Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (7) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (13) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Пастух В$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 17 Представлено документи з 1 до 17 |
|||
| 1. | 
Хвисюк О. М. Відновлювальна хірургія сухожиль [Електронний ресурс] / О. М. Хвисюк, В. В. Пастух // Проблеми безперервної медичної освіти та науки. - 2013. - № 4. - С. 92-95. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psmno_2013_4_32 | ||
| 2. |
Хвисюк А. Н. Строение и регенерация сухожилий [Електронний ресурс] / А. Н. Хвисюк, В. В. Пастух // Проблеми безперервної медичної освіти та науки. - 2013. - № 2. - С. 61-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psmno_2013_2_17 Зазгачено, що реконструктивно-відновне лікування пацієнтів з ушкодженнями сухожильного апарату залишається актуальною проблемою ортопедії і травматології. Основні розбіжності виникають із питань: чи утворюється за регенерації істинна тканина сухожилля з властивою їй типовою структурою або дефект заміщується рубцевою тканиною, можливо, наявна їхня комбінація.Отмечено, что реконструктивно-восстановительное лечение пациентов с повреждениями сухожильного аппарата остается актуальной проблемой ортопедии и травматологии. Основные разногласия возникают по вопросам: образуется ли при регенерации истинная ткань сухожилия со свойственной ей типичной структурой или дефект замещается рубцовой тканью, возможно, имеет место их комбинация. | ||
| 3. | 
Пастух В. В. Изменение механических свойств ахиллового сухожилия кроликов после посттравматического восстановления в условиях медикаментозной профилактики спаечного процесса. Экспериментальное исследование [Електронний ресурс] / В. В. Пастух // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2014. - Вип. 2. - С. 220-230. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pemgki_2014_2_29 | ||
| 4. | 
Пастух В. В. Эффективность геля "Нолтрекс" в профилактике спаек сухожилия (экспериментальное исследование) [Електронний ресурс] / В. В. Пастух // Український морфологічний альманах. - 2013. - Т. 11, № 4. - С. 59-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Umora_2013_11_4_17 | ||
| 5. |
Пастух В. В. Эффективность геля "Сингиал" в восстановлении сухожилий [Електронний ресурс] / В. В. Пастух // Український морфологічний альманах. - 2014. - Т. 12, № 1. - С. 76-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Umora_2014_12_1_21 | ||
| 6. | 
Хвисюк А. Н. Профилактика посттравматического спаечного процесса вокруг ахилловых сухожилий кроликов [Електронний ресурс] / А. Н. Хвисюк, В. В. Пастух, Н. В. Дедух // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2014. - № 4. - С. 56-64. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2014_4_11 Проблема лікування хворих з ушкодженнями сухожиль залишається нерозв'язаною, незважаючи на різноманітність способів його відновлення. Незадовільні результати після хірургічного лікування, за інформацією різних авторів, становлять від 15 до 62 %. Найважливішою проблемою хірургії сухожиль є відновлення їх функції ковзання. Мета роботи - вивчити структурну організацію травмованого сухожилля шляхом введення навколо сухожильного шва медикаментозних препаратів. Експерименти виконано на 12-ти безпородних кролях віком 12 - 18 міс., масою 1850 - 2000 г. Часткове ушкодження ахіллового сухожилля моделювали, перетинаючи його на 1/2 діаметра. У контрольній групі (1-а серія) шви не обробляли. У дослідних тварин навколо сухожильного шва вводили: 2-а серія - 1 мл 1 % гіалуронової кислоти (сингіалі), 3-я серія - 1 мл 4,5 % тривимірного поліакриламідного полімеру (нолтрексі), 4-а серія - 1 мл 64 ОД гіалуронідази/мл (лідаза-біолікі). Дослідження проведено за допомогою світлової та поляризаційної мікроскопії. Через 60 діб в ділянці травматичного ушкодження формувалася сухожилкоподібна тканина, яка містила різноспрямовані пучки колагенових волокон, виконаних колагеном I і III типів. Максимум накопичення колагену III типу виявлено у регенератах тварин 1 та 4-ї серій. Деструктивні порушення в ділянках сухожилля, розташованих вище або нижче зони травми, встановлено в усіх серіях експерименту: найбільш виражені в 4-й (II стадія), менш виражені - у 2-й і 3-й (I стадія). Розростання сполучної тканини, що порушує ковзання пучків колагенових волокон, виявилося найбільш вираженим у 1-й і 4-й серіях експерименту. Висновок: для відновлення ковзної функції сухожилля і профілактики спайок можна рекомендувати препарати сингіалі-нолтрексі. | ||
| 7. | 
Павлов О. Д. Реакція сполучної тканини на композит на основі полімолочної кислоти, гідроксиапатиту та трикальцій фосфату [Електронний ресурс] / О. Д. Павлов, В. В. Пастух, Н. В. Дедух // Вісник проблем біології і медицини. - 2017. - Вип. 4(3). - С. 185-189. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpbm_2017_4(3)__40 | ||
| 8. | 
Хвісюк О. М. Динаміка лабораторних показників крові у щурів після підшкірної імплантації композиту на основі полілактиду, гидроксиапатиту і трикальційфосфату [Електронний ресурс] / О. М. Хвісюк, О. Д. Павлов, В. В. Пастух // Український журнал медицини, біології та спорту. - 2018. - Т. 3, № 1. - С. 71-75. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujmbs_2018_3_1_16 | ||
| 9. |
Хвісюк О. М. Лабораторна оцінка впливу на організм щурів кісткових імплантатів на основі полілактиду в різні терміни спостереження [Електронний ресурс] / О. М. Хвісюк, О. Д. Павлов, В. В. Пастух // Український журнал медицини, біології та спорту. - 2018. - Т. 3, № 2. - С. 38-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujmbs_2018_3_2_9 | ||
| 10. |
Хвисюк О. М. Регенерація кістки в умовах імплантації композиційного біоматеріалу на основі полімолочної кислоти, гідроксилапатиту та трикальційфосфату [Електронний ресурс] / О. М. Хвисюк, О. Д. Павлов, В. В. Пастух // Проблеми безперервної медичної освіти та науки. - 2018. - № 2. - С. 65-69. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psmno_2018_2_15 | ||
| 11. | 
Хвисюк А. Н. Экспериментальное исследование механических свойств ахиллова сухожилия кроликов в процессе его восстановления после травмы [Електронний ресурс] / А. Н. Хвисюк, В. В. Пастух, М. Ю. Карпинский, Е. Д. Карпинская, И. А. Суббота // Травма. - 2021. - Т. 22, № 1. - С. 12-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2021_22_1_4 Проблема лечения больных с повреждениями сухожилий остается нерешенной. Неудовлетворительные результаты после хирургического лечения, по данным разных авторов, составляют от 15 до 62 %. Функциональный результат после хирургического восстановления поврежденных сухожилий трудно прогнозировать из-за высокого риска образования рубцового блока, препятствующего их свободному скольжению. Спайки нарушают растяжимость сухожилий, что, в свою очередь, сказывается на их прочности. Цель работы - исследовать в эксперименте прочностные свойства ахилловых сухожилий после их хирургического восстановления с дальнейшим использованием различных медикаментозных препаратов. Проведены исследования механических свойств ахилловых сухожилий кроликов, на которых была создана модель их частичного повреждения путем пересечения на 1/2 диаметра. Травмированное сухожилие ушивалось сухожильным швом. В ходе эксперимента изучали 5 групп препаратов ахилловых сухожилий кроликов с пяточной костью по 3 препарата в каждой группе. 1-я группа - контрольная. После выполнения сухожильного шва рану ушивали. Во 2-й группе животным вокруг сухожильного шва вводили препарат нолтрекс. В 3-й группе вводили препарат гиалуроновой кислоты, в 4-й - препарат лидазы. 5-я группа - норма, препараты неоперированных ахилловых сухожилий интактных животных. Все животные были выведены из эксперимента на 60-е сутки. По результатам испытаний рассчитывали величину модуля упругости и предел прочности препарата. Наибольшее удлинение под действием растягивающей нагрузки величиной 30 Н было достигнуто на препаратах неоперированных ахилловых сухожилий кроликов - 2,96 +- 0,22 мм. Наименьшая величина удлинения была получена на препаратах контрольной группы - 0,83 +- 0,37 мм. Остальные группы препаратов показали промежуточные значения. Наибольшим значением модуля упругости обладают препараты ахиллова сухожилия кроликов контрольной группы - 0,216 +- 0,123 МПа. Наименьшее значение модуля упругости выявлено при изучении нетравмированных препаратов ахиллова сухожилия - 0,051 +- 0,004 МПа. Наибольшей прочностью обладали препараты контрольной группы (величина предельно допустимой нагрузки 81,81 +- 0,34 Н). Наименьшую прочность продемонстрировали препараты нетравмированных ахилловых сухожилий кроликов (величина предельно допустимой нагрузки 69,72 +- 0,18 Н). Выводы: в процессе восстановления ахиллова сухожилия кроликов после травмы наблюдается увеличение значений показателей, характеризующих прочностные свойства тканей, - модуля упругости, предельно допустимой нагрузки и предела прочности. Величина показателей, характеризующих пластические свойства тканей, уменьшается, что может стать одной из причин развития посттравматических контрактур. Наилучшие показатели с точки зрения пластичности тканей наблюдались в группе препаратов ахиллова сухожилия кроликов, леченных с помощью гиалуроновой кислоты. Наихудшие - в контрольной группе. | ||
| 12. |
Павлов О. Д. Проблема використання композитних імплантів, що біодеградують, у лікуванні переломів кісток (огляд літератури) [Електронний ресурс] / О. Д. Павлов, В. В. Пастух, М. Ю. Карпінський // Травма. - 2021. - Т. 22, № 2. - С. 5-16. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2021_22_2_3 Захворювання та травми опорно-рухової системи посідають друге місце серед причин травматизму і третє місце серед хвороб, що призводять до інвалідності дорослого населення. Ортопедичні імпланти займають особливе місце як у клінічній практиці, так і в біомедичній промисловості. Найбільшу зацікавленість викликають імпланти, здатні біодеградувати у разі їх імплантації в організм людини. Концепція імплантів, що біодеградують, з'явилася завдяки становленню й розвитку застосування шовних матеріалів, що розсмоктуються в організмі. Згодом цей вид матеріалу стали використовувати в процесі лікування переломів, оскільки в багатьох випадках кісткові уламки потребують лише тимчасового підтримання фіксатором, доти, поки не настане їх зрощення. Імплантувальні пристрої для внутрішньої фіксації для відновлення переломів, виготовлені з використанням полігліколевої кислоти (PGA), полімолочної кислоти (PLA) та сополімеру молочної кислоти та гліколіду (PLGA), набули популярності. Однак механічні властивості високопористих каркасів були порівняно більш слабкі проти тих, які потрібні для інженерії кісткової тканини. У процесі створення оптимального полімерного матеріалу, що біодеградує, необхідно подолати суперечність між міцністю та біодеградацією. PGA, забезпечуючи високу міцність фіксації, занадто швидко деградують, а PLGA, маючи високу кристалічність, практично не деградують, водночас поступаючись за міцністю і PGA, і біостабільним матеріалам. На сьогодні вчені докладають багато зусиль для розроблення композитів із фосфату кальцію та полімеру, зокрема гідроксилапатиту і трикальційфосфату (ТКФ). ТКФ з трьома поліморфними модифікаціями, зокрема <$E alpha>-ТКФ, <$E beta>-ТКФ і <$E alpha prime>-ТКФ, є ще однією добре відомою біокерамічною речовиною для відновлення кісток. <$E beta>-ТКФ привертає все більшу увагу завдяки його чудовій біосумісності, біоактивності і здатності до біодеградації. Композиційні матеріали на основі біоактивної кераміки здебільшого належать до матеріалів із додатковими перевагами, як полімери та кераміка, що біодеградують. Загалом ці композити відзначаються біосумісністю, остеокондуктивністю, механічною міцністю й остеогенними характеристиками. Водночас завдяки новим технологіям виготовлення, що з'явилися останніми роками, ці композитні матеріали є найперспективнішими матеріалами в галузі відновлення кісткових дефектів. Лікування переломів за допомогою імплантів усе частіше пов'язане з композиційними матеріалами. Біоматеріали мусять мати певні механічні властивості: біосумісність, біодеградацію, контрольовану швидкість біодеградації, хорошу механічну міцність і біоактивність. Біоматеріали, що використовують у процесі лікування переломів кісток, мають розпадатися впродовж певного часу, а додавання нанонаповнювачів може уповільнити швидкість розпадання композиту, що біодеградує. | ||
| 13. | 
Пастух В. Розробка інтелектуальної системи навігації та просторової орієнтації для людей з вадами зору [Електронний ресурс] / В. Пастух, В. Андрущак, М. Бешлей, М. Климаш, В. Вдовиченко // Infocommunication technologies and electronic engineering. - 2023. - Vol. 3, № 1. - С. 53-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inteelen_2023_3_1_8 | ||
| 14. |
Пастух В. В. Експериментальне дослідження межі міцності зразків матеріалу на основі полілактиду та трикальційфосфату, виготовлених методом 3D-друку, з різною поруватістю [Електронний ресурс] / В. В. Пастух, О. Д. Павлов, М. Ю. Карпінський, О. Д. Карпінська, О. О. Сикал // Травма. - 2023. - Т. 24, № 1. - С. 24-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2023_24_1_6 На сьогодні в ортопедії та травматології для заміщення кісткових дефектів все частіше використовуються полімерні матеріали, які резорбуються та розчиняються у біологічних рідинах. Як матеріали для заповнення кісткових дефектів використовують кісткові чипси, кераміку на основі трикальційфосфату (ТКФ) та гідроксилапатиту (ГА), а також імплантати з L-полімолочної кислоти (ПЛА). Мета роботи - визначити межу міцності композитного матеріалу на основі ПЛА та ТКФ, виготовленого методом 3D-друку, з різними варіантами поруватості. Проведено експериментальні дослідження міцності зразків із матеріалу на основі ПЛА з домішками ТКФ, виготовлених методом 3D-друку по 5 зразків із поруватістю 70, 50, 30 та 10 %. Зразки були кубічної форми, зі стороною ребра 10 мм. Усі зразки випробовували на стискання. Міцність зразків композитного матеріалу на основі ПЛА і ТКФ з поруватістю в 70 % за середнім значенням 6,7 +- 0,4 МПа нижча за мінімальну міцність губчастої кістки (7,0 МПа), це статистично значимо не відрізняється від мінімальної міцності губчастої кістки. Межа міцності зразків з 50 % поруватістю визначається лише на рівні 18,2 +- 2,9 МПа, що статистично значимо перевищує середнє значення (14,5 МПа) межі міцності губчастої кістки. Однак також статистично значимо нижче верхньої межі міцності (22,0 МПа) губчастої кістки, в середньому на 3,8 МПа. Межа міцності зразків з 30 % поруватістю (37,4 +- 1,7) МПа і тим більше з 10 % поруватістю (5,9 +- 2,2 МПа) повністю перекриває міцність губчастої кісткової тканини і статистично значимо перевищує її верхню межу міцності (22,0 МПа). Висновки: межа міцності композитного матеріалу на основі ПЛА та ТКФ, виготовленого за допомогою 3D-друку, з поруватістю 70 % (6,7 +- 0,4 МПа) та 50 % (18,2 +- 2,9 МПа) відповідає діапазону (від 7,0 до 22,0 МПа) межі міцності губчастої кісткової тканини (від 7,0 до 22,0 МПа), і він може бути використаний для її заміщення. | ||
| 15. |
Хвисюк О. М. Експериментально-рентгенометричне дослідження динаміки біорозкладання 3D-друкованих імплантатів на основі полілактиду з трикальційфосфатом після остеопластики і застосування культивованих мезенхімальних стромальних клітин [Електронний ресурс] / О. М. Хвисюк, Н. М. Гонтар, В. В. Пастух, М. Ю. Карпінський, О. Д. Карпінська, О. А. Нікольченко // Травма. - 2022. - Т. 23, № 6. - С. 4-10. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2022_23_6_3 Завдяки 3D-друку стало можливим виготовлення імплантатів за заданими геометричними параметрами і хімічним складом, а також матриць і каркасів для створення комбінованих імплантатів, які відповідають вимогам щодо основних характеристик остеопластичних матеріалів, а саме: мають високу здатність до остеокондукції, остеоіндукції, остеоінтеграції, біосумісність і механічну міцність, придатні для забезпечення міграції, адгезії, проліферації і диференціювання клітин. Мета дослідження - в експерименті на тваринах рентгенометрично вивчити динаміку заміщення кістковою тканиною пористих 3D-друкованих імплантатів на основі полілактиду з трикальційфосфатом після застосування мезенхімальних стромальних клітин (МСК) жирової тканини. На 18 лабораторних щурах проведено рентгенометричне дослідження щільності кісткового регенерату в різні терміни після імплантації в порожнинний дефект стегнової кістки біорозкладаного матеріалу на основі полілактиду з додаванням трикальційфосфату і застосування культивованих мезенхімальних стромальних клітин. Щурів виводили з експерименту групами по 6 тварин через 15, 30 і 90 діб після операції. Вимірювали показники оптичної щільності в зоні кісткового дефекту оперованої кістки та в аналогічній зоні контралатеральної кістки. На 15-ту добу після операції оптична щільність імплантата була вище, ніж аналогічної зони інтактної кістки. Через 1 місяць щільність мплантата знизилася, але залишилася трохи більшою, ніж щільність кістки, тобто біорозкладання імплантованого матеріалу відбулося не повністю. Через 3 місяці після операції спостерігали вирівнювання оптичної щільності зони імплантації та інтактної кістки. Припущено, що відбулося повне біорозкладання імплантата, а дефект був заповнений кістковою тканиною. Зниження оптичної щільності в зоні дефекту через 1 міс. після операції викликане саме процесами біорозкладання штучного матеріалу і кісткоутворення, які не збігаються за швидкістю перебігу. На жодному етапі експерименту різниці між імплантатами при застосуванні культури МСК і без неї на статистично значущому рівні не визначено. Висновки: протягом експерименту щільність інтактної кісткової тканини щурів статистично значуще зростала. У зоні дефекту стегнової кістки в період із 15-ї до 30-ї доби спостерігали зниження оптичної щільності від 180 +- 28 опт.од. до 168 +- 25 опт.од., що може свідчити про початок процесу біорозкладання 3D-друкованого імплантаційного матеріалу, яким заповнений дефект. У термін від 30-ї до 90-ї доби в зоні дефекту спостерігали зростання оптичної щільності до 184 +- 2 опт.од., що наблизилося до рівня інтактної кістки - 182 +- 1 опт.од., про що свідчить відсутність статистичної значущості між цими показниками. Це може буди наслідком процесу кісткоутворення й заміщення імплантованого матеріалу кістковою тканиною. На жодному етапі експерименту не виявлено різниці між імплантатами з використанням культури МСК і без неї. | ||
| 16. |
Хвисюк О. М. Експериментальне дослідження динаміки біодеградації матеріалу на основі полілактиду й трикальційфосфату після заповнення ним кісткових дефектів [Електронний ресурс] / О. М. Хвисюк, Н. М. Гонтар, В. В. Пастух, М. Ю. Карпінський, О. Д. Карпінська // Травма. - 2022. - Т. 23, № 3. - С. 58-62. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2022_23_3_9 Лікування порушень репаративного остеогенезу є актуальною проблемою сучасності. Завдяки розвитку 3D-технологій дослідження регенеративного потенціалу кісткової тканини можливе якісне розв'язання питання пластики кісткових дефектів. Мета роботи - в експерименті на тваринах вивчити динаміку заміщення кістковою тканиною біодеградуючого матеріалу на основі пористого полілактиду з трикальційфосфатом після заповнення кісткового дефекту. Виконано на 15 лабораторних білих щурах-самцях - 3 групи по 5 тварин. Усім тваринам за допомогою стоматологічного бура виконували порожнинний дефект у дистальному відділі стегнової кістки. Дефект заповнювали біодеградуючим матеріалом на основі полілактиду з додаванням 45 % трикальційфосфату і розміром пор 300 мкм. Тварин виводили з експерименту групами через 15, 30 і 90 діб після операції. На рентгенограмах вимірювали показники оптичної щільності в зоні кісткового дефекту оперованої кістки й аналогічній зоні контралатеральної кістки (контрольна група). Висновки: протягом експерименту щільність інтактної кісткової тканини щурів статистично значуще (p = 0,045) зростала, що пов'язано з віком тварин. У зоні дефекту стегнової кістки в період з 15-ї по 30-ту добу спостерігали зниження оптичної щільності від 185 +- 29 опт.од. до 163 +- 24 опт.од., що може свідчити про запуск процесу біодеградації матеріалу, яким був заповнений дефект. У строк від 30-ї до 90-ї доби в зоні дефекту спостерігали зростання оптичної щільності до 182 +- 3 опт.од, що наблизилося до рівня інтактної кістки - 183 +- 2 опт.од., про що свідчить відсутність статистичної значущості між цими показниками (p = 0,642). Це може буди наслідком процесу кісткоутворення й заміщення заповнювача кістковою тканиною. | ||
| 17. |
Хвисюк О. М. Експериментальне дослідження зміни міцності стегнових кісток щурів після заповнення кісткових дефектів біодеградуючим матеріалом на основі полілактиду та трикальційфосфату [Електронний ресурс] / О. М. Хвисюк, Н. М. Гонтар, В. В. Пастух, М. Ю. Карпінський, О. Д. Карпінська, О. А. Нікольченко // Травма. - 2022. - Т. 23, № 4. - С. 4-8. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2022_23_4_3 У даний час для заповнення кісткових дефектів використовують імплантати на основі полілактиду, особливістю яких є біодеградація, остеоінтеграція, здатність індукувати процеси кісткоутворення та висока біосумісність з організмом. Використання технології 3D-друку дозволяє регулювати темпи біодеградації матеріалу за рахунок виготовлення імплантатів різної поруватості. Мета роботи - в експерименті на тваринах вивчити динаміку міцності стегнових кісток (СК) щурів після заповнення кісткового дефекту біодеградуючим матеріалом на основі пористого полілактиду з трикальційфосфатом. Робота виконана на 15 лабораторних білих щурах-самцях. Усім тваринам виконували порожнинний дефект у дистальному відділі лівої СК, який заповнювали біодеградуючим матеріалом на основі полілактиду з додаванням 45 % трикальційфосфату і розміром пор 300 мкм. Тварин виводили з експерименту на 15, 30 та 90-ту добу після оперативного втручання. Препарати СК випробували на міцність під впливом вертикального стискаючого навантаження. Як групу контролю використовували контралатеральні кінцівки. Результати. На 15-ту добу після оперативного втручання міцність оперованої СК лабораторних щурів була статистично значуще нижчою за інтактну (p = 0,007). Оперовані кістки руйнувалися при навантаженнях 184,0 +- 15,2 Н, тоді як інтактні витримували 222,0 +- 17,9 Н. На 30-ту добу спостерігали наближення показників міцності оперованих кісток до показників інтактних, які визначали на рівні 226,0 +- 15,2 Н та 238,0 +- 17,9 Н. На 90-ту добу відмінності міцності між оперованими та інтактними кістками зникли повністю, про що свідчать показники величини навантаження, при яких здійснилось руйнування оперованих кісток - 308,0 +- 11,0 Н, контралатеральних - 304,0 +- 23,0 Н, а також рівень статистичної значущості різниці p = 0,704. Висновки: протягом експерименту щільність інтактної кісткової тканини щурів статистично значуще (p = 0,002) зростала, що пов'язане з віком тварин. На 15-ту добу після оперативного втручання міцність оперованої СК лабораторних щурів була статистично значуще (p = 0,007) нижчою за інтактну, що може бути наслідком того, що процес біодеградації заповнювача вже триває, а процес кісткоутворення ще не набув достатньої міцності. На 30-ту добу спостерігали наближення показників міцності оперованих кісток до показників інтактних. На 90-ту добу відмінності міцності між оперованими та інтактними кістками зникли повністю. Це є ознакою того, що матеріал наповнювача повністю біодеградував, дефект заповнився кістковою тканиною, яка на цей момент набула міцності здорової кісткової тканини. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |