Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Реферативна база даних (28) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Заболоцька Т$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 14 Представлено документи з 1 до 14 |
|||
| 1. | 
Заболоцька Т. М. Характеристика умов розвитку тривалих злив та гроз у різні сезони 2012 року [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, Т. М. Шпиталь // Наукові праці Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту. - 2012. - Вип. 263. - С. 44-65. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npundgi_2012_263_6 Визначено типові умови формування тривалих зливових опадів та інтенсивної грозової діяльності, що зумовлені розвитком купчасто-дощової хмарності фронтальних систем у березні - жовтні 2012 р. на території України (за даними наземних і супутникових спостережень). | ||
| 2. |
Заболоцька Т. М. Трансформація баричного поля та хмарності у випадку тривалих і сильних опадів [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, В. М. Шпиг // Наукові праці Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту. - 2014. - Вип. 266. - С. 12-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npundgi_2014_266_4 Проаналізовано умови формування сильних злив та інших небезпечних явищ у травні 2014 р. на території України та перевищення кількості опадів на кожній станції щодо кліматологічної норми та його просторовий розподіл. Наведено результати синоптичного аналізу. Окреслено взаємозв'язок між тривалим періодом випадіння опадів, високою частотою виходу південних циклонів, потеплінням у верхній стратосфері та часом, коли в ній відбувається весняна перебудова циркуляції. | ||
| 3. |
Заболоцька Т. М. Верифікація супутникової інформації щодо мікрофізичних характеристик та верхньої межі хмар [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, О. А. Кривобок, О. Я. Скриник, В. М. Шпиг // Наукові праці Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту. - 2016. - Вип. 268. - С. 24-33. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npundgi_2016_268_5 | ||
| 4. |
Заболоцька Т. М. Кількісні зміни хмарності як індикатор періоду глобального потепління [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, В. М. Шпиг // Наукові праці Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту. - 2015. - Вип. 267. - С. 23-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npundgi_2015_267_5 Проаналізовано особливості змін кількості загальної та нижньої хмарності, повторюваності ясного та похмурого стану неба за загальною та нижньою хмарністю, повторюваності основних форм хмар послідовно від одного до іншого десятиріччя впродовж 1961 - 2010 рр. Показано, що найбільші зміни всіх показників хмарного покриву були в третьому десятиріччі (1981 - 1990 рр.). | ||
| 5. | 
Заболоцька Т. М. Кліматологічна оцінка циркуляційних процесів у північній півкулі та їх вплив на температурний режим [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, В. М. Шпиг // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2017. - Т. 3. - С. 23-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2017_3_5 Глобальне потепління на земній кулі фіксують вже чотири десятиліття (з 1976 р. до теперішнього часу). Основними причинами його виникнення та тривалого існування називають спільний вплив антропогенного фактору, геофізичних та циркуляційних процесів. Представлено реферативний огляд досліджень різних індексів циркуляції та їх вплив на температурний режим в період глобального потепління. Для Атлантико-Європейського регіону характерні такі коливання циркуляції: NAO - Північно-Атлантичне, EA - Східно-Атлантичне, ЕA-WR - Східно-Атлантичне - Західно-Російське, SCAND - Скандинавське, Pol - Полярно-Євразійське. Зосереджена увага на складних взаємозв'язках різних індексів циркуляції. Показано, що причини мінливості циркуляційних процесів, особливо екстремальних викидів в останні десятиліття, поки що не визначені. Нещодавні дослідження (після 2012 р.) мінливості температури свідчать, що зміни температури стали незначущими, тобто глобальне потепління призупинилося. Вплив циркуляційних процесів на окремі регіони Північної півкулі різний, тому необхідно продовжувати дослідження, використовуючи тривалі гомогенізовані ряди вимірів температури. | ||
| 6. |
Заболоцька Т. М. Синоптичні умови утворення стихійних явищ погоди на території України. Частина І [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, В. М. Шпиг // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2018. - Т. 1. - С. 57-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2018_1_8 | ||
| 7. |
Шпиг В. М. Інструментальні дослідження мікрофізичних характеристик фронтальних хмарних систем: сучасний стан питання [Електронний ресурс] / В. М. Шпиг, Т. М. Заболоцька, К. В. Гуда // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2018. - № 3. - С. 53-65. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2018_3_8 Вивчення хмарного покриву актуальне як для оцінки змін клімату, побудови моделей загальної циркуляції атмосфери, так і для вирішення більш прикладних завдань - визначення різних факторів щодо безпечності польотів авіації (бовтанка, обледеніння, грозові розряди, потужні вертикальні рухи); поглинання електромагнітних хвиль для радіо-, теле- чи космічного зв'язку; для сільського господарства (оскільки внаслідок зміни радіаційного балансу земної поверхні змінюється режим температури та вологи діяльного шару грунту й приземного шару повітря). Останнім часом величезних втрат економіці різних держав світу завдають природні стихійні явища, зокрема, сильні опади, грози, град, буревії, які зумовлені насамперед дією атмосферних фронтів, тому внутрішня їх будова потребує детальнішого вивчення. На сьогоднішній день це є можливим завдяки літаковому зондуванню атмосфери, радіолокаційним та супутниковим спостереженням. Розглянуто різні аспекти щодо сучасних можливостей інструментальних досліджень мікрофізичних характеристик фронтальних хмарних систем, застосування результатів цих досліджень для вирішення прикладних та теоретичних задач. Показано, що протягом останніх трьох десятиліть відмічається чітка тенденція до проведення комплексних досліджень хмарності, коли використовується більше, ніж одне джерело емпіричних даних про її мікрофізичну структуру, динаміку тощо. Літакові, радіолокаційні та інші засоби інструментальних спостережень більшою мірою слугують джерелом інформації для калібрування та верифікації супутникових приладів. Інформація щодо хмарності, яка отримується за допомогою метеорологічних супутників, використовується для вирішення різних прикладних та теоретичних задач, зокрема: моделювання та параметризація мікрофізичних характеристик загалом та хмарних кристалів у перистих хмарах, наковальнях купчасто-дощових хмар та морських шарувато-купчастих хмарах; моделювання радіаційних процесів у хмарах; моніторинг опадів та атмосферного забруднення тощо. Встановлено, що на сьогодні практично відсутні дані щодо розміру та форми порівняно однорідних (з точки зору фазового стану) хмарних ділянок та їх повторюваності в хмарах, чередування ділянок з різною фазою. Ця обставина вказує на необхідність у подальшому накопичувати статистику вимірів локальної фазової структури в хмарах різних форм як на різних висотах відносно нижньої межі (за наявністю літакового зондування), так і в горизонтальному просторі (наприклад, сотні кілометрів для шаруватоподібних хмар за даними супутникових спостережень). Це дозволить отримати середні розміри ділянок з однофазною структурою, їх розподіл за розмірами, а також масштаби кореляції локальної фазової структури хмар. | ||
| 8. |
Заболоцька Т. М. Водоресурси фронтальних хмарних систем за даними супутникових спостережень у теплий період року [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, О. А. Кривобок, В. М. Шпиг // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2018. - № 3. - С. 66-72. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2018_3_9 Представлено результати визначення одночасного водозапасу за даними супутникових спостережень та розрахунків опадогенеруючої здатності й водоресурсів фронтальних хмарних систем у теплий період року. Розрахунки виконано для чотирьох синоптичних ситуацій, що спричинили небезпечно сильні опади на всій території України, а саме: 12 - 15 та 25 - 29 серпня 2012 р. й 25 - 31 травня та 26 - 30 червня 2015 р. Методика дослідження полягала у використанні двох джерел даних щодо кількості опадів (чотирьох строкові виміри впродовж доби та десяти хвилинні виміри плювіографом) та водозапасу хмарних ділянок (пікселів) щогодини на всій території України з деталізацією у просторі 10х10 км за допомогою каналів у видимому спектрі супутника MSG. Для території України вперше за даними супутникових спостережень визначено одночасний водозапас, опадогенеруючу здатність та водоресурс хмар, що зумовлюють сильні опади в теплий період року. Отримано майже пряму залежність кількості опадів, визначеної як за строковими, так і за даними плювіографів, від величини одночасного водозапасу. Комплексний аналіз кількості та тривалості опадів й коефіцієнта опадогенеруючої здатності свідчить: чим інтенсивніші опади, тим вищий коефіцієнт опадогенеруючої здатності, для довготривалих дощів зі збільшенням їх кількості зростає коефіцієнт опадогенеруючої здатності. Отримано, що водоресурс хмар, який супроводжуються короткочасними чи довготривалими опадами однакової кількості, залежить від швидкості переносу хмар - хмари з короткочасними дощами мають меншу швидкість переносу та менший водоресурс. Винятком є хмари, з яких випадають надзвичайно сильні опади, >> 20 мм/6 год. Якщо такі дощі короткочасні, їм характерна більша швидкість переносу й більший водоресурс. | ||
| 9. |
Заболоцька Т. М. Кліматичні зміни атмосферного тиску на території України [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, А. Ю. Ціла // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2019. - № 2. - С. 66-74. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2019_2_8 Побудовано просторовий розподіл атмосферного тиску на території України за даними спостережень у другій половині XX та на початку XXI ст. (період глобального потепління) та виконано порівняння з розподілом у першій половині XX ст. Відмінності полягають у зростанні тиску в західних регіонах і зменшенні з різним ступенем на іншій території. Річний хід тиску також змінився, відсутній чіткий поділ на теплий і холодний періоди. Кліматичні зміни визначено за допомогою 30-річних ковзних: 1961 - 1990, 1971 - 2000, 1981 - 2010 та 1991 - 2017 рр., а флуктуації змін за 10-річними середніми значеннями. Одержані результати вказують на квазіперіодичний коливальний характер змін, зумовлений особливостями змін циркуляційних процесів. Визначено десятиріччя з найпотужнішими змінами тиску (як зростання, так і зменшення), що охоплювали майже всю територію. | ||
| 10. |
Паламарчук Л. В. Динаміка інтенсивності опадів та мезоструктурні особливості їх полів у теплий період року на рівнинній частині території України [Електронний ресурс] / Л. В. Паламарчук, К. С. Сокур, Т. М. Заболоцька // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2019. - № 4. - С. 95-111. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2019_4_10 Розглянуто структуру часових змін інтенсивності опадів та просторовий розподіл величини для окремих процесів випадіння небезпечних і сильних опадів теплого періоду року. Аналіз виконувався на основі даних спостережень гідрометеорологічної мережі за період 2005 - 2017 рр. та результатів, одержаних в ході спеціального наукового експерименту (м. Київ, Багринова гора, теплий період 1969 р.). Встановлено 123 випадки опадів такого типу, складено характеристику їх просторового поширення, сезонного та добового ходу. Для окремих процесів, на основі плювіометричних спостережень, визначалися максимальні інтенсивності опадів, час їх настання, наявність та кількість періодів (хвиль) підсилення опадів та їх часові і просторові параметри. Розраховувалася маса дощової води, що надходить на одиничну площу поверхні та інтенсивність опадів за об'ємом води для моментів максимальних значень або хвиль підсилення опадів. Аналіз просторових і часових флуктуацій значень інтенсивності в межах окремих процесів надав змогу виокремити 3 типи опадів теплого періоду року: зливові (максимальні інтенсивності <$Esymbol У~1> мм/хв., частіше спостерігаються на початку процесу; наявність однієї/двох хвиль підсилення опадів з різними амплітудами; облогові і максимальні інтенсивності <$Esymbol Ы~0,1> мм/хв., існує кілька (3 - 5) хв підсилення опадів з незначними, але однаковими амплітудами, а також "мікс" облогових і зливових опадів за умови їх формування у фронтальних шаруватих хмарах з "затопленою" конвекцією, тоді максимальні інтенсивності <$Esymbol Г~1> мм/хв., існує кілька хвиль підсилення різної амплітуди. Порівняння характеристик випадіння опадів в умовах сучасного кліматичного періоду та за минулі періоди показало, що величини максимальних значень інтенсивності для одного і того ж типу опадів у різні періоди спостережень практично співпадають. Очевидно, існує зональна верхня межа інтенсивності процесів опадоутворення та вологозапасу хмар, що забезпечує сталість у часі характеристик опадів у межах відповідної широтної зони. Для остаточного підтвердження такого висновку необхідні додаткові дослідження на більш широкій базі даних. | ||
| 11. |
Заболоцька Т. М. Зміни показників хмарного покриву над територією України впродовж періоду глобального потепління [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, В. М. Шпиг, А. Ю. Ціла // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2019. - № 4. - С. 121-130. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2019_4_12 Визначено та проаналізовано зміни показників хмарного покриву (кількість загальної та нижньої хмарності, повторюваність ясного, напівясного, похмурого стану неба та повторюваність основних форм хмар) впродовж 1961 - 2017 рр. Використано довгоперіодичну складову (30-річні ковзні) та флуктуації між десятиріччями. Визначено зміни зіставні з відповідними змінами приземного атмосферного тиску. | ||
| 12. |
Заболоцька Т. М. Ефективний радіус крапель в хмарах різних форм та фронтальних хмарних системах за даними супутникових спостережень у теплий період року [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, О. А. Кривобок, В. М. Шпиг, А. Ю. Ціла // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2020. - № 1. - С. 71-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2020_1_10 В даній роботі вперше для території України визначено та проаналізовано розподіл ефективного радіуса крапель на верхній межі основних форм хмар над територією України за супутниковими спостереженнями впродовж 2-х років (2014 - 2015 рр.). Значення ефективного радіуса на верхній межі ізольованих купчасто-дощових хмар та його зв'язок з оптичною товщиною оцінено за вимірами в Києві впродовж квітня -вересня 2014 р. Для тих випадків, коли купчасто-дощові хмари спричиняли опади, визначено залежність ефективного радіуса крапель від типу опадів та їх інтенсивності, а також оцінено зв'язок між водозапасом цих хмар та інтенсивністю опадів. Розподіл ефективного радіуса крапель в хмарах потужних фронтальних систем, що зумовили опади на всій території країни, було визначено в двох синоптичних ситуаціях та оцінено його залежність від висоти верхньої межі, типу та інтенсивності опадів, водозапасу хмар. Показано, що для всіх форм хмар ефективний радіус крапель, тобто радіус крапель, що вносять найбільший вклад у водність, становить 6 мкм. У St й As таких крапель 100 %, у Sc та Aс - 91 - 92 %. Різниця між цими хмарами в тому, що в Ac іноді (десята частина таких хмар) формують водність і більш крупні краплі (8 мкм), а у Sc таких хмар значно менше (4 %), проте існують і хмари з ефективним радіусом у 4 мкм (4 %). Ефективний радіус у Ns й Cb також переважно складає 6 мкм (відповідно 71 та 89 %). Більш крупні краплі (8 мкм) у Ns фіксували у третини хмар (29 %), а у Cb у кожній десятій хмарі (9 %). Проте у Cb, що супроводжувалися зливами й сильними грозами, ефективний радіус складав 10 - 15 (1,5 %) та 25 - 45 (0,5 %) мкм. Три чверті випадків з помірними опадами були сформовані краплями з ефективним радіусом 6 мкм (75 %) й одна чверть (25 %) - 8 мкм. В утворенні сильних опадів більшу повторюваність мали краплі з ефективним радіусом 8 мкм (62 %), проте у кожному третьому випадку - 6 мкм (33 %), більш крупні краплі (<$Esymbol У~10> мкм) мали незначну повторюваність (5 %). Ефективний радіус крапель в дуже сильних опадах був переважно 8 мкм (75 %), значно рідше (25 %) спостерігали більш крупні краплі (10, 15 та 30 мкм). Встановлено, що чим інтенсивніші опади, тим більшою є водність в хмарі й відповідно більшими є значення ефективного радіуса. Виявлено, що у випадках, коли опади охоплюють велику площу (близько 50 % і більше території України), мають місце так звані "хмарні конгломерати" і утворення із підвищеними значеннями мікрофізичних показників (по відношенню до всього хмарного поля), які переважно мають форму смуг та зумовлюють дуже сильні опади.В даній роботі вперше для території України визначено та проаналізовано розподіл ефективного радіуса крапель на верхній межі основних форм хмар над територією України за супутниковими спостереженнями впродовж 2-х років (2014 - 2015 рр.). Значення ефективного радіуса на верхній межі ізольованих купчасто-дощових хмар та його зв'язок з оптичною товщиною оцінено за вимірами в Києві впродовж квітня -вересня 2014 р. Для тих випадків, коли купчасто-дощові хмари спричиняли опади, визначено залежність ефективного радіуса крапель від типу опадів та їх інтенсивності, а також оцінено зв'язок між водозапасом цих хмар та інтенсивністю опадів. Розподіл ефективного радіуса крапель в хмарах потужних фронтальних систем, що зумовили опади на всій території країни, було визначено в двох синоптичних ситуаціях та оцінено його залежність від висоти верхньої межі, типу та інтенсивності опадів, водозапасу хмар. Показано, що для всіх форм хмар ефективний радіус крапель, тобто радіус крапель, що вносять найбільший вклад у водність, становить 6 мкм. У St й As таких крапель 100 %, у Sc та Aс - 91 - 92 %. Різниця між цими хмарами в тому, що в Ac іноді (десята частина таких хмар) формують водність і більш крупні краплі (8 мкм), а у Sc таких хмар значно менше (4 %), проте існують і хмари з ефективним радіусом у 4 мкм (4 %). Ефективний радіус у Ns й Cb також переважно складає 6 мкм (відповідно 71 та 89 %). Більш крупні краплі (8 мкм) у Ns фіксували у третини хмар (29 %), а у Cb у кожній десятій хмарі (9 %). Проте у Cb, що супроводжувалися зливами й сильними грозами, ефективний радіус складав 10 - 15 (1,5 %) та 25 - 45 (0,5 %) мкм. Три чверті випадків з помірними опадами були сформовані краплями з ефективним радіусом 6 мкм (75 %) й одна чверть (25 %) - 8 мкм. В утворенні сильних опадів більшу повторюваність мали краплі з ефективним радіусом 8 мкм (62 %), проте у кожному третьому випадку - 6 мкм (33 %), більш крупні краплі (<$Esymbol У~10> мкм) мали незначну повторюваність (5 %). Ефективний радіус крапель в дуже сильних опадах був переважно 8 мкм (75 %), значно рідше (25 %) спостерігали більш крупні краплі (10, 15 та 30 мкм). Встановлено, що чим інтенсивніші опади, тим більшою є водність в хмарі й відповідно більшими є значення ефективного радіуса. Виявлено, що у випадках, коли опади охоплюють велику площу (близько 50 % і більше території України), мають місце так звані "хмарні конгломерати" і утворення із підвищеними значеннями мікрофізичних показників (по відношенню до всього хмарного поля), які переважно мають форму смуг та зумовлюють дуже сильні опади. | ||
| 13. |
Заболоцька Т. М. Циркуляційні процеси та хмарний покрив упродовж періоду глобального потепління [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, В. М. Шпиг, А. Ю. Ціла // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. - 2021. - № 1. - С. 76-91. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2021_1_10 Вперше для території України виконано дослідження взаємозв'язку між різними індексами циркуляції та кількісними змінами хмарного покриву упродовж періоду глобального потепління. Визначено осереднений за 73 роки (1946 - 2018) просторовий розподіл річних значень загальної та нижньої хмарності. Показано, що кількість хмар зменшується із заходу на схід та з півночі на південь. Для кліматичної оцінки змін хмарного покриву проаналізовано відхилення річних значень загальної та нижньої хмарності від історичної (1961 - 1990 рр.) та сучасної (1981 - 2010 рр.) норм. Показано, що більші зміни характерні нижній хмарності. Лінійні тренди вказують на зменшення річної кількості хмар нижнього ярусу майже на 90 % території, з них значуще на 70 %. Тренди щомісячних змін свідчать про зменшення нижньої хмарності упродовж всього року тільки на півночі, на решті території в окремі місяці фіксували збільшення, частіше у січні та вересні. Зміни кількості загальної хмарності були не виражені, майже порівну спостерігали незначуще як зменшення, так і збільшення. Показано, що на клімат Північної півкулі (і на Україну) впливають індекси циркуляції: NAO - Північно-Атлантичне коливання, AO - Арктична осциляція, EA - Східно-Атлантичне коливання, EA/WR - коливання Східна Атлантика- Західна Росія, SCAND - Скандинавське коливання, GBI - Гренландське коливання, El-Nino - південне коливання. Надано характеристику кожному з них та взаємозв'язку між ними. Кількісну оцінку змін хмарного покриву упродовж 1961 - 2018 рр. визначено за змінами повторюваності різного стану неба (ясний, напів'ясний, похмурий) у послідовних десятиріччях та оцінено відносні зміни між ними. Так, повторюваність ясного стану неба за нижньою хмарністю зростала упродовж перших трьох десятиріч, а далі зменшувалася. У третьому десятиріччі (1981 - 1990 рр.) ясний стан спостерігали найчастіше (його відносна повторюваність щодо другого десятиріччя зросла більше ніж на 5 %). Надалі відносна повторюваність ясного стану неба зменшувалася (кожне десятиріччя більш ніж на 3 %) і в кінці досліджуваного періоду (з 2001 до 2018 р.) не змінювалася і повернулася практично до свого початкового значення (відповідно 48,5 % та 48,8 %). Відносні зміни повторюваності напів'ясного стану неба вказують, що найбільш сприятливі умови для цього стану неба (3 - 7 балів) були до 2000 р. як для загальної, так і нижньої хмарності. Паралельно для цього періоду було проаналізовано вплив зазначених вище індексів циркуляцій. Отримано, що синхронність змін повторюваності різного стану неба за загальною та нижньою хмарністю узгоджується з відповідною мінливістю циркуляційних процесів. | ||
| 14. | 
Заболоцька Т. М. Водоресурси фронтальних хмарних систем у холодний період року за даними супутникових спостережень [Електронний ресурс] / Т. М. Заболоцька, О. А. Кривобок, В. М. Шпиг // Фізична географія та геоморфологія. - 2018. - Вип. 2. - С. 70-75. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/fiz_geo_2018_2_10 Представлено результати визначення одночасного водозапасу за даними супутникових спостережень та розрахунків опадогенеруючої здатності й водоресурсів фронтальних хмарних систем у теплий період року. Розрахунки виконано для чотирьох синоптичних ситуацій, що спричинили небезпечно сильні опади на всій території України, а саме: 12 - 15 та 25 - 29 серпня 2012 р. й 25 - 31 травня та 26 - 30 червня 2015 р. Методика дослідження полягала у використанні двох джерел даних щодо кількості опадів (чотирьох строкові виміри впродовж доби та десяти хвилинні виміри плювіографом) та водозапасу хмарних ділянок (пікселів) щогодини на всій території України з деталізацією у просторі 10х10 км за допомогою каналів у видимому спектрі супутника MSG. Для території України вперше за даними супутникових спостережень визначено одночасний водозапас, опадогенеруючу здатність та водоресурс хмар, що зумовлюють сильні опади в теплий період року. Отримано майже пряму залежність кількості опадів, визначеної як за строковими, так і за даними плювіографів, від величини одночасного водозапасу. Комплексний аналіз кількості та тривалості опадів й коефіцієнта опадогенеруючої здатності свідчить: чим інтенсивніші опади, тим вищий коефіцієнт опадогенеруючої здатності, для довготривалих дощів зі збільшенням їх кількості зростає коефіцієнт опадогенеруючої здатності. Отримано, що водоресурс хмар, який супроводжуються короткочасними чи довготривалими опадами однакової кількості, залежить від швидкості переносу хмар - хмари з короткочасними дощами мають меншу швидкість переносу та менший водоресурс. Винятком є хмари, з яких випадають надзвичайно сильні опади, >> 20 мм/6 год. Якщо такі дощі короткочасні, їм характерна більша швидкість переносу й більший водоресурс. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |