Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Реферативна база даних (6) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Думка І$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 10 Представлено документи з 1 до 10 |
|||
| 1. | 
Думка І. В. Варіабельність ритму серця у машиністів електропоїздів метрополітену [Електронний ресурс] / І. В. Думка, В. С. Ткачишин, Н. Ю. Ткачишина // Довкілля та здоров'я. - 2015. - № 2. - С. 33-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2015_2_8 Обстежено дві групи осіб: 30 - машиністів електропоїздів метрополітену (МЕП) (основна група), 30 - працівники інженерно-технічної ланки (контрольна група). Аналіз гістограм розподілу R-R інтервалів за оцінювання варіабельності ритму серця МЕП показав, що у більшості обстежених зареєстровані гістограми, розподіл яких відрізняється від нормальних. Так, у 22 % обстежених була асиметрична гістограма, яка, як правило, може свідчити про наявність кількох епізодів зміни нормальної ритміки, які можуть бути викликані емоційними факторами. У 41% МЕП виявилися ексцесивні гістограми, що характеризуються дуже вузькою підставою і загостреною вершиною та спостерігаються у разі стресу. Фактично під час робочої зміни організм МЕП знаходиться під впливом стресорів психоемоційної природи. У 100 % МЕП зареєстрована надлишкова активність симпато-адреналової системи, що відображає певне психоемоційне напруження, яке відчувають МЕП в процесі трудової діяльності. Зроблено висновок, що наявність значної кількості гістограм, розподіл яких відрізняється від нормального, свідчить про негативну реакцію з боку серцево-судинної системи на стресори психоемоційної природи, які супроводжують діяльність МЕП. Обследованы две группы лиц: 30 – машинистов электропоездов метрополитена (МЭП) (основная группа), 30 - работники инженерно-технического звена (контрольная группа). Анализ гистограмм распределения R-R интервалов при оценке ВРС МЭП показал, что у большинства обследованных зарегистрированы гистограммы, распределение которых отличается от нормальных. Так, у 22 % обследованных была асимметрическая гистограмма, которая, как правило, может свидетельствовать о наличии нескольких эпизодов изменения нормальной ритмики, которые могут быть вызваны эмоциональными факторами. У 41 % МЭП оказались эксцессивные гистограммы, характеризующиеся очень узким основанием и заостренной вершиной и наблюдающиеся при стрессе. Фактически во время рабочей смены организм МЭП находится под влиянием стрессоров психоэмоциональной природы. В 100 % МЭП зарегистрирована избыточная активность симпато-адреналовой системы, отображающая определенное психоэмоциональное напряжение, которое испытывают МЭП в процессе трудовой деятельности. Сделано вывод, что наличие значительного количества гистограмм, распределение которых отличается от нормального, свидетельствует об отрицательной реакции со стороны сердечно-сосудистой системы на стрессоры психоэмоциональной природы, сопровождающие деятельность МЭП. | ||
| 2. |
Ткачишина Н. Ю. Оцінка рівня функціонального стану серцево-судинної системи та фізичної працездатності за результатами велоергометрії у машиністів електропоїздів метрополітену [Електронний ресурс] / Н. Ю. Ткачишина, І. В. Думка, В. С. Ткачишин // Довкілля та здоров'я. - 2015. - № 4. - С. 59-62. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2015_4_15 | ||
| 3. | 
Думка І. В. Особливості змін показників добового моніторування електро-кардіограми та артеріального тиску у машиністів електропоїздів метрополітену в залежності від участі у виробничому процесі [Електронний ресурс] / І. В. Думка, М. І. Квітка // Актуальні проблеми транспортної медицини: навколишнє середовище; професійне здоров’я; патологія. - 2015. - № 2. - С. 44-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aptm_2015_2_10 | ||
| 4. |
Думка І. В. Аналіз умов та характеру праці машиністів електропоїздів метрополітену [Електронний ресурс] / І. В. Думка // Довкілля та здоров'я. - 2017. - № 2. - С. 75-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2017_2_18 | ||
| 5. |
Думка І. В. Розробка засобів профілактики та корекції функціональних порушень нервової системи пов’язаних зі стресом у машиністів електропоїздів метрополітену [Електронний ресурс] / І. В. Думка, В. С. Ткачишин, Н. Ю. Ткачишина // Environment & health. - 2017. - № 3. - С. 42-45. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2017_3_11 | ||
| 6. | 
Арустамян О. М. Отруєння фосфором [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук, І. В. Думка // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 4. - С. 56-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2020_16_4_8 Отруєння фосфором - стан, що виникає в результаті інгаляції або надходження всередину фосфору. Спостерігають у людей, які працюють на промислових підприємствах, при потраплянні кислоти або води на метали, забруднені фосфором, роботі з ацетиленом. Гранично допустима концентрація фосфору для виробничих приміщень становить 0,03 мг/м<^>3 | ||
| 7. |
Арустамян О. М. Отруєння cеленом і його сполуками у промисловості й побуті [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук, І. В. Думка, Н. Ю. Ткачишина // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 20-26. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2020_16_6_6 Селен - хімічний елемент з атомним номером 34. Позначається символом Se. Селен - необхідний для життя мікроелемент. Має виражені антиоксидантні й антиканцерогенні властивості. Бере участь у багатьох процесах в організмі, чим забезпечує функціонування імунної та ендокринної систем. Впливає на фізичний і розумовий розвиток у дітей. Їжа є основним джерелом селену для людини. У промисловості селен отримують як побічний продукт переробки міді. Його використовують в електронних напівпровідниках, як знебарвлюючу речовину для кераміки і скла, як вулканізуючу речовину у виробництві шин. Селен застосовується у фармакології, як антиканцерогенний засіб. Солі селену легко всмоктуються слизовими оболонками шлунково-кишкового тракту. У крові селен зв'язується з гемоглобіном, утворюється селенгемоглобін, у результаті виникає гемічна гіпоксія. У тканинах селен витісняє сірку з сірковмісних амінокислот, порушуються окислювально-відновні процеси. Селеніти як активні антиоксиданти зменшують активність глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази й блокують метаболізм глутатіону. Заміна S - S зв'язків селенотрисульфідними комплексами призводить до зміни третинної структури білків і порушує їх функцію. У великих дозах селен викликає отруєння - селенізм. Для людини токсична доза селену становить 5 мг. Має політропну дію з переважним ураженням печінки, нирок і центральної нервової системи. Гострі тяжкі інгаляційні отруєння протікають бурхливо і фульмінантно. Після вдихання парів селену у великих концентраціях спостерігається втрата свідомості і стан колапсу. Характерним є часниковий запах з рота. При інгаляційному шляху надходження селену в концентрації 1 - 4 мкг/л описана клініка подразнення верхніх дихальних шляхів із розвитком токсичного набряку легень і пневмонії. Спостерігаються явища гастроентериту, енцефаломієліту, анорексії, вологий і себорейний дерматит. Хронічна інтоксикація селеном нагадує миш'якову інтоксикацію. Характерним є зниження маси тіла, апатія, втома, мігрень, запаморочення, нудота, блювання, діарея, тяжкість в ділянці правого підребер'я, хронічні бронхіти, гіпохромна анемія; також випадіння волосся, білі горизонтальні смуги на нігтях рук, пароніхія, дратівливість, гіперрефлексія, часниковий запах при диханні і металевий присмак у роті; хвороблива чутливість м'язів, тремор, запаморочення і почервоніння обличчя. Лікування включає в себе введення антидотів, промивання слизових оболонок, протишокові заходи та симптоматичну терапію. | ||
| 8. |
Арустамян О. М. Отруєння дихлоретаном [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук, І. В. Думка // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 5. - С. 27-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2021_17_5_7 Діагностика й лікування гострих отруєнь дихлоретаном залишаються досить актуальним завданням для клінічної токсикології і клінічної лабораторної діагностики, оскільки він належить до групи сильнодіючих отруйних речовин, отруєння якими є найбільш тяжкими. Дихлоретан належить до хлорорганічних сполук і являє собою летку рідину зі специфічним солодкуватим запахом, добре розчинну в спиртах і жирах. Дана речовина використовується не тільки у виробничих цілях, але й у побутових. Його застосовують як сировину для виробництва пластмас. Він має приємний запах, що сприяє вживанню всередину з метою сп'яніння. Дихлоретан випускається у величезних кількостях і використовується у виробництві поліхлорвінілу і інших полімерних матеріалів, фумігантів, клею. Смертельний наслідок може настати навіть після прийому 10 - 20 мл дихлоретану. Після прийому всередину найвища концентрація речовин у крові спостерігається через 3 - 4 год, причому швидкість всмоктування підвищується при сумісному прийомі з алкоголем і жирами. Всмоктуючись у кров, токсичні речовини накопичуються в тканинах, багатих на ліпіди (мозок, печінка, сальник, надниркові залози). Токсичність дихлоретану обумовлена метаболізмом його до хлоретанолу й монохлороцтової кислоти, які обумовлюють у 1-шу добу клінічну картину наркотичної і депресивної дії на центральну нервову систему й екзотоксичного шоку (при дозах, вищих від летальної), токсичної дистрофії печінки (на 2-гу - 5-ту добу), токсичної нефропатії, гастроінтестинального синдрому. Заходи з профілактики отруєнь дихлоретаном включають дотримання всіх правил техніки безпеки на виробництві й у домашніх умовах. Працівники підприємств, що мають справу з даною токсичною речовиною, повинні працювати в приміщеннях з постійною примусовою вентиляцією, у промислових фільтруючих респіраторах (протигазах) і в захисному спецодязі. | ||
| 9. |
Алексійчук О. Ю. Отруєння телуром та його сполуками у промисловості [Електронний ресурс] / О. Ю. Алексійчук, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. М. Арустамян, І. В. Думка // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 6. - С. 6-11. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2021_17_6_4 Телур в основному використовувався в сталеливарній промисловості протягом останніх 40 років. Цей матеріал використовують для виготовлення сонячних батарей, лазерів, фотоопорів, лічильників радіоактивних випромінювань. Кадмієво-телурієві батареї є другою за популярністю технологією у сфері сонячної енергетики. Іншим важливим застосуванням телуру є виготовлення термоелектрогенераторів. У металургічній промисловості телур використовують як добавку до металів і сплавів. Телур і його сполуки надходять в організм головним чином через органи дихання, меншою мірою - через органи травлення та шкіру. Потрапляння в організм через дихальні шляхи викликає нудоту, бронхіти і пневмонії. В організмі сполуки телуру відновлюються до елементарного телуру або зазнають метилірування (телуристий метил має характерний часниковий запах, він менш токсичний, ніж телур). Виділяється телур через нирки, меншою мірою - через шлунково-кишковий тракт. Телуристий метил виділяється частково з повітрям, що видихається, та з потом. Для діагностики гострого отруєння телуром переважно використовується кров. Використання актуалізованих нормативними документами Міністерства охорони здоров'я алгоритм-критеріїв оцінки ступеня тяжкості клінічних проявів системно-органної токсичності отрут забезпечує належний рівень діагностики порушень життєво важливих функцій організму. Лікування таких пацієнтів має включати антидотну та симптоматичну терапію залежно від ступеня клінічних проявів. З метою запобігання розвитку телурової інтоксикації перш за все необхідно застосовувати максимальну герметизацію та автоматизацію виробничих процесів, активно впроваджувати вентиляцію виробничих приміщень і обов'язково проводити попередні та періодичні медичні огляди. Необхідне також використання індивідуальних засобів захисту (гумові рукавички, протипилові респіратори). | ||
| 10. |
Арустамян О. М. Особливості інтоксикації кобальтом і його сполуками [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, Ю. А. Арустамян, О. Ю. Алексійчук, І. В. Думка // Медицина невідкладних станів. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 6-11. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2022_18_1_4 Кобальт застосовується при виготовленні хімічно стійких сплавів, у нікель-кадмієвих акумуляторах та деяких конструкціях літій-іонних акумуляторів, при отриманні низки фарб для скла й кераміки. Також його застосовують як каталізатор хімічних реакцій у нафтохімії, виробництві полімерів та інших процесах. Із кобальтових сплавів виготовляють різноманітні обробні інструменти. Сплави кобальту мають високу твердість і зносостійкість, їх застосовують у протезуванні як у стоматології, так і в хірургії. Щодо значення кобальту для організму, кобальт є кофактором і активатором ферментів, зв'язує азот при продукції амінокислот, атом кобальту - центральний компонент вітаміну B12, що є кофактором і активатором для декількох незамінних ферментів. При його недостатності в організмі може розвиватися акобальтоз. При надмірному потраплянні кобальту та його сполук до організму розвивається отруєння. В наш час у більшості випадків інтоксикації зустрічаються на виробництві. У виробничих умовах працівники зазнають переважно інгаляційного впливу аерозолів кобальту або його оксидів. Гранично допустима концентрація кобальту металевого й окису в повітрі робочої зони - 0,5 мг/м<^>3 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |