Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (2) | Реферативна база даних (22) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Дворакевич А$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 26 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Переяслов А. А. Традиційна та лапароскопічна апендектомія у дітей із надлишковою масою тіла: що краще? [Електронний ресурс] / А. А. Переяслов, А. І. Бобак, А. О. Дворакевич // Хірургія дитячого віку. - 2012. - № 3. - С. 30-33. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2012_3_7 Мета дослідження - покращити результати хірургічного лікування дітей із гострим апендицитом (ГА) і надлишковою масою тіла (НМТ). Протягом 2009 - 2011 рр. у хірургічному відділенні ЛОДКЛ "Охматдит" прооперовано 1171 дитину з приводу ГА, у цьому разі традиційну апендектомію проведено у 924 (78,9 %) хворих, а лапароскопічну - у 247 (21,1 %). Серед усіх дітей 46 (3,9 %) було з НМТ, у яких індекс маси тіла (ВМІ - body mass index) перевищував 18 - 24 кг/м<^>2 | |||
| 2. |
Дворакевич А. О. Торакоскопічне лікування атрезії стравоходу в новонародженого [Електронний ресурс] / А. О. Дворакевич, А. А. Переяслов, Д. Патковский // Хірургія дитячого віку. - 2012. - № 4. - С. 79-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2012_4_14 Від часу першого вдалої одноетапної операції з приводу атрезії стравоходу та трахеостравохідної нориці, виконаної в 1941 році хірургом Камероном Хайтом, відбувся вагомий прогрес. Як у загальній, так і в дитячій хірургії малоінвазивні втручання поступово набувають усе ширшого застосування. Наведено власний приклад першого хірургічного втручання у новонародженого з атрезією стравоходу з застосуванням торакоскопії. | |||
| 3. | 
Дворакевич А. О. Клінічний випадок успішної тораскопічної корекції атрезії стравоходу у новонародженої дитини [Електронний ресурс] / А. О. Дворакевич, В. Р. Міщук, А. С. Кузик, Р. Я. Ковальський // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2013. - Т. 3, № 4. - С. 148-150. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2013_3_4_31 | |||
| 4. |
Чайковська Г. С. Внесок вроджених вад розвитку травної системи в структуру летальності новонароджених дітей [Електронний ресурс] / Г. С. Чайковська, О. З. Гнатейко, А. О. Дворакевич, Р. В. Стеник // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2014. - Т. 4, № 1. - С. 57-61. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2014_4_1_12 | |||
| 5. |
Міщук В. Р. Вплив інтраабдомінального тиску на функцію газообміну в дітей під час лапароскопічних оперативних втручань [Електронний ресурс] / В. Р. Міщук, А. С. Кузик, А. О. Дворакевич // Хірургія дитячого віку. - 2013. - № 2. - С. 39-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2013_2_10 Мета роботи - дослідити зміни механіки дихання (МД) залежно від величини внутрішньочеревного тиску в дітей під час лапароскопічних операцій; порівняти вплив режимів штучної вентиляції легень (ШВЛ), керованої за тиском (PCV) і за об'ємом (VCV), на МД за умов карбоксиперитонеуму. Обстежено 32 дітей віком 1 - 15 років, яким виконано оперативні втручання з використанням лапароскопічної техніки. Залежно від стартового режиму ШВЛ усіх пацієнтів розподілено на дві групи: I група - 19 хворих, яким ШВЛ проводили вентиляцією, контрольованою за PCV, II група - 14 дітей, яких вентилювали з контролем за VCV. Визначення показників легеневої механіки проведено до накладання карбоксиперитонеуму (вихідні дані) та після нагнітання газу в черевну порожнину за таких значень інтраабдомінального тиску (IAT): 6, 8, 10, 12, <$Esymbol У~14> мм рт. ст. Підвищення ІАТ внаслідок карбоксиперитонеуму негативно впливало на МД. Зміни МД мали рестриктивний характер в обох групах. У пацієнтів, що вентилювались у режимі PCV, виявлено зниження дихального об'єму, хвилинного об'єму видиху, а також динамічного комплаєнсу легень (Cdyn), що впливало на газообмін за значень <$Eroman ІАТ~symbol У~12> мм рт. ст. У пацієнтів, яким ШВЛ проведено в режимі VCV, зареєстровано зростання пікового інспіраторного тиску, середнього тиску в дихальних шляхах, зниження Cdyn у відповідь на збільшення ІАТ. Суттєве збільшення концентрації вуглекислого газу під час видиху зареєстровано у разі <$Eroman ІАТ~symbol У~12> мм рт. ст. | |||
| 6. |
Дворакевич А. О. Малоінвазивні методи хірургічного лікування пахвинних гриж [Електронний ресурс] / А. О. Дворакевич, А. А. Переяслов // Хірургія дитячого віку. - 2014. - № 3-4. - С. 54-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2014_3-4_11 Мета роботи - узагальнити досвід лікування дітей із пахвинними грижами з використанням методу PIRS (Percutaneous Internal Ring Suturing). Робота основана на результатах хірургічного лікування 280-ти дітей із застосуванням методу PIRS. Для операції використовували оптичну систему Strayker 1088 HD (США) і набір 3-міліметрових лапароскопічних інструментів. Ускладнень під час хірургічного втручання не було. Тривалість операції скоротилася з 40 - 60 хв на початкових етапах до 10 - 20 хв після оволодіння технікою PIRS, що має суттєве значення, зокрема в лікуванні дітей раннього віку. У 14,3 % хворих під час лапароскопії виявили необлітерований контрлатеральний відросток очеревини, що потребував закриття з метою запобігти виникненню грижі. Протягом 3-х років простежено результати лапароскопічного лікування у 237 (84,6 %) дітей, у 8-ми (3,4 %) з них діагностовано рецидив грижі. Усіх дітей повторно прооперовано з використанням лапароскопічної техніки. Висновки: метод PIRS - ефективний і безпечний метод лікування пахвинних гриж у дітей будь-якого віку. Лапароскопія надає змогу виявити в дітей необлітерований вагінальний відросток очеревини і за необхідності виконати його симультанне закриття, що запобігає виникненню контрлатеральної грижі в майбутньому. | |||
| 7. | 
Чайковська Г. С. Моніторинг "модельних" уроджених вад розвитку травної системи у новонароджених дітей та їх летальність у структурі захворюваності [Електронний ресурс] / Г. С. Чайковська, С. О. Геник-Березовська, З. В. Осадчук, А. О. Дворакевич // Буковинський медичний вісник. - 2015. - Т. 19, № 1. - С. 205-209. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bumv_2015_19_1_51 Проаналізовано частоту уроджених вад розвитку (УВР) травної системи в новонароджених дітей за 2007 - 2011 рр. за методом "випадок - контроль" за даними клінічно-епідеміологічних і медикостатистичних даних первинної документації районів Львівської області. Вивчено частоту цієї патології в структурі летальності новонароджених, які перебували на лікуванні в Обласній дитячій клінічній лікарні "ОХМАТДИТ". Виявлено у 2-х районах області чітку тенденцію до збільшення народження дітей із УВР органів травлення, щілин губ і піднебіння. Пряму корелятивну залежність між частотою народження дітей із вадами розвитку травної системи і летальністю в даних районах не виявлено. Встановлено, що за період народження летальність серед "модельних" УВР спостерігається з частотою q = 0,60. | |||
| 8. |
Дворакевич А. О. Хірургічне лікування пахвинних гриж у новонароджених та немовлят за методом PIRS [Електронний ресурс] / А. О. Дворакевич, А. А. Переяслов // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2015. - Т. 5, № 1. - С. 47-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2015_5_1_11 | |||
| 9. |
Альбокрінов А. А. Частота виникнення хронічного болю після корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss у дітей [Електронний ресурс] / А. А. Альбокрінов, І. І. Мигаль, У. А. Фесенко, А. С. Кузик, А. О. Дворакевич // Хірургія дитячого віку. - 2016. - № 1-2. - С. 26-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2016_1-2_9 Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) - це один із найчастіших видів деформацій грудної клітки в дітей. Стандартним методом хірургічної корекції ЛДГК є операція Nuss. Частота виникнення хронічного болю після операції Nuss у дітей не вивчена. Мета роботи - вивчити частоту розвитку, інтенсивність та характер хронічного болю після хірургічної корекції ЛДГК за Nuss. Проведено телефонне опитування 53 пацієнтів. Пацієнтів із наявністю хронічного болю запрошували в клініку для анкетування. Їм пропонувалося відповісти на питання щодо локалізації, максимальної інтенсивності, характеру болю, частоти його виникнення, провокуючих факторів, наявності парестезій та порушень чутливості в ділянці локалізації болю. Для виявлення невропатичного компонента болю використовувався опитувальник PainDETECT. Також був проведений аналіз історій хвороби та ане стезіологічної бази даних. На хронічний біль скаржилися 32 % пацієнтів. У більшості пацієнтів він був помірної інтенсивності, локалізувався по передніх аксилярних лініях у місцях стояння пластини, виникав із частотою від 1 разу на тиждень до 1 разу на місяць та мав ознаки нейропатичного болю. Хронічний біль високої інтенсивності був у 11,2 % пацієнтів. У пацієнтів із вираженою ЛДГК хронічний біль виникав частіше порівняно з тими, хто мав ЛДГК легкого ступеня. Також частота виникнення хронічного болю була вищою в пацієнтів, котрим проводилися повторні оперативні втручання. Частота виникнення хронічного болю не залежала від способу загальної анестезії. У пацієнтів з епідуральною анестезією хронічний біль виникав рідше порівняно з пацієнтами з паравертебральним знеболюванням. Хронічний біль виникав частіше в пацієнтів із більш інтенсивним післяопераційним болем. Висновки: частота виникнення хронічного болю після корекції ЛДГК за Nuss є високою (32 %). Ризик розвитку хронічного болю вищий у пацієнтів із більш вираженою деформацією та з високою інтенсивністю післяопераційного болю. Частота розвитку хронічного болю, можливо, нижча при використанні епідуральної анестезії. У більшості пацієнтів хронічний біль після корекції ЛДГК за Nuss має ознаки нейропатичного. | |||
| 10. |
Переяслов А. А. Практичний семінар як форма наукової дискусії та підвищення кваліфікації практичного хірурга [Електронний ресурс] / А. А. Переяслов, П. С. Русак, А. О. Дворакевич // Хірургія дитячого віку. - 2016. - № 1-2. - С. 139. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2016_1-2_31 | |||
| 11. | 
Гижа Л. Ю. Відеоасистуюча трансумбілікальна резекція дивертикула Меккеля у 9-місячної дитини [Електронний ресурс] / Л. Ю. Гижа, А. О. Дворакевич // Архів клінічної медицини. - 2014. - № 2. - С. 22-23. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/akm_2014_2_9 Описано клінічний випадок діагностики та лікування 9-місячної дитини з кишковою кровотечею. Проведено нідеоасистуючу резекцію дивертикула Меккеля, що дало змогу підтвердити діагноз та провести дивертикулектомію з розширеного трансумбілікального троакарного розрізу. | |||
| 12. |
Переяслов А. А. Ускладнення хірургічного лікування пахвинних гриж у дітей із використанням відкритих і малоінвазійних методів [Електронний ресурс] / А. А. Переяслов, А. О. Дворакевич // Хірургія дитячого віку. - 2016. - № 3-4. - С. 34-37. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2016_3-4_10 Хірургічні втручання у дітей з пахвинними грижами є одними з найчастіших планових операцій у клініках дитячої хірургії, а відкриті втручання протягом багатьох років залишались "золотим стандартом" у лікуванні дітей із цією патологією. Розвиток малоінвазивної хірургії зумовив застосування цих методів і для лікування дітей із пахвинними грижами. Мета роботи - порівняти ускладнення, які виникають у дітей з пахвинними грижами, при використанні традиційних і малоінвазивних методів лікування. Робота грунтується на результатах хірургічного лікування 1001 дитини віком від одного до 18 років, яких оперували в I хірургічному відділенні КЗ ЛОДКЛ "ОХМАТДИТ" протягом 2010 - 2015 років. Лапароскопічні втручання за методом PIRS проведені у 318 пацієнтів, а відкриті - у 683 дітей. Будь-яке хірургічне втручання, відкрите чи малоінвазивне, може супроводжуватись різноманітними ускладненнями, які виникають інтраопераційно, у ранньому або віддаленому післяопераційному періоді. Різноманітні ускладнення після відкритих втручань виявлені у 24 % дітей, тоді як після лапароскопічного лікування ускладнення діагностовані у 7,2 % пацієнтів (<$E p~<<~0,05>). Рецидив грижі підтверджено у 2,8 % дітей після відкритої герніотомії та у 1,3 % і після лапароскопічного лікування. Частота ускладнень з боку яєчка (водянка, ретракція та гіпоплазія) не відрізнялась в обох групах пацієнтів. Висновки: частота окремих ускладнень у післяопераційному періоді не залежить від методу хірургічної корекції, хоча їх менше при використанні малоінвазивного лікування. У більшості випадків, окрім частоти рецидиву та кишкової непрохідності, ця різниця статистично недостовірна. Загальна частота ускладнень є вищою при традиційних методах лікування порівняно з малоінвазивними методами. | |||
| 13. |
Дворакевич А. О. Модифікація класичного методу черезшкірного ушивання внутрішнього пахвинного кільця (метод PIRS) [Електронний ресурс] / А. О. Дворакевич, А. А. Переяслов, Ю. І. Ткачишин // Хірургія дитячого віку. - 2017. - № 2. - С. 57-61. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2017_2_14 Хірургічні втручання з приводу пахвинних гриж складають майже третину планових операцій у клініках дитячої хірургії. Методи лапароскопічного лікування пахвинних гриж поступово набувають все ширшого застосування серед дитячих хірургів. Черезшкірне ушивання внутрішнього пахвинного кільця (Percutaneous Internal Ring Suturing - PIRS) є одним із методів малоінвазивного лікування пахвинних гриж у дітей. Мета роботи - оцінити результати лікування пахвинних гриж у дітей з використанням модифікації методу PIRS ("подвійній" PIRS) - порівняти їх з результатами лікування за класичним методом PIRS. В основу роботи покладено результати лікування 142 дітей з пахвинними грижами, яких оперували протягом 2015 - 2016 рр. у КЗ "Львівська обласна дитяча клінічна лікарня "ОХМАТДИТ". За методом хірургічного втручання пацієнтів умовно розділили на дві групи: основну (78 пацієнтів) склали діти, яких оперували з використанням методу "подвійного" PIRS, а до контрольної (64 пацієнти) увійшли діти, яких оперували з використанням класичного методу PIRS. Середня тривалість операції при класичному PIRS становила 12,9 +- 1,8 хвилини, а при використанні методу "подвійного" PIRS - 12,1 +- 1,1 хвилини (<$E p~>>~0,05>). У ранньому післяопераційному періоді в одного (1,6 %) пацієнта контрольної групи розвинулася спайкова непрохідність. У трьох дітей - у двох (3,1 %) контрольної та однієї (1,3 %) основної групи - був незначний набряк яєчка, який зник протягом тижня після операції. Рецидив грижі підтверджено в однієї (1,6 %) дитини з контрольної групи. Висновки: метод "подвійного" PIRS має низку переваг порівняно з оригінальним методом: порівняно швидше проведення та формування петель навколо внутрішнього пахвинного кільця, що зумовлює скорочення часу хірургічного втручання, подвійне накладання петель сприяє більш щільному закриттю дефекту, що мінімізує ризик розвитку рецедиву. | |||
| 14. | 
Поліщук М. Г. Лапароскопічна пієлопластика – перший досвід [Електронний ресурс] / М. Г. Поліщук, В. А. Бітнер, Т. Г. Кльофа, А. О. Дворакевич // Проблеми військової охорони здоров'я. - 2016. - Вип. 46. - С. 389-393. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prvozd_2016_46_64 | |||
| 15. |
Переяслов А. А. Лапароскопія у лікуванні дітей зі спайковою кишковою непрохідністю [Електронний ресурс] / А. А. Переяслов, А. О. Дворакевич, О. М. Никифорук // Хірургія дитячого віку. - 2018. - № 2. - С. 46-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2018_2_13 Інвагінація - одна з основних причин непрохідності кишок у дітей, яка потребує невідкладного лікування. Незважаючи на високу ефективність консервативних методів дезінвагінації, частина пацієнтів потребує хірургічного втручання. Питання вибору методу хірургічного втручання - відкрита лапаротомія чи лапароскопія - залишається дискусійним. Мета роботи - узагальнення власного досвіду лапароскопічних втручань у дітей з інвагінацією. Робота грунтується на результатах лікування 28-ми дітей, яких оперували в I хірургічному відділенні Львівської обласної дитячої клінічної лікарні "ОХМАТДИТ" за період з 2008 по 2015 р. Для операції використовували оптичну систему Strayker 1088 HD (Німеччина) і набір 3-мм або 5-мм лапароскопічних інструментів. Дезінвагінацію проводили з застоуванням м'яких затискачів, шляхом ретроградної тракції тонкої кишики. Лапароскопічна дезінвагінація була ефективною у 67,9 % дітей, а у 32,1 % пацієнтів було проведено конверсію. Показаннями до конверсії були некроз петлі тонкої кишки, що потребувало проведення її резекції, наявність складної інвагінації і наявність поліпа в ділянці ілеоцекального кута. У 10,7 % дітей лапароскопічна дезінвагінація була доповнена пневмодилятацією per rectum за допомогою системи Річардсона. Протягом останнього року за необхідності резекції кишки виконували відео-асистовані втручання, у разі яких мобілізацію петлі кишки проводили лапароскопічно, а анастомоз накладали екстраперитонеально. Ускладнень за лапароскопічної дезінвагінації та у післяопераційному періоді не спостерігали. Лапароскопія є безпечним та ефективним методом лікування дітей з інвагінацією. Ретельний відбір пацієнтів до лапароскопічної дезінвагінації надає змогу зменшити кількість конверсій.Адгезивні процеси у черевній порожнині є природним процесом після будь-яких хірургічних втручань на органах черевної порожнини та можуть зумовлювати розвиток післяопераційної спайкової непрохідності (ПОСН). Питання можливості та доцільності використання лапароскопічних втручань у пацієнтів з ПОСН є предметом дискусій як серед загальних, так і дитячих хірургів. Мета роботи - узагальнити власний досвід використання лапароскопії під час лікування дітей з ПОСН. Лапароскопічні та лапароскопічно-асистовані втручання проведено у 98 дітей, які знаходились на лікуванні в I хірургічному відділенні КЗ ЛОДКЛ "ОХМАТДИТ" з приводу ПОСН протягом 2006 - 2017 рр. Карбоксіперитонеум створювали за допомогою "відкритого" методу за Хассон з робочим тиском 5 - 10 мм рт.ст., залежно від віку дитини. Під час операції використовували 3- або 5-міліметрові інструменти. Адгезіолізис проводили з використанням моно- або біполярного коагулятора, а в окремих випадках - за допомогою апарату LigaSure або ультразвукового скальпеля. У 64,3 % дітей були ознаки хронічної, а у 35,7 % - гострої ПОСН. У 66,7 % дітей із хронічною ПОСН адгезіолізис проведено повністю лапароскопічно, а у 33,3 % пацієнтів була конверсія, зумовлена наявністю численних щільних міжкишкових зрощень. Лапароскопічний адгезіолізис проведено у 65,7 % дітей з клінікою гострої ПОСН, а у 34,3 % - лапароскопічно-асистоване втручання у зв'язку з необхідністю резекції петлі кишки. При цьому адгезіолізис і мобілізацію петлі кишки проводили лапароскопічно, а резекцію та накладання анастомозу - екстраперитонеально. У 66,3 % пацієнтів вдалося завершити адгезіолізис лапароскопічно, хоча у 29,2 % із них були ознаки перитоніту. Частота конверсій склала 21,4 % і вона була зумовлена наявністю численних щільних зрощень. З технічної точки зору, лапароскопія за ПОСН є складним і досить тривалим втручанням. У даному дослідженні у 37,5 % дітей за наявності множинних зрощень адгезіолізис проведено повністю лапароскопічно, хоча тривалість операції була суттєво довшою у порівнянні з операціями за наявності поодиноких зрощень (<$E264,2~symbol С~17,3> хв і <$E112,8~symbol С~8,7> хв відповідно; p << 0,05). Висновки: за ретельного відбору пацієнтів лапароскопічний адгезіолізис є безпечним та ефективним методом лікування у дітей з ПОСН. Наявність перитоніту не є протипоказанням до лапароскопічного втручання, а за необхідності резекції петлі кишки можливе проведення лапароскопічно-асистованого втручання. | |||
| 16. | 
Дворакевич А. О. Лапароскопія у лікуванні дітей з тонкокишковою непрохідністю [Електронний ресурс] / А. О. Дворакевич, А. А. Переяслов, Ю. І. Ткачишин // Галицький лікарський вісник. - 2016. - Т. 23, число 3(1). - С. 79-80. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glv_2016_23_3(1)__30 Тонкокишкова непрохідність (ТКН), яка спричинена спайковим процесом, є одним з найчастіших чинників звернення дітей у відділення ургентної хірургії. Ще донедавна, наявність клініки ТКН було одним із протипоказань до лапароскопічного втручання, проте бурхливий розвиток малоінвазійної хірургії зумовив впровадження цих методик і для лікування пацієнтів із ТКН. Мета дослідження - узагальнити власний досвід лапароскопічного лікування дітей з ТКН. Робота грунтується на результатах лапароскопічного лікування 86-ти дітей за період з 2007 р. по 2015 р. У 90,7 % пацієнтів проведено лапароскопічні втручання, а у 9,3 % дітей - лапароскопічно-асистовані втручання. Найчастіше (70,9 %) спайкову ТКН відзначено після лапаротомних втручань, тоді як після лапароскопічних - лише у 16,3 % хворих. Під час ревізії черевної порожнини поодинокі зрости, найчастіше в ділянці ілеоцекального кута, було виявлено у 55,8 % пацієнтів, множинні площинні - у 31,4 % дітей, а у 12,8 % дітей виявлений заворот петлі кишки навколо дивертикула Меккеля. У дітей з необхідністю резекції петлі кишки використовували лапароскопічно-асистовані втручання. Ускладнення після лапароскопічного адгезіолізісу виникли у 9,3 % пацієнтів. За наявності відповідних навичок лапароскопічний адгезіолізіс може бути реальною альтернативою для традиційної лапаротомії для лікування дітей з тонкокишковою непрохідністю. Використання середників із протиспайковими властивостями покращує результати лікування дітей з кишковою непрохідністю. | |||
| 17. |
Переяслов А. А. Лапароскопія у лікуванні дітей з інвагінацією [Електронний ресурс] / А. А. Переяслов, А. О. Дворакевич, О. М. Никифорук // Галицький лікарський вісник. - 2016. - Т. 23, число 3(2). - С. 106-107. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glv_2016_23_3(2)__40 Інвагінація - одна з основних причин непрохідності кишок у дітей, яка потребує невідкладного лікування. Незважаючи на високу ефективність консервативних методів дезінвагінації, частина пацієнтів потребує хірургічного втручання. Питання вибору методу хірургічного втручання - відкрита лапаротомія чи лапароскопія - залишається дискусійним. Мета роботи - узагальнення власного досвіду лапароскопічних втручань у дітей з інвагінацією. Робота грунтується на результатах лікування 28-ми дітей, яких оперували в I хірургічному відділенні Львівської обласної дитячої клінічної лікарні "ОХМАТДИТ" за період з 2008 по 2015 р. Для операції використовували оптичну систему Strayker 1088 HD (Німеччина) і набір 3-мм або 5-мм лапароскопічних інструментів. Дезінвагінацію проводили з застоуванням м'яких затискачів, шляхом ретроградної тракції тонкої кишики. Лапароскопічна дезінвагінація була ефективною у 67,9 % дітей, а у 32,1 % пацієнтів було проведено конверсію. Показаннями до конверсії були некроз петлі тонкої кишки, що потребувало проведення її резекції, наявність складної інвагінації і наявність поліпа в ділянці ілеоцекального кута. У 10,7 % дітей лапароскопічна дезінвагінація була доповнена пневмодилятацією per rectum за допомогою системи Річардсона. Протягом останнього року за необхідності резекції кишки виконували відео-асистовані втручання, у разі яких мобілізацію петлі кишки проводили лапароскопічно, а анастомоз накладали екстраперитонеально. Ускладнень за лапароскопічної дезінвагінації та у післяопераційному періоді не спостерігали. Лапароскопія є безпечним та ефективним методом лікування дітей з інвагінацією. Ретельний відбір пацієнтів до лапароскопічної дезінвагінації надає змогу зменшити кількість конверсій.Адгезивні процеси у черевній порожнині є природним процесом після будь-яких хірургічних втручань на органах черевної порожнини та можуть зумовлювати розвиток післяопераційної спайкової непрохідності (ПОСН). Питання можливості та доцільності використання лапароскопічних втручань у пацієнтів з ПОСН є предметом дискусій як серед загальних, так і дитячих хірургів. Мета роботи - узагальнити власний досвід використання лапароскопії під час лікування дітей з ПОСН. Лапароскопічні та лапароскопічно-асистовані втручання проведено у 98 дітей, які знаходились на лікуванні в I хірургічному відділенні КЗ ЛОДКЛ "ОХМАТДИТ" з приводу ПОСН протягом 2006 - 2017 рр. Карбоксіперитонеум створювали за допомогою "відкритого" методу за Хассон з робочим тиском 5 - 10 мм рт.ст., залежно від віку дитини. Під час операції використовували 3- або 5-міліметрові інструменти. Адгезіолізис проводили з використанням моно- або біполярного коагулятора, а в окремих випадках - за допомогою апарату LigaSure або ультразвукового скальпеля. У 64,3 % дітей були ознаки хронічної, а у 35,7 % - гострої ПОСН. У 66,7 % дітей із хронічною ПОСН адгезіолізис проведено повністю лапароскопічно, а у 33,3 % пацієнтів була конверсія, зумовлена наявністю численних щільних міжкишкових зрощень. Лапароскопічний адгезіолізис проведено у 65,7 % дітей з клінікою гострої ПОСН, а у 34,3 % - лапароскопічно-асистоване втручання у зв'язку з необхідністю резекції петлі кишки. При цьому адгезіолізис і мобілізацію петлі кишки проводили лапароскопічно, а резекцію та накладання анастомозу - екстраперитонеально. У 66,3 % пацієнтів вдалося завершити адгезіолізис лапароскопічно, хоча у 29,2 % із них були ознаки перитоніту. Частота конверсій склала 21,4 % і вона була зумовлена наявністю численних щільних зрощень. З технічної точки зору, лапароскопія за ПОСН є складним і досить тривалим втручанням. У даному дослідженні у 37,5 % дітей за наявності множинних зрощень адгезіолізис проведено повністю лапароскопічно, хоча тривалість операції була суттєво довшою у порівнянні з операціями за наявності поодиноких зрощень (<$E264,2~symbol С~17,3> хв і <$E112,8~symbol С~8,7> хв відповідно; p << 0,05). Висновки: за ретельного відбору пацієнтів лапароскопічний адгезіолізис є безпечним та ефективним методом лікування у дітей з ПОСН. Наявність перитоніту не є протипоказанням до лапароскопічного втручання, а за необхідності резекції петлі кишки можливе проведення лапароскопічно-асистованого втручання. | |||
| 18. |
Переяслов А. А. Аналіз інтраопераційної діагностики та результатів гістологічного дослідження у дітей із гострим апендицитом [Електронний ресурс] / А. А. Переяслов, Р. В. Стеник, А. О. Дворакевич, А. І. Бобак, О. Й. Бурда, Н. М. Опікан, В. Й. Кітов, І. І. Гошовська // Хірургія дитячого віку. - 2019. - № 3. - С. 13-16. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2019_3_6 Гострий апендицит є однією з найчастіших патологій у дітей, які вимагають хірургічного втручання. Призначення антибактеріальної терапії та її тривалість у післяопераційному періоді переважно визначається формою гострого апендициту, яку первинно встановлює хірург при виділенні червоподібного відростка. Мета роботи - порівняти інтраопераційний діагноз із результатами гістологічного дослідження та проаналізувати чинники їх розбіжності у дітей із гострим апендицитом. Робота грунтується на результатах апендектомій та гістологічних досліджень, які проведені у 1624 дітей, що знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні Львівської обласної дитячої клінічної лікарні "ОХМАТДИТ" з приводу гострого апендициту протягом 2014 - 2018 років. У 60,6 % пацієнтів інтраопераційний та гістологічний діагнози збігалися, тоді як у 39,4 % дітей - різнилися. При цьому у 87,7 % дітей з невідповідністю діагнозу відмічалась гіпердіагностика, а у 12,3 % - недооцінювання запальних змін у відростку. Найчастіше гіпердіагностика була у дітей, яких оперували пізно ввечері та нічний час (46,8 %), а також у вихідні дні (49,4 %). Відмічена більша точність діагностики форми гострого апендициту при лапароскопічній апендектомії порівняно з лапаротомними втручаннями (68,3 % і 59,7 % відповідно). Висновки: хірургічні втручання у нічний час та вихідні дні супроводжуються значним відсотком гіпердіагностики запальних змін у червоподібному відростку. Впровадження у клінічну практику методів гістологічної експрес-діагностики дозволить оптимізувати антибактеріальну терапію у післяопераційному періоді у дітей із гострим апендицитом. Автори заявляють про відсутність конфліктуінтересів.Гострий апендицит є однією з найчастіших патологій у дітей, які вимагають хірургічного втручання. Призначення антибактеріальної терапії та її тривалість у післяопераційному періоді переважно визначається формою гострого апендициту, яку первинно встановлює хірург при виділенні червоподібного відростка. Мета роботи - порівняти інтраопераційний діагноз із результатами гістологічного дослідження та проаналізувати чинники їх розбіжності у дітей із гострим апендицитом. Робота грунтується на результатах апендектомій та гістологічних досліджень, які проведені у 1624 дітей, що знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні Львівської обласної дитячої клінічної лікарні "ОХМАТДИТ" з приводу гострого апендициту протягом 2014 - 2018 років. У 60,6 % пацієнтів інтраопераційний та гістологічний діагнози збігалися, тоді як у 39,4 % дітей - різнилися. При цьому у 87,7 % дітей з невідповідністю діагнозу відмічалась гіпердіагностика, а у 12,3 % - недооцінювання запальних змін у відростку. Найчастіше гіпердіагностика була у дітей, яких оперували пізно ввечері та нічний час (46,8 %), а також у вихідні дні (49,4 %). Відмічена більша точність діагностики форми гострого апендициту при лапароскопічній апендектомії порівняно з лапаротомними втручаннями (68,3 % і 59,7 % відповідно). Висновки: хірургічні втручання у нічний час та вихідні дні супроводжуються значним відсотком гіпердіагностики запальних змін у червоподібному відростку. Впровадження у клінічну практику методів гістологічної експрес-діагностики дозволить оптимізувати антибактеріальну терапію у післяопераційному періоді у дітей із гострим апендицитом. Автори заявляють про відсутність конфліктуінтересів. | |||
| 19. |
Переяслов А. А. Порівняльний аналіз відкритої та лапароскопічної апендектомії у дітей [Електронний ресурс] / А. А. Переяслов, А. О. Дворакевич, А. І. Бобак, М. М. Микита, О. М. Никифорук, Р. І. Дац, Н. М. Опікан, Ж. М. Переяслова // Хірургія дитячого віку. - 2019. - № 4. - С. 43-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2019_4_9 Лапароскопічна апендектомія (ЛА) поступово набуває все ширшого застосування у практиці дитячих хірургів. Незважаючи на відомі переваги малоінвазивних втручань, питання доцільності ЛА у дітей залишається дискусійним. Мета роботи - на власному досвіді провести порівняльний аналіз результатів відкритої (ВА) та ЛА у дітей. Робота грунтується на результатах хірургічного лікування 3171 дитини з гострим апендицитом, яких оперували в I хірургічному відділенні Львівської ОДКЛ "ОХМАТДИТ" протягом 2009 - 2018 рр. У 2879 (90,8 %) пацієнтів виконана ВА, у 292 (9,2 %) - ЛА. Порівняльний аналіз ВА та ЛА проведено за наступними критеріями: точність інтраопераційного діагнозу, тривалість втручання, антибіотикотерапії після операції та післяопераційного парезу кишок; розвиток ускладнень у ранньому післяопераційному періоді. У 1032 (32,5 %) пацієнтів оцінені результати у віддалені терміни. Точність інтраопераційної діагностики форми апендициту була вищою при ЛА порівняно з ВА - 68,8 % і 59,3 відповідно. Тривалість ЛА була більшою, ніж ВА, проте ця різниця статистично недостовірна (p >> 0,05). Відновлення функції травного каналу після ЛА відбувалось раніше, ніж після ВА, - через 21,52 +- 1,39 і 29,5 +- 0,68 години відповідно. Це зумовлює більш ранній початок ентерального харчування - через 1,22 +- 0,57 і 2,32 +- 0,72 доби відповідно. За частотою ускладнень у ранньому післяопераційному періоді ВА і ЛА не мали статистично достовірної різниці, проте ЛА супроводжується зменшенням кількості негативних наслідків та ускладнень порівняно з ВА у віддалені терміни. Висновки: ЛА у дітей супроводжується швидшим відновленням функції травного каналу, що дозволяє раніше розпочинати ентеральне харчування, а також сприяє більш ранній відміні антибактеріальної терапії. За частотою ускладнень у ранньому післяопераційному періоді обидва методи не мають суттєвої різниці, хоча при ЛА цих ускладнень менше. У віддалені терміни після операції ЛА відзначається статистично достовірним зменшенням кількості негативних наслідків та ускладнень. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей (або їх опікунів). | |||
| 20. | 
Мигаль І. І. Параметри вентиляції при корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss [Електронний ресурс] / І. І. Мигаль, У. А. Фесенко, А. О. Дворакевич, А. А. Альбокрінов // Acta medica Leopoliensia. - 2020. - Т. 26, № 2-3. - С. 28-37. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lmch_2020_26_2-3_6 | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |