Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (17) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Зигало Е$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 21 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Майкова Т. В. Особливості вегетативної регуляції у хворих на хронічні запальні захворювання кишечника з анемічним синдромом [Електронний ресурс] / Т. В. Майкова, Е. В. Зигало // Гастроентерологія. - 2013. - № 1. - С. 85-89. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2013_1_18 Вивчено вегетативний тонус, вегетативну реактивність і вегетативне забезпечення діяльності у 38 хворих на неспецифічний виразковий коліт (НВК) і 15 хворих на хронічний коліт (ХК) з анемічним синдромом. Групу порівняння становили 36 хворих на хронічні запальні захворювання кишечника (ХЗЗК) без анемії. Наявність анемічного синдрому у хворих на ХЗЗК супроводжується посиленням вегетативного дисбалансу в бік симпатикотонії. Зміни вегетативної реактивності проявлялися у вигляді процесів дезінтеграції між нервовим і гуморальним каналами регуляції з превалюванням гіперсимпатикотонічних реакцій у хворих на НВК та асимпатикотонічних у хворих на ХК. У хворих на ХЗЗК з анемічним синдромом змінюється структура адаптаційних реакцій - у хворих на НВК за рахунок збільшення у 2 рази реакцій напруження, а у хворих на ХК - протекторних вагусних реакцій, що свідчить про прояви дезадаптаційних процесів на тлі недостатності функціонального резерву. | |||
| 2. | 
Зигало Е. В. Кореляційні паралелі в оптимізації діагностики фіброзу печінки [Електронний ресурс] / Е. В. Зигало, Т. В. Майкова, Н. Г. Гравіровська, О. В. Ковальова // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. : Медицина. - 2011. - Вип. 2. - С. 308-311. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UNUMED_2011_2_67 | |||
| 3. | 
Філіппов Ю. О. Оцінка надання медичної допомоги хворим на жовчнокам’яну хворобу за обсягом виконання клінічних протоколів у деяких областях України [Електронний ресурс] / Ю. О. Філіппов, Е. В. Зигало // Медичні перспективи. - 2010. - Т. 15, № 4. - С. 7-12. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mp_2010_15_4_4 Проанализирована тактика ведения 185 больных с хронической желчекаменной болезнью (ЖКБ) в некоторых областях Украины. Полнота выполнения обязательных рекомендаций в соответствии с клиническими протоколами во время постановки диагноза ЖКБ составляет 72,4 %, при этом максимальный процент выполненных диагностических процедур достигает 81,2 %; минимальный - 36,3 %. Формально пациенты с ЖКБ получали только симптоматическое лечение в соответствии с рекомендациями клинических протоколов. Также экспертная оценка показала, что более четверти пациентов проходили медлитолиз ЖКБ обоснованных показаний к этой лечебной процедуре. | |||
| 4. | 
Зигало Е. В. Вплив дисфункції вегетативної нервової системи на розвиток патології біліарного тракту у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу [Електронний ресурс] / Е. В. Зигало, Л. В. Демешкіна, В. М. Ярош, І. О. Васильєва, Г. І. Бочаров // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Медицина. - 2014. - Вип. 6. - С. 20-23. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_medf_2014_6_8 | |||
| 5. | 
Степанов Ю. М. Особливості мікробіоти тонкого кишечника у хворих на хронічні неспецифічні запальні захворювання кишечника в залежності від нутритивного статусу [Електронний ресурс] / Ю. М. Степанов, Е. В. Зигало, М. В. Стойкевич, О. В. Сорочан // Проблемы старения и долголетия. - 2016. - Т. 25, № 1. - С. 156-165. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/PSD_2016_25_1_18 | |||
| 6. |
Демешкіна Л. В. Досвід застосування психокорегуючої терапії в комплексному лікуванні хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, поєднану з дисфункцією жовчовивідної системи [Електронний ресурс] / Л. В. Демешкіна, Л. М. Мосійчук, О. П. Петішко, Е. В. Зигало, І. Ю. Зав’ялова // Гастроентерологія. - 2016. - № 3. - С. 17-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2016_3_4 У сучасну епоху внаслідок бурхливого зростання числа стресорних факторів особливо велике значення мають психотерапія та психофармакотерапія в комплексному лікуванні хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Психогенні нашарування відіграють провідну роль у клінічній картині захворювання та визначають зниження працездатності пацієнтів. Мета роботи - оцінити ефективність лікування з застосуванням психокорегувального засобу у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), поєднану з дисфункцією жовчовивідної системи, за наявності у них депресивних і тривожних проявів. Всі хворі були розподілені на дві групи: I група - 27 хворих, які одержували тільки комплексне базове лікування, II група - 25 пацієнтів, яким додатково до базисного лікування призначався тіоридазин, що є піперидиновим похідним фенотіазину та належить до групи нейролептиків. Обидві групи були репрезентативні за віком, тривалістю та перебігом захворювань. У всіх пацієнтів за допомогою шкали HADS виявлено тривожно-депресивні прояви. Для аналізу якості життя використано опитувальник SF-36. Ефективність терапії оцінювали через 14 діб. У результаті лікування в обох групах спостерігали покращання загального самопочуття на тлі зменшення больового та диспептичного индромів. За додавання психокорегувального засобу (тіоридазину) до базисно терапії відзначалися більш виражені позитивні зміни за інтенсивністю тривожно-депресивних проявів. Розподіл пацієнтів за рівнем тривоги та депресії після лікування виявив, що відсутність цих показників частіше відзначалась хворими II групи (в 2,6 і 1,5 разу відповідно). Проте в 4,6 і 3,7 разу більше встановлено випадків клінічно вираженої тривоги і депресії в групі пацієнтів, які не одержували тіоридазин. Різниця у балах між рівнем тривоги і депресії до та після лікування була в 4 рази більшою у хворих, які додатково одержували психокорекцію. Також у II групі спостерігалося більш значне покращання показника якості життя під час порівняння балів до та після лікування. Зроблено висновок, що включення до основної терапії тіоридазину за наявності депресивних і тривожних порушень у хворих на ГЕРХ, поєднану з дисфункцією жовчовивідної системи, підвищує клінічну ефективність фармакотерапії даної коморбідної патології. | |||
| 7. | 
Зигало Е. В. Порівняльний аналіз окремих методів діагностики передкам’яної стадії у хворих на хронічний холецистит [Електронний ресурс] / Е. В. Зигало, Т. В. Майкова, В. М. Зигало // Галицький лікарський вісник. - 2012. - Т. 19, число 3(2). - С. 52-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/glv_2012_19_3(2)__32 | |||
| 8. | 
Завгородня Н. Ю. Роль кишкової мікробіоти в розвитку порушень ліпідного та вуглеводного обміну при стеатозі печінки у дітей [Електронний ресурс] / Н. Ю. Завгородня, Е. В. Зигало, О. Ю. Лук’яненко, С. О. Бабій // Здоровье ребенка. - 2016. - № 8. - С. 41-44. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Zd_2016_8_7 У 34 дітей із різним ступенем стеатозу печінки було досліджено за допомогою водневого дихального тесту стан мікробіоти тонкого кишечника. Виявлений у третини дітей із стеатозом печінки (переважно третього ступеня) синдром надмірного бактеріального росту сприяв розвитку інсулінорезистентності, дисліпідемії, зокрема, IIа типу (у 34,0 % дітей), IIb типу (34,0 %), IV типу (17,0 %) та ізольованого зниження рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (17,0 %). | |||
| 9. |
Мосійчук Л. М. Хронічний атрофічний гастрит: фактори ризику та їх взаємозв’язок із вираженістю морфологічних змін слизової оболонки шлунка [Електронний ресурс] / Л. М. Мосійчук, Л. В. Демешкіна, І. В. Кушніренко, О. В. Сімонова, О. П. Петішко, Е. В. Зигало // Гастроентерологія. - 2019. - Т. 53, № 1. - С. 14-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2019_53_1_5 | |||
| 10. |
Діденко В. І. Синдром надлишкового бактеріального росту у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки залежно від етіології й морфологічних особливостей [Електронний ресурс] / В. І. Діденко, Е. В. Зигало, Ю. А. Гайдар, В. Б. Ягмур // Гастроентерологія. - 2019. - Т. 53, № 3. - С. 162-169. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2019_53_3_4 Низка досліджень вказує на підвищення ризику виникнення порушень з боку печінки при дисбіотичних порушеннях у кишечнику. У свою чергу, зміна фізіологічних процесів у печінці може стати поштовхом для виникнення синдрому надлишкового бактеріального росту (СНБР). Доведено, що СНБР в тонкому кишечнику (ТК) може відігравати певну роль в патогенезі алкогольної хвороби печінки та ускладнень, пов'язаних із хронічним гепатитом С. Метою дослідження - оцінити частоту появи синдрому надлишкового бактеріального росту у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки (ХДЗП) з урахуванням ступеня стеатозу, стадії фіброзу та ступеня активності запального процесу печінки. 27 обстежених пацієнтів було розподілено на 2 групи: I - 12 хворих на хронічний гепатит, асоційований з вірусом С (ХГС); II - 15 хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП) залежно від етіології при формуванні та прогресуванні стеатозу та фіброзу печінки з використанням даних гістологічних методів дослідження, комп'ютерної морфометрії, транзієнтної еластометрії та показника ступеня стеатозу САР на апараті FibroScan 502. СНБР визначали за допомогою водневого дихального тесту (ВДТ) з глюкозою. СНБР був виявлений у 51,8 % хворих на ХДЗП, вірогідно майже в 1,5 раза переважав у хворих на АХП (60,0 %) порівняно з хворими на ХГС, у яких тільки у 41,7 % виявлений СНБР. Відзначено переважання позитивних випадків ВДТ у групі S3 (70,0 %), що вірогідно відрізняло її від групи S1 (37,5 %). У хворих на ХГС із прогресуванням стеатозу збільшується кількість випадків СНБР, і навпаки, у більшості хворих із АХП, які мали гістологічно підтверджений мікровезикулярний та дрібнокрапельний стеатоз печінки, виявляли при дослідженні ВДТ порушення мікробіоти у ТК. Висновки: між показниками ВДТ та індексом гістологічної активності, гістологічними показниками прогресування стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С виявлений чіткий взаємозв'язок: із збільшенням активності запального процесу (9 балів) та ступеня стеатозу печінки (S3) зростає рівень порушень мікробіоти в ТК (>> 20 ppm), тобто при ХГС рівень виділення водню адекватно відображує ступінь активності запального процесу в печінці. | |||
| 11. | 
Степанов Ю. М. Вміст маркерів кишечного запалення як діагностичний критерій формування групи ризику виявлення синдрому надлишкового бактеріального росту при неспецифічному виразковому коліті [Електронний ресурс] / Ю. М. Степанов, І. В. Псарьова, О. М. Татарчук, Е. В. Зигало, О. П. Петішко // Вісник проблем біології і медицини. - 2019. - Вип. 4(2). - С. 204-207. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpbm_2019_4(2)__44 | |||
| 12. |
Степанов Ю. М. Ефективність рифаксиміну в корекції синдрому надлишкового бактеріального росту при хронічних запальних та функціональних захворюваннях кишечника [Електронний ресурс] / Ю. М. Степанов, Н. С. Федорова, Е. В. Зигало // Гастроентерологія. - 2019. - Т. 53, № 4. - С. 246-251. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2019_53_4_7 Розглянуто проблему виникнення синдрому надлишкового бактеріального росту (СНБР) при хронічних запальних захворюваннях кишечника (ХЗЗК) і синдромі подразненного кишечника (СПК) та шляхам його корекції. Мета роботи - визначити частоту виникнення СНБР при хворобі Крона (ХК), неспецифічному виразковому коліті (НВК) та СПК з діареєю та оцінити ефективність рифаксиміну в корекції мікрофлори тонкої кишки хворих із цими нозологіями. Проведено обстеження 62 хворих на ХЗЗК та СПК (27 - із НВК, 13 - із ХК та 22 - із СПК) на наявність СНБР шляхом виконання дихального водневого тесту (ВДТ) із навантаженням глюкозою. Усі хворі групи дослідження із наявністю СНБР у складі комплексної терапії отримували рифаксимін (Альфа Нормікс) у дозі 1200 мг на добу впродовж 10 днів. Ефективність терапії визначалася за динамікою показників ВДТ на 10 та 30 день спостереження. СНБР відзначений у 39 пацієнтів загальної групи, із них 24 (61,5 %) хворі мали ХЗЗК, СПК з діареєю - 15 осіб (38,5 %). У групі хворих на ХЗЗК із СНБР переважали пацієнти з НВК (15 осіб; 62,5 %) порівняно з ХК (9 осіб; 37,5 %). ВДТ, проведений через 10 днів від початку лікування рифаксиміном у 24 хворих на ХЗЗК та 15 хворих на СПК із наявністю СНБР, був негативним у 28 осіб (70,9 %), позитивним - в 11 (29,1 %). Подібний результат відзначений - через 30 днів. Тобто СНБР був усунутий у 70,9 % хворих після прийому рифаксиміну. Висновки: у більшості пацієнтів групи дослідження (у 60 % - із ХЗЗК та 68,1 % - із СПК із діареєю) був СНБР. Кишковий антисептик рифаксимін продемонстрував високу ефективність у корекції СНБР при НВК, ХК та СПК.Розглянуто проблему виникнення синдрому надлишкового бактеріального росту (СНБР) при хронічних запальних захворюваннях кишечника (ХЗЗК) і синдромі подразненного кишечника (СПК) та шляхам його корекції. Мета роботи - визначити частоту виникнення СНБР при хворобі Крона (ХК), неспецифічному виразковому коліті (НВК) та СПК з діареєю та оцінити ефективність рифаксиміну в корекції мікрофлори тонкої кишки хворих із цими нозологіями. Проведено обстеження 62 хворих на ХЗЗК та СПК (27 - із НВК, 13 - із ХК та 22 - із СПК) на наявність СНБР шляхом виконання дихального водневого тесту (ВДТ) із навантаженням глюкозою. Усі хворі групи дослідження із наявністю СНБР у складі комплексної терапії отримували рифаксимін (Альфа Нормікс) у дозі 1200 мг на добу впродовж 10 днів. Ефективність терапії визначалася за динамікою показників ВДТ на 10 та 30 день спостереження. СНБР відзначений у 39 пацієнтів загальної групи, із них 24 (61,5 %) хворі мали ХЗЗК, СПК з діареєю - 15 осіб (38,5 %). У групі хворих на ХЗЗК із СНБР переважали пацієнти з НВК (15 осіб; 62,5 %) порівняно з ХК (9 осіб; 37,5 %). ВДТ, проведений через 10 днів від початку лікування рифаксиміном у 24 хворих на ХЗЗК та 15 хворих на СПК із наявністю СНБР, був негативним у 28 осіб (70,9 %), позитивним - в 11 (29,1 %). Подібний результат відзначений - через 30 днів. Тобто СНБР був усунутий у 70,9 % хворих після прийому рифаксиміну. Висновки: у більшості пацієнтів групи дослідження (у 60 % - із ХЗЗК та 68,1 % - із СПК із діареєю) був СНБР. Кишковий антисептик рифаксимін продемонстрував високу ефективність у корекції СНБР при НВК, ХК та СПК. | |||
| 13. | 
Степанов Ю. М. Патогенетичні аспекти впливу надлишкового бактеріального росту на метаболізм жирних кислот у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки [Електронний ресурс] / Ю. М. Степанов, В. І. Діденко, І. А. Кленіна, Е. В. Зигало, О. П. Петішко // Сучасна гастроентерологія. - 2019. - № 6. - С. 21-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/SGastro_2019_6_5 Мета роботи - дослідити вміст вільних жирних кислот (ВЖК) у сироватці крові пацієнтів з хронічними дифузними захворюваннями печінки (ХДЗП) залежно від етіології та порушень мікробіоценозу. Обстежено 98 пацієнтів з ХДЗП, середній вік яких становив (<$E59,2~symbol С~2,4>) року. Залежно від етіологічних чинників ураження печінки пацієнтів було розподілено на 5 груп: I - 14 пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП), II - 31 пацієнт з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ), III - 12 пацієнтів з хронічним гепатитом, асоційованим з вірусом С (ХГ-С), IV - 24 пацієнти з алкогольною хворобою печінки (АХП, V - 17 пацієнтів з токсичним гепатитом (ТГ). Контрольну групу утворили 16 практично здорових осіб. Для діагностики синдрому надлишкового бактеріального росту (СНБР) проводили дихальний водневий тест з глюкозою з використанням газоаналізатора Gastro Gastrolyzer (Bedfont Scientific Ltd, Велика Британія). У сироватці крові визначали вміст ВЖК та їх фракцій методом газової хроматографії. Середній рівень виділення водню в усіх групах був вищим у порівнянні з нормою, що підтвердило наявність СНБР у пацієнтів з ХДЗП. Цей показник був статистично значущо вище у пацієнтів з АХП ((<$E10,9~symbol С~1,6>) ppm) і ТГ ((<$E13,1~symbol С~2,8>) ppm), ніж у хворих із НАСГ ((<$E6,6~symbol С~1,0>) ppm, p << 0,05). У спектрі ВЖК у сироватці крові виявлено різноспрямовані зміни залежно від етіологічного чинника. У пацієнтів із НАЖХП, НАСГ і АХП установлено статистично значуще підвищення рівня ВЖК у порівнянні з контрольною групою, а у пацієнтів з ХГ-С і ТГ - тенденцію до його зниження. Висновки: зміни складу мікрофлори тонкої кишки спостерігали у 64,3 % пацієнтів із ХДЗП, переважно за АХП (79,2 %), рідше - у разі НАЖХП (57,1 %). У пацієнтів з НАЖХП, НАСГ і АХП як за наявності, так і за відсутності СНБР вміст ВЖК у сироватці крові підвищувався, більш виразно - за відсутності СНБР. | |||
| 14. | 
Шевченко Б. Ф. Вегетативний статус при позапечінковому холестазі у хворих з холелітіазом за результатами аналізу варіабельності серцевого ритму (PRECISE -діагностики) [Електронний ресурс] / Б. Ф. Шевченко, О. В. Зеленюк, Е. В. Зигало, Н. В. Пролом, О. М. Бабій // Український журнал медицини, біології та спорту. - 2020. - Т. 5, № 4. - С. 222-228. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujmbs_2020_5_4_32 | |||
| 15. |
Діденко В. І. Взаємний вплив стану клітинної ланки імунітету, цитокінової регуляції та порушень кишкової мікробіоти на процеси фіброзування при хронічних дифузних захворюваннях печінки [Електронний ресурс] / В. І. Діденко, О. М. Татарчук, Е. В. Зигало, І. С. Коненко, В. Б. Ягмур // Гастроентерологія. - 2021. - Т. 55, № 1. - С. 26-31. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2021_55_1_7 Відомо, що порушення кишкової мікробіоти у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки (ХДЗП) пов'язані з дисрегуляцією імунної системи. При цьому виникає питання, що є первинним: або процес починається з порушення кишкової мікробіоти, що веде до імунорегуляторного дисбалансу, з подальшим фіброзуванням печінки, або порушення кишкового біоценозу є наслідком несприятливого впливу на організм існуючого патологічного стану, внаслідок чого знижуються функції імунної системи. Мета роботи - визначення стану клітинної ланки імунітету та цитокінової регуляції організму у хворих на ХДЗП при формуванні та прогресуванні фіброзу печінки залежно від особливостей мікробіозу кишечника. Матеріали та методи. Обстежено 76 хворих на ХДЗП. Усім хворим проводили водневий дихальний тест (ВДТ), зсувнохвильову еластографію та виконували дослідження параметрів жорсткості печінки на апараті FibroScan, за показниками яких були сформовані групи залежно від наявності синдрому надлишкового бактеріального росту (СНБР) у тонкому кишечнику при формуванні та прогресуванні фіброзу печінки. Субпопуляційний склад лімфоцитів визначали за допомогою моноклональних антитіл фірми "Сорбент ТМ" до молекул CD4, CD8. Рівень ІЛ-6, ІЛ-10, TNF-<$E alpha> в сироватці крові визначали імуноферментним методом (ELISA) наборами реактивів фірми "Вектор-БЕСТ". Результати. Підвищений рівень прозапальних цитокінів (ІЛ-6 та TNF-<$E alpha>) у крові хворих на ХДЗП із наявністю СНБР не індукує секрецію протизапальних цитокінів (ІЛ-10), що призводить до підтримки запального процесу та прогресування фіброзу печінки залежно від порушень кишкового біоценозу за виявленими кореляціями між показниками жорсткості печінки та рівнем водню за даними ВДТ (r = 0,79; р << 0,001). У хворих на ХДЗП порушення клітинної ланки імунітету пов'язане з порушенням мікробіоти кишечника, про що свідчать кореляційні зв'язки з рівнем водню (ppm): CD8+ (r = -0,439, р << 0,05) та CD4/CD8 (r = +0,492, р << 0,05). Висновки: таким чином, етіологічний чинник викликає запальний процес через порушені імунорегуляторні механізми, що сприяє процесам фіброзування та порушенню кишкової мікробіоти. | |||
| 16. |
Зигало Е. В. Особливості вегетативного гомеостазу у хворих на хронічний атрофічний гастрит, поєднаний з патологією щитоподібної залози [Електронний ресурс] / Е. В. Зигало, Л. М. Мосійчук, О. М. Шевцова, О. П. Петішко, Л. В. Демешкіна // Гастроентерологія. - 2021. - Т. 55, № 3. - С. 159-165. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2021_55_3_3 Показники варіабельності серцевого ритму відображують життєво важливі процеси управління фізіологічними функціями організму - вегетативний баланс і функціональні резерви механізмів його управління, адаптаційні можливості організму та стресостійкість. При виражених порушеннях вегетативного гомеостазу підвищується ризик виникнення та прогресування захворювань. Особливо це стосується людей похилого віку, для яких характерна коморбідність. Мета дослідження - оцінити стан адаптаційних можливостей і вегетативної регуляції організму у хворих на передракові стани шлунка з патологією щитоподібної залози (ЩЗ). 72 хворих на хронічний атрофічний гастрит (ХАГ) було розподілено на групи: I групу становили 34 хворі з вузлами у ЩЗ; у II групу ввійшли 23 пацієнти з патологічними змінами ЩЗ і 15 пацієнтів III групи мали нормальну ЩЗ. Оцінку показників варіабельності серцевого ритму проводили за результатами PRECISE-діагностики. Для діагностики функціонального стану тонкокишкової мікробіоти проводили водневий дихальний тест. У 81,9 % хворих на ХАГ, поєднаний із патологією ЩЗ, виявлено дисбаланс симпатичної та парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи з превалюванням частоти ваготонії за рахунок хворих з вузлами у ЩЗ (64,7 %) та з патологічними змінами ЩЗ (56,5 %) (p << 0,05). Встановлено суттєве порушення адаптаційних можливостей організму у 63,2 % хворих на ХАГ. Частота зниження адаптаційних можливостей організму була удвічі вищою у хворих з коморбідною патологією (p << 0,05). У 56,1 % хворих на ХАГ, поєднаний із патологією ЩЗ, спостерігалося зниження функціональних резервів організму. У спектрі виявлених порушень у 68,8 % хворих мало місце виснаження функціональних резервів організму із підсиленням центрального рівня керування та у 31,2 % хворих - гормональний дисбаланс із превалюванням гуморальної ланки із включенням автономного рівня керування (p << 0,05). Аналіз показника стрес-індексу показав у половини обстежених хворих недостатню стресостійкість із вірогідним підвищення середніх цифр до (<$E136,8~symbol С~7,4>) м/с (p << 0,05). Виявлено кореляційні зв'язки між частотою виявлення синдрому надлишкового бактеріального росту та порушенням адаптації (r = 0,64; p << 0,05), дисбалансом симпатичної і парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи (r = 0,59; p << 0,05). Висновки: перебіг ХАГ, поєднаного з тиреоїдною патологією, асоціюється з дисбалансом симпатичної та парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи, виснаженням адаптаційних механізмів, зниженням функціональних резервів організму і стресостійкості. При цьому порушення адаптаційного потенціалу організму та зміни вегетативного балансу асоціюються з порушенням мікробіоти тонкого кишечника, що потребує мультидисциплінарного підходу до ведення пацієнтів з коморбідною патологією шлунка та ЩЗ. | |||
| 17. |
Шевченко Б. Ф. Особливості взаємозв’язку агресивних та захисних факторів слизової оболонки шлунка у хворих на патологію езофагогастродуоденальної зони з порушенням адаптаційного потенціалу та вегетативного гомеостазу (за даними PRECISE-діагностики) [Електронний ресурс] / Б. Ф. Шевченко, Н. В. Пролом, Е. В. Зигало, А. І. Руденко, Л. В. Демешкіна, Р. М. Кислова // Гастроентерологія. - 2021. - Т. 55, № 4. - С. 223-228. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2021_55_4_4 | |||
| 18. |
Мосійчук Л. М. Персоніфікований підхід до лікування вегетативних розладів у хворих з преканцерозними станами шлунка з використанням комплексу Pure Purr [Електронний ресурс] / Л. М. Мосійчук, Е. В. Зигало, О. М. Шевцова, О. М. Сердюченко, О. П. Петішко // Гастроентерологія. - 2022. - Т. 56, № 1. - С. 14-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2022_56_1_5 Показники варіабельності серцевого ритму є надійними та об'єктивними індикаторами тонусу вегетативної нервової системи (ВНС), який відображає зміни у психоемоційному стані людини на фоні розвитку стресу. Програми з управління стресом включають різні релаксаційні техніки і когнітивну поведінкову терапію. Мета дослідження - оптимізувати лікування хворих на хронічний атрофічний гастрит (ХАГ) із вегетативними розладами за допомогою програмно-апаратного комплексу для парасимпатичної активації ВНС. Показники варіабельності серцевого ритму було досліджено у 80 хворих на ХАГ за результатами PRECISE-діагностики, що надало змогу виділити хворих із гіперсимпатикотонією та пролікувати їх за допомогою 10 сеансів на програмно-апаратному комплексі Pure Purr із оцінкою динаміки показників варіабельності серцевого ритму. 72,7 % хворих на ХАГ, у яких було виявлено зниження варіабельності серцевого ритму через активацію симпатикотонічного відділу ВНС та недостатню активність її парасимпатикотонічного відділу, злам адаптації, недостатні стресостійкість та функціональні резерви організму, пролікували за методом нейростимуляції. Після лікування визначалась позитивна динаміка у вигляді значного збільшення варіабельності серцевого ритму шляхом підвищення її компонентів, що зумовлено впливом парасимпатичної нервової системи; це запобігає посиленню симпатичних впливів і покращує перебіг захворювання та прогноз через нормалізацію адаптації, функціональних резервів та стресостійкості організму хворих. Висновки: лікування хворих на ХАГ із вегетативними розладами повинно бути комплексним, із включенням апаратного комплексу з програмним забезпеченням нейростимуляції, що спрямовано на зниження гіперсимпатикотонії з підвищенням адаптаційного потенціалу організму. | |||
| 19. |
Мосійчук Л. М. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, поєднана з дисфункцією сфінктера Одді: контроль якості життя пацієнтів [Електронний ресурс] / Л. М. Мосійчук, Л. В. Демешкіна, Е. В. Зигало // Гастроентерологія. - 2022. - Т. 56, № 2. - С. 74-81. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2022_56_2_4 Для оцінки впливу поєднаної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та дисфункції сфінктера Одді на якість життя (ЯЖ) пацієнтів, пов'язану зі здоров'ям (ЯЖ ПЗ), неможливо використовувати такі відомі специфічні опитувальники, як GERD Health-Related Quality of Life Questionnaire, the Quality of Life in eflux and Dyspepsia, які пристосовані для оцінки ЯЖ лише при ГЕРХ і коморбідних захворюваннях (ГЕРХ і функціональна диспепсія). Не знайдено специфічного опитувальника для коморбідної патології ГЕРХ і дисфункції сфінктера Одді. Мета: вивчити ЯЖ ПЗ у пацієнтів із коморбідною патологією ГЕРХ і дисфункцією сфінктера Одді до та після лікування за допомогою неспецифічного опитувальника SF-36 і розробленого специфічного опитувальника для цих коморбідних захворювань. Обстежено 30 пацієнтів із коморбідними захворюваннями ГЕРХ і дисфункцією сфінктера Одді. Застосовано неспецифічний опитувальник SF-36 і розроблений специфічний опитувальник для цих коморбідних захворювань. Розроблено специфічний опитувальник для пацієнтів із коморбідною патологією ГЕРХ і дисфункцією сфінктера Одді та проведено його дослідження (зрозумілість запитань для пацієнтів, витрати часу на заповнення тощо). Всі пацієнти мали зниження ЯЖ ПЗ через коморбідні ГЕРХ і дисфункцію сфінктера Одді. Виявлено помірні або значні порушення активної діяльності пацієнтів і ритму життя внаслідок цих захворювань. У динаміці лікування в обстежених пацієнтів відмічалося вірогідне покращання ЯЖ ПЗ за всіма шкалами опитувальника SF-36: фізичне функціонування (PF, (77,1 +- 2,0) проти (71,4 +- 2,2)), роль фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності (RP, (52,1 +- 5,0) проти (30,6 +- 2,4)), фізичний біль (BP, (65,8 +- 1,2) проти (48,7 +- 2,1)), соціальне функціонування (SF, (69,5 +- 2,0) проти (50,8 +- 2,1)), ментальне здоров'я (MH, (68,5 +- 2,1) проти (49,8 +- 1,8)), роль емоційних проблем в обмеженні життєдіяльності (RE, (65,2 +- 4,7) проти (35,8 +- 3,7)), життєздатність (VT, (63,3 +- 2,1) проти (43,2 +- 2,2)), загальне здоров'я (GH, (58,1 +- 2,4) проти (46,1 +- 1,7) балу). Також відзначалося помірне або значне порушення активності та ритму життя внаслідок коморбідної патології ГЕРХ і дисфункції сфінктера Одді, однак після лікування ці вагомі показники ЯЖ ПЗ покращувалися в усіх хворих, до того ж більш позитивним ставало психоемоційне сприйняття існуючих хвороб. Встановлено, що всі пацієнти мали зниження ЯЖ ПЗ через коморбідні захворювання ГЕРХ і дисфункцію сфінктера Одді, яка у більшості хворих покращувалася після лікування. | |||
| 20. |
Степанов Ю. М. Показники варіабельності серцевого ритму в оцінюванні адаптаційних процесів і стресостійкості в гастроентерологічних хворих (використання новітніх технологій PRECISE-діагностики) [Електронний ресурс] / Ю. М. Степанов, Е. В. Зигало // Гастроентерологія. - 2020. - Т. 54, № 2. - С. 113-123. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2020_54_2_9 Вивченню варіабельності серцевого ритму (ВСР) присвячено безліч наукових робіт. Наведено огляд публікацій з даної теми, де викладені сучасні уявлення про ВСР, за показниками якої можна оцінити стан механізмів регуляції фізіологічних функцій організму людини, розглянуті класичні методи аналізу та можливості клінічного застосування. Серцевий ритм є індикатором відхилень у вегетативному гомеостазі, причому зміна серцевого ритму - найбільш рання прогностична ознака виникнення багатьох захворювань. У клінічній практиці аналіз ВСР знаходить все більш широке застосування при гастроентерологічній патології (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, виразкова хвороба, синдром подразненого кишечника), взаємодії ланок вегетативної нервової системи при цій патології. У ДУ "Інститут гастроентерології НАМН України" пацієнтів із різними гастроентерологічними захворюваннями (ГЕЗ) обстежують за допомогою новітньої PRECISE-діагностики з метою визначення порушень адаптації та вегетативного гомеостазу з подальшим лікуванням із застосуванням технологій віртуальної реальності. За допомогою PRECISE-діагностики аналізують рівень стресу та визначають можливі ризики виникнення ускладнень ГЕЗ. При цьому проводиться аналіз ВСР із використанням хмарної технології автоматизованої інтерпретації електрокардіограми з аналізом більше 700 параметрів на основі Мінесотського коду з аналізом кожного міліметра сигналу. | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |