
Арустамян О. М. Захворюваність у спорті високих досягнень. Основи профілактики [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук // Environment & health. - 2019. - № 1. - С. 69-74. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2019_1_14 | ||
| 13. |
Арустамян О. М. Отруєння фосфором [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук, І. В. Думка // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 4. - С. 56-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2020_16_4_8 Отруєння фосфором - стан, що виникає в результаті інгаляції або надходження всередину фосфору. Спостерігають у людей, які працюють на промислових підприємствах, при потраплянні кислоти або води на метали, забруднені фосфором, роботі з ацетиленом. Гранично допустима концентрація фосфору для виробничих приміщень становить 0,03 мг/м<^>3 | ||
| 14. |
Арустамян О. М. Отруєння cеленом і його сполуками у промисловості й побуті [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук, І. В. Думка, Н. Ю. Ткачишина // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 20-26. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2020_16_6_6 Селен - хімічний елемент з атомним номером 34. Позначається символом Se. Селен - необхідний для життя мікроелемент. Має виражені антиоксидантні й антиканцерогенні властивості. Бере участь у багатьох процесах в організмі, чим забезпечує функціонування імунної та ендокринної систем. Впливає на фізичний і розумовий розвиток у дітей. Їжа є основним джерелом селену для людини. У промисловості селен отримують як побічний продукт переробки міді. Його використовують в електронних напівпровідниках, як знебарвлюючу речовину для кераміки і скла, як вулканізуючу речовину у виробництві шин. Селен застосовується у фармакології, як антиканцерогенний засіб. Солі селену легко всмоктуються слизовими оболонками шлунково-кишкового тракту. У крові селен зв'язується з гемоглобіном, утворюється селенгемоглобін, у результаті виникає гемічна гіпоксія. У тканинах селен витісняє сірку з сірковмісних амінокислот, порушуються окислювально-відновні процеси. Селеніти як активні антиоксиданти зменшують активність глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази й блокують метаболізм глутатіону. Заміна S - S зв'язків селенотрисульфідними комплексами призводить до зміни третинної структури білків і порушує їх функцію. У великих дозах селен викликає отруєння - селенізм. Для людини токсична доза селену становить 5 мг. Має політропну дію з переважним ураженням печінки, нирок і центральної нервової системи. Гострі тяжкі інгаляційні отруєння протікають бурхливо і фульмінантно. Після вдихання парів селену у великих концентраціях спостерігається втрата свідомості і стан колапсу. Характерним є часниковий запах з рота. При інгаляційному шляху надходження селену в концентрації 1 - 4 мкг/л описана клініка подразнення верхніх дихальних шляхів із розвитком токсичного набряку легень і пневмонії. Спостерігаються явища гастроентериту, енцефаломієліту, анорексії, вологий і себорейний дерматит. Хронічна інтоксикація селеном нагадує миш'якову інтоксикацію. Характерним є зниження маси тіла, апатія, втома, мігрень, запаморочення, нудота, блювання, діарея, тяжкість в ділянці правого підребер'я, хронічні бронхіти, гіпохромна анемія; також випадіння волосся, білі горизонтальні смуги на нігтях рук, пароніхія, дратівливість, гіперрефлексія, часниковий запах при диханні і металевий присмак у роті; хвороблива чутливість м'язів, тремор, запаморочення і почервоніння обличчя. Лікування включає в себе введення антидотів, промивання слизових оболонок, протишокові заходи та симптоматичну терапію. | ||
| 15. |
Арустамян О. М. Отруєння дихлоретаном [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук, І. В. Думка // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 27-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2021_17_5_7 Діагностика й лікування гострих отруєнь дихлоретаном залишаються досить актуальним завданням для клінічної токсикології і клінічної лабораторної діагностики, оскільки він належить до групи сильнодіючих отруйних речовин, отруєння якими є найбільш тяжкими. Дихлоретан належить до хлорорганічних сполук і являє собою летку рідину зі специфічним солодкуватим запахом, добре розчинну в спиртах і жирах. Дана речовина використовується не тільки у виробничих цілях, але й у побутових. Його застосовують як сировину для виробництва пластмас. Він має приємний запах, що сприяє вживанню всередину з метою сп'яніння. Дихлоретан випускається у величезних кількостях і використовується у виробництві поліхлорвінілу і інших полімерних матеріалів, фумігантів, клею. Смертельний наслідок може настати навіть після прийому 10 - 20 мл дихлоретану. Після прийому всередину найвища концентрація речовин у крові спостерігається через 3 - 4 год, причому швидкість всмоктування підвищується при сумісному прийомі з алкоголем і жирами. Всмоктуючись у кров, токсичні речовини накопичуються в тканинах, багатих на ліпіди (мозок, печінка, сальник, надниркові залози). Токсичність дихлоретану обумовлена метаболізмом його до хлоретанолу й монохлороцтової кислоти, які обумовлюють у 1-шу добу клінічну картину наркотичної і депресивної дії на центральну нервову систему й екзотоксичного шоку (при дозах, вищих від летальної), токсичної дистрофії печінки (на 2-гу - 5-ту добу), токсичної нефропатії, гастроінтестинального синдрому. Заходи з профілактики отруєнь дихлоретаном включають дотримання всіх правил техніки безпеки на виробництві й у домашніх умовах. Працівники підприємств, що мають справу з даною токсичною речовиною, повинні працювати в приміщеннях з постійною примусовою вентиляцією, у промислових фільтруючих респіраторах (протигазах) і в захисному спецодязі. | ||
| 16. |
Алексійчук О. Ю. Отруєння телуром та його сполуками у промисловості [Електронний ресурс] / О. Ю. Алексійчук, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. М. Арустамян, І. В. Думка // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 6-11. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2021_17_6_4 Телур в основному використовувався в сталеливарній промисловості протягом останніх 40 років. Цей матеріал використовують для виготовлення сонячних батарей, лазерів, фотоопорів, лічильників радіоактивних випромінювань. Кадмієво-телурієві батареї є другою за популярністю технологією у сфері сонячної енергетики. Іншим важливим застосуванням телуру є виготовлення термоелектрогенераторів. У металургічній промисловості телур використовують як добавку до металів і сплавів. Телур і його сполуки надходять в організм головним чином через органи дихання, меншою мірою - через органи травлення та шкіру. Потрапляння в організм через дихальні шляхи викликає нудоту, бронхіти і пневмонії. В організмі сполуки телуру відновлюються до елементарного телуру або зазнають метилірування (телуристий метил має характерний часниковий запах, він менш токсичний, ніж телур). Виділяється телур через нирки, меншою мірою - через шлунково-кишковий тракт. Телуристий метил виділяється частково з повітрям, що видихається, та з потом. Для діагностики гострого отруєння телуром переважно використовується кров. Використання актуалізованих нормативними документами Міністерства охорони здоров'я алгоритм-критеріїв оцінки ступеня тяжкості клінічних проявів системно-органної токсичності отрут забезпечує належний рівень діагностики порушень життєво важливих функцій організму. Лікування таких пацієнтів має включати антидотну та симптоматичну терапію залежно від ступеня клінічних проявів. З метою запобігання розвитку телурової інтоксикації перш за все необхідно застосовувати максимальну герметизацію та автоматизацію виробничих процесів, активно впроваджувати вентиляцію виробничих приміщень і обов'язково проводити попередні та періодичні медичні огляди. Необхідне також використання індивідуальних засобів захисту (гумові рукавички, протипилові респіратори). | ||
| 17. |
Арустамян О. М. Особливості інтоксикації кобальтом і його сполуками [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, Ю. А. Арустамян, О. Ю. Алексійчук, І. В. Думка // Медицина невідкладних станів. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 6-11. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2022_18_1_4 Кобальт застосовується при виготовленні хімічно стійких сплавів, у нікель-кадмієвих акумуляторах та деяких конструкціях літій-іонних акумуляторів, при отриманні низки фарб для скла й кераміки. Також його застосовують як каталізатор хімічних реакцій у нафтохімії, виробництві полімерів та інших процесах. Із кобальтових сплавів виготовляють різноманітні обробні інструменти. Сплави кобальту мають високу твердість і зносостійкість, їх застосовують у протезуванні як у стоматології, так і в хірургії. Щодо значення кобальту для організму, кобальт є кофактором і активатором ферментів, зв'язує азот при продукції амінокислот, атом кобальту - центральний компонент вітаміну B12, що є кофактором і активатором для декількох незамінних ферментів. При його недостатності в організмі може розвиватися акобальтоз. При надмірному потраплянні кобальту та його сполук до організму розвивається отруєння. В наш час у більшості випадків інтоксикації зустрічаються на виробництві. У виробничих умовах працівники зазнають переважно інгаляційного впливу аерозолів кобальту або його оксидів. Гранично допустима концентрація кобальту металевого й окису в повітрі робочої зони - 0,5 мг/м<^>3 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |